Визначення ймовірності банкрутства підприємства на основі спеціальних тестових показників

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТА

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ»

На тему:

Визначення ймовірності банкрутства підприємства на основі спеціальних тестових показників

Чернігів 2009

Зміст

Вступ

1. Теоретичний розділ

2. Діагностика імовірності банкрутства підприємства

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Визначення імовірності банкрутства підприємства на основі спеціальних тестових показників

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Ринкові механізми функціонування економіки будь-якої держави мають циклічний характер, тобто послідовно переживають періоди піднесення та спадів. Економічні результати діяльності кожної фірми формуються під впливом цих макроколивань, а також залежать від дії багатьох внутрішніх причин та чинників. Саме тому більшість фірм проходять різні стадії розвитку, зазначаючи, зокрема і кризи, яка є об'єктивною реальністю. Проте нерідко криза призводить до банкрутства, самоліквідації тощо.

Вітчизняні підприємці, чия діяльність часто починається та триває в умовах кризового стану економіки України, іноді всі успіхи пов'язують із власною діяльністю, а невдачі -- із дією зовнішніх факторів, що заважає виробляти «правила ефективної поведінки» на ринку та створювати результативну систему управління. Така позиція не дає змоги своєчасно розпізнавати кризові явища, відстежувати їх перебіг на різних стадіях формування та розвитку кризи і впливати на причини виникнення таких явищ, розробляти механізми моніторингу ризиків діяльності, опановувати методи управління кризою та виходу з неї. Здатність фірми правильно діяти на всіх етапах свого розвитку -- гарантія не лише виживання, а й подальшого її розвитку, процвітання.

Криза підприємства -- складне явище, яке має свої ознаки та стадії, характерні причини та наслідки. Об'єктивно-суб'єктивний характер її формування, необхідність вивчення та усвідомлення причин, а також можливість одержання позитивних результатів у разі правильного керівництва організацією, яка перебуває у кризі, -- усе це дає підстави стверджувати, що наявність кризи -- ще не кінець існування фірми. Системний підхід до подолання кризових явищ на підприємстві, що доповнюється досягненнями ситуаційного та процесного підходів, висунув нове явище в менеджменті підприємств -- антикризове управління.

1. Теоретичний розділ

Механізми забезпечення реалізації антикризової стратегії підприємства

Пошук шляхів оздоровлення неплатоспроможних підприємств займає одне з ведучих місць у сучасній господарській практиці. В Україні кількість неплатоспроможних підприємств неухильно росте і до початку 1999р. досягла більш 50% усіх підприємств. Як показала практика, програма антикризових заходів, у випадку її успішного практичного застосування здатна реально допомогти підприємствам, які знаходяться на межі банкрутства.

Основною метою антикризового управління є забезпечення міцного положення на ринку і стабільно стійких фінансів підприємства при будь-яких економічних, політичних і соціальних метаморфозах у країні. Отже, воно повинне бути здатним вирішувати різнопланові і різнобічні завдання. У його рамках застосовуються, як правило, такі управлінські інструменти, що у специфічних українських умовах виявилися найбільш ефективними в рішенні всіх поточних завдань підприємства, а не тільки в усуненні тимчасових фінансових труднощів.

Сутність антикризового управління - прискорена і діюча реакція на істотні зміни зовнішнього середовища на основі заздалегідь ретельно розробленої гами альтернативних варіантів управлінських рішень, що передбачають різні дії в залежності від ситуації. В основі антикризового управління лежить процес постійних і послідовних нововведень у всіх ланках і галузях дій підприємства.

Антикризове управління націлюється на те, що навіть у найскладнішій господарській ситуації, в якій опинилося підприємство, можна було ввести в дію такі управлінські і фінансові механізми, що дозволили б вибратися з труднощів з найменшими для підприємства втратами.

Особлива роль в антикризовому управлінні належить фінансовому менеджменту, що представляє сполучення стратегічних і тактичних елементів фінансового забезпечення підприємництва, які дозволяють керувати грошовими потоками і знаходити оптимальні грошові рішення. Фінансовий менеджмент спрямований на керування рухом фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають між суб'єктами, які хазяюють, у процесі руху грошей. Він містить у собі стратегію і тактику управління.

