КУРСОВА РОБОТА

з економіки та фінансів підприємства

на тему: Управління виробничими запасами

підприємства

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Економічна характеристика виробничих запасів і методів їх оптимізації

Розділ 2. Аналіз виробничих запасів Тульчинського державного лісомисливського господарства за 2002 - 2003 роки

2.1 Аналіз динаміки виробничих запасів

2.2 Аналіз факторів, що впливають на виробничі запаси

2.3 Аналіз обертання виробничих запасів

Розділ 3. Розробка стратегії управління виробничими запасами на наступний рік з врахуванням вимог їх оптимізації

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

В умовах становлення ринкових відносин важливу роль у збереженні фінансової стійкості підприємства відіграє раціональне управління оборотним капіталом за оптимального визначення його структури. До основних складових оборотного капіталу підприємства відносять запаси і заборгованість, зокрема, особливу роль відіграють запаси товарно-матеріальньних цінностей.

У процесі виробництва виникає потреба в управлінні виробничими запасами. Завданням кожного підприємства є визначення оптимального рівня вкладення і безпечного зниження вкладення грошових коштів у придбання і зберігання запасів. Ця проблема є особливо важливою для підприємств, де запаси становлять значну частину оборотних фондів.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні системи управління виробничими запасами підприємства.

Завданнями даної курсової роботи є:

Характеристика виробничих запасів підприємства, дослідження їх стану, структури та динаміки.

Аналіз оборотності виробничих запасів.

Аналіз факторів, що впливають на виробничі запаси та їх оборотність.

Визначення оптимального рівня виробничих запасів.

Розробка методології прогнозування виробничих запасів з врахуванням їх оптимізації.

Інформаційною базою для аналізу виробничих запасів є нормативні та статистичні дані, бухгалтерська фінансова звітність досліджуваного підприємства (дод. 1, 2, 3, 4, 5, 6), періодичні та спеціальні наукові видання, публікації з питань теми дослідження. Основними методами аналізу є горизонтальний, вертикальний, коефіцієнтний і чинниковий.

Відповідно до завдань курсова робота складається з трьох розділів.

В першому розділі дається характеристика виробничих запасів, їх роль у виробничій сфері, відмінність від інших видів активів. Описано методику визначення оптимального рівня виробничих запасів, яка базується на використанні моделі оптимального рівня запасів ЕOQ.

У другому розділі визначаються динаміка виробничих запасів, аналізується оборотність, здійснено розрахунок нормативу виробничих запасів, визначено фактори, що впливають на виробничі запаси.

Третій розділ присвячений розробці методології прогнозування виробничих запасів. Завдання управління запасами пов'язане з необхідністю формування запасів матеріальних ресурсів з метою задоволення потреб у нескінченному виробничому періоді.

Обрана тема є актуальною, тому що одним із важливих аспектів підвищення ефективності виробництва є створення системи управління виробничими запасами.

Об'єктом дослідження обрано Тульчинське державне лісомисливське господарство, основною діяльністю якого є вирощування, вирубка лісу та реалізація продукції з деревини. Підприємство має зовнішньоекономічні зв'язки з Польщею, Болгарією, куди експортують частину готової продукції.

Збір інформації з метою розширення кола споживачів ведеться постійно. Джерелами є спеціалізовані видання, довідники, періодичні видання, Іnternet, виставки. Стимулювання ринку, висока якість продукції та помірна ціна, задоволеність потреб споживачів є основою реалізації готової продукції. Служба маркетингу і реалізації продукції була виділена в окремий підрозділ у 1996 році.

Курсова робота містить: 3 рисунка, 9 таблиць, 35 сторінок.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ І МЕТОДІВ ЇХ ОПТИМІЗАЦІЇ

Матеріальною основою будь-якого виробництва є засоби виробництва, що складаються з засобів праці та предметів праці. Ті та інші беруть участь у створенні продукту. Але, з огляду на різницю в характері функціонування в процесі виробництва й у способі перенесення вартості на продукт, що створюється, засоби праці набувають економічної форми необоротних активів, а предмети праці - оборотних активів.

Економічною категорією, що об'єктивно існує, - є оборотні активи. Для розкриття їх економічної сутності необхідно провести розмежування між функціональними формами, які оборотні активи постійно приймають та скидують, проходячи крізь сфери виробництва та обертання, зв'язувати рух (зміну) цих функціональних форм з рухом їх речових носіїв, а також розглядати оборотні активи, як категорію, в русі.

У дійсності, якщо процес виробництва на кожному підприємстві є безперервним, то оборотні активи, що обслуговують його, в кожний даний момент знаходяться одночасно як у сфері виробництва - у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і в сфері обертання - у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім цього, зі сфери виробництва вони переходять до сфери обертання, і навпаки, тобто постійно знаходяться в русі, проходячи три стадії кругообігу - грошову, товару та виробничу.

В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення та змінює лише форми свого руху. В зв'язку з цим К. Маркс писав, що "вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту" [ 15, с.345]. Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству в процесі реалізації продукції.

Структура оборотних активів - це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі. У різних галузях народного господарства склад і структура оборотних активів різні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничій сфері, а також у торгівлі найпитомішу вагу в оборотних активах займають запаси.

Запаси - це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва; утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Запасам товарно-матеріальних цінностей властиві певні відмінності порівняно з іншими видами активів, а саме:

* їх характерною рисою є постійна циркуляція;

* на відміну від основних засобів запаси постійно використовуються;

* враховуючи процес постійного використання їх, внаслідок якого відбувається реалізація готової продукції, запаси потребують безперебійного поповнення;

* у процесі перетворення вони можуть перебувати в трьох формах:

* запаси на відміну від грошових коштів або заборгованості не створюють самостійного доходу.

