Главная Коллекция "Otherreferats" Менеджмент и трудовые отношения Сутність, принципи і вимоги до управлінських рішень

Сутність, принципи і вимоги до управлінських рішень

Принципи управління як основа управлінських рішень. Принципи управління класичної та американської наукових шкіл. Сутність та функціональна наповненість управлінських рішень. Їх види та вимоги, що висуваються до етапів їх прийняття та впровадження.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 04.12.2009
Размер файла 32,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

План

1. Принципи управління як основа управлінських рішень

2. Сутність та функціональна наповненість управлінського рішення

3. Види управлінських рішень

4. Вимоги, що висуваються до управлінських рішень

Список літератури

1. Принципи управління як основа управлінських рішень

Важливе значення в досягненні цілей підприємства мають принципи управління, що використовуються управлінським апаратом. В принципах управління узагальнені як закони і закономірності, так і досвід управління. Вони визначають спосіб діяльності, взаємодії і виступають правилами, нормами управлінської діяльності. Принципи управління виникли на основі загальних законів і відображають відносини, згідно яких повинна створюватись, функціонувати і розвиватися система управління.

Ігнорування принципів управління може створити ситуацію, яка в кінцевому результаті призведе до невдач в управлінській діяльності. Саме тому, знання і застосування принципів в практичній діяльності с важливішою умовою ефективного управління.

Загальні принципи управління повинні відповідати наступним умовам:

- відображати загальні положення, що притаманні підприємствам різних типів і видів;

- відповідати законам розвитку природи, суспільства та бізнесу, об'єктивно відображати сутність явиш і реальних процесів управління підприємством;

- бути керуючим початком, який визначає суспільство.

Основний принцип управління - забезпечення прибутковості бізнесу, розвитку підприємництва і максимальне задоволення потреб трудового колективу підприємства. Принципи раціонального управління були сформовані основоположниками наукового менеджмент - Ф. Тейлором, Г. Емерсоном та А. Файолем.

Центром вчення Тейлора стали чотири принципи управління індивідуальною роботою працівників:

1) науковий підхід до виконання кожного елементу роботи;

2) науковий підхід до підбору, навчання і тренування працюючого;

3) кооперація з працюючим;

4)ірозподіл відповідальності за результатами роботи між
управлінським персоналом і працівниками.

Головними принципами управління, що розроблені школою наукового менеджменту і класичною адміністративною школою є наступні (табл. 1).

Таблиця 1 - Принципи управління класичної наукової школи

№ з/п

Принцип

Характеристика

1

Розподіл праці

Соціалізація робіт та виробниче кооперування для ефективного використання робочої сили

2

Повноваження і відповідальність

Кожному працівникові повинні бути делеговані повноваження для того, щоб нести відповідальність за виконані роботи

3

Дисципліна

Передбачає безумовну підлеглість загальним цілям і завданням виробництва, працівники повинні під поряд-ковуватись умовам угоди між ними і керівництвом, менеджери повинні запроваджувати справедливі санкції до порушників порядку

4

Єдиноначальство

Працівник отримує розпорядження і виповідає лише перед одним безпосереднім керівником

5

Підпорядкованість інтересів

Інтереси підприємства переважають над інтересами індивіда

6

Єдність дій

Всі дії, що мають єдину мсту, повинні бути об'єднані в групи і здійснюватись за єдиним планом

7

Винагорода персоналу

Справедлива винагорода працівників за працю

8

Централізація

Єдиний порядок в організації, який мас центр управління. Кращі результати досягаються при правиль-ному співвідношенні централізації і децентралізації

9

Порядок

Робоче місце для кожного працівника і кожен працівник на своєму місці

10

Справедливість

Справедливість реалізації встановлених правил га угод на всіх рівнях, у розподілі роботи та її результатах

