Управління трудовими ресурсами

29

ЗМІСТ

ВВЕДЕННЯ

1. Сучасний менеджмент

1.1 Портрет сучасного менеджера і його основні ролі

2. Вимоги до сучасного керівника

2.1 Вимога до особистості керівника і його професіональним навичкам

2.2 Вимоги до сучасного менеджера

3. Культура особистості менеджера

3.1 Етика менеджера: поняття, значення й функції

3.2 Моральні принципи менеджменту. Цінності й норми етики керуючого

3.3 Кодекс ділового спілкування менеджера: етичні вимоги до менеджера

4. Пропозиції по вдосконалюванню діяльності й особистих якостей керівника організації й рекомендації з підвищення його професіонального й культурного рівнів

ВИСНОВОК

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВВЕДЕННЯ

На всіх етапах становлення суспільства проблема керування стояла досить гостро й багато з людей намагалися вирішити її, але їхні праці носили розрізнений характер і не становили узагальненої теорії.

Тільки в другій половині минулого століття після перемоги промислової революції на Заході ситуація різко змінилася. Ринкові відносини стали повноправними власниками всіх сфер життя суспільства. Від керуючих був потрібний високий професіоналізм, компетентність, уміння порівнювати свою діяльність із існуючими законами. У результаті з'являється група людей, що спеціально займаються управлінською діяльністю. Головним завданням стає кропітка організація й щоденне керування виробництвом з метою забезпечення найбільшого прибутку власникам фірми. Ці люди стали називатися менеджерами.

Як свідчать останні роки, наше суспільство переживає важкі часи переходу від однієї системи життя до іншої. У зв'язку з цим, кардинальним чином змінюються як політика, економіка, так й психологія людини. Звісно, що суспільні зміни торкнулися й управлінської діяльності.

Стара система мислення оперувала принципами необмеженого зростання, що розумілося тільки в кількісних термінах - максимальні прибутки. Нова система мислення оперує поняттям рівноваги, що відповідає такому стану суспільства, при якому задоволення сьогоднішніх потреб не винне зменшувати шанси майбутніх поколінь на гідне життя. Менеджер, який діє в рамках нової концепції мислення, буде вивчати вплив всіляких дій з крапки зору їх послідовності для стану рівноваги.

У цей час існує деякий мінімум різних характеристик для сучасного менеджера. Що це за характеристики і яким повинен бути портрет сучасного менеджера, проблеми культури особистості в сучасному менеджменті й піде мова в цій курсовій роботі.

Ціль даної роботи вивчити вимоги до менеджера, проблеми культури особистості в сучасном менеджменті.

Дана тема актуальна для вивчення тому що менеджер - це головна фігура сучасної організації й від його моральних, етичних і професіональних принципів багато в чому залежить ефективність діяльності підприємства.

Завдання курсової роботи:

· вивчити портрет сучасного менеджера і його основні ролі;

· вивчити вимоги до сучасного менеджера;

· вивчити кодекс ділового спілкування менеджера: етичні вимоги до менеджера.

1. Сучасний менеджмент

Традиційне визначення менеджменту "управляти - це значить передбачати й планувати, організовувати, розпоряджатися, координувати й контролювати" уже не повною мірою відповідає реальної ситуації, що зложилася в сучасній економіці, основними характеристиками якої є:

· зміни в характері сучасного менеджменту, що, з одного боку, перетворюється в інтегрований процес, що поєднує всі вищевказані функції, а з іншого боку, здобуває модульну структуру, включаючи появу безлічі видів менеджменту - маркетинговий менеджмент, інноваційна, бюджетний і ін.;

· появи ряду нових функцій, таких як розвиток культури менеджменту, постійні інновації, інтелектуальний творчий процес розвитку й використання індивідуальних внутрішніх ресурсів менеджера й людського капіталу організації, інтелектуальне лідерство в керуванні командами й проектами, вплив менеджера на імідж своєї організації;

· нестабільність і динамічність зовнішніх і внутрішніх умов, які придбали турбулентний характер, змушують менеджерів самостійно постійно реорганізовувати й змінювати свої мети;

· увага до кінцевих результатів і ефективності управлінської діяльності, а не до функцій, діяльності, процесу;

· радикальна зміна взаємин між персоналом і керівництвом: ніхто не повинен "управляти людьми"; завдання - вести людей за собою; ціль - зробити продуктивними специфічної сильної сторони особистості й знання кожного індивіда;

· якісно новий вид децентралізації керування, що створює максимальну волю менеджерові-перетворювачу, формування нових внутрішніх мережних структур керування у вигляді команд, робочих груп для рішення проблем розвитку;

· нові інтелектуальні фактори сучасного керування, що проявляють себе в зміні рівня кваліфікації кадрів менеджерів, використовуваних ними нових методах планування й нових високих інформаційних технологіях і технічних засобах (високопродуктивні ЕОМ і їхньої мережі, телекомунікації, Інтернет);

· фактор ризику, що у сучасній економіці став одним із пріоритетних у прийнятті управлінських рішень.

