Антропоніми в художньому просторі роману Світлани Талан "Розколоте небо"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Антропоніми в художньому просторі роману Світлани Талан «Розколоте небо»

Ільченко Ірина Іванівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови, Запорізький національний університет

Анотація

Антропоніми романі С. Талан «Розколоте небо» репрезентують індивідуальний неповторний стиль письменниці, виступають яскравими та активними показниками специфіки її письма, створюють барвистий онімний простір твору. Для антропонімікону твору характерним є використання таких власних назв, як-от: імена, прізвища, прізвиська, по батькові.

Літературно-художні антропоніми - це особливий клас ономастики, у якому розкривається індивідуальність персонажів, через ім'я автор намагається показати ставлення інших персонажів до головного героя. Саме в художньому творі значення імен, по батькові, прізвищ та прізвиськ набувають відчутної смислової вартісності.

У художньому творі антропоніми стають промовистими іменами, крім номінативної, вони виконують характеристичну, ідеологічну та стилістичну функції. До вибору імен авторка завжди ставиться відповідально. Антропоніми роману С. Талан “Розколоте небо” є надзвичайно важливою складовою лексичної системи мови та підпорядковані законам реалістичного письма і служать правдивому відображенню дійсності. У художньому творі антропоніми стають промовистими іменами, крім номінативної, вони виконують характеристичну, ідеологічну та стилістичну функції.

Іменник роману представлений жіночими та чоловічими імена. З огляду на структуру антропонімний простір роману представлений різнокомпонентними власними назвами: однокомпонентні, двокомпонентні та трикомпонентні. Найпоширенішими є однокомпонентні моделі, тобто імена, прізвища або прізвиська.

Власні назви беруть участь у формуванні сюжету твору, вони наповнені тим художньо-зображальним змістом, якого потребує авторський задум, створюють специфічну ауру, притаманну описуваному часові.

Антропонімікон роману Світлани Талан «Розколоте небо» - це багатогранна, поліфункціональна, стилістично здиференційована система власних імен.

Ключові слова: антропонім, антропонімікон, власне ім'я, власна назва, прізвище, прізвищева назва, прізвисько

Abstract

Anthroponyms in the artistic space of the novel Svitlana Talan "Split sky”

Ilchenko Iryna Ivanivna Candidate of philological sciences, Associate Professor, Zaporizhzhia National University, Department of the Ukrainian language

The anthroponyms of S. Talan's novel "The Split Sky" represent the writer's individual unique style, are bright and active indicators of the specificity of her writing, and create a colorful anonymous space of the work. The anthroponymicon of the work is characterized by the use of such proper names as: names, surnames, nicknames, patronymics.

Literary and artistic anthroponyms are a special class of onomastics in which the individuality of characters is revealed, the author tries to show the attitude of other characters to the main character through the name. It is in the work of art that the meaning of names, patronymics, surnames and nicknames acquire tangible semantic value.

In a work of art, anthroponyms become expressive names, in addition to the nominative, they perform characteristic, ideological and stylistic functions. The author is always responsible for the choice of names. Anthroponyms of S. Talan's novel "The Split Sky" are an extremely important component of the lexical system of the language and are subject to the laws of realistic writing and serve as a true reflection of reality. In a work of art, anthroponyms become expressive names, in addition to the nominative, they perform characteristic, ideological and stylistic functions.

The noun of the novel is represented by female and male names. Considering the structure, the anthroponymic space of the novel is represented by multicomponent proper names: one-component, two-component and three-component. The most common are single-component models, that is, names, surnames or nicknames.

The proper names participate in the formation of the plot of the work, they are filled with the artistic and pictorial content required by the author's idea, they create a specific aura inherent in the described time.

The anthroponymicon of Svitlana Talan's novel "The Split Sky" is a multifaceted, polyfunctional, stylistically differentiated system of proper names.

Keywords: anthroponym, anthroponymicon, proper name, proper name, surname, surname, nickname.

