Підставивши у (9) замість N вираз (5) отримаємо залежність прибутку від ціни:

П = f (Ц) = а * Ц² + в * Ц - В_ЗМ^ПЛ * а * Ц - В_ЗМ^ПЛ * в - В_ПОСТ^ПЛ =

а * Ц² + (в - В_ЗМ^ПЛ * а)Ц - (В_ЗМ^ПЛ * в + В_ПОСТ^ПЛ) (10);

Необхідно визначити, при якому значенні Ц функція П = f (Ц) (10) досягне свого максимального значення. Тобто необхідно дослідити функцію П = f (Ц) на максимум. Для цього знайдемо похідну функції П = f (Ц):

П' = 2аЦ + (в - В_ЗМ^ПЛ * а) (11);

Як відомо функція досягає своїх максимальних і мінімальних значень у точках (критичні точки), в яких похідна дорівнює нулю. Тому прирівняємо вираз (11) до нуля і відшукаємо значення Ц, при якому П набуває максимального значення:

2аЦ + (в - В_ЗМ^ПЛ * а) = 0

(12);

Ц= Ѕ(36,70-40000/(-800)) = 43,35

зобразимо графічно:

1.6 Прогнозування об'ємів пО1.6.Прогнозування об”ємів продажу товарів підприємства

Необхідно зазначити, що точних методів визначення майбутнього об'єму продажу товарів не існує. В попередньому параграфі було встановлено ціну на одиницю продукції, при якій буде досягнуто максимального прибутку. Маючи залежність N = а * Ц + в (5) , можна отримати приблизне значення обсягу реалізації продукції у плановому році в натуральних одиницях.

N=-800*43,35+40000=5320

2. Планування використання ресурсів підприємства для забезпечення виконання виробничої програми

2.1 Планування виробничої програми підприємства

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості, вимогам плану продажу. Вона обґрунтовує завдання по введенню нових виробничих потужностей, потребу в матеріальних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті.

Виробнича програма складається з двох розділів: плану виробництва продукції в натуральних показниках, плану виробництва у вартісному виразі.

План виробництва продукції в натуральному виразі приводить показники випуску продукції визначеної номенклатури, асортименту, якості в фізичних одиницях виміру (тонах, м², м³, шт.).

План виробництва продукції у вартісному виразі містить наступні показники: реалізована продукція (валовий дохід); товарна продукція; валова продукція.

Реалізованою рахують продукцію, яка оплачена покупцем або збутовою організацією.

Плановий обсяг реалізованої продукції Q_Р^ПЛ визначається за формулою:

, (13)

Q^пл _Р = (101473,68+26700+16700)=144873,68

де Q_Tі^ПЛ - обсяг товарної продукції і-го виду в оптових цінах підприємства, див. формула (15);

?Q_Пзі^ПЛ - сальдо залишків готової продукції і-го виду на складі підприємства на початок і кінець планового періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 7;

?Q_Пві^ПЛ - сальдо залишків готової продукції і-го виду, відвантаженої, але не оплаченої споживачем на початок і кінець планового періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 8;

n - кількість видів товарної продукції.

Розрахуємо план випуску продукції в натуральних показниках в плановому році (Q_Ві^ПЛ). Її величину приймаємо рівною на 10…15 % відсотків більшою за плановий обсяг реалізації продукції (N):

, (14);

Q^пл_Ві = 5320*1,1=5852

де N - плановий обсяг продажу продукції в натуральних показниках, див. параграф 1.6.;

n - кількість видів товарної продукції (приймаємо 1).

Товарна продукція включає вартість: запланованих до випуску готових одиниць товару (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих, відправлених на склад готової продукції підприємства), призначених для капітального ремонту підрозділів підприємства власними силами, інструментів та оснасток власного виробництва.

Плановий обсяг товарної продукції розраховується за формулою:

, (15);

Q^пл_Ті=(5852*43,35)+(5852 *43,35)*0,2= 101473,68

де Q_Ві^ПЛ - план випуску і-го виду продукції в натуральних показниках, див. формула (14);

Ц_і - оптова ціна одиниці і-го виду продукції, див. формула (12);

n - кількість видів товарної продукції;

Q_П.Р.і - обсяг послуг та робіт промислового характеру, грн. Приймаємо рівним 20...25 % від плану випуску продукції у вартісних показниках (Q_Ві^ПЛ * Ц_і);

m - кількість видів робіт промислового характеру.

