Система економічної безпеки підприємства

33

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисциплiни: Менеджмент безпеки підприємств

Тема: Система економічної безпеки підприємства

Роботу виконав студент

Спеціальність

Залікова книжка №

ПІБ

КИЇВ 2008

Зміст

Вступ

1. Поняття економічної безпеки підприємництва в цілому

2. Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства

2.1 Система економічної безпеки підприємства та її суб'єкти

2.2 Політика і стратегія економічної безпеки підприємства

2.3 Концепція економічної безпеки підприємства

3. Кадрова безпека як підсистема в системі економічної безпеки підприємства

4. Формування системи показників фінансової складової економічної безпеки підприємства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Стабільне функціонування, зростання економічного потенціалу будь-якого підприємства в умовах ринкових відносин багато в чому залежить від наявності надійної системи економічної безпеки.

Практика і наукові дослідження показують те, що організація сучасної підприємницької діяльності потребує відпрацювання і створення системи економічної безпеки, яка б ураховувала ті негативи, що може спричинити кожна сторона або економічна дія щодо підприємства.

Вивчення теоретичної спадщини дозволило зробити висновок про те, що більшість вчених свої дослідження присвячували або аналітичному огляду негативів, що відбиваються на економічній безпеці, або прогностичним підходам до зміни внутрішнього і зовнішнього середовища підприємств. Наголосимо і на тому, що до цих пір відсутня методологія визначення чинників забезпечення економічної безпеки, а також правова база регулювання цих питань і в цілому концепція економічної безпеки підприємств.

Таким чином, недостатня розробка проблеми економічної безпеки підприємств, її доцільність і затребуваність обумовили вибір теми курсової роботи, її цільову спрямованість і структуру.

Тому темою даної курсової роботи є дослідження явища економічної безпеки підприємств, факторів впливу на нього, а також розробка та обґрунтування механізму його забезпечення.

Метою курсової роботи є комплексне дослідження поняття економічної безпеки підприємства і проведення аналізу розуміння її сутності.

Відповідно до встановленої мети поставлені і вирішені такі задачі:

- визначення сутності економічної безпеки;

- розкриття змісту методологічного арсеналу теорії економічної безпеки; систематизація окремих небезпек у групи чинників, що впливають на стан та рівень економічної безпеки підприємства;

- опис методик визначення окремих видів економічної безпеки;

- дослідження послідовності створення системи економічної безпеки на підприємстві.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури зі найменувань та додатків. Вона оформлена згідно методичних рекомендацій, освітлена на сторінках, і включає таблиць, схем, додатків.

Позитивною рисою є те, що курсова робота охоплює комплекс питань з

Результатом курсової роботи є розробка концепції формування і функціонування механізму економічної безпеки підприємства, визначення його структури, а також методики оцінки рівня економічної безпеки підприємства.

1. Поняття економічної безпеки підприємництва в цілому

В умовах ринкових відносин, коли держава вже не несе відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечення економічної безпеки стає однією з найбільш важливих і актуальних проблем його життєдіяльності.

Серед вітчизняних і зарубіжних учених-економістів немає єдиного визначення терміну „економічна безпека”. Разом з тим, принципових розходжень у підходах до трактування змісту даної економічної категорії не спостерігається.

Найбільш поширеним є визначення економічної безпеки підприємства як стану ефективного використання його ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і існуючих ринкових можливостей, що дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам) і забезпечити його тривале виживання і стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії.

Об'єктами економічної безпеки є держава, суспільство і суспільні об'єднання, регіони, підприємства і окремі громадяни.

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Джерелами негативних впливів на економічну безпеку підприємства можуть бути:

1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств-конкурентів);

2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс мажорні обставини тощо). Залежно від суб'єктної обумовленості негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Об'єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають не з волі конкретного підприємства, або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи мають місце внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів).

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому.

До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

· забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;

· забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкуренто спроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;

· досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

· досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДкР;

· мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

· якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

· забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

· ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації економічної безпеки.

Забезпечення економічної безпеки передбачає виділення, аналіз і оцінку існуючих загроз з кожної функціональної складової та розроблення на їх основі системи протидіючих і застережних заходів.

Отже, економічна безпека підприємництва являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Зміст даного поняття містить у собі систему засобів, що забезпечують конкурентостійкість і економічну стабільність підприємства а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників і тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій можна буде досягти належного рівня економічної безпеки підприємства.

2. Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства

2.1 Система економічної безпеки підприємства та її суб'єкти

Система економічної безпеки кожного підприємства цілком індивідуальна. Її повнота та дієвість залежать від існуючої в державі законодавчої бази, від обсягу матеріально-технічних та фінансових ресурсів, виділених керівниками підприємств, від розуміння кожним з працівників важливості забезпечення безпеки бізнесу, а також від досвіду роботи керівників служб безпеки підприємств.

Надійний захист економічної безпеки підприємства можливий лише при комплексному та системному підході до її організації. Тому в економіці має місце таке поняття як система економічної безпеки підприємства.