Сучасний менеджмент - це специфічний засіб, функція, інструмент для виробництва організаціями результату. Виконання цієї надзадачі вимагає розширити сферу відповідальності менеджера, у яку входять всі фактори, що впливають на діяльність організації, і її результати: як внутрішні, так і зовнішні, як підконтрольні, так і повністю від її незалежні. Ця обставина вимагає стратегічного підходу до керування як по вертикалі (на всіх ієрархічних рівнях), так і по горизонталі (керування функціональними областями); стратегія - справа всіх співробітників. Людський фактор стає ключовим фактором успіху функціонування підприємства.

Реалізація принципів керування в сучасних умовах висуває високі вимоги до особистості менеджера.

1.1 Портрет сучасного менеджера і його основні ролі

Менеджер - спеціально підготовлений професійно керуючий, що знає, що він належить до особливої професії, а не є фахівцем у який - або області. Це людина, що займає постійну управлінську посаду й наділений повноваженнями ухвалювати рішення щодо певних виду діяльності організації функціонуючої в ринкових умовах.

 Специфіка праці менеджера визначається тим, що він реалізує функцію керівництва. При цьому перед ним коштує завдання - інтегрувати систему керування в єдине ціле, координувати дії її ланок.

Робота керівника надає більші можливості для розвитку особистості, надає людині достоїнство, є захоплюючою й захоплюючою. Менеджерові доводиться часто вирішувати сложнейшие завдання в умовах критичних ситуацій і невизначених перспектив.

Кризові ситуації, усе більше й більше потрясали західну економіку, зажадали від керуючих нових якостей. Просто ужиться з людьми була не досить - взаємодія потрібно було забезпечити надійною матеріальною базою, що створював надійний безперебійний збут товарів. Це зажадало від менеджера ще й маклерських здатностей [1, стор. 135].

Сьогодні фірми виросли настільки, що одноособове керування ними стало практично неможливим. Крім того, у керівників додалося й багато зовнішніх функцій, у тому числі взаємодія з партнерами, профспілкою, державними й політичними діячами. Кожним напрямком займався самостійний керуючий, тому глава корпорації ставав менеджером-організатором, основний обов'язок якого - координувати діяльність групи менеджерів.

Виконуючи цей обов'язок, сучасний менеджер виступає в декількох іпостасях.

По-перше, це керуючий, убраний владою, що керує більшим колективом людей.

По-друге, це лідер, здатний вести за собою підлеглих, використовуючи свій авторитет, високий професіоналізм, позитивні емоції.

По-третє, це - дипломат, що встановлює контакти з партнерами й владою, що успішно переборює внутрішні й зовнішні конфлікти.

По-четверте, це - вихователь, що володіє високими моральними якостями, здатний створити колектив і напрямний його розвиток у потрібне русло.

В-п'ятих, це - новатор, що розуміє роль науки в сучасних умовах, що вміє оцінити й без зволікання впровадити у виробництво той або інший винахід або раціоналізаторська пропозиція.

В-шостих, це - просто людину, що володіє високими знаннями й здатностями, рівнем культури, чесністю, рішучістю характеру й у той же час розважливістю, здатний бути у всіх відносинах зразком для навколишніх.

У процесі керування менеджер здійснює ряд конкретних функцій, серед яких:

- організація й планування діяльності колективу й своєї власної роботи;

- розподіл завдань і інструктаж підлеглих;

- контроль за ними;

- підготовка й читання звітів;

- перевірка й оцінка результатів роботи;

- ознайомлення з усіма новинками у світі бізнесу, техніки й технології, висування й розгляд нових ідей і пропозицій;

-рішення питань, що виходять за межі компетенції підлеглих;

- знайомство з поточною кореспонденцією;

- відповіді на дзвінки й прийом відвідувачів;

- проведення зборів і представництво;

- заповнення форм звітності;

- ведення переговорів;

- підвищення кваліфікації.

Всі ці роботи характеризуються розмаїтістю форми самих дій і місця їхнього здійснення, широкими контактами й комунікаціями усередині й поза фірмою, швидкою зміною подій, людей і дій.

Виконуючи свої повсякденні обов'язки, менеджер спілкується з різними категоріями осіб. Насамперед, це партнери. Іноді вони можуть бути досить неприємними, що висувають безглуздої вимоги й навіть загрозливими, але в кожному разі звертатися з ними потрібно коректно, не показуючи роздратування. Інша категорія людей, з якими доводиться спілкуватися, - керівники різного рангу. У розмовах з ними виражатися треба чітко й недвозначно, дотримуватися тільки фактів або власних міркувань, коротко викладати думки. Ставлячи якусь проблему, найкраще відразу ж запропонувати варіант її рішення, щоб бос не займався нею від початку до кінця.

У процесі спілкування менеджерові доводиться виконувати три основних ролі.

По-перше, це роль координатора, що зв'язує одну групу людей з іншої й діалог, що спрощує, між ними. Цю роль імідж і представництво в зовнішньому світі; фактичний може грати номінальний глава фірми, що забезпечує її надихаючої дії людей, спрямовані на лідер, досягнення цілей фірми; комунікатор, що створює можливість надійних безперервних контактів між співробітниками [2, стор. 59].

