Фінансове планування на підприємстві

Зміст

Вступ

1. Фінансова стратегія підприємства

1.1 Особливості фінансового планування

1.2 Зміст, завдання, методи та принципи фінансового планування

1.3 Місце фінансового планування в ринковій економіці

2. Зміст фінансового планування та порядок його складання

2.1 Порядок розробки фінансового плану

2.2 Зміст і завдання оперативного фінансового планування

3. Бізнес-план основний документ фінансового планування

Вступ

В умовах ринкового господарювання найважливішими факторами, що обумовлюють масштаби і темпи розвитку підприємства, є обсяг і структура фінансових ресурсів, які перебувають в його розпорядженні. Без визначення фінансових можливостей та перспектив забезпечення сталого фінансового стану підприємство не може досягти стабільного економічного розвитку.

Кожне підприємство, незалежно від його організаційно-правової форми та форми власності, має керуватися у своїй діяльності принципами самоокупності та самофінансування, обґрунтованість формування фінансових планів та ефективності використання фінансових ресурсів стає все більш актуальною проблемою. Отже, ринок не пригнічує і не заперечує плановість взагалі, а тільки переміщує його в первинну організаційну ланку економіки - підприємство.

На сучасному етапі планування на підприємстві є внутрішньо-фірмовим. Основна його мета - забезпечення фінансових можливостей для успішної господарської діяльності, одержання необхідних до цього засобів і в кінцевому підсумку - досягнення прибутковості всіх видів діяльності підприємства.

До фінансового планування вдаються як до процесу оцінки майбутніх фінансових потреб підприємства, так і для визначення того, як проводиться фінансування в минулому періоді і на що витрачені кошти. За допомогою фінансового планування і контролю менеджери підприємства можуть оцінити, наскільки відповідають його цілям застосовані прийоми фінансових розрахунків. Прийоми планування дають змогу визначити, коли і які саме кошти потрібні підприємству.

За своєю суттю фінансове планування в підприємницьких структурах - це сукупність методів і засобів визначення джерел одержання фінансових ресурсів і напрямків їхнього використання для забезпечення господарської діяльності. Очевидні методи і засоби виступають лише інструментами розрахунку необхідних фінансових ресурсів підприємства на плановий рік. Крім того, в цьому розумінні фінансового планування наголошується на поточній діяльності, а відповідно й на поточному фінансовому плані.

Розробка управлінських фінансових рішень, їх оцінка та вибір найефективніших варіантів, форм і засобів їхньої реалізації повинні здійснюватися не лише на основі певних планових передбачень розвитку економіки підприємства, а й розрахунків ключових фінансових параметрів.

З усіх розглянутих визначень сутність фінансового планування цілком очевидним є те, що без фінансового планування не може бути досягнутий такий рівень управління економікою підприємства, який забезпечує підвищення її ефективності, успіх на ринку, розширення та оновлення матеріальної бази, успішне розв'язання соціальних питань, здійснення матеріального стимулювання працівників.

1 Фінансова стратегія підприємства

1.1 Особливості фінансового планування

Фінансове планування - це процес визначення обсягів фінансових ресурсів за джерелами їх цільового використання та маркетинговими показниками діяльності підприємства в плановому періоді. Мета фінансового планування - забезпечення господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування.

Для перехідної економіки необхідно й перехідні методи планування. Нині на окремих підприємствах в Україні зроблено спробу пристосувати для планування своєї поточної діяльності теорію бізнес-планування. Фінансовий план є важливим елементом бізнес-плану, який складається для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, а також для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю.

В умовах розвинутої ринкової економіки теорія бізнес-планування використовується для обґрунтування процесів освоєння нових сфер діяльності підприємств, створення нових видів бізнесу. Для більшості нових українських підприємств пошук нових сфер діяльності (в галузі збуту продукції, освоєння виробництва нових видів виробів, підвищення конкурентоспроможності продукції тощо) є необхідним для виживання і подальшого розвитку. Саме тому зросло значення перспективного, поточного в бізнес плані та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкового стану та підвищення ефективності діяльності підприємств.

Разом з тим бюджет фірми є основою для контролю. Порівнюючи фактичні показники з запланованими, можна здійснювати так званий бюджетний контроль фірми.

