1.1 Підприємець у системі управління виробництвом

Американський менеджеризм в забезпеченні успіху управлінського процесу основне місце відводить суб'єктивному фактору. Інакше кажучи, до керівників ставляться особливі вимоги щодо їхніх особистих здібностей.

Авторитет і престиж керуючого тісно пов'язані з успіхом його підприємства. Розуміння своєї ролі в системі управління, в організації ефективної управлінської діяльності може суттєво допомогти підприємцям, керівникам, працівникам управління в пошуку свого стилю і методів роботи.

Будь-яке підприємство як виробнича система призначається для перетворення ресурсів на матеріальні блага. Для цього на виробництві здійснюється надзвичайно складна робота з освоєння і випуску все нових і нових виробів. Пов'язані з цим трудомісткі виробничі процеси включають такі етапи: дослідження, розробка, підготовка виробництва, виготовлення дослідного зразка, виготовлення дослідної партії, серійний випуск продукції.

Перелічені етапи і процеси робіт є найбільш складними об'єктами управління.

Виробництво як система складається з двох підсистем -- керуючої та керованої. Перша здійснює функції управління, друга є об'єктом управління.

Практика управління виробництвом, менеджменту в умовах ринкових відносин характеризується значним ускладненням проблем, які доводиться вирішувати господарським керівникам, підприємцям, менеджерам, спеціа-лістам. Це пов'язано не тільки з новими завданнями -- пошуком шляхів зупинення спаду виробництва, економічної стабілізації, переходу до ринкових відносин, налагодження нових виробничих зв'язків, підвищення значущості факторів науково-технічного прогресу, а й з відчутним тиском з боку зовнішнього середовища, для якого характерні гостра конкуренція, підвищена складність і невизначеність умов господарської діяльності, високий ризик, висока ціна помилок і важкі економічні наслідки від прийняття неправильних рішень.

Наприклад, необдуманий розрив зв'язків із постачальниками і споживачами призводить до спаду виробництва, навіть до банкрутства підприємства. Проблеми, що при цьому виникають, і пошук шляхів їх усунення завжди повинні бути в полі зору підприємця.

Проблема -- це розрив між бажанням і фактичним станом. Рішення -- це вибір одного із багатьох варіантів дій (алгоритмів), що дає змогу вирішити проблему, що виникла, й успішно досягти запланованої мети, бажаного стану об'єкта управління. В сучасних динамічних умовах винятково важливе значення має стиль роботи керівника, зокрема спроможність прийняття рішення ще до виникнення проблеми, тобто пріоритетним є для підприємця випереджаюче управління. Адже легше усунути причину, ніж її наслідки. Після того як проблема дасть себе знати з усією силою, доводиться мати справу уже з неефектив-ним ситуаційним управлінням, коли система управління виробництвом перебуває в полоні скрутних ситуацій.

До об'єкта управління належать усі ресурси, фактори, процеси, явища, ситуації, проблеми, включаючи виробничі колективи, окремих працівників, які в свою чергу можуть управляти засобами виробництва. Управління здійснюється людьми.

Керівництво здійснюється керуючою системою (управлінським органом), що очолюється єдиноначальником, який приймає рішення. Рішення бувають: одноособові, колегіальні, колективні.

Функції управління бувають конкретні, що визначаються характером виробництва (наприклад, функції директора, головного інженера, головного фахівця, начальника цеху, майстра, комірника тощо), і основні (загальні, ключові) -- прогнозування, планування, організація, координація, стимулювання, облік, контроль.

Виконання кожної конкретної функції в обсязі робіт, які входять до складу основних функцій управління, свідчить про високу культуру управління виробництвом.

Планування -- це діяльність, яка визначає зміст, послідовність і терміни виконання робіт в будь-якій сфері виробництва і на будь-якому рівні управління.

Організація як функція управління має на меті досягти злагодженості в роботі всіх елементів господарської системи, ефективної організації праці, оптимальної структури виробництва, забезпечення ресурсами, ефективної технології, дисципліни.

Облік -- вихідна функція управління, за допомогою якої виявляють фактичний стан виробництва і проблеми, що можуть виникнути, для вирішення яких потрібні нові управлінські рішення, нові організаційні зусилля.

Найскладніші і найвідповідальніші функції управління -- пошук, прийняття і реалізація управлінського рішення.

Діяльність підприємця -- різноманітна, багатоступенева, складна -- зводиться до постійного пошуку оптимальних рішень управлінських проблем. Кінцевий продукт праці керівника -- рішення, яке визначає мету, засоби, методи та інші заходи свідомого впливу на об'єкт управління для досягнення мети.