Залежно від характеру господарської діяльності і відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246 [2], на підприємстві можуть бути створені такі види запасів товарно-матеріальних цінностей:

* запаси сировини та матеріалів, метою яких є забезпечення тривалості виробничого процесу. При цьому вони можуть становити неоднорідний технологічний асортимент на підприємстві. Створення оптимального запасу сировини та матеріалів дає можливість забезпечити ритмічність роботи підприємства на період між придбанням наступної партії запасів і обсягом запасів, які перебувають у виробництві;

* запаси готової продукції, призначені для задоволення попиту споживача, асортимент і величина поставки яких значною мірою залежать від конкурентоздатності на ринку. Створення певної партії запасів готової продукції забезпечує збереження проміжної ланки між продуктивністю операційної системи і швидкістю відвантаження при продажу їх;

* запаси незавершеного виробництва, які можуть перебувати на різних етапах виробничого процесу. На їх матеріальну структуру, величину, швидкість відновлення тощо мають значний вплив технологія і організація виробництва. Створення раціонального запасу незавершеного виробництва забезпечує ритмічність між послідовними виробничими процесами;

* запаси товарів у вигляді матеріальних цінностей виникають на торговельних підприємствах і призначені для термінового задоволення попиту споживача. Створення і зберігання певних запасів товарів в основному залежать від попиту на ці товари, якості, ціни тощо;

* запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів створюються залежно від потреби підприємства в них, враховуючи характер його господарської діяльності.

Придбання і зберігання запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві - це певний господарський процес, який тісно пов'язаний з тривалим періодом замороження грошових коштів, вкладених у ці запаси. Сам процес придбання і зберігання запасів полягає у виконанні дій, які спричиняють певні витрати і втрати, а саме:

* витрати, пов'язані з опрацюванням замовлення. До них відносять витрати з вивчення цін, величини і періодичності поставки, умови оплати та ін.;

* витрати на зберігання запасів, які можуть виникати внаслідок розрахунку відсотка від коштів, вкладених у ці запаси, а також на складування, охорону, страхування, перевезення, завантаження, розвантаження тощо;

* витрати і втрати, які можуть виникнути у зв'язку із зниженням реалізації в результаті зменшення попиту на цю продукцію, а також втрати, зумовлені підвищенням витрат у зв'язку з вимушеною взаємозамінністю запасів та ін.

Отже, завданням кожного підприємства є визначення оптимального рівня вкладення і безпечного зниження вкладення грошових коштів у придбання і зберігання запасів. Ця проблема є особливо важливою для підприємств, де запаси становлять значну частину оборотних фондів.

Скорочення запасів на підприємстві до безпечного рівня дасть змогу збільшити обігові кошти для більш раціонального застосування їх, а також сприятиме усуненню їх можливого фізичного і морального старіння.

Завданням менеджерів, які здійснюють операції з придбання запасів, є зменшення витрат, пов'язаних із придбанням їх, і знаходження більш доступної ціни, за якою буде вигідно придбати ці запаси. Перед ними завжди стоятиме дилема: придбати матеріальні запаси за низькою ціною, але з вищими витратами придбання, або ці самі запаси тієї самої якості придбати за вищою ціною, але з меншими витратами придбання. На практиці майже не буває ситуації, коли запаси можна придбати за найнижчою ціною із запропонованих до того ж відповідної якості та за найнижчих витрат.

Визначення оптимального рівня виробничих запасів базується на використанні моделі оптимального рівня запасів (базової моделі) ЕOQ (Economic Odering Quantity) [23]. Дана модель розроблена у 1915 році Фордом В. Харрісоном і отримала світове визнання.

Ідея побудови моделі полягає у визначенні такого рівня запасів, дотримання якого мінімізує сукупні витрати по управлінню ними. При цьому сукупні витрати розбивають на три однорідні групи: витрати зберігання, витрати, пов'язані з формуванням запасів, та витрати, які виникають внаслідок браку виробничих запасів. Класифікація витрат управління виробничими запасами, а також характер їх поведінки при збільшенні рівня запасів відображено в табл.1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація витрат управління запасами

Види витрат	Характер поведінки витрат при збільшенні рівня запасів
І. Витрати зберігання запасів
Витрати, пов'язані з іммобілізацією капіталу, інвестованого в запаси Складські витрати Витрати по страхуванню Податок на майно Псування, старіння та розкрадання	Зростають
ІІ. Витрати, що пов'язані з формуванням запасів
1. Витрати розміщення замовлень 2. Транспортні витрати	Знижуються
ІІІ. Витрати, що пов'язані з дефіцитом запасів
Втрати обсягу реалізації Втрати від зниження гудвілу (good-will) Витрати від неоптимального використання цінових дисконтів, що надаються постачальниками	Знижуються

Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямо пропорційній залежності (пряма А на рис. 1.1), так як зростає обсяг капіталу, іммобілізованого в запасах, складські витрати, витрати, пов'язані з старінням та ушкодженням виробничих запасів.

На другу та третю групи витрат збільшення рівня запасів створює протилежний вплив та веде до їх зниження за рахунок економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, попередження дефіциту виробничих запасів.

Рівень витрат

Рис. 1.1. Залежність рівня витрат від обсягу виробничих запасів

При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з ростом рівня запасів. Закономірність зниження витрат управління запасами, що відносяться до другої та третьої груп, описується кривою гіперболічного вигляду (крива В на рис. 1.1).

Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих груп, визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня запасів: одна складова цих витрат зростає, друга - знижується. Результуючим ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат, що описуються кривою С на рис.1.1. Їх поведінка характеризується наявністю оптимальної точки Q*, тобто таким рівнем запасів, при якому сукупні витрати досягають мінімального рівня. Якщо рівень запасів менший Q*, то збільшення їх обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що витрати зберігання зростають повільніше, ніж скорочуються витрати другої та третьої груп. В точці оптимального рівня запасів Q*, в якій лінії А та В перетинаються, темпи зміни витрат різних груп врівноважуються, а сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи росту витрат зберігання перевищують темпи зниження другої та третьої групи, внаслідок чого сукупні витрати зростають.

В моделі оптимального рівня запасів EOQ використовуються наступні позначення:

S - обсяг реалізації продукції на рік;

N - кількість замовлень на рік;

Q - розмір одного замовлення;

t - період реалізації партії продукції;

А - середній розмір наявних запасів протягом періоду t;

р - ціна придбання одиниці запасів у постачальника;

С - середні витрати зберігання (у відсотках до вартості запасів);

Т₁ - сукупні витрати зберігання;

F - витрати розміщення одного замовлення та його транспортування;

Т₂ - сукупні витрати розміщення та транспортування запасів;

Т - сукупні витрати управління запасами.