Постановка проблеми

Вдале вживання власних назв залежить не лише від майстерності письменника, а й від знання історичного процесу, розуміння специфіки моделювання художнього простору, глибинного знання народних ономастичних реалій, принципів традиційної номінації. У цьому плані вирізняється творчість Світлани Талан, яка вводить у текст власні назви для зображення реальної дійсності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У царині літературно-художньої ономастики останні десятиліття спостерігається пожвавлений інтерес у дослідженні функційних можливостей літературно-художніх антропонімів у прозових та поетичних текстах сучасних українських письменників, а саме: Л. Костенко, М. Матіос, Д. Корній, С. Жадана, В. Шкляра, М. Дочинця, В. Лиса, А. Кокотюхи та багатьох інших. На сьогодні, в українській літературно - художній ономастиці відсутні дослідження, присвячені антропонімному простору творів Світлани Талан.

Мета роботи полягає у визначені семантико-структурних та функційних особливостей антропонімів як засобу створення реалістичного мікросвіту роману Світлани Талан “Розколоте небо”.

Виклад основного матеріалу

У романі Світлана Талан “Розколоте небо” антропонім (ім'я, прізвище, прізвисько) набуває різного конотативного забарвлення, що максимально увиразнює його серед інших груп онімів.

Авторка змалювала реалістичну картину, яка відбувалась на Луганщині у 1929-33 рр., яку цілеспрямовано знищували найстрашнішим з усіх можливих способів: виморювали голодом. Зображення історичної картини вимагає залучання різних ономастичних назв, тому не випадково власні назви взяті з реального антропонімікону.

Антропонімний простір роману «Розколоте небо» складається з різних онімних полів, які залежать від ідейно-тематичної концепції, жанрових особливостей твору, індивідуального стилю письменника. Для антропонімікону характерним є використання таких власних назв, як-от: імена, прізвища, прізвиська, по батькові.

Власні імена в творі відіграють важливу роль у розумінні та сприйманні ідіостилю, соціального та культурного змісту як окремого твору, так і всієї творчості письменниці. Системний та глибокий аналіз власних імен художнього тексту сприяють розумінню прихованих смислів. Так, літературно-художні антропоніми - це особливий клас ономастики, у якому розкривається індивідуальність персонажів, через ім'я автор намагається показати ставлення інших персонажів до головного героя. Саме в художньому творі значення імен, по батькові, прізвищ та прізвиськ набувають відчутної смислової вартісності.

Антропоніми роману С. Талан “Розколоте небо” є надзвичайно важливою складовою лексичної системи мови та підпорядковані законам реалістичного письма і служать правдивому відображенню дійсності.

У художньому творі антропоніми стають промовистими іменами, крім номінативної, вони виконують характеристичну, ідеологічну та стилістичну функції. До вибору імен авторка завжди ставиться відповідально. Через ім'я письменниця або називає героїв: Марія, Катерина, Ганнуся, Максим, Семен. або дає характеристику, описує персонаж: Марічка, ясноока білявка, була привабливою дівкою... [6, с. 207].

Імена та прізвища героїв є типовими, оскільки роман Світлани Талан побудований на реалістичних подіях, тому й антропоніми взяті з самого життя.

З огляду на структуру антропонімний простір роману представлений різнокомпонентними власними назвами: однокомпонентні - це імена або прізвища/прізвиська; двокомпонентні антропоніми представлені - ім'я + по батькові, ім'я + прізвище, апелятив +ім'я/ прізвище; трикомпонентні моделі - ім'я + по батькові +прізвище (прізвисько). Найпоширенішими є однокомпонентні моделі, тобто імена, прізвища або прізвиська.

Імена виконують номінативну функцію називають персонажа: Варвара, Василина, Катерина, Одарка, Оксана, Олеся, Ониська, Секлета, Сонечка, Ганна, Марія, Ольга, Надія, Феня, Андрій, Василь, Геннадій, Гордій, Карпо, Кузьма, Пантелеймон, Сашко, Степан, Трохим, Федір, Михайло, Данило, Іван, Семен, Серафим, Йосип, Ігнат, Костя, Максим, Павло. Авторка залучає жіночі та чоловічі імена. Антропонімікон складається з різних за походженням імен, так жіночий іменник - це імена грецького, єврейського, латинського, скандинавського та слов'янського походження, а чоловічий іменник - це імена давньоєврейського, грецького та латинського походження. Авторка не залучає чоловічих імен слов'янського походження.

