Поняття поточної фінансової потреби, шляхи її зменшення

Кафедра менеджменту

Контрольна робота

з дисципліни: «Антикризове управління»

Зміст

1. Поняття поточної фінансової потреби, шляхи її зменшення

2. Суть і призначення ліквідаційної процедури. Порядок її початку. Функції ліквідаційної комісії і ліквідатора. Склад ліквідаційної комісії. Ліквідаційним баланс: суть, призначення, порядок складання

3. Поняття і призначення реструктуризації заборгованості. Зміна яких параметрів боргу передбачається в рамках реструктуризації заборгованості? Етапи підготовки реструктуризації заборгованості. Можливості висновку додаткових угод у рамках процедури реструктуризації заборгованості. Інструменти реструктуризації заборгованості

Список літератури

1. Поняття поточної фінансової потреби, шляхи її зменшення

У процесі господарської діяльності підприємству необхідно визначити короткострокові потреби в грошових коштах для забезпечення поточної діяльності підприємства з урахуванням відстрочення платежу покупцям.

Короткострокові потреби в грошових коштах являють собою поточні фінансові потреби і визначаються за формулою:

ПФП = З_о + Д_з - К_з,

де: ПФП - поточні фінансові потреби;

З_о - оптимальний запас матеріальних цінностей;

Д_з - дебіторська заборгованість;

К_з - кредиторська заборгованість.

Розглядаючи наведену формулу, необхідно визначити період, який потрібен для перетворення виробничих запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості в готівку. Для цього використовують таку формулу:

О_о.а = О_в.а + О_д.з - О_к.з ,

де: О_о.а - середній період обороту оборотних активів;

О_в.а - середній період обороту виробничих активів;

О_д.з - середній період обороту дебіторської заборгованості;

О_к.з - середній строк сплати кредиторської заборгованості.

Середній період обороту виробничих запасів визначається за формулою:

З_в

О_з = ----- ,

В_д

де: О_з - середній період обороту виробничих запасів;

З_в - обсяг виробничих запасів;

В_д - середньоденна виручка від реалізації продукції.

Аналогічно визначається середній період обороту дебіторської заборгованості:

Д_з

О_д.з = ----- ,

В_д

де: О_д.з - середній період обороту дебіторської заборгованості;

Д_з - дебіторська заборгованість.

Середній строк сплати кредиторської заборгованості визначається за формулою:

К_з

Т_к.з = ----- ,

В_д

де: Т_к.з - середній термін слати кредиторської заборгованості;

К_з - кредиторська заборгованість.

На розмір поточних фінансових потреб впливають такі фактори:

1. Тривалість операційного та збутового циклів. Це означає, що чим швидше сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію, а готова продукція - в гроші, тим менший треба мати запас сировини і матеріалів.

2. Темпи зростання виробництва. Це означає, що більший обсяг виробництва потребує більше матеріальних цінностей.

3. Сезонність виробництва та реалізації продукції, а також нестабільність поставок товарно-матеріальних цінностей.

4. Стан кон'юнктури ринку. Це означає, що нарощування вироблюваної підприємством продукції призводить до збільшення дебіторської заборгованості.

2. Суть і призначення ліквідаційної процедури. Порядок її початку. Функції ліквідаційної комісії і ліквідатора. Склад ліквідаційної комісії. Ліквідаційним баланс: суть, призначення, порядок складання

У випадках, передбачених законодавством, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

До наслідків, які наступають після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закон відносить:

1. завершення підприємницької діяльності банкрута закінченням технологічного циклуй виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

2. строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів} вважається таким, що настав;

3. припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

4. відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

5. укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

6. скасування арешту, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

7. вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

8. виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія), призначені господарським судом, виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому законодавством.

У ліквідаційній процедурі господарський суд: розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

* приймає до свого, відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

* виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

* здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

* аналізує фінансове становище банкрута;

* виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

* очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

* пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

* має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

* з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

* заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;

* з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

* вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

* передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правові документів підлягають обов'язковому зберіганню;

* реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

* повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

* здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.

Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником - майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власник або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 31 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.

Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору спеціалістів з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.

Продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється відповідно до законодавства.

Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду або державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.

До обов'язків ліквідаційної комісії, яку призначає власник підприємства, входить управління справами підприємства, в тому числі і складання ліквідаційного балансу.

