Культурно-історичні умови формування європейського роману на прикладі життя та творчості Мігеля де Сервантеса де Сааведра

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Культурно-історичні умови формування європейського роману на прикладі життя та творчості Мігеля де Сервантеса де Сааведра

Олексій Кискін

АНОТАЦІЯ

У даній статті розглядаються історичні події та культурні явища Західної Європи XVI - XVII століть та їх вплив на біографію та творчий шлях Мігеля де Сервантеса де Сааведра, формування в його художньому творі «Хитромудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» ґрунтовних жанрових рис нового європейського роману. Для цього у дослідженні зосереджено увагу на ключових історичних подіях доби. По-перше, це - Відвоювання (ісп. Reconquista) влади над Піренейським півостровом християнськими королівствами у мусульман. Але протистояння християнського та мусульманського світів на цьому не закінчилось, а лише перейшло у нову стадію розвитку із новими історичними гравцями: коаліції європейських держав («Священна ліга») та Османською імперією. Учасники Священної ліги вирішили створити військовий флот задля встановлення панування над портами та торгівельними шляхами Середземномор'я. У статті проаналізовано наслідки безпосередньої участі у битві при Лепанто у 1571 році Мігеля де Сервантеса де Сааведра, якими були серйозні поранення у груди та лівий ліктьовий суглоб. Отримані травми докорінно змінили його життя: довге перебування у піратському полоні, майже неуспішні намагання заробити статок літературною діяльністю після повернення до Іспанії, попадання під суд та сидіння у в'язниці. Саме остання подія сприяла написанню літературного твору «Хитромудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», в якому автор запропонував жанрові критерії нового європейського роману. В статті висвітлені ці особливості романної структури, що сприяли популярності нового літературного жанру як серед письменників, так і в читацькій аудиторії, що не вщухає і в сучасності. Результатом даної статті можна вважати аналіз ключових подій європейської історії XVI - XVII століть, що сформували нову історичну реальність. Вона знайшла своє віддзеркалення у новому етапі європейської культури, розробку в літературі нової жанрової системи, основою якої стане роман. Характерні ознаки романного жанру вперше були поєднані в творі Мігеля де Сервантеса де Сааведра «Хитромудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». Практичним застосуванням результатів даної статті може стати використання її при розробці шкільних занять із використанням інтегрованого методу, поєднуючи історичні та літературознавчі здобутки при характеристиці визначальних подій та культурних явищ XVI - XVII століть, формуванні у школярів навичок теоретичного аналізу жанрових особливостей роману.

Ключові слова: Відродження, гуманізм, жанр, жанрова структура, новела, оповідь (нарація), роман, персонаж.

CULTURAL AND HISTORICAL CONDITIONS OF THE FORMATION OF THE EUROPEAN NOVEL ON THE EXAMPLE OF THE LIFE AND WORK OF MIGUEL DE CERVANTES DE SAAVEDRA

Oleksii Kyskin PhD of Philological Sciences, Associate Professor Izmail State University of Humanities, Ukraine

ABSTRACT

This article examines the historical events and cultural phenomena of Western Europe of the 16th - 17th centuries and their influence on the biography and creative path of Miguel de Cervantes de Saavedra, the formation of the fundamental genre features of the new European novel in his artistic work "The cunning hidalgo Don Quixote of La Manche ". For this purpose, the study focuses on the key historical events of the period. First, it is the Reconquest (Spanish Reconquista) of power over the Iberian Peninsula by Christian kingdoms from Muslims. But the confrontation between the Christian and Muslim worlds did not end there, but only entered a new stage of development with new historical players: the coalition of European states ("Holy League ") and the Ottoman Empire. The members of the Holy League decided to create a military fleet to establish dominance over the ports and trade routes of the Mediterranean. The article analyzes the consequences of Miguel de Cervantes de Saavedra's direct participation in the Battle of Lepanto in 1571, which were serious wounds to the chest and left elbow joint. The injuries he received radically changed his life: a long stay in pirate captivity, almost unsuccessful attempts to make a fortune through literary activity after returning to Spain, being put on trial and sitting in prison. It was the last event that contributed to the writing of the literary work "The cunning hidalgo Don Quixote of La Mancha", in which the author proposed the genre criteria of a new European novel. The article highlights these features of the novel structure, which contributed to the popularity of the new literary genre both among writers and among the readership, which does not abate even in modern times. The result of this article can be considered the analysis of the key events of the European history of the XVI - XVII centuries, which formed a new historical reality. Itfound its reflection in the new stage of European culture, the development of a new genre system in literature, the basis of which will be the novel. Characteristic features of the novel genre were first combined in the work of Miguel de Cervantes de Saavedra "The cunning hidalgo Don Quixote of La Manche". The practical application of the results of this article can be its use in the development of school classes using an integrated method, combining historical and literary achievements in the characterization of defining events and cultural phenomena of the 16th - 17 th centuries, forming in schoolchildren the skills of theoretical analysis of genre features of the novel.

ВСТУП

Актуальність теми. Формування у здобувачів середньої освіти літературної компетенції встановлено Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти та розробленій на його підставі Програми «Зарубіжна література» є однією із ключових задач навчання. Питання з теорії літератури є невід'ємною частиною змісту навчального матеріалу до кожної теми та призначені допомагати учням аналізувати літературні явища. Це генерує у здобувачів середньої освіти картину загальнолюдського світового культурного процесу, що дозволить їм краще орієнтуватись у розмаїтті літературних текстів різних за культурно-економічним розвитком та політичним устроєм історичних епох. Розвиток власної жанрової структури є однією з основних характеристик стану літератури на певній стадії історичного розвитку.