Система економічної безпеки підприємства - це комплекс організаційно-управлінських, режимних, технічних, профілактичних и пропагандистських заходів, спрямованих на кількісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Побудова системи економічної безпеки підприємства повинна здійснюватися на основі дотримання таких принципів:

-- законності;

-- прав і свобод громадян;

-- централізованого керівництва;

-- компетентності;

-- конфіденційності;

-- комплексного застосування ресурсів та коштів;

-- самостійності і відповідальності за забезпечення економічної безпеки підприємства;

-- передової матеріально-технічної оснащеності;

-- корпоративної етики;

-- координації та взаємодії з органами влади та керівництва.

Основними елементами системи економічної безпеки підприємства є:

1) захист комерційної таємниці та конфіденційності інформації;

2) комп'ютерна безпека;

3) внутрішня безпека;

4) безпека будинків та споруд;

5) фізична безпека;

6) технічна безпека;

7) безпека зв'язку;

8) безпека господарсько-договірної діяльності;

9) безпека перевезень вантажів та осіб;

10) безпека рекламних, культурних, масових заходів, ділових зустрічей та переговорів;

11) протипожежна безпека;

12) екологічна безпека;

13) радіаційно-хімічна безпека;

14) конкурентна розвідка;

15) інформаційно-аналітична робота;

17) експертна перевірка механізму системи забезпечення.

Алгоритм побудови системи економічної безпеки підприємства

Система безпеки підприємництва може бути побудована на основі одного з наступних принципів:

1) Пріоритет заходів попередження. Зміст цього принципу полягає у своєчасному виявленні тенденцій та передумов, що сприяють розвитку загроз.

2) Законність. Заходи безпеки підприємства розробляються на основі та в межах діючих правових актів.

3) Комплексне застосування сил та коштів. Для забезпечення економічної безпеки використовуються всі наявні в розпорядженні підприємства ресурси та кошти.

4) Координація та взаємодія ззовні та всередині підприємства. Тобто протидія загрозам здійснюється завдяки об'єднанню зусиль усіх підрозділів та служб підприємств.

6) Компетентність. Працівники повинні вирішувати питання безпеки на професіональному рівні.

7) Економічна доцільність. Вартість фінансових витрат на забезпечення економічної безпеки підприємства не повинна перевищувати оптимального рівня, при якому губиться економічний зміст їх застосування.

8) Планова основа діяльності. Діяльність по забезпеченню безпеки повинна будуватися на основі комплексної програми забезпечення безпеки підприємства, підпрограм забезпечення безпеки по основним її видам та розроблених для їх виконання планів роботи підрозділів підприємства.

9) Системність. Цей принцип припускає врахування усіх факторів, здійснюючих вплив на безпеку підприємства.

Забезпеченням безпеки підприємства займаються дві групи суб'єктів. Суб'єкти економічної безпеки підприємства Друга група зовнішні органи та організації, які функціонують самостійно і не підкоряються керівництву підприємства, але при цьому їх діяльність здійснює істотний вплив на безпеку підприємства Суб'єктами цієї групи є:

1) Законодавчі органи;

2) Органи виконавчої влади;

3) Суди;

4) Правоохоронні органи;

5) Науково-освітні заклади. Вони інколи (а іноді й ніколи) приєднуються до діяльності підприємства щодо забезпечення його економічної безпеки. Організаційною формою такого приєднання може стати комплексна програма безпеки підприємства, в якій необхідно передбачати форми і методи цієї роботи. Крім того, можна рекомендувати розробку планів структурних підрозділів та всього підприємства в цілому по організації взаємодії з вищевказаними органами та організаціями напівспеціалізовані суб'єкти, у яких частина функцій спрямована на забезпечення безпеки підприємства (маркетингова служба, юридичний підрозділ тощо) решта персоналу та підрозділи підприємства, які в межах своїх посадових інструкцій та положень про підрозділи зобов'язані приймати міри щодо забезпечення безпеки підприємства.

Засоби і методи забезпечення економічної безпеки підприємства

Серед існуючих засобів забезпечення безпеки підприємства можна виокремити наступні:

1) Технічні засоби. До них відносяться охоронно-пожежні системи, відео-радіоапаратура, засоби виявлення вибухових приладів, бронежилети, огородження тощо.

2) Організаційні засоби. Створення спеціалізованих орг-структурних формувань, що забезпечують безпеку підприємства.

3) Інформаційні засоби. Передусім це друкована і відеопродукція з питань збереження конфіденційної інформації. Крім цього, важлива інформація для прийняття рішень з питань економічної безпеки зберігається на комп'ютерах.

4) Фінансові засоби. Без достатніх фінансових коштів не можливе функціонування системи економічної безпеки підприємства, питання лиш в тому, щоб використати їх ціленапрямлено та з високою віддачею.

5) Правові засоби. Підприємство повинне у своїй діяльності керуватися не лише виданими вищестоящими органами влади законами та підзаконними актами, але й розробляти власні локальні правові акти з питань забезпечення економічної безпеки підприємства.

6) Кадрові засоби. Підприємство повинне бути забезпечене кадрами, що займаються питаннями економічної безпеки.

