Правове регулювання працевлаштування громадян України за кордоном
Працевлаштування за кордоном: невідповідність українського законодавства в сфері міграції загальноприйнятим міжнародним нормам. Вимоги до трудових мігрантів на прикладі Республіки Кіпр, Чехії, США, Росії. Умови працевлаштування українців за кордоном.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.10.2009 |
| Размер файла | 28,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
9
Зміст
- Вступ
- 1. Правове регулювання працевлаштування за кордоном
- 1.1 Працевлаштування за кордоном
- 1.2 Умови працевлаштування
- 1.3 Законодавство за кордоном: Республіки Кіпр, Чехії, США, Росії
- Висновки
- Список використаних літературних джерел
- Завдання
Вступ
В даний час посилення правового регулювання працевлаштування громадян України за кордоном набуло особливої актуальності. За різними оцінками, українських нелегальних працівників за кордоном - від 2 до 7 млн.
Складна економічна ситуація, високий рівень безробіття, особливо в прикордонних регіонах, відсутність гідного заробітку примушують наших співвітчизників поповнювати ряди нелегальних трудових мігрантів.
Слід зазначити, що на сьогоднішній день у сфері посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном складається ситуація, коли частина суб'єктів господарської діяльності, що надають послуги у працевлаштуванні громадян України на роботу за кордоном, отримавши ліцензії на цей вид діяльності сприяють нелегальній трудовій міграції наших співгромадян по туристичним або гостьовим візам.
Наявні проблеми в значній мірі обумовлені відсутністю належного законодавчого регулювання цього виду підприємництва. Діяльність суб'єктів господарювання що займаються посередництвом у працевлаштуванні громадян за кордоном, регулюється в основному двома нормативно-правовими актами: Законом України "Про ліцензування" та Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (Затверджені Наказом Держпідприємництва та Мінпраці від 19.12.2001р. №155/534).
Невідповідність національного законодавства в сфері міграції загальноприйнятим міжнародним нормам призводить до порушення прав трудящих-мігрантів, їх жорстокій експлуатації, безвідповідальності роботодавців та посередницьких структур з працевлаштування на роботу за кордоном.
Вітчизняна нормативно-правова база в сфері трудової міграції має базуватися на нормах Конвенцій Міжнародної Організації Праці №97 (від 1949 року)"Про трудящих-мігрантів", та №143 (від 1975 р)"Про зловживання у сфері міграції та забезпечення трудящим-мігрантам рівних можливостей" Конвенції МОП №181 "Про приватні агентства зайнятості".
1. Правове регулювання працевлаштування за кордоном
1.1 Працевлаштування за кордоном
Питання трудових міграцій є однією з актуальних проблем українського сьогодення. За експертними оцінками за кордоном зараз працює до 3 млн. громадян України. Каналами трудової міграції українських громадян є самостійний пошук місця роботи, використання туристичних агенцій, безпосереднє запрошення іноземної сторони, використання послуг суб'єктів господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном.
Посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном є одним із 68 видів господарської діяльності, які відповідно до п.56 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" підлягають ліцензуванню з боку української держави.
Існування дозвільної системи господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні практикується в багатьох країнах світу (Російська Федерація, Білорусь, Литва, Латвія, Естонія, Чехія, Словаччина, Польща, Італія, Швейцарія, Ірландія, Болгарія, Кіпр, Туреччина, Об'єднані Арабські Емірати, Корея, Японія, США та Канада). Вона є мобільним засобом поєднання потреби та пропозиції робочої сили та надійним механізмом соціального захисту громадян. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. №1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" органом ліцензування з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном визначено Міністерство праці та соціальної політики.
Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном (затверджені спільним наказом Держпідприємництва та Мінпраці №155/534 від 19.12.2001р), посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном - це надання суб'єктами господарювання послуг з пошуку роботи відповідно до заявок роботодавців щодо незайнятих робочих місць (вакантних посад) та надання інформаційно-консультативних послуг щодо можливостей працевлаштування, умов та розмірів оплати праці, найменування та місцезнаходження роботодавців. Структурами, які займаються посередництвом у працевлаштуванні на роботу за кордоном, щорічно надаються послуги у працевлаштуванні лише незначній чисельності громадян України - трудових мігрантів, а саме 1-2% від загальної чисельності трудящих-мігрантів, які працюють за кордоном. Громадяни України, які працевлаштовуються за кордоном через проліцензовані посередницькі структури, легально отримують роботу за кордоном і є соціально захищеними з боку іноземних роботодавців.
Вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності України щодо діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном визначені наступними нормативно-законодавчими актами: Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", постановою Кабінету Міністрів України №756 від 04.07.2001р. "Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності", наказом Держпідприємництва та Мінпраці №155/534 від 19.12.2001р. "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном", наказом Держпідприємництва та Мінпраці №78/141 від 24.06.2004р. "Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу закордоном".
Серед основних вимог до діяльності ліцензіатів висувається необхідність документального підтвердження статусу іноземного роботодавця або посередника (які задіяні у працевлаштуванні громадян України), відносин між іноземними партнерами та ліцензіатами відповідно до зовнішньоекономічних договорів у сфері діяльності із працевлаштування громадян України за кордоном, відносин між ліцензіатами та особою, що звернулася до нього за послугами у працевлаштуванні, які оформлюються договором. Сферами працевлаштування українських громадян - трудових мігрантів переважно є: транспорт і зв'язок, будівництво та промисловість, рибне та сільське господарство. Основними країнами працевлаштування є Кіпр, Чехія, Латвія, Греція, Росія. Дві третини контрактів, що укладалися із зарубіжними роботодавцями передбачали тривалість роботи до року, третина - до півроку.
Більше 80% працівників на момент виїзду на роботу в іншу країну ніде не працювали (у 2001 році таких працівників було 55,0%). Активність посередницьких структур у працевлаштуванні громадян за кордоном має значну регіональну диференціацію. Основний обсяг працевлаштування припадає на Одеську область (2/3 загального обсягу по Україні), Донецьку область (11%), АР Крим (4%) та Харківську область (3%), а також міста Севастополь (10%) та Київ (3% від загального обсягу по Україні). Протягом 2005 року Мінпраці було здійснено 198 перевірок додержання суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, анульовано 39 ліцензій, видано 114 розпоряджень щодо необхідності усунення порушень. Станом на 3 лютого 2006 року в Україні здійснюють свою діяльність 431 ліцензіат. Їх кількість є вдвічі меншою ніж у 2001 році, що пов'язано із введенням у 2001 році нової нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність посередників із працевлаштування на роботу за кордоном. Звертає на себе також увагу і стала тенденція щодо збільшення кількості виданих ліцензій, зменшення кількості анульованих ліцензій, а також активізація результативності діяльності ліцензіатів. За 2000-2005 роки суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність із посередництва у працевлаштуванні громадян України за кордоном, було працевлаштовано більше 250 тис. осіб.
1.2 Умови працевлаштування
Суб'єкти господарської діяльності, які мають ліцензію Мінпраці, здійснюють свою діяльність лише з тими іноземними партнерами, які працюють на підставі дозволів на працевлаштування іноземців, виданих роботодавцям або ліцензій на провадження посередницької діяльності у працевлаштуванні іноземців, виданих посередникам. Надаються також відповідні реєстраційні документи іноземного роботодавця або посередника, зовнішньоекономічні договори та проекти трудових контрактів.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) з надання посередницьких послуг у працевлаштуванні за кордоном (зовнішньоекономічний договір) є письмово оформленою угодою суб'єкта господарської діяльності з іноземним роботодавцем (його контрагентом), або іноземним посередником. Зміст зовнішньоекономічного договору має відповідати законодавству держави працевлаштування та міжнародним договорам України. Він спрямований на встановлення прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності з підбору, необхідних роботодавцю або іноземному посереднику працівників.