Бюджет фірми є водночас формою координації. Бюджет являє собою виражену у вартісних показниках програму дій у сфері виробництва, закупівель сировини чи товарів, реалізації виробленої продукції. В програмі дій повинна бути забезпечена тимчасова і функціональна координація (узгодження) окремих заходів.

Бюджет фірми є основою для встановлення завдань для персоналу, менеджерів. Бюджет фірми розробляється на наступний період. Завдання розробляються на основі тверджень, проте з врахуванням звітних показників.

Фінансовий план підприємства може включати такі документи:

- прогноз обсягів реалізації;

- кошторис грошових видатків та надходжень;

- таблицю доходів і витрат;

- прогнозований кошторис активів та пасивів підприємства;

- розрахунок точки досягнення беззбитковості.

Фінансове планування являє собою розрахунок обсягів фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямами використання у відповідності з виробничими і маркетинговими показниками підприємств на плановий рік.

Фінансове планування дозволяє вирішити такі завдання:

- виявити, якими грошовими коштами може володіти підприємство;

- виявити і оцінити джерела їх надходження;

- оцінити достатність коштів для виконання завдань;

- визначити суми коштів, які необхідно сплатити в бюджет і позабюджетні фонди;

- оцінити потребу в інвестиціях і залучених коштах;

- збалансувати майбутні доходи і витрати з врахуванням комерційної самоокупності.

В умовах, коли підприємствам надана самостійність у плануванні, вони можуть складати його в будь-якій формі, яку вони вважають за необхідну для себе.

Фінансовий план може складатися поетапно:

1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

2. Розгляд та вивчення проектних виробничих, маркетингових показників, на основі яких мають розраховуватись планові фінансові показники.

3. Розробка проекту фінансового плану.

Нині фінансове планування потребує використання нових принципів організації. Особливістю фінансового планування на підприємствах ринкової економіки є те, що воно не має елементів директивності і є внутріфірмовим. Фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і водночас розробляти моделі поведінки підприємств за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширеного кругообороту виробничих засобів, досягнення високої результатності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині негативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство. За нездатністю врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

1.2 Зміст, завдання, методи та принципи фінансового планування

У сучасних умовах роль фінансового планування принципово змінилася на відміну від часів централізовано керованої економіки. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Зараз підприємства самостійно зацікавлені в тому, щоб реально оцінювати свій фінансовий стан сьогодні та на найближчу перспективу, по-перше, щоб досягти успіху в своїй господарській діяльності;по-друге, щоб своєчасно виконати свої зобов'язання перед бюджетом, соціальними фондами, банками та іншими кредиторами, тим самим захистивши себе від штрафних санкцій.

Для цього необхідно заздалегідь розрахувати доходи і витрати, врахувати наслідки інфляції, зміни ринкової кон'юнктури, порушення договірних зобов'язань партнерами.

Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

- установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінювання раціональності його використання;

- виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

- здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування пов'язане з плануванням виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів та послуг, собівартістю продукції. Вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів.

Принципи фінансового планування визначають характер і зміст цього виду управлінської діяльності.

1. Принцип фінансового співвідношення строків (золото банківське правило) - отримання і використання коштів має здійснюватись у встановлені строки, тобто капітальні вкладення з тривалими строками окупності необхідно фінансувати за рахунок довгострокових залучених коштів.

2. Принцип платоспроможності - планування грошових коштів має постійно забезпечувати платоспроможність підприємства. У цьому випадку у підприємства має бути достатньо ліквідних коштів для забезпечення погашення короткострокових зобов'язань.

3. Принцип рентабельності капіталовкладень - для капіталовкладень необхідно вибрати найдешевші способи фінансування (фінансовий лізинг, інвестиційний селенг та ін.)

4. Принцип збалансованості ризиків - особливі ризикові довгострокові інвестиції доцільно фінансувати за рахунок власних коштів.

5. Принцип пристосування до потреб ринку - для підприємства важливо враховувати кон'юнктуру ринку та свою залежність від надання кредитів.

6. Принцип максимальної рентабельності - доцільно вибирати ті капіталовкладення, які забезпечують максимальну рентабельність.