Ліквідаційний баланс складається на дату прийняття власником рішення про ліквідацію. Це зазначено у підпункті 8.1.3 Наказу ДПА України «Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)» N 80 від 19.02.98

Враховуючи вимоги до дати ліквідаційного балансу, ще раз зазначаємо: він не обов'язково повинен містити нульові показники, оскільки деякі ліквідаційні заходи, що впливають на склад активів і пасивів, здійснюють після дати прийняття рішення про ліквідацію. До таких заходів належать:

- інвентаризація, внаслідок якої можуть виявитися надлишки або недостачі ТМЦ;

- проведення розрахунків з дебіторами і кредиторами;

- погашення заборгованості перед бюджетом;

- списання безнадійної дебіторської і кредиторської заборгованості;

- проведення розрахунків із засновниками тощо.

Крім того, у п. 3 ст. 13 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV зазначено: звітним періодом підприємства, що ліквідовується, для складання фінансової звітності є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Тобто на дату прийняття рішення про ліквідацію ліквідаційна комісія повинна скласти не тільки баланс підприємства, але й інші форми фінансової звітності, а саме: звіти про фінансові результати, про рух коштів, про власний капітал і примітки до звітів. Для суб'єктів малого підприємництва фінансова звітність складається з балансу і фінансової звітності.

Утім, складання ліквідаційного балансу не означає припинення ведення бухгалтерського обліку операцій, що виконуються після дати його складання. Як зазначено у п. 1 ст. 8 Закону №996, бухгалтерський облік на підприємстві ведуть безперервно з дня реєстрації до його ліквідації. А згідно з п. 4 ст. 34 Закону про підприємства в Україні, підприємство вважається ліквідованим з моменту його виключення з державного реєстру України.

Таким чином, бухгалтерський облік потрібно вести аж до виключення підприємства з держреєстру. Відповідальність за його ведення, згідно з п. 8 ст. 8 Закону №996, покладається на ліквідаційну комісію.

Крім того, враховуючи тривалість ліквідаційного процесу, цілком ймовірною є ситуація, коли під час ліквідаційних заходів настане термін складання проміжної щоквартальної звітності. Її, вочевидь, слід подавати, незважаючи на вже складений ліквідаційний баланс.

Аналогічна ситуація і з податковою звітністю: поки підприємство стоїть на обліку в податковому органі як платник податків, звітність потрібно подавати.

3. Поняття і призначення реструктуризації заборгованості. Зміна яких параметрів боргу передбачається в рамках реструктуризації заборгованості? Етапи підготовки реструктуризації заборгованості. Можливості висновку додаткових угод у рамках процедури реструктуризації заборгованості. Інструменти реструктуризації заборгованості.

Органи державної податкової служби не зацікавлені у тому, щоб підприємства, які мають податкову заборгованість, банкрутіли, адже мета органів державної податкової служби - зберегти платника податків як такого. Орієнтація на ліквідацію шляхом банкрутства стосується лише так званих „мертвих" підприємств, які фактично припинили свою підприємницьку діяльність, але не ліквідовані у встановленому порядку і продовжують знаходитися на обліку як платники податків.

Питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу регламентуються Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» .

Найбільше значення у системі антикризових заходів мають передбачені Законом процедури перенесення установлених строків сплати податків і зборів на більш пізніші терміни.

Мета застосування процедури відстрочення або розстрочення сплати платежів до бюджетів - надати платнику можливість своєчасно виконувати свої зобов'язання перед бюджетом та уникати подальшого накопичення боргів. Шляхом проведення поступових розрахунків з бюджетом, платники отримують можливість вийти із скрутного фінансового становища, залишитися платоспроможними, зберегти робочі місця працюючим.

Органи державної податкової служби мають право надавати розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань (боргу) платникам податків згідно з пунктом 9 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" (із внесеними змінами і доповненнями) [13] та статтею 14 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" [22].

Крім того, податкові органи мають право приймати рішення у процедурах санації про прощення (списання) та (або) відстрочку (розстрочку) сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" [6].

Під розстроченням податкових зобов'язань (боргу) розуміють надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань (боргу) на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Відстрочення податкових зобов'язань (боргу) має місце у випадку перенесення сплати основної суми податкових зобов'язань (боргу) платника податків на умовах податкового кредиту, за якими основна сума податкових зобов'язань (боргу) та нараховані на неї проценти сплачуються рівними частками, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним податковим органом, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання, або одноразово у повному обсязі.