По-друге, це роль інформатора, що забезпечує прийом, передачу й обробку різного роду інформації. Цю роль може грати контролер, що стежить за роботою підлеглих, що порівнює її з поставленими цілями. Її може взяти на себе розповсюджувач ідей, що у курсі всіх змін, що впливають на роботу співробітників, що інформує їх про це, що роз'ясняє політикові фірми. Це й представник, що роз'ясняє значення й характер проблем іншим підрозділам або партнерам.

По-третє, це роль, пов'язана із прийняттям рішень. Її грає підприємець, що ится нові шляхи досягнення цілей і ризик, що бере на себе всю відповідальність за, пов'язаний з ними. Її грає менеджер, відповідальний за розподіл ресурсів фірми. Її, нарешті, грає представник фірми, ведучий переговори з партнерами.

Менеджери вищої ланки фірми звичайно є номінальними главами, координаторами, представниками, визначають мети й основні принципи діяльності.

Менеджери середньої ланки найчастіше виступають як генератори ідей, представників на переговорах, координаторів діяльності своїх підлеглих, визначаючи їхні функціональні обов'язки й мети, що вдосконалюють виробничий процес.

Менеджери нижчої ланки - майстра - перебувають ближче до безпосередніх виконавців. Мети для них формуються на найближчу перспективу безпосередніми керівниками й орієнтовані на підвищення продуктивності праці, кваліфікації окремих працівників, зниження шлюбу. На відміну від попередніх категорій керівників вони вирішують питання не "Що робити?", а "Як робити?".

Навколишні, як уважають психологи, сприймають лідера по чотирьох основних моделях:

1) один з нас;

2) кращий з нас - зразок для наслідування;

3) втілення чеснот;

4) виправдання всіх очікувань, відповідно до чого й будують своє відношення до нього, дозволяють лідерові поширювати свій вплив на колектив і кожного окремо [3, стор. 235].

2. Вимоги до сучасного керівника

2.1 Вимога до особистості керівника і його професіональним навичкам

Менеджер, його особисті якості сильно впливають на процес керування, на його ефективність, що забезпечується насамперед з'єднанням воєдино 5 факторів виробництва: капіталу, інформації, матеріалів, людей і організації, самим головним з яких є людина.

У зв'язку із цим необхідна розробка загальної моделі сучасного менеджера.

Знання й уміння менеджера.

Сучасний менеджер в усьому світі сприймається як ефективний, інноваційний керівник. Менеджер повинен мати широкий кругозір і системне нестандартне мислення з питань внутрішнього взаємозв'язку, факторів корпорації й взаємодії останніх із зовнішнім середовищем. Він повинен мати високі загальнолюдські якості й психологічні здатності, мати здатності йти на розумний і зважений ризик, уміти здійснювати бізнес - проектування, розробляти, коректувати й здійснювати бізнес-план. Уміти здійснювати маркетингові дослідження, прогнозувати розвиток організації з урахуванням потреб і заняття в ньому нових інноваційних ніш.

Особисті якості менеджера. Менеджерові необхідно мати:

спрагу знань, професіоналізм, новаторство й творчий підхід до роботи;

завзятість, упевненість у собі й відданість справі;

нестандартне мислення, винахідливість, ініціативність і здатність генерувати ідеї;

психологічні здатності впливати на людей;

коммуникабельность і почуття успіху;

емоційну врівноваженість і стрессоустойчивость;

відкритість, гнучкість і легку приспосабливаемость до змін, що відбуваються;

ситуаційне лідерство й енергію особистості в корпоративних структурах;

внутрішню потребу до саморозвитку й самоорганізації;

енергійність і життєстійкість;

схильність до успішного захисту й настільки ж ефективному нападу;

відповідальність за діяльність і за ухвалені рішення;

потреба працювати в колективі й з колективом.

3. Етичні норми менеджера.

Менеджер у своїй діяльності з колегами й партнерами керується загальноприйнятими моральними правилами й нормами: додержуватися методів чесної конкуренції; не використовувати «брудні гроші» у своїй діяльності; «грати у відкриту», якщо партнер робить також, намагатися виконати дане їм обіцянка при будь-яких умовах, використовувати тільки чесні методи при спробі впливати на підлеглих, бути вимогливим, але не ображати достоїнство, бути уважним і попереджувальним.

4. Особисті ресурси менеджера.

Основними ресурсами менеджера є: інформація й інформаційний потенціал, час і люди, уміло використовуючи які керівник забезпечує одержання високих результатів, постійно підвищуючи конкурентоспроможність керованої їм організації.

5. Навички й здатності менеджера ефективно управляти.

На ефективність керування можуть впливати:

здатність управляти собою;

розумні особисті цінності;

чіткі особисті цілі;

завзятий постійний особистий ріст;

навички й завзятість вирішувати проблеми;

винахідливість і здатність до інновацій;

висока здатність впливати на навколишнім;

знання сучасних управлінських підходів;

здатність формувати й розвивати ефективні робочі групи;

уміння навчати й розвивати підлеглих.

6. Обмеження саморозвитку менеджера.