Методи фінансового планування - це конкретні способи планових розрахунків. Планування фінансових показників здійснюються за допомогою кількох методів. До них належать:

1) балансований;

2) нормативний;

3) розрахунково-аналітичний;

4) оптимізація планових розрахунків;

5) економіко-математичне моделювання.

Балансований метод - полягає в тому, що балансується не тільки підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначають конкретні джерела покриття. Застосовуються при прогнозі надходження і виплат їх грошових фондів. Квартального плану доходів і витрат, платіжного календаря та інше.

Нормативний - полягає в тому , що на основі встановлених норм та техніко-економічних нормативів (ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів) розраховуються потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначається джерела цих ресурсів.

Розрахунково-аналітичний - планові показники розраховуються на основі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни у плановому періоді.

Оптимізація планових розрахунків - полягає в складанні кількох варіантів планових розрахунків. З метою отримання найоптимальнішого варіанта планових рішень проводить їх оптимізацію. Для цього можуть використовуватись різні критерії вибору:

- максимум прибутку на грошову одиницю вкладеного капіталу;

- мінімум фінансових витрат;

- мінімум поточних витрат;

- мінімум вкладень капіталу за максимально ефективного результату;

- максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Економіко-математичне моделювання - дає змогу знайти кількісне вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель - точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів.

1.3 Місце фінансового планування в ринковій економіці

Місце фінансового планування в ринковій економіці визначається тим, що планування с однією з функцій управління, отже фінансове планування - це функція управління фінансами.

Планування в управлінні - це:

1) конкретизація цілей управління в системі показників фінансово-господарської діяльності підприємства;

2) розробка стратегії і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.

З погляду менеджменту функція "планування" полягає в розробці змісту і в послідовності Ії дій для досягнення сформульованих цілей.

Практично вся система господарського управління і регулювання виробництва побудована на методах планування. Оскільки завершення одного етапу роботи служить початком наступного, пов`язати всі етапи без допомоги планування неможливо.

Сьогодні планування діяльності підприємства стало досить серйозною проблемою, що викликано рядом причин. По-перше, це відсутність зрозумілих цілей, задач діяльності підприємства керівництвом. По-друге, це складності, які виникають при визначенні потреб в поточних видатках (кількість працівників, потужності тощо). По-третє, в сучасних умовах плани і кошти більше не спускаються зверху і підприємство повинно самостійно орієнтуватись на ринку. По-четверте, у багатьох підприємств немає системи надання достовірної інформації в необхідний час, в потрібному місці.

Слід відзначити, що фінансове планування не ставить за мету обов'язково звести до мінімуму ризики. Навпаки, його зміст полягає в аналізі і виборі тих ризиків, які необхідно прийняти, і тих, яких можливо було б уникнути.

В основу фінансового планування покладено стратегічний і виробничий плани.

Стратегічний план передбачає формулювання цілей, задач і сфери діяльності підприємства

Виробничі плани складаються на підставі стратегічного і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної та інвестиційної політики.

В рамках стратегічного планування виділяється чотири типи цілей (мал. 1.1):

1. Ринкові цілі визначають, який сегмент ринку планується осягнути.

2. Виробничі - які структура виробництва і технологія забезпечать випуск продукції необхідного обсягу і якості.

3. Фінансово-економічні які джерела фінансування і які приблизні фінансові результати обраної стратегії.

4. Соціальні - як діяльність її. підприємства задовольнить потреби членів суспільства.

Мал. 1.1. Цілі стратегічного планування

Фінансове планування - це процес, який складається з наступних процедур:

1. Аналіз фінансових та інвестиційних можливостей, які має підприємство.

2. Прогнозування наслідків поточних рішень з метою уникнення несподіванок і усвідомлення зв'язку зробленого сьогодні з тим, які рішення доведеться приймати в майбутньому.

3. Обґрунтування обраного варіанту рішень з ряду можливих (ідей варіант і буде представлений в кінцевій редакції плану).

4. Оцінка результатів підприємства в порівнянні з цілями, встановленими у фінансовому плані.

В короткостроковому плануванні плановий період (горизонт планування) рідко перевищує 12 місяців. Застосовуючи цей вид, керівництво підприємства не до максимальної точності у відповіді на питання, чи достатньо грошових коштів для оплати поточних рахунків, тому використовує короткотермінове планування для визначення потреби в позиках і пошуку вдалих кредиторів.

