Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту

Тема 1. Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту

План

1.1 Сутність фінансового менеджменту.

1.2 Мета, задачі та функції фінансового менеджменту.

1.3 Стратегія та політика фінансового менеджменту.

1.4 Механізм фінансового менеджменту.

1.1 Сутність фінансового менеджменту

Господарський механізм нашої держави неухильно рухається в напрямку утворення саморегульованої економіки, використання різних форм власності та ринкових важелів. Для забезпечення успіху в них, ще досить незвичних для наших господарників, умовах необхідно пильно стежити за найменшими змінами в сфері фінансів. Той. хто хоче займатися бізнесом, повинен вивчати дедалі складніші методи з метою можливо найточнішого передбачення ситуації у конкурентній боротьбі. Адже ситуації постійно змінюються як в самій організації, так і навколо неї. Своєчасне виявлення змін в житті суспільства, фінансовій сфері дає змогу оперативно формувати відповідні реакції па ці зміни.

В умовах ринкової економіки суттєво підвищується значимість ефективного управління фінансовими ресурсами. Від того, наскільки ефективно і доцільно вони трансформуються в основні та обігові фонди, а також в засоби стимулювання робочої сили, залежить фінансовий рівень підприємства в цілому, його власників та працівників. Фінансові ресурси в цих умовах набувають першочергового значення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальним часовим благом в будь-який інший вид ресурсів. Роль фінансових ресурсів важлива на всіх рівнях управління (стратегічному, тактичному, оперативному), але найбільшого значення вони набувають в плані стратегії розвитку підприємства.

Керування є процесом вироблення і здійснення керуючих впливів. Керуючий вплив - це вплив на об'єкт керування, призначений для досягнення мети керування. Вироблення керуючих впливів включає збір, передачу й обробку необхідної інформації, прийняття рішень. Здійснення керуючих впливів охоплює передачу керуючих впливів і при необхідності перетворення їх у форму, безпосередньо сприйману об'єктом керування.

Менеджмент у всіх своїх рішеннях керується економічними міркуваннями. Тому будь-яка дія менеджменту -- це захід економічного характеру. В основі менеджменту лежать цілеспрямований пошук, безупинне навчання й організація роботи для найбільш ефективного використання всіх ресурсів, у тому числі фінансових. Фінансовий менеджмент є частиною загального менеджменту.[6]

Фінансовий менеджмент можна визначити як систему раціонального й ефективного використання капіталу, як механізм керування рухом фінансових ресурсів. Фінансовий менеджмент спрямований на збільшення фінансових ресурсів, інвестицій і нарощування обсягу капіталу. У загальному вигляді фінансовий менеджмент можна представити наступною схемою (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Загальна схема фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент являє собою науку про управління фінансами підприємства щодо вироблення і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства.

Стадії управління фінансами підприємства утворюють відповідні ланки управління. До них належать:

розробка форм фінансових відносин, їх вдосконалення (фінансове право);

практичне застосування форм фінансових відносин (фінансова діяльність, що полягає у розробці і виконанні фінансових планів і фінансових прогнозів);

перевірка дотримання, вивчення, аналізу діючих форм фінансових відносин з метою підготовки пропозицій щодо їх подальшого удосконалення (фінансовий контроль).

Найважливішою ланкою управління фінансами підприємства є розробка (створення) форм фінансових відносин. Цей процес має бути спрямований на створення певного фінансового механізму підприємства. [1]

Ефективний фінансовий менеджмент сприяє формуванню ресурсного потенціалу підприємств, зростанню його продуктивності, забезпечує постійне накопичування власного капіталу. Це сприяє підвищенню конкурентної позиції підприємства на фінансовому і товарному ринках, стабілізує економічне становище, формує стійку стратегію розвитку.