Серед жіночих імен велика кількість грецького походження: Варвара, Василина, Катерина, Одарка, Оксана, Олеся, Ониська, Секлета, Сонечка, Феня [5]; меншу групу становлять імена давньоєврейського походження: Ганна, Марія [5]; латинського походження: Маргарита, Улянида [5]; скандинавського походження: Ольга [5] та слов'янські імена: Віра, Надія [5].

Чоловічий іменник представлений іменами давньоєврейського, грецького та латинського походження. Так імена грецького походження: Андрій, Василь, Геннадій, Гордій, Карпо, Кузьма, Пантелеймон, Сашко, Степан, Трохим, Федір [5]; латинського походження: Ігнат, Костя, Максим, Павло [5]; давньоєврейського походження: Михайло, Данило, Іван, Семен, Серафим, Йосип [5].

Кожне ім'я є влучним до героїв: Поруч із ним - Марія, не злякана, ані тіні приреченості, готова прийняти реальність такою, яка вона є [6, с. 383]; Катерина, привітна, повнолиця жіночка кузню [6, с. 100]; ...Й Оксана, братова дружина. Така ж непокірна, вільна, горда та віддана [6, с. 185]; - Коли яка біда - Усі бігом до Уляниди [6, с. 35]; ... Ольга, бліда, як щойно побілена стіна, лежала на ліжку [6, с. 101]; Не дівка - вогонь! Надю! [6, с. 274]; - Василь? - А хто ж?! - Василь, - прошепотіла Варя [6, с. 144-145]; ...а коли Павло проходив повз, дівчина ховала очі... [6, с. 81].

Деяким іменам характерне явище варіативності, яке виникло у процесі освоєння запозичень і відображають взаємодію літературно-книжної та усно-розмовної традицій у розвитку української мови. Основними фонетико-морфологічними явищами, які допомагають у створені варіантів імен є скорочення початку слова: Ігнат ^ Гнат чи кінцівки слова: Онисія ^ Ониська, Февронія ^ Фенька.

Світлана Талан часто використовує у романі поряд з офіційними повними іменами розмовно-побутові, тобто здрібніло-пестливі або згрубілі варіанти імен. Серед яких наявна велика кількість зменшено -пестливих імен: Варвара ^ Варенька ^Варка ^ Варко ^ Варя; Ганна ^ Ганнуся ^ Ганя ^ Ганька; Марія ^ Марічка; Василь ^ Василько, Іван ^ Іванко.

- Варко, - озвалася бабця... [6, с. 121]; Його звати Іванком, - пояснила Улянида... - Іванком. Іванком? Гарне імення. - Іванко теж гарний [6, с. 326]; - Залазь, Васильку, - скомандувала вона [6, с. 92]; Запитай свою подругу Ганьку... [6, с. 139].

Також представлені й здрібнілі або згрубілі форми імен, так авторка вживає Василько замість Василь, Іванко замість Іван, Пантьоха замість Пантелеймон, Ониська замість Онисія, Улянида замість Уляна: І сама стара Ониська ледача, й синам до землі любові не прищепила [6, с. 67]; пришелепкуватий Пантьоха [6, с. 46].

Письменниця використовує вдалий прийом, коли поряд з офіційним іменуванням представлена й суплетивна форм імені, своєрідна характеристика, так ім'я Олександр Сашко: - А як назвемо хлопчика? - Сашком. - А мене й не спитала, - ображено зауважив чоловік. - Він буде носити ім'я Олександр, - твердо, голосом, що не приймав заперечень, сказала Варя [6, с. 216].

Власні імена роману відтворюють реалістичний антропонімний простір Луганщини 20-30 рр. XX ст. Номінативні антропоніми виступають потужним мовностилістичним засобом, який правдиво та реалістично зображує персонажів. Авторка називає героїв типовими для українського антропонімікону іменами Павло, Семен, Михайло, Ганнуся, Марія, Одарка та прізвищами: Чорножуков, Морозенко та ін. Павло дав слово тримати язика за зубами, а Кузьма запропонував стати йому братом [6, с. 42]; Якось Олеся вкрала трохи борошна, принесла мені вузлику, щоб ніхто не знав, а вдруге не вдалося... [6, с. 355].