Вдосконалення управління -- це перш за все підвищення якості рішень, що їх приймає керівник.

Під процесом прийняття рішень розуміють вибір найбільш оптимальної із запропонованих альтернатив. Найскладніші, пов'язані з високим ризиком рішення приймаються при організації нових виробництв, реконструкції і технічному переозброєнні діючих, оскільки це пов'язано з інвестиціями, кредитами, рентабельністю, ефективністю. Підприємець у системі управління повинен знати: що робити, як робити, з ким робити. Для цього створюється команда компетентних фахівців, яка зобов'язана в проце-сі управління визначити:

мету діяльності;

конкретні функції кожного працівника;

організаційну структуру управління;

господарський механізм реалізації (методи, стимули).

Тому підприємець-керівник і його команда повинні знати основи управління, економіку та організацію виробництва, основи підприємництва і підприємницької діяль-ності, маркетинг, психологію управління, етику.

П. Ф. Друкер -- професор менеджменту в Вищій школі бізнесу при Нью-Йоркському університеті і радник з питань ділової політики та управління найбільших аме-риканських фірм (Дженерал Моторс, Крайслер, ІВМ та ін.) у своїй монографії «Практика менеджменту» акцентує увагу на творчих, організуючих діях керівників, менеджерів, прагнучи довести, що саме вони є основною рушійною силою будь-якого ділового підприємства. Він вважає, що менеджмент слід відносити тільки до ділового підприємства, сенс існування якого полягає у виробництві товарів і наданні різних економічних послуг. При цьому поняття «менеджер» ототожнюється з особою підприємця. Менеджер, як вважає Друкер, виконує два специфічних обов'язки, яких не мають інші працівники ділового підприємства. Перший передбачає, що він створює з наявних ресурсів «достеменну справу», «виробничу спіль-ноту», тобто менеджер подібний до диригента оркестру, керуючи колективом, підприємством. Другий обов'язок полягає в тому, що менеджер є не тільки «диригентом», а й «композитором», творцем. Адже, незалежно від посади, яку він обіймає, менеджер виконує такі обов'язкові функції:

­ визначає мету діяльності підприємства;

­ вирішує, що потрібно робити для забезпечення її реалізації;

­ ставить конкретні завдання перед працівниками і організовує їхню роботу;

­ створює необхідну організаційну структуру, добирає відповідний склад керівних працівників;

­ створює колектив із осіб, що відповідають за свою роботу, використовуючи для цього всі важелі і можливості, які в нього є, стимулює зацікавленість працівників, представляє їх до нагород, премій, висуває на більш високі посади, оцінює діяльність всіх працівників підприємства.

­ Ці погляди Друкера та інших представників «емпіричної школи» отримали на сьогодні широке визнання у США та інших розвинених країнах.

1.2 Продуктивність системи виробництва і обслуговування

Особливості діяльності підприємства, специфіка технічних і організаційних рішень на ньому істотно залежать від типу виробництва. Тип Виробництво -- це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва: одиничне, серійне і масове.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається. Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і загальний їх випуск може бути досить великим. Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів.

Окремо виділяють дослідне виробництво, у якому виготовляються зразки або партії (серії) виробів для проведення дослідних робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій. На їх основі розробляється конструкторська та технологічна документація для серійного або масового виробництва. За своїми характеристиками дослідне виробництво близьке до одиничного.

За ознаками типу виробництва можна характеризувати виробничі підрозділи: від робочого місця до підприємства взагалі. При цьому важливою кількісною характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій. Коефіцієнт закріплення операцій -- це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць.

Робочі місця одиничного виробництва характеризуються виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічних можливостей устаткування. Останнє є універсальним, розташовується однотипними технологічними групами. Через часту зміну предметів праці багато часу витрачається н переналагоджування устаткування. Виконання різноманітна операцій в умовах детально не опрацьованих технічних процесів внаслідок частої зміни об'єктів у виробництві потребує висококваліфікованих робітників-універсалів.

На робочих місцях серійного виробництва виконуються операції над обмеженою. номенклатурою деталей, які - обробляються періодично партіями. Застосовується універсальне і спеціальне устаткування, що розташовується як технологічними групами, так і за предметним принципом. Кваліфікація робітників взагалі середня, але висока на машинах з ЧПК, гнучких автоматизованих лініях.