Проект трудового договору - це документ засвідчений іноземним роботодавцем, який має відповідати законодавству держави працевлаштування та міжнародним договорам України. Він містить основні реквізити роботодавця, професійні вимоги до працівника, відомості про характер роботи, умови праці, її оплати та проживання на території країни працевлаштування, соціального захисту, зокрема страхування, термін дії договору, умови його поновлення та розірвання, порядок покриття транспортних витрат щодо в'їзду та виїзду українського працівника до країни та із країни працевлаштування. Складовою проекту трудового договору є також відомості про відповідальність працівника перед роботодавцем відповідно до трудового договору.
Договір між ліцензіатом та клієнтом - це угода про надання клієнту послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Вона передбачає перелік та вартість послуг, права та обов'язки сторін відповідно до законодавства України, шляхи вирішення спірних питань, відповідальність ліцензіата та клієнта за виконання положень договору.
Керуючись законодавчими актами у сфері ліцензування, Мінпраці створило дієву систему державної координації діяльності суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, яка включає: регулювання видачі суб'єктами господарювання ліцензій відповідно до вимог законодавства; координування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності в частині посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном; анулювання ліцензій у суб'єктів господарювання відповідно до вимог законодавства; здійснення планових та позапланових перевірок щодо додержання суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном; інформаційне забезпечення діяльності ліцензіатів; здійснює організаційне та методичне забезпечення діяльності Комісії Міністерства праці та соціальної політики України з питань ліцензування посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном та надання іноземцям дозволів на працевлаштування в Україні.
Комісія Міністерства праці та соціальної політики України з питань ліцензування посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном та надання іноземцям дозволів на працевлаштування в Україні розглядає подані заяви про видачу ліцензії та приймає відповідні рішення; розглядає матеріали перевірок ліцензіатів, заяви та скарги громадян; інформує правоохоронні органи щодо порушень у сфері посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном. Рішення Комісії приймаються колегіально. До складу Комісії входять представники Міністерства праці та соціальної політики України, Державного центру зайнятості, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Федерації профспілок України, Федерації роботодавців України та наглядової ради Української асоціації приватних судовласників.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які мають ліцензію Мінпраці із посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном уклали угоди і співпрацюють із іноземними партнерами із 55 країн світу. Найбільша кількість ліцензіатів мають зв'язки із роботодавцями та посередниками Кіпру, Латвії, Греції, Ліберії, Панами, займаючись працевлаштуванням спеціалістів та робітників на морські судна. Багато ліцензіатів працює у сфері посередництва достатньо великий термін і позитивно зарекомендували себе у цій діяльності. Зокрема, це Морське агентство "Наутілус" (м. Миколаїв), Морська агенція "Адріатіко Бриг" (м. Одеса), компанія "Данаос Україна" (м. Одеса), ТОВ "Оазіс Шіппінг Інтернешенал" (м. Київ), Приватний підприємець Басаргіна Т.Я. (м. Керч), АТЗТ "Аякс" (м. Іллічівськ), ТОВ "Кристал Маріна Лтд" (м. Одеса), ПП "Адріатико-Маріуполь" (м. Маріуполь) та інші.
З роботодавцями Чеської Республіки активно співпрацюють такі ліцензіати, як Приватний підприємець Вербицька Н.П. (м. Київ), ПП Агенція "ФЕЯ" (м. Рівне), ТОВ "Укрконтракт ЛТД" (м. Рівне). У медичних закладах США працевлаштовує середній медичний персонал ДП "Міжнародні Професійні Ресурси - Україна" (м. Київ), а лікарів та медсестер у Лівії - Українсько-лівійське підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ "ІБН СІНА" (м. Київ), ПФ "Віце-Адмірал" (м. Івано-Франківськ). Здійснюють посередницьку діяльність щодо працевлаштування будівельників в Російську Федерацію ПП "Сірет-Ексім" (м. Чернівці), ТОВ "Закарпаттрансбуд" (м. Чоп Закарпатської обл.). З роботодавцями із Японії співпрацюють ПП "Феавинд" (м. Київ), ПП "Ірис-Арт-Експрес" (м. Київ). Активно працює у сфері посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном Молодіжний центр праці (м. Київ).