Зменшувально-пестливі варіанти імен мають експресивно-емоційне забарвлення, служать характеристикою персонажа. Найчастіше форми таких антропонімів передають ласку, любов, доброзичливе ставлення до героя:

Добра, лагідна душа у Варі [6, с. 38]; Не йшла з голови Марічка, яка з життєлюбної, веселої та доброї жінки перетворилася на тварину [6, с. 399]. Часто поряд з ім'ям письменниця подає характерну ознаку, яка вказує на вік або психічний стан людини: але язикатий Пантелеймон не втримався, бовкнув: «Їсти будемо всім селом з однієї миски?» [6, с. 107]; картину псували Пантьоха та стара Секлета, які на посміховище всього села плелися позаду колони Дурнуватий Пантьоха підстрибнув та невчасно підвивав пісні. [6, с. 165].

Власне ім'я є основним елементом літературно-художнього тексту, авторка не лише в оригінальний спосіб пов'язує його з персонажем, але відводить йому особливу роль у реалізації всього творчого задуму, опису трагічних подій 20-30 рр. XX ст., які пережила сім'я Чорножукових: Нововведення змусили зникнути, але не здатися, брата Федора та його дружину Оксану. Гордо, незламно, не бажаючи сліпої покори, пішов із життя разом з усією родиною Гордій Чорножуков. Потім Надія [6, с. 271].

Експресія антропонімних одиниць залежить від семантико-стилістичних особливостей різноманітних морфологічних компонентів, які беруть участь у творенні цих одиниць. Так імена та прізвища виконують у романі характеристичну функцію. Обговорювали уповноваженого комуніста Лупікова, не забувши посміятися з його нового прізвиська з приставкою «за» спереду [6, с. 72].

Антропоніми, які виконують характеристичну функцію часто у творів набувають негативної характеристики: Напевно, подбала Ганнуся Теслюк. Чомусь її так донедавна звали усі в селі - не Ганна, а Ганнуся. Та щойно її обрали до комітету не заможних селян, дівчина одразу стала Ганькою, і не Теслюк, а Теслючкою. І не дивина. У селах неосвічені, грубі люди. Як хтось не сподобається - одразу прізвисько приклеять або обізвуть. А Ганнуся тепер Ганька. Хм! Ганька... [6, с. 297].

У творі поряд з імена авторка вживає апелятиви, які вказують на соціальний статус або професію: Гордій став бондарем, Федір - ковалем і мав свою кузню [6, с. 65], тобто ці імена крім номінативної функції виконують й соціально-значущу.

Часто спостерігаємо, що письменниця деяких героїв називає тільки на прізвище або прізвисько, тим самим характеризує їх: - Недомірок! Недоносок! Який ти Лупіков? Знаєш, хто ти ? За...ов! Ось хто! [6, с. 152]; Лупіков щось шепнув Жаб'яку, і той швиденько підбіг до ікон. Він схопив образ Миколи Угодника й, не випускаючи з рук рамку, з силою вдарив прямісінько в обличчя святого... - Жаба ти гидотна! [6, с. 171-172]; Що з нього візьмеш? Жаба - вона і є Жаба [6, с. 192]; Який він Ступак?! Ступа він! [6, с. 323].

Світлана Талан використовує множинні форми прізвищ, цей прийом надає негативного стилістичного забарвлення: - Зате Пєтухови, як смеркло, везли - додому здобич на підводі. Кілька мішків наколядували, іроди! [6, с. 280]..

Ось покинута хата Бондарчуків, далі Пономаренків, а там сумно глипає забитими вікнами ще одна - Сидоренків. Усі вони - і Бондарчуки, і Пономаренки, і Сидоренки - були добрі господарі, але спіткала їх одна біда [6, с. 218]. Своєрідна бінарна опозиція добра-зла: Гадали Теслюки, що вік царювати будуть? Не вийшло! Пропали, як камінь у воді [6, с. 461]