Визначення сум податкових зобов'язань (боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється органами державної податкової служби за даними карток особових рахунків платників податків стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та погашення яких віднесено до їх компетенції.

Розстрочення (відстрочення) не може надаватися щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів і податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування, а також щодо сплати прибуткового податку із заробітної плати робітників і службовців (крім пені за прострочення встановлених термінів сплати (перерахування)).

Діючим законодавством передбачено зазначений нижче порядок прийняття рішення щодо реструктуризації податкової заборгованості (рис. 1).

1 етап - подання письмової заяви щодо проведення процедури розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Заява подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації підприємства або за місцем обліку податкового зобов'язання (боргу).

Самостійне погашення податкового боргу може бути здійснено за рахунок таких джерел:

будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел;

активи як власника об'єктів нерухомої власності, так і будь-якої іншої особи, на яку покладено обов'язок сплати;

кошти, незалежно від джерел їх походження, у сумі, яка не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових та прирівняних до них обов'язкових резервів, сформованих відповідно до закону) - для банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій.

2 етап - розгляд заяви у податковому органі та прийняття рішення щодо її задоволення (відхилення). Заява платника щодо надання розстрочення (відстрочення) розглядається в місячний термін.

За результатами розгляду керівник (його заступник) податкового органу приймає рішення про розстрочення (відстрочення), яке оформляється на бланку відповідного органу, або відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі з викладенням причин відмови.

Підставою для розстрочення податкових зобов'язань (боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу.

Підставою для відстрочення податкових зобов'язань (боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непереборної сили, які призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків.

Достатнім доказом для прийняття рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань (боргу) вважається наявність:

аналізу фінансового стану платника податків за попередній звітний період;

розрахунків прогнозних доходів такого платника, які свідчать про можливість погашення податкових зобов'язань (боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення або відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом.

3 етап - документальне оформлення рішення щодо розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Рішення про розстрочення (відстрочення) складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу державної податкової служби.

Якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом державної податкової служби вищого рівня, рішення виписується в трьох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу державної податкової служби за місцем реєстрації такого платника податків (за місцем обліку такого податкового зобов'язання (боргу)), третій -- органу державної податкової служби, який приймає рішення.

Усі рішення про розстрочення (відстрочення) реєструються підрозділом стягнення податкового боргу в журналі, який ведеться в електронному вигляді.

Органи державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків (за місцем обліку податкового зобов'язання - боргу) реєструють не тільки прийняті безпосередньо ними рішення, а й рішення органів державної податкової служби вищого рівня стосовно платників податків, які перебувають у них на обліку.

4 етап - укладання договору про розстрочення (відстрочення).

Після прийняття або отримання рішення, орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків або за місцем обліку його податкового зобов'язання (боргу), укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення). У договорі вказуються:

назва та вид платежу;

коди бюджетної класифікації;

сума розстроченого (відстроченого) податкового зобов'язання (боргу);

термін розстрочення (відстрочення);

терміни сплати зазначених сум;

права та обов'язки платника податків і податкового органу;

умови дії прийнятого рішення та укладеного договору. Термін дії договору починається від дати його укладення.

Основною умовою надання та дії розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань (боргу) є недопущення утворення платником податків нового податкового боргу, а саме:

обов'язкова сплата всіх поточних платежів;

своєчасна сплата чергової частки розстроченої (відстроченої) суми;

своєчасна сплата нарахованих на таку суму процентів.

Зміни або доповнення до договору, які будуть внесені в подальшому, затверджуються підписами та печатками посадових осіб учасників договору.

Відомості про укладений договір про розстрочення (відстрочення) вносяться до картки особового рахунку платника.

Якщо на дату підписання договору суми податкових зобов'язань (податкового боргу) платника податків були вже частково погашені, то в договорі вказується сума податкового зобов'язання (боргу), визначеного в картці особового рахунку платника на момент підписання договору.

Якщо договір про розстрочення (відстрочення) укладається пізніше дня прийняття відповідного рішення, то таке рішення є підставою для скасування пені та штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, сума якого підлягає відстроченню (розстроченню), за період з початку дії розстрочки (відстрочки) до дати підписання договору.