Жанр роману, в сучасному розумінні цього терміну, зароджується в епоху Відродження та знаходиться у тісному генетичному зв'язку із ще одним ренесансним літературним утворюванням - новелою. Саме збірки новел на кшталт «Декамерону» Джованні Боккаччо були передвісником появи нового літературного жанру. Роман швидко стає популярним і серед читацької публіки, і серед майстрів художнього слова, які відчули його переваги, що заробили цей жанр затребуваним на протязі всього існування літератури нового часу або нової літератури від часів Відродження до літератури ХХ століття. Серед плюсів роману перш за все потрібно звернути увагу прозову, а не поетичну форму подання тексту, що дозволяє автору роману розповісти розгорнуту історію про життя та розвиток особистості одного чи декількох персонажів у кризисній, нестандартний життєвий період чи в епоху суспільно-історичних змін. Саме ця жанрова особливість, яку можна визначити як фундаментальність, робить роман першим серед епічних жанрів, що є таким і в сучасній літературі. Оповідь (нарацію) в романі зосереджено на долі окремій особистості у процесі її становлення та розвитку, вона стає захопливою сама по собі, будучи предметом зображення.

Одним із перших літературних творів, що відповідає вимогам жанру роману, став твір іспанського письменника кінця XVI - початку XVII століть Мігеля Сервантеса де Сааведра «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» (ісп. El ingenioso hidalgo don Quijote de la Mancha). У цьому художньому творі, що ознаменував початок нової літературної епохи, можна виявити всі характерні особливості жанру роману, зосереджені в одному творі. Але тільки цього недостатньо, щоб ставити цей роман на першу за створенням позицію. Твір Сервантеса ввібрав у себе основні й досі популярні жанрові різновиди роману: пригодницький, фантастичний, сатиричний, пародійний, філософський тощо.

Але, при знайомстві з біографією автора «Дон Кіхота», в житті Сервантеса нічого на передвіщало появу літературного генія. Його походження, освіта та виховання, мрії та вчинки ніяк не сприяли проявленню письменницького фаху, навпаки, життєвий шлях Сервантеса був цілком зосереджений на ідеї захисту християнської вірі, служіння своєму сюзеренові та здобутті воїнської слави та матеріального статку. У зв'язку з чим і виникає питання: «Які історичні події та обставини особистого життя є поштовхом звернення в уже зрілому віці відважного абордажного бійця та досвідченого капітана військового судна, яким був у молоді роки Сервантес, до літературної діяльності?»

Виявлення впливу історичного розвитку країн Західної Європи у XVI - XVII століттях на зародження жанру роману та формування його характерних ознак на прикладі твору Мігеля Сервантеса де Сааведра «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» - робить тему даної статті актуальною.

Метою даної статті є дослідження культурно-історичних явищ та фактів, що відгукнулися у долі Сервантеса написанням твору «Дон Кіхот», в якому вперше були поєднані основні жанрові риси роману, що стали його характерними атрибутами на протязі всього існування до сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про активне дослідження жанрових особливостей роману говорять чисельні наукові розвідки вітчизняних та зарубіжних дослідників. У даній статті розглянуто теоретичну практику дослідження жанрових модифікації сучасного роману Бовсунівською Т. В.; теоретичні проблеми і жанрову еволюцію українського роману Бернадською Н. I.; особливості романних форм в українській літературі 1920-30-х років Васьківа М. С.; наукову розвідку характерних рис жанру та жанрової системи Копистянської Н. Х.

Зарубіжні дослідники творчості Сервантеса представлені відомим громадським і культурним діячом з міста Торонто (Канада) Романишиним Олегом-Святославом, який 28.09.2023. подарував Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського своє дослідження рецепції Дон Кіхота в українській літературі.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Відродження - це знакова доба на зламі ХVI-XVП століть, що внесла кардинальні зміни у свідомість європейської людини. Починаючи з XIV століття, італійські художники і поети звернули свій погляд до античної спадщини і спробували відродити в своєму мистецтві образ прекрасного гармонійно розвиненої людини. У числі перших, хто взяв за зразок твори стародавніх греків і римлян, були Джотто ді Бондоне і Данте Аліг'єрі, а потім поет Франческо Петрарка і новеліст Джованні Боккаччо, скульптор Нікколо Пізано і живописець Сімоне Мартіні.

Спочатку терміном «Відродження» або «Ренесанс» (фр. Renaissance), позначали культурно-історичний етап, з якого почалося вивчення античного мистецтва і літератури, сприйнятих як ідеальне втілення зовнішнього вигляду і внутрішнього духовного життя людини. Поняття «епоха Відродження» було введено в науковий обіг видатним істориком мистецтва Джордже Вазарі (1511 - 1574) в своєму трактаті «Життєпис великих живописців, скульпторів і зодчих» (1550) (Джордже Вазарі, 1970).