Розмір одного замовлення визначається обсягом реалізації продукції на рік та кількістю замовлень, що прогнозуються:

Q = S / N,

середній розмір наявних запасів протягом періоду t, де t = 360 / N, складає:

А = (Q + 0) / 2 = S / 2N.

Тоді, сукупні витрати зберігання можуть бути розраховані так:

Т₁ = СрА = СрQ / 2,

Сукупні витрати розміщення та транспортування:

Т₂ = FN = FS / 2A = FS / Q.

В цьому разі сукупні витрати управління запасами визначаються співвідношенням:

Т = Т₁ + Т₂ = СрQ / 2 + FS / Q.

Оптимальний розмір запасів Q*, що мінімізує сукупні витрати, є рішенням рівняння:

Після розрахунку оптимального рівня запасів, стає можливим визначення оптимальної кількості замовлень на рік (N*) та оптимальної кількості днів між замовленнями (t*):

Наведена базова модель EOQ є найбільш розповсюдженою та застосовується більшістю компаній розвинених країн в якості основи прийняття рішення з управління виробничими запасами. Оскільки в основу побудови базової моделі покладена досить жорстка система вихідних передумов, яка не завжди враховує реалії, вчені-дослідники багатьох країн протягом останніх 80 років займаються проблемами удосконалення базової моделі.

Центральною ланкою механізму управління виробничими запасами є нормування та планування їх обсягу. Нормування - це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та затрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Нормування виробничих запасів базується на таких принципах:

Оптимальність. Нормативи повинні передбачати найменші розміри виробничих запасів, при яких забезпечується безперервність процесу обігу. Критерії оптимальності визначаються по-різному залежно від того, на якому рівні вирішуються завдання управління запасами.

Надійність. Реалізація цього принципу досягається за рахунок формування страхових запасів з метою захисту виробничого процесу від непередбачених коливань.

Науковість. Відповідно до даного принципу нормування виробничих запасів має здійснюватися на базі застосування техніко-економічних та економіко-математичних методів, базуватися на виявлених в результаті аналізу основних закономірностей формування виробничих запасів.

Реальність. При розробці нормативів слід враховувати матеріальні передумови формування їх розміру.

Ефективність. Нормування виробничих запасів має забезпечити прискорення їх обіговості, раціональне розміщення на місцях зберігання, скоротити сукупні витрати, пов'язані з доставкою та зберіганням запасів.

Використання виробничих запасів суворо обумовлене виробничою програмою. Його можна розрахувати, якщо знати план випуску продукції та норми використання сировини, матеріалів на одиницю виробу. Ця обставина при ідеально налагодженій доставці дозволяє взагалі відмовитись від складських приміщень, вести постачання "з коліс".

Планування обсягу виробничих запасів проводиться на основі розрахованих нормативів утворення запасів поточного зберігання, а також виходячи з умов та потреб формування інших видів запасів.

Нині у вітчизняній та іноземній практиці накопичений достатній досвід організації робіт з контролю рівня виробничих запасів. При цьому методичний апарат, який використовується, залежить від розміру підприємства, політики та технології менеджменту, обсягу, видів та інших особливостей запасів.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ТУЛЬЧИНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ЛІСОМИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЗА 2002 2003 РОКИ

2.1 Аналіз динаміки виробничих запасів

Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, які включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тара тощо), залишки незавершеного виробництва. Спожиті у процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже у товарній формі (у вигляді готової продукції на складі та при відвантаженні), яка потім по мірі реалізації готової продукції переходить у грошову.

Поєднання оборотних фондів і фондів обігу в одному понятті "оборотні кошти підприємства" ґрунтується на економічній сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити неперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обов'язково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу.

Постановка задачі та система показників для аналізу виробничих запасів представлені в табл.2.1.

Таблиця 2.1

Постановка задачі та показників стану виробничих запасів

Назва задачі1	Показник2	Алгоритм розрахунку3
Оцінка структури запасів	Коефіцієнт накопичення	де, ВЗ - виробничі запаси; МШП - малоцінні і швидкозношувані предмети; НВ - незавершене виробництво; ГП - готова продукція; Т - товари

Продовження табл. 2.1

1	2	3
Визначення питомої ваги виробничих запасів в майні оборотного капіталу	Частка виробничих запасів в оборотних активах
Визначення частки запасів у загальній сумі робочого капіталу	Маневреність капіталу
Визначення рівня покриття матеріальних оборотних активів	Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом

Динаміка та структура запасів досліджуваного підприємства наведена в табл. 2.2. Таблиця 2.2

Динаміка та структура запасів тульчинського державного лісомисливського господарства за 2003 рік

Матеріальні оборотні кошти	На 01.01.2003	На 01.01.2004	В і д х и л е н н я
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	+ / -	%	пунктів структури
Виробничі запаси: Сировина і матеріали Купівельні напівфабрикати і комплектуючі Паливо Тара та тарні матеріали Будівельні матеріали Запасні частини Матеріали сільськогосподарського призначення Малоцінні та швидкозношувані предмети	59,5 2,8 4,2 - 39,7 19,8 - 103,2	10,3 0,5 0,7 - 6,9 3,4 - 17,8	60,7 - - - 23,3 23,5 - 120,7	16,0 - - - 6,1 6,2 - 31,8	+1,2 -2,8 -4,2 - -16,4 +3,7 - +17,5	2,0 - - - 41,3 18,7 - 17,0	+5,7 -0,5 -0,7 - -0,8 +2,8 - +14,0
Всього виробничих запасів	229,3	39,6	228,2	60,1	-1,1	0,5	+20,5
Тварини на вирощуванні	1,8	0,3	6,1	1,6	+4,3	2,4р.	+1,3
Незавершене виробництво	4,3	0,7	5,3	1,4	+1,0	23,3	+0,7
Готова продукція	344,5	59,4	140,3	36,9	-204,3	-59,3	-22,5
Товари	-	-	-	-	-	-	-
РАЗОМ	579,9	100,0	379,9	100,0	-200,0	34,5	0

Наведені у табл. 2.2 дані свідчать, що на підприємстві чітко виражена тенденція до зменшення залишків виробничих запасів і готової продукції. Якщо прийняти, що в минулому році на 1 грн. обсягів господарської діяльності підприємства постійно знаходились на балансі 24,6 коп (579,9 : 2357,0) запасів, у звітному році вже 12,7 коп. (379,9 : 2983,0), то загальна тенденція зменшення виробничих запасів позитивна.