1.2 Мета, задачі та функції фінансового менеджменту

Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення зростання добробуту власників капіталу підприємства, що знаходить конкретне втілення у підвищенні ринкової власності підприємства або його акцій. [3]

Твердження про конфлікт, що нібито виникає між зайнятістю і збільшенням добробуту власників акцій, неправомірне, оскільки успішні підприємства і фірми в довгостроковій перспективі нарощують і вартість для власників, і продуктивність, і зайнятість. У довгостроковій перспективі ці завдання не підміняють, а доповнюють одне одного.

Реальні відносини, засновані на максимізації вартості підприємства в інтересах його власників, на практиці тісно пов'язані з більш високим рівнем життя, більш високою загальною продуктивністю і конкурентоспроможністю і більш ефективним фондовим ринком.

У процесі реалізації головної мети фінансового менеджменту необхідно вирішувати такі основні завдання:

фінансування діяльності підприємства: визначення раціональної структури пасивів підприємства (співвідношення між власними і позиковими коштами); врахування допустимого рівня фінансового ризику; розробка дивідендної політики; формування оптимальної структури позикових коштів;

використання активів з фінансового боку: формування оптимальної структури активів; визначення стратегії і тактики підприємства, орієнтованої на ефективність господарської діяльності, технічне переозброєння і зростання продуктивності праці; пов'язування фінансових результатів з прийнятним рівнем підприємницького ризику;

здійснення стратегії фінансового менеджменту, проведення інвестиційної політики, що враховує інтереси підприємства; аналіз інвестиційних проектів господарського і фінансового напрямку; фінансовий моніторинг втілення проектів у життя;

здійснення тактики фінансового менеджменту: комплексне оперативне управління активами і короткостроковими зобов'язаннями підприємства (коштами, дебіторським заборгованістю, кредиторською заборгованістю і короткостроковими позиковими коштами);

здійснення стратегії і тактики: фінансовий аналіз підприємства; фінансове планування і прогнозування діяльності підприємства;

внутрішній фінансовий контроль: вивчення ефективності встановлених для даного виду діяльності форм і методів фінансових відносин; встановлення тісноти зв'язку між результатами фінансово-господарської діяльності підприємства і тих форм і методами фінансових відношень, що опосередковували цей процес.

Різнобічні аспекти фінансового менеджменту повинні враховувати мінімізацію оподаткування, розумне зниження ризиків і захист майна підприємства. [1]

Функція являє собою «зовнішній прояв властивості якогось об'єкта в даній системі відносин» [2]. З погляду економіки функції означають прояв їхньої сутності в реальній дійсності, специфічні способи вираження притаманних категорії властивостей. Функції є завжди похідними від сутності, яку вони виражають, і показують, яким чином реалізується суспільне призначення даної економічної категорії.

Фінансовий менеджмент реалізує основну мету і завдання, що стоять перед ним, через систему певних функцій. Умовно їх можна поділити на такі види:

1. Функції фінансового менеджменту як керуючої системи:

розробка фінансової стратегії підприємства;

створення організаційних структур, що забезпечують прийняття управлінських рішень;

формування інформаційної системи підприємства для обґрунтування цілей управлінських рішень;

створення комплексу технічних засобів для забезпечення діяльності інформаційної системи фінансового менеджменту;

2. Функції фінансового менеджменту як керованої системи:

управління джерелами фінансування;

управління капітальними вкладеннями та оцінкою їхньої ефективності;

- управління оборотним капіталом;

- управління фінансовим плануванням;

- аналіз фінансової діяльності і фінансовий контроль.

Класифікацію функцій фінансового менеджменту в найбільш загальному вигляді подано на рис. 1.2.