Але ренесансні тенденції з'явилися задовго до Джодже Вазарі. За шістдесят чотири роки до нього інший видатний італійський гуманіст Джованні Піко делла Мірандола (1463 - 1494) присвячував свої твори прославлянню людської гідності та запропонував нові стандарти відносин Бога та людини, в яких індивід постає не як сліпий покірний виконавець божественних канонів. У своєму трактаті «Промова про гідність людини» (1486) він стверджує, що кожна людина є носієм частини божественної душі та наділена свободою вибирати власний життєвий шлях: розкрити свій творчій потенціал чи залишитись у тваринному вигляді. Так, у в уста Всевишнього італійській митець вклав такі слова, звернені творцем до першого людині на землі, створеного ним: «Я поставив тебе посередині світу, щоб ізвідти тобі було зручніше оглядати все, що існує в ньому. Ми не зробили тебе ні небесним, ні земним, ні смертним, ні безсмертним, щоб ти, як вільний і знаменитий скульптор і творець самого себе, безперешкодно надав собі того образу, який уподобаєш. Можеш виродитися до нижчих істот, якими є звірі, а можеш за наміром власної душі відродитися до вищих, божественних» (Джованні Піко делла Мірандола).

Таким чином, можна стверджувати, що принциповою відмінністю ренесансного мистецтва від середньовічного стало втілення не божественної, а людської сутності буття. Звідси виникає головний філософський принцип епохи Відродження - антропоцентризм, згідно з яким людина є центр і вища мета світобудови. Гуманістами вперше була проголошена суверенність людської особистості, кожна людина знайшла право створити себе, тобто вибрати потрібний шлях, прагнути до успіху і процвітання, займатися моральним самовдосконаленням, що не гребувати фізичної привабливості, але, навпаки, виявляти власну чарівність і шукати красу в навколишньому світі.

Тому всі діячі епохи Відродження можуть бути названі гуманістами, покликаними захищати і прославляти особистість від зазіхань духовних і світських властей на право людини розвивати свої здібності і таланти. Ілюстративним прикладом гуманістичної філософії може слугувати знаменитий малюнок італійського художника Леонардо да Вінчі (1452-1519) «Вітрувіанська людина», що супроводжується авторськими пояснювальними написами, виконаний приблизно у 1490 році і поміщений в одному з його журналів. На ньому зображена фігура оголеного чоловіка в двох накладених одна на іншу позиціях: з розведеними в сторони руками і ногами, вписана в коло; з розведеними руками та зведеними разом ногами, вписана в квадрат, що символізує гармонію всесвіту та людини в ньому.

В епоху Відродження встановлюються нові відносини людини з Богом, образ якого олюднюється. Досить подивитися на фрески у ренесансних архітектурних спорудах, щоб переконатися в цьому. Божество постає страждаючим і мислячим, фізично привабливим, при цьому наділеним національними рисами, притаманними різним країнам і народам, в залежності від того, де працював над образом творця митець або живописець.

Перехід від середньовічного світосприйняття до гуманістичного не був швидким і повсюдним. Початок гуманістичного руху було покладено в Італії. Це пояснюється тим, що на Апеннінському півострові найбільше збереглися пам'ятки Античності. До того ж Південна Італія була найбільш економічно незалежним європейським регіоном, а завдяки торговельним зв'язкам і найбільш культурно розвиненою частиною середньовічної Європи. В Італії було більше великих міст (міст-республік), ніж де б то не було, а ідеї гуманізму могли зародитися тільки у вільній міській середовищі. Італійські купці здійснювали далекі торгівельні експедиції, світ розкривався перед ними у всій своїй величності та багатогранності. Далекі небезпечні подорожі сформували новий тип людини - підприємливої, діяльної, звиклої у небезпечних ситуаціях розраховувати тільки на власні можливості. В багатьох італійських містах відкривалися університети (які були водночас своєрідними «соціальними ліфтами»), де поряд з богослов'ям вивчались і науки, необхідні для мирського життя (насамперед, право і медицина).

Найважливішими соціально-психологічними передумовами Ренесансу були великі географічні відкриття. Звісно, що насамперед це - 1492 рік - високосний, розпочався в неділю, рік відкриття Америки, рік закінчення Реконкіста з вигнанням євреїв із Іспанії, рік, у який в Англії для олівців починають використовувати графітові стержні. В наступному ХVІ-му столітті буде витіснене мануфактурами ремісниче господарство та Йоганном Гутенбергом винайде книгодрукування, що в купі із розповсюдженням грамотності серед широких кіл містян сприятиме підвищенню свідомості та самооцінки.

Сучасна система жанрів літератури і мистецтва в значній мірі оформилася в період Ренесансу. Цей поновлювальний процес торкнувся всіх літературних родів і вибудував нову структуру мистецтва слова.

Інтерес до внутрішнього світу людини і його зовнішніми проявами знаходить своє вираження в жанрі портрета. Вивчення людини, як правило, починалося з себе самого, внаслідок цього широке поширення отримав автопортрет. Геніальні ренесансні художники Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Альбрехт Дюрер, Мікеланджело да Караваджіо залишили нащадкам свої зображення, будучи глибоко впевнені в тому, що їх зовнішній вигляд буде привертати увагу через сторіччя. Вони не помилилися, вдивляючись в ці автопортрети, глядач прагне осягнути внутрішній світ генія.

Свого роду аналогом автопортрета в літературі можна вважати ліричну_поезію. Лірика Франческо Петрарки, П'єра Ронсара, Вільяма Шекспіра, Луїса Камоенса інтерпретувала їх внутрішній життєвий досвід, однак поціновувачі їх лірики дізнавалися в віршах поетів не тільки і не стільки авторів, скільки самих себе, виявляючи збіг і схожість в жалі і в радощах. Лірика суб'єктивна, але разом з тим лірична поезія здатна в емоційному пориві стати об'єднувачем людей. В епоху Відродження головним жанром лірики був сонет. Всі перераховані вище поети писали сонети, їм вдавалося в чотирнадцяти рядках сонета передати творчу спрямованість, мрію про поетичне безсмертя, набуття любові і втрату коханої.