Питома вага виробничих запасів у загальній структурі запасів складає більше половини запасів 60,1%. Частка залишків готової продукції в структурі запасів знизилась на 22,5 пункту. Це позитивна тенденція пояснюється підвищенням попиту на окремі види виробів, високою якістю продукції, ритмічним її випуском тощо.

За відповідністю складу, структури й наявності запасів обсягу господарської діяльності підприємство в змозі отримувати доходи з мінімальними витратами.

Для оцінки структури запасів товарно-матеріальних цінностей розраховується коефіцієнт накопичення, який характеризує мобільність запасів і витрат, і при оптимальному варіанті він повинен бути менше 1. Дане співвідношення справедливе у тому разі, коли продукція підприємства конкурентоздатна і користується попитом. На підприємстві, яке досліджується, коефіцієнти накопичення запасів становлять:

Розрахункові дані підтверджують значне перевищення оптимального значення коефіцієнта накопичення, що може свідчити про надлишкові і непотрібні виробничі запаси, невиправдане зростання залишків незавершеного виробництва.

Показники для оцінки стану запасів Тульчинського ДЛМГ представлено в табл. 2.3., розраховані по методиці поданій в табл.2.1.

Таблиця 2.3

Динаміка показників для оцінки стану запасів Тульчинського ДЛМГ за 2002 2003 роки

Показники	2002	2003	Відхилення	Оцінка показника за норма-тивним значенням
			+ / -	%
Вартість матеріальних оборотних активів (запасів)	580,0	379,9	-200,1	34,5	за планом
Частка запасів в поточних активах	0,81	0,48	-0,33	40,7	> 0,5
Частка виробничих запасів в оборотних активах	0,33	0,30	-0,03	9,1	> 0,5
Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом	-0,21	-0,54	-0,33	+1,6р	> 1
Маневреність робочого капіталу	-4,8	-1,8	+3,0	62,5	за планом

Частка виробничих запасів в поточних активах визначається як відношення виробничих запасів до оборотних активів і показує їх питому вагу в майні оборотного капіталу. Як видно з даних табл. 2.3, цей показник за звітний період зменшився, що є негативною тенденцією і він не відповідає нормативному значенню.

Зменшення питомої ваги виробничих запасів у поточних активах свідчить про раціональність обраної господарської стратегії.

Маневреність робочого капіталу характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням їх вартості до розміру робочого капіталу. Як видно з даних табл. 2.3, цей показник за звітний період зріс. Одним із способів зниження потреб в робочому капіталі є поліпшення управління запасами (планування потреб, раціональне транспортування).

Рівень покриття матеріальних оборотних активів визначається за допомогою коефіцієнта забезпечення запасів робочим капіталом, який залежить від стану матеріальних запасів. Як видно з даних табл. 2.3, коефіцієнт забезпечення запасів на кінець звітного періоду менше 1. Це означає, що робочий капітал не має змоги повністю покрити фактичну наявність запасів, в разі перевищення запасів нормативної потреби.

Важливий фактор розвитку та інтенсифікації виробництва - стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами, а також їхнє раціональне використання. Матеріальні ресурси підприємство шукає на товарно-сировинній біржі, оцінюючи структуру попиту і пропозиції, їхню динаміку за окремими групами матеріалів за цей період. Крім того, враховує можливості та доцільність створення різних запасів, коректуючи їх на зміну умов виробництва та на рівень інфляції.

Головна мета аналізу - визначити забезпеченість підприємства різними видами матеріальних ресурсів з погляду конкурентоспроможності його діяльності, пошуку резервів раціонального використання і зниження матеріаломісткості продукції.

Загальну потребу підприємства у певному виді матеріалів можна визначити за формулою:

П_з = П_п + П_е + П_р + П_зв - З_о,

де, П_з - загальна потреба;

П_п - потреба на виробництво продукції;

П_е - потреба на експериментально-дослідні роботи;

П_р - потреба на ремонт;

П_зв - потреба на утворення нормативних залишків на кінець аналізованого періоду;

З_о - запас на початок аналізованого періоду.

Забезпеченість (мінімальний запас З_min) визначають у днях за формулою

З_min = Н_з / Д_п,

де, Н_з - запас певного виду матеріалу;

Д_п - денна потреба у цьому матеріалі.

Аналізуючи наявність, склад і структуру запасів, враховують те, що вони повинні бути оптимальними. Для досягнення цієї оптимальності треба зробити обгрунтовані розрахунки потреби у запасах, налагодити стабільні договірні зв'язки з партнерами, які успішно виконують свої договірні зобов'язання, забезпечити належну організацію виробничого процесу тощо.

Для оцінки надлишку чи нестачі запасів, фактичний запас порівнюють з нормативним і визначають відхилення. Нормативну потребу виробничих запасів (Н_вз) можна визначити з розрахунку:

Н_вз = Н_з * О_д,

де Н_з - норматив запасу виробничих запасів у днях, який обчислюють як суму нормативу підготовчого, поточного, страхового запасів;

О_д - одноденне витрачання виробничих запасів, тис.грн.

Норма оборотних активів за кожним видом або однорідною групою матеріалів враховує час їх перебування у поточному, страховому, транспортному, технологічному запасах, а також час, необхідний для відвантаження, доставки, прийому та складування матеріалів.

Поточний запас - основний вид запасу сировини, матеріалів та напівфабрикатів. Він створюється для забезпечення процесу виробництва необхідними матеріальними ресурсами. Тому норма оборотних активів у поточному запасі є основною визначною величиною всієї норми запасу у днях.

Страховий запас - другий за величиною вид запасу, що визначає загальну норму. Страховий, або гарантійний, запас необхідний на кожному підприємстві для гарантування безперервності процесу виробництва у випадках порушення умов та строків поставок матеріалів контрагентами, транспортом або відвантаження некомплектних партій.