Залежно від широти номенклатури, величини партій, періодичності їх обробки серійне виробництво поділяється на дрібносерійне, середньо серійне і велико серійне. Робочі місця дрібносерійного виробництва за своїми характеристиками близькі до робочих місць одиничного виробництва, тільки дещо менша кількість операцій, які на них виконуються, оскільки предмети обробляються малими партіями. Принцип розташування устаткування -- предметний. Виконання елементарних операцій на потокових лініях не потребує високої кваліфікації робітників, але на автоматизованих системах їх кваліфікація повинна бути на рівні техніка або інженера. Практично немає підприємств з однорідним типом виробництва. Тому тип виробництва дільниці, цеху, підприємства визначається переважаючим на них типом виробництва на робочих місцях.

Підприємства одиничного виробництва виготовляють продукцію одиничними екземплярами, що не повторюється взагалі або повторюється нерегулярно. На дільницях і в цехах переважають одиничні процеси, але є робочі місця і цілі підрозділи із серійним виробництвом уніфікованих деталей і вузлів для різних виробів (шестерні, валики, кріпильні деталі, ручки, прилади тощо). До підприємств одиничного виробництва належать заводи важкого, енергетичного машинобудування, суднобудування та ін.

Підприємства серійного виробництва випускають серії виробів обмеженої номенклатури, які періодично повторюються. Серія -- це певна кількість виробів одного типорозміру, що виготовляється за незмінною технічною документацією. На серійних підприємствах робочі місця переважно серійного типу виробництва. Разом з тим можуть бути процеси масового виробництва уніфікованих деталей на потокових лініях. Типовими прикладами підприємств серійного виробництва є верстатобудівні, літакобудівні, заводи по виробництву сільськогосподарської техніки, електровозів тощо.

Підприємства масового виробництва безперервно випускають один або декілька виробів протягом тривалого часу в умовах високої внутрішньозаводської спеціалізації. На робочих місцях переважають масові процеси, в окремих випадках при низькій трудомісткості операцій є серійні типи виробництва, наприклад, на заготівельних процесах. До таких підприємств належать автомобільні, тракторні заводи, підприємства по виготовленню годинників, телерадіо-апаратури та ін.

Тип виробництва істотно впливає на його організаційно-технічну побудову і ефективність. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування і оснащення, методів організації виробництва та управління. Найбільш ефективним є масове виробництво, в умовах якого легко застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування і максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу. Технічно і організаційно складне і найменш ефективне одиничне виробництво. Тому важливою передумовою підвищення ефективності виробництва є збільшення його серійності, перехід при можливості від одиничного до серійного, а від серійного до масового виробництва. Досягається це різними шляхами, в тому числі розширенням ринку збуту і збільшенням серій виробів, уніфікацією їх деталей і агрегатів, особливо складних машин і приладів, впровадженням групових методів обробки тощо.

1.3 Характеристика інтегрованої моделі чинників ефективності

Рівень економічної і соціальної ефективності виробництва залежить від численних чинників, що її визначають. У зв'язку з цим для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання. Усі чинники доцільно класифікувати за обмеженою кількістю групувальних ознак, що сприяє визначенню головних напрямків і шляхів підвищення ефективності виробництва (продуктивності діяльності підприємства).

Класифікація великої різноманітності чинників зростання ефективності (продуктивності) може здійснюватись за трьома ознаками: 1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення); 2) напрямками розвитку і удосконалення виробництва; 3) місцем реалізації у системі управління виробництвом (рис. 1).

Групування чинників за першою ознакою уможливлює досить чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці (економія витрат живої праці), зниження фондомісткості (капіталомісткості) і матеріаломісткості продукції, поліпшення використання природних ресурсів. Активне використання перелічених джерел підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів, які за своїм змістом характеризують основні напрямки розвитку і удосконалення виробництва (друга ознака групування чинників). Визначальними напрямками є перш за-все прискорення темпів науково-технічного і організаційного прогресу (створення нових і удосконалення існуючих технологій, конструкційних матеріалів, засобів праці і кінцевої продукції; механізація і автоматизація виробничих процесів; запровадження прогресивних методів і форм організації виробництва і праці; побудова і регулювання ринкового механізму господарювання).

Практично найбільш важливою слід вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації у системі управління виробництвом (третя ознака групування чинників), особливо виокремлення з них двох категорій . чинників -- внутрішніх (внутрівиробничих) і зовнішніх (народногосподарських), а також поділ сукупності внутрішніх чинників на так звані "тверді чинники" і "м'які чинники").

Рисунок 1 Інтегрована модель чинників ефективності виробництва (продуктивності недіяльності підприємства як виробничо-економічної системи).

1.4 Розрахувати кількість ремонтів за ремонтний цикл

Для того, щоб скласти графік ППР, структуру ремонтного циклу треба розрахувати кількість поточних ремонтів П₁,П₂ на підставі вихідних даних.