11

Стабільність персоналу

Стабільність перебування управлінців та виробничого персоналу на своїх посадах

12

Ініціатива

Підтримка незалежних суджень

13

Кооперативний дух

Гармонія інтересів персоналу і організації, єдність зусиль

Г. Емерсон один із перших ввів ряд фундаментальних положень управління, а саме:

- підпорядкований існує для того, щоб розширити і продовжити, особистість керівника;

- керівник і управлінець існує тільки для того, щоб зробити продуктивною працю підлеглого;

- компетентні спеціалісти повинні формулювати основні справи, навчати всіх і кожного їх застосуванню і постійно слідкувати за порушеннями;

- кожна вища ступінь управління існує не для задоволення тих. хто знаходиться вище, а для обслуговування тих, хто працює нижче;

- кожна операція на підприємстві повинна бути здійснена за всіма знаннями і вміннями, які існують у світі.

Сучасні американські теоретики визначають наступні принципи управління (табл. 2).

Таблиця 2 - Принципи управління американської наукової школи

№

Принцип

Характеристика

1

Управління

обертається навколо людини

Його завдання полягає в тому, щоб зробити людей здатними до спільної діяльності, надати їх зусиллям ефективності, адже людська здатність робити внесок у суспільство настільки ж залежить від ефективності управління підприємствами, як і від власних зусиль та віддачі людей

2

Оскільки управління пов'язане з інтеграцією людей а їх загальному

підприємстві. воно глибоко вкоренилося в культурі

Те, що управлінці роблять в Західній Німеччині, Британії, Японії або Бразилії, є, по суті справи, однаковим. Те, як вони це роблять, може бути зовсім різним. Одне із основних завдань, які стоять перед управлінням в країнах, що розвиваються, натягає якраз у тому, щоб віднайти і розпізнати ті елементи їх власної традиції, історії і культури, які можна використати як будівельні блоки модернізованої системи управління

3

Управління повинно забезпечувати прості, чіткі і єдині завдання

Кожний захід вимагає від управління простих, чітких і єдиних завдань. Його місія полягає в тому, щоб згуртувати своїх членів навколо загальних цілей. Без цієї умови це не підприємство, а натовп

4

Підприємство і кожен його член повинні розвивати свої потреби і можливості їх задоволення

Завданням управління є також те, щоб підприємство і кожен його член розвішали як свої потреби, так і можливості їх задоволення.

Підготовка і розвиток людей повинні здійснюватися на будь-якому рівні організації, вони не повинні зупинятися ні на хвилину

5

Підприємство повинно будуватися на комуні-кації між робітниками і на їх індивідуальній відповідальності

Будь-яке підприємство складається із людей з різними навичками і знаннями, які виконують різні види робіт, тому воно повинно будуватися на комунікації між робітниками і на їх індивідуальній відповідальності

6

Необхідні різні засоби для оцінки здоров'я і діяльності підприємства

Ні обсяг випуску продукції, ні базові виробничі лінії самі по собі не с адекватним виміром діяльності управління і всього підприємства, в цьому відношенні підприємство схоже з людиною: оскільки їй необхідні різні засоби для оцінки здоров'я і діяльності, такі ж різні засоби необхідні і для підприємства

7

Результат досягається лише за межами підприємства

Якщо мова заходить про підприємство, слід пам'ятати: воно ніколи не досягає результатів у своїх стінах, у межах підприємства існують лише центри, які створюють вартість, однак результат досягається лише за межами підприємства

Не дивлячись на різні підходи наукових шкіл, в основі процесу прийняття рішень щодо управління підприємством лежать чотири принципи, ігнорування яких (повне або часткове) може призвести до помилкових рішень і незадовільних результатів.

Перший принцип - це принцип організаційної відповідності. Форма організації повинна бути пристосована до безперебійного здійснення зв'язків, що полегшує як процес прийняття рішень, так і контроль за їх виконанням. Не можна не враховувати і того факту, що повноваження і відповідальність все більше переходять “з рук в руки”. Тільки покладаючи на менеджерів відповідальність за результати їх рішення, можна підготувати кращі кадри.