Під стратегією в даному випадку мається на увазі загальний напрямок і способи використання засобів для досягнення поставленої мети. Цьому відповідає визначений набір правил і обмежень для прийняття рішень. Стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на варіантах оптимального рішення, не суперечного прийнятої стратегії з усуненням всіх інших варіантів.

Тактика - це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Об'єктом управління у фінансовому менеджменті є сукупність умов здійснення грошового обігу, кругообігу вартості, руху фінансових ресурсів і фінансових відносин між суб'єктами, які хазяюють, і їхніми підрозділами в хазяйському процесі. Суб'єкт управління - група фінансових менеджерів, що за допомогою різних форм управлінського впливу забезпечує цілеспрямоване функціонування об'єкта.

Фінансова стабілізація підприємства в умовах кризової ситуації послідовно здійснюється за наступними основними етапами:

· Усунення неплатоспроможності.

· Відновлення фінансової стійкості.

· Забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді.

Усунення неплатоспроможності. У якій би мірі не оцінювався за результатами діагностики масштаб кризового стану підприємства, найбільш невідкладною задачею в системі мір його фінансової стабілізації є відновлення здатності до здійснення платежів за своїми невідкладними фінансовими зобов'язаннями для того, щоб попередити виникнення процедури банкрутства.

Відновлення фінансової стійкості (фінансової рівноваги). Хоча неплатоспроможність підприємства може бути усунута протягом короткого періоду за рахунок здійснення ряду аварійних фінансових операцій, причини, що генерують неплатоспроможність, можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена до безпечного рівня фінансова стійкість підприємства. Це дозволить усунути погрозу банкрутства не тільки в короткому, але й у відносно більш тривалому інтервалі часу.

Забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді. Повна фінансова стабілізація досягається тільки тоді, коли підприємство забезпечило тривалу фінансову рівновагу в процесі свого майбутнього економічного розвитку, тобто створило передумови стабільного зниження вартості використовуваного капіталу і постійного росту своєї ринкової вартості.

Ця задача вимагає прискорення темпів економічного розвитку на основі внесення визначених коректив в окремі параметри фінансової стратегії підприємства. Відкоректована з урахуванням несприятливих факторів фінансова стратегія підприємства повинна забезпечувати високі темпи його операційної діяльності при одночасній нейтралізації погрози його банкрутства в майбутньому періоді.

Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідають її визначені внутрішні механізми, які прийнято підрозділяти на оперативний, тактичний і стратегічний.

Оперативний механізм фінансової стабілізації, заснований на принципі "відсікання зайвого", являє собою захисну реакцію підприємства на несприятливий фінансовий розвиток і позбавлений будь-яких наступальних управлінських рішень.

Тактичний механізм фінансової стабілізації, використовуючи окремі захисні заходи, у переважному виді являє собою наступальну тактику, спрямовану на перелом несприятливих тенденцій фінансового розвитку і вихід на рубіж фінансової рівноваги підприємства.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації являє собою винятково наступальну стратегію фінансового розвитку, що забезпечує оптимізацію необхідних фінансових параметрів, підлеглу цілям прискорення всього економічного росту підприємства.

Таким чином, по стратегічному механізму фінансової стабілізації підприємства можна зробити наступні основні висновки:

Максимальний період безкризового розвитку при досягнутому рівноважному фінансовому стані підприємства визначається періодом відповідності темпів приросту обсягу реалізації продукції їхнім значенням, розрахованим по моделі стійкого економічного росту. Будь-яке відхилення від розрахункових значень цього показника приводить до втрати підприємством стану фінансової рівноваги.

Стійкий економічний ріст підприємства забезпечується наступними основними параметрами його фінансового розвитку:

· коефіцієнтом рентабельності реалізації продукції;

· політикою розподілу прибутку (відображеного коефіцієнтом капіталізації чистого прибутку);

· політикою формування структури капіталу (відображеного коефіцієнтом фінансового лівереджу) або, відповідно, політикою фінансування активів (відображеною коефіцієнтом лівереджу активів);

· політикою формування складу активів (відображеною коефіцієнтом оборотності активів),

· змінюючи будь-які перераховані параметри фінансової стратегії підприємства можна досягти прийнятних темпів його економічного розвитку в умовах фінансової рівноваги.

Усі параметри моделі стійкого економічного росту мінливі в часі і з метою забезпечення фінансової рівноваги підприємства повинні періодично коректуватися з урахуванням внутрішніх умов його розвитку, зміни кон'юнктури фінансового і товарного ринків і інших факторів зовнішнього середовища.