Таблиця 1.4.1

Вихідні дані

Найменування обладнання	Тип, коротка характеристика	Поточний ремонт	Капітальний ремонт Періодичність трив. годин	Структура ремонтного циклу
		П1	П2
		Періодичність трив. годин
Піч кільцева	Розвантажувальний пристрій	1/8	6/24	3/48	К+30П1+5П2

Далі визначаємо кількість ремонтів збільшеного об'єму (П₂) за ремонтний цикл.

П₂=П/t_n2-1

де: П - тривалість ремонтного циклу в місяцях

t_n2 - тривалість пробігу між поточними ремонтами збільшеного об'єму

П₂=36/6-1=5 ремонтів

Визначаємо кількість поточних ремонтів зменшеного обліку П₁

П₁=П/t_n1-П₂-1

де: t_n1 - тривалість пробігу між поточними ремонтами П₁ в місяцях

П₁=36/1-5-1=30 ремонтів

Визначаємо час простою обладнання на ремонті за ремонтний цикл

Т_рем.ц.=К?t_к+П₁?t_n1+П₂?t_n2

де: К, П₁ і П₂ - кількість капітальних ремонтів, відповідно:

t_к - тривалість капітального ремонту, в годинах

t_n1 - тривалість простою обладнання під час поточного ремонту П₁

t_n2 - тривалість простою обладнання під час поточного ремонту П₂

Т_рем.ц.=1?48+30?8+5?16=378годин

Структура ремонтного циклу:

К+30П₁+5П₂

Визначаємо час простою обладнання на ремонті за рік

Т_{рем.ц.рік}=Т_рем.ц./П=378/3=126годин

Визначаємо ефективний фонд роботи обладнання за рік

Ф_сф=Ф_к-Т_{рем.ц.рік}=8760-126=8634годин

де: Ф_к- календарний фонд часу

Ф_к=Д_рік?24=365?24=8760годин

1.5 Скласти необхідну ремонтну документацію

Рис. 1 Графік попереджувально планових ремонтів

Відомість дефектів - це документ в якому перераховуються всі виявлені дефекти, зміст потрібного ремонту, строки його виконання, звіт по технічному стані обладнання найменування матеріалів деталей і вузлів, їх кількість потрібна для проведення ремонту, складаємо відомість дефектів на ремонт механізму розвантажувального пристрою кільцевої печі.

Таблиця 1.5.1

Відомість дефектів

Найменування робіт та послуг	Види замічених дефектів	Методи усунення дефектів	Матеріали
			Найменуван.	Одиниці виміру	Кількість
Клинопасова передача, паси	Порив пасу, щілини на шківах	Заміна наплавка
Масло система керуючий потік силовий	Швидко виходить з ладу золотник Швидко виходить з ладу штуцер	Заміна золотника Заміна штуцера
Гідро циліндр поршень	Тріщини та стирання поршню	Поршень з тріщинами замінюють, стертий наплавляють
Каскади	Стирання та корозія обичайки Стирання та корозія сита	Заміна обичайки Заміна сита
Вал	Прогин, щілини, стирання місць під підшипник	Наплавка місць під підшипник з послідуючою обробкою
Металоконструкція	Тріщини	Монтаж, демонтаж	прокат	Тн.	0,5

Таблиця 1.5.2

Поопераційний графік

Найменування робіт (послуг)	Склад ремонтної бригади	Вага т.
		Працевтрати грн.
Збірка та установка механізмів з приводами, систем та агрегатів, крупних вузлів окремих деталей з вивіркою та кріпленням на болтах механізмів.	6 розряд - 1 чол. 5 розряд - 2 чол. 4 розряд - 2 чол. 3 розряд - 1 чол.
	Всього - 6 чол.

2 Розрахункова частина роботи

2.1 Розрахувати необхідну кількість працюючих та скласти штатний розклад

На підставі вихідних даних, якими є дані базового виробництва з таблиці визначаємо чисельність працюючих по категоріям, враховуючи при цьому режим роботи, а саме: категорії працюючих ІТП, службовці та ремонтна група - це денний персонал, працюють по графіку 5-денний робочий тиждень і методологія визначення має такий вигляд.

Враховуючи чисельність працюючих, які з'явилися на роботу, слід розрахувати необхідну чисельність працюючих по даній категорії на добу:

де: S - кількість змін для даної категорії працюючих;

n - кількість обладнання.

Далі слід розрахувати чисельність працюючих, необхідних для підміни на вихідні дні. Але для даної категорії працюючих Ч_{підм. на вих.} - відсутня так як згідно графіку підміни на вихідні не передбачається.