1.3 Законодавство за кордоном: Республіки Кіпр, Чехії, США, Росії
Міністерством праці та соціального страхування Республіки Кіпр запроваджені нові вимоги як до трудових мігрантів, які є громадянами країн - членів ЄС, так і до громадян з третіх країн. Згідно з положеннями адаптованого до вимог ЄС законодавства Республіки Кіпр (Закон РК "Про вільне пересування та проживання громадян країн - членів ЄС та їхніх сімей" №92 (І) 2003), громадяни країн - членів ЄС можуть вільно в'їжджати в країну та влаштовуватися на роботу без будь-яких додаткових обмежень. Послуги з працевлаштування надаються їм у такому самому порядку, як і для громадян Республіки Кіпр - через районні бюро з працевлаштування країни (District Labor Offices).
Що стосується громадян третіх країн (які не є членами ЄС), то порядок працевлаштування для них значно ускладнився. Згідно з положеннями кіпрського міграційного законодавства, зазначені громадяни можуть влаштовуватися на роботу лише в тому випадку, коли на конкретне робоче місце неможливо знайти кандидата з числа громадян Республіки Кіпр або ж іншої країни - члена ЄС.
Зміни в міграційному законодавстві країни торкнулися і відомств, відповідальних за контроль трудової міграції в країні. Якщо до грудня 2004 року кількість трудових мігрантів, які працювали в Республіці Кіпр, регулювалося та контролювалося Міністерством праці та соціального страхування, то, починаючи з 2005 року, облік громадян країн - членів ЄС повинен проводитися через оформлення ними відповідних документів за спеціальною аплікаційною формою (оформлення дозволу на проживання та працевлаштування для громадян ЄС), яка надається Департаментом з питань міграції Міністерства внутрішніх справ Республіки Кіпр. Зазначеним департаментом продовжуватиметься видача відповідних дозволів та здійснення реєстрації громадян третіх країн, у тому числі осіб, які матимуть наміри працевлаштуватися в країні.
Законодавство Республіки Кіпр щодо працевлаштування іноземців:
Закон Республіки Кіпр "Про вільне пересування та проживання громадян країн - членів ЄС та їхніх сімей" №92 від 2003 року.
Положення "Про видачу дозволів на тимчасове перебування та працевлаштування для громадян третіх країн" від 17.12.2004 року.
13.05.04. у Чеській Республіці прийнятий новий Закон "Про працевлаштування", який набув чинності 1 жовтня 2004 року. Відповідно до положень цього Закону, іноземці можуть працювати в ЧР як наймані працівники на підприємстві, в установі чи організації або як приватні підприємці.
Новою нормою Закону є необхідність отримання дозволу на працевлаштування для засновників та співзасновників юридичних осіб на території ЧР. У зв'язку з цим згадана категорія осіб зобов'язана протягом 3-х місяців з моменту набуття чинності Законом отримати відповідні дозволи на роботу.
Згідно із вимогами статті 89 згаданого Закону, іноземці (крім громадян ЄС, осіб, що мають дозвіл на постійне проживання в ЧР, політичних біженців, та осіб, зазначених у статті 97) мають право займатися трудовою діяльністю на території ЧР за умови отримання дозволу на працевлаштування та дозволу на проживання (або відповідної візи). Роботодавець, який бажає працевлаштувати іноземця, зобов'язаний отримати у місцевого центру зайнятості дозвіл на працевлаштування іноземця і лише на те робоче місце, на яке не претендує особа, зареєстрована в центрі зайнятості.
У Законі "Про працевлаштування" окремо наголошується на тому, що іноземець, який одночасно працює на кількох роботах, зобов'язаний мати дозвіл на працевлаштування на кожний вид діяльності.
Крім того, зазначеним Законом встановлено, що дозвіл на працевлаштування повинен мати іноземець, який: - бажає працевлаштуватися на території ЧР на підставі трудових правовідносин з чеською юридичною особою. До цієї групи осіб належать: члени різного роду товариств, керівники фірм, члени спостережних рад, члени акціонерних компаній, члени кооперативів; - перебуває у трудових відносинах з іноземним роботодавцем та направлений ним до ЧР для виконання робіт за договором, підписаним з чеською фірмою; - є прохачем притулку та проживає на території ЧР понад один рік.
Законодавство Чехії щодо працевлаштування іноземців:
Закон ЧР "Про працевлаштування" від 13.05.2004 року.
Питання щодо працевлаштування іноземців у Туреччині регулюються Законом Туреччини "Про дозвіл на працевлаштування іноземних громадян у Туреччині".
За законодавством Сполучених Штатів, право іноземних громадян на роботу в США є обмеженим. Для того, щоб отримати тимчасовий дозвіл на роботу в США, іноземець повинен мати американського роботодавця (у цьому випадку іноземець має право працювати тільки на цього підприємця) або отримати дозвіл на певний вид самостійної трудової діяльності. У більшості випадків іноземним працівникам необхідно довести імміграційним службам США, що після закінчення визначеного терміну перебування вони мають намір виїхати зі Сполучених Штатів.
Прийом на роботу іноземного працівника є можливим лише за умови отримання на це дозволу Міністерства праці США, до якого мають обов'язково додаватись відповідні гарантії американського роботодавця. У свою чергу компанія-роботодавець, за клопотанням якої видається робоча віза, має сплатити за кожного іноземного робітника визначену законодавством суму.
Для офіційного працевлаштування в США робітнику потрібна робоча віза. Для її отримання більшість іноземних громадян проходять до в'їзду в США подвійну перевірку. Перед видачею візи на в'їзд у Сполучені Штати консульський співробітник американського посольства вирішує, чи відповідає мета в'їзду та сам заявник усім критеріям допуску в країну.
Згодом у пунктах пропуску на кордоні США всі іноземні шукачі роботи перевіряються на предмет їхньої кваліфікації, визначення тривалості перебування/роботи в США та статусу візи. Іноземні трудові мігранти, яких спонсорують американські роботодавці, повинні мати попередньо схвалене Бюро з питань громадянства та імміграції США клопотання про видачу робочої візи із зазначенням строку можливого перебування в країні.
Якщо іноземець перебуває в країні понад встановлений термін і його затримано за нелегальне працевлаштування, він підлягає примусовій депортації з країни без права в'їзду до США протягом наступних трьох років. У разі повторного порушення імміграційного законодавства, якщо іноземець працював нелегально протягом року і більше, йому забороняється в'їзд до США терміном на десять років.
Слід зазначити, що у 2000 році Конгрес США ухвалив нову редакцію закону "Американська конкурентоспроможність у 21-му сторіччі" (скорочено "закон Н-1В"). Цим законом запроваджено низку змін до процедури видачі робочих віз. Найважливішим нововведенням стало збільшення щорічної квоти робочих віз до 195 тисяч на 2003 та відповідно подальші фінансові роки. Головною причиною згаданого нововведення стала невідповідність попередньої трьохрічної квоти на в'їзд іноземної робочої сили потребі американського ринку праці, на якому у 2001 році відчувалась значна нестача кваліфікованої робочої сили. Після подій 11 вересня 2001 року Конгрес Сполучених Штатів вніс зміни до імміграційного законодавства країни з метою посилення контролю та часткового обмеження процесу трудової міграції. Зокрема, на підставі Закону США "Про боротьбу з тероризмом "The Patriot Act"" від 31 жовтня 2001 року, Конгрес США санкціонував створення бази даних про всіх іноземних студентів та заявників на отримання американських віз типу Н, М, J-1.