Другий принцип: політика, стратегія і цілі повинні бути настільки чітко сформовані, щоб вони дозволяли приймати рішення загального характеру, що стосуються нових видів діяльності, яка виходить за межі сьогоденних потреб.

Третій принцип потребує мати достатню кількість надійних даних про ситуацію, яка змінюється, необхідну для підтримки ефективних зв'язків між управлінцями вищого рівня і більш низькими рівнями функціонуючих підрозділів підприємства. Дуже важко здійснювати відбір даних таким чином, щоб управлінці вищого рівня мали в своєму розпорядженні тільки ті факти, які їм дійсно необхідні, і не були заповнені фактичними матеріалами, що не відносяться до справи.

Четвертий принцип передбачає гнучкість, без якої можуть залишитись невикористаними потенційні можливості. При ідеальних умовах (наявності точних критеріїв, зрозумілих цілей і повної інформації) потреба в управлінцях, що приймають рішення була б невеликою. ЕОМ могла б відповісти на будь-яке запитання. Нажаль, ми живемо далеко не в ідеальному світі, і постійно існує потреба в кваліфікованих управлінцях, що визначають оптимальний напрям дій організації. По своїй природі перераховані принципи є універсальними, та їх необхідно дотримуватись в управлінській і підприємницькій діяльності.

Дотримання цих принципів дає можливість приймати якісні рішення на всіх рівнях організації.

2. Сутність та функціональна наповненість управлінського рішення

Жодна людина не може не пізнати на практиці процес прийняття рішень. Кожен із нас протягом дня приймає їх десятки, а протягом життя - тисячі. Деякі з них прості, інші більш складні і вимагають ретельного обдумування. Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник будь-якого рівня, формулюючи мсту і добиваючись її досягнення. Навіть одним із показників діяльності менеджера с його здатність приймати правильні рішення.

Рішення - це відповідна реакція на внутрішні і зовнішні впливи, які спрямовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої мети.

Кінцевим продуктом управлінської діяльності. її основою с рішення керівника, тобто вибір ним найкращого варіанту дій із багатьох можливих. Реалізація цілей будь-якого організаційного формування забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень, від якості яких значною мірою залежить ефективність використання ресурсів.

Потреба у прийнятті рішення виникає у зв'язку із зовнішніми обставинами (припис витої організації, регулювання взаємовідносин з кооперативними підприємствами та організаціями) і внутрішніми (відхилення від заданих параметрів виробництва, виникнення вузьких місць, виявлення резервів, порушення трудової дисципліни, заохочення працівників тощо). Рішення є відповідною реакцією на внутрішні й зовнішні впливи, вони спрямовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданих цілей.

Рішення - це творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множини можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення певних цілей.

Рішення є процесом, який реалізується суб'єктом управління і визначає дії. спрямовані на вирішення поставленого завдання в даній фактичній чи запроектованій ситуації. У широкому розумінні рішення розглядається як акт реалізації влади з вибором способу дій у конкретній ситуації. Рішенням визначається, хто і що має здійснити, в які строки, з якими затратами праці і коштів, в якому порядку, при якому розподілі обов'язків, прав і відповідальності, за якої організації контролю, яких результатів очікувати.

Управлінське рішення - це сукупний результат творчого процесу (суб'єкта) та дій колективу (об'єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв'язку з функціонуванням системи. Управлінські рішення с соціальним актом, що організовує і спрямовує в певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який сприяє досягненню мети, поставленої перед підприємством. У різних джерелах наводиться наступні трактування поняття "управлінське рішення" (табл. 3).

Таблиця 3 - Визначення понять "рішення", "управлінське рішення”

№

Джерело

Визначення

1

Абчук В.А. Азбука менеджера. - СПб.: СОЮЗ, 1998.