7) Інтелектуальні засоби. Залучення до роботи кваліфікованих спеціалістів, наукових робітників, що дозволяє модернізувати систему безпеки підприємства.

Одночасне впровадження усіх цих засобів неможливе. Воно проходить в кілька етапів:

I етап. Виділення фінансових коштів.

II етап. Формування кадрових і організаційних засобів.

III етап. Розробка системи правових засобів.

IV етап. Залучення технічних, інформаційних та інтелектуальних засобів.

Переведені з статичного в динамічний стан вищевказані засоби перетворюються в методи забезпечення економічної безпеки підприємства. Відповідно можна виділити технічні, інформаційні, фінансові, правові, інтелектуальні методи. Наведемо стислий перелік цих методів

1. технічні -- спостереження, контроль, ідентифікація;

2. інформаційні -- складання характеристик на працівників, аналітичні матеріали конфіденційного характеру тощо;

3. фінансові -- матеріальне стимулювання працівників, имеющих що мають досягнення в забезпеченні економічної безпеки підприємства;

4. правові -- судовий захист законних прав і інтересів, сприяння діям правоохоронних органів;

5. кадрові -- підбір, навчання кадрів, що забезпечують безпеку підприємства;

6. інтелектуальні -- патентування, ноу-хау тощо.

Під економічною безпекою треба розумі і й такий стан соціально-технічної системи підприємства, котрий дає змогу уникнути зовнішніх загроз і протистояти внутрішнім чинникам дезорганізації за допомогою наявних ресурсів, підприємницьких здібностей менеджерів, а також структурної організації та зв'язків менеджменту, Зауважимо, шо традиційно термін уживався в юридичній практиці для позначення системи прав зі збереження ресурсів і результатів їх продуктивного використання. Однак з економічного погляду таке трактування поняття, на нашу думку, не є вичерпним, а сам механізм збереження не входить до системи управління підприємством (що зумовлено історичним досвідом ведення бізнесу на постсоціалістичному просторі).

Головна мета управління економічною безпекою -- забезпечення найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної системи та економічного використання ресурсів, забезпечення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощування наявного потенціалу та його стабільного розвитку.

Система економічної безпеки підприємства традиційно включає такі складові :

1) інтелектуальну і кадрову;

2) інформаційну;

3) техніко-технологічну;

4) фінансову;

5) політико-правову та екологічну:

6) силову.

Для аналітичної оцінки кожної з них слід визначити спектрі можливих загроз (ризиків) та оцінити ймовірність і наслідки їх реалізації. За умов невизначеності існує, сказати б, суперечність між теоретично досконалим і практично можливим підходами. Теоретично досконалий підхід полягає в тому, щоб урахувати всі, можливі варіанти сценаріїв руху грошових потоків. Однак практично це здебільшого неможливо зробити, бо доведеться врахо-вувати надто багато альтернатив.

Суть основного завдання полягає в процедурі проведення таких розрахунків, котрі навіть у разі їх неповної адекватності уможливлювали б отримання достатньо надійних результатів, на які можна спиратися за вибору господарської альтернативи. Крім цього, слід особливо наголосити, що механізм створення економічної безпеки має базуватися на внутрішньосистемних характеристиках підприємства, тобто сама соціально-економічна система має включати «вбудовані» механізми запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам.

Беручи загалом, усі ризики підприємницької діяльності можна класифікувати так:

1. За сферами виявлення:

1.1. Економічний -- ризик, пов'язаний зі змінами економічних факторів у ході реалізації інвестиційного проекту.

1.2. Політичний -- ризик виникнення різноманітних адміністративно-законодавчих обмежень інвестиційноїдіяльності, які пов'язані зі зміною інвестиційної політики держави.

1.3. Соціальний -- ризик страйків, здійснення під тиском робітників незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків.

1.4. Екологічний -- ризик виникнення екологічних катастроф і різних стихійних лих (землетруси, лісові пожежі, повені і под.), котрі негативно впливають на інвестиційний проект,

1.5. Інші- ризик рекету, крадіжок майна, нечесності партнерів тощо.

2. За формами інвестування:

2.1. Ризики реального інвестування -- ризики, пов'язані з помилковим вибором місцезнаходження об'єкта будівництва, порушення графіків поставок необхідних матеріалів, комплектувальних деталей за проектами, суттєвим зростанням цін на інвестиційні товари, неправильним підбором підрядчиків та з іншими факторами, що знижують ефективність інвестиційного проекту.

2.2. Ризики фінансового інвестування -- цю групу ризиків пов'язано з непродуманим вибором фінансових інструментів для інвестування, фінансовими труднощами чи банкрутством окремих емітентів, непередбаченими змінами умов інвестування і т. п. Ризики інвестицій у фінансові інструменти мають таку структуру:

а) ризики втраченого зиску;

б) ризики зниження дохідності, а саме:

відсоткові ризики;

кредитні ризики;

біржові ризики;

селективні ризики;

ризики втрати ліквідності;

ризики банкрутства.