Фінансове планування взаємопов'язане з плануванням виробничо-господарської діяльності підприємств. Всі статті фінансового плану підприємства будуються на підставі показників виробничого плану (обсягу виробництва продукції, кошторисах витрат на виробництво, капітальних вкладень тощо). Таким чином, виробничий план відіграє головну роль у фінансовому плануванні. Проте процес упорядкування фінансового плану не є арифметичним перерахунком планових виробничих показників у фінансові. Ці два види планування взаємозалежні і впливають один на одного.

В сучасних умовах зв'язок фінансового і виробничого планування ще більш посилився, оскільки такі найважливіші показники, як реалізація продукції в грошовому виразі і прибуток, визначають можливості успішного розвитку підприємства, що, в свою чергу, підвищує роль фінансових планів.

Однак поряд з факторами, які потребують широкого впровадження фінансового планування в сучасних економічних умовах, діють й інші фактори, які обмежують його застосування в Україні.

Такими факторами виступають:

- відсутність зрозумілих стратегічних цілей у підприємств;

- нестабільність фіскальної політики держави;

- складності при визначенні потреб підприємства в ресурсах;

- недостатність досвіду самостійної постановки цілей, планування дій і залучення ресурсів в умовах ринку;

- недоліки існуючої системи управлінського обліку;

- застарілі методи оперативної о планування;

- відсутність кваліфікованих кадрів, обізнаних із сучасними методами планування;

- недостатній рівень розвитку інформаційних технологій.

2 Зміст фінансового планування та порядок його складання

2.1 Порядок розробки фінансового плану

За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньо фірмового документа - бізнес-плану.

Бізнес-план має:

- давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;

- містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;

- розкривати принципи та методи керівництва підприємством;

- обов'язково містити програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати справу та забезпечити ефективність її виконання;

- показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам.

Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:

- вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання, неплатоспроможності суб'єктів;

- підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення інвестицій та банківських кредитів;

- складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів підприємств;

- залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;

- обґрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної та комунальної власності.

Бізнес-план підприємства має передусім вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану. У цьому зв'язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес-плану є найактуальнішим.

Фінансовий план - це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю.

Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

- прогноз обсягів реалізації;

- баланс грошових надходжень та витрат;

- таблицю доходів та витрат;

- прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;

- розрахунок точки беззбитковості.

Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі.

Метою складання фінансового плану підприємствами є взаємоузгодження доходів та витрат у плановому періоді.

Поточний фінансовий план складається на рік з розробкою по кварталах, оскільки протягом року потреба в грошових коштах є змінною, а це призводить до нестачі або надлишку фінансових ресурсів. Поквартальна розбивка фінансового плану дає змогу відстежувати процеси виникнення вхідних і вихідних грошових потоків, визначати потребу в залученні коштів.

Найпоширенішою формою фінансового плану є баланс доходів та витрат.

Складання фінансового плану починають з прогнозу обсягу продажу. Прогноз обсягу продажу складається за кожним видом продукції, як правило, на 3 роки: для 1-го року щомісячно, для 2-го щоквартально, для 3-го - на рік в цілому. Це пов'язано з тим., що в перший рік виробництва повинен бути відомий покупець продукції. Розрахунки на другий і третій роки мають характер прогнозів, складених на підставі маркетингових досліджень.

Важливим документом фінансового плану вважається баланс грошових витрат і надходжень, який має й іншу назву баланс грошових потоків. Мета його складання полягає в тому, щоб досягти необхідного рівня ліквідності активів майбутнього підприємства.

Ліквідність проекту може впливати на його прибутковість. Недостатність грошових коштів в конкретний момент часу спричиняє неплатежі і навіть загрозу банкрутства.

Баланс грошових потоків складається у вигляді таблиці, в якій відображаються дані про наявність грошових коштів на початок періоду їх надходження і витрачання в самому періоді, і завершується таблиця даними про наявність грошових коштів на кінець періоду.

Невеликий документ досить простою структурою носить назву таблиці доходів і витрат. Цей документ показує, як буде формуватися прибуток підприємства.