В епоху Відродження треба було заново виникнути драматичним жанрам. В середні віки зв'язок з античною драматургією перервалася. У містерії і міраклях ставилися і вирішувалися релігійні конфлікти. В ренесансній драматургії конфліктом стають взаємини героя з навколишнім світом і самим собою («Гамлет» Шекспіра). Настане епоха Лопе де Вега - неперевершеного за об'ємом творчого доробку митця, який залишив після себе біля дев'ятисот п'єс, що складають один мільйон віршованих рядків. Можна порівняти це із поемами «Іліада» та «Одіссея», у який налічується сорок 40 тисяч віршорядків.

Епосі Відродження людство зобов'язане появою роману. На зміну середньовічного лицарського роману з його неймовірною фантастикою приходить зображення реальності, пропущеної крізь призму ілюзій і фантазій. «Дон Кіхот» Сервантеса - перший реалістичний роман, що втілив епос приватного життя на широкому тлі об'єктивної дійсності. У романі героєм виступає окрема людина, біографія якого нерозривно пов'язана з історією, яка формує його особистісне свідомість.

Роман - велика епічна форма, якій в літературному процесі передувала мала епічна форма - новела, яка веде свій родовід від середньовічних французьких фабльо і німецьких шванків. Зберігаючи їх смислову наповненість, новела в епоху Відродження знаходить більш конкретну окреслення характерів всіх учасників незвичайних подій, психологічну вмотивованість поведінки.

Новела і роман у добу Відродження тісно між собою взаємодіють: цикли новел, об'єднаних одним героєм, сприяли формуванню романного жанру, а в текст роману включалися нерідко вставні новели. Такі, наприклад, збірки новел про Лиса Рейнеке (Рейнара). Сучасна людина веде відлік свого існування з 1605 - виходу першого тому роману «Хитромудрий (Премудрий) гідальго Дон Кіхот з Ламанчі».

Італійське мистецтво і література справили величезний вплив на розвиток Ренесансу у Франції, в північних країнах, а потім і в Англії та Іспанії. Освічені читачі всієї Європи знайомилися в перекладах і перекладання з творами італійських поетів і новелістів; з картин знаменитих італійських живописців робилися гравюри, які мали самий широкий попит, особливо серед міського населення. Художники Північної Європи спрямовувалися в Італію, щоб на власні очі побачити пам'ятники античності і шедеври сучасних майстрів.

Мігель де Сервантеса де Сааведра народився у 1547 році (це зафіксовано у церковних нотатках) в містечку Алькала-де-Енаресо в обіднілій дворянській сім'ї. У 1551 р. Сервантеси оселилися у місті Вальядолід, який тоді був столицею королівства. Жили бідно. Дон Родріґо заборгував лихвареві певну суму грошей і потрапив до в'язниці, а його без того невелике майно конфіскували. У Вальядоліді 10-річний Сервантес Сааведра почав здобувати освіту. Спершу навчався у колегії єзуїтів (1557-1561), а згодом, після того як родина переїхала у Мадрид, у міській школі l'Estudio de la Villa, керівником якої був професор граматики Хуан Лопес де Хойос. Опублікувавши свою книгу на смерть королеви Єлизавети де Валуа, третьої дружини короля Іспанії Філіпа II, він включив до неї три вірши Сервантеса Сааведра, який за поетичну майстерність був нагороджений двома срібними ложками. Таким був літературний дебют майбутнього автора «Дон Кіхота».

За рекомендацією свого вчителя Сервантес переїжджає до Риму, де знайомиться з античною культурою та вступає до війська Хуана Австрійського. Хуан Хосе Австрійський ісп. Juan Jose de Austria 1629-1679 Походив з династії Габсбургів. Позашлюбний син Філіпа IV, короля Іспанії та Португалії, від його коханки Марії Кальдерон, акторки. Народився 1629 року в Мадриді. Дитинство провів в Леоні. Потім отримав ретельну освіту в Толедо. 1636 року призначено великим пріором Мальтійського ордену в Кастилії і Леоні (остаточно вступив у права 1645 року).

У XV-XVI-XVn ст. складається основна риса іспанського національного характеру. На її формування вплинули декілька чинників. Справа у тому, що більша частина чоловічого населення Іспанії пишається своєю честю (гідністю). Носіями дворянської честі були ідальго - (ісп. hidalgo, ісп. вимова: [i'Qalyo], від hijo de algo - букв. «син когось»), також гідальго - у середньовічній Іспанії особа, яка походила зі шляхетної родини й отримувала свій особливий статус, що передавався лише за чоловічою лінією, у спадок. Для доказу приналежності до ідальго необхідно було привести п'ятьох свідків, які б підтвердили, що прадід тієї людини мав подібний статус; не менше трьох осіб зі свідків також мали бути ідальго. Власники такого статусу звільнялись від багатьох податків, не могли піддаватись страті, що вважалась ганебною: повішення, спалення, четвертування, шматування тваринами. Позбавити гідальго його статусу було неможливо. Від XV століття термін «ідальго» фактично замінив термін «кабальєро».

Специфіка Іберійського півострова - це його завоювання маврами-мусульманами, які у Vm ст. знищіли племена вестготів та заснували свою державу. І довгі шістсот століть корінне християнське населення веде кровопролитну нищівну боротьбу з «невірними», що ввійшла в історію під назвою Реконкіста (Відвоювання). Це релігійне протиборство створило месіанську ідею боротьби за чистоту істинної віри та іспанських ідальго як її найпалкіших захисників. Закінчилась Реконкіста у 1492 році відвоюванням останньої мавританської фортеці - Гранади. Іспанські володарі - кастильська королева Ізабелла та король Арагону Фердинанд - отримали від папи Олександра VI Борджіа титул католицьких правителів Іспанії.