3. За джерелами:

3.1. Системний ризик -- на цей вид ризику наражаються вс учасники інвестиційної діяльності і форм інвестування. Він значною мірою визначається зміною стадій економічного розвитку країни чи кон'юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринкутаіншими аналогічними факторами, на які інвестор не може вплинути, добираючи об'єкти інвестування.

3.2. Несистемний ризик -- цей вид ризику притаманний конкретному об'єкту інвестування чи діяльності конкретною інвестора. Він може бути пов'язаний з некваліфікованим менеджментом проекту, посиленням конкуренції на певному сегменті інвестиційного ринку, нераціональною структурою інвестиційних ресурсів та іншими аналогічними факторами, негативним наслідкам

яких значною мірою можна запобігти за допомогою ефективного управління інвестиційним процесом.

Для інтегральної оцінки рівня економічної безпеки можна рекомендувати методику, що базується на використанні традиційних показників, темпів їхньої зміни та ймовірності реалізації специфічних ризиків. Процедура проведення розрахунків складається з таких етапів:

1. Визначення нормативного рівня показників кожної складової економічної безпеки (наприклад, фінансову складову можна охарактеризувати системою показників фінансової стійкості; інформаційну -- показниками ефективності інвестицій в інформаційні технології, ефективності володіння інформацією, показниками новизни інформації тощо).

2. Визначення системи цільових показників, сформованої на по-передньому етапі, на поточний період, а також визначення темпів їхньої зміни (вибір того чи іншого показника здійснюється керівництвом підприємства на базі корпоративної стратегії розвитку).

3. Визначення системи ризиків, якими переобтяжено діяльність підприємства, їх перегрупування за складовими та оцінка ймовірності їх реалізації (формування спектра можливих загроз за кожною складовою).

4. Визначення порівняльних індексів за кожним показником у розрізі складових економічної безпеки підприємства (під порівняльним індексом слід розуміти співвідношення фактичного значення кожного показника з його нормативним (середньогалузевим)значенням).

5. Визначення рівня економічної безпеки для кожної складової.

2.2 Політика і стратегія економічної безпеки підприємства

Політика економічної безпеки підприємства -- це загальні орієнтири для дій та прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей. Для встановлення цих орієнтирів необхідно спершу сформулювати цілі забезпечення безпеки підприємств. Наприклад:

-- зміцнення дисципліни праці і підвищення ї продуктивності;

-- захист законних прав та інтересів підприємства;

-- зміцнення інтелектуального потенціалу підприємства;

-- збереження та примноження власності;

-- підвищення конкурентноздатності виробленої продукції;

-- максимально повне інформаційне забезпечення діяльності підприємства та підвищення його ефективності;

-- орієнтація на світові стандарти на та лідерство в розробці й освоєнні нових технологій виробництва продукції;

-- виконання виробничих програм;

-- недопущення залежності від випадкових та нестійких ділових партнерів.

З врахуванням вищевикладеного можна визначити наступні загальні орієнтири для прийняття рішень, що полегшують досягнення цих цілей:

-- збереження і нарощування ресурсного потенціалу;

-- проведення комплексу превентивних заходів по підвищенню рівня захищеності власності та персоналу підприємства;

-- професіоналізм та спеціалізація персоналу підприємства;

-- пріоритетність несилових методів попередження й нейтралізації загроз.

Для успішного виконання цієї політики необхідно реалізувати стратегію безпеки підприємства, під якою розуміється сукупність найбільш значимих рішень, спрямованих на забезпечення належного рівня безпеки функціонування підприємства.

Виділяють такі типи стратегій:

1) орієнтовані на усунення існуючих або попередження виникнення можливих загроз;

2) націлені на запобігання впливу існуючих чи можливих загроз на предмет безпеки;

3) спрямовані на відновлення (компенсацію) нанесеного збитку.

Два перших типи стратегій передбачають таку діяльність по забезпеченню економічної безпеки, в результаті якої не виникають загрози або створюється заслін її впливу. В третьому випадку виникає збиток, але він компенсується діями, передбаченими відповідною стратегією

2.3 Концепція економічної безпеки підприємства

Важливим етапом забезпечення економічної безпеки підприємства є складання її концепції. Концепція визначається як система поглядів, ідей, цільових установок, пронизаних єдиним, визначаючим задумом, основною думкою, що містить постановку та шляхи вирішення виявлених проблем.

Концепція економічної безпеки підприємства являє собою офіціально затверджений документ, в якому відображена система поглядів, вимог та умов організації заходів безпеки персоналу та власності підприємства. Приблизна структура концепції виглядає так:

I. Опис проблемної ситуації в сфері економічної безпеки підприємства:

-- перелік потенціальних загроз для безпеки підприємства, їх класифікація і ранжування;

-- причини і фактори виникнення загроз;

-- негативні наслідки загроз для підприємства.

II. Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства:

-- визначення об'єкту і предмету економічної безпеки підприємства;

-- формулювання політики та стратегії безпеки підприємства;

-- принципи забезпечення економічної безпеки;

-- цілі та задачі забезпечення безпеки підприємства;

-- критерії і показники економічної безпеки підприємства;

-- створення організаційної структури по управлінню системою безпеки підприємства.