Виходячи з цих висновків у параметри фінансової стратегії підприємства в процесі антикризового управління й у ході подальшого його розвитку вносяться необхідні корективи, що задаються можливими темпами приросту обсягу реалізації продукції.

Фінансовий менеджмент реально оцінює можливості фінансування, майбутній прибуток, стан ринку капіталів. Він має справу з об'єктом, що випробує вплив потоку управлінських рішень, які надходять від різних суб'єктів управління, включаючи власників і підприємців, органи державної влади і управління, фінансово - кредитні установи. Постійні зміни в системі управління вимагають адекватної реакції на це фінансових менеджерів. Розробка антикризової стратегії дозволяє зосереджено направляти фінансові ресурси в ті сфери, які можуть принести максимальну економічну вигоду.

У рамках поточного фінансового менеджменту приділяється багато уваги стимулюванню комерційної ініціативи, зростанню продуктивності праці, раціоналізації витрат виробництва і звертання. У межах стратегічного фінансового менеджменту абстрагуються від стимулювання, витрати оцінюються тільки в зв'язку з фактором окупності, а капіталовкладення - з позиції майбутнього прибутку.

Поточний фінансовий менеджмент орієнтований на внутрішні джерела фінансування, що забезпечують самоокупність. Для нього вирішальну роль грає ефективність використання наявних у розпорядженні підприємства коштів за конкретний відрізок часу. Стратегічний фінансовий менеджмент націлений на пошук нових шляхів накопичення капіталу і перерозподілу фінансових ресурсів у найбільш перспективні сфери бізнесу або в розширення масштабів діяльності.

Характерна риса фінансового менеджменту - використання досягнень інших наук, досвіду, усіх прогресивних перетворень у практиці господарювання. Фінансовий менеджмент привносить в економіку підприємства нову систему цінностей, змінює пріоритети і тенденції її розвитку. З ним зв'язують упровадження принципове нових форм і методів фінансової роботи, активний вплив на ефективність господарювання.

Таким чином, головне в діяльності підприємства - це визначення і реалізація стратегічних настановок і облік фактора часу у визначенні окупності створених витрат, на які й орієнтується фінансовий менеджер.

2. Діагностика імовірності банкрутства підприємства ВАТ «Дружківський машинобудівний завод»

2.1 Загальна характеристика підприємства

ВАТ «ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» спецiалiзується на випуску обладнання для вугiльних шахт, крiплень для вугледобуваючих комплексiв, штовхачив, руднiчних електровозiв i вагонеток. Основна номенклатура гiрничо-шахтного обладнання це механiзованi крiплення i агрегати для роботи в рiзних гiрничо-геологiчних умовах з потужнiстю пласта вiд 0,8 м до 2,5 м для пологих, похилих та крутих пластiв. Механiзованi крiплення рамного типу М 87, М 88, МТ останнiм часом замiнюються 4-х стоєчним механiзованим крiпленням типу КД-80, КД 90Т i двохстоєчним КДД i ДМ (щитовi), якi за своїми технiко - економiчними показниками не поступаються закордоним аналогам (ресурс 3-6 рокiв, продуктивнiсть 1000 - 1500 тон вугiлля на добу). Поряд з випуском нових, високовиробничих i конкурентноздатних механiзованих крiплень заводом виконується ремонт гiрничо-шахтного обладнання. У зв'язку з вiдсутнiстю фiнансування вугiльних пiдприємств Росiї рiзко зменшилися замовлення на обладнання, яке випускає ВАТ «ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД», незважаючи на те, що потреба є, особливо у запчастинах гiрничо-шахтного обладнання, електровозах рудникових i механiзованих крiпленнях рiзного типу. На Росiйський ринок у 2005 роцi пiдприємство продукцiю вiдвантажувало в незначних обсягах. У першому пiврiччi 2005 року спостерiгався значний спад виробництва у зв'язку з вiдсутнiстю фiнансування вугiльної отраслi. З покращенням фiнансування в другiй половинi 2009 року автоматично з'явився попит на обладнання для вугледобування. Однак на рiвень виробництва 2008 року ВАТ «ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» не вийшов. Механiзованi крiплення типу КД 90 також виготовляє «Кам'янський машинобудiвний завод» Ростовської областi Росiї. I хоча вiн виготовляє їх при нижчих цiнах як конкурент для ВАТ «Сталевар» не вiдчуваеться. ВАТ «Днiпропетровський агрегатний завод» (Україна), ВАТ «Свердловський машинобудiвний завод»(Україна), ВАТ «Узловський машинобудiвний завод» (Росiя), Фiрма «Глинник» (Польща) також спецiалiзуються на виготовленнi механiзованих крiплень, однак їх вплив на ВАТ «ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» не суттєвий. Продукцiя заводiв - конкурентiв подiбна до продукцiї ВАТ «ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД», однак пiдприємство має постiйних замовникiв - споживачив i постiйно вiдвантажує їм продукцiю.