Валова продукція включає вартість всієї виготовленої продукції і виконаних робіт чи послуг, в тому числі незавершеного будівництва. Вона оцінюється в порівняних цінах. Обсяг валової продукції розраховується за формулою:

Q_ВАЛ=Q_Ті+(Q_З.К-Q_З.П)+(Q_І.К-Q_І.П) (16);

Q_вал = 101473,68+(1600-11700)+(6000-8700)= 88673,68

де Q_З.К., Q_З.П - залишки незавершеного виробництва у вартісному виразі на кінець і початок періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 9;

Q_І.К., Q_І.П. - залишки інструментів і оснастки власного виробництва на кінець і початок періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 10.

На основі приведених розрахунків складаються форми (див. табл.3, 4.):

Таблиця 4. План виробництва і реалізації продукції у вартісному виразі

При заповненні колонки “Кількість продукції в грошовому виразі в цінах планового року” - дані з табл. 3, колонка “План” перемножуються на ціну (12).

При заповненні колонки “В цінах базисного року” використовується індекс цін, дивись вихідні дані, табл. 1, № 14.

2.2 Планування виробничої потужності підприємства

Виробнича потужність підприємства - це потенційно максимально можливий випуск продукції необхідної якості в номенклатурі, передбаченій на плановий період при повному використанні обладнання та виробничих площ при заданому режимі роботи, прийнятій технології та організації праці.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії) відображає потенційну здатність виготовити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбачену планом номенклатури.

Діючу потужність характеризують декілька показників: потужність на початок планового періоду (вхідна); потужність на закінчення планового періоду (вихідна); середньорічна потужність.

Середньорічна потужність (М_С.Р.) обчислюється як середньозважена величина, додаванням до вхідної потужності середньорічного приросту і відніманням середньорічного вибуття потужностей, тобто за формулою:

, (17);

М _С.Р. = 9330+1/12*(570*(12-1)+470*(12-2)+770*(12-3)+970*(12-4)+170*(12-5)+20*(12-6)+470*(12-7)+170(12-8)+420*(12-9)+320*(12-10)+270(12-11)+280*(12-12))=12010,83 од.

де М_П - вхідна виробнича потужність, див. вихідні дані, табл. 1, № 11;

?М_і - приріст (“+”) або вибуття (“-”) виробничих потужностей в і-му місяці, див. вихідні дані, табл. 1, № 12;

і - номер місяця.

При цьому вихідна потужність (яка буде вхідною в наступному році) розраховується за формулою:

(18);

М_к = 9330+(570+470+770+970+170+20+470+170+420+320+270-80)= 13870од.

2.3 Розрахунок балансу часу при плануванні виробничої програми

На виробничу програму в основному впливає фонд часу роботи виробничого обладнання, який залежить від режиму роботи підприємства. Планування фонду робочого часу (ФРЧ) здійснюється з метою визначення кількості робочих днів (годин), що будуть фактично відпрацьовані одним працівником або одиницею обладнання протягом планового року. Визначення планового ФРЧ здійснюється у табличній формі:

Таблиця 5. Баланс робочого часу на _2003_рік

2.4 Розрахунок завантаженості виробничого обладнання

Після розрахунку цехових планів виробництва визначають ступінь відповідності виробничій програмі кожного робочого місця та його виробничої потужності. Вирішення цієї задачі складається з розрахунку дійсного фонду часу роботи обладнання та часу, необхідного для виконання запланованої для цеху виробничої програми. В результаті порівняння цих величин визначають: коефіцієнт завантаження обладнання; пропускну спроможність обладнання; резерв або дефіцит обладнання.