До таких недоліків варто віднести:

невміння управляти собою;

розмиті особисті цінності;

неясні особисті цілі;

зупинений саморозвиток;

недостатність навички вирішувати проблеми;

недолік творчого підходу;

невміння впливати на людей і їх консультувати;

недорозуміння особливостей, процесів керування;

слабкі навички керування людьми й ресурсами;

невміння навчати й установлювати вимога на саморозвиток;

низька здатність формувати колектив.

На ефективне керування робить дія оперативна інформація, комунікації, тобто здатність обмінюватися інформацією. Менеджер повинен розуміти важливість комунікації, постійно вдосконалювати комунікацію. Існує кілька способів удосконалювання інформаційного обміну:

1. Регулювання інформаційних потоків.

2. Управленченские дії.

3. Системи зворотного зв'язку.

4. Системи збору пропозицій.

5. Інформаційні бюлетені, публікації й відеозаписи організації..

6. Сучасна інформаційна технологія.

2.2 Вимоги до сучасного менеджера

Менеджер, його особисті якості сильно впливають на процес керування, на його ефективність, що забезпечується насамперед з'єднанням воєдино 5 факторів виробництва: капіталу, інформації, матеріалів, людей і організації, самим головним з яких є людина.(см. табл. 2.1.).

Таблиця 2.1. Основні вимоги до менеджера

Основні вимоги до менеджера	Окремі якості
1	2
1. Знання й уміння менеджера	Сучасний менеджер в усьому світі сприймається як ефективний, інноваційний керівник = лідер + влада + стиль роботи + кар'єру. Менеджер повинен мати широкий кругозір і системне нестандартне мислення з питань внутрішнього взаємозв'язку, факторів корпорації й взаємодії, останніх із зовнішнім середовищем. Він повинен мати високі загальнолюдські якості й психологічні здатності, мати здатності йти на розумний і зважений ризик, уміти здійснювати бізнес - проектування, розробляти, коректувати й здійснювати бізнес-план. Уміти здійснювати маркетингові дослідження, прогнозувати розвиток організації з урахуванням потреб і заняття в ньому нових інноваційних ніш.
2. Особисті якості менеджера	Особисті якості менеджера включають: спрага знань, професіоналізм, новаторство й творчий підхід до роботи; завзятість, упевненість у собі й відданість справі; нестандартне мислення, винахідливість, ініціативність і здатність генерувати ідеї; психологічні здатності впливати на людей; коммуникабельность і почуття успіху; емоційна врівноваженість і стрессоустойчивость; відкритість, гнучкість і легка приспосабливаемость до змін, що відбуваються; ситуаційне лідерство й енергія особистості в корпоративних структурах; внутрішня потреба до саморозвитку й самоорганізації; енергійність і життєстійкість;
3. Етичні норми менеджера	Менеджер у своїй діяльності з колегами й партнерами керується загальноприйнятими моральними правилами й нормами: додержуватися методів чесної конкуренції; не використовувати «брудні гроші» у своїй діяльності; «грати у відкриту», якщо партнер робить також, намагатися виконати дане їм обіцянка при будь-яких умовах, використовувати тільки чесні методи при спробі впливати на підлеглих, бути вимогливим, але не ображати достоїнство, бути уважним і попереджувальним.
4. Особисті ресурси менеджера	Основними ресурсами менеджера є: інформація й інформаційний потенціал, час і люди, уміло використовуючи які керівник забезпечує одержання високих результатів, постійно підвищуючи конкурентоспроможність керованої їм організації.
5. Навички й здатності менеджера ефективно управляти колективом і підприємством	Навички менеджера включають: здатність управляти собою; розумні особисті цінності; чіткі особисті цілі; завзятий постійний особистий ріст; навички й завзятість вирішувати проблеми; винахідливість і здатність до інновацій; висока здатність впливати на навколишнім; знання сучасних управлінських підходів; здатність формувати й розвивати ефективні робочі групи; уміння навчати й розвивати підлеглих;
6. Основні недоліки сучасного менеджера	Недоліки сучасного менеджера: невміння управляти собою; розмиті особисті цінності; неясні особисті цілі; зупинений саморозвиток; недостатність навички вирішувати проблеми; недолік творчого підходу; невміння впливати на людей і їх консультувати; недорозуміння особливостей, процесів керування; слабкі навички керування людьми й ресурсами; невміння навчати й установлювати вимога на саморозвиток; низька здатність формувати колектив.

На ефективне керування робить дія оперативна інформація, комунікації, тобто здатність обмінюватися інформацією. Менеджер повинен розуміти важливість комунікації, постійно вдосконалювати комунікацію.

3. Культура особистості менеджера

3.1 Етика менеджера: поняття, значення й функції

Сучасний рівень розвитку науки й техніки висуває високі вимоги до рівня професійної підготовленості менеджера, що спеціалізується в тій або іншій області. Крім цього, будь-якому менеджерові, незалежно від сфери діяльності, будь те виробництво, комерція, фінансова справа або шоу-бізнес, необхідно мати навички роботи з персоналом, постійно враховувати людський фактор у рішенні управлінських завдань:

- передбачати, прогнозувати подальший розвиток, визначати мети й розробляти стратегію й тактику їхнього досягнення;

- організовувати діяльність підприємства (відділу, підрозділу) відповідно до його мет і призначенням, з огляду на (погоджуючи) матеріальні й соціальні аспекти;

- розпоряджатися персоналом; - погоджувати (зв'язувати, поєднувати, сполучити) всі дії й зусилля; - контролювати виконання управлінських рішень і розпоряджень.