Їх нащадок (онук) Карл V (1505-1558) видає документ про перевірку чистоти крові у всього населення Іспанії. Потрібно було довести, що серед твоїх предків не було нехристиян, та вони не підпадали під вирок інквізиції. Особливо виграє іспанське селянство, тому що воно не змішувались із «невірними», на відміну від іспанського дворянства, яке постійно вступало на протязі шестисот років у династичні браки. Як наслідок такої державної політики народилась ідея винятковості іспанського народу, якому надавалась особлива статусність та честь, яку потрібно захищати. Ніхто з ідальго не бажає займатись сільськім господарством та взагалі ніякою працею, окрім війни.

Таким чином в Іспанії за ці довгі роки Реконкісти створився великий за чисельністю шар пасіонарного населення, яке вступає у конфронтацію з владою та суспільством. Відкриття Нового світу дозволила владі об'явити Конкісту та відіслати цих ідальго - жебраків на завоювання нових земель та впровадження католицької релігії на цих землях.1642 році офіційно визнаний батьком. 1643 Філіп IV планував призначити Хуана Хосе губернатором та генерал-капітаном Іспанських Нідерландів, але спротив місцевої знаті, змусив короля відмовитися від свого рішення. 1647 року Хуана Австрійського було призначено віце-королем Сицилії. Невдовзі очолив флот в Середземному морі, за допомогою якого придушив повстання Мазаньєлло в Неаполі. У 1651 року він стає віце-королем Каталонії, де в той час тривало повстання, яке підтримувала Франція. 1652 року змусив повсталу Барселону капітулювати. Натомість була оголошена амністія для повсталих та збережено давні привілеї. 1656 року призначається намісником Іспанських Нідерландів. Того ж року здобув перемогу над французами у битві біля Валансьєнну. Проте 1658 року у битві при Дюнах, знехтувавши порадами принца Людовика Конде, зазнав нищівної поразки від Генріха де Тюренна. Це призвело у 1659 році до укладанню Піренейського миру між Іспанією та Францією.

У 1660 році Хуан Австрійській очолив іспанські війська, що почали боротьбу з повстанням в Португалії. Зрештою опинився відрізаним від основних сил в Іспанії. 1663 році, маючи 18,5 тис. солдатів, у битві біля Естремосу зазнав поразки від 15 тис. англо - португальських військ на чолі із Санчо Мануелем де Віхена та Фрідріхом Шомбергом. Невдовзі втратив посаду та відправлений до Консугери.

1669 році після смерті Філіппа IV новим королем став син останнього та зведений брат Хуана Австрійського - Карл II, який був малолітній. Тому було оголошено регентство. Невдовзі Хуан Хосе вступив у протистояння з великим інквізитором Хуаном Еверардо Нітхардом за вплив на короля та управління. У цій боротьбі Нітхарда було відправлено до Рим посланником, а Хуана Хосе Австрійського призначено генеральним намісником Арагону. У 1669-1675 роках він проводив обережну політику з явним реформістським ухилом, спираючись на готовність місцевої еліти до співробітництва та інтеграції.

1675 року його зведений брат - король Карл II став повнолітнім, який вирішив правити самостійно, скасувавши регентство матері Марії Анни Габсбург. Невдовзі викликав Хуана Хосе Австрійського із Сарагоси до Мадриду. Останній з'явився у Мадриді з армією прихильників у 10 000 вояків. Король заявив про призначення його першим міністром. Але влада Хуана Хосе протрималася 2 години. Марія Анна Габсбург та королівський духівник умовили Карла II скасувати всі свої накази - регентство Марії Анни продовжилося. Дона Хуана відправили на придушення повстання у Мессині на Сицилії.

У 1676 році під тиском 20 грандів Іспанії регентство скасували, а 1677 року Хуана Хосе призначили першим міністром. Головною проблемою було порятунок іспанської валютної системи: мідну монету - велони - за кордоном вже не приймали. Ще за життя дон Хуан створив у березні 1679 Монетну комісію з метою проведення грошової реформи. У січні 1679 року створена Торговельна комісія. До неї входили Майнова рада, Рада Індій, Рада Кастилії. В розпал підготовки реформ 17 вересня 1679 року Хуан Хосе помер.

Саме цю людину було обрано головнокомандуючим об'єднаного флоту християнських держав проти османської навали, що підкорила велику частину Європи та майже захопила столицю Священної римської імперії германської нації - Відень. Битва при Лепанто (сучасний Навпакт) - морський бій, що відбувся 7 жовтня 1571, під час якого флот Священної ліги, коаліції середземноморських католицьких держав (Іспанська імперія, Венеційська республіка, війська Папи Римського, Мальтійського ордену, Генуї, Сицилії, Неаполя, Савойї, Тоскани та Парми), завдав поразки флоту Османської імперії в Середземному морі в затоці Лепанто (Коринфська затока) між півостровом Пелопоннес і континентальною частиною Греції.

Ця історична подія має велике значення не тільки для світової історії протистояння християнських держав проти мусульманської імперії, а й на долю Мігеля де Сервантеса де Сааведра. Саме у битві при Лепанто він отримав тяжкі поранення у груди та ліву руку, що зробило його непридатним для подальшої військової служби. Так Сервантес був вимушений займатися збором коштів для майбутньої Непереможної армади. Через власну непридатність до цієї справи та віру в людську порядність, дане чесне слово, благородний ідальго потрапляє до в'язниці. Саме цей, прикрий для Сервантеса факт біографії, став поштовхом для народження першого європейського роману сучасного типу.