Для галузей з безперервним процесом виробництва коефіцієнт завантаженості машин, обладнання визначається як відношення річного обсягу випуску продукції до суми добутків добової продуктивності роботи одиниці обладнання на річний фонд часу роботи одиниці обладнання:

(19);

К _ЗАВ = 5852/12010,83*0,996 = 0,485

де Q_В^ПЛ - виробнича програма по і-му агрегату в натуральних показниках або річний обсяг випуску продукції, див. формула (14);

М_С.Р. - середньорічна потужність, див. формула (17);

- коефіцієнт використання фонду робочого часу, розраховується як відношення корисного фонду робочого часу підприємства до номінального, див. табл. 5;

= 250/251=0,996

2.5 Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства

2.5.1 Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах

Основне виробництво - потреба в сировині та матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат розраховують методом прямого рахунку. Якщо один і той самий вид матеріалу використовується для виготовлення декількох виробів, то потреба в ньому обчислюється за формулою:

, (20);

де Н_Qi - норма витрати матеріалу на виготовлення одиниці і-ї продукції, див. вихідні дані, табл. 1, № 13;

Q_В^ПЛ - обсяг виробництва і-го виду продукції в плановому періоді, див. формула (14);

n - кількість видів продукції, для виготовлення якої використовують даний матеріал.

Незавершене виробництво - потреба в матеріалах для виконання плану незавершеного виробництва розраховується з врахуванням тривалості виробничого циклу і планового випуску продукції визначається за формулою:

, (21);

де Q_З.К.^ПЛ - обсяг незавершеного виробництва на кінець планового періоду в натуральних показниках;

Q_З.П.^ПЛ - очікуваний обсяг незавершеного виробництва на початок планового періоду в натуральних показниках;

n - кількість найменувань продукції незавершеного виробництва.

Щоб отримати значення Q_З.К.^ПЛ та Q_З.П.^ПЛ потрібно поділити відповідні значення у вихідних даних табл. 1, № 9 на ціну одиниці продукції Ц, див. формула (12).

Потреба в мастильних матеріалах на плановий період обчислюється з врахуванням специфіки їх використання за формулою:

(22);

де Н_м - норма витрат мастильних матеріалів на одну станко-годину роботи даного обладнання, див. вихідні дані, табл. 2;

N_о - кількість працюючих одиниць обладнання, див. вихідні дані, табл. 2;

ФРЧ_КОР.П.^ПЛ - корисний фонд робочого часу підприємства в плановому році, днів, див. табл. 5;

k_з - коефіцієнт змінності обладнання або кількість змін роботи підприємства, див. вихідні дані, табл. 1, № 29;

t_з - тривалість робочої зміни, год., див. вихідні дані, табл. 1, № 16.

При розрахунку потреби в інструменті спочатку визначається їх номенклатура, а потім по кожному виду необхідний час роботи.

Річна потреба в інструменті обчислюється за формулою:

, (23);

де t_м - машинний час роботи даним інструментом для виготовлення одиниці продукції, годин, див. вихідні дані, табл. 3;

Q_В^ПЛ - річна програма випуску продукції, шт., див. формула (14);

L - довжина робочої частини інструменту, мм, див. вихідні дані, табл. 3;

l - довжина частини інструменту, яка сточується за одну заточку, мм, див. вихідні дані, табл. 3;

t_ЗАТ - час роботи інструменту між двома заточками, годин, див. вихідні дані, табл. 3.

Потреба в матеріалах на ремонт обладнання залежить від виду і кількості обладнання, яке необхідно ремонтувати, та виду ремонтних робіт і обчислюється за формулою:

(24);

де k_М.Р. - коефіцієнт, який враховує витрату матеріалів на міжремонтне обслуговування обладнання, див. вихідні дані, табл. 4;

Н_к - норма витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю при капітальному ремонті обладнання, див. вихідні дані, табл. 4;

R₁, R₂, R₃ - сума ремонтних одиниць обладнання, які підлягають капітальному, середньому і малому ремонтам, див. вихідні дані, табл. 4 ;

k_с.к - коефіцієнт, що показує співвідношення між нормами витрат матеріалу при середньому та капітальному ремонтах, див. вихідні дані, табл. 4;

k_{м. к} - аналогічно k_с.к, тільки при малому та капітальному ремонтах, табл. 4.