2.2 Визначення імовірності банкрутства підприємства на основі спеціальних тестових показників

Уникнути суб'єктивізму при визначенні ознак кризового стану на підставі аналізу фінансових коефіцієнтів можна шляхом розробки чіткого алгоритму оцінки задовільності структури балансу підприємства. Для цього застосовуються спеціальні показники загрози банкрутства.

Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (організації). Вона передбачає обчислення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд:

Z = -0,3877 - 1,0736 * Кзл + 0,579 * qпк

де Кзл - коефіцієнт загальної ліквідності;

qпк - частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу.

К з.л. (2006) = 701781,3/747470,6 = 0,94

К з.л. (2007) = 578142,6/464456,6 = 1,24

Відповідно:

Z(2006) = -0,3877 - 1,0736 * 0,94+ 0,579 * 0,88= -0,887

Z(2007) = -0,3877 - 1,0736 * 1,24+ 0,579 * 0,61= -1,366

За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства будь-якого суб'єкта господарювання є дуже малою за будь-якого від'ємного значення коефіцієнта Z і великою - за Z ? 1.

Крім того з метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера:

Кб=(Пр+А)/(ДЗ+ПЗ),

де Пр - чистий прибуток (р.220 форми №2), тис. грн.;

А - амортизація за відповідний період (р.260 форми №2), тис. грн.;

ДЗ - довгострокові зобов'язання (р.480 форми №1), тис. грн.;

ПЗ- поточні зобов'язання (р.620 форми №1). тис. грн.

К_б (2006) = (11732,7+17810,6)/(0+747470,6) = 0,04

К_б (2007) = = (25647,3+18070,9)/(123421,7+464456,6) = 0,07

Отже, структура балансу підприємства не задовільна, оскільки Коефіцієнта Бівера не перевищує значення 0,2.

За незадовільної структури балансу для перевірки реальної можливості відновлення платоспроможності підприємства розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності підприємства строком на 6 місяців.

, де

6 - період відновлення платоспроможності в місяцях.

Кпк, Кпп - значення коефіцієнта покриття на кінець і початок звітного періоду;

К пнр - нормативне значення коеф. покриття;

Т - звітний період у місяцях

К відн = (1,24+6/12*(1,24-0,94))/2 = 0,695

Коефіцієнт відновлення менший за одиницю, отже підприємство в найближчі 6 місяців не має реальної можливості відновити свою платоспроможність.

Найбільш поширеним методом оцінки ймовірності банкрутства підприємства є Z-модель на основі 5-факторів Альтмана. Індекс кредитоспроможності побудований за допомогою апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу дозволяє розділити господарюючих суб'єктів на потенційних банкрутів та не банкрутів.

Для оцінки ризику банкрутства та кредитоспроможності підприємств широко використовуються дискримінанті факторні моделі відомих західних економістів Конана і Гольдера, Лісу, Спрінгейта, Таффлера, Тішоу та ін., які наведені у таблиці 1.

За моделлю Конана і Гольдера вірогідність затримки платежів для різних значень Z

Таблиця 1

Значення Z	+0,210	+0,480	+0,002	-0,026	-0,047	-0,068	-0,087	-0,107	-0,131	-0,164
Вірогідність затримки платежів, %	100	90	80	70	60	50	40	30	20	10

Модель Альтмана:

Z = 1,2х1 + 1,4х2 + 3,3х3 + 0,6х4 + 1,0х5

Де х1 - середньорічна величина власних оборотних ктивів/середньорічна вартість активів;

х2 - чистий прибуток(збиток)/середньорічна вартість активів;

х3 - чистий прибуток(збиток)від звичайної діяльності до оподаткування/середньорічна вартість активів;

х4 ринкова вартість акцій підприємства/середньорічна величина короткострокових зобов'язань;

х5 - виручка від реалізації (валовий дохід)/середньорічна вартість активів.