Рішення - це вибір управлінцем найкращого варіанту дій і множинності можливих

2

Заводський Й.С Менеджмент: Мапасівстем. - ТІ. -К.: Українсько- фінансовий інститут менеджменту і бізнесу. 1997.

Рішення (шал Рееізіоп) - це творчий процес випрацювання однієї або декількох альтернатив із множини можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Тобто рішення у сфері управління являє собою процес, який реалізується суб'єктом управління і визначає дії, спрямовані на вирішення поставленої о завдання у фактичній чи запроектованій ситуації. Таке рішення в широкому значенні розглядається як акт реалізації влади з вибором способу дій у конкретній ситуації. Рішенням визначається, хто і що мас здійсниш, в які строки, з якими затратами праці і коштів, в якому порядку, при якому розподілі обов'язків, прав і відповідальності, за якої організації контролю, яких результатів слід очікувати

3

Осовська Г.В. Основи менеджменту: Курс лекцій. Навч. посібник для студ. спеціальності "Менеджмент орг.". - Житомир: ЖІТІ. 1998.

Управлінське рішення - це вибір альтернативи, акт, який спрямований на вирішення проблемної ситуації. В кінцевому підсумку управлінські рішення с результатом управлінської діяльності. В більш широкому розумінні управлінські рішення розглядають основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов'язаних, цілеспрямованих та логічно послідовних управлінських дій, що забезпечують реальність управлінських завдань

4

Фатхутдинов Р.А. Производственний менеджмент: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи, ІОНІГГИ. 1997.

Управлінське рішення - це результат аналізу, прогнозування, економічного обґрунтування та вибору альтернативи з множини варіантів, які спрямовані на досягнення конкретних цілей системи управління. Імпульсом управлінського рішення є необхідність ліквідації, зменшення актуальності або вирішення проблеми, тобто приближення в майбутньому дійсних параметрів об'єкта (явища) до бажаних, прогнозних

5

Хміль Ф.І. Менеджмент. Підручник. - К.: Виша школа. 1995

Управлінські рішення - це сукупний результат творчого процесу суб'єкта та дій колективу об'єкта управління з вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв'язку з функціонуванням системи

Управлінські рішення слід розглядати у трьох аспектах:

1) вид діяльності, яка відбувається в керуючій системі й пов'язана з підготовкою, знаходженням, вибором та прийняттям певних варіантів дій (в цьому аспекті управлінські рішення - вид роботи в апараті управління, певний етап процесу управління);

2) варіант впливу керуючої системи на керовану (в такому розумінні управлінське рішення являє собою опис передбачуваного впливу керуючої системи на керовану);

3) організаційно-практична діяльність керівника у керованій системі.

Зміст управлінського рішення розкривається у його функціях, які воно виконує в загальній системі управління господарською діяльністю організацій і підприємств. Виділяють три основні функції управлінських рішень (табл. 4).

Таблиця 4 - Функції управлінських рішень та їх характеристика

№

Функція

Характеристика

1

Скеровуюча

Будь-яке рішення розробляють, виходячи з певної стратегії управління соціально-економічною системою, організацією чи підприємством з урахуванням довгострокової перспективи. Виходячи зі стратегічної лінії розвитку, у рішенні ставиться конкретне завдання, яке потрібно виконати в певний строк. При цьому найкращих результатів досягають у тих випадках, коли поставлене завдання забезпечує реалізацію принципу те, що вигідно підприємству, має бути вигідним і окремому працівнику

2

Координуюча (узгодження)

Управлінське рішення визначає місце кожної ланки, підрозділу, працівника у вирішенні поставлених завдань, погоджує та взаємно пов'язує їх дії та необхідні ресурси в часі і просторі. Таким чином, функція координації та узгодження у поєднанні з іншими заходами покликана забезпечувати чітку узгодженість дій всього трудового колективу, ритмічність виконання виробничої програми

3

Мобілізуюча (стимулююча)

Зміст цієї функції полягає у забезпеченні найбільш повної активізації окремих виконавців чи колективів для досягнення сформульованих у рішенні цілей

Приймаючи управлінське рішення, необхідно забезпечувати наявність усіх розглянутих функцій. Недооцінка ролі будь-якої з них на практиці призводить до нерозуміння цілей та завдань, які поставлені перед конкретними колективами, неузгодженостей в діях, безініціативності, а також порушення трудової дисципліни.