Розраховуємо підміну на відпустку

Розраховуємо підміну на невихід по закону

Розраховуємо підміну на відпустку

До змінного персоналу відносять такі категорії працюючих, як виробнича та чергова група. Методологія розрахунку необхідної чисельності наступна:

Підміна на вихідні розраховується наступним чином:

Після того, як всі розрахунки були виконані, результати їх записую до таблиці, яка називається штатним розкладом.

2.2 Скласти звідну таблицю річного фонду робочого часу

Для змінного персоналу:

Ф_{реальне}=365?8?3/4=2190 годин;

Ф_ніч=2190/3=730 годин;

Ф_веч==365годин;

Ф_свят=10?3?8/4=60 годин;

Ф_перер.=2190-1995-60=135 годин,

де: 1995 - реальний фонд робочого часу для денного персоналу.

2.3 Скласти зведену таблицю річного фонду заробітної плати

Розраховуємо заробітну плату для змінного персоналу виробничої групи

1 Розраховуємо середньо динамічну тарифну ставку за годину:

Т_{сер.дин.}=(Ч₁?Т₁+Ч₂?Т₂+…+Ч_n?Т_n)/(Ч₁+Ч₂…Ч_n)

де: Ч₁,Ч₂,Ч_n - розстановочний штат працюючих відповідно розряду

Т₁,Т₂,Т_n - тарифна ставка за годину відповідно розряду

Т_{сер.дин.}=(16?4,06+4?4,66+4?5,43+8?3,76+12?2,388/16+4+4+8+12=3,7285

2 Заробітна плата по тарифу

З_тар=Т_{сер.дин}?Ч_розст?Ф_реал.=3,7285?44?2190=359278,26грн

де: Ф_реал- реальний фонд робочого часу

3 Доплата преміальних в розмірі 43%

З_{дод.прем.}=З_тар?П%/100=359278,26?43/100=154489,65грн

де: П% процент доплати преміальних

4 Доплата за роботу в нічний час, в розмірі % від тарифної ставки

З_{дод.ніч}=0,4?Т_{сер.дин}?Ч_розст?Ф_ніч=0,4?3,7285?44?730=47903,77грн

де: Ф_ніч - фонд нічного часу (від 22.00 до 06.00) ранку на добу

5 Доплата за роботу в вечірній час, в розмірі 20% від тарифної ставки

З_{дод.веч}=0,2?Т_{сер.дин}?Ч_розст?Ф_веч=0,2?3,7285?44?365=11975,94грн

де: Ф_веч - фонд нічного часу (від 18.00 до 22.00) на добу

6 Доплата за роботу в святкові дні, в розмірі 100%

З_{дод.свят}=Т_{сер.дин}?Ч_розст?Ф_свят=3,7285?44?60=9843,24грн

де: Ф_свят - фонд часу в святкові дні

7 Доплата за переробку графіку складає 100% від тарифної ставки

З_{дод.пер.}=Т_{сер.дин}?Ч_розст?Ф_перер.=3,7285?44?135=22147,29грн

де: Ф_перер.- фонд робочого часу переробки графіка

8 Враховуючи всі види доплати, річний фонд складає

Ф_річ=З_тар+З_{дод.прем.}+З_{дод.ніч}+З_{дод.веч}+З_{дод.свят}+З_{дод.пер.}=359278,26+154489,65+

+47903,77+11975,94+9843,24+22147,29=605638,15грн

9 Доплата на підміну під час відпусток і невиходів по закону

З_{дод.відп.}=Ф_річ?11,62%/100%=605638,15?11,62/100=70375,15грн

10 Загальний фонд заробітної плати складатиме

З_заг=Ф_річ+З_{дод.відп.}=605638,15+70375,15=676013,30грн

Розраховуємо заробітну плату для змінного персоналу чергової групи

1 Розраховуємо середньо динамічну тарифну ставку за годину:

Т_{сер.дин.}=(Ч₁?Т₁+Ч₂?Т₂+…+Ч_n?Т_n)/(Ч₁+Ч₂…Ч_n)

де: Ч₁,Ч₂,Ч_n - розстановочний штат працюючих відповідно розряду

Т₁,Т₂,Т_n - тарифна ставка за годину відповідно розряду

Т_{сер.дин.}=4?5,43+4?4,66+4?5,43+4?4,66/16=5,0450

2 Заробітна плата по тарифу

З_тар=Т_{сер.дин}?Ч_розст?Ф_реал.=5,045?16?2190=176776,80грн

де: Ф_реал- реальний фонд робочого часу

3 Доплата преміальних в розмірі 43%

З_{дод.прем.}=З_тар?П%/100=176776,8?43/100=76014,02грн

де: П% процент доплати преміальних

4 Доплата за роботу в нічний час, в розмірі % від тарифної ставки

З_{дод.ніч}=0,4?Т_{сер.дин}?Ч_розст?Ф_ніч=0,4?5,045?16?730=23570,24грн

де: Ф_ніч - фонд нічного часу (від 22.00 до 06.00) ранку на добу

5 Доплата за роботу в вечірній час, в розмірі 20% від тарифної ставки

З_{дод.веч}=0,2?Т_{сер.дин}?Ч_розст?Ф_веч=0,2?5,045?16?365=5892,56грн

де: Ф_веч - фонд нічного часу (від 18.00 до 22.00) на добу

6 Доплата за роботу в святкові дні, в розмірі 100%

З_{дод.свят}=Т_{сер.дин}?Ч_розст?Ф_свят=5,045?16?60=4843,20грн

де: Ф_свят - фонд часу в святкові дні

7 Доплата за переробку графіку складає 100% від тарифної ставки

З_{дод.пер.}=Т_{сер.дин}?Ч_розст?Ф_перер.=5,045?16?135=10897,20грн

де: Ф_перер.- фонд робочого часу переробки графіка

8 Враховуючи всі види доплати, річний фонд складає

Ф_річ=З_тар+З_{дод.прем.}+З_{дод.ніч}+З_{дод.веч}+З_{дод.свят}+З_{дод.пер.}=176776,80+76014,02+23570,24++5892,56+4843,20+10897,20=297994,02грн

9 Доплата на підміну під час відпусток і невиходів по закону

З_{дод.відп.}=Ф_річ?11,62%/100%=297994,02?11,62%/100%=34626,91грн

10 Загальний фонд заробітної плати складатиме

З_заг=Ф_річ+З_{дод.відп.}=297994,02+34626,91=332620,93грн

11 Середньомісячна заробітна плата 1-го працюючого складатиме

З_{сер.міс}=З_заг/(12?Ч_спис)=332620,90/(12?16)=1732,40грн

Розраховуємо заробітну плату для денного персоналу ремонтної групи

1 Розраховуємо середньо динамічну тарифну ставку за годину:

Т_{сер.дин.}=(Ч₁?Т₁+Ч₂?Т₂+…+Ч_n?Т_n)/(Ч₁+Ч₂…Ч_n)

де: Ч₁,Ч₂,Ч_n - розстановочний штат працюючих відповідно розряду

Т₁,Т₂,Т_n - тарифна ставка за годину відповідно розряду

Т_{сер.дин.}=1?5,43+?1?5,43+6?4,66+2?2,95+1?5,43+4?4,66+1?5,43+1?5,43+2?3,64/19=4,5753

2 Заробітна плата по тарифу

З_тар=Т_{сер.дин}?Ч_розст?Ф_реал.=4,5753?19?1995=173426,75грн

де: Ф_реал- реальний фонд робочого часу

3 Доплата преміальних в розмірі %

З_{дод.прем.}=З_тар?П%/100=173426,75?43/100=74573,50грн

де: П% процент доплати преміальних

4 Враховуючи доплату преміальних, річний фонд складає

Ф_річ=З_тар+З_{дод.прем.}=173426,75+74573,50=248000,25грн

5 Доплата на підміну під час відпусток і невиходів по закону

З_{дод.відп.}=Ф_річ?11,62%/100%=248000,25?11,62%/100%=28817,63грн

6 Загальний фонд заробітної плати складатиме

З_заг=Ф_річ+З_{дод.відп.}=248000,25+28817,63=276817,88грн

7 Середньомісячна заробітна плата 1-го працюючого складатиме

З_{сер.міс}=З_заг/(12?Ч_спис)=276817,88/(12?21)=1098,48грн

Розраховуємо заробітну плату для денного персоналу категорії ІТП начальник виробництва

1 Заробітна плата по тарифу

З_тар=О?Ч_розст?В=2515?1?11=27665,00грн

де: О - розмір посадового окладу

В - кількість відпрацьованого часу на рік В=11

2 Доплата преміальних в розмірі % від окладу

З_{дод.прем.}=З_тар?П%/100=27665,00?43/100=11895,95грн

3 Річний фонд заробітної плати

Ф_річ=З_тар+З_{дод.прем.}=27665,00+11895,95=39560,95грн

4 Доплата на підміну під час відпусток і невиходів по закону

З_{дод.відп.}=Ф_річ?11,62/100%=39560,95?11,62/100%=4596,98грн

5 Загальний фонд заробітної плати складатиме

З_заг=Ф_річ+З_{дод.відп.}=39560,95+4596,98=44157,93грн

6 Середньомісячна заробітна плата складатиме

З_{сер.міс}=З_заг/(12?Ч_спис)=44157,93/(12?1)=3679,83грн

2.4 Скласти кошторис витрат на ремонт

Таблиця 2.4.1

Вихідні дані

Ціна монтажу	Цм=73,12грн.
Основна заробітна плата	Зосн=19,07грн.
Матеріальні ресурси	Мр=16,22грн
Оптова ціна	Оц=1020грн.
Вага демонтованого обладнання, яке підлягає заміні	Вд1=0,43т.
Вага демонтованого обладнання яке підлягає демонтажу	Вд2=1,45т.
Вага матеріалу, який підлягає ремонту	Врем.=1,02т.
Вага матеріалу, який підлягає ревізії	Врев.=1,45т.
Вага обладнання, яке підлягає монтажу	Вм.=1,45т.
Первісна вартість обладнання	ПВ=35650грн.

1. Виходячи з даних визначаємо вартість і тони демонтажу, яке підлягає заміні:

Д_з1т=(Ц_м-М_р+З_осн?К_н.в.?К_шк)?0,3=(73,12-16,22+19,07?1,7?0,1)?0,3=18,04грн.

де: К_н.в.=1,7 - коефіцієнт накладних витрат;

К_шк.=0,1 - коефіцієнт, який враховує роботу обладнання в шкідливих умовах;

0,3 - коефіцієнт, який показує, що демонтоване обладнання списується на брухт відповідно відомостей дефектів.

2. Визначаємо вартість демонтованого обладнання, яке підлягає заміні:

Д_{з.обл.зам.}=Д_з1т?В_д1=18,04257?0,43=7,75грн.

3. Визначаємо вартість обладнання демонтованого з послідуючим монтажем:

Д_п.м.1т=(Ц_м-М_р+З_осн.?К_н.в.?К_шк)?0,4=(73,12-16,22+19,07?1,7?0,1)?0,4=24,05грн.

4. Визначаємо загальну вартість демонтованого обладнання з послідуючим демонтажем:

Д_{п.м.заг.}=Д_п.м.1т?В_д2=24,0567?1,45=34,88грн.

5. Визначаємо вартість і тони демонтованого обладнання, яке підлягає ремонту:

В_рем.1т=(Ц_м+З_осн.?К_н.в.?К_шк)?1,1=(73,12+19,07?1,7?0,1)?1,1=83,99грн.

5. Визначаємо загальну вартість обладнання, яке підлягає ремонту:

В_{рем.заг.}=В_рев1т?В_рем=83,99?1,02=85,66грн.

6. Визначаємо вартість 1 тони демонтованого обладнання, яке підлягає ревізії:

В_рев1т=(Ц_м+З_осн.?К_н.в.?К_шк)?0,4=(73,12+19,07?1,7?0,1)?0,4=30,54грн.

7. Визначаємо загальну вартість демонтованого обладнання, яке підлягає ревізії:

В_{рев.заг.}=В_рев1т?В_рев=30,54?1,45=44,28грн.

9. Визначаємо вартість 1тони демонтованого обладнання, яке підлягає демонтажу:

В_монт1т=Ц_м+З_осн.?К_н.в.?К_шк=73,12+19,07?1,7?0,1=76,36грн

10. Визначаємо вартість демонтованого обладнання, яке підлягає монтажу:

В_{монт.заг.}=В_монт1т ?В_м=76,36?1,45=110,72грн.

11. Визначаємо вартість обладнання, яке підлягає заміні згідно оптової ціни монтажу:

В_{з.обл.зам.п12}=О_ц?В_д1=1020?0,43=438,60грн.

12. Визначаємо транспортно-складські витрати, які складають 5,4%від вартості обладнання, що підлягає заміні згідно оптової ціни:

В_{тр.скл.=}В_{з.обл.зам.п12}?5,4/100=438,60?5,4/100=23,68грн.

13. Визначаємо інші витрати, які складають 6% від суми витрат:

В_ін.=(В_{з.обл.заг.}+Д_п.м.заг+В_{рем.заг})?6%=(438,60+34,88+44,28)?6%/100=31,06грн.

Після того, як розрахунки виконані записуємо їх у таблицю, яка називається кошторис витрат на виконання ремонтних робіт.

Таблиця 2.4.2

Кошторис витрат

Найменування робіт	Вага т	Ціна 1 тони в грн.	Загальна вартість.
		Монтаж	Облад.
Вага демонтованого обладнання, яке підлягає заміні.	0,43	18,04	-	7,75
Вага демонтованого обладнання з послідуючим монтажем.	1,45	24,05	-	34,88
Вага демонтованого обладнання, яке підлягає ремонту.	1,02	83,99	-	85,66
Вага демонтованого обладнання, яке підлягає ревізії.	1,45	30,54	-	44,28
Вартість обладнання, яке підлягає монтажу.	1,45	76,36	-	110,72
Вартість обладнання, яке підлягає заміні згідно оптової ціни.	0,43	-	1020	438,60
Разом				721,89
Транспортно-складські витрати				23,68
Інші витрати				31,06
Всього по кошторису				776,63

2.5 Визначення коефіцієнту економічності ремонту

Для того, щоб розрахувати загальні витрати, необхідно взяти 30% від трудовитрат.

В¹_накл=Т_р?30%/100%=2060,96?0,3=618,28

далі:

В_{накл.заг.}= Т_р+В¹_накл=2060,96+618,28=2679,24

Враховуючи те, що витрати на проведення капітального ремонту складатимуться з:

В_КРзаг= В_{накл.заг.}+В_кошт=2679,24+776,63=3455,87

де: В_кошт- витрати згідно кошторису.

На протязі ремонтного циклу виконуються ремонти П₁ і П₂ (зменшеного та збільшеного об'єму), тому слід враховувати витрати по даним видам робіт, які визначаються як:

В_П1+П2=ПВ?5%/100%=35650?0,05=1782,5

де: П_в - первісна вартість обладнання, яке ремонтується.

Суму всіх зазначених витрат складатимуть загальні витрати на проведення ремонтних робіт за весь ремонтний цикл:

В=В_{КР заг}+ В_П1+П2=3455,87+1782,5=5238,37

Далі визначаємо коефіцієнт економічності ремонтів

К_е.рем.=В/П_в=5238,37/35650=0,1469

2.6 Розрахувати економічну ефективність

Розрахунок економічної ефективності від заходів по організації праці дозволяє скоротити чисельність персоналу.

Запропоновані спеціальною частиною курсового проекту заходи поліпшення або реконструкції дозволяють скоротити чисельність обслуговуючого персоналу на 21 чол. в зміну (спеціальна частина лист ) або на 21 чол. на рік

Професія робітника - Слюсар-ремонтник 1 чол., розряд 5, часова тарифна ставка 4,66грн, розмір премії 43%.

Комплектовщик виробів та інструменту 1чол., розряд 4, часова тарифна ставка 2,95грн, розмір премії 43%.

Електромонтер 2чол., розряд 5, часова тарифна ставка 4,66грн, розмір премії 43%.

Токар 1чол., розряд 5, часова тарифна ставка 3,64грн, розмір премії 43%.

Економічна ефективність виразиться в зниженні фонду заробітної плати та нарахувань на заробітну плату.

Сума економії складатиме:

Розраховуємо середньо динамічну тарифну ставку за годину:

Т_{сер.дин.}=(Ч₁?Т₁+Ч₂?Т₂+…+Ч_n?Т_n)/(Ч₁+Ч₂…Ч_n)

де: Ч₁,Ч₂,Ч_n - розстановочний штат працюючих відповідно розряду

Т₁,Т₂,Т_n - тарифна ставка за годину відповідно розряду

Т_{сер.дин.}=(1?4,66+1?2,95+2?4,66+1?3,64)/5=4,114

Заробітна плата по тарифу

З_тар=Т_{сер.дин}?Ч_розст?Ф_реал.=4,114?5?1995=41037,15грн

де: Ф_реал- реальний фонд робочого часу

Доплата преміальних в розмірі %

З_{дод.прем.}=З_тар?П%/100=41037,15?43/100=17645,97грн

де: П% процент доплати преміальних

Враховуючи доплату преміальних, річний фонд складає

Ф_річ=З_тар+З_{дод.прем.}=41037,15+17645,97=58683,12грн

Доплата на підміну під час відпусток і невиходів по закону

З_{дод.відп.}=Ф_річ?11,62%/100%=58683,12?11,62%/100%=6818,97грн

Загальний фонд заробітної плати складатиме

З_заг=Ф_річ+З_{дод.відп.}=58683,12+6818,97=65502,09грн

Нарахування на заробітну плату:

65502,09?10/100=6550,20грн

Таким чином, сума економії фонду заробітної плати складатиме 65502,09, а з нарахуванням на заробітну плату - 72052,29грн.