Функції фінансового менеджменту як керуючої системи включають:

1. Розробку фінансової стратегії підприємства. Зміст логіки стратегічного фінансового планування розкривають такі її структурні елементи: визначення і формулювання мети або системи цілей, яких прагне досягти в планованому періоді суб'єкт стратегічного планування; аналіз вихідного рівня розвитку об'єкта стратегічного планування в період, що передує планованому, і уточнення параметрів досягнутого рівня та його структури до початку цього періоду; визначення обсягу і структури потреб суспільства в планованому періоді в результаті функціонування відповідного об'єкта стратегічного фінансового планування; виявлення обсягу і структури фінансових ресурсів, наявних на початок планованого періоду і знову утворюваних у планованому періоді; узгодження, балансування потреб і ресурсів підприємства шляхом подолання тимчасових протиріч, невідповідностей між ними на основі шкалування, ранжування потреб і підготовки управлінських рішень у формі стратегічних фінансових прогнозів, програм і планів. Фінансова стратегія підприємства розглядається як складова частина загальної стратегії його економічного розвитку.

Створення організаційних структур, що забезпечують прийняття управлінських рішень. Фінансовий менеджмент як керуюча система характеризується наявністю суб'єкта управління. У найзагальнішому плані - це фінансова служба підприємства. Вона, як правило, будується за функціональною ознакою з виділенням конкретних підрозділів. Організація фінансових служб на підприємстві перебуває в постійному розвитку. Це викликано посиленням впливу зовнішніх чинників, збільшенням значущості фінансових потоків і використанням усе більш складних фінансових інструментів. Організаційні структури фінансового менеджменту повинні бути інтегровані в загальну організаційну структуру управління підприємством.

Формування інформаційної системи підприємства для обґрунтування цілей управлінських рішень. У процесі реалізації цієї функції необхідно вивчити техніку формування бази даних, використовуючи такі способи:

сканування середовища (пошук уже сформованої інформації);

моніторинг середовища (відслідковування поточної інформації, та тієї, що тільки з'являється);

прогнозування (спроби створити інформацію про майбутній стан середовища).

Відслідковування інформації слід здійснювати в рамках таких трьох головних типів систем одержання інформації:

іррегулярні системи. Поширені в дослідженнях особливих ситуацій;

регулярні (періодичні) системи. Для них характерний періодичний, частіше за все щорічний огляд подій;

системи неперервного огляду. Постійно досліджують значущі елементи середовища організації, є стійким компонентом процесу фінансового планування.

Характер інформації про середовище, необхідного для розробки фінансової стратегії, має визначатися з урахуванням ознак, необхідних для характеристики внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Оцінка інформації є заключним етапом аналізу організаційного середовища. Результати оцінки використовуються як основа для стратегічного фінансового аналізу і визначення можливих варіантів фінансової стратегії підприємства.

4. Створення комплексу технічних засобів для забезпечення діяльності інформаційної системи фінансового менеджменту.

Подальший розвиток і вдосконалення комп'ютерної техніки дозволяє створювати і розширювати арсенал використовуваних засобів і методів опрацювання інформації. На базі наявного на підприємстві комплексу технічних засобів повинні вирішуватися такі конкретні завдання:

забезпечення проведення комплексного аналізу в умовах автоматизації опрацювання інформації і впровадження інформаційних технологій в управління підприємством;

здійснення аналізу планових і оперативних управлінських впливів на їхні зовнішню збалансованість і внутрішню оптимізацію;

проведення зовнішнього фінансового аналізу за даними фінансової звітності підприємства;

надання користувачу можливості творчо розширювати й вдосконалювати конкретні завдання фінансового аналізу.

Головними критеріями вибору комплексу технічних засобів для забезпечення діяльності інформаційної системи фінансового менеджменту є:

мінімізація вартості опрацювання інформації;

періодичність і терміновість її опрацювання;

мінімізація трудозатрат для її опрацювання.

Функції фінансового менеджменту як керованої системи містять:

Управління джерелами фінансування. У процесі реалізації цієї функції визначається загальна потреба в капіталі для формування активів підприємства. При цьому необхідно враховувати обсяг операційної діяльності, оптимізацію складу структури активів з позиції ефективного і комплексного їх використання.

Управління капітальними вкладеннями та оцінка їх ефективності. Необхідно враховувати стратегію розвитку підприємства; формування найважливіших напрямків інвестиційної діяльності підприємства; розробку реальних інвестиційних програм; вибір найбільш ефективних форм виробничої діяльності.