3. Види управлінських рішень

Управлінські рішення відрізняються різноманітністю форм і змісту. Тому використовують різні ознаки для їх групування та класифікації, виділяючи як загальні, так і особливі риси, притаманні окремим видам рішень (табл. 5).

Таблиця 5 - Види управлінських рішень

з/п

Класифікаційна ознака

Види управ-х рішень

Характеристика

1

За цілями підприємства

Стратегічні (перспективні)

Рішення, які встановлюють основні шляхи розвитку об'єкта управління на тривалий період часу. Вони, головним чином, стосуються розширення або скорочення бізнесу і його ресурсів, або виходу на ринки інших країн чи випуску нових видів продукції

Тактичні (поточні)

Це рішення, які покликані забезпечувати досягнення найближчих цілей, вирішення, як правило, часткових завдань, які збирають від кількох тижнів до кількох місяців. Ця група містить такі рішення, як калькуляція цін на товари та послуги, рекламні та торгівельні витрати. Вони мають характер регулювання чи коригування відхилень у системі, зумовлених непередбаченими раніше обставинами

Оперативні (щоденні)

Передбачають ненине втручання до стану і розвитку об'єкта управління приймаються, як правило службовцями найнижчих ланок, більшість з яких тимчасові та базуються на конкретній інформації: наприклад, відповіді на запити покупців щодо характеристик товару. їхні рішення, звичайно, є меншими за масштабом та впливають на вузький діапазон виробничих процесів

2

За періодом дії

Довгострокові (прогнозні)

Призначені для досягнення стратегічних цілей фірми, тому період їх виконання складає від одного до п'яти років

Середньо-строкові (тактичні)

Пов'язані з виконанням тактичних цілей і вирішенням поточних проблем. Часовий інтервал їх вирішення становить період до одного року

Коротко-строкові (оперативні)

Забезпечують виконання щоденних рішень, пов'язаних з виробничими питаннями. Період виконання може займати час від декількох хвилин або годин до декількох днів або тижнів

3

За функціональним змістом

Організуючі

Пов'язані з вирішенням загально-організаційних питань, що визначають діяльність, підприємства в цілому

Координуючі

Характеризують управлінські функції в межах виконання конкретних проектів або робіт, передбачають розподіл функціональних обов'язків і поточне керівництво

Активізуючи

Визначають рішення і дії керівництва, спрямовані на прискорення термінів виконання робіт, пов'язані з прийняттям заходів стимулюючого характеру, мотивацією праці

Регулюючі

Спрямовані на вирішення питань поточного характеру, пов'язаних з виконанням конкретних робіт. Передбачають постійний аналіз стану і розвитку об'єкта управління та

внесення своєчасних змін до виконуваних робіт

Контролюючі

Включають заходи, що застосовуються керівництвом для визначення стану і поведінки об'єкта управління, оцінки відхилень від заданих параметрів і приведення показників до нормального рівня

4

За масштабом виконання

Загальні (глобальні)

Пов'язані з питаннями, що стосуються всього персоналу господарюючого суб'єкта, можуть визначати режим праці

Спеціальні (локальні)

Пов'язані з функціонуванням окремих структурних підрозділів або виконанням окремих видів робіт, що потребують врахування специфічних умов їх організації

5

За характером рішення

Стандартні або прийняті автоматично

Це такі рішення, що однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних лій: вимагають від керівника інструктажу, інформації про початок дій. контролю, стимулювання