На початок періоду

х1= 605810,2 /802819 = 0,7546

х2= 11732,7/802819=0,0146

х3=14068,1/802819 = 0,0175

х4=11621998/661437,9 = 17,5708

Z = 1,2*0,7546+1,4*0,0146+3,3*0,0175+0,6*17,5708+1*0,083 = 11,61

На кінець періоду

х1= 639962 / 827649,7 = 0,7732

х2= 25647,3/827649,7=0,0310

х3=47926,3/827649,7 = 0,0579

х4=25526889/605963,6 = 42,1261

Х5= 13236,6/827649,7 = 0,0160

Z = 1,2*0,7732+1,4*0,0310+3,3*0,0579+0,6*42,1261+1*0,0160 = 26,45

Граничне значення Z = 1,23. Оскільки Z > 1,23, то це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства як на кінець, так і на початок на кінець періоду.

Модель Конана і Гольдера

Zкг = 0,16*х1+0,22*х2+0,87*х3+0,1*х4+0,24*х5

де х1 - середньорічна вартість дебіторської заборгованості / середньорічна вартість активів;

х2 - середньорічна вартість необоротних активів/середньорічна вартість активів;

х3 - фінансові витрати/чистий дохід(виручка) від реалізації;

х4 - витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи/дохід (виручка) від реалізації;

х5 - валовий прибуток (збиток)/ середньорічна величина зобов'язань;

На початок періоду

Х1(пп) = 128461,45 / 802819 = 0,1600

Х2 (пп) = 183298,05 / 802819 = 0,2283

Х3 (пп) = 6671,1/431839,4 = 0,0154

Х4 (пп) = (39515,2+14307,9)/516811,6 = 0,1041

Х5 (пп) = 66649,7 / 661437,85 = 0,1008

Zкг(пп) = 0,16*0,16+0,22*0,2283+0,87*0,0154+0,1*0,1041+0,24*0,1008 = = 0,1238

На кінець періоду

Х1(кп) = 128163,4 / 827649,7 = 0,1549

Х2 (кп) = 183951 / 827649,7 = 0,2223

Х3 (кп) = 5396,3/762307,3 = 0,0071

Х4 (кп) = (50498,8+29803,4)/914634,2= 0,0878

Х5(кп) = 132036,6 / 667674,5 = 0,1978

Zкг (кп) = ,16*0,1549+0,22*0,2223+0,87*0,0071+0,1*0,0878+0,24*0,1978 = = 0,1361

Модель Лісу (1972 рік)

Zл = 0,063*х1+0,092*х2+0,057*х3+0,001*х4

х1 - ліквідність (робочий капітал/середньорічна вартість активів);

х2 - прибутковість (прибуток до сплати податків і відсотків/середньорічна вартість активів);

х3 - резерви (нерозподілений прибуток/середньорічна вартість активів);

х4 - фінансовий важіль (середньорічна вартість власного капіталу/середньорічна величина зобов'язань);

На початок періоду

Х₁ = 701781,3/ 802819 = 0,8741; Х₂ = 14068,1/802819= 0,0175;

Х₃ = 85344,1/802819= 0,1063; Х₄ = 141381,15 / 661437,85 = 0,2138;

Z_Л = 0,063*0,8741+0,092*0,0175+0,057*0,1063+0,001*0,2138= 0,0630

Граничне значення Z_Л = 0,037, а в нашому випадку Z_Л =0,0630, що свідчить про сталий фінансовий стан підприємства на початок періоду.

На кінець періоду

Х₁ = 578142,6/ 827649,7 = 0,6985; Х₂ = 47926,3/827649,7= 0,0579;

Х₃ = 120819,1/827649,7 = 0,1460; Х₄ = 159975,3 / 667674,5 = 0,2396;

Z_Л = 0,063*0,6985+0,092*0,0579+0,057*0,146+0,001*0,2396= 0,0579;

Граничне значення Z_Л = 0,037, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства на кінець звітного періоду.

Модель Спрінгейта

Zс = 1,03*х1+3,07*х2+0,66*х3+0,4*х4

х1 - середньорічна величина власних оборотних активів/середньорічна вартість активів;

х2 - прибуток до сплати податків і відсотків/середньорічна вартість активів;

х3 - прибуток до сплати податків/короткострокова заборгованість;

х4 - виручка від реалізації/середньорічна вартість активів.