Транспортний запас створюється у випадку перевищення строків вантажообігу порівняно зі строками документообігу.

Технологічний запас здійснюється на час підготовки матеріалів до виробництва, включаючи аналіз і лабораторні випробування. Наприклад, при підготовці до виробництва деяких видів сировини та матеріалів необхідний час підсушування, нагрівання, розмел, відстоювання, доведення до визначених концентрацій та ін.

Норми оборотних активів за їх видами розробляються на Тульчинському ДЛМГ спеціальною комісією, що очолена керівником, у відповідності до "Типового порядку визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей", затвердженого Міністерством фінансів і Міністерством економіки України 31.05.1993 р.

У тих випадках, коли є значна кількість найменувань сировини та матеріалів і вони надходять від багатьох постачальників, що заважає здійснювати розрахунок норми за окремими її елементами, визначають норму в середньому за всіма матеріалами відповідно до фактичних даних про вартість їх витрат у звітному році та розміру їх середнього залишку.

Розрахунок норми та нормативу власних оборотних активів на сировину та матеріали для Тульчинського ДЛМГ представлено в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Розрахунок нормативу власних оборотних активів на сировину й основні матеріали для Тульчинського ДЛМГ

№	Показник	Од.вим.	Сума
1.	Середній річний залишок сировини та матеріалів за минулий звітний рік	тис.грн.	60,1
2.	Вартість витрат сировини та матеріалів за минулий звітний рік	тис.грн.	1160,0
3.	Однодобова витрата сировини та матеріалів у минулому звітному періоді (п.2 : 360)	тис.грн.	3,22
4.	Норма оборотних активів (п.1 : п.3)	днів	18,7
5.	Вартість витрати сировини та матеріалів у заплановому році	тис.грн.	1300,0
6.	Однодобова витрата сировини та матеріалів у заплановому році (п.5 : 360)	тис.грн.	3,61
7.	Норматив (п.6 х п.4)	тис.грн.	67,5

Запаси пального на підприємстві створюються у розмірі мінімальних залишків, враховуючи зміни його споживання (витрати) у заплановому році. Тому норматив на цей вид цінностей визначається аналогічно нормативу на сировину, основні матеріали шляхом множення розрахованої норми запасу в днях на вартість одноденної її витрати на виробничі та невиробничі потреби в заплановому році.

Для вчасного проведення капітальних і поточних ремонтів машин, транспортних засобів і устаткування підприємство має певну кількість запасних частин і ремонтних матеріалів. Обчислення нормативу виконується відповідно до норми, що визначається в абсолютних величинах, вартості машин, устаткування та транспортних засобів. Розрахунок нормативу на запасні частини для ремонту машин, транспортних засобів і устаткування для Тульчинського ДЛМГ представлено в табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Розрахунок нормативу на запасні частини для ремонту машин, транспортних засобів і устаткування для Тульчинського ДЛМГ

№	Показник	Сума, тис грн.
1.	Середньорічний залишок запасних частин	21,6
2.	Середньорічна вартість машин, устаткування та транспортних засобів	927,5
3.	Норма оборотних активів (п.1 : п.2)	0,02
4.	Вартість машин, устаткування та транспортних засобів на кінець звітного року	971,7
5.	Норматив (п.3 : п.4)	19,4

Малоцінними та швидкозношуваними вважаються предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Для інструментів і приладів норматив обчислюється методом прямого рахунку, виходячи з необхідного набору малоцінних і швидкозношуваних інструментів в приладах і їх вартості

Прогресивною для підприємства вважають норму, яка спирається на передові технологічні методи, нову техніку та організацію виробництва, передбачає менші питомі витрати, ніж у попередньому періоді. Норми повинні відображати головні напрями технічного прогресу. Водночас прогресивні норми самі собою є фактором, який стимулює технічний прогрес, оскільки завдання з економії матеріальних ресурсів, що реалізуються в нормах, вимагають систематичного вдосконалення технології, організації виробництва.

2.2 Аналіз факторів, що впливають на виробничі запаси

Розмір виробничих запасів може змінитися під впливом двох факторів: кількісного (збільшення абсолютної величини) та вартісного (інфляційного). Вивчення впливів кожного з указаних факторів проводиться за формулами

[21]: Д З_к = (К₁ - К_о) х Ц_о, Д З_ц = (Ц₁ - Ц_о) х К₁.

де, Д З_к та Д З_ц - зміна розміру запасів залежно від їхньої наявної величини та ціни; К₁ та К_о - числові значення обсягу матеріалів, сировини, напівфабрикатів, що формують виробничі запаси, на кінець та початок періоду; Ц₁ та Ц_о - відповідно ціна одиниці запасів матеріалів (сировини, напівфабрикатів) на кінець та початок періоду.

Для деяких видів запасів розрахуємо вплив факторів на зміну їх розміру (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Аналіз стану виробничих запасів Тульчинського державного лісомисливського господарства за 2003 рік

Вид запасу	Маса, т	Ціна, тис.грн.	Залишок запасів тис.грн.	Зміна розміру запасів, тис.грн.
	На по-чаток року	На кінець року	На початок року	На кінець року	На початок року	На кінець року	Всього	в т.ч. за рахунок
								кількості	Вартос-ті
Морилка (кг)	25,0	36,2	5,50	5,62	137,5	203,4	+65,9	+61,6	+4,3
Шпак-льовка (кг)	3,0	19,3	3,50	3,59	10,50	69,29	+58,79	+57,05	+1,74
Клей ПВА (кг)	32,0	28,3	6,50	6,73	208,0	190,46	-17,54	-24,05	+6,51
Скоби-мет. (шт.)	1820	1517	0,05	0,06	91,0	91,02	+0,02	-15,15	+15,17
Разом	х	х	х	х	447,0	554,17	+107,17	+79,45	+27,72

Дані табл. 2.6 показують, що зростання розміру виробничих запасів відбулося за рахунок їх подорожчання у зв'язку з інфляцією.

2.3 Аналіз оборотності виробничих запасів

Кожне підприємство прагне до якнайшвидшого руху свого капіталу, і спосіб досягнення визначеної мети - це утримання запасів товарно- матеріальних цінностей на такому низькому рівні, який лише можливий без будь-якого серйозного ризику (щодо можливості задоволення попиту). Загалом можна сказати, що чим ширший асортимент продукції, яку випускають, тим більше запасів необхідно для задоволення попиту. Але якщо цифра обігу запасів дуже велика, то це небезпечно через незабезпеченість попиту. Оборотність запасів - важливий показник ліквідності запасів підприємства.

Показники оборотності дають можливість проаналізувати: оборотність запасів - формування чистого доходу; оборотність виробничих запасів - обсяги виробництва продукції (робіт, послуг), які характеризують виробничу потужність підприємства. Прискорення оборотності сприяє збільшенню продажу та вивільненню коштів з обороту. Чим менша тривалість одного обороту в днях, тим швидше запаси здійснюють свій кругообіг, тим ефективніше використовуються активи підприємства.

Методика розрахунку показників для оцінки ефективності використання запасів підприємства представлена в дод. 7.

В табл. 2.7 представлені показники оборотності для Тульчинського державного лісомисливського господарства за 2002 2003 роки.

Таблиця 2.7

Динаміка показників для оцінки ефективності використання запасів Тульчинського ДЛМГ за 2002 2003 роки

Показники	2002	2003	Відхилення	Оцінка показника за нормативним значенням
			+ / -	%
Коефіцієнт оборотності запасів	5,12	6,22	+0,7	19,4	Позитивним є тенденція збільшення показника
Тривалість обороту (дні)	71,3	58,7	-12,6	17,7	Позитивним є тенденція зменшення показника
Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	7,9	13,0	+5,1	64,5	Позитивним є тенденція збільшення показника
Тривалість обороту виробничих запасів (дні)	46,2	28,1	-18,1	39,2	Позитивним є тенденція зменшення показника
Тривалість операційного циклу (дні)	102,4	89,9	-12,5	12,4	Позитивним є тенденція зменшення показника

Як видно з даних табл. 2.7, коефіцієнт оборотності виробничих запасів становить 6,2. Це означає, що за рік виробничі запаси здійснили більше шести оборотів.

Оскільки оборотність майна прискорилась, то певна частина його умовно вивільнилась. Суму вивільненого або додатково залученого майна внаслідок зміни його оборотності можна визначити помноживши фактичний одноденний оборот з продажу на різницю показників оборотності (у днях) минулого і звітного періодів, тобто на кількість днів прискорення або сповільнення оборотності.

Одноденний обсяг продажу у звітному періоді становив 8,17 тис.грн. Вивільнено майна у звітному періоді в результаті прискорення його оборотності порівняно з минулим періодом за рахунок виробничих запасів 147,9 тис.грн. (18,1 х 8,17).

На оборотність майна і ефективність його використання впливає взаємодія двох факторів: зміна обсягів продажу і зміна залишків майна, що постійно знаходиться на балансі підприємства. Вплив кожного із цих факторів на прискорення оборотності майна розглянемо на прикладі виробничих запасів (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Аналіз оборотності виробничих запасів Тульчинського ДЛМГ за 2002 2003 роки

Показники	2002	2003	Відхилення (+ / -)
1. Чистий дохід, тис.грн.	2357,0	2983,0	+626,0
2. Кількість днів періоду, що аналізується	365	365	-
3. Одноденний обсяг виручки, тис.грн.	6,46	8,17	+1,71
4. Середній залишок виробничих запасів, тис. грн.	298,3	228,7	-69,6
5. Тривалість одного обороту ( дні)	46,2	28,1	-18,1
6. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	7,9	13,0	+5,1
7. Коефіцієнт завантаженості виробничих запасів	0,126	0,077	-0,049

За даними табл. 2.8, оборотність виробничих запасів у звітному періоді прискорилась на ~ 18 днів. Це збільшило коефіцієнт оборотності виробничих запасів на 5 оборотів - з 7,9 до 13,0 обороти і зменшило коефіцієнт завантаженості виробничих запасів на 0,02.

Зміна тривалості обороту виробничих запасів була досягнута за рахунок: збільшення чистого доходу на 626,0 тис.грн. та зменшення середнього залишку виробничих запасів на 69,6 тис.грн.

Вплив кожного з цих факторів на загальне прискорення оборотності виробничих запасів характеризується наступним чином:

збільшення обсягу продажу прискорило оборотність виробничих запасів на 8,1 дні (298,3 : 8,17 - 46,2);

зменшення середнього залишку виробничих запасів на 69,6 тис.грн. збільшило оборотність виробничих запасів на 10 днів (228,7 : 6,46 - 46,2).

Разом: 8,1+ 10,0 = 18,1 дні.

Прискорення оборотності виробничих запасів на 18 днів вивільнило з обороту майно в сумі 147,9 тис.грн. (18,1 х 8,17). Суму економії виробничих запасів від прискорення їх обертання можна визначити також через коефіцієнт завантаження. Якщо в минулому періоді на 1 тис.грн. продажу на балансі підприємства знаходилось 126 грн. виробничих запасів, то у звітному періоді - тільки 77 грн., тобто менше на 49 грн. Відповідно загальна сума економії виробничих запасів на весь обсяг продажу складає 146,2 тис.грн. (49 х 2983,0 : 1000).

В умовах переходу до ринкових відносин важливе значення має оперативний економічний аналіз. Оперативний аналіз - одна з найважливіших функцій оперативного управління, бо в умовах постійного зростання ритму і зміни господарських операцій він дає змогу приймати науково обгрунтовані управлінські рішення, спрямовані на швидке і високоякісне усунення причин, що негативно впливають на виробничі процеси.

Основними завданнями, які вирішуються у процесі проведення оперативного економічного аналізу виробничих запасів є:

постійне виявлення відхилень від нормативних показників використання сировинних виробничих запасів на всіх рівнях управління;

визначення і розрахунок чинників, що впливають на щоденні відхилення фактичних значень кожного показника від встановлених параметрів;

своєчасне надання системі управління одержаної в результаті аналізу інформації;

контроль за виконанням розроблених заходів та їх результативністю.

Схему розв'язання завдань оперативного економічного аналізу стану виробничих запасів представлено в дод.8.

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ НА НАСТУПНИЙ РІК З ВРАХУВАННЯМ ВИМОГ ЇХ ОПТИМІЗАЦІЇ

Перспективний аналіз виробничих запасів передбачає одержання необхідної інформації, її опрацювання, оцінювання та аналіз, визначення перспектив і ймовірності реалізації прогнозу.

В умовах ринкової економіки обсяг виробничих запасів суттєво залежить від кількості реалізованої підприємством продукції, виготовленої ним у попередні періоди. Таким чином, реальнішим відображенням дійсності є динамічна модель функціонування підприємства, що враховує вплив раніше випущеної і реалізованої продукції на виробничі запаси даного періоду. У спрощеному вигляді така динамічна модель відображена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Схема динамічної моделі виробництва

На поданій схемі ДТ - це фіксований період часу, протягом якого буде реалізована певна частина продукції, отримані платежі за неї, за котрі формуватиметься частина виробничих запасів.

Отже, у процесі виробництва виникає потреба в управлінні виробничими запасами. Завдання управління запасами пов'язане з необхідністю формування запасів матеріальних ресурсів з метою задоволення потреб у нескінченному виробничому періоді. При цьому виникає потреба в проведенні прогнозного аналізу виробничих запасів.

Важливим елементом у процесі прогнозування виробничих запасів є питання інформаційного забезпечення. Для надійності й ефективності цього процесу необхідно забезпечити:

повну за змістом, обсягом та структурою інформацію;

високий рівень ймовірності інформації;

можливість порівняння інформації у часі за кількісними та якісними показниками;

незалежні канали проходження найважливішої інформації;

своєчасно одержану та високоефективно опрацьовану інформацію.

Методологія прогнозування має шість завершених етапів [20].

Перший етап називають аналізом. На ньому необхідно опрацювати нормативну базу, необхідну і достатню для подальших достовірних розрахунків. Сукупність нормативів потрібно визначати через моделювання критерію ефективності (оптимальності) об'єкта прогнозу.

Критерій ефективності (цільову функцію) можна виразити формулою:

Y = F (X_i Z_i) > max (min),

де Y - критерій ефективності (оптимальності);

X_i - керовані змінні параметри об'єкта й середовища, в якому він функціонує; Z_i - некеровані змінні параметри об'єкта й середовища.

Такий підхід забезпечує правильний вибір мінімально необхідної і достатньої кількості параметрів, за якими можна простежити розвиток об'єкта.

Другий етап прогнозування пов'язаний зі спеціальними дослідженнями можливих змін умов у діапазоні від "як зміняться умови, якщо застосовувати реально можливі альтернативні управлінські дії". Завдання значно спрощується, якщо попередньо за допомогою експертного оцінювання відібрати обмежену кількість варіантів умов, що гарантовано забезпечать позитивний розвиток об'єкта прогнозування.

Третій етап прогнозування передбачає застосування традиційних методів внутрішньовиробничого планування, за допомогою яких стан об'єкта доводять до прогнозованих умов, тобто з'являється відповідь на запитання: "Що станеться з об'єктом, якщо його розмістити в нових умовах?".

Четвертий етап прогнозування пов'язаний із визначенням степеня кількісної та якісної пропорційності у структурах об'єкта, диспропорцій, що можуть виникнути при зміні умов.

П'ятий етап прогнозування - пошук оптимального варіанта використання ресурсів при забезпеченні якісної і кількісної пропорційності між параметрами умов та параметрами об'єкта. В економіці це завдання називають розподільчим.

Шостий етап - розробка процедури підтримки об'єкта в стані заданої рівноваги при раптовій дії неврахованих факторів і визначення оптимальних розмірів резервів для усунення комерційного ризику.

Наведені етапи прогнозування виробничих запасів для Тульчинського ДЛМГ відображені на рис. 3.2.

Мета прогнозного аналізу виробничих запасів - виявлення найстійкіших закономірностей і тенденцій у попередньому періоді, прогнозування на їх основні показників на перспективу, вибір альтернатив розвитку, розробка практичних рекомендацій для визначення найліпшого варіанта розвитку підприємства. Найважливішими при цьому є фінансово-економічні наслідки пропозицій, тобто їх вплив на кінцевий результат - прибуток.

Враховуючи велике народногосподарське значення прискорення оборотності оборотних активів, підприємство при плануванні потреби в них на наступний рік повинно передбачити прискорення їх оборотності. Боротьба за прискорення оборотності оборотних активів повинна проводитись одночасно на всіх стадіях їх кругообігу шляхом скорочення часу виробництва та часу обертання.

Суму приросту прибутку, одержаного за рахунок зміни оборотності активів та їх окремих елементів можна розрахувати за формулою:

Чп = Чм х (ЧДз : ЧДм) х (Ам : Аз) - Чм,

де Чп - приріст чистого прибутку за рахунок зміни оборотності активів, грн; Чм - чистий прибуток минулого (планового) періоду, грн.; ЧДз , ЧДм - відповідно чистий дохід звітного і минулого (планового) періоду, грн.; Ам, Аз - відповідно середньорічні залишки активів минулого (планового) і звітного періоду, грн.

В процесі аналізу слід зіставити темпи збільшення чистого доходу з темпами збільшення виробничих запасів. На досліджуваному підприємстві чистий дохід за звітний період збільшився на 26,6%, а виробничі запаси - 34,5%. Розраховане співвідношення виправдане, наприклад, коли очікується підвищення цін на сировину і готову продукцію.

Якщо темпи зростання чистого доходу будуть вищими за темпи зростання запасів, це завжди свідчитиме про сталий фінансовий стан підприємства.

Розглянемо методичні аспекти управління запасами для Тульчинського ДЛМГ на плановий період.

Пропонується простий і в той же час збалансований норматив запасів. Для цього пропонується змінити існуючий норматив запасів матеріальних ресурсів через зв'язок з виручкою, а не з одноденними витратами на продукцію, яка може бути не реалізована, тобто дохідний, а не витратний підхід. Тривалість обороту запасів (Тоб.зап) не може технічно перевищувати тривалість виробничого циклу підприємства (Т_цикл). Розкладемо на складові

Тоб.зап: (Д х Зап) / В ? Т_цикл,

де Д - кількість днів в періоді, за який визначена виручка, дні;

Зап - величина запасів підприємства, тис.грн.;

В - виручка від реалізації продукції підприємства, тис.грн.