Творчі

Пов'язані з унікальними ситуаціями, передбачають нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, навчання виконавців

Прийняті за аналогією

Якщо це рішення відноситься до групи щоденних, тоді його характеристика співпадає зі стандартними рішеннями. У випадку, якщо рішення с разовим, але подібні рішення приймались в межах підприємства чи галузі, тоді порядок дій керівництва визначається за аналогічною ситуацією

6

За умовами прийняття та імовірності результатів

В умовах визначеності

Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору. Наприклад, можна точно встановити, якими будуть витрати на виробництво певного виробу, оскільки орендна плата, вартість матеріалів і робочої сили відомі або можуть бути розраховані з високою точністю

В умовах ризику

Належать рішення такі, результати яких не є визначеними, але імовірність кожного результату відома. Імовірність визначається як ступінь можливості здійснення певної події і змінюється віл 0 до 1. Сума ймовірностей усіх альтернатив повинна дорівнювати одиниці

В умовах невизначеності

Рішення приймається в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів. Це відбувається толі, кати фактори, які вимагають обліку, настільки нові й складні, що про них неможливо отримати достатньо релевантної інформації. В підсумку імовірність певною наслідку неможливо передбачити з достатнім ступенем достовірності. Невизначеність характерна дія деяких рішень, які доводиться приймати в обставинах, які швидко змінюються

7

За характером впливу

Директивні

Визначаються наказовим характером інформування про виконання робіт. Доводяться до відома виконавців у вигляді наказів або розпоряджень керівництва, включають можливість невиконання такого рішення або зміну порядку його виконання

Нормативні

Такі рішення містяться, як правило, у зовнішніх та внутрішніх нормативних документах (норми, нормативи, інструкції, порядки). Можуть носити як загальний, так і спеціальний характер, с обов'язковими дія виконання

Методичні

Пов'язані з визначенням конкретного порядку, виконання певних видів робіт. Доводяться до виконавців через розроблені методики, методичні розробки, вказівки, рекомендації, порядки, стандарти. Як правило, с обов'язковими для дотримання, проте можуть передбачати певні коригування

Орієнтуючі

Приймаються в ході видачі завдань, делегування повноважень, носять спрямовуючий характер, покликані задавати основний напрям дій

Рекомендуючі

Можуть носити зовнішній та внутрішній характер, спрямовані на надання описових характеристик певних дій, робіт. Виконання таких рішень с бажаним, але не обов'язковим

Дозволяючи

Пов'язані, як правило, і аналізом відповідності лій виконавців цілям підприємства та надання дозволу на виконання таких дій. Можуть повідомлятись у вигляді усних або письмових дозволів, резолюцій, надписів

8

За способом прийняття

Індивідуальні

Таке рішення приймається однією особою і передбачає повне покладання відповідальності за настілки його прийняття на цю особу. Приймається за короткий період часу. Застосовується для вирішення простих, шаблонних низань процедурного характеру

Колективні

Прийняття такого рішення здійснюється групою осіб, передбачає значні витрати часу на його прийняття, проте дозволяє зібрати достатню кількість інформації щодо проблеми. Застосовується для вирішення складних проблем

Консультативні (дорадчі)

Приймаються з урахуванням думки багатьох осіб, що чають відношення до проблеми, передбачає знаходження компромісу між усіма наявними думками

9

За ступенем ефективності

Оптимальні

Такі рішення враховують найкраще співвідношення дій та їх ефективність, також можуть передбачати рівне урахування інтересів сторін, що приймають рішення

Раціональні

Спрямовані на стабільне підвищення ефективності дій у перспективі, тому на етапі прийняття такого рішення може спостерігатись зворотній ефект - перевищення витрат над ефектом від виконаних робіт

10

За способом обґрунтування

Організаційні рішення

Це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення - забезпечення руху до поставлених перед підприємством завдань