III. Заходи по реалізації засобів економічної безпеки:

-- формування підсистем загальної системи безпеки підприємства;

визначення суб'єктів економічної безпеки підприємства та їх ролі;

-- розрахунок засобів та визначення методів забезпечення економічної безпеки;

-- контроль і оцінка процесу реалізації концепції. Необхідно мати на увазі, що найбільш повне уявлення про систему економічної безпеки підприємства можна отримати після вивчення офіційно прийнятих документів по концепції безпеки підприємства, комплексної програми забезпечення безпеки підприємства та планів підрозділів підприємства з реалізації цієї програми. Сформована на науковій основі система безпеки підприємства є організаційною основою створення її структурного підрозділа -- служби безпеки.

3. Кадрова безпека як підсистема в системі економічної безпеки підприємства

Постановка проблеми. На сучасному етапі еволюції методів управління в організаціях на перший план все чіткіше постає людина (персонал), як найголовніший інструмент провадження ефективної діяльності компанії. Персонал компанії впливає на всі аспекти життєдіяльності організації, а також невід'ємно пов'язаний з її економічною безпекою. Визначення місця і рівня впливу кадрової складової у загальній системі економічної безпеки організації потребує значних досліджень. Дана стаття є спробою дати визначення і класифікувати складові кадрової безпеки організації.

У центрі прогресивних концепцій управління знаходиться людина, що розглядається як найвища цінність. Виходячи із цього сучасні системи керування націлені на розвиток різноманітних здібностей працівників для того, щоб останні максимально ефективно були задіяні в процесі виробництва. Зростання ролі соціальної складової виробництва обумовлює якісні зміни систем керування організаціями, знаходить своє вираження в нових формах, методах і змісті кадрового менеджменту.

З погляду системного підходу сучасна виробнича організація являє собою складну соціотехничну систему, у якій виділяються матеріально-речовинні й людський (особистісний) фактори розвитку виробництва. Робота з персоналом визначає успіх у бізнесі й державному секторі економіки. Людський фактор перетворився в головний фактор виробництва, у зв'язку із чим усе більш активно використовується поняття “інвестиції в персонал”. При цьому ефективність використання кадрового потенціалу організації залежить від збалансованості її основних компонентів - особистісного й матеріального факторів виробництва.

У цей час персоналу організації притаманний високий динамізм розвитку. Він проявляється не тільки в прискоренні процесу оновлення професійних знань, умінь і навичок, але й в неухильному підвищенні ролі професійно важливих і ділових якостей працівників. Освіта, кваліфікація і рівень розвитку професійно важливих якостей виступають сьогодні основними якісними характеристиками персоналу.

На практиці ці характеристики не завжди відповідають об'єктивно необхідному рівню в конкретних умовах виробництва. Тому для збалансованого формування кадрового потенціалу необхідно створити діючу систему керування персоналом, що забезпечувала економічну безпеку підприємства.

Економічна безпека підприємства являє собою достатньо широке поняття, яке включає в себе фінансову, силову, інформаційну, технико-технологічну, правову а також кадрову безпеку, яка є одним з основних факторів економічної безпеки підприємства.

Розуміння цього факту привело автора до думки фундаментально на достатньому рівні вивчити всі питання, що стосуються кадрової безпеки.

В процесі дослідження було з'ясовано, що деякі теоретичні аспекти економічної безпеки окреслили В. Щелкунов, О. Ареф'єва, В. Геєць, В. Губський, В. Пономарьов, О. Кірієнко, Т. Кузенко, Л. Абалкін, В. Тамбовцев, Є.Олейніков, А. Колосов, В. Шликов, О. Грунін, В. Сенчагов, Г. Козаченко, , М. Єрмошенко, В. Мунтіян, Г. Задорожний, А. Ляшенко.

Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. у монографії «Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення» [2], проблему економічної безпеки підприємства пропонували вирішувати виходячи з передумови, що ступінь надійності всієї системи збереження інформації визначається рівнем безпеки найслабкішої її ланки, якою вважається персонал організації.

Пономарьов В.П. у дисертації «Формування механізму забезпечення економічної безпеки підприємства» розробив концепцію формування механізму забезпечення економічної безпеки підприємства, що передбачає, як основу механізму, систему пріоритетних інтересів підприємства, враховує вимоги до системи управління підприємством і основні задачі, розв'язувані із метою забезпечення його економічної безпеки.

Кузенко Т.Б. у монографії розглядає поняття «економічна безпека підприємства» як стан ефективного використання ресурсів та існуючих ринкових можливостей підприємства, що дає змогу запобігати внутрішнім і зовнішнім загрозам, забезпечувати тривале виживання та стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної ним місії.

В своїй науковій роботі Бондаренко О.М «Оцінка економічної безпеки авіакомпанії» розробила модель на базі системи показників економічної безпеки авіакомпаній, яка дозволяє обґрунтувати прийняття управлінського рішення по підвищенню рівня безпечного функціонування авіапідприємств.