Управління оборотним капіталом. Проблемами даного виду управління є визначення загальної потреби в оборотних коштах для фінансування створених активів підприємства; оптимізація структури капіталу з метою ефективного його використання; розробка заходів щодо рефінансування капіталу в найбільш вигідні види оборотних активів.

Управління фінансовим плануванням. Функціями цього виду управління є: визначення обсягу коштів та їхніх джерел, необхідних для виконання планових завдань; виявлення резервів зростання доходів, економії у витратах; встановлення оптимальних пропорцій у розподілі коштів між централізованими і децентралізованими фондами та ін.

Аналіз фінансової діяльності і фінансовий контроль. Підходи до послідовності проведення аналізу включають: розрахунок і оцінку узагальнюючих показників ефективності використання капіталу, вивчення його складу і структури в оцінці платоспроможності і фінансової стабільності; загальну характеристику й оцінку активів та їхніх джерел в оцінці платоспроможності, фінансової стійкості та ефективності використання активів; аналіз фінансових результатів у загальній оцінці динаміки і структури статей бухгалтерського балансу, фінансової стійкості і ліквідності, ефективності діяльності підприємства; фінансовий контроль як сукупність дій і операцій щодо перевірки фінансових і пов'язаних з ними питань діяльності суб'єктів господарювання і управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації. [3]

Поточна й оперативна фінансова робота на підприємстві супроводжується в практичній діяльності організацією фінансового забезпечення виробничої діяльності, постійною підтримкою платоспроможності на необхідному рівні.

1.3 Стратегія та політика фінансового менеджменту

Вироблена стратегія і тактика організації підприємством фінансових відносин являє собою фінансову програму, або фінансову політику підприємства. Вона, у свою чергу, є складовою частиною економічної політики і визначається такими чинниками: закономірностями розвитку економічних відносин у суспільстві; історичними умовами, в яких держава здійснює свої функції; конкретними завданнями і цілями на даному етапі розвитку підприємства.

Фінансова стратегія є частиною загальної стратегії підприємства[7].

Основна мета загальної стратегії - забезпечення високих темпів економічного розвитку та підвищення конкурентної позиції підприємства.

До основних етапів процесу формування фінансової стратегії підприємства відносять:

Визначення загального періоду формування фінансової стратегії.

Цей період залежить від ряду умов. Головною умовою його визначення є довгота періоду, який прийнятий для формування загальної стратегії розвитку підприємства - так як фінансова стратегія носить по відношенню до неї підлеглий характер, вона не може виходити за межу цього періоду.

Важливим елементом визначення періоду формування фінансової стратегії підприємства є передбачення розвитку економіки в цілому та кон'юнктури тих сегментів фінансового ринку, з якими пов'язана майбутня фінансова діяльність підприємства, - в умовах нинішнього нестабільного розвитку економіки країни цей період не може бути більше трьох років.

Дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища та кон'юнктури фінансового ринку.

Для такого дослідження необхідно вивчити економіко-правові умови фінансової діяльності підприємства і можливі їх зміни в наступному періоді. Крім того, на цьому етапі розробки фінансової стратегії аналізуються кон'юнктура фінансового ринку та фактори, які її визначають, а також розробляється прогноз кон'юнктури в розрізі окремих сегментів цього ринку, пов'язаних з наступною фінансовою діяльністю підприємства.

Формування стратегічних цілей фінансової діяльності.

Головною метою цієї діяльності є підвищення рівня добробуту підприємства і максимізація його ринкової вартості. Разом з цим ця головна мета потребує конкретизації з урахуванням задач і особливостей наступного фінансового розвитку підприємства.

Система стратегічних цілей повинна забезпечувати формування достатнього обсягу власних фінансових ресурсів і високорентабельне використання власного капіталу; оптимізацію структури активів і капіталу, що використовується; прийнятного рівня фінансових ризиків в процесі здійснення наступної господарської діяльності та ін.