Інтуїтивні рішення

Ґрунтуються на припущенні, що вони засновані на "шостому почутті", та передчутті, що вибір правильний Вони приймаються за наявності значного досвіду роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху

Адаптаційні рішення

Базуються на аналогії з минулими успішними діями. Приймаються за умов, що є достатні загальні знання, дозвіл, здоровий глузд. Недоліками такого рішення є те, що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід може бути відсутній, обставини можуть не відповідати тим, які вже були

Раціональні (аналітичні)

Ґрунтуються на всебічному науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів

Засновані на суб'єктивних судженнях

Такі рішення сприймаються на віру як аксіома це може бути думка чи висновок експерта, фахівця, спеціаліста. Ці рішення типові для ситуації, в якій управлінець не володіє достатньою компетенцією для самостійного) аналізу, а тому звертається за допомогою до професіонала

11

За альтернативністю рішень

Безальтернативні

Мають лише один варіант дій. Як правило, с бінарними, передбачають два протилежних варіанти дій

Багатоваріантні

Такі рішення мають декілька різних варіантів дій, з яких вибирається оптимальний

Інноваційні

Передбачають формування принципово-наукового варіанту. Штучно складаються із елементів, які раніше були відкинуті

12

В залежності від особистості керівника

Врівноважені рішення

Приймаються керівниками, які уважно та критично відносяться до своїх дій, існуючих гіпотез та їх перевірки. Зазвичай, перед тим як прийняти певне рішення, вони вже мають вихідну ідею

Імпульсивні рішення

Рішення, що приймають особи, які досить легко генерують нові ідеї в необмежених кількостях, однак вони не в змозі їх як слід перевірити, оцінити

Інертні рішення

Такі рішення стають результатом обережного пошуку. В них контрольні та уточнюючі дії переважають над генеруванням ідей, тому в таких випадках важко виявити оригінальність, новаторство

Ризиковані рішення

Рішення, що відрізняються від імпульсивних тим, що їх автори не потребують ретельного обґрунтування своїх гіпотез та. якщо впевнені у собі, можуть вирішити проблеми на належному рівні

Обережні рішення

Рішення характеризуються ретельністю оцінки керівником усіх варіантів. Вони у меншому ступені ніж інертні характеризуються новизною та оригінальністю

Також виділяють за об'єктами рішення виробничі, фінансові, кадрові, технічні, економічні, комерційні, некомерційні, соціальні, організаційні тощо. За способом передачі рішення до виконавця розрізняють письмові, усні та електронні рішення.

Класифікацію рішень слід розглядати як складний логіко-пізнавальний процес, який дає змогу упорядковувати їх і виявляти загальні закономірності і а характерні особливості, властиві окремим їх різновидам. Для кожного виду рішень розробляють систему інформації, що орієнтує керівників у підготовці рішень, виборі кращого варіанту і реалізації прийнятого рішення.

4. Вимоги, що висуваються до управлінських рішень

Для того, щоб управлінське рішення дозволяло вирішити поставлені завдання, воно повинно відповідати ряду основних вимог (табл. 6).

Таблиця 6 - Вимоги до управлінських рішень

Управлінські рішення

Наукова обґрунтованість

Оптимальність

Повнота оформлення

Своєчасність

Кількісна та якісна визначеність

Цілеспрямованість

Правомірність

Комплексність

Гнучкість

Наукова обґрунтованість передбачає розробку рішень з урахуванням об'єктивних закономірностей розвитку об'єкта управління, які знаходять своє відображення у технічних, економічних, організаційних та інших аспектах діяльності об'єкта управління.

Цілеспрямованість зумовлена самим змістом управління і передбачає. Що кожне управлінське рішення повинне мати мету, чітко пов'язану із стратегічними планами розвитку об'єкта управління.