До складу фінансового плану входить також баланс активів та пасивів підприємства. Він складається з метою оцінки тих видів активів, в які спрямовуються грошові кошти та тих видів пасивів, за рахунок яких планується фінансувати придбання чи створення цих активів.

Серед активів балансу виділяють поточні активи (рахунок в банку, каса, інші надходження, дебіторська заборгованість) - як найбільш мобільну частину коштів, запаси та фіксовані активи. В пасиві відображено власні та позикові кошти, причому важливе значення має їх структура та зміна протягом запланованого трирічного періоду.

2.2 Зміст і завдання оперативного фінансового плану

Оперативне фінансове планування полягає у складанні і використанні платіжного календаря, касового плану і розрахунків потреби короткотермінових кредитів. В основу платіжного календаря покладено черговість і строки проведення всіх розрахунків, що дозволяє своєчасно перераховувати платежі до бюджету, в бюджетні і державні цільові фонди, забезпечувати безперервне фінансування господарської діяльності. Він складається на квартал з розбиванням на місяці або на місяць по декадах. В платіжному календарі відображається весь грошовий обіг підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позичковий та інші рахунки підприємства у банку, рух грошових коштів.

Платіжний календар дає можливість фінансовій службі підприємства забезпечиш оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксує зміни у платоспроможності підприємства та ліквідності його активів; дозволяє стежити за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позичених та залучених коштів у плановому періоді.

Важливе місце в оперативно-фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської заборгованості, а також своєчасна вимога дебіторської заборгованості.

На підприємстві повинен бути встановлений повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженнями матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську та кредиторську заборгованості за даними бухгалтерського обліку та звітності, матеріалами звірки витрат та інвентаризації.

Кредиторська заборгованість підприємства у складі залучених коштів займає значне місце. Якщо вона виникає у процесі господарських зв'язків з іншими господарюючими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству та не може здійснювати негативний вплив на фінансове становище інших господарюючих суб'єктів. Якщо кредиторська заборгованість виникла в разі порушення встановлених правил розрахунків та кредитування, то призводить до фінансових ускладнень в інших господарюючих суб'єктів. Тому при аналізі кредиторської заборгованості необхідно одночасно перевіряти стан дебіторської заборгованості та виявляти причини затримки платежів, дату її виникнення.

Прострочені платежі постачальникам найчастіше виникають у тих випадках, коли на підприємстві недостатньо чітко поставлено роботу: несвоєчасно та нерівномірно вносяться платежі до бюджету та відрахування до позабюджетних фондів, оборотні кошти спрямовано у дебіторську заборгованість або у понаднормативні, не прокредитовані банком товарно-матеріальні цінності; розмір оборотних коштів недостатній через бартерні операції і не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства у власних оборотних коштах. Таким чином, платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дозволяє використовувати власні резерви підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємств, дає більш повне уявлення про стан платежів і розрахунків у періоді, що аналізується. За допомогою платіжного календаря контролюється складання кошторисів витрат, витрат виробництва та обігу, випуск продукції та її реалізація окремими структурними підрозділами, а також рівень самоокупності та рентабельності.

Касовий план - це план обороту готівки підприємства, необхідних для контролю за їх надходженням і витрачанням. Він складається за типовою формою на квартал і у встановлені строки передається в кредитну установу, з якою підприємство складає договір про розрахунково-касове обслуговування.

Касовий план потрібний підприємству для того, щоб більш точніше визначити розмір зобов'язань перед працівниками з заробітної плати, нарахувань на заробітну плату та інших виплат.

Постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану - плану доходів і витрат підприємства. Він дає можливість фінансовій службі підприємства забезпечити оперативне фінансове планування, виконання розрахунків та платіжних зобов'язань, фіксує зміни у платоспроможності підприємства та ліквідності його активів; дозволяє стежити за станом обігового капіталу і фіксує потребу у використанні позичкових та залучених коштів у плановому періоді.

3 Бізнес-план - основний документ фінансового планування

Фінансове планування не можна розуміти лише як процес створення планових інструментів, які відображають джерела і напрями використання фінансових ресурсів за конкретні календарні періоди, якими є баланс доходів і видатків, платіжний календар. Воно включає також розрахунки щодо інвестиційних проектів, реалізація яких приносить прибуток підприємству-інвестору.