Аналізуючи ситуацію на ринку праці США та практику здійснення державної політики у сфері трудової міграції, слід відзначити, що вжиття після вересневих подій 2001 року запобіжних заходів для обмеження кількості трудових мігрантів та посилення державного контролю у цій галузі разом з недосконалою бюрократичною процедурою обробки заяв на отримання дозволу на роботу призвело до значного уповільнення притоку трудових мігрантів у країну.
Законодавство США щодо працевлаштування іноземців:
Кодекс федеральних законів США "Про працю".
Закон США "Про імміграцію і громадянство" від 1952 року.
Закон США "Про протидію імміграції за фіктивними шлюбами" від 1986 року.
Закон США "Про реформу і контроль імміграції" від 1986 року.
Закон США "Про імміграцію" від 1990 року.
Закон США "Про реформу механізмів протидії нелегальній імміграції та відповідальність іммігрантів" від 1996 року.
Відповідно до положень Федерального Закону Російської Федерації "Про правовий статус іноземців у Російській Федерації" від 25.07.2002 року №115-ФЗ, іноземці користуються в Росії правом вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати вид діяльності і професію, а також правом на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької та іншої не забороненої законодавством економічної діяльності з урахуванням обмежень, передбачених федеральним законом.
Відповідно до Федерального Закону від 24.07.1998 року №125-ФЗ, фізичні особи, в тому числі іноземні громадяни та особи без громадянства, які виконують роботу на підставі цивільно-правового договору, підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, якщо згідно з цим договором страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески.
За законодавством Російської Федерації, доходи фізичних осіб, які не мають статусу податкових резидентів РФ (знаходяться в РФ менше 183 днів), оподатковуються за ставкою 30% (з резидентів - 13% податків).
Законодавство Росії щодо працевлаштування іноземців:
Федеральний Закон РФ "Про правовий статус іноземців у Російській Федерації" від 25.07.2002р. №115-ФЗ (основний законодавчий акт РФ з цього питання).
Федеральний Закон РФ "Про обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань" від 24.07.1998р. №125-ФЗ.
Податковий кодекс РФ (у частині оподаткування доходів іноземних громадян у РФ).
Указ Президента РФ "Про залучення та використання в Російській Федерації іноземної робочої сили " від 16.12.1993р. №2146 (цей Указ застосовується в частині, що не суперечить Федеральному Закону від 25.07.2002р. №115-ФЗ).
Постанова Уряду РФ "Про порядок видачі іноземцям та особам без громадянства дозволу на роботу" від 30.12.2002р. №941.
Постанова Уряду РФ "Про порядок надання гарантій матеріального, медичного та житлового забезпечення іноземцям та особам без громадянства на період їхнього перебування у Російській Федерації" від 24.03.2003р. №167.
Постанова Уряду РФ "Про медичне страхування іноземних громадян, які тимчасово перебувають у Російській Федерації, і російських громадян при виїзді з Російської Федерації" від 11.12.1998р. №1488.
Висновки
Проблема захисту прав громадян України за кордоном як невід'ємна складова дотримання фундаментальних прав та свобод людини в Україні привертає до себе все більшу увагу українського суспільства і вимагає проведення цілеспрямованої державної політики у цій сфері.
З-поміж зростаючої кількості громадян України, які щороку з різною метою мають можливість виїздити за межі держави, переважну їх більшість становлять українські трудові мігранти, метою яких є працевлаштування, в тому числі й нелегальне.
Активізація і зростання масштабів трудової міграції громадян України за кордон останніми роками набула надзвичайної актуальності й гостроти, справляючи значний вплив на соціально-економічну ситуацію у державі в цілому й у регіонах зокрема.
Аналіз причин міграційних процесів у світі і в Україні дає підстави стверджувати, що для нашої держави трудова міграція за кордон залишатиметься ще впродовж тривалого часу одним із визначальних чинників суспільного та економічного життя країни, справляючи безпосередній вплив на стан дотримання громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав українських громадян.
Однією із важливих складових, має стати узгодження імміграційної державної політики, пов'язаної як з контролем за в'їздом та перебуванням іноземців на території України, так і з її еміграційною складовою, зокрема процесами трудової міграції громадян України за кордон.
Попри позитивні кроки, які здійснюють у цьому напрямі, зокрема, Міністерство закордонних справ України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет з питань охорони державного кордону України, ситуація у сфері міграційних процесів з України продовжує залишатися критичною і може розглядатись як питання національної безпеки, а відтак, вимагає вжиття оперативних додаткових комплексних заходів з боку держави.
Список використаних літературних джерел
1. Волкова О.В. Ринок праці. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 624 с.
2. Лисенко Л.І. Максимов Б.В. Ринок праці. Техніка пошуку роботи: Навчальний посібник. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 320 с.
3. Лібанова Е.М. Ринок праці: Навч. посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 224 с.
4. Д.Ю. Маршавін, С.Я. Бєляєва, Е.М. Мручковська. Діяльність державної служби зайнятості з попередження неврегульованої зовнішньої трудової міграції, протидії торгівлі людьми та ліквідації дитячої праці: Навч. посібн. / За заг. редакцією С.І. Литвин, Д.Ю. Маршавіна. - К.:, 2007. - 312 с.
5. Петюх В.М. Ринок праці та зайнятість: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 1997. - 120 с.
Завдання
Динаміка загальних надходжень та витрат державного фонду сприяння зайнятості населення та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за 2005-2007 рр.
Надходження та витрати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття подано у тал.2.1
Таблиця 2.1. Надходження та витрати Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття за 2005-2007рр.
|
Роки |
Надходження, млн. грн. |
Витрати, млн. грн. |
|
|
2005 |
2769,7 |
2796,2 |
|
|
2006 |
3075,1 |
2959,3 |
|
|
2007 |
3855,5 |
3584,7 |
Проаналізувавши діяльність Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття бачимо, що доходна частина у 2006 році порівняно з 2005 роком на 305,4 млн. грн. збільшилася, або на 11,0%. Витратна частина також збільшилася у 2006 році порівняно з 2005 роком на 163,1 млн. грн., або на 5,83%. А в 2007 році порівняно з 2006 роком доходи зросли на 780,4 млн. грн., або на 25,38%, а витрати зросли на 625,4 млн. грн., або на 21,13%. Порівнюючи 2007 рік з 2005 роком також спостерігається тенденція до зростання: доходів на 1085,8 млн. грн., або на 39,21%, а витрат на 788,5 млн. грн., або на 1,28%.
Отже, доходна і видаткова частини Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з кожним роком зростають. Це пов'язано з тим, що доходна частина зростає за рахунок страхових внесків, асигнувань Державного бюджету, а також за рахунок інших надходжень, передбачених законодавством. Видаткова частина зростає, тому що зростає кількість допомог по безробіттю, в тому числі одноразової виплати для зайняття підприємницькою діяльністю; матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; надання дотацій роботодавцям; витрат на консультаційні послуги, проведення семінарів, тренінгів з техніки пошуку роботи, профдіагностики та інших інформаційних заходів з незайнятим населенням; витрат на виплату пенсій та витрат пов'язаних з наданням соціальних послуг та матеріального забезпечення безробітним.