Але, ще декілька історичних подій, що передували самій битві. У другій половині XVI ст. християнські держави середземноморського узбережжя перебували під постійним тиском з боку Османської імперії. 28 березня 1570 османський султан Селім II висунув ультиматум Венеції з вимогою передати Кіпр під його владу. Кажуть, що до цього кроку його підштовхнула пристрасть до місцевого вина, адже цей можновладець ввійшов до історіографії як «Селім-п'яничка». У відповідь Венеція оголосила війну Османській імперії. Османи висадилися на Кіпрі, захопивши Нікосію 9 вересня 1570, після чого розпочали облогу Фамагусти. Кіпр був останнім форпостом християнства на шляху до повного домінування османів в Середземному морі. Втрата Кіпру відкривала дорогу Османській імперії в серце Європи з кінцевою зупинкою в Римі, захоплення якого і отримання титулу Цезаря було заповітною мрією османських султанів.

Розуміючи небезпеку, християнські держави вирішили створити коаліцію - Священну лігу. Головним натхненником коаліції був папа Пій V. 25 травня 1571 року було підписано тристоронню угоду між Венецією, Іспанською імперією та Ватиканом, головною метою якої були спільні бойові дії проти османів (включно з державами-васалами в Алжирі, Тунісі та Тріполі). Папа також брав на себе зобов'язання щодо фінансування іспанського флоту.

Ненависть до ворогів скріпила лави коаліції, особливо після відомостей про облогу кіпрського міста Фамагусти (італ. Assedio di Famagosta; ісп. Asedio de Famagusta), останнього венеційського оплоту на Кіпрі у 1570-1571 роках османськими військами, що тривала майже рік під час Кіпрської війни. Османською армією командував Лала Мустафа- паша, захист міста очолював Маркантоніо Браґадін. До 17 вересня 1570 року в ході бойових дій османи підпорядкували собі весь острів окрім Фамагусти. Венеційський гарнізон і жителі міста протримались одинадцять місяців, витримавши сім штурмів і 150 000 артилерійський залпів. Не одержавши допомоги з Венеції, Маркантоніо Браґадін кінець кінцем був вимушений здати місто 1 серпня 1571 року. Хоча Лала Мустафа-паша обіцяв гарнізону та жителям вільний вихід, він не дотримав обіцянки, жорстоко розправившись зі всіма вцілілими захисниками міста. Взяття міста завершило завоювання Кіпру османською армією.

Під час морської битви при Лепанто у 1571 р. Сервантес отримав три вогнепальних поранення, внаслідок чого не володів лівою рукою. Госпіталь в Мессіні він покинув лише навесні 1572 року, але продовжив військову службу.

1575 р. Мігель і його молодший брат Родріго, також військовослужбовець, були захоплені піратами в полон. Вони були продані в рабство і опинилися в Алжирі, де письменник був п'ять років в полоні. Пірати вимагали від родини Сервантеса п'ятсот золотих ескудо за його повернення із полону. У родини таких грошей не було. Чотири спроби втекти закінчилися невдачею, і лише через п'ять років, у 1580 р, християнські місіонери допомогли йому звільнитися. 1575-1580 рр. можна назвати принизливими для Сервантеса, бо він потрапив у полон і був рабом в Алжирі.

У 1580 році він нарешті зміг повернутися на батьківщину. Будучи солдатом у відставці, у тридцять вісім років він вирішив присвятити себе літературному мистецтву. Йому було нелегко, він бідував і брався за будь-яку справу. Майже 40-річний Сервантес написав в 1585 роман «Галатея» і близько тридцяти п'єс, які не справили особливого враження на публіку. Доходи від письменницької праці були занадто малі, і письменник переїхав з Мадрида до Севільї, де найнявся на службу - на посаду комісара по продовольчій заготівлі. Згодом Сервантеса оголосили розтратником і засудили до семи місяців увічнення, бо збанкрутував банк, де зберігалися кошти, зібрані Сервантесом - збирачем податків. Загалом за шестирічний період служби його тричі арештували: такі наслідки мала недбалість ведення документації.

Під час перебування у в'язниці в уяві письменника виник образ людини, яка збожеволіла від читання лицарських романів і вирушила вершити подвиги, наслідуючи персонажів улюблених романів.

У 1603 р. Сервантес вийшов у відставку, в наступному році переїхав з Севільї в Вальядоліду, яка була тимчасовою столицею Іспанії. У 1606 р. Сервантес переїхав у Мадрид, який став столицею Іспанії.

У 1605 р побачила світ перша частина найбільшого роману Сервантеса - «Премудрий (Хитромудрий) гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», який, будучи пародією на лицарські романи, став справжньою енциклопедією життя Іспанії XVII ст. Але світова популярність прийшла до Сервантеса далеко не відразу. Друга частина роману була написана тільки через десять років, і в цьому проміжку публікується цілий ряд творів, що зміцнюють його письменницьку славу: другий за значимістю твір - «Повчальні новели» (1613), збірка «8 комедій і 8 інтермедій». В кінці творчого шляху з'явився любовне-пригодницький роман під назвою «Мандри Персілія і Сіхізмунди».

Але успіх не вирішив його фінансових проблем, він продовжував ледве зводити кінці з кінцями. Останні роки жив у бідності в мадридському районі для малозабезпечених.