Потреба в матеріалах на ремонт будівель на плановий період в натуральних показниках визначається виходячи з питомої ваги матеріальних витрат в загальній вартості ремонтних робіт за формулою:

(25);

де Q_рем - обсяг ремонтних робіт, грн., див. вихідні дані, табл. 5 ;

У_з - питома вага матеріальних витрат в ремонтних роботах, %, див. вихідні дані, табл. 5;

У_м - питома вага даного матеріалу в загальних матеріальних затратах, %, див. вихідні дані, табл. 5;

Ц_М.Р. - планова ціна одиниці матеріалу, грн., див. вихідні дані, табл. 5.

Розрахунки по плануванню витрат в матеріально-технічних ресурсах рекомендується провести у таких таблицях:

Таблиця 6. Розрахунок потреби в матеріалах і комплектуючих для виконання плану основного виробництва

Таблиця 7. Розрахунок потреби в матеріалах і комплектуючих для виконання плану незавершеного виробництва

Розрахунок потреби в мастильних матеріалах

Таблиця 9. Розрахунок потреби в інструменті

Таблиця 10. Розрахунок потреби в матеріалах на ремонт обладнання

Таблиця 11. Розрахунок витрат на ремонт будівлі

2.5.2 Баланс матеріальних ресурсів підприємства

Розробка балансу матеріальних ресурсів є останнім етапом підготовки плану матеріально-технічного забезпечення. В балансі матеріальних ресурсів визначається потреба в кожному з них, джерела і розміри покриття потреби в ресурсах, кількість матеріалів, які необхідно завести зі сторони (імпорт).

Оформлюється баланс у вигляді таблиці.

Таблиця 12. Баланс матеріальних ресурсів на 2003 рік

На основі балансів заповнюється форма “Постачання матеріалів і комплектуючих по підприємству зі сторони”.

Таблиця 13. Постачання матеріалів і комплектуючих на 2003 рік

Таблиця заповнюється для матеріалів та деталей, що використовуються для виконання плану основного виробництва.

Обсяги постачання з України, країн СНД, імпорт - розраховуються відповідно до рівня забезпеченості.

На основі розрахунків, які приведені вище, розробляється план матеріально-технічного забезпечення у вигляді зведеної форми (див. таблицю 14).

В колонку “Найменування матеріальних ресурсів” заносять такі категорії: матеріали та комплектуючі на виробництво продукції; мастильні матеріали; матеріали на ремонт обладнання; матеріали на ремонт будівель.

Колонки 6-11 заповнюються на основі попередніх розрахунків. При цьому категорії мастильні матеріали; матеріали на ремонт обладнання; матеріали на ремонт будівель - відносяться в статтю витрат “ремонтно-експлуатаційні потреби”.

Колонка 12 - сума значень колонок 6-11.

Колонка 14 - № варіанту.

Колонка 13 - розраховується як добуток одноденної потреби в ресурсі на перехідний запас в днях (кол. 14). Одноденна потреба в ресурсі визначається діленням потреби в ресурсі (кол. 12) на корисний фонд робочого часу підприємства (табл. 5).

Колонка 15 “Загальна потреба в ресурсах, ”- сума значень колонок 13 та 12.

Розбивка загальної потреби в ресурсах по кварталам (колонки 16-19) здійснюється довільно.

Розбивка загальної потреби в ресурсах по джерелах постачання (колонки 20-23) - на основі нормативів: очікувані залишки - 15% від загальної потреби в ресурсах (кол. 15); мобілізація внутрішніх ресурсів - 70%; ввіз матеріалів зі сторони - 10%; інші джерела - 5%.

Колонка 3 - значення приймаємо рівними 90% колонки 15.

Колонка 4 - значення приймаємо рівними 85% колонки 15.

Колонка 5 - значення приймаємо рівними 85% колонки

2.6 Планування праці і персоналу на підприємстві

2.6.1 Планування росту продуктивності праці

Під продуктивністю праці розуміють ефективність затрати праці, яка визначається кількістю продукції, виготовленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції, тобто

або (26);

де Q - обсяг продукції;

Т - затрати праці на весь обсяг виготовленої продукції, годин.