Надходження та витрати Фонду сприяння зайнятості м. Бердичева Житомирської області подано у табл.2.2
Таблиця 2.2. Надходження та витрати Фонду сприяння зайнятості населення м. Бердичева за 2005-2007рр.
|
Роки |
Надходження, грн. |
Витрати, грн. |
|
|
2005 |
7145280 |
7145265 |
|
|
2006 |
7745275 |
7745291 |
|
|
2007 |
8435245 |
8435241 |
Вивчивши структуру надходжень та витрат Фонду сприяння зайнятості населення м. Бердичева, можна сказати, що Фонд працює добре. З кожним роком його доходи та витрати зростають. А саме: в 2006 році порівняно з 2005 роком доходи зросли на 599995 грн., або на 8,4%, а витрати на 600026 грн. або на 8,4%. А в 2007 році порівняно з 2006 роком доходи зросли на 689970 грн., або на 8,91%, а витрати зросли на 689950 грн., або на 8,9%. Порівнюючи 2007 рік з 2005 роком також спостерігається тенденція до зростання: доходів на 1289965 грн., або на 18,0%, а витрат на 1289976 грн., або на 18,05%. Отже, можна сказати, що кількість безробітних в м. Бердичеві зростає. Тому, Фонд сприяння зайнятості населення витрачає з кожним роком все більше своїх надходжень. Вони йдуть на: допомоги по безробіттю, в тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомоги по частковому безробіттю; матеріальні допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні та інші.
Подобные документы
Огляд організації оплати праці, працевлаштування, переведення та звільнення з роботи, підвищення кваліфікації, регулювання робочого часу персоналу. Вивчення умов праці, внутрішнього розпорядку в державних органах, тривалості службового часу і відпочинку.
контрольная работа [94,0 K], добавлен 19.07.2011Стадії укладення трудового договору з роботодавцями на території держав-членів Європейського Союзу. Підстава для видання іноземцеві дозволу на працю. Форми дозволів на працевлаштування іноземців. Зміст заяви про дозвіл на роботу, інші необхідні документи.
реферат [22,8 K], добавлен 10.04.2009Служба зайнятості як посередник на ринку праці. Основні завдання державної служби зайнятості і її сприяння у працевлаштуванні громадян. Професійне навчання, перенавчання та профорієнтація незайнятого населення. Організація оплачуваних громадських робіт.
реферат [18,1 K], добавлен 02.03.2009Сутність та співвідношення понять "референт", "секретар-референт" та "помічник керівника". Кваліфікаційні вимоги щодо роботи референта. Нормативні документи щодо професії референт в Україні. Документи, що регламентують діяльність референта за кордоном.
курсовая работа [42,9 K], добавлен 22.03.2015Становлення інформаційного суспільства, принципи державного регулювання відносин у цій сфері, закон України "Про інформацію". Державна інформаційна політика, мета, функції, безпека України. Роль державної політики інформатизації в умовах глобалізації.
курсовая работа [45,5 K], добавлен 02.06.2011Логістика туризму, її принципи, види: інформаційна, фінансова, транспортна. Управління логістичною системою: стратегія, планування; методика розробки туру. Організація туристичного бізнесу за кордоном, ефективність застосування логістичних підходів.
контрольная работа [1,4 M], добавлен 16.03.2011Дослідження організації праці на національному рівні. Фактори покращення результативності праці. Сутність управління з позиції функціонального підходу, резерви підвищення ефективності. Різноманітні моделі організації праці: досвід деяких країн світу.
статья [14,4 K], добавлен 19.09.2017Теоретичні аспекти ефективності використання трудових ресурсів, їх розподіл у селі за сферами зайнятості. Регулювання ринку робочої сили. Аналіз статистичних показників використання трудових ресурсів на сільгосппідприємстві на прикладі ВАТ "Агроальянс".
курсовая работа [244,1 K], добавлен 13.08.2010Основні засоби забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою. Особливості нормування праці за кордоном. Процесна орієнтація нормування праці. Методи встановлення норм. Досвід США та країн Західної Європи в нормуванні праці.
курсовая работа [52,4 K], добавлен 03.12.2012Сучасні проблеми менеджменту українських підприємств. Порівняльна характеристика менеджменту на вітчизняних підприємствах та за кордоном. Розвиток теорії й практики маркетингу інноваційної діяльності. Вплив на конкурентоспроможність підприємств.
реферат [35,5 K], добавлен 29.07.2016