Систему стратегічних цілей фінансового розвитку слід формулювати чітко і коротко, відображаючи кожну мету в конкретних показниках - цільових стратегічних нормативах. В якості таких цільових стратегічних нормативів по окремих аспектах фінансової діяльності підприємства можуть бути встановлені:

середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, які сформовані із власних джерел;

мінімальна частка власного капіталу в загальному обсязі використаного капіталу підприємства;

коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;

співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;

мінімальний рівень грошових активів, який забезпечує поточну платоспроможність підприємства;

мінімальний рівень самофінансування інвестицій;

граничний рівень фінансових ризиків в розрізі основних напрямів господарської діяльності підприємства.

4. Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації. В процесі цієї конкретизації забезпечується динамічність представлення системи цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності, а також їх зовнішня і внутрішня синхронізація за часом.

Зовнішня синхронізація передбачає узгодження за часом реалізації розроблених показників фінансової стратегії з показниками загальної стратегії розвитку підприємства, а також з прогнозованими змінами кон'юнктури фінансового ринку.

Внутрішня синхронізація передбачає узгодження в часі всіх цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності між собою.

5. Розробка фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності. Цей етап формування фінансової стратегії є найбільш відповідальним.

Фінансова політика являє собою форму реалізації фінансової ідеології і фінансової стратегії підприємства в розрізі найбільш важливих аспектів фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення. На відміну від фінансової стратегії в цілому, фінансова політика формується лише по конкретним напрямкам фінансової діяльності підприємства, які потребують забезпечення найбільш ефективного управління для досягнення головної стратегічної мети цієї діяльності.

Формування фінансової політики по окремим аспектам фінансової діяльності підприємства може носити багаторівневий характер. Так, наприклад, в рамках політики управління активами підприємства можуть бути розроблені політика управління оборотними і необоротними активами. В свою чергу політика управління оборотними активами може включати в якості самостійних блоків політику управління окремими її видами та ін.

Система формування фінансової політики по основним аспектам фінансової діяльності в рамках загальної фінансової стратегії підприємства представимо в такому вигляді:

Фінансова стратегія підприємства:

І. Політика управління активами:

1. Політика формування активів;

2. Політика управління оборотними активами:

а) політика управління запасами;

б) політика управління дебіторської заборгованістю;

в) політика управління грошовими активами;

г) політика фінансування оборотних активів.

3. Політика управління необоротними активами:

а) політика управління основними засобами;

б) політика управління нематеріальними активами;

в) політика фінансування необоротних активів.

ІІ. Політика управління капіталом:

1. Політика формування структури капіталу.

2. Політика управління власним капіталом.

3. Політика управління позиковим капіталом.

ІІІ. Політика управління інвестиціями (інвестиційна політика):

1. Політика управління реальними інвестиціями:

а) політика управління капітальними інвестиціями;

б) політика управління інноваційними інвестиціями.

2. Політика управління фінансовими інвестиціями:

а) політика формування портфеля грошових інструментів інвестування;

б) політика формування портфеля фондових інструментів інвестування.

ІV. Політика управління грошовими потоками:

1. Політика управління операційними грошовими потоками.

2. Політика управління інвестиційними грошовими потоками.

3. Політика управління фінансовими грошовими потоками.

V. Політика управління фінансовими ризиками:

1. Політика уникнення фінансових ризиків.

2. Політика диверсифікації фінансових ризиків.

3. Політика хеджирування фінансових ризиків.

VI. Політика антикризового фінансового управління:

1. Політика фінансової стабілізації підприємства.

2. Політика санації підприємства.

6. Розробка системи організаційно-економічних заходів по забезпеченню реалізації фінансової стратегії. В системі цих заходів передбачається формування на підприємстві “центрів відповідальності” різних типів; визначення прав, обов'язків та міри відповідальності їх керівників за результати фінансової діяльності; розробка системи стимулювання робітників за їх вклад в підвищення ефективності фінансової діяльності та ін.

7. Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії. Вона є заключним етапом розробки фінансової стратегії підприємства і проводиться за слідуючи ми основними параметрами:

узгодження фінансової стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку. В процесі такої оцінки виявляється ступінь узгодження цілей, направлень та етапів в реалізації цих стратегій;

узгодженість фінансової стратегії підприємства з передбаченими змінами зовнішнього фінансового середовища. В процесі цієї оцінки визначається на скільки розроблена фінансова стратегія відповідає прогнозному розвитку економіки країни та змінам кон'юнктури фінансового ринку в розрізі окремих його сегментів;

внутрішня збалансованість фінансової стратегії. При проведенні такої оцінки визначається на скільки узгоджуються між собою окремі цілі та цільові стратегічні нормативи майбутньої фінансової діяльності; на скільки ці цілі і нормативи кореспондують із змістом фінансової політики по окремим аспектам фінансової діяльності; на скільки узгоджені між собою за напрямками і в часі заходи по забезпеченню її реалізації;

реалізованість фінансової стратегії. В процесі такої оцінки в першу чергу розглядаються потенціальні можливості підприємства в формуванні власних фінансових ресурсів. Крім того, оцінюється рівень кваліфікації фінансових менеджерів та їх технічної оснащеності з позицій задач реалізації фінансової стратегії;

прийнятність рівня ризиків, пов'язаних з реалізацією фінансової стратегії. В процесі такої оцінки необхідно визначити, на скільки рівень прогнозних фінансових ризиків, пов'язаних з діяльністю підприємства, забезпечує достатню фінансову рівновагу в процесі його розвитку і відповідає фінансовому менталітету його власників і відповідальних фінансових менеджерів. Крім того, необхідно оцінити, на скільки рівень цих ризиків допустимий для фінансової діяльності даного підприємства з позицій можливого розміру фінансових втрат і генерування загрози його банкрутства;

результативність розробленої фінансової стратегії. Оцінка результативності фінансової стратегії може бути оцінена перш за все на основі прогнозних розрахунків раніш розглянутої системи основних фінансових коефіцієнтів. Поряд з цим можуть бути оцінені і не фінансові результати реалізації розробленої стратегії - зростання ділової репутації підприємства; підвищення рівня управління фінансовою діяльністю структурних його підрозділів (при створенні “центрів відповідальності”); підвищення рівня матеріальної і соціальної задоволеності фінансових менеджерів (за рахунок ефективної системи їх матеріального стимулювання за результати фінансової діяльності; більш високого рівня технічного оснащення їх робочих місць та ін.).

Накреслена фінансова політика може бути успішно реалізована тільки при науковій організації процесу управління фінансами підприємства. За змістом процес управління фінансами підприємства - це створення, застосування, вивчення, аналіз та вдосконалення форм фінансових відносин, призначених для реалізації цілей і завдань, визначених фінансовою політикою підприємства. Форми фінансових відносин являють собою законодавчо оформлені у вигляді нормативних актів об'єктивні фінансові відносини. Наприклад, фінансові відносини підприємства з державою організовані у формі різних податків, положень про фінансування підприємства за рахунок держави тощо.[3]

Стратегічний фінансовий менеджмент являє собою систему управління фінансовими потоками підприємства, націлену на реалізацію його довгострокових фінансових цілей і дозволяє забезпечити фінансування розширеного відтворення.

Фінансовий менеджмент спрямований на розробку фінансової політики, включає стратегічний і тактичний фінансовий менеджмент і дозволяє приймати й реалізовувати фінансові рішення.[5]

1.4 Механізм фінансового менеджменту

Процес управління фінансовою діяльністю підприємства передбачає розробку певного механізму фінансового менеджменту, що має включати систему основних показників, за допомогою яких можна оцінити з достатнім ступенем точності його поточні і стратегічні можливості.