На початок періоду

Х₁ = 605810,2 /802819 = 0,7546; Х₂ = 14068,1/802819= 0,0175;

Х₃ = 14068,1/747470,6 = 0,0188; Х₄ = 66649,7/802819,0 = 0,0830;

Zc = 1,03*0,7546+3,07*0,0175+0,66*0,0188+0,4*0,083 = 0,8766

На кінець періоду

х1= 639962 / 827649,7 = 0,7732; Х₂ = 47926,3/827649,7= 0,0579;

Х₃ = 47926,3/464456,8 = 0,1032 Х₄ = 13236,6/827649,7 = 0,0160

Zc = 1,03*0,7732+3,07*0,0579+0,66*0,1032+0,4*0,016 = 1,0487

Критичне значення Zc = 0,826. Отримані значення на початок та кінець періоду показують, що підприємство далеке від банкрутства і веде успішну діяльність.

Модель Таффлера (1997 рік)

Zт =0,03*х1+0,13*х2+0,18*х3+0,16*х4

х1 - валовий прибуток/середньорічна величина короткострокових зобов'язань;

х2 - середньорічна вартість оборотних активів/середньорічна сума зобов'язань;

х3 - середньорічна величина короткострокових зобов'язань/середньорічна вартість активі;

х4 - чистий дохід (виручка) від реалізації /середньорічна вартість активів;

На початок періо

Х₁ = 66649,7/661437,85 = 0,1008; Х₂ = 605810,2 / 661437,85 = 0,9159

Х₃ = 661437,85 / 802819 = 0,8239; Х₄ = 431839.4/802819 = 0,5379;

Zта = 0,03*0,1008+0,13*0,9159+0,18*0,8234+0,16*0,5379 = 0,3564

На кінець періоду

Х₁ = 132036,6 /665963,6 = 0,1983; Х₂ = 639962 / 827649,7 = 0,9585

Х₃ = 605963,6 / 827649,7 = 0,7322; Х₄ = 762307,3/181100 = 0,9211;

Zта = 0,03*0,1983+0,13*0,9585+0,18*0,7322+0,16*0,9211 = 0,4097

Величина інтегрального показника більша за 0,3, це говорить про те, що у підприємства непогані довгострокові перспективи.

Універсальна дискримінантна функція

Z=1,5*х1+0,08*х2+10*х3+5*х4+0,3*х5+0,1*х6

х1 - грошовий потік (чистий прибуток+амортизація)/середньорічна величина зобов'язань;

х2 - середньорічна вартість активів/середньорічна величина зобов'язань;

х3 - чистий прибуток(збиток)/середньорічна вартість активів;

х4 - чистий прибуток (збиток)/чистий дохід (виручка) від реалізації;

х5 - середньорічна величина виробничих запасів/чистий дохід (виручка) від реалізації;

х6 - чистий дохід (виручка) від реалізації/середньорічна вартість активів.

На початок періоду

Х1 = (11732,7+17810,6)/ 661437,85 = 0,0447

Х2 = 802819 / 661437,85 = 1,2138

Х3 = 11732,7/802819=0,0146

Х4 = 11732,7 / 431839,4 = 0,0272

Х5 = 62958,15 / 431839,4 = 0,1458

Х6 = 431839,4 / 802819 = 0,5379

Z=1,5*0,0447+0,08*1,2139+10*0,0146+5*0,0272+0,3*0,1458+0,1*0,537 =

= 0,5437

На кінець періоду

Х1 = (25647,3+18070,9)/ 667674,5 = 0,0655

Х2 = 827649,7 / 667674,5 = 1,2396

Х3 = 25647,3/827649,7=0,0310

Х4 = 25647,3 / 762307,3 = 0,0336

Х5 = 79216,1 / 762307,3 = 0,1039

Х6 = 762307,3 / 827649,7 = 0,9211

Z=1,5*0,0655+0,08*1,2396+10*0,0310+5*0,0336+0,3*0,1039+0,1*0,921 = = 0,7987

Оскільки, в нашому випадку 0< Z ? 1, як на початок періоду, так і на кінець, то підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів.

За наведеними вище формулами та моделями діагностики банкрутства ми визначили ймовірність банкрутства даного підприємства, а результати розрахунків занесемо до таблиці 2.