Менеджерові необхідно розвивати ряд здатностей і особистісних рис керівника, серед яких найбільш важливими є інтелект, упевненість у собі, чесність, відповідальність і здоровий глузд.

Сума цих якостей дозволяє в роботі опиратися не тільки на владні повноваження, покладені керівникові за посадою, але й на неформальний авторитет, здатний зіграти більше важливу роль у роботі з людьми, особливо в налагодженні атмосфери співробітництва й формуванні здорового настигнутого клімату в колективі.

Будь-який менеджер часто зіштовхується з необхідністю приймати такі рішення, які ставлять перед ним складні етичні проблеми, і в таких ситуаціях менеджер не владний змінити що-небудь: він змушений приймати рішення, у результаті виконання яких неминуче постраждають люди; йому доводиться йти на угоди, у яких доводиться вибирати між дорівнює необхідними матеріальними цінностями й проходженням устояним моральним принципам; він виявляється в такому положенні, що інтереси його організації й мети роботи входять у суперечність із особистими потребами конкретних службовців або споживачів.

Прикладом цього може служити зловживання інвестиціями, використовуючи доходи й ресурси для особистого збагачення. Менеджери, застосовують багато способів непрямого одержання грошей, які по праву належать акціонерам. Найбільше часто вживаний спосіб - шахрайські операції зі статтями витрат. Інший загальноприйнятий хід - завищення рахунку з наступною дільбою різниці між завищеною й реальною сумою рахунку з постачальником. Нарешті, існує практика продажу секретів фірми конкурентові або використання внутріфірмової інформації для гри на фондовій біржі.

Менеджер повинен пам'ятати, що несе особисту відповідальність перед колегами й компанією за сприяння в усуненні причин і обставин, що підривають такі умови й негативно позначаються на обстановці в колективі.

Деякі норми етичного поводження менеджера:

1. Не подавати й тіні сумніву у своїй добропорядності, чесності й сумлінності, особливо коли мова йде про підвищення по службовим сходам, преміях, досягненні своїх цілей у кар'єрі;

2. Ставиться з повагою до свого керівництва, випливаючи тим суспільним цінностям, яким служить;

3. Взяти за правило ставитися до людей так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас;

4. Не хвастатися своїми талантами, нехай ваша робота виявить їх сама;

5. Берегти суспільні гроші так само, як свої;

6. Ясно виражати свої погляди на права інших людей. Визнаючи дані права, не виходити за їхні границі;

7. Відкрито вибачитися перед усіма, якщо зробив помилку;

8. Намагатися, щоб особисті незначні цілі не мали зверхність над професійними.

Достатнє число людей, оказавшихся у двозначній діловій ситуації, зроблять висновок, що те, що не заборонено, уважається правильним, особливо якщо за певні вчинки їх нагороджують.

Службовці не повинні вживати кроків, які суперечать або можуть розглядатися як протиріччя професійним обов'язкам.

3.2 Моральні принципи менеджменту. Цінності й норми етики керуючого

Без дотримання етики ділового спілкування між керівником і підлеглим більшість людей почувають себе в колективі дискомфортно, морально незахищено. Відношення керівника до підлеглих впливає на весь характер ділового спілкування, багато в чому визначає його морально-психологічний клімат. Саме на цьому рівні формуються в першу чергу моральні еталони й зразки поводження.

Формами розпорядження можуть бути: наказ, прохання, питання й так званий «доброволець».

Наказ найчастіше варто використовувати в надзвичайній ситуації, а також відносно несумлінних співробітників.

Прохання використовується в тому випадку, якщо ситуація рядова, а відношення між керівником і підлеглим засновано на довірі й доброзичливості. Така форма дозволяє співробітникам висловити свою думку на проблему в тому випадку, якщо вона за якимись причинами не може бути вирішена.

Етичні обов'язки керівників:

1. Керівники повинні бути зразком морального поводження.

2. Лідери відповідальні за перспективи очолюваної ними організації;

3. Лідери повинні постійно інформувати підлеглих про свої наміри. Працівники очікують від керівництва, що воно буде надавати їм всю інформацію, необхідну для ефективної роботи;

4. Лідери відповідальні за формування злагоджено працюючого колективу, заснованого на високому рівні довіри.

5. Керівники відповідають за створення обстановки, що заохочує розвиток особистості й творчість.

Необхідно виключити всі форми нелегальної дискримінації, обману, зловживання суспільними фондами.

Устав фірми повинен категорично заборонити які-небудь дії будь-якого співробітника стосовно іншого співробітника, замовникові або постачальникові, які можуть бути кваліфіковані як переслідування.

Головне завдання керівника - створити на роботі обстановку, у якій будуть виключені будь-які переслідування через расу, підлоги, кольору шкіри, релігії, походження, віку, сексуальних схильностей, фізичної неповноцінності або будь-яких інших якостей, що не впливають на виконання посадових обов'язків.

З метою підвищення етичності поводження співробітників можна використовувати наступні заходи й методи:

1. Етичні кодекси описують систему загальних цінностей і правил етики, яких, на думку організації, повинні б дотримуватися її працівники. Етичні нормативи розробляються з метою опису цілей організації, створення нормальної етичної атмосфери й визначення етичних рекомендацій у процесі прийняття рішень.

2. Карти етики - набір етичних правил і рекомендацій, що конкретизують етичний кодекс організації для кожного співробітника.

3. Комітети з етиці.

4. Соціальні ревізії запропоновані для оцінки й складання звітів про соціальний вплив дій і програм організації.

5. Навчання етичному поводженню - підхід, використовуваний організаціями для підвищення показників етичності поводження.

6. Етична експертиза являє собою всебічний аналіз конкретного аспекту діяльності організації (або конкретного проекту), що викликає стурбованість вищого керівництва, персоналу або громадськості й може вплинути на імідж і перспективи організації.

7. Етичне консультування проводиться тоді, коли проблеми організації не можуть бути вирішені силами самої організації через складність і суперечливість ситуації, пов'язаної з конкретними моральними дилемами, для чого запрошуються компетентні незалежні фахівці з ділової етики з боку.

3.3 Кодекс ділового спілкування менеджера: етичні вимоги до менеджера

Процес обміну інформацією (досвідом, знаннями, ідеями й т.п.) побудований на міжособистісному спілкуванні, що у свою чергу припускає достатню компетентність учасників контактування в таких сферах як психологічна взаємодія, організаційні системи й керування персоналом навмисно опустивши питання, пов'язані з видами й типами спілкування, вербальними й невербальними засобами спілкування, звернемося безпосередньо до сутності й принципів ділових відносин і характеристиці ділового етикету.

Необхідність підвищення якості етичної свідомості особливо очевидна у світлі наступних змін в організації сучасного бізнесу:

1) ріст рівня корпоративності в цей час;

2) інформаційна революція.

Потреба введення сучасних виробничих технологій часто рівнозначна необхідності значних економічних нововведень у роботі великих корпорацій.

Одним з недоліків неймовірного росту сучасних корпорацій є неминучий ріст бюрократичних організаційних структур усередині них. При цьому виникає тенденція, типова для бюрократичних структур, відповідальних за прийняття рішень, що полягає в беззаперечному підпорядкуванні особі, що коштує вище на ієрархічній градації. Ця тенденція приводить до того, що серйозним образом придушується ініціатива. А це ставить масу етичних проблем для осіб, відповідальних за прийняття рішень усередині таких організаційних структур, що також приводить до виникнення ситуацій, коли навіть гарні й чесні люди роблять погані й безчесні вчинки, хоча це робиться для блага корпорації.

Друга зміна в організації сучасного бізнесу - це інформаційна революція. Комп'ютер сконцентрував інформацію й зробив її набагато більше доступної. З одного боку, значно більше людей в усьому світі в цей час мають самий широкий доступ до джерел інформації. З іншого боку - використання комп'ютера допускає масову концентрацію сугубо особистої інформації про людей і про їхні звички.

Етичні стандарти на робочому місці істотно відрізняються від загальноприйнятих стандартів у звичайному житті.

У процесі службової діяльності люди часто змушені робити такі речі, які б ніколи не робили у звичайних, побутових умовах. Наприклад, більшість ніколи б навіть не подумали красти матеріали для листа із чийого-або будинку. Однак дуже часто несуть різні матеріали зі свого робочого місця для подальшого їхнього використання в особистих цілях або віддають їхнім членам своєї родини або друзям.

Але в організації, у якій дрібні розкрадання є звичайною справою, стає важко провести границю між нормальним поводженням співробітників і таких сумнівних учинків, як, наприклад, особисті переговори по телефоні, призначеному для ділових контактів, приватні поїздки працівників за рахунок бюджету організації й т.д. Саме тому, що дрібні крадіжки здаються всім настільки тривіальними, украй незручним здається всім і боротися з ними. Але як тільки такий порядок виявляється загальноприйнятим, більше важкої виявляється й боротьба із провинами, які по ступені наносимого шкоди виявляються набагато більше тяжкими. Згодом працівники виявляються в такому положенні, що вже не можуть протистояти великим розтратам фондів, які могли б піти на прибуток акціонерам або ж повернуті людям, на чиї гроші функціонує організація. Приховання істини є ще одним прикладом поводження, що вважається неправильним, але тільки не на робочому місці.

Ведення бізнесу в основному означає купівлю й продаж товару з однобічною вигодою. Коли з'являється можливість дати помилкову інформацію про об'єкт продажу, продавець не обов'язково скористається цією можливістю, побоюючись санкцій, закладених у законодавстві. Однак приховання всієї правди, особливо тієї інформації про продаваний товар, що може змусити покупця шукати такий же товар в іншому місці, просто не враховується в такій «грі», як торгівля. Робота людини створює ситуації з незвичайними правилами поведінки, які істотно відрізняються від правил, які діють при будь-яких інших контактах людини в суспільстві.

У робочих умовах підлесливість і інтриганство можуть уважатися «умінням працювати з людьми». У звичайних умовах, до людинии, що лестощами розташовує до себе інших людей, щоб потім використовувати їх для досягнення своїх цілей, будуть ставитися як до людини нещирому. На робітнику ж місці його назвуть «здатним маневрувати» [4, стор. 66].

Сучасний рівень розвитку науки й техніки висуває високі вимоги до рівня професійної підготовленості менеджера, що спеціалізується в тій або іншій області. Крім цього, будь-якому менеджерові, незалежно від сфери діяльності, будь те виробництво, комерція, фінансова справа або шоу-бізнес, необхідно мати навички роботи з персоналом, постійно враховувати людський фактор у рішенні управлінських завдань:

- передбачати, прогнозувати подальший розвиток, визначати мети й розробляти стратегію й тактику їхнього досягнення;

- організовувати діяльність підприємства (відділу, підрозділу) відповідно до його мети і призначенням, з огляду на (погоджуючи) матеріальні й соціальні аспекти;

- розпоряджатися персоналом;

- погоджувати (зв'язувати, поєднувати, сполучити) всі дії й зусилля;

- контролювати виконання управлінських рішень і розпоряджень [5, стор. 133].

Будь-який менеджер часто зіштовхується з необхідністю приймати такі рішення, які ставлять перед ним складні етичні проблеми, і в таких ситуаціях менеджер не владний змінити що-небудь: він змушений приймати рішення, у результаті виконання яких неминуче постраждають люди; йому доводиться йти на угоди, у яких доводиться вибирати між дорівнює необхідними матеріальними цінностями й проходженням устояним моральним принципам; він виявляється в такому положенні, що інтереси його організації й мети роботи входять у суперечність із особистими потребами конкретних службовців або споживачів.

Кожний поважаючий себе менеджер зобов'язаний чітко дотримувати норм етики, прийняті на фірмі, у якій він працює.

Менеджер повинен пам'ятати, що несе особисту відповідальність перед колегами й компанією за сприяння в усуненні причин і обставин, що підривають такі умови й негативно позначаються на обстановці в колективі.

Таблиця 3.1. Норми етичного поводження менеджера

Норми етичного поводження менеджера
1) Не подавати й тіні сумніву у своїй добропорядності, чесності й сумлінності, особливо коли мова йде про підвищення по службовим сходам, преміях, досягненні своїх цілей у кар'єрі;
2) Ставиться з повагою до свого керівництва, випливаючи тим суспільним цінностям, яким служить;
3) Взяти за правило ставитися до людей так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас;
4) Не хвастатися своїми талантами, нехай ваша робота виявить їх сама;
5) Берегти суспільні гроші так само, як свої;
6) Ясно виражати свої погляди на права інших людей. Визнаючи дані права, не виходити за їхні границі;
7) Відкрито вибачитися перед усіма, якщо зробив помилку;
8) Намагатися, щоб особисті незначні цілі не мали зверхність над професійними.

Без дотримання етики ділового спілкування між керівником і підлеглим більшість людей почувають себе в колективі дискомфортно, морально не захищено. Відношення керівника до підлеглих впливає на весь характер ділового спілкування, багато в чому визначає його морально-психологічний клімат. Саме на цьому рівні формуються в першу чергу моральні еталони й зразки поводження й культура особистості менеджера.

Стан ділової етики багато в чому визначається відношенням підприємців до правових норм. Ослаблення адміністративного контролю, породили крім очевидних вигід для національної економіки значну погрозу економічної безпеки країни від криміналізації господарської діяльності, росту активно сприяє неконтрольоване поширення незаконного підприємництва на внутрішньому ринку, а також у зовнішньоекономічній діяльності [6 стор. 122].

У західних країнах у цей час ділова етика тісно пов'язана із правом, що доводиться численними прикладами з ділової практики. Цей взаємозв'язок носить складний і одночасно стимулюючий характер для розвитку, як права, так і етики. У центрі морального й правового регулювання коштують основні питання соціального життя; і мораль, право оперують деякими загальними принципами, критеріями й поняттями прав, обов'язків, доказів.

Як відомо, право являє собою публічний інститут трансформації моральних подань у ясні правила соціального поводження й накладення покарання за їхнє порушення. Будучи представлено в різних своїх формах, право привселюдно закріплює рішення тих або інших життєво важливих проблем.

Іноді висловлюється думка, відповідно до якої проблеми ділової етики можна значно спростити або зовсім усунути, якщо перевести їх у правову площину й передати юристам. Коротко цей підхід виражається наступною фразою: «Нехай вирішують юристи; якщо це законно, те це морально». Подібний підхід, будь він прийнятий, без сумніву, значно спростив би варту перед нами завдання. Однак переважна більшість фахівців сходяться в думці про те, що все-таки необхідно проводити розходження між моральною й правовою оцінкою якого-небудь явища.

Важливість вивчення ділової етики важко переоцінити. Воно допомагає не тільки сформулювати потрібні етичні цінності для кожної людини й вільніше орієнтуватися бізнесменам у складних проблемах, що виникають при прийнятті рішень, але й створити етичну інфраструктуру, що повинна уможливити введення й роботу ринкової економіки й ринкових відносин [7, стор.115].

Але, незважаючи на майже ідеальні якості, якими повинен володіти менеджер, він, насамперед людина. З усіма його особливостями, особливостями його характеру, формою взаємини з іншими людьми. Як усякій людині, йому властивий характер і темперамент. Від цього в більшості випадків і залежить його стиль, метод, тип керівництва.

4. Пропозиції по вдосконалюванню діяльності й особистих якостей керівника організації й рекомендації з підвищення його професіонального й культурного рівнів

До менеджера пред'являються більші вимоги, які гарний менеджер зможе задовольнити тільки, якщо він буде постійно вдосконалюватися,

адже межам майстерності немає.

Хоча визнання особистого обмеження - це сама по собі рушійна сила для змін, але часто потрібні й інші досвід і навчання, щоб поглибити своє розуміння, придбати нові навички й підходи. Значні зміни особистості припускають упевненість у собі, уміння, підтримку й у першу чергу розвиток уміння робити всі по-новому. Завдання менеджера - знайти спосіб проаналізувати свої підходи й здатності, перевірити потенціал, навчитися діяти по-іншому. Кожному доводиться вчитися на власному досвіді; мало в чому можна переконати за допомогою описів, поки людина не відчує й не пізнає це самостійно. Немаловажне значення має імідж.

Імідж (англ. «образ», «ореол») - це сформований у масовій свідомості й характер, що має, стереотипу, эмоцийно-забарвлений образ якого-небудь або чого-небудь.

Турбота про імідж - це запечатление його в образі людей.

Імідж складається з 4 тридцятилітніх:

1. професіоналізм і компетентність менеджера;

2. моральна надійність менеджера;

3. гуманітарне утворення менеджера;

4. психологічне знання людей.

Секрет впливу іміджу, як наприклад реклама - звертання до несвідомого, недоступному. Щоб зіграти свою роль, імідж менеджера повинен привернути увагу до себе інших людей, направити їхня активність у потрібний напрямок, а потім здійснити керування поводженням людини.

Для сприйняття нових знань керівникам доводиться поступатися своїми переконаннями, оскільки стереотип мислення складався протягом довгого років на підставі рішень, які розглядалися як самостійні. Тому зрозуміло стриманість при сприйнятті нового підходу до самостійної діяльності.

Завданнями підготовки й перепідготовки кадрів є навчання працівників скорочувати час на переосмислення ситуації, переконання господарників, що ініціатива й заповзятливість становлю! надбання людей, що мислять і надходять творчо. Для того щоб завжди бути готовим до ризику, дозволяти собі сумніватися в правильності рішень будь-якого рівня, необхідно витравити із себе психологію «маленького гвинтика», яким крутять зверху.

ВИСНОВОК

Менеджер - спеціально підготовлений професійно керуючий, що знає, що він належить до особливої професії, а не є фахівцем у який - або області. Це людина, що займає постійну управлінську посаду й наділений повноваженнями ухвалювати рішення щодо певних виду діяльності організації функціонуючої в ринкових умовах.

Необхідно відзначити, що під особистістю менеджера повинні ховатися такі якості, як:

· Справедливість, особливо відносно підлеглих;

· Увічливість, ніколи не дратуватися;

· Стислість;

· Завжди дякувати підлеглому за гарну роботу;

· Не робити зауваження підлеглому в присутності третьої особи;

· Бути уважним до критики й новаторських пропозицій, навіть якщо вони безпосередньо нічого не дають;

· Бути уважним до чужої думки;

· Вибір і навчання розумного підлеглого - завжди більше вдячне завдання, чим виконання справи самим;

· Не бояться якщо підлеглий здібніше менеджера, а пишатися ним;

· Компетентність;

· Чесність, правдивість;

· Розвинене почуття боргу й відповідальності;

· Ведення оптимальної ринкової політики й оперативно вирішувати щодня виникаючі утруднення.

Тільки при наявності перерахованих вище якостей менеджер може виконувати такі функції як: організація й планування діяльності колективу й своєї власної роботи; розподіл завдань і інструктаж підлеглих; контроль за ними; підготовка й читання звітів; перевірка й оцінка результатів роботи; ознайомлення з усіма новинками у світі бізнесу, техніки й технології, висування й розгляд нових ідей і пропозицій; рішення питань, що виходять за межі компетенції підлеглих; знайомство з поточною кореспонденцією; відповіді на дзвінки і прийом відвідувачів; проведення зборів і представництво; заповнення форм звітності; ведення переговорів; підвищення кваліфікації й ін.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Мескон и др. Основы менеджмента. Москва. Дело. 1998., стр. 135.

2. Виханский О.С., Наумов А. И. «Менеджмент» -- М.: «Фирма Гардика», 2000. - 59 с.

3. Кабушкин. Основы менеджмента Минск. 2000., стр. 235.

4. Виханский О.С. Наумов. Менеджмент. Москва. МГУ. 1997., стр.66.

5. Рифард Л. Дафт, Менеджмент, Питер 2002 ., стр. 123.

6. Мескон М. "Основы менеджмента" Издательство "Дело" Москва. 1999г., стр. 122.

7. Кабушкин Н.И. «Основы менеджмента», Минск 2003. стр. 215.