Бюджетний менеджмент

2

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

„УКРАЇНА”

КІРОВОГРАДСЬКА ФІЛІЯ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету "Бюджетний менеджмент"

м. Кіровоград

Зміст

1. Сутність і складові бюджетного менеджменту

2. Суть та структура бюджету держави.

3. Виконання бюджету

4. Світовий досвід бюджетного менеджменту

1. Сутність і складові бюджетного менеджменту

Правова характеристика бюджету пов'язана з розглядом його як фінансового плану, що являє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду грошових коштів держави. Правове регламентування бюджету здійснюється у загальних рисах головним законом - Конституцією і деталізується у бюджетному законодавстві, яке охоплює три рівні. Перший - це законодавчий акт, що здійснює загальне регламентування бюджету і бюджетних відносин. До 2001 року в Україні таку роль виконував Закон „Про бюджетну систему України”, а нині - „Бюджетний кодекс України”. Він визначає засади формування бюджету і принципи побудови бюджетної системи, її склад, розмежування доходів і видатків між бюджетами, регламентує бюджетний процес та між бюджетні відносини. Другий - ухвалення законів, що регламентують окремі статті доходів і видатків. Стосовно формування доходів основним є Закон України „Про систему оподаткування” і закони, які регламентують стягнення окремих податків: „Про податок на додану вартість”, „Про акцизний збір”, „Про податок на прибуток підприємств” та ін. Податкове законодавство може бути систематизоване й у єдиному документі - Податковому кодексі, проект якого розроблено і підготовлено до затвердження в Україні. Стосовно видатків таких прямих законів немає, але є закони, які визначають основи і пріоритети фінансування, наприклад, Закон України „Про освіту”. І нарешті, третій рівень - це щорічне прийняття закону „Про державний бюджет” і відповідних рішень місцевих органів влади „Про місцеві бюджети”. Прийняття цих актів являє собою законодавче затвердження бюджету як основного фінансового плану.

Розглядаючи бюджет як фінансовий план, слід зазначити, що його вертикальна структура (за рівнями органів влади й управління) відповідає структурі бюджетного устрою. Оскільки зараз немає єдиного бюджету країни, то відсутній і відповідний єдиний фінансовий план. Зведений бюджет України як фінансовий план не затверджується, хоча в Бюджетному кодексі України і зазначено, що бюджетна система базується на принципі єдності. Зведений бюджет використовується як аналітико-статистичне узагальнення планових і фактичних показників. Він є довідковим документом, який показує суму ресурсів, що мобілізується і перерозподіляється через бюджет, роль і місце бюджету в економічній системі.

З позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Державний бюджет України є фінансовим планом центральних органів влади й управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме державний бюджет насамперед характеризує економічну і соціальну політику держави.

Бюджет може складатися у вигляді одного чи кількох фінансових планів. Скажімо, в царській Росії свого часу існувало два бюджети - звичайний і надзвичайний, які різнилися ступенем відкритості. Нині в окремих країнах поділ бюджету відбувається за напрямами використання коштів - поточні й капітальні витрати. Відповідно створюється поточний бюджет та бюджет розвитку і розподіляються доходи між ними. Як правило, поточний бюджет забезпечується поточними, насамперед податковими, надходженнями і має бути збалансованим. Бюджет розвитку може бути дефіцитним. Джерелом покриття дефіциту є державні позики, у тому числі цільові.

В Україні бюджет як фінансовий план певною мірою відрізняється від бюджету як економічної категорії, оскільки до складу державного бюджету при затвердженні зараховувалися також фонди цільового призначення.

Бюджет як фінансовий план характеризується складом доходів і видатків, які відбивають фінансову діяльність держави. Їх структуризація може мати офіційний і науковий характер. Офіційна бюджетна класифікація, що являє собою систематизоване згрупування доходів і видатків та фінансування бюджету, затверджується відповідними уповноваженими органами. В її основу кладуться ті ознаки, що мають визначальну роль у бюджетному процесі. Наукова класифікація дає можливість оцінити склад та структури доходів і видатків передусім за економічним змістом. У класифікації видатків основним є їх суспільне призначення, а в класифікації доходів - методи мобілізації.