Звідси виразимо величину запасів:

Вираз ( 3.1 ) і є критерієм для визначення нормативу запасів. Таким чином, мінімальна величина запасів, яка може бути у підприємства, не повинна бути менше періоду виробничого циклу, помноженого на середньоденну виручку. Формула (3.1) схожа на традиційну формулу нормативу запасів. Відмінність від неї заключається в тому, що у формулі (3.1) застосовується не одноденні витрати запасів, а середньоденна виручка. Це пов'язано з тим, що в ринковій економіці, на відміну від планової, коли розроблялися попередні нормативи, не вся продукція підприємства може бути повністю реалізована. Таким чином, витрати ресурсів ще не означають отримання реальних результатів діяльності.

По вищенаведеній методиці величина запасів для Тульчинського ДЛМГ становитиме: Зап ? 734,7 тис.грн.

Слід відмітити, що в сучасних умовах кризису неплатежів не за всю відвантажену продукцію відразу розраховуються. Тому пропонується у формулі (3.1) з виручки вирахувати дебіторську заборгованість (ДЗ) по відвантаженій продукції:

Формулу (3.2) рекомендується застосовувати для оцінки тільки тих видів запасів, які безпосередньо використовуються для виробництва готової продукції при умові незмінності цін на ці ресурси.

В сучасних умовах виробничі потужності підприємств не використовуються в повній мірі, а обсяг виробництва може знижуватись. Тому нормативи, визначені для умов нормального завантаження підприємства, виявляються значно завищеними. Для визначення нормативу оборотних засобів з урахуванням зміни обсягу виробництва (НОСоб) пропонується використати метод питомих показників:

НОЗоб = НОЗ х Vфакт /Vнорм,

де, НОЗ - норматив оборотних засобів, розрахований для умов нормальної завантаженості підприємства;

Vфакт - обсяг виробництва, фактично виконаний на протязі досліджуваного періоду часу;

Vнорм - обсяг виробництва при умові нормальної завантаженості підприємства в межах виробничої потужності.

Норматив оборотних засобів, як правило, враховує тільки витрати по основній виробничій діяльності і не враховує адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, витрати по фінансовій та інвестиційній діяльності. Таким чином, норматив оборотних засобів занижується на відповідні витрати. Враховуючи ці фактори пропонується коефіцієнтний метод визначення загального нормативу оборотних засобів (НОЗзаг) по всі видам діяльності:

НОЗзаг = НОЗ х (1 + Кадм + Кзб + Кін + Кфін + Кінв),

де, Кадм - коефіцієнт, що враховує долю адміністративних витрат;

Кзб - коефіцієнт, що враховує долю витрат на збут;

Кін - коефіцієнт, що враховує долю інших операційних витрат;

Кфін - коефіцієнт, що враховує долю витрат по фінансовій діяльності;

Кінв - коефіцієнт, що враховує долю витрат по інвестиційній діяльності.

В сучасних умовах на протязі року на підприємстві може істотньо змінитись співвідношення між різними видами продукції. Це пов'язано з тим, що в умовах ринкової економіки структура виробництва в значній мірі залежить від попиту на відповідні види продукції. В результаті цього при зростанні виробництва окремих видів продукції необхідно нарощувати виробничі запаси для відповідного виробництва і скорочувати - для інших виробництв.

Норматив виробничих запасів, відкоректований по структурі виробництва, (НОЗстр) пропонується визначити по формулі:

де, і - порядковий номер виду продукції, що оцінюється;

n - загальна кількість видів продукції;

НОЗі - норматив виробничих запасів для і-го виду продукції;

dфакт_і - питома вага і-го виду продукції в загальному обсязі виробництва з урахуванням фактичного споживання ринку;

dнорм_і - питома вага і-го виду продукції в загальному обсязі виробництва у звичайних економічних умовах.

Застосовуючи модель оптимального рівня запасів EOQ, описану в першому розділі даної роботи, визначимо оптимальний рівень виробничих запасів для Тульчинського ДЛМГ. Для проведення розрахунків взято такі вихідні дані:

обсяг реалізації продукції на рік (S) - 2983,0 тис.грн.;

кількість замовлень на рік (N) - 3000;

розмір одного замовлення (Q) - 983,6 тис.грн.;

середній розмір наявних запасів протягом періоду t (А) - 380,0 тис.грн.;

середні витрати зберігання (у відсотках від вартості запасів) (С) - 10%;

сукупні витрати зберігання (Т₁) - 98,4 тис.грн.;

сукупні витрати розміщення та транспортування запасів (Т₂) - 114,0 тис.грн.;

сукупні витрати управління запасами (Т) - 212,4 тис.грн.

Оптимальний розмір запасів Q*, що мінімізує сукупні витрати, складає

Q* = 1064,6 тис.грн.

Якщо попит на продукцію зміниться, виникне потреба введення категорії страхових запасів, створення яких необхідне для захисту підприємства від втрат внаслідок коливання попиту, тривалості періоду поставки та інших збуджуючих впливів зовнішнього середовища. При цьому оптимізація обсягу страхових запасів має розв'язувати дилему для підприємства між дохідністю та ризиком. Оптимальний рівень страхових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів - втрату доходів від дефіциту запасів та від їх надміру.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Система управління запасами підприємства являється невід'ємною частиною загального плану фінансово-господарської діяльності.

В курсовій роботі на матеріалах Тульчинського державного лісомисливського господарства здійснено економічний аналіз виробничих запасів - одна з найважливіших функцій оперативного управління, бо в умовах постійного зростання ритму і зміни господарських ситуацій він дає змогу приймати науково обгрунтовані управлінські рішення, спрямовані на швидке і високоякісне усунення причин, що негативно впливають на виробничі процеси.

Як видно з даних розрахунків досліджуваного підприємства, частка виробничих запасів в поточних активах зменшилась і цей показник не відповідає нормативному значенню.