Таблиця 2 - Результати діагностики ймовірності банкрутства підприємства

Назва моделі	Значення факторів включених в модель	Результат розрахунку тестового показника	Імовірність банкрутства
	на початок періоду	на кінець періоду	на початок періоду	на кінець періоду	на початок періоду	на кінець періоду
Двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства	Z < 1	Z < 1	-0,887	-1,366	низька	низька
Коефіцієнта Бівера	Кб <0,2	Кб < 0,2	0,04	0,07	висока	висока
Коефіцієнт відновлення платоспроможності	1< Квідн.	1< Квідн.	0,695	0,695	Підприємство в найближчі 6 місяців не має можливості відновити платоспроможність	Підприємство в найближчі 6 місяців не має можливості відновити платоспроможність
Модель Альтмана	Z. >1	Z. >1	11,61	26,45	Дуже низька	Дуже низька
Модель Конана і Гольдера	Z. > + 0,002	Z. > + 0,002	0,1238	0,1361	Вірогідність затримки платежів 80 %	Вірогідність затримки платежів 80 %
Модель Лісу (1972 р.)	ZЛ = 0,037	ZЛ = 0,037	0,0630	0,0579	Підвищення фінансової стійкості підприємства	Підвищення фінансової стійкості підприємства
Модель Спрінгейта	Z ? 0,862	Z ?0,862	0,8766	1,0487	низька	низька
Модель Таффлера (1997р.)	Z>0,3	Z>0,3	0,3564	0,4097	Фірма має непогані довгострокові перспективи	Фірма має непогані довгострокові перспективи
Універсальна дискримінантна функція	0<Z?1	0<Z?1	0,5437	0,7989	Підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів	Підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів

Отже, після проведення діагностики підприємства за різними моделями можемо сказати, що підприємству незагрожує банкрутство (Модель Таффлера (1997р.), Модель Спрінгейта, Модель Лісу (1972 р.), Двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства, Модель Альтмана) та є певні застереження щодо можливості банкрутства та вірогідності затримки платежів (Коефіцієнт Бівера, Коефіцієнт відновлення платоспроможності, Модель Конана і Гольдера, Універсальна дискримінантна функція).

Висновки та пропозиції

Отже, антикризове управління -- це тип управління, зорієнтований на досягнення таких цілей:

· запобігання (пом'якшення) впливу на підприємство руйнівних кризових явищ;

· створення та підтримки діяльності підприємства в режимі виживання в тих випадках, коли криза все ж таки виникла;

· стабілізації та виведення підприємства з кризи за допомогою програм фінансового оздоровлення, реструктуризації, підвищення конкурентоспроможності тощо, або, коли нормалізація діяльності підприємства неможлива, -- санації (як визначення та збереження хоча б окремих «здорових» частин підприємства), ліквідацію підприємства з найменшими втратами.

Концепція активного антикризового управління є переважною в системі антикризового регулювання, оскільки вимагає оперативного втручання в кризову ситуацію, та за допомогою активних антикризових дій запобігти банкрутству підприємства. В цьому контексті поняття банкрутства сприймається не тільки як неспроможність боржника відновити свою платоспроможність, але і як основний критерій до впровадження антикризових заходів. Сучасним інструментарієм активного антикризового управління є такі фінансові заходи як: реорганізація, санація і ліквідація. Кожен з перерахованих заходів виконує покладені на нього функції по виведенню підприємства з кризи. Реорганізація і фінансова санація виконують функції відновлення прибутковості, конкурентоспроможності, платоспроможності та ліквідності. Ліквідація - як результат проведення активної антикризової програми, крім регулюючої і стимулюючої функцій виконує захисну функцію прав всіх учасників процедури ліквідації.

Таким чином, активне антикризове управління на сучасному етапі господарювання дозволяє підприємству вибрати найбільш ефективні антикризові заходи.

Список використаної літератури

Антикризисное управление: Учебник/ Под ред. Э.М.Короткова. -- М.: ИНФРА-М, 2001. -- С. 125--145.

Кошкин В.И. и др. Антикризисное управление: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 11. -- М.: ИНФРА-М, 2000. -- 512 с.

Стратегия и тактика антикризисного управления / Под ред. А.П. Градова и Б.И. Кузина. -- Спб.: Спецю литература, 1999. -- 510 с.