Перший показник - виробіток, другий - трудоємність продукції.

Загальна методика розрахунку зростання продуктивності праці передбачає розгляд техніко-економічних факторів, які впливають на продуктивність праці. Розрахунок підвищення продуктивності праці по техніко-економічних факторах ведуть на основі показника відносної економії чисельності працюючих за рахунок впливу цих факторів на рівень виробітку продукції. При цьому:

1. Обчислюють вихідну чисельність працюючих на плановий період по запланованому обсягу виробництва при умові збереження базисного виробітку продукції.

або (27);

Ч ^пл_вих = 101473,67/4670=22

де Ч_ВИХ.^ПЛ - вихідна чисельність працюючих на плановий період, чол.;

Q_Ті^ПЛ - плановий обсяг виробництва товарної продукції, прийнятий для розрахунку продуктивності праці, грн., див. формула (15);

q^Б - виробіток продукції на одного середньоспискового працівника в базовому періоді, грн./чол., див. вихідні дані, табл. 1, № 15;

Ч_Р^Б - чисельність робітників в базовому періоді, чол.;

К_пр - темпи зростання обсягу виробництва продукції в плановому періоді, %.

2. По кожному фактору, виходячи з призначених до впровадження заходів технічного розвитку і організації виробництва, визначається економія чисельності працюючих. Економія по всіх факторах сумується і визначається загальна економія працюючих.

3. Визначається плановий приріст продуктивності праці за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів за формулою:

(28);

де ?ПП - плановий приріст продуктивності праці, %;

Э^Ч - економія чисельності працюючих по всіх факторах, чол.

Розглянемо детально розрахунок економії чисельності працюючих за основними техніко-економічними факторами.

A. Структурні зрушення у виробництві (зміна долі виробництва структурних підрозділів в загальному обсязі по підприємству).

Необхідність розрахунку впливу даного фактору на виробіток продукції обґрунтовується тим, що в кожному структурному підрозділі підприємства різні темпи зростання обсягів виробництва.

Вплив структурних зрушень у виробництві на продуктивність праці визначається за формулою:

(29);

Э^Ч_С.З. = (53*0,25*(112/100)-22)+(53*0,35*(103/100)-22)+(53*0,4*(114/100)-22)= = -8

де Э_С.З^Ч - відносна економія чисельності працюючих за рахунок впливу структурних зрушень у виробництві, чол.;

Ч_Рі^Б - чисельність працюючих в і-му структурному підрозділі в базовому періоді, чол., розраховується згідно чисельності працюючих у базовому періоді (вих. дані, табл. 8) та частки працюючих в і-му структурному підрозділі (див. вихідні дані, табл. 6);

К_ПРі - темпи зростання обсягів виробництва продукції в і-му структурному підрозділі підприємства в плановому періоді, %, див. вихідні дані, табл. 6;

Ч_вих. - вихідна чисельність працюючих в цілому по підприємству, чол., див. формула (27);

і - номер підрозділу, див. вихідні дані, табл. 6;

п - кількість структурних підрозділів - 3.

Б. Підвищення технічного рівня виробництва (механізація, модернізація виробництва, зміна конструкцій та технічних характеристик виробів, впровадження нових видів матеріалів, впровадження передової технології).

Економія чисельності за рахунок механізації та автоматизації виробництва, впровадження нового обладнання, нових технологій розраховується за формулою:

(30);

Э_М^Ч = 5

де Э_М^Ч - відносна економія чисельності за рахунок заміни старого обладнання новим, чол.;

N_О.заг. - загальна кількість обладнання, шт. , див. вихідні дані, табл. 7;

N_О.1 - кількість обладнання, що не підлягає технічному вдосконаленню, шт. , див. вихідні дані, табл. 7;

N_О.2 - кількість нового обладнання, шт., див. вихідні дані, табл. 7;

N_О.3 - кількість модернізованого обладнання, шт. , див. вихідні дані, табл. 7;

К_ПП2, К_ПП3 - темпи зростання продуктивності праці відповідно нового і модернізованого обладнання, %, див. вихідні дані, табл. 7;

k_t2, k_t3 - коефіцієнти, які враховують термін дії нового і модернізованого обладнання, див. вихідні дані, табл. 7;

У_П2,3 - питома вага працівників, які обслуговують нове і модернізоване обладнання, в загальній чисельності працюючих, %, див. вихідні дані, табл. 7.

Коефіцієнти k_t2 і k_t3 визначаються діленням кількості місяців дії нового і модернізованого обладнання (див. вихідні дані, табл. 7) на кількість місяців планового періоду.

В. Економія робочої сили зі зміною трудоємності продукції визначається за формулою:

(31);

Э_ТР^Ч =0

де Т₀ і Т₁ - трудоємність одиниці продукції до і після впровадження заходів, нормо-годин, див. формула (32);

Q_В^ПЛ - обсяг випуску продукції в плановому періоді, шт., див. формула (14);

k_tД - коефіцієнт терміну дії заходу розраховується як відношення часу тривалості заходу (див. вихідні дані, табл. 1, № 18) до корисного фонду робочого часу підприємства;

ФРЧ_КОР.Р.^ПЛ - корисний фонд робочого часу робітника у плановому році, годин, див. табл. 5;

k_нв - коефіцієнт виконання норми виробітку працюючого, див. вихідні дані, табл. 1, № 19.

(32);

Т₀ = (211*8)/4670=0,361

Т₁ = 0,319

де q^Б - виробіток продукції на одного середньоспискового працівника в базовому періоді, грн. на чоловіка в рік, див. вихідні дані, табл. 1, № 15;

ФРЧ_КОР.Р.^ПЛ - корисний фонд робочого часу робітника у плановому періоді, днів, див. табл. 5;

t_З - тривалість робочої зміни, год, див. вихідні дані, табл. 1, № 16.

Значення Т₁ - величина Т₀ зменшена на відсоток вказаний у вихідних даних, табл. 1, № 17.

Г. Економія чисельності працюючих за рахунок зміни кількості робочих днів в плановому періоді (Э_Р.Д^Ч), (тривалість відпусток, зменшення невиходів на роботу по хворобі, ліквідація прогулів), обчислюється за формулою:

(33);

Э_Р.Д^Ч = 0

де ФРЧ_КОР.Р.^ПЛ - корисний фонд робочого часу робітника у плановому періоді, днів, див. табл. 5;

ФРЧ_КОР.Р.^Б - корисний фонд робочого часу робітника у базовому періоді, днів, див. вихідні дані, табл. 1, № 21;

У_р - питома вага робітників у загальній чисельності працюючих, %, див. вихідні дані, табл. 1, № 20.

Д. Економія чисельності працюючих за рахунок зміни обсягів виробництва обчислюється за формулою:

(34);

Э_ВП^Ч = - 0

де Э_ВП^Ч - економія чисельності за рахунок зміни обсягів виробництва, чол.;

К_пр і К_р - темпи зростання відповідно обсягів виробництва та чисельності робітників, %;

Темпи зростання обсягів виробництва - виходячи з даних таблиці 3:

= 11,1 (35);

де Q_В^ПЛ - обсяг виробництва у плановому році, шт., див. формула (14);

Q_В^Б - обсяг виробництва у базисному році, див. табл. 3, “Всього”.

Темпи зростання чисельності робітників - див. вихідні дані, табл. 1, № 22.

Величина зростання продуктивності праці по кожному окремому фактору обчислюється за формулою:

(36);

де Э_Фі^Ч - економія чисельності працюючих по окремому і-му фактору, чол., формули (29)-(34);

Э^Ч - загальна економія працюючих по всіх факторах, формула (38).

Загальний приріст продуктивності праці рівний сумі приростів по окремих факторах:

=-13,1 (37);

=0,191приб.0 чол. (38);

n - кількість факторів, які впливають на зростання продуктивності праці, шт.

Зведений розрахунок зростання продуктивності праці за рахунок техніко-економічних факторів ведуть в табличній формі (див. таблицю 15).

Визначаємо виробіток на одного працівника у плановому році (q^ПЛ):

=6122,37 (39);

Таблиця 15. Зведений розрахунок зростання продуктивності праці на 2004_____ рік

2.6.2 Визначення планової чисельності робітників та керівників для виконання виробничої програми

Якщо на дільниці чи в цеху випускається однорідна продукція, то планова чисельність працюючих визначається по нормах виробітку, тобто

(40);

Ч р = (5852*43,35)/6122,37*(91,8/100)=4514

де Q_В^ПЛ - плановий обсяг випуску продукції, шт., див. формула (14);

Ц - ціна одиниці продукції, грн., див. формула (12);

k_НВ - коефіцієнт виконання норми виробітку працюючого, див. вихідні дані, табл. 1, № 19;

q^ПЛ - виробіток продукції в плановому році, грн./чол., див. формула (39).

Чисельність робітників, необхідних для експлуатації машин, апаратів, обладнання визначається по нормах обслуговування обладнання:

(41);

Ч експ. = (18*1*0,84)/2=7,56

де N_О.заг - кількість машин, обладнання та інших об'єктів, що підлягають обслуговуванню, шт. , див. вихідні дані, табл. 7;

k_З - коефіцієнт змінності (число змін роботи підприємства за добу, шт.) , див. вихідні дані, табл. 1, № 29;

k_с - коефіцієнт приведення явочної чисельності робітників до спискової, див. формула (42);

Н_о - норма обслуговування, тобто кількість обладнання, що підлягає обслуговуванню одним робітником, див. вихідні дані, табл. 1, № 23.

Коефіцієнт приведення явочної чисельності робітників до спискової визначається відношенням номінального фонду робочого часу в днях до планового числа робочих днів:

(42);

kс = 211/251=0,84

де ФРЧ_НОМ.Р.^ПЛ - номінальний фонд робочого часу робітника в плановому році, днів, див. табл. 5;

ФРЧ_КОР.Р.^ПЛ - корисний фонд робочого часу робітника в плановому році, днів, див. табл. 5.

Планування чисельності керівників та спеціалістів проводять на основі: трудоємності управління; нормативного методу; числа робочих місць.

Планування чисельності керівників і спеціалістів по числу робочих місць передбачає спочатку розробку організаційної структури управління, див. рис. 4, а потім штатного розкладу кожного структурного підрозділу.

Вивільнення персоналу або додаткова потреба в персоналі визначається шляхом порівняння планової потреби в персоналі з його фактичною наявністю на початок планового періоду. Такий розрахунок проводять у вигляді форми (див. таблицю 16).

Таблиця 16. Потреба в персоналі та джерела забезпечення

2.7 Планування фонду оплати праці (ФОП) на підприємстві

Плановий фонд заробітної плати - це сума грошових коштів, передбачених в плановому періоді для виплати працівникам по тарифних ставках, окладах і відрядних розцінках, а також премій з фонду заробітної плати і всіх видів доплат до заробітної плати.

Для розрахунку планового фонду заробітної плати використовують наступні методи: укрупнений, прямого рахунку, нормативний, по елементах.

В курсовій роботі пропонується використати метод прямого рахунку. Даний метод оснований на визначенні планової чисельності персоналу по категоріях і їх середньорічної заробітної плати.

Плановий фонд заробітної плати обчислюється за формулою:

(43);

де - середньорічна заробітна плата одного працівника і-ої категорії в плановому періоді, грн.;

- планова чисельність і-ої категорії персоналу, грн.;

n - кількість категорій персоналу.

Розрахунок планового фонду оплати праці здійснюється в такій послідовності: 1) складається штатний розпис підприємства; 2) для кожної з категорій персоналу, відповідно до систем оплати праці прийнятих на підприємстві, а також виходячи з величини середньомісячної зарплати в даній галузі, розраховується середньомісячна зарплата (посадовий або місячний оклад); 3) розраховується зарплата усіх штатних одиниць відповідно річна та місячна - див. табл. 17.

Таблиця 17. Штатний розпис підприємства

Розраховується загальний плановий фонд оплати праці (ФЗП_ЗАГ^ПЛ):