У 1609 р. він став членом Братства рабів найсвятішого причастя; його дві сестри і дружина прийняли чернечий постриг. Зробив те ж саме - став ченцем - і сам Сервантес буквально напередодні смерті.

23 квітня 1616 р. перебуваючи в Мадриді письменник помер від водянки.

Видатний іспанський філософ та письменник минулого століття Міґель де Унамуно (1864-1936) в есе «Життя Дон Кіхота і Санчо» високо оцінив цього лицаря-ідальго, піднявши його до рівня національного героя та вічного образу світової літератури: «Він - рицар віри. Який дарує нам розум своїм безумством на вівтар свого народу він приніс найвеличнішу з жертв - власний розсуд. І не буде у нас в Іспанії ні сільського господарства, ні промисловості, ні торгівлі, ні шляхів, що вели би туди, куди є сенс добиратися, поки ми не осягнемо свого християнства донкіхотського» (Міґель де Унамуно).

Саме в романі Сервантеса вперше в європейській літературі впроваджено ті жанрові риси роману, що фігуруватимуть у творчому доробку європейських письменників наступних років. Основними характерними жанровими ознаками романного твору стануть:

- множинність зображуваних подій;

- складне переплетення кількох сюжетних ліній;

- широта просторової панорами або місця дії;

- велика протяжність у часі описуваних подій;

- динамічний сюжет;

- типовість та життєвість героїв та ситуацій;

- психологічний аналіз;

- багатство мовних засобів.

Роман Сервантеса здобувачі середньої освіти студіюють у восьмому класі. Навчальна програма для закладів загальної середньої освіти «ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА» 6 - 9 класи пропонує вчителю серед інших проблемних питань розібрати і таке: «Синтез різних жанрових ознак у романі (героїчного епосу, лицарського, авантюрно пригодницького, філософського роману, пародії)». Для висвітлення жанрових ознак роману можна запропонувати здобувачам освіти до Літературознавчого словника-довідника за редакцією Р.Г. Гром'яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Терешка, який пропонує таке визначення дефініції: «Роман (франц. roman - романський) - найбільш поширений у XVIII-XX ст. епічний жанровий різновид, місткий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів. Головними структурними елементами Р. є розповідь та творений нею уявний світ у просторі й часі, населений персонажами, наповнений подіями, укладеними в сюжет» (Гром'як, 2007: 592).

Доля роману «Хитромудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» в Україні була нелегкою у зв'язку із тим, що перші перекладачі твору Сервантеса - Іван Франко, Антін Лотоцький і Микола Іванов - скорочували свої переклади. В своїй лекції «Дон Кіхот М. Лукаша - перлина українського перекладу», шо відбулася 5 жовтня 2019 року та була присвячена столітньому ювілею Миколи Олексійовича Лукаша (1919-1988). Доповідач - літературознавець, перекладач та доцент Національного університету «Києво-Могилянська Академія» Ростислав Семків детально розповів історію українських перекладів роману Сервантеса: «Потім, у 1955 році, з'явився переклад В. Козаченка і Є. Кротевича. І це був найгірший переклад, хоча його найбільше перевидавали, оскільки він був зроблений з перекладу Ніколая Любімова. Ніколай Любімов переклав «Дон Кіхота» у 1953-1954 роках, і у 1955 році В. Козаченко і Є. Кротевич швиденько скомпонували український текст, причому він був фактично дослівний і, відповідно, дуже недосконалий.

Але, насправді, єдиний повний переклад роману Сервантеса намагається зробити Микола Лукаш. В нього так: 1955 року він закінчує переклад «Фауста», який почав робити ще у 1930-ті рр.; потім до 1964 року він працює над «Декамероном», і далі він починає рухатися у бік «Дон Кіхота». Але він не встигає його закінчити через хворобу, замовчування і смерть в 1988 році.

Останні роки він дуже щільно працює з Анатолем Перепадею. Це його абсолютний продовжувач - і стратегії, і справи. І Перепадя закінчує другу частину «Дон Кіхота». Перша частина перекладена повністю Лукашем, а в другій частині 29 із 74 глав переклав Перепадя» (Семків, 2019).

Таким чином, результатом даної статті можна вважати аналіз ключових подій європейської історії XV! - XVH століть (Реконкіста; протистояння християнського світу мусульманській експансії; загарбання Османською імперією острова Кіпр; битва при Лепанто 1571 року), що сформували нову історичну реальність. Вона знайшла своє віддзеркалення у новому етапі європейської культури, розробку в новій літературі нової жанрової системи, основою якої стане роман, характерні ознаки якого вперше були поєднані в творі Мігеля де Сервантеса де Сааведра «Хитромудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі».

Практичним застосуванням результатів даної статті може стати використання її при розробці шкільних занять із використанням інтегрованого методу, поєднуючи історичні та літературознавчі здобутки при характеристиці визначальних подій та культурних явищ XVI - XVH століть, формуванні у школярів навичок теоретичного аналізу жанрових особливостей роману.

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

європейський роман сервантес

Бовсунівська Т. В Теорія літературних жанрів - Жанрова парадигма сучасного зарубіжного роману. 2009. URL: https://ukrlit.net/info/genres/index.html

Джованні Піко делла Мірандола «Промова про гідність людини» переклад та передмова Назарія Назарова. URL:

https://shron1.chtyvo.org.ua/Giovanni_Pico_della_Mirandola/Promova_pro_hidnist_liudyny.pdf

Джордже Вазарі «Життєпис великих живописців, скульпторів і зодчих» «Мистецтво». Київ. 1970. 544 с. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Vazari_Dzhordzho/

Zhyttiepysy naislavetnishykh zhyvopystsiv skulptoriv ta arkhitektoriv.pdf?