Для вирішення виробничих або комерційних завдань, які потребують вкладення коштів, необхідна розробка внутрішнього документа фірми - бізнес-плану підприємства.

Бізнес-план, як один з найбільш розповсюджених у даний час видів планів, являє собою:

- робочий інструмент підприємця для організації своєї роботи;

- розгорнуту програму (раціонально організованих мір, дій) здійснення бізнес-проекту, що передбачає оцінку доходів і витрат;

- документ, що характеризує основні сторони діяльності і розвитку підприємства;

- результати дослідження й обґрунтування конкретного напряму діяльності фірми на визначеному ринку.

Підприємство може мати одночасно кілька бізнес-планів, у яких ступінь деталізації обґрунтувань може бути різним. У малому підприємництві бізнес-план і план підприємства можуть збігатися і по обсягу, і по змісту.

Бізнес-планування, як необхідний елемент керування виконує в системі підприємницької діяльності ряд найважливіших функцій, серед яких найбільше значення мають наступні:

- ініціювання - активізація, стимулювання і мотивація намічуваних дій, проектів і угод;

- прогнозування - передбачення й обґрунтування бажаного стану фірми в процесі аналізу й обліку сукупності факторів;

- оптимізація - забезпечення вибору примусового і найкращого варіанта розвитку підприємства в конкретному соціально-економічному середовищі;

- координація й інтеграція - облік взаємозв'язку і взаємозалежності всіх структурних підрозділів з орієнтацією їх на єдиний загальний результат;

- безпека управління - забезпечення інформацією про можливі ризики для своєчасного вживання упереджувальних заходів по зменшенню або запобіганню негативних наслідків;

- упорядкування - створення єдиного загального порядку для роботи і відповідальності;

- контроль - можливість оперативного відстеження виконання плану, виявлення помилок і можливого його коректування;

- виховання і навчання - сприятливий вплив зразків раціонально спланованих дій на поводження працівників і можливості навчання їх, у тому числі і на помилках;

- документування - представлення дій у документальній формі, що може бути доказом успішних або помилкових дій менеджерів фірми.

Існує значне число розробок по складанню бізнес-плану, але усі вони схожі і відрізняються лише послідовністю розділів.

Основними розділами бізнес-плану є наступні:

1. Короткий опис

2. Бізнес і його стратегія

3. Ринок і маркетингова стратегія

4. Виробництво й експлуатація

5. Управління і процес прийняття рішень

6. Фінанси

7. Фактори ризику

8. Додатки

Бізнес-план повинен:

- мати чітку інформацію про те, яке місце займає підприємство на ринку;

- містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства;

- детально описати схему його функціонування;

- розкривати принципи та методи керівництва підприємством;

- обов`язково утримувати програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати іншу справу і забезпечити її ефективність;

- показати перспективу розвитку виробництва інвесторам і кредиторам.

Для складання бізнес-плану можуть бути такі спонукальні мотиви:

- надати інформацію про підприємство і наміри власників;

- викласти стратегію і тактику підприємства і показати, як взаємодіють різні підрозділи підприємства, що являють собою єдине ціле;

- представити фінансову мету та докладні кошториси, за допомогою яких можна контролювати фактичні витрати і прибутки;

- запевнити третю сторону надати необхідні кошти або сприяти розвитку підприємства в іншій формі.

Стратегічні плани належать до планів зі зростаючим плановим горизонтом, тоді як бізнес-план має чітко визначений період, по завершенні якого сформульовані в плані цілі та завдання мають бути виконані. При формуванні бізнес-плану на три-п'ять років для двох перших з них основні показники рекомендують подавати поквартально (іноді навіть помісячно), і тільки на третьому році обмежуються річними показниками. Отже, бізнес-план на відміну від стратегічного є більш детальним і самодостатнім.

Ще одна істотна відмінність полягає у тому, що сформована бізнес-стратегія є основою для розроблення функціональних (маркетингової, виробничої, фінансової, кадрової, інноваційної) стратегій. У бізнес-плані функціональні складові переважно є окремими його розділами. Залежно від напряму та масштабів проекту обсяг робіт зі складання бізнес-плану може істотно змінюватись, тобто мати різний рівень деталізації.