Фінансовий механізм підприємства - це сукупність узгоджених між собою вироблених на основі фінансової політики управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів підприємства та організацією обороту його коштів. [1]

Основною умовою формування фінансового механізму підприємства є його ефективність, що може бути досягнута тільки при повній узгодженості його складових частин.

Результатом управління фінансами підприємства у сфері створення різних форм фінансових відносин є розробка рішень (фінансових важелів). Фінансове рішення (фінансовий важіль) - це форма фінансових відносин, що є частиною фінансового механізму, за допомогою якого здійснюється матеріальний вплив на економічні інтереси суб'єктів господарювання. У будь-якій сфері діяльності підприємства при виробленні управлінського рішення здійснюється прямий або непрямий вплив на формування грошових потоків і результати фінансової діяльності.

Крім того, важелі керування фінансовим механізмом поділяються на окремі види. Насамперед це принципи, умови і порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, порядок здійснення витрат, умови і принципи фінансування і кредитування.

Принципи -- це основоположні елементи системи управління. Принципи визначають характер дії як окремих підсистем та їх елементів, так і механізму в цілому.

Умови формування доходів, нагромаджень і фондів, а також фінансування і кредитування визначаються відповідними законодавчими й нормативними документами.

Для виконання різноманітними формами фінансових відносин ролі фінансових важелів необхідно розробити порядок і методи їх організації. Вирізняють два основних методи організації форм фінансових відносин. Перший - наділення форм фінансових відносин економічними стимулами. Фінансові стимули являють собою можливість тієї або іншої форми фінансових відносин матеріально впливати на діяльність суб'єкта з метою збільшення зацікавленості в результаті роботи. Другий метод - наділення форм фінансових відносин відповідними нормативами. Фінансові нормативи характеризують вагомість, розмір фінансового важеля. Вони забезпечують реальність і результативність фінансового важеля.

Суб'єктивна діяльність у галузі організації форм і методів фінансових відносин (фінансових важелів, фінансових стимулів, фінансових відносин) може призводити до різноманітних наслідків. Це знаходить відображення і в прийнятті фінансових рішень. Якщо форми і методи фінансових відносин відповідають вимогам об'єктивних економічних законів, процес становлення і розвитку підприємства йде по висхідній лінії. В інших випадках цього не відбувається. У результаті - незалежно від волі і свідомості людей в економічному житті суспільства виникають позитивні або негативні наслідки. Їх необхідно своєчасно виявити для того, щоб не знижувалася ефективність фінансового механізму і не збільшувалися втрати в економіці держави.

В структуру механізму фінансового менеджменту входять наступні елементи:

· державне нормативно-правове регулювання фінансової діяльності підприємства ;

· ринковий механізм регулювання фінансової діяльності;

· внутрішній механізм регулювання окремих аспектів фінансової діяльності підприємства;

· система конкретних методів і прийомів здійснення управління фінансовою діяльністю підприємства.

Структура фінансового механізму досить складна. До неї належать різні елементи, що відповідають різноманітності фінансових відносин. До структури фінансового механізму входять п'ять взаємопов'язаних елементів (рис.1.4.): фінансові методи, фінансові важелі, правове забезпечення, нормативне забезпечення, інформаційне забезпечення.

Кожна сфера та ланка фінансового механізму є складовою єдиного цілого. Вони взаємопов'язані. Разом з тим сфери та ланки функціонують відносно самостійно. Ця обставина зумовлює необхідність постійного узгодження складових фінансового механізму.

Фінансовий метод можна визначити як засіб впливу фінансових відносин на господарський процес. Фінансові методи діють у двох напрямах: управління рухом фінансових ресурсів та ринковими комерційними відносинами, пов'язаними зі зміною витрат і результатів, з матеріальним стимулюванням і відповідальністю за ефективне використання грошових фондів. Дія фінансових методів виявляється в утворенні та використанні

грошових фондів.