Копистянська Н. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства: монографія. Львів: ПАІС, 2005. 368 с.

Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р.Г. Гром'яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Терешка. Вид. друге, виправлене, доповнене. К.: Видавничий центр «Академія». 2007. 752 с.

Мігель де Сервантес Сааведра. Дон Кіхот. URL: https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=277

Міґель де Унамуно «Життя Дон Кіхота і Санчо» пер. Віктор Йосипович Шовкун. URL: https://coollib.net/b/548889-migel-de-unamuno-zhittya-don-kihota-i-sancho/read

Навчальна програма для закладів загальної середньої освіти. ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА 6 - 9 класи. 2022. URL:

https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-5-9- klas/2022/08/15/navchalna.programa-2022. zarubizhna. literatura-6-9.pdf

Романишин Олег-Святослав «Re-creation of the Don-Kuixote theme in ukrainian literature» [«Тема Дон Кіхота в українській літературі»]. ТогаПю, 1979. 417 р.

Семків Ростислав Лекція «Дон Кіхот М. Лукаша - перлина українського перекладу» відбулася 5 жовтня 2019 року у межах Освітньої програми фестивалю TRANSLATORIUM Читомо. Культура читання і мистецтво книговидання. URL: https://chytomo.com/mykola- lukash-borotba-donkikhota-z-vitriakamy-perekladu/

REFERENCES

Bovsunivska T. V. (2009). Teoriia literaturnykh zhanriv - Zhanrova paradyhma suchasnoho zarubizhnoho romanu. [ Bovsunivska T. In The Theory of Literary Genres - Genre Paradigm of the Modern Foreign Novel.]. [in Ukrainian]. URL: https://ukrlit.net/info/genres/index.html

Dzhovanni Piko della Mirandola «Promova pro hidnist liudyny» pereklad ta peredmova Nazariia Nazarova.[ Giovanni Pico della Mirandola's "Speech on the Dignity of Man" translation and foreword by Nazariya Nazarov.] [in Ukrainian] URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Giovanni_Pico_della_Mirandola/Promova_pro_hidnist_liudyny.pdf

Dzhordzhe Vazari (1970). «Zhyttiepys velykykh zhyvopystsiv, skulptoriv i zodchykh» «Mystetstvo» [Giorgio Vasari "Biographies of great painters, sculptors and architects" "Art"]. Kyiv. 1970. 544 p. URL:

https://shron1.chtyvo.org.ua/Vazari_Dzhordzho/Zhyttiepysy_naislavetnishykh_zhyvopystsiv_sk ulptoriv ta arkhitektoriv.pdf

Kopystianska N. Zhanr, zhanrova systema u prostori literaturoznavstva: monohrafiia. [Kopistyanska N. Genre, genre system in the space of literary studies: monograph]. Lviv: PAIS, 2005. 368 p. [in Ukrainian].

Literaturoznavchyi slovnyk-dovidnyk / za red. R.H. Hrom'iaka, Yu.I. Kovaliva, V.I. Tereshka. Vyd. druhe, vypravlene, dopovnene. [Literary dictionary-reference / edited by R.G. Hromyak, Y.I. Kovaliva, V.I. Tereshka Kind. the second, corrected, supplemented]. K.: Vydavnychyi tsentr «Akademiia». 2007. 752 p. [in Ukrainian].

Mihel de Servantes Saavedra. Don Kikhot.[ Miguel de Cervantes Saavedra. Don Quixote]. URL: https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=277 [in Ukrainian].

Migel de Unamuno «Zhyttia Don Kikhota i Sancho» per. Viktor Yosypovych Shovkun. [Miguel de Unamuno "The Life of Don Quixote and Sancho" trans. Viktor Yosypovych Shovkun]. URL: https://coollib.net/b/548889-migel-de-unamuno-zhittya-don-kihota-i-sancho/read[in Ukrainian].

Navchalna prohrama dlia zakladiv zahalnoi serednoi osvity. (2022). ZARUBIZhNA LITERATURA 6-9 klasy. [Curriculum for institutions of general secondary education. FOREIGN LITERATURE grades 6 - 9]. URL:

https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-5-9- klas/2022/08/15/navchalna.programa-2022. zarubizhna. literatura-6-9.pdf [in Ukrainian].

Romanyshyn Oleh-Sviatoslav «Re-creation of the Don-Kuixote theme in Ukrainian literature» [«Tema Don Kikhota v ukrainskii literaturi»]. ["Re-creation of the Don-Kuixote theme in Ukrainian literature" ["Don Quixote theme in Ukrainian literature"]. Toronto, 1979. 417 p. [in Ukrainian].

Semkiv Rostyslav Lektsiia «Don Kikhot M. Lukasha - perlyna ukrainskoho perekladu» vidbulasia 5 zhovtnia 2019 roku u mezhakh Osvitnoi prohramy festyvaliu TRANSLATORIUM. Chytomo. Kultura chytannia i mystetstvo knyhovydannia. [The lecture "Don Quixote by M. Lukash - the pearl of Ukrainian translation" was held on October 5, 2019 as part of the Educational program of the TRANSLATORIUM Chitomo festival. Reading culture and the art of book publishing]. URL: https://chytomo.com/mykola-lukash-borotba-donkikhota-z-vitriakamy-perekladu/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru