Кадри підприємства та ефективність їх використання

Персонал підприємства як сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку і мають досвід практичної діяльності. Структура, класифікація, кваліфікація, категорія кадрів. Управління трудовими ресурсами, оцінка його потенціалу.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 03.09.2009
Размер файла 31,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

11

Предмет: Менеджмент персонала

Тема: КАДРИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

1. Структура кадрів підприємства

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, тобто їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності. Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору або контракту. З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, усіх працівників підрозділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Зокрема, у промисловості до першої групи - промислово-виробничого персоналу - відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторії, заводоуправління, складів, охорони, тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва. Це в основному робітники житлово-комунального господарства, дитячих садків, амбулаторій, навчальних закладів, які належать підприємству.

Такий розподіл персоналу підприємства на дві групи необхідний для розрахунків заробітної плати, узгодження трудових показників з вимірниками виробничої діяльності. Водночас поширення процесів інтеграції промислових підприємств з банківськими, комерційними та іншими господарськими структурами робить таке групування персоналу все більш умовним.

Згідно з характером функцій, що виконуються, та відповідно класифікатору професій та посад, персонал підприємства поділяється на чотири категорії: керівників, спеціалістів, службовців та робітників.

Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємств та інших структурних підрозділів. До них належать директори, начальники, завідуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах, головні спеціалісти, а також заступники перелічених керівників.

Спеціалісти - робітники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні на інші роботи: інженери, економісти, бухгалтери,
нормувальники, адміністратори, консультанти, соціологи тощо.

Службовці - працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування, зокрема - діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографістки тощо.

Робітники - це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та іншим. Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральників, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

Важливим напрямком класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

Професія - це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок, необхідних для виконання певної роботи в одній з галузей виробництва.

Спеціальність - це більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Відповідно до цих визначень, наприклад професія токаря охоплює спеціальності токаря-револьверника, токаря-розточувальника, токаря-карусельника тощо. Професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки діяльності, характеру продукції чи послуг, що надаються, від рівня технічного розвитку. Кожна галузь має властиві лише їй професії та спеціальності. Водночас існують загальні професії робітників і службовців. Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їхніх можливостях виконувати роботи відповідної складності.

Кваліфікація - це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи інший посаді. Вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації - працівників, що мають наукові ступені та звання, спеціалістів вищої кваліфікації - працівників з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом, спеціалістів середньої кваліфікації - працівників із середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом, спеціалістів-практиків - це працівники, що не мають спеціальної освіти. Ці кваліфікаційні ознаки персоналу підприємства поряд, з іншими ознаками - такими, як стать, вік, стаж роботи, служать основою для розрахунків різних видів структур. Для ефективного управління важлива не проста констатація чисельності або її динаміка, рух окремих категорій працівників, а вивчення співвідношення між ними. Це дає змогу не тільки виявити вплив фактора персоналу на кінцеві результати діяльності підприємства, а й встановити найсуттєвіші структурні зміни, інші рушійні сили, тенденції і на цій підставі формувати реальну стратегію щодо розвитку трудових ресурсів.

На формування різних видів структур персоналу в найближчі роки впливатимуть такі фактори та загальні тенденції:

інтенсивний перерозподіл працівників із промисловості та сільського господарства в інформаційну сферу та у сферу обслуговування населення;

включення до складу трудових ресурсів працівників з більш високим освітнім рівнем, ніж у тих, що вибувають за межі працездатного віку;

підвищення частки допоміжної розумової праці;

зростання попиту на кваліфіковану робочу силу;

уповільнення темпів зниження частки малокваліфікованої та некваліфікованої праці у зв'язку з різким скороченням за останні роки технічного переозброєння діючих підприємств;

інерція системи освіти, яка продовжує відтворювати кваліфіковані кадри в основному за старою фаховою схемою.

Формування ринкового механізму та системи державного регулювання ринку праці потребують урахування цих та інших об'єктивних тенденцій, їхнього позитивного і негативного впливу на функціонування економіки підприємств.

Управління трудовими ресурсами, забезпечення їхнього ефективного використання потребує оцінки трудового потенціалу. В практиці обліку кадрів розрізняють явочну, спискову та середньоспискову чисельність працівників підприємства. Явочна чисельність включає всіх працівників, що з'явилися на роботу. Кількість фактично працюючих робітників показує, скільки робітників приступило до роботи. Різниця між явочною чисельністю робітників та кількістю фактично працюючих показує кількість осіб, що знаходяться в цілодобових простоях.

Спискова чисельність включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться у відпустках, відрядженнях, на лікарняному листку тощо.