Управлінське рішення покликане впливати на об'єкт управління і обов'язково передбачає досягнення певних результатів, виражених у кількісних та якісних показниках. Вимога кількісної визначеності управлінського рішення задовольняється встановленням конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів реалізації розроблюваного рішення. Результати, які не мають кількісного вимірювання, мають бути охарактеризовані якісно. Наприклад, рішення, спрямоване на підвищення продуктивності праці продавців певного магазину, передбачає заміну устаткування, поліпшення умов освітлення робочих місць, раціоналізацію режиму прані та відпочинку. Результат дії внаслідок заміни устаткування, а отже, і механізації певних трудових операцій, може бути охарактеризований кількісно і якісно. Якісна характеристика заходів щодо поліпшення умов праці передбачає благоустрій робочих місць, перегляд режиму прані і відпочинку, проте не дає можливості визначити можливе зростання продуктивності праці.

Діяльність усіх служб системи управління пов'язана з дотриманням різних правових норм. Тому будь-яке управлінське рішення повинне випливати з цих норм, не порушувати їх, та виходити з компетенції структурного підрозділу, апарату управління чи посадової особи.

Вимога оптимальності зумовлює потребу у кожному конкретному випадку вибору такою варіанта рішення, який відповідав би економічному критерію ефективності господарської діяльності: максимум прибутків при мінімумі витрат.

Своєчасність рішень означає, що вони повинні прийматися у момент виникнення проблеми, порушень, відхилень у перебігу господарських процесів. Рішення не може бути прийнятим до цього, а якщо воно приймається із запізненням, то потреба в ньому може відпасти. Своєчасність рішення також пов'язана з додержанням строків підготовки, доведення до виконавців та дієвий контроль виконання.

Діяльність організацій та підприємств передбачає наявність взаємопов'язаної сукупності елементів, що охоплює техніку, технологію. організацію господарських процесів і праці, матеріальні, грошові та інші ресурси, а також результати господарювання. Характерним є тісний взаємозв'язок зазначених елементів. Кількісні та якісні зміни одного з них, як правило, ведуть до відповідної зміни інших. Комплексність управлінського рішення передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв'язків та взаємозалежностей діяльності підприємств.

Господарська діяльність - динамічна система, що постійно розвивається. Будь-яке всебічно обґрунтоване рішення з управління цією системою (особливо розраховане на відносно довгостроковий період) може потребувати корективів, а інколи і прийняття новою рішення, тому важливою є вимога гнучкості. Разом з тим формулювання кожного рішення повинне передбачати місце для прояву творчої активності виконавців, раціональної ініціативи, для пошуку більш ефективних шляхів та засопів досягнення поставлених цілей.

У забезпеченні передумов успішної реалізації управлінських рішень велике значення має форма їх викладу. Необхідно, щоб форма викладу рішення виключала непорозуміння або, двоїстість у розумінні завдань, поставлених перед працівниками, які мають реалізувати рішення, давала можливість контролювати хід його виконання, вносити корективи, що зумовлюються повнотою оформлення рішення. Рішення слід формулювати чітко, лаконічно. Разом з конкретними завданнями, діями з реалізації рішення слід вказувати конкретні способи та засоби виконання дій: необхідні ресурси; строки виконання, склад виконавців, що відповідають за їх реалізацію: форми контролю та обліку проміжних і кінцевих результатів; порядок взаємодії виконавців; правомірність документів, які можуть бути одержані про хід виконання рішення, тощо.

Управління завжди здійснюється з метою досягнення довгострокових стратегічних цілей або цілей, розрахованих на короткий період часу. Реалізація цілей будь-якого організаційного формування забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень, віл якості яких значною мірою залежить ефективність використання землі, праці і капіталу. Своєчасно прийняте науково обґрунтоване рішення стимулює виробництво. Рішення слабке, прийняте невчасно (передчасно або із запізненням), знижує результативність праці колективу чи окремих виконавців.

Список літератури

1. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті. Курс лекцій. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця, к.е.н., доц. М.М. Шигун. - Житомир: ПП “Рута”, 2004. - 352 с.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены