Концепції управлінського обліку

Дисципліна «Управління витратами»

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу студента

Тема роботи «Концепції управлінського обліку»

2005

Реферат

Курсова робота налічує сторінок, рисунків, таблиць та джерел.

Об'єкт дослідження - АТВТ “Донецький завод “Продмаш”.

Мета курсової роботи -дослідження концепції управлінського обігу, їх впровадження і підрахунок ефекту.

Засоби дослідження - методи системного, економічного аналізу, економіко-статистичні методи, методи експертних оцінок, методи моделювання.

В Україні на даному етапі розвитку фінансово-економічних відносин склался необхідність чіткої постановки системи управлінського обігу. До цієї системи можна віднести:

постачальницько-заготівельну діяльність;

виробничу діяльність;

облік витрат на виробництво й собівартість продукції;

облік фінансово-збутової діяльності;

управлінський облік організаційної діяльності;

Контроллинг.

У курсовій роботі проаналізована ефективність впровадження вдосконалень управлінського обігу на АТВТ “Донецький завод “Продмаш”.

УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБІГ, ВДОСКОНАЛЕННЯ, СОБІВАРТІСТЬ, КАЛЬКУЛЯЦІЯ, ЕФЕКТ, ВИРОБНИЦТВО, КЕРІВНИЦТВО, ВИТРАТИ, ПРИБУТОК.

Зміст

Вступ

1. Концепція управлінського обігу на підприємстві

1.1 Визначення сутності управлінського обігу

1.2 Метод і способи управлінського обліку

1.3 Принципи управлінського обліку

1.4 Функції управлінського обліку

1.5 Системи управлінського обліку

1.6 Складові частини управлінського обліку

2. Діяльність Акціонерного товариства «Донецький завод Продмаш» і управлінський обіг на ньому

2.1 Коротка характеристика Акціонерного товариства «Донецький завод Продмаш»

2.2 Рівень управлінського обліку на Акціонерному товаристві «Донецький завод Продмаш»

3. Методи вдосконалення системи управлінського обліку

3.1 Теоретичні засади вдосконалення управлінського обліку на підприємстві

3.2 Вдосконалення управлінського обліку на Акціонерному товаристві «Донецький завод Продмаш». Підрахунок ефекту від впровадження нових методів управлінського обліку

Висновки

Перелік використаної літератури

Вступ

Управлінський облік (обіг) складова частина інформаційної системи підприємства. Ефективність керування виробничою діяльністю забезпечується інформацією про діяльність структурних підрозділів, служб, відділів підприємства. Цю інформацію управлінський облік формує для керівників різних рівнів керування усередині підприємства з метою прийняття ними правильних управлінських рішень.

Зміст управлінського обліку визначається цілями керування: воно може бути змінене за рішенням адміністрації залежно від інтересів і цілей, поставлених перед керівниками внутрішніх підрозділів.

Становлення управлінського обліку відбулося на базі калькуляційного обліку, тому основний його зміст становить облік витрат на виробництво майбутніх і минулих періодів у різних класифікаційних аспектах. Цей момент присутній у визначенні поняття "управлінський облік", що з'явився останнім часом у переказний і вітчизняну економічну літературу, а також й у роботах по бухгалтерському обліку: використанню його інформації в управлінській діяльності

Іншим найважливішим моментом, що відзначається при визначенні сутності управлінського обліку, є аналитичность інформації. У складі управлінського обліку інформація збирається, групується, ідентифікується, вивчається з метою найбільш чіткого й достовірного відбиття результатів діяльності структурних підрозділів і визначення частки участі в одержанні прибутку підприємства. Ефективність виробничої діяльності представлена в обліку як процес зіставлення фактичних і стандартних витрат і результатів від зроблених витрат.

Установленню сутності управлінського обліку сприяє розгляд сукупності ознак, що характеризують його як цілісну інформаційно-контрольну систему підприємства: безперервність, цілеспрямованість, повнота інформаційного забезпечення, практичне відбиття використання об'єктивних економічних законів суспільства, вплив на об'єкти керування при змінюючихся зовнішніх і внутрішніх умовах.

Сутність управлінського обліку - інтегрована система обліку витрат і доходів, нормування, планування, контролю й аналізу, що систематизує інформацію для оперативних управлінських рішень і координації проблем майбутнього розвитку підприємства.

Нижче розглянемо основні положення концепції управлінського обліку на підприємстві спираючись на дані про діяльність акціонерного товариства «Донецький завод Продмаш». Також у дані курсовій роботі будуть розглянуті шляхи вдосконалення впровадження управлінського обігу на підприємстві.

1. Концепція управлінського обігу на підприємстві

1.1 Визначення сутності управлінського обігу

Отже як було сказано вище, управлінський обіг - інтегрована система обліку витрат і доходів, нормування, планування, контролю й аналізу, що систематизує інформацію для оперативних управлінських рішень і координації проблем майбутнього розвитку підприємства. Все це необхідно для чіткої орієнтації керівників усіх рівнів на підприємстві щодо фінансово - матеріального становища підприємства. Треба відзначити, що при правильному застосуванні методів управлінського обігу на підприємстві, істотно знижуються витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Характеризуючи сутність управлінського обліку, слід зазначити його найважливішу особливість: управлінський облік зв'язує процес керування з обліковим процесом.

Предметом керування є процес впливу на об'єкт або процес керування з метою організації й координування діяльності людей для досягнення максимальної ефективності виробництва. Керування впливає на предмет керування за допомогою планування, організації, координування, стимулювання й контролю. Саме ці функції виконує управлінський облік, коли створює свою систему, що відповідає цілям і завданням керування.

У цей час немає чітких визначень предмета управлінського обліку. Автори поки обмежуються викладом розуміння сутності бухгалтерського обліку взагалі й управлінського зокрема. Тим часом, змінюються система й методи керування діяльністю підприємства, відповідно міняються процедури й зміст управлінського обліку. Особливо це стосується моделювання обліку витрат і доходів на підприємствах з різною організаційною структурою, впливом зовнішніх факторів, що змінюються, (інфляції, структурної перебудови промисловості й т.п.). Звідси змінюється перелік об'єктів і суб'єктів керування.

Наука про керування формує концепцію й про предмет управлінського обліку.

Предметом управлінського обліку в загальному виді виступає сукупність об'єктів у процесі всього циклу керування виробництвом. Зміст предмета розкривають його численні об'єкти, які можна об'єднати у дві групи:

виробничі ресурси, що забезпечують доцільну працю людей у процесі господарської діяльності підприємства;

господарські процеси і їхні результати, що становлять у сукупності виробничу діяльність підприємства.

До складу виробничих ресурсів входять:

основні фонди - це коштів трупа (машини, устаткування, виробничі будинки й т.д.), їхній стан і використання;

Нематеріальні активи - об'єкти довгострокового вкладення (право користування землею, стандарти, ліцензії, товарні знаки й т.д.), їхній стан і використання;

матеріальні ресурси - предмети праці, призначені для обробки в процесі виробництва за допомогою коштів праці.

Ці ресурси в управлінському обліку представлені виробничими запасами на складах підприємства, у коморах цехів і на ділянках, складах виробничого відділу й у процесі їхнього руху по стадіях виробничого циклу до складу готової продукції. Вони включають сировину як продукт видобувних галузей промисловості, сільського господарства; матеріали, які були у попередній обробці, як на даному підприємстві, так і на інші (напівфабрикати - заготівлі, пакування, виливка, деталі, вузли й т.п.); трудові ресурси, якими розташовує підприємство в цей момент, використання трудових ресурсів у процесі доцільної діяльності й результат праці.

До другої групи об'єктів управлінського обліку відносять наступні види діяльності:

*постачальницько-заготівельну -- придбання, збереження, забезпечення виробництва сировинними ресурсами, допоміжними матеріалами й виробничим устаткуванням із запасними частинами, призначеними для його змісту й ремонту, а також маркетингову діяльність, зв'язану з постачальницькими процесами;

виробничу - процеси, обумовлені технологією виробництва продукції, які складаються з основних і допоміжних операцій; операції по вдосконалюванню продуктів, що випускають, і розробці нових;

фінансово-збутову - маркетингові дослідження й операції по формуванню ринку збуту продукції; безпосередньо збутові операції, включаючи впакування, транспортування й інші види робіт; операції, що сприяють росту обсягу продажів, починаючи від реклами продукту й закінчуючи встановленням прямих зв'язків зі споживачами; контроль якості випускає продукції, що;

організаційну - створення організаційної структури підприємства, вичленовування із системи підприємства функціональних відділів, служб, цехів. ділянок; організація інформаційної системи на підприємстві із прямою й зворотним зв'язком, що відповідає вимогам внутрішніх комунікаційних зв'язків між структурними підрозділами, різними рівнями керування, що відповідає функціям планування, контролю, оцінки виконання плану, стимулювання; операції координування дій внутрішніх виконавців, спрямованих на виконання основної мети підприємства. Може бути обране інше угруповання об'єктів управлінського обліку, але в кожному разі вона повинна відповідати основним цілям керування.

1.2 Метод і способи управлінського обліку

У системі управлінського обліку його об'єкти мають певне специфічне відбиття. Насамперед, виробничі ресурси відображаються по стані, у русі, доцільності використання в процесі господарської діяльності підприємства.

Сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об'єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства, називається методом управлінського обліку. Він складається з наступних елементів: документації, інвентаризації; оцінки, угруповання й узагальнення, контрольних рахунків; нормування, планування й лімітування; контролю; аналізу.

Документація - первинні документи й машинні носії інформації, що гарантують управлінському обліку досить повне відбиття виробничої діяльності підприємства. Первинний облік стосовно до специфіки підприємства є основним джерелом інформації для фінансового й управлінського обліку.

Комплексний підхід до організації первинного обліку забезпечує: подальше вдосконалювання оперативно-календарного планування, оперативного контролю й диспетчеризації ходу виробництва; розробку кожного облікового завдання виробництва й повне вв'язування всіх завдань оперативного обліку між собою й із завданнями оперативно-календарного планування, обліку вироблення й нарахування заробітної плати, контролю за правильним використанням матеріальних цінностей у виробництві, обліку незавершеного виробництва; розробку й впровадження єдиного для фінансового й управлінського обліку документообігу, упорядкування й уніфікацію первинної документації; строгий контроль за витратою матеріальних і трудових ресурсів, за відповідністю розмірів оплати праці списанню матеріалів відповідно до кількості виготовленої продукції; схоронність заготівель, деталей, вузлів і напівфабрикатів у процесі їхнього руху по стадіях обробки, споживання й зберігання; поліпшення організації складського обліку деталей, вузлів і складальних одиниць у результаті встаткування спеціальних місць зберігання, забезпечення сучасними аналітичними устроями; закріплення за посадовими особами окремих колективів - бригад - функцій по оформленню облікової документації або збору інформації з машинних устроїв, підвищення персональної відповідальності за правильність оформлення й повноту збору інформації, вірогідність і своєчасність інформації про виробництво шляхом використання балансів обліку руху деталей, напівфабрикатів в управлінському й фінансовому обліку у вигляді зведених документів; механізацію й автоматизацію збору, передачі й обробки інформації про рух деталей, вузлів і напівфабрикатів й одержанню на основі первинного обліку результуючої інформації на персональних ЕОМ на різних рівнях керування; своєчасну й повну протягом певного звітного періоду перевірку даних. Цьому сприяє оперативний облік у зіставленні з фактичним станом, розмірами й комплектністю незавершеного виробництва за допомогою інвентаризації, що одночасно дозволить поліпшити інформаційну базу планування виробництва й нормування запасів по місцях виникнення й заділів.

Інвентаризація - спосіб визначення фактичного стану об'єкта, а також відхилень від облікових даних, неврахованих цінностей, втрат, недостач, розкрадань. Інвентаризація сприяє схоронності матеріальних цінностей, контролює їхнє використання, установлює повноту й вірогідність облікової інформації.

Угруповання й узагальнення, використання контрольних рахунків - спосіб, що дозволяє накопичувати й систематизувати інформацію про об'єкт по певних ознаках. Головними ознаками угруповання об'єктів управлінського обліку вважаються: специфіка виробничої діяльності, технологічна й організаційна структура підприємства, організація керування, цільові функції системи керування. Згрупована інформація ефективно використається для оцінки результатів діяльності й для прийняття оперативних і стратегічних рішень.

Контрольні рахунки - це підсумкові рахунки, де запису провадять по підсумкових сумах операцій даного періоду. Система контрольних рахунків виступає сполучною ланкою фінансового й управлінського обліку й дозволяє встановити повноту й правильність облікових записів. Так, запису, зроблені в картках складського обліку, повинні відповідати хронологічним записам у журналі реєстрації операцій, накопичувальним відомостям по найменуваннях матеріалів і контрольному рахунку, куди заносять підсумок всіх операцій, систематизованих по певній ознаці в накопичувальній відомості.

Планування, нормування й лімітування входять у систему керування підприємством.

Планування - безперервний циклічний процес, спрямований на приведення у відповідність можливостей підприємства з умовами ринку. Планування тільки тоді ефективно, коли базується на статистичних дослідженнях й аналізі результатів господарської діяльності.

Нормування - процес науково обґрунтованого розрахунку оптимальних норм і нормативів, що спрямований на забезпечення ефективного використання всіх видів ресурсів, і вишукування шляхів найбільш продуктивного перетворення витрат у продукцію. Комплекс норм і нормативів становить нормативне господарство підприємства, що охоплює всі сфери його діяльності.

Без нормативного господарства неможлива організація системи управлінського обліку й контролю за станом запасів і фактичних витрат. Норми як основа системи контролю класифікуються й групуються по центрах відповідальності, продуктам й операціям.

Як показує досвід створення нормативної бази, основою для планування, організації й обліку виробництва є технологічні розрахунки. Нормативні технологічні показники погоджують техніко-економічне планування з оперативно-виробничим ще на стадії технічної підготовки виробництва. Планові й нормативні показники визначають систему показників обліку виробництва, що в чималому ступені сприяє порівнянності показників нормування, планування, обліку по нормах витрат і відхиленням від них. Технологічні нормативи можна розглядати як аналітичну базу виробничого обліку, що забезпечує його відповідними даними про діяльності підрозділів і рівні внутрішнього господарювання.

Таким чином, норми використаються при плануванні, тому що виражають кількісні цілі, які повинні бути досягнуті.

Лімітування - перший щабель контролю за матеріальними витратами, заснована на системі норм запасів і витрат. Ліміт - норми витрати ресурсів на одиницю продукції, установлені технологічною документацією й плановані виробничою програмою кожному виробничому підрозділу виходячи з конкретних асортиментів випуску продукції.

Система лімітування повинна складатися не тільки з розрахунку ліміту відпустки матеріалів цеху, але й з облікових і контрольних операцій. Тому в системі управлінського обліку лімітуванню призначають роль оперативної інформації, що дозволяє активно впливати на формування матеріальних витрат. Аналіз - у чинність специфічних особливостей цей елемент методу управлінського обліку взаємодіє практично з усіма іншими його складовими. Аналізу піддається виробнича діяльність як усього підприємства, пак й окремі підрозділи, виражена економічними показниками. Вибір показників визначається цілями й можливостями системи керування. У процесі аналізу виявляються взаємозалежності й взаємозв'язку між підрозділами по виконанню встановлених планових завдань, відхилення й причини, що викликали зміни в результатах виробництва, для прийняття відповідних управлінських рішень.

Контроль - завершальний процес планування й аналізу, що направляє діяльність підприємства на виконання раніше встановлених завдань, що дозволяє розкривати й усувати виникаючі відхилення. Основою системи контролю служить зворотний зв'язок, що дасть більшу, надійну, необхідну й доцільну інформацію для здійснення контрольно-вимірювальної діяльності. Існують різні сфери й види контролю. Вони постійно міняються, мають відмітні особливості на кожнім підприємстві, відображаючи специфіку його діяльності.

На закінчення відзначимо, що всі елементи методу діють не ізольовано друг від друга, а в системі організації внутрішніх господарських зв'язків, спрямованої на рішення завдань керування.

1.3 Принципи управлінського обліку

Керування господарською діяльністю є складним і комплексним процесом. Система обліку, що відповідає вимогам керування, також складна й складається з безлічі процедур. До того ж склад елементів системи управлінського обліку може мінятися залежно від цілей керування. Тим часом будь-яка система обліку, організована на конкретному підприємстві, відповідає загальноприйнятим принципам.

До принципів управлінського обліку ставляться: безперервність діяльності підприємства; використання єдиних для планування й обліку (планово-облікових) одиниць виміру; оцінювання результатів діяльності підрозділів підприємства, спадкоємність і багаторазове використання первинної й проміжної інформації з метою керуванні; формування показників внутрішньої звітності як основи комунікаційних зв'язків між рівнями керування; застосування бюджетного (кошторисного) методу керування витратами, фінансами, комерційною діяльністю; повнота й аналітичність, що забезпечують вичерпну інформацію про об'єкти обліку; періодичність, що відбиває виробничий і комерційний цикли підприємства, установлені обліковою політикою. Сукупність перерахованих принципів забезпечує дієвість системи управлінського обліку, але не уніфікує обліковий процес.

Безперервність діяльності підприємства, що виражається відсутністю намірів самоліквідуватися й скоротити масштаби виробництва, означає, що підприємство буде розвиватися в майбутньому.

Використання єдиних планово-облікових одиниць виміру в плануванні й обліку виробництва забезпечує між ними прямий і зворотний зв'язок.

Планово-облікові одиниці розкривають сутність систем оперативно-виробничого планування на різних його рівнях; з їхньою допомогою виникає реальна можливість для розробки методології системи обліку, заснованої на тісному взаємозв'язку показників управлінського обліку виробництва й бухгалтерського обліку витрат, визначення результатів господарювання окремих структурних підрозділів.

На різних рівнях оперативно-виробничого планування планово-облікові одиниці або більше укрупнені, або, навпроти, деталізовані. В основі деталізації закладений принцип переходу від більших одиниць на рівні підприємства (виріб, виробниче замовлення, серія виробів, найменування й т.п.) до більше дрібного на рівні цеху, ділянки, бригади (деталь, операція, комплекс операцій, машинокомплект, вузловий комплект, бригадний комплект й ін.).

Оцінка результатів діяльності структурних підрозділів підприємства - один з основних принципів побудови системи управлінського обліку. При всьому розходженні організаційних форм на підприємствах управлінський облік повинен бути пов'язаний з оперативно-виробничим і техніко-економічним плануванням. У сукупності із системою планування й контролю управлінський облік являє собою механізм господарювання цеху, ділянки, бригади. Оцінка результатів діяльності передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу у формуванні прибутку підприємства від виробництва до реалізації продукту.

Господарський механізм підприємства повинен бути пристосований до потреб оперативного керування підрозділами й усередині них.

Дотримання в процесі збору, обробки й транспортування первинних даних принципу спадкоємності й багаторазового використання спрощує систему обліку і робить її ефективною (менше витрат - більше значимості в рішенні поставленої менеджером перед бухгалтером аналітиком мети). При оперативному керуванні інформація управлінського обліку підкріплюється й іноді доповнюється бухгалтерськими даними У свою чергу дані фінансового обліку деталізуються, доповнюється інформацією, що надходить від управлінського обліку.

Управлінський облік має здатність гак формувати показники внутрішньої звітності за даними первинного обліку, що вони стають системою комунікацій усередині підприємства. На нульовому рівні виникає облікова інформація в первинних документах, звітах основних і допоміжних цехів; на першому рівні групується інформація у зведених документах відділу постачання, зовнішньої кооперації, виробничих підрозділів, збутового й фінансового відділу, бухгалтерії, складського господарства; на наступних рівнях провадиться об'єднання й формування звітної зведеної документації у функціональних відділах заводоуправління (головного конструктора, головного технолога, головного механіка, відділу кадрів, виробничого й т.п.).

На самому верхньому рівні відбувається узагальнення зведеної інформації, що надійшла зі структурних підрозділів, і перетворення її в результуючу звітну документацію відділами - виробничо-диспетчерським, планово-економічним і бухгалтерією. Зміст звітів залежить від їхнього цільового призначення або посади керівника, для якого вони призначені. Бухгалтери-аналітики становлять: звіти по аналізі собівартості з метою визначення собівартості продукції; кошторису для планування майбутніх витрат; поточні оперативні звіти виробничих підрозділів для оцінки результатів роботи; звіти про витрати на виробництво для прийняття оперативних рішень; а також проводять аналіз кошторисів капітальних вкладень для довгострокового планування або прогнозування.

Таким чином, система повинна відповідати принципам повноти й аналітичності інформації. Показники, що втримуються у звітах, повинні бути представлені в зручному для аналізу виді, не вимагати додаткової аналітичної обробки, не передбачати зворотних синтезу (від нижчих до вищих рівнів керування) процедур. Порушення цього принципу приводить до подорожчання системи й втраті оперативності керування.

Принцип періодичності, що відображає виробничий і комерційний цикли підприємства, також важливий для побудови системи управлінського обліку. Інформація для керівників необхідна тоді, коли це доцільно - ні раніше, ні пізніше. Скорочення часу може значно зменшити точність інформації, підготовленої управлінським обліком. Як правило, апарат керування встановлює графік збору первинних даних, їхньої обробки й угруповання в підсумковій інформації. Особливої уваги заслуговує принцип бюджетного (кошторисного) методу керування витратами, фінансами, комерційною діяльністю. Він використається на великих підприємствах як інструмент планування, контролю й регулювання. Бюджетний цикл складається із процедур планування всіх сфер діяльності, підрозділів; підсумовування проектних рішень усього колективу; розрахунку проекту бюджету; розрахунків варіантів плану й внесення коректив; остаточного планування й обліку умов, що змінюються, і відхилень від запланованого.

Кошторисами (бюджетом) охоплюють виробництво, реалізацію, розподіл і фінансування. У кошторисах знаходять висвітлення витрати на виробництво всього підприємства і його підрозділів, доходи від видів діяльності, підрозділів, підприємств у цілому, прибуток.

Докладніше види бюджетування, кошторисів витрат розглянуті нижче.

1.4 Функції управлінського обліку

Розуміння сутності управлінського обліку дозволяє виявити залежність функцій, виконуваних цим видом обліку, від функцій керування. Функції керування звичайно складаються з: планування, контролю, оцінки, безпосередньо організаційної роботи, внутрішніх інформаційних зв'язків і стимулювання.

Планування - процес опису варіантів дій, які можуть бути здійснені в майбутньому. Він включає: постановку мети; формулювання завдань; вишукування шляхів рішення завдань для досягнення поставленої мети; вибір варіантів альтернативних дій. На цій стадії керівник повинен мати інформацію про кошторис і передбачувані джерела її виконання. Добре складені плани бувають настільки гнучкими, що дозволяють керівникові їх змінювати при певних виробничих ситуаціях.

Контроль - перевірка здійснення планів з боку керівника, менеджера - складається з визначення стану об'єкта; зіставлення фактичних результатів із плановими; перегляду планів, якщо стає ясним, що вони не можуть бути виконані; виявлення відхилень від запланованого й регулювання. Контроль настільки тісно пов'язаний із плануванням, що у звичайній роботі не проводять границю між ними. Будь-яке управлінське рішення ґрунтується на оцінці діяльності, де управлінське планування й система контролю повністю взаємодіють.

Функціонування системи управлінського обліку визначається організаційною структурою підприємства. Виробнича бухгалтерія з'являється як система внутрішньої звітності структурних підрозділів. Облік витрат на виробництво будується по центрах відповідальності, що дасть інформацію керівництву підприємства про ефективність спеціалізації, підпорядкованості, поділу повноважень у досягненні мети.

Стимулювання - це кошти мотивації учасників виробничого процесу, що спонукує усвідомити мети й завдання підприємства й приймати рішення, що відповідають цим цілям. У цій якості виступають кошториси й виконавські звіти про їхнє виконання.

Кошторису містять збалансовані планові показники й орієнтують менеджерів на виконання кінцевої мети підприємства. Виконавські звіти мотивують обґрунтованість коректування фактичних результатів стосовно запланованого й стимулюють персонал підприємства до вживання заходів по усуненню відхилень або до виявлення потенційних проблем у майбутньому. Внутрішня звітність створює основу для підвищення ефективності системи контролю й регулювання, здійснюваної менеджерами.

Внутрішній інформаційний зв'язок - це обмін інформацією й звітністю. Він дозволяє, скоординувати діяльність різних структурних підрозділів для виконання кінцевої мети; конкретизує завдання кожного підрозділу на майбутній бюджетний період; умови, у яких буде діяти кожен керівник підрозділу, і вимоги суміжних виробничих підрозділів. Виконавчі звіти надають будь-якому менеджерові дані для аналізу й оцінки своїх дій, розробки заходів щодо усунення дій, які привели до зниження ефективності керування. Функції керування й інформація, що забезпечує їхня дієвість, дозволяють сформулювати функції управлінського обліку:

забезпечення інформацією керівників всіх рівнів керування, необхідної для поточного планування, контролю й прийняття оперативних управлінських рішень;

формування інформації, що служить коштами внутрішнього комунікаційного зв'язку між рівнями керування й різних структурних підрозділів одного рівня;

оперативний контроль й оцінка результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в досягненні мети;

перспективне планування й координація розвитку підприємства в майбутньому на основі аналізу й оцінки фактичних результатів діяльності.

1.5 Системи управлінського обліку

Виробничі потужності підприємств і фактичні обсяги виробництва визначають застосування систем управлінського обліку.

Система управлінського обліку характеризується обсягом інформації, поставленими перед нею цілями, критеріями й коштами досягнення цілей, складом елементів й їхньою взаємодією.

Ознаками класифікації є: широта охоплення інформацією, ступінь взаємозв'язку фінансового й управлінського обліку, оперативність витрат на виробництво, повнота включення витрат у собівартість продукції..

По широті охоплення інформацією видів діяльності, організаційної структури підприємства, продукції розрізняють повні системи, що складаються із сукупності систематичного й проблемного обліку, і системи із цільовим набором їхніх складових частин.

Систематичний облік витрат - є фінансовий облік витрат на виробництво з його регламентацією по складу витрат, способам реєстрації, ідентифікації й угруповання, подання у звітності. Елементами систематичного обліку є:

вимір й оцінка витрат по придбанню й використанню виробничих ресурсів;

контроль процесів постачання, виробництва, реалізації в натуральних вимірниках;

угруповання витрат по статтях витрати й елементам, по місцях виникнення, по видах продукції, робіт і послуг, сюди ж ставляться порядок включення витрат у собівартість;

внутрішня й зовнішня звітність, що задовольняє своїх користувачів по строках, змісту й частоті подання.

Проблемний облік формує інформацію про економічну, технологічну, конструкторську й організаційну підготовку виробництва; про ціни й реалізацію продукції; про керування виробничими запасами й раціоналізації витрати виробничих ресурсів.

По ступені взаємозв'язку між фінансовим (систематичний облік витрат і доходів) і управлінським обліком у практиці закордонних країн застосовують дві системи: моністичну й автономну.

Моністична - інтегрована система, що поєднує систематичний і проблемний облік на основі прямої й зворотного зв'язку на рахунках бухгалтерського обліку. Систематичний облік шляхом відбиття на рахунках бухгалтерського обліку виробничих витрат, готовій продукції і її реалізації дасть можливість оцінити діяльність підприємства, його фінансове становище. Доповнюючи фінансову інформацію даними внутрішньої звітності, адміністрація може оцінити раціональність організації виробництва на будь-якій його ділянці. З оперативних відомостей і звітності матеріально-відповідальних осіб визначаються позитивні й негативні відхилення від діючих стандартів. Тим самим створюються передумови організації діючої системи контролю за витратами й доходами.

Здається, що підприємства невеликих по обсязі виробництва розмірів або випускаючі однорідну по своєму складі продукцію будуть застосовувати інтегровану систему обліку.

Автономна система - відособлене створення систематичного й проблемного обліку. Зв'язок між фінансовим й управлінським обліком здійснюється за допомогою так званих парних контрольних рахунків того самого найменування.

По оперативності витрат системи розділяють: на систему обліку фактичних (минулих, історичних) витрат і систему обліку стандартних (нормованих) витрат. Оперативність витрат - один із критеріїв дієвості системи, орієнтованої на збільшення ефективності.

Система обліку фактичних (минулих) витрат складається у формуванні інформації для розрахунку собівартості реалізованої продукції й прибутку, для визначення фактичної собівартості й доходу від реалізації одиниці готової продукції конкретного найменування.

Система обліку стандартних витрат включає: розробку стандартів на витрати по придбанню й використанню матеріалів, основних фондів, на витрати праці, накладних витрат; складання калькуляції собівартості по нормативних витратах й облік фактичних витрат з виділенням відхилень від нормативів і кошторисів.

У світовій практиці така система називається "стандарт-кост". Вона орієнтована на оперативність контроль за ходом формування собівартості й при виниклій необхідності регулювання її процесу.

Повнота включення витрат у собівартість - один з ознак класифікації систем обліку, застосовуваний у практиці. Існує система обліку повних витрат і система обліку часткових витрат - дві системи, що відповідають в управлінському обліку різним цілям.

Система обліку повних витрат представлена традиційним обліком витрат на виробництво й калькулюванням собівартості. Основним угрупованням витрат є їхній розподіл на прямі і непрямі.

Під системою часткових витрат розуміється підхід, коли провадиться підбор окремих елементів витрат, які носять прямий характер і включаються в собівартість окремих видів продукції. Витрати при цій системі залежать від обсягів виробництва й тому їх називають змінними. Калькуляція обмежених витрат включає тільки виробничі витрати, пов'язані з випуском калькульованого продукту.

Частина витрат, які носять непрямий характер, має відношення до всієї продукції. Такого роду витрати відшкодовуються із загальної суми виторгу. У закордонній практиці цей варіант обліку називається «директ-костинг».

1.6 Складові частини управлінського обліку

Порівняльна характеристика фінансового й управлінського обліку звертає увагу на загальний об'єкт - виробничі ресурси підприємства. Функціонуючи в процесі виробництва, складові частини виробничих ресурсів не залишаються статичними. Вони роблять кругообіг, видозмінюються, перетворюються в продукт, постійно перебувають у русі, зношуються й перетерплюють інші зміни.

Підприємства в умовах перехідного до ринку періоду мають потребу в аналітичній інформації, що характеризує використання виробничих ресурсів, доцільність інвестування в них, прибутковості інвестицій. Ці завдання можуть бути вирішені в управлінському обліку, свідоцтво тому - існуюча практика економічно розвинених країн.

Виробничі ресурси на всіх етапах кругообертанні коштів у виробництві - постачальницько-заготівельна діяльність, виробництво й збут - знаходить висвітлення в системному бухгалтерському обліку. Однак це відбиття специфічно, воно стосується більше не динаміки ресурсів, а їхньої наявності й стану. Наприклад, облік матеріальних ресурсів на складах підприємства, надходження від постачальників і видача у виробництво, залишки матеріалів у цехах, цехових коморах і т.д.

Відповідальність за схоронність матеріальних ресурсів й основних фондів установлена тільки для матеріально відповідальних осіб. За ефективність використання виробничих ресурсів відповідальності не передбачається. Тим часом виробничі ресурси використаються в різних структурних підрозділах, що виконують певні операції в різних сферах діяльності підприємства. При цьому кожному з них відповідає система показників, якими характеризується ефективність.

Фінансовий облік формує узагальнену інформацію про матеріальні, трудові й фінансові витрати на виробництво по підприємству в цілому, по видах або групам продукції, по замовленнях. Облік витрат по центрах відповідальності поки в Росії не налагоджений. У системному бухгалтерському обліку керівники підрозділів не. забезпечені оперативною й поточною інформацією про витрати по місцях виникнення витрат і показниках ефективності своєї діяльності, витратах своїх підрозділів по однорідних елементах і статтям витрати, про дотримання ними яких-небудь граничних розмірів витрати. Значним недоліком сучасного виробничого обліку залишається проблема визначення реального внеску кожного підрозділу в загальні результати діяльності підприємства.

Інформованість керівників є найголовнішим чинником підвищення ефективності всієї системи керування - від низьких рівнів до верхніх. У сучасних умовах можливі самостійні рішення по організації й веденню управлінського обліку. Відсутність регламентуючу постановку обліку для внутрішніх потреб документів, наявність організаційної й обчислювальної техніки дозволяють реорганізувати виробничий облік в управлінський.

При розробці системи управлінського обліку її основною ознакою повинен виступати облік витрат по сферах діяльності в нерозривному зв'язку з визначенням ефективності кожної сфери. Такий підхід до організації управлінського обліку допускає виділення в якості його складових частин:

постачальницько-заготівельну діяльність;

виробничу діяльність;

облік витрат на виробництво й собівартість продукції;

облік фінансово-збутової діяльності;

управлінський облік організаційної діяльності;

Контроллинг.

2. Діяльність Акціонерного товариства «Донецький завод Продмаш» і управлінський обіг на ньому

2.1 Коротка характеристика Акціонерного товариства «Донецький завод Продмаш»

Акціонерне товариство «Донецький завод Продмаш» - один з найбільших в Україні виробників технологічного устаткування для переробних областей харчової промисловості. Завод був створений у 1955 році на базі заводу «Піноскло», що припинив до того часу свою діяльність. Перша назва підприємства - «Мандрикінський машинобудівний завод», а з 1968 року підприємство було перейменовано в Донецький завод «Продмаш». Територія підприємства загальною площею 9,1 га. На цій земельній ділянці підприємство знаходиться і сьогодні, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею.

Основною спеціалізацією заводу з моменту створення до 1991 року було устаткування для м'ясо-переробки, у першу чергу конвеєри різноманітного призначення. У 1977 році було довершене будівництво і монтаж устаткування спеціалізованого цеху по виробництву матриць і пресів-грануляторів. Це унікальне виробництво було єдиним на території колишнього Радянського Союзу і дало можливість цілком забезпечити нестатку комбікормової промисловості країни в матрицях.

До кінця 80- х років чисельність персоналу на заводі дозріла 1500 чоловік, підприємство серійно випускало 78 одиниць машинобудівного устаткування. Після розвалу СРСР обсяги виробництва щорічно зменшувалися, падіння продовжилося до 1997 року. За період з липня 1993 року по червень 1994 року Суспільством був пройдений шлях приватизації через оренду з викупом. Підприємство одержало нинішню назву - акціонерне товариство відкритого типу «Донецький завод Продмаш». Товариство має колективну форму власності і є акціонерним товариством відкритого типу. У статутному капіталі доля державного капіталу відсутня.

Товариство розташоване в обласному центрі України - місті Донецьку, у 20 км от центра міста і 26 км от залізничного вокзалу. Найближча залізнична станція - Мандрикіно - знаходиться в 1,5 км от заводу. Центральний залізничний вузол - стація Ясинувата - розташована в 40 км, аеропорт - у 30 км. Відстань до столиці - 729 км, до найближчого морського порту - Маріуполь - 120 км

Продукцію, що випускає АТВТ «Донецький завод «Продмаш» можна підрозділити в наступні блоки:

1. Устаткування для сушіння рідких харчових і не харчових продуктів.

2. Лінія переробки яєць И1-ФЛМ.

3. Технологічне оснащення для гранулювання комбікормів.

4. Автомат для дозування рідко-грузлих продуктів плунжерний АДП-01.

5. Лінія для виробництва кукурудзяних паличок, сухих сніданків і т.д.

6. Экструдер УЭ-07.

2.2 Рівень управлінського обліку на Акціонерному товаристві «Донецький завод Продмаш»

На Акціонерному товаристві «Донецький завод Продмаш» управлінський облік проводиться в усіх основних напрямках, які були указані вище. А саме:

§ Проводяться логістичні заходи щодо планування забезпечення виробництва ресурсами і матеріалами, виділення основних і найважливіших постачальників ресурсів;

§ Проводиться контроль виробничої діяльності, а саме контроль виробничого процесу на всіх його стадіях;

§ Ведеться бухгалтерський облік витрат на виробництво і реалізацію продукції, також враховуються витрати на управлінську діяльність;

§ Ведеться контроль діяльності підприємства на усіх його стадіях (планування, впровадження виробництва, виробництво, реалізація, гарантійне обслуговування клієнтів, льотне обслуговування крупних і найважливіших клієнтів).

Усі перераховані заходи забезпечують пезперебойну роботу Акціонерного товариства «Донецький завод Продмаш», а також допомагає утримувати свою долю ринку і вести боротьбу за нову.

3. Методи вдосконалення системи управлінського обліку

3.1 Теоретичні засади вдосконалення управлінського обліку на підприємстві

В певний момент на вибраному підприємстві склалась ситуація, що розвиток самого бізнесу став випереджати розвиток фінансово - облікової функції. Мені дуже хотілося відповідати новим вимогам.

Управлінський облік на підприємстві починався з того, що була розроблена й впроваджена спеціальна форма «Баланс фінансових ресурсів». У цій формі відображали: кошти, кредити й позики, дебіторську заборгованість, кредиторську заборгованість, товар;певним чином розраховувалося сальдо позитивне або негативне.

Цю форму складається на кожне 1-ше число місяця. Вона дуже проста, але дає загальне поняття, чи вистачить у ліквідних коштів для погашення заборгованості. Ця форма представляє дані для вирахування коефіцієнта ліквідності. Метою є - підтримка позитивного сальдо. На коливання сальдо впливають два основних фактори:

1. чистий прибуток, отриманий у минулому періоді;

2. інвестиції в основні кошти, нематеріальні активи й довгострокові цінні папери.

Коли сальдо позитивне - це гарний результат, але періодично в нас не вистачало грошових ресурсів. Виникає запитання чому? Відповідь дуже проста: тому що не збалансовані грошові потоки. Збалансувати грошові потоки можливо за допомогою контролю:

1. графік платежів;

2. таблиця надходження коштів:

	Прихід	Витрата
Сальдо початкове
Надходження коштів
Витрата коштів
Залучення (відправлення депозиту)
Залучення (погашення) кредиту
Сальдо кінцеве

3. план руху грошових коштів;

4. бюджет коштів.

Треба відзначити, що при складанні цих форм, застосовуються такі принципи:

§ принцип істотності;

§ принцип обачності (повітряної подушки), тобто наявність постійної суми коштів.

1. Графік платежів становимо, орієнтуючись, насамперед, на великих постачальників, а також на бюджет витрат податків до сплати.

2. Таблиця надходження коштів будується на основі даних про великих покупців (VIP-клієнтах) виходячи зі строків надання товарного кредиту (відстрочки платежу).

3. Похідним від графіка платежів у таблиці надходження коштів є план руху грошових коштів, що ми становимо перед початком місяця й щоп'ятниці на наступний тиждень.

Як видно з таблиці 1, у період стабільності певного рівня оборотних коштів ми працюємо у зв'язуванні: поточний депозит - овердрафт (кредитна лінія).

Коли є тимчасово вільні кошти, ми розміщаємо їх у депозиті. Недолік коштів компенсуємо по наростаючій потребі:

ѕ Використаємо накопичений депозит;

ѕ Використаємо овердрафт;

ѕ Використаємо кредитну лінію.

4. форма нагадує аналіз рахунку по розрахунковому рахунку, тільки номера рахунків, зрозумілі бухгалтерам, заміняються словами, зрозумілими керівникові й іншим користувачам, і деталізуються найбільш великі витрати.

Бюджет коштів має план і факт питомої ваги статей витрат. Основний орієнтир наступний: якщо середній відсоток націнки становить 30%, те всі витрати, не пов'язані з оплатою постачальникові за товар, не повинна перевищувати 30%, а бути менше. Якщо відбуваються відхилення по статтях, провадимо аналіз і з'ясовуються відхилення. Якщо в підприємства немає різких коливань сезонного характеру, то в такий спосіб можна повністю збалансувати рух грошових коштів від поточної діяльності.

Важливій складовій управлінського обліку є бюджет витрат. Ми виділили для себе основні статті витрат. Розділили їх по центрах відповідальності. Детально їх аналізуємо й жорстко стежимо за виконанням бюджету.

В основному вибиваються з бюджету рекламні заходи, ефективність яких визначаємо наступними параметрами:

o Кількість нових клієнтів;

o Збільшення обсягу продажів.

Також важливим є стратегічне планування. При наявності стратегічного і чіткої орієнтації на поставленні цілі, можна зайняти значну частку ринку. Для цього необхідно звернути увагу на такі основні положення:

ь Застосування новітніх технологій;

ь Високої якості товару;

ь Комплексного обслуговування клієнтів.

Кількісні показники для виміру виконання стратегії:

ѕ Кількість клієнтів;

ѕ Охоплення регіонів України;

ѕ Обсяг продажів;

ѕ Обсяг надходжень коштів;

ѕ Відсоток задоволення потреб клієнтів.

Як зазначалося вище, усі грошові витрати поділені по центрам використання, а усі важливі клієнти контролюються особливими менеджерами. Але цього недостатньо, повинна бути чітко налагоджена взаємодія і взаємоінформованність між усіма відділами і центрами керування. У іншому випадку можлива незлагідність роботи підприємства у випадку простою матеріалів на складі, або несвоєчасного виконання умов контракту клієнтами.