Бюджет як фінансовий план також тісно взаємозв'язаний з іншими ланками державних фінансів - фондами цільового призначення. Частина з них, як уже зазначалося, може безпосередньо зараховуватись до бюджету при його затвердженні, хоча і виконуються вони відособлено. Інші, наприклад Пенсійний фонд, складаються і виконуються окремо. Однак вони теж взаємозв'язані з бюджетом, оскільки можуть мати як цільові надходження коштів з бюджету, так і перерахування до бюджету.

Таким чином, бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості і пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує діяльність держави, робить її конкретно і фінансово забезпеченою.

2. Суть та структура бюджету держави

Видатки бюджету обумовлюються насамперед їхнім суспільним призначенням, адже саме такий їх розріз найповніше відбиває сутність і призначення бюджету. Економічну функцію держави забезпечують видатки на економічну діяльність та науку, соціальну - видатки на соціальний захист населення, соціальне забезпечення та соціальну сферу, оборону - на оборону, управлінську - на утримання управлінських структур та на міжнародну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються видатки, пов'язані з системою державного кредиту, - на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

Видатки бюджету на економічну діяльність в Україні охоплюють державні капітальні вкладення, бюджетні кредити підприємствам, державні субсидії й дотації, операційні витрати. Вони спрямовуються в галузі економічного комплексу. При цьому видаткам бюджету відводиться допоміжна і регулятивна роль у системі фінансового забезпечення економіки, основними формами якого є самофінансування і кредитування.

Видатки бюджету на соціальний захист - це державні субсидії і допомоги окремим громадянам, які внаслідок об'єктивних, незалежних від них причин не можуть самостійно повною мірою забезпечити себе. Видатки на соціальну сферу структуруються за галузевими ознаками: на освіту, охорону здоров'я, духовне і фізичне виховання. Видатки на соціальне забезпечення пов'язані із державним забезпеченням тих громадян, що з об'єктивних причин не можуть утримувати себе самостійно, наприклад інваліди від народження, самотні особи похилого віку тощо.

Видатки у сфері міжнародної діяльності - це сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кордон представників органів державної влади.

Видатки на обслуговування державного боргу - це витрати на погашення заборгованості та виплату процентів за державними позиками.

Головна проблема, яка сьогодні стоїть перед суспільством, - стабілізація економіки і забезпечення її зростання.

Однак без виділення відповідних коштів її неможливо розв'язати. З погляду фінансової політики в цілому необхідно знайти відповідні джерела фінансування і встановити їх структурне співвідношення. З погляду бюджетної політики, зокрема, необхідно визначити місце і роль бюджету у фінансовому забезпеченні потреб економічного розвитку та основні напрями бюджетного інвестування.

При виборі об'єктів бюджетного інвестування враховується здатність виробників випускати експортоспроможну та імпортозмінну продукцію, а також вироби особливої соціальної значущості, знаходити і розширювати ринки збуту своєї продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках і відповідно нарощувати обсяги її реалізації. Враховуються також можливості для пожвавлення виробництва в суміжних галузях і вирішення питань енергозбереження та використання альтернативних джерел енергопостачання.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів держава не має можливості виділяти бюджетні кошти на підтримку неефективних підприємств, які власне, є банкрутами. Тому особливої ваги набуває питання перепрофілювання, консервації, а в окремих випадках і закриття неефективних виробничих структур.

У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається за рахунок раціональної структури видатків.

3. Виконання бюджету

Основою успішного виконання бюджетів усіх рівнів є своєчасне і повне надходження доходів, яке забезпечується раціонально організованою системою їх стягнення. Система мобілізації доходів повинна забезпечити рівномірне, регулярне і стійке надходження коштів на рахунки бюджету, а також таке їх документальне оформлення, яке дало б змогу фінансовим органам мати своєчасну інформацію про виконання плану за доходами. Зарахування коштів на рахунки бюджету повинно здійснюватися в короткі терміни. Одночасно мають забезпечуватися відповідні зручності платникам.