В свою чергу, Висоцька М.П. у своїй дисертації «Стратегія формування кадрової політики авіапідприємств України» запропонувала стратегію формування кадрової політики підприємства на основі прогнозної кадрової сукупності і відповідно до загальної економічної стратегії розвитку, для реалізації якої розроблено комплексний методичний підхід до визначення перспективної потреби в підготовці і перепідготовці фахівців за рівнями кваліфікації.

Але, автор не знайшла наукових досліджень з питань кадрової безпеки підприємства.

Єдине визначення кадрової безпеки надає Н. Швець, яка розглядає кадрову безпеку як процес запобігання негативним впливам на економічну безпеку підприємства через ризики і погрози, пов'язані з персоналом, його інтелектуальним потенціалом і трудовими відносинами загалом [3].

Кіріченко О.А. розуміє під кадровою безпекою правове та інформаційне забезпечення процесу управління персоналом: вирішення правових питань трудових відносин, підготовка нормативних документів, що їх регулюють, забезпечення необхідною інформацією всіх підрозділів управління персоналом, що скоріше є функціями кадрової безпеки або її задачами [1]

Основною метою статті є визначення поняття «кадрова безпека», розкриття основних складових кадрової безпеки як підсистеми єдиної системи економічної безпеки підприємства.

В сучасних умовах жорсткої ринкової конкуренції дуже важливого (якщо не вирішального) значення набуває економічна безпека всіх суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності. Економічна безпека фірми (підприємства, організації) -- це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Головним рівнем економічної безпеки підприємства є залежність, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Джерелами негативних впливів на економічну безпеку можуть бути:

Свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств (організацій)- конкурентів.

Збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо). Залежно від суб'єктної обумовленості негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Об'єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають не з волі конкретного підприємства або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи мають місце внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів).

Таким чином, серед систем економічної безпеки підприємства та управління персоналом знаходиться кадрова безпеки як підсистема систем, яка гарантуватиме стабільне та максимально ефективне функціонування підприємства і високий потенціал розвитку в майбутньому (рис. 1).

На думку автора, кадрова безпека є синтетичною категорією: економічної теорії, теорії управління персоналом, економіки праці, соціології, політології. Кадрова безпека є уніфікованою категорією, яка виявляється на всіх рівнях від окремо взятого підприємства до національної економіки.

Змістом категорії «кадрова безпека» є характеристика стану економічної системи при якому відбувається ефективне функціонування всіх її функціональних складових, забезпечення захищеності та здатність протистоянь внутрішнім і зовнішнім впливам і загрозам пов'язаних з персоналом, змістовний та структурний аналіз, діагностика та прогнозування впливу діяльності персоналу на внутрішні та зовнішні показники вказаної економічної системи

Кадрова безпека є комбінацією складових пов'язаних між собою складними і часто завуальованими зв'язками:

безпека життєдіяльності

безпека здоров`я (створення певних умов праці працівникам по запобіганню травматизму, захворювання на підприємстві);

фізична безпека (виконання комплексу заходів, щодо недопущення порушень правил безпеки);

соціально-мотиваційна безпека

фінансова безпека (фінансова, грошово-кредитна платоспроможність працівників; впевненість в своєму робочому місці; оплата праці, яка враховує обсяг, кваліфікацію, професіоналізм і якість виконаної роботи);

кар`єрна безпека (професійно-кваліфікаційне та посадове просування працівників, заохочення в пристосуванні своєї кваліфікації до вимог робочого місця, в гарантіях виробничого зростання (планування кар'єри): підвищення особистої мобільності на ринку робочої сили; отримання шансів для самореалізації на робочому місці;

естетична безпека (проведення загальноосвітніх семінарів, конференцій, групових дискусій; мотивація задоволення персоналу своєю роботою; поліпшення власного іміджу кожного працівника);

адміністративно-незалежна безпека (створення умов для відсутності можливості призначення непідготовлених і некомпетентних кадрів, що знаходяться у «родинних» стосунках з власниками, засновниками, акціонерами підприємства до керівництва трудового колективу персоналу);

професійна безпека:

безпека праці (система принципів, підходів, дій направлена на створення певних умов праці (рівень оплати праці, посада, обладнання робочого місця), з урахуванням новітнього, передового досвіду на ринку праці);

інформаційна безпека (прогнозування структури персоналу, визначення потреби в кадрах, планування, залучення та розміщення персоналу; оцінювання результатів праці для виявлення потенціалу кожного працівника);

пенсійно-страхова безпека (соціальний захист працівників (страхування, медичне обслуговування);

безпека володіння сучасними знаннями (впровадження новітніх технологій у розвиток персоналу, удосконалення рівня професійних знань, навичок, умінь, здібностей у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу).

антиконфліктна безпека:

патріотична безпека (створення психологічного клімату в колективі на основі позитивного відношення до підприємства, що характеризується психологічними показниками об'єднаності працівників, яка забезпечує узгодженість, безконфліктність спілкування, відповідальність та обов'язок, товариську допомогу, вимогливість до себе та іншого в інтересах виробництва);

психолого-комунікаційна безпека (сприяння міжособистісним комунікаціям і створенню сприятливого мікроклімату; врахування інтересів і побажань працівників, його особистого потенціалу; задоволеність міжособистісними стосунками по вертикалі (керівник-підлеглі) та горизонталі (виконавці)).

4. Формування системи показників фінансової складової економічної безпеки підприємства

Нині однією з найактуальніших проблем функціонування та розвитку вітчизняного підприємства в умовах зростаючої складності та невизначеності соціально-економічного та політичного середовища є проблема економічної безпеки підприємства. Комплексне розуміння економічної безпеки підприємства (ЕБП) має велике значення для забезпечення та побудови системи управління економічною безпекою підприємства. Оскільки для ефективного управління ЕБП попередня оцінка та аналіз стану економічної безпеки підприємства стає першочерговим завданням, не менш важливим для розробки засад управління ЕБП є формування системи показників фінансової складової економічної безпеки підприємства.

Аналіз літературних джерел стосовно проблеми формування системи показників оцінки фінансової складової ЕБП дозволив визначити, що думки вчених стосовно кількості показників, їх переліку, алгоритмів розрахунку та нормативних значень відрізняються. Щодо переліку показників оцінки ЕБП в літературі існує декілька думок. Слід додати, що деякі з авторів ототожнюють показники економічної і фінансової безпеки підприємства, що на нашу думку є не досить вірним, оскільки система показників ЕБП має містити окрім фінансових показників, показники виробничої і соціальної сфер.

Більшість дослідників об'єднують показники ЕБП у групи показників відповідно до груп фінансових показників: платоспроможності та фінансової стійкості (ліквідності), рентабельності діяльності (ефективності управління), ділової активності (оборотності засобів), ефективності використання майна (ринкової стійкості) підприємства та показники інвестиційної привабливості.

Деякі вчені наголошують на необхідності зіставлення фінансових показників з граничними, мінімально припустимими значеннями з міркувань безпечності подальшої діяльності задля локалізації симптоматичних ознак можливої кризи. Наведені нормативні значення коефіцієнтів не диференціюються за галузями економіки; крім того, не визначено, який висновок про стан ЕБП необхідно зробити, якщо фінансові показники знаходяться нижче встановленого нормативного значення. Крім того, в різних дослідженнях пропонуються різні назви одного й того ж показника (за однаковим змістом алгоритму розрахунку).

Таким чином, на сьогодні немає єдиної думки щодо відбору та оцінки показників ЕБП; перелік показників, що застосовуються, є достатньо різноманітним і дискусійним. Тому актуальним залишаються питання формування системи показників фінансового стану підприємства, яка б відображала всі особливості функціонування підприємства при цьому давала найбільш точну оцінку економічної безпеки підприємства.

Система показників повинна включати показники, які найбільш повно відображають фінансовий стан підприємств, але при цьому їх кількість повинна бути якомога меншою. Звуження інформаційного простору необхідне для виключення з дослідження тих коефіцієнтів, які дублюють один одного чи несуть дуже схожу інформацію. Це дозволяє побудувати більш точні та зручні у практичному використанні математичні моделі оцінки та прогнозування ЕБП за рахунок включення до них найбільш значущих показників.

Для вирішення цієї проблем нами пропонується методика формування системи показників фінансової складової ЕБП, призначення якої складається у формуванні і фільтрації попередніх фінансових показників, найбільш значущих для оцінки фінансової складової ЕБП. Методика вибору та обґрунтування інформаційного простору для оцінки ЕБП здійснюється за наступними етапами. Перший етап полягає в формуванні попереднього списку показників. На цьому етапі проводять попередній аналіз стосовно існуючих систем показників та висувають гіпотезу щодо формування переліку показників оцінки фінансової складової ЕБП. Другий етап методики передбачає формування головних компонент з попередньо сформованої сукупності вихідних показників за допомогою методів факторного аналізу [1,2]. На основі отриманих головних компонент виявляють склад однорідних ознак, з точки зору якісних зв'язків. Це дозволяє сформувати показники-репрезентанти цих компонент і отримати на третьому етапі систему показників фінансового стану підприємства, що відображає всі сторони фінансової безпеки підприємства.

Попередній аналіз літературних джерел дозволив виділити 92 показника фінансової діяльності підприємства машинобудування, на якому було апробовано запропоновану методику. З метою виключення взаємозалежних показників, а також внаслідок інформаційної незабезпеченості деяких з них, кількість показників було зменшено до 42. Отримана система головних компонент пояснює 86,32 % дисперсії вихідної системи показників та містить 5 головних компонент, що мають найбільший вплив на фінансову складову ЕБП. Аналіз розподілу показників за головними компонентами дав можливість зробити наступні висновки.

Перша головна компонента відображує структуру капіталу підприємства. До неї увійшли такі фінансові показники, як коефіцієнт автономії, заборгованості, поточної заборгованості, покриття інвестицій, фінансування, оборотність власного капіталу.

Друга головна компонента відображує рівень ділової активності підприємства. Тут найбільш значущі навантаження мають оборотність активів, оборотність оборотних активів, оборотність капіталу, оборотність матеріальних запасів, виробничих запасів, оборотності мобільних коштів.

Третя головна компонента відображує рентабельність підприємства. До неї увійшли показники: рентабельність капіталу, рентабельність власного капіталу, чиста рентабельність активів, прибутковість інших операцій, загальна рентабельність продажів, рентабельність реалізації продукції, рентабельність основної діяльності.

Четверта головна компонента відображує ефективність використання власних обігових коштів. Найбільші навантаження у показників фінансової стійкості, маневреності власного капіталу, забезпеченості оборотних коштів власними джерелами, забезпеченості запасів та витрат власними обіговими коштами, інвестування.

П'ята головна компонента відображує платоспроможність підприємства. Найбільші факторні навантаження мають коефіцієнти поточної ліквідності, абсолютної ліквідності, критичної ліквідності, співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей.

Другим етапом методики формування системи показників оцінки фінансової складової ЕБП є визначення репрезентантів виділених компонент показників. Якщо репрезентантом вибирається одна із ознак компоненти, то її називають індивідуальною діагностичною ознакою. До методів вибору індивідуальних діагностичних ознак належать метод центру ваги і метод потенціалів. Визначення репрезентантів (ознак-представників) ознак здійснюється за допомогою методу центра ваги. Спосіб вибору ре-презентантів за допомогою цього методу залежить від розміру групи. До діагностичної сукупності включається ознака, яка знаходиться всередині групи, тобто ознака з найменшою сумою відстаней. На основі проведених розрахунків для першої компоненти репрезентантом є коефіцієнт фінансування, для другої - оборотність оборотних активів, для третьої - рентабельність капіталу, для четвертої - коефіцієнт маневреності власного капіталу, для п'ятої - коефіцієнт критичної ліквідності.

Таким чином, сформована система показників на основі запропонованої методики включає лише найбільш значущі фінансові показники і є досить зручною в практичному користуванні. ЇЇ може бути ефективно застосовано для побудови моделей оцінки фінансової складової економічної безпеки підприємства.

Висновок

З усього вишеозначенного можна зробити висновок що для українських підприємств самими значимими проблемами сучасного етапу реформ є: відсутність засобів на технічне переоснащення і здійснення НДДкР; неритмічність роботи; відсутність контрактів, замовлення; безробіття; велика дебіторська заборгованість. Можна запропонувати наступні кроки на шляху зміцнення економічної безпеки українських підприємств: у рамках технологічної безпеки - закриття низькорентабельних і збиткових підприємств; зміна системи оплати праці наукових кадрів; створення нових організаційно-виробничих структур; використання лізингу; активна участь у міжнародних виставках, семінарах; у рамках ресурсної безпеки - удосконалювання системи розрахунків; підвищення продуктивності праці; збільшення капіталовкладень у ресурсозбереження; стимулювання "ресурсного" напрямку НДДкР; у рамках фінансової безпеки - застосування принципу дотримання критичних термінів кредитування; створення інформаційного центру, щоб постійно мати зведення про борги підприємства і перекрити канали витоку інформації: створення в структурі інформаційного центру спеціальної групи фінансових робітників, що перевіряла б податкові та інші обов'язкові платежі для виявлення можливої переплати і надавала зведення про мало використуємих основних виробничих фондах із метою їхнього можливого продажу; використання нових форм партнерських зв'язків; у рамках соціальної безпеки - наближення рівня оплати праці до показників розвитих країн, притягнення робітників до управлінських функцій; підвищення кваліфікації робітників; зацікавленість адміністрації підприємства в працевлаштуванні безробітних; розвиток соціальної інфраструктури підприємства; підвищення матеріальної відповідальності робітників за результати своєї праці. У сучасних умовах складовою частиною комплексу мір повинна стати програма конкретних дій, спрямованих на створення надійної економічної безпеки підприємства.

Кадрова безпека являє собою на сьогодні маловивчену науку зі значним потенціалом щодо посилення економічної безпеки підприємства. Надалі автор передбачає вивчення специфічних взаємозв'язків між складовими кадрової безпеки, класифікацію і знаходження ваги кожної такої складової як для кадрової безпеки так і для економічної безпеки підприємства взагалі.

Економічна безпека являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відношень на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Економічна безпека підприємства - це захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також спроможність швидко усунути різноманітні погрози або пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності. Зміст даного поняття містить у собі систему засобів, що забезпечують конкурентостійкість і економічну стабільність підприємства а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників.

Список використаної літератури

1. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. Ред. С.Ф. Покропивного, - Вид. 2-е, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000.

2. Д. Ковалев, Т. Сухорукова - Экономическая безопасность предприятия // Экономика Украины, 1998.

3. Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: Монографія. - К.: Лібра, 2003.

4. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення. -- К., 2001.

5. Міщенко С.Г. Аналіз процесів забезпечення фінансової безпеки регіону // Тези ІV Всеукраїнської конференції з проблем економічної кібернетики. -- Донецьк, 2000.

6. Камлик М.І. Економічна безпека підприємницької діяльності. Економіко-правовий аспект: Навчальний посібник -- К.: Атіка, 2005.