Табл..2 Форма контролю за умовами виконання договору.

етап	Розміщення замовлення	Розмитнення товару	Склад товару	Продаж товару	Оплата товару
відповідальний	Відділ логістики	Митний відділ	завскладом	менеджери	бухгалтерія

На підприємство правильне оптимальне замовлення товару істотно впливає на керування коштами й товарно-матеріальними запасами.

При керуванні товарно-матеріальними запасами рекомендується використовувати наступні принципи:

1. На 1-оі число кожного місяця виділяється товари зі строком придатності, що наближається, й застосовується до них окрему політику ціноутворення.

2. здійснюється аналіз прибутковості товарів по показниках: обсяг продажів, доход, скільки можна придбати за ці кошти, скільки потрібно додаткових коштів.

3. здійснюється ранжирування товарів по обсязі продажів і по доходу.

Це дає можливість визначити, яким товарам при продажі варто приділяти більше увагу, концентруватися на їхньому просуванні, на ринку.

Керування дебіторською заборгованістю ґрунтується на розподіл клієнтів по групах. Основна увага приділяється роботі з VIP- клієнтами. Щотижня відправляється VIP- клієнтами таблиці із вказівкою суми заборгованості з розбивкою по накладних і вказівкою строків оплати виходячи зі строків товарного кредиту, обговорених у договорі. Клієнтам дуже подобається працювати з такими фірмами, на їхній основі вони в бухгалтерії перевіряють наявність первинних документів і включають у графік платежів. Особливо такі дані важливі для корпорацій, до складу яких входять кілька підприємств.

На підставі даних таблиць по кожному VIP- клієнті складається зведена таблиця «Таблиця коштів»

На підставі даних цієї таблиці менеджери контактують із клієнтами на момент дотримання строків оплати, нагадують про майбутні вакцинації, відправляють цінові пропозиції їхнього оптимального замовлення нашому підприємству.

За підсумками місяця ми проводимо аналіз АВС - привабливості клієнтів (таблиця 3).

Клієнт	Собівартість	Обсяг продажу	Прибуток	Обсяг надходження грошей

Проводиться ранжирування клієнтів по обсязі продажів, доходу й обсягу надходженню коштів. Даний аналіз дозволяє зробити висновок про привабливість клієнтів, обґрунтованості надання товарного кредиту в певному обсязі й строк надання товарного кредиту.

Строк надання відстрочки платежу є обґрунтованим доти, поки націнка, закладена в партії товару, буде перевищувати відсоток за кредит, сплачений банку за цей період. Розширення обсягу продажів у кредит обґрунтовано приводить до необхідності додаткового фінансування. У цей момент і доводиться вирішувати завдання про співвідношення ризику й прибутковості.

Основні способи, використовувані для зниження ризиків при продажі:

§ Укладання договору застави;

§ Одержання гарантії;

§ Одержання векселя, авальованого банком.

Підсумовуючи вищесказане треба сказати, ефективна діяльність підприємства можлива за чіткого дотримання вказаних методів і засобів вдосконалення управлінського обліку на підприємстві, можна побачити, наскільки важливо правильна побудова управлінського обліку на підприємство й вибір правильно методики при проведення економічних розрахунків.

§ Звичайно, не може бути успіху в роботі без взаємозалежної роботи всіх відділів підприємства, а також реалізації принципу бухгалтерського обліку про вірогідність і своєчасність даних.

3.2 Вдосконалення управлінського обліку на Акціонерному товаристві «Донецький завод Продмаш». Підрахунок ефекту від впровадження нових методів управлінського обліку

Світова практика доказує що не завжди внесення вдосконалених змін позитивно впливає на підприємство. Виділимо основні можливі негативні наслідки:

§ Непідготовленість персоналу к змінам, некомпетентність, що може призвести до марних грошових витрат при некомпетентному виконанню або при перекваліфікації персоналу;

§ Необґрунтованість витрат отриманим прибутком;

§ Недоцільність розробки нових методів для «вмираючого» підприємства;

Проаналізувавши діяльність Акціонерного товариства «Донецький завод Продмаш» можна впевнено сказати, що впроваджувати зміни в управлінському обліку доцільно.

Підрахуємо ефект за рік від впровадження вдосконалень управлінського обігу на Акціонерному товаристві «Донецький завод Продмаш» по таким напрямкам:

§ Створення нової посади «логіст» (оклад 900 грн.), який буде відповідати за планування доцільної кількості ресурсів і за своєчасне їх постачання. Це забезпечить зменшення простою виробництва, а також формування доцільної величини виробничих запасів.

Ел. рік = 8750 + 11300 - 10800 = 9250 (грн.)

де, Простої - ефект від зменшення простоїв виробництва;

Запаси - ефект від доцільного формування виробничих запасів;

ЗПл - заробітна платня логістаю.

§ Точна калькуляція витрат на виробництво і собівартість (калькуляція собівартості за січень і березень 2005 року представлені у Додатку А). Для цього ввести додаткові завдання для бухгалтерського відділу ( доплата за місяць до заробітної плати 700 грн.). При цьому зменшується шанс втрати даних щодо калькуляції собівартості, а також неврахованих витрат:

де, Зневрах - невраховані витрати;

Доплата рік - грошова доплата за виконання обов'язків;

Двтрачені - втрачені дані по розрахунку собівартості.

Екальк. рік = 4700 + 5130 - 8400 = 1430 (грн.)

§ Впровадження групи менеджерів, до обов'язків яких буде входити: контроль найважливіших клієнтів, своєчасне їх ознайомлення з новими розцінками на продукцію заводу, а також контроль за своєчасним погашенням заборгованості. Данні обов'язки можна доручити співробітникам маркетингового відділу або відділу по роботі з клієнтами (три менеджера, доплата за місяць 1600 грн.). Як наслідок, своєчасне виконання умов договору, зменшення кількості безнадійної дебіторської заборгованості, збільшення кількості постійних клієнтів за рахунок уважного ставлення до клієнтів: