Відповідальність сторін за якість сертифікованої продукції, Законодавча база сертифікації та правові відношення

10

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет «ХПІ»

Факультет економічної інформатики та менеджменту

Контрольна робота:

«Сертифікація і стандартизація»

Варіант 3

Студентка 5 курсу

Групи ЕІМЗ - 215

Бороденко А.А.

Викладач:

доц. Аверченко В.І.

Харків - 2009

Зміст

1. Відповідальність сторін за якість сертифікованої продукції

2. Законодавча база сертифікації та правові відношення сторін

Список використаної літератури

1. Відповідальність сторін за якість сертифікованої продукції

Система сертифікації встановлює наступний розподіл відповідальності за якість сертифікованої продукції:

виробник (постачальник, виконавець) несе відповідальність за невідповідність сертифікованої продукції вимогам нормативних документів і застосування сертифікатів і знаків відповідності з порушенням правил Системи

продавець несе відповідальність за відсутність сертифіката чи знака відповідності на реалізовану продукцію, якщо вона підлягає обов'язкової сертифікації

випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірні і необ'єктивні результати випробувань сертифікованої продукції

орган з сертифікації несе відповідальність за необґрунтовану чи неправомірну видачу сертифікатів відповідності, атестатів виробництва і підтвердження їхньої дії, а також за порушення правил Системи.

Згідно Розділу V, Статті 8 Декрета Кабінету Міністрів України про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальність за їхнє порушення, у випадку порушення стандартів, норм і правил суб'єкт підприємницької діяльності (підприємець) несе відповідальність:

1) за передачу замовнику у виробництво і застосування конструкторської, технологічної і проектної документації, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції і технологічних процесів;

2) за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил;

3) за реалізацію на території України імпортної продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, що діють в Україні, щодо безпеки для життя, здоров'я, майна людей і навколишнього середовища;

4) за відхилення підприємця від пред'явлення органам державного нагляду продукції, що підлягає контролю;

5) за реалізацію продукції, що підлягає, але не пройшла обов'язкової сертифікації;

6) за реалізацію експортної продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, на що є письмове підтвердження споживача,;

7) за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державного нагляду;

8) за випуск, реалізацію продукції, що унаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечної для життя, здоров'я і майна людей і навколишнього середовища.

2. Законодавча база сертифікації та правові відношення сторін

Законодавчу базу державної системи сертифікації складають:

Декрет Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію» від 11.06.97р. №333/97 - ВР

Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію» від 11.06.97 р. №333/97-ВР

Закон України «Про захист прав споживачів » від 12.05.91 р. №1024-XII - ВВР

Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 №2406-ІІІ

Закон України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» від 17.05.2001 №2407-ІІІ

а також:

Постанова КМУ від 29 листопада 2001 р. N 1599 Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності

Постанова КМУ від 29 березня 2002р. №376 Про затвердження Порядку надання органам із сертифікації повноважень на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо-регульованій сфері

Постанова КМУ від 11.04.2002р. №485 Про затвердження Правил визначення вартості робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері.

Закон України “Про пiдтвердження вiдповiдностi” визначає правовi та органiзацiйнi засади пiдтвердження вiдповiдностi продукцiї, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної полiтики у сферi пiдтвердження вiдповiдностi.

Кабінет Міністрів України у сфері підтвердження відповідності:

забезпечує здійснення державної політики у сфері підтвердження відповідності;

визначає центральні органи виконавчої влади з питань технічного регулювання у відповідних сферах діяльності;

визначає центральні органи виконавчої влади, на які покладається розроблення технічних регламентів;

затверджує технічні регламенти з підтвердження відповідності;

укладає міжнародні угоди у сфері підтвердження відповідності, приєднання України до міжнародних (регіональних) систем сертифікації.

Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi:

бере участь у формуваннi державної полiтики у сферi пiдтвердження вiдповiдностi;

забезпечує проведення єдиної державної технiчної полiтики у сферi пiдтвердження вiдповiдностi;

готує пропозицiї щодо укладання мiжнародних угод у сферi пiдтвердження вiдповiдностi, приєднання України до мiжнародних (регіональних) систем сертифiкацiї, приймає рiшення про порядок визнання результатiв робiт, проведених органами з сертифiкацiї iнших країн;

координує дiяльнiсть центральних органiв виконавчої влади у визначених сферах діяльності з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері;

органiзовує розроблення проектів нормативно-правових актiв, що встановлюють загальнi вимоги та правила процедури пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi;

надає методологiчну допомогу центральним органам виконавчої влади у розробленні проектiв законiв, iнших нормативно-правових актiв з пiдтвердження вiдповiдностi, у тому числі технiчних регламентів;

узгоджує розробленi центральними органами виконавчої влади технiчнi регламенти з пiдтвердження вiдповiдностi що подаються на затвердження Кабiнету Мiнiстрiв України;

органiзовує ведення державного реєстру уповноважених органiв з сертифiкацiї та встановлює порядок надання ними iнформацiї, що стосується виданих сертифiкатiв вiдповiдностi та свiдоцтв про визнання вiдповiдностi;

органiзовує пiдготовку та атестацiю аудиторiв з сертифiкацiї;

органiзовує ведення національного фонду нормативно-правових актiв з питань пiдтвердження вiдповiдностi;

здiйснює iнформацiйне забезпечення з питань пiдтвердження вiдповiдностi.

Центральні органи виконавчої влади, на які покладені функції технiчного регулювання у визначених сферах дiяльностi:

готують пропозицiї щодо уповноваження органiв з сертифiкацiї на проведення робiт з пiдтвердження вiдповiдностi у законодавчо регульованiй сферi;

беруть участь у розробленні проектiв технiчних регламентів з пiдтвердження вiдповiдностi та інших нормативно-правових актiв у цій сфері;

органiзовують пiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв з пiдтвердження вiдповiдностi.

Центральний орган виконавчої влади з питань економiки:

за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi та з центральними органами виконавчої влади, на які покладені функції технiчного регулювання у визначених сферах дiяльностi, уповноважує органи з сертифiкацiї (далі - уповноваженi органи з сертифiкацiї) на проведення робiт з пiдтвердження вiдповiдностi у законодавчо регульованiй сферi;

органiзовує нагляд за проведенням робіт з підтвердження відповідності уповноваженими органами з сертифiкацiї.

29 листопада 2001р. прийнята Постанова КМУ N1599 Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності. Відповідно до постанови:

Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів з підтвердження відповідності, які поширюються на неї.