Середньоспискова чисельність працівників за певний період визначається як сума середньомісячної чисельності, що поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді. Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує резерв, що має використовуватись для заміни тих, хто не виходить на роботу з поважних причин.

В умовах ринкової економіки доцільно виявити відповідність професійно-кваліфікаційної структури робітників техніко-організаційному рівню виробництва. Для цього розраховують коефіцієнт відповідності робітника роботі, що він виконує. Він показує, наскільки професійно-кваліфікаційний рівень робітника відповідає складності трудових функцій, які він виконує.

2. Визначення чисельності відрядних робітників

Необхідна чисельність робітників розраховується на основі виробничої трудомісткості продукції, яка визначається виходячи з трудомісткості базового періоду, зниження трудових затрат за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, зміни обсягу та структури випуску продукції в плановому періоді. Розрахунок виробничої трудомісткості проводиться з урахуванням зміни в технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування.

Основними факторами зниження технологічної трудомісткості виробів є підвищення технічного рівня виробництва, поліпшення організації виробництва та праці. Всі ці фактори знаходять відображення в плані організаційно-технічних заходів.

На зниження трудомісткості обслуговування впливають зміни обсягу виробництва.

Зниження трудомісткості в результаті впровадження організаційно-технічних заходів розраховується на весь обсяг випуска продукції.

Якщо організаційно-технічні заходи приводять до зменшення норми часу, то зниження трудомісткості визначається за формулою:

ТМ = (tД - tП ) x О х КДЗ ,(1)

де tД - норма часу до впровадження заходів,

tП - норма часу після впровадження заходів,

О - плановий випуск продукції,

КДЗ - коефіцієнт дії заходів, який визначається як відношенняя періоду дії заходу в місяцях до кількості місяців протягом року.

Якщо в результаті впровадження організаційно-технічних заходів зростає норма обслуговування, то зниження трудомісткості визначається за формулою:

,(2)

де НО(Д), НО(П) - відповідно норми обслуговування до та після впровадження організаційно-технічних заходів;

ФП - плановий фонд робочого часу.

Якщо організаційно-технічний захід має своїм результатом зменшення нормованої чисельності робочих, то зниження трудомісткості визначається за формулою:

ТМ = (ЧД - ЧП) х ФП х КДМ ,(3)

де ЧД, ЧП - нормована чисельність робітників перед та після впровадження організаційно-технічних заходів.

При розрахунку зниження трудомісткості в результаті впровадження технічних та організаційних заходів необхідно розглядати комплексність їх дії.

Планова трудомісткість обслуговування за кожним видом допоміжних робіт розраховується за формулою:

,(4)

де ТОБС.Ф- трудомісткість обслуговування в базисному періоді,

ОФ, ОПЛ - випуск продукції в базисному та плановому періодах,

КТР - коефіцієнт зміни трудомісткості.

Цей коефіцієнт встановлюється на кожному підприємстві на основі аналізу завантаження робітників, зміни обсягу робіт, зниження трудомісткості по функції обслуговування по плану організаційно-технічних заходів.

Для розрахунку планової чисельності на підставі повної трудомісткості необхідно визначити розрахунковий фонд часу одного працівника, для чого необхідно провести розрахунок балансу робочого часу одного працівника, який показує середню кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати протягом планового періоду. Баланс складається в два етапи і включає:

розрахунок середньої кількості явочних днів у плановому періоді;

розрахунок середньої тривалості робочого дня для одного робітника.

Середня кількість робочих годин, визначається як добуток цих величин. Баланс робочого часу складається окремо для кожного підрозділу. Структура балансу приведена в табл. 1.

При розрахунку кількості явочних днів розрізняють три види фондів робочого часу: календарний, номінальний та ефективний.

Календарний фонд робочого часу - це кількість календарних днів планового періоду.

Номінальний фонд робочого часу - кількість робочих днів, які максимально можна використати протягом планового періоду. Він дорівнює календарному фонду робочого часу за вичетом неробочих днів.

Таблиця 1

Баланс робочого часу одного спискового працівника по підприємству (умовний приклад)

Елементи робочого часу

План

Факт

1. Календарний час, дн.

365

365

2. Вихідні та святкові дні

100

100

3. Номінальний час, дн.

265

265

4. Невиходи

В тому числі:

а) чергова та додаткова відпустка

19

5

б) відпустка, пов'язана з пологами

0,9

0,8

в) виконання державних та громадських обов'язків

1,8

1,8

г) з хвороби

9,2

9,7

д) з дозволу адміністрації

1,6

1,8

е) цілоденні простої

-

0,5

ж) прогули

-

0,1

5. Фактично використаний час, дн.

232

230,8

6. Встановлена середня тривалість робочого дня, час.

7,7

7,7

а) пільгові часи підліткам

0,02

0,01

б) внутрізмінні простої

-

0,2

в) понадурочна робота

-

-

Фактична тривалість робочого дня, час.

7,68

7,49

8. Ефективний фонд робочого часу, час.

1782

1729

Ефективний фонд робочого часу - середня кількість робочих днів, що корисно використовуються протягом планового періоду.

3. Визначення чисельності почасових працівників

Розрахунок чисельності почасових робітників має свою специфіку. Це пов'язано з тим, що часто відсутні дані про обсяг робіт на плановий період, недостатньо використовуються нормативні документи.

В галузях та виробництвах з апаратурними процесами (хімічна, металургічна галузь) чисельність робітників розраховується за нормами обслуговування:

,(5)

де О - кількість одиниць обладнання;

С - кількість змін;

НО - норма обслуговування, яка показує, скільки одиниць обладнання може обслужити один робітник;

КСП - коефіцієнт приведення явочної чисельності до спискової.

За такою формулою можна розрахувати чисельність робочих, що виконують роботи, на які є норми обслуговування.

Якщо виробничий об'єкт обслуговує група робітників, то слід використовувати метод розрахунку за нормативами чисельності, які використовують в тих випадках, коли виробничий об'єкт обслуговує група робітників.

Нормативи чисельності визначаються за формулою:

або , (6)

де О - обсяг робіт;

НО - норма обслуговування;

Ф - фонд робочого часу;

ТНО - норма часу обслуговування.

Загальна потреба в спеціалістах та службовцях визначається в залежності від трудомісткості функцій, норм управління, рівня механізації управління та з врахуванням типових штатних розкладів. Загальна потреба в спеціалістах представляє собою суму:

С = ЧС + Д ,(7)

де ЧС - чисельність спеціалістів на початок планового періоду;

Д - додаткова потреба в спеціалістах.

Розрахунок додаткової потреби в спеціалістах включає такі елементи:

наукове обґрунтування приросту кількості посад в зв'язку з розширенням виробництва;

часткову заміну практиків, які займають посади спеціалістів з вищою, а також середньою спеціальною освітою;

відшкодування природнього вибуття робітників, які займали посади спеціалістів та службовців.

Додаткова потреба визначається як різниця між загальною потребою в спеціалістах планового та базового періодів і визначається за формулою:

ДП = СПЛ - СБ ,(8)

де СП, СБ - загальна потреба в спеціалістах в плановому та базовому періодах.

Необхідно враховувати, що при розрахунку додаткової потреби в робітниках слід з'ясовувати причини звільнення робітників.

4. Рух кадрів на підприємстві

Рух кадрів на підприємстві - це зміна облікового складу персоналу внаслідок прийому та звільнення працівників. Рух кадрів сприяє приведенню в рівновагу потреби виробництва в заміщенні вакантних робочих місць та потреби в праці відповідної якості, в просуванні по службі тощо. Разом з тим можливість переміщення робітників залежить також від того, наскільки прийняті робітники готові зайняти вакантні місця, тобто від рівня загальної та професійної підготовки прийнятих, від їх демографічних особливостей, досвіду роботи. Від того, наскільки раціонально організовані на підприємстві внутрішні переміщення, залежить можливість кваліфікаційного просування, отримання роботи за інтересом, з оптимальними для робітника умовами та оплатою праці. Із загальної кількості проблем руху робітників на підприємстві більш за все приділяється уваги проблемам зовнішнього оберту робітників.

До зовнішнього руху кадрів належать оберти по прийому та звільненню, коефіцієнт плинності кадрів. До внутрішнього руху кадрів слід віднести: міжцеховий рух, міжпрофесіональне просування, кваліфікаційний рух та перехід робітника в інші категорії.

Показники оберту використовують для характеристики загальних розмірів руху кадрів. При цьому розраховують загальні та часні коефіцієнти оберту кадрів. Загальний коефіцієнт оберту кадрів характеризує відношення загальної кількості прийнятих (ЧП) та звільнених (ЧЗ) до середньооблікової чисельності робітників (ЧС):

(9)

Плинність кадрів характеризується кількістю робітників, що звільнилися за особистим бажанням або звільнених за прогули чи інші порушення трудової дисципліни. Відношення цієї кількості робочих до середньоспискової чисельності дозволяє визначити рівень плинності:

,(10)

де КП - коефіцієнт плинності;

ЧЗОБ - кількість робітників, що звільнилися за особистим бажанням;

ЧЗПП - кількість робітників, звільнених за прогули та інші порушення трудової дисципліни,

ЧС - середньоспискова чисельність робітників.

При вивченні плинності кадрів необхідно визначати її рівень не тільки по підприємству в цілому, а й за окремими його підрозділами, групами робітників. Коефіцієнти, що характеризують рівень плинності кадрів в окремих підрозділах, називають приватними коефіцієнтами плинності. Відношення приватного коефіцієнта до загального коефіцієнту плинності по підприємству називають коефіцієнтом інтенсивності плинності кадрів.

Для характеристики стійкості кадрів на підприємстві розраховують такі показники, як коефіцієнти стабільності та стійкості кадрів.

Основними видами внутрішнього руху кадрів являються:

міжцеховий рух - переміщення робітників між цехами, відділами та іншими підрозділами. В основі такого руху лежать технічні зміни у виробництві, організаційні перебудови, а також незадовільнення умовами праці, відносинами з керівниками та колегами;

міжпрофесійна рухливість - перехід до нової професії, який може бути пов'язаний як з технічним прогресом так і з особистими інтересами.

Перехід в інші категорії реалізується в межах розподілу робітників на категорії і відображає різний зміст їх праці.

Література

1. Егоршин А.П. Управление персоналом. Н.Новгород: НИМБ, 1999. - 437 с.

2. Колот А. Теоретичні і прикладні аспекти становлення і розвитку сторін соціально-трудових відносин та їх представницьких органів// Україна: аспекти праці. - 2002. - № 2. - С. 15, 20-25.

3. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. - К.:КНЕУ, 1998.

4. Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А.Я. Кибанова. - 2-е изд. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 638 с.


Подобные документы

  • Персонал (трудові ресурси) підприємства - сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку і досвід практичної роботи (діяльності). Трудовий потенціал та Структура персоналу підприємства. Балова оцінка стажу роботи персоналу.

    контрольная работа [39,2 K], добавлен 17.08.2010

  • Сутність, класифікація, структура персоналу підприємства, особливості його формування, планування, показники ефективного використання та розвиток. Програма організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності діяльності персоналу підприємства.

    дипломная работа [929,1 K], добавлен 25.11.2010

  • Виробничий і управлінський персонал підприємства. Персонал, його класифікація та структура. Визначення оптимальної чисельності працівників управління. Елементи у системі ефективного управління. Зарубіжний досвід ефективного використання персоналу.

    курсовая работа [103,9 K], добавлен 04.12.2008

  • Особливості функціонування підприємства, його правові умови, структура та органи управління. Оцінка діяльності вищої посадової особи підприємства. Організація праці працівників-управлінців. Необхідність участі працівників в прийнятті управлінських рішень.

    курсовая работа [67,2 K], добавлен 02.03.2010

  • Методи, зміст та зарубіжний досвід управління персоналом організації. Основи адаптації працівників на робочому місці. Особливості мотивації та стимулювання праці, оцінка персоналу. Підготовка, професійне навчання та підвищення кваліфікації кадрів.

    курсовая работа [818,7 K], добавлен 20.07.2011

  • Структурна характеристика кадрів підприємства. Основні аспекти розвитку та показники оцінки кадрового потенціалу. Види діяльності ВП "Ремонтно-будівельне управління", аналіз руху робочої сили. Шляхи підвищення ефективності використання трудових ресурсів.

    курсовая работа [60,9 K], добавлен 14.11.2012

  • Загальна характеристика діяльності підприємства ВАТ "Стаханівський вагонобудівельний завод", специфіка та основні напрями його діяльності, історія розвитку та реквізити. Оцінка кадрового потенціалу даного підприємства, проблеми його використання.

    курсовая работа [44,0 K], добавлен 05.02.2011

  • Маркетингова діяльність підприємства. Управління трудовими ресурсами в ТД "Ніжин". Дослідження можливості впровадження концепції стратегічного управління. Прогноз діяльності підприємства на короткострокову перспективу. Організаційна культура підприємства.

    отчет по практике [1,3 M], добавлен 12.03.2015

  • Уточнення економічної сутності потенціалу підприємства, виявлення його специфічних особливостей. Характеристика методів дослідження економічного потенціалу торгівельного підприємства. Інформаційне забезпечення діагностики потенціалу підприємства.

    магистерская работа [1,4 M], добавлен 27.04.2014

  • Сутність та особливості управлінської праці. Поняття ефективності, критерії та показники оцінки діяльності менеджерів. Ефективність управління персоналом у фермерському господарстві. Професіоналізація управлінської діяльності і підготовка керівних кадрів.

    курсовая работа [88,9 K], добавлен 14.11.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.