5 етап - виконання договору про реструктуризацію податкової заборгованості

За надання права на перенесення терміну податкових платежів на більш пізній термін платник податків сплачує платню (проценти). Сума процентів на сплачене розстрочене (відстрочене) податкове зобов'язання (борг) (його частку) підлягає самостійному розрахунку. Розмір процентів не може бути меншим, ніж ставка Національного банку України, яка діє на перший день надання розстрочення (відстрочення) сплати податкового зобов'язання (боргу) (день сплати попередньої частки розстроченого (відстроченого) податкового зобов'язання - боргу) або на день його (його частини) погашення (день прийняття рішення про скасування розстрочення (відстрочення) залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою.

Сплата процентів проводиться одночасно зі сплатою відстроченої або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми.

У разі недобросовісного виконання умов договору та інших обставин рішення про реструктуризацію податкової заборгованості може бути скасовано органом державної податкової служби, що його прийняв, або органом державної податкової служби вищого рівня, про що повідомляється платник податків та відповідний податковий орган. Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань (боргу) оформляється на бланку відповідного податкового органу. Укладений договір одночасно вважається розірваним.

6 етап - довгострокове погашення розстрочених (відстрочених) сум та нарахованих на них процентів (при потребі). Дострокове погашення розстрочених (відстрочених) сум та нарахованих наних процентів може здійснюватися:за наявної сплати (грошове погашення); без наявної сплати (заліком).

Для документального оформлення дострокового погашення розстрочених (відстрочених) сум платник податків, не пізніше третього робочого дня за днем дострокового погашення, повинен звернутися до органу державної податкової служби, який укладав з ним договір про розстрочення (відстрочення), із заявою про скорочення термінів дії розстрочення (відстрочення) внаслідок дострокового виконання зобов'язань з обов'язковим визначенням сум та реквізитів документа про дострокове погашення.

Згідно з резолюцією керівника (його заступника) органу державної податкової служби на заяві платника спеціалісти підрозділу стягнення податкового боргу вносять відповідні зміни до договору про розстрочення (відстрочення), а також до картки особового рахунку платника.

Від дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань (боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний термін дії розстрочення (відстрочення).

Розстрочені (відстрочені) суми податкових зобов'язань (боргу) та суми нарахованих процентів, що залишилися не сплаченими на день прийняття рішення про скасування розстрочення (відстрочення), стягуються та погашаються у загальному порядку, установленому законодавством для стягнення та погашення податкового боргу.

7 етап - уточнення обсягу та умов реструктуризації податкової заборгованості (при потребі). У період дії розстрочення (відстрочення) платник має право порушувати перед органом державної податкової служби питання про перенесення термінів сплати частки розстроченої (відстроченої) суми в межах граничних строків сплати таких сум у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень і незалежних від нього причин.

У цьому разі платник подає заяву про перенесення термінів погашення платежу до органу державної податкової служби, з яким укладено договір про розстрочення (відстрочення), яка розглядається керівництвом.

Рішення про перенесення раніше визначених термінів сплати розстрочених (відстрочених) сум може бути прийнято тільки за умови погодження вказаного питання з органом державної податкової служби, який приймав рішення про розстрочення (відстрочення). Рішення про перенесення раніше визначених термінів сплати розстрочених (відстрочених) сум з місцевих податків і зборів повинно узгоджуватися ще з фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади. При цьому, орган державної податкової служби, який укладав договір про розстрочення (відстрочення), вносить до нього відповідні зміни та доповнення, які заносяться до картки особового рахунку платника.

З метою запобігань зловживань з боку платників податків до питання розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості органи державної податкової служби ставляться дуже обережно. Позитивне рішення приймається тільки у разі доведення його доцільності та позитивності. Отже, головною передумовою реструктуризації податкової заборгованості є економічно виважена та обґрунтована підготовка документів, що підтверджують доцільність розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Таким документом залежно від часу проведення процедури реструктуризації є антикризова програма підприємства (при досудовій санації) або план санації (у перебігу проведення судової санації).

При укладанні мирової угоди у справі про банкрутство відповідно до затвердженого Порядку органами державної податкової служби також застосовуються процедури прощення (списання) та розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості, які є в даному випадку обов'язковими.

Прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкового боргу органами державної податкової служби здійснюється щодо тих податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, які передбачені Законом України „Про систему оподаткування" [24] і включаються до бюджетів відповідних рівнів, а також усі видів пені, штрафних та фінансових санкцій, що зараховуються до бюджетів усіх рівнів, плати за наданий податковий кредит.

Прощенню (списанню) чи розстроченню (відстроченню) підлягають нараховані, але не сплачені на дату укладення мирової угоди у справі про банкрутство суми податкового боргу, в тому числі відстрочені, розстрочені та реструктуровані до дня укладання мирової угоди, а також 30% від донарахованих за результатами документальних перевірок сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів та фінансових санкцій за всіма видами податків, які виникли протягом трьох останніх календарних років перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду.

Сума податкового боргу, що підлягає прощенню (списанню) і розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними особових рахунків платників податків.

Керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про прощення (списання) податкового боргу або розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості протягом трьох днів з дня отримання ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди.

Визначені до прощення (списання) суми податкового боргу списуються у картках особових рахунків платників податків (зміст операції - „Списано згідно з Законом № 784-XIV за рішенням № ").

Відомості про визначені до розстрочення (відстрочення) суми податкового боргу переносяться до картки особового рахунку платника податків. Графік погашення розстроченої (відстроченої) заборгованості розроблюється керівником підприємства та подається органу державної податкової служби. Користування податковим кредитом у цьому випадку є безоплатним. Максимальний термін реструктуризації - 10 років. Термін сплати до 15-го числа кожного місяця.

Суб'єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність за своєчасність внесення розстрочених (відстрочених) сум або їх частин до бюджетів у порядку, встановленому чинним законодавством.

Список використаних джерел

1. Менеджмент для магистров [Текст] : учебное пособие / , С. Н. Козьменко ; ред. А. А. Епифанов. - Сумы : Университетская книга, 2003. - 762 с.

2. Хіт, Роберт. Кризовий менеджмент для керівників [Текст] : посібник / Р. Хіт. - К. : Всеувито : Новий друк, 2002. - 566 с.

3. Никитина, Н. Антикризисное финансирование управление предприятием: исследование факторов [Текст] / Н. Никитина // Проблемы теории и практики управления. - 2007. - N 7. - C.91-102

4. Василенко, В.О. Антикризове управління підприємством [Текст] : навчальний посібник / В. О. Василенко. - К. : ЦУЛ, 2003. - 504 с.

5. Антикризове фінансове управління підприємством [Текст] : навчальний посібник / Є. І. Ляшенко ; ; Мін-во освіти і науки України, Запорізький ін-т держ. та муніципального управління. - К. : ЦНЛ, 2005. - 208 с.

6. Жукова, Н. К. Сучасні методи антикризового управління підприємством [Текст] / Н. К. Жукова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - N 10. - С. 14-19

7. Терещенко, О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві [Текст] : монографія / О. О. Терещенко ; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ ім. Вадима Гетьмана. - К. : КНЕУ, 2006. - 268 с.

8. Школьник, І.О. Фінансовий менеджмент [Text] : навчальний посібник / І. О. Школьник, І. М. Боярко, Б. І. Сюркало. - Суми : Університетська книга, 2009. - I

9. Штангрет, А.М. Антикризове управління підприємством [Текст] : навчальний посібник / А. М. Штангрет, О. І. Копилюк. - К. : Знання, 2007. - 335 с.

10. Іванюта, С.М. Антикризове управління [Текст] : навчальний посібник / С. М. Іванюта ; Мін-во освіти і науки України, Держ. комітет статистики України, Держ. академія статистики, обліку та аудиту, Полтавська філія. - К. : ЦУЛ, 2007. - 288 с. - ISBN 978-966-364-423-3 : 30.00 грн.

11. Шапуров, О. О. Політика антикризового управління при загрозі банкрутства [Текст] / О. О. Шапуров // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - N 8. - C.147-155

12. Комарецька, П. В. Реструктуризація промислових підприємств у системі антикризового фінансового управління [Текст] / П. В. Комарецька // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - N 6. - C.61-64

13. Антикризове законодавство [Текст] // Инвестгазета. Нормативна база. - 2009. - N 17/18.