Рис.1.4. Фінансовий механізм

Фінансовий важіль є засобом дії фінансового методу. До фінансових важелів належать: прибуток, доходи, амортизаційні відрахування, економічні фонди цільового призначення, фінансові санкції, орендна плата, процентні ставки за кредитами, депозитами, облігаціями та ін.

Серед фінансових методів особливе місце займає фінансове планування.

Фінансове планування -- це діяльність щодо формування та використання цільових централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, які спрямовуються на розширене відтворення та на задоволення поточних потреб держави.

Основними завданнями фінансового планування є:

визначення джерел та обсягів грошових ресурсів, необхідних для розширеного відтворення, їх розподіл між секторами економіки;

зосередження в руках держави централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для успішного виконання державних функцій;

забезпечення необхідних пропорцій у розподілі та використанні грошових ресурсів;

стимулювання найбільш ефективного використання трудових і матеріальних ресурсів.

У фінансовому плануванні використовуються спеціальні методи: метод коефіцієнтів, нормативний, балансовий.

Правове забезпечення функціонування фінансового механізму включає законодавчі акти, постанови, накази, циркулярні листи та інші правові документи органів управління. Залучення юридичних норм дає змогу встановити єдині правила організації фінансових зв'язків, захистити економічні інтереси суспільства, проводити єдину політику у сфері фінансів, забезпечити фінансову дисципліну.

Нормативне забезпечення включає інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки, ліміти та резерви.

Інформаційне забезпечення складається з різного типу статистичної, економічної, комерційної, фінансової та іншої інформації. Сюди належать повідомлення про фінансову стійкість і платоспроможність партнерів та конкурентів, про ціни, курси, дивіденди на товарному, фондовому, валютному ринках. Той, хто володіє інформацією, володіє і фінансовим ринком.

Основні методи фінансового впливу на соціально-економічний розвиток -- це фінансове забезпечення і фінансове регулювання. Оскільки ці два методи є глобальними й узагальнюючими та включають окремі часткові методи, то їх можна виділити як структурні підсистеми фінансового механізму, що характеризують зміст впливу фінансів на різні аспекти розвитку суспільства. Установлення пріоритетності того чи іншого методу лежить в основі визначення напрямів фінансової політики держави. Чим вищий рівень розвитку суспільства й економіки, тим більша роль фінансового регулювання.

Структурну будову фінансового механізму подано на рис. 1.5.

Фінансова політика підприємства, як реалізація фінансового менеджменту, включає багато складових, таких як:

· облікова політика; [4]

· кредитна політика;

· політика управління грошовими засобами;

· політика управління витратами;

· дивідендна політика тощо.

Політика управління грошовими потоками пов'язана з оптимізацією залишків коштів на рахунках підприємства, мінімізацією розривів між надходженнями коштів і їх використанням, застосовуванням різноманітних схем розрахунків.

Політика управління витратами реалізується за допомогою системи планів та бюджетування, передбачає розробку кошторисів за основними елементами витрат і здійснення ефективного контролю за їх виконанням. [3]

Фінансове забезпечення регулюється на основі відповідної системи функціонування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування. Різні форми фінансового забезпечення використовують на практиці одночасно через установлення отриманого для певного етапу розвитку суспільства співвідношення між ними.

Фінансове регулювання полягає у регламентуванні розподільчих відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Оскільки фінанси є розподільчими й перерозподільними відносинами, то фінансові методи регулювання, по суті, -- це метод розподілу. Є два методи розподілу доходів: сальдовий і нормативний.



Рис. 1.5. Структурна будова фінансового менеджменту

 Література:

1. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 520 с (13 - 23с.)

2. Философский словарь. - М.: Политиздат, 1991. - С. 504

3. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник: /За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 496 с.(7 - 24с)

4. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р.

5. Салила С.Я. та ін. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 274 с.(7 - 14с)

6. Данилюк М.О., Савич В.І. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 204с. (14 - 25с)

7. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. Учебный курс., К.: «Ника-Центр - Эльга», 1999, (с.44-49).