Установленою системою стягнення доходів бюджету передбачено, що для переважної частини доходів обчислення сум платежів та їх перерахування у бюджет здійснюють самі платники. Це значно прискорює процес мобілізації доходів. Безпосередню роботу з обліку і контролю за правильним обчисленням, своєчасним і повним внесенням платежів у бюджет покладено на податкові органи.

Юридичні та фізичні особи вносять податки і збори до бюджету у безготівковій або готівковій формах через установи банків, установи державного комітету зв'язку України, установи Державного ощадного банку України. Доходи зараховуються на рахунки бюджетів, відкриті в органах державного казначейства України.

Органи Державного казначейства України здійснюють такі функції у процесі виконання дохідної частини бюджету держави:

v установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в управліннях ДКУ для зарахування податків і зборів до бюджетів;

v ведуть бухгалтерський облік доходів бюджету;

v здійснюють розподіл платежів до Державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань та перераховують за належністю розподілені кошти;

v готують розрахункові документі і проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету;

v здійснюють відшкодування податку на додану вартість;

v складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації.

Кожного місяця працівники органів Державного казначейства проводять з податковими органами звірку доходів, які надійшли до державного бюджету і місцевих бюджетів України. Про наслідки цієї звірки складається довідка, в якій зазначають види доходів відповідно до бюджетної класифікації, надійшло за місяць, надійшло з початку року, відхилення. Остаточне рішення про використання доходів, що надійшли до державного бюджету України, приймає Державне казначейство України.

4. Світовий досвід бюджетного менеджменту

Західна інтелектуальна традиція сформувалася навколо розуміння, що фінансово-економічний розвиток найбільшою мірою залежить від соціокультурного рівня та організаційно-управлінського мистецтва. Спеціальні знання, професійні навики, досконалі управлінські технології - це ті людські ресурси, котрі мають забезпечувати суспільно прийнятий баланс індивідуальних і національно-державних інтересів, соціальну стабільність, ефективність управління, а також, що важливо в умовах демократії, політичний декорум для приймання рішень.

Одним з найважливіших об'єктів управління є система державних фінансів і її центральна, провідна ланка - бюджет, який перебуває під організаційно-адміністративним контролем бюрократичного апарату, фіскальних і фінансових органів.

Своєрідність суспільного стану бюрократії полягає в тому, що на відміну від більшості громадян в умовах вільного ринку вона матеріально залежить від держави і до того ж функціонально міцно інтегрована у владні структури. Вона виникає й існує разом з державою та має великі можливості паразитувати на ній.

Зрозуміло, сила і влада бюрократії спираються на ті матеріальні ресурси й грошові фонди, якими розпоряджається управлінський апарат. Зацікавленість у якомога більшому впливі, вимірюваному величиною контрольованих ресурсів, значною мірою пояснює намагання бюрократії розширити державний сектор, посилити втручання в господарське життя, що в кінцевому підсумку супроводжується зростанням обсягів бюджетів.

Розпоряджаючись витрачанням бюджетних ресурсів, бюрократ особисто не заінтересований у виборі найекономнішого варіанта, бухгалтерський облік у нього відсутня мотивація до економії державних коштів. Не диво, що бюрократія - об'єкт палких філіппік з боку адептів як правих, так і лівих поглядів. На думку деяких американських політологів, бюрократія не здатна бути на висоті тих суспільних сподівань і вимог, що диктуються ринковими засадами господарювання.

Досвід демократично-правових країн свідчить, що під час прийняття рішень більшістю голосів бюрократичний апарат, перебуваючи у явній меншості, має можливість досить успішно реалізовувати свої інтереси. Адже як тільки більшість приймає рішення про фінансування розширеного обсягу суспільних благ (бюджетних видатків), це рівнозначно створенню деякої додаткової кількості робочих місць для державних службовців.

Список використаної літератури

1. бюджетний менеджмент, В. Федоров, Київ, КНЕУ, 2004р.

2. бюджетний менеджмент, Л.Д.Сафонова, Київ, КНЕУ, 2001р.