Використовує письменниця й прізвиська, які дуже влучно відображають характеристику героїв. Прізвиська перш за все показують ставлення до героя. Так, у романі головну героїню Варю Чорножукову називають - Ластівкою або Мавкою: Чорножукова Варвара, або Ластівка, як її часто кликав люблячий батько, чи Мавка, як Варю іноді позаочі називали односельці [6, с. 14]; Варю, Ластівко, я привіз тобі подарунок [6, с. 160]; - Ну що, куркульська Мавко, - Лупіков. Похитуючись з п`ят на носки, насмішкувато звернувся до Варі, - не гуляти тобі вже у березовім гаю! [6, с. 258]. Трагічність ситуації, ще в тому, що колишня подруга стає заклятим ворогом та намагається знищити родину Варі: - Ми всеодно знайдемо хліб. Не надійся на спокій куркульська Ластівко! [6, с. 279]. Це ймення має позитивну характеристику: - Ти, Ластівко, не сумуй... У тобі тече не отруєна життям кров Чорножукових... Усе минеться, Ластівко, потрібно лише кохати й вірити, тоді життя віддячить взаємністю [6, с. 435].

Є невелика група андронімів - вид антропоніма, найменування жінки за іменем, прізвиськом, прізвищем чи заняттям чоловіка або батька, які виконують у художньому тексті номінативну та характеристичну функції: Кличиха, Щербачиха, Теслюкова, Теслючка. Недовго прожила стара Щербачиха при синові та невістці, за тиждень померла [6, с. 42]; - «Чули, що Климчииха двох діточок відвезла на цвинтар?» [6, с. 3458].

Наступний пласт антропонімного простору представлений двокомпонентними іменуваннями: ім'я + по батькові, ім'я + прізвище, ім'я + прізвисько, апелятив + ім'я або прізвище.

1. Ім'я + по батькові: Павло Серафимович, Гордій Серафимович, Федір Серафимович, Іван Михайлови, Кузьма Петрович. Іван Михайлович, Семен Семенович.

Семен Семенович, голова сільради... [6, с. 229]; Іван Михайлови дав відбій [6, с. 231]; Павло Серафимович витер картузом обличчя, подивився на заплакану доньку [6, с. 233].

2. Ім'я + прізвище: Василь Морозенко, Костя Цимбалюк, Геннадій Бойко. Ганна Теслюкова, Варя Чорножукова, Мишко Стрижанівський, Ганна Конюхова, Віра Ляшенко.

Невже Василь Морозенко слідкує за нею уночі? [6, с. 17]; Ганну Теслюкову призначили кухарем [6, с. 165]; Нещодавно не вийшла на роботу Віра Ляшенко. Я зайшов до неї, а жінка лежить мертва [6, с. 335]; Іващенко Пантьоха, як і його мати, Іващенко Секлета [6, с. 453].

3. Апелятив + ім'я або прізвище: донька Варвара, бабуся Секлета, родина Чорножукових, бандурист Данило, брати Петухови.

Брати Пєтухови, як свідомі громадян, розповіли, що батюшка Ігнат казав людям, що колгосп несумісний з релігією... [6, с. 167].

Письменниця часто у романі поряд з ім'ям чи прізвищем вживає характеристичні апелятиви: Старий вояка Пантелеймон з якого вже тирса сиплеться, підбив кількох колгоспників написати листа, як він сказав, «до вищого начальства» [6, с. 227].

Крім номінативної функції двокомпонентні антропоніми виконують у романі соціально-характеристичну функцію, тобто вказують на походження, соціальний статус, професію персонажа: Гордій Серафимович - бондар, диференційну: Зараз брати Пєтухови у пошані, вступили до комсомолу, виступають на зборах, дивись, у люди виб'ються [6, с. 139] та ідеологічну: - Михайло Чорножуков, комсомолець... - Семен Пєтухов, комсомолець, - Йосип Пєтухов, комсомолець, - Богдан Коляденко, комсомолець, - Ганна Теслюк, комсомолка! - Попенко Сергій, комсомолець, - представився останній [6, с. 268].

Ім'я + по батькові + прізвище: Павло Серафимович Чорножуков, Кузьма Петрович Щербак, Іван Михайлович Лупіков, Максим Гнатович Жаб'як, Семен Семенович Ступак, Григорій Тимофійович Биков.

Апелятив + ім'я + прізвище (прізвисько): кобзар Данило Перепилиця.

Сліпий кобзар Данило Перепилиця сидів на лавці в чорній розхристаній сорочці. Тримаючи в руках бандуру так обережно та з любов'ю, як тримає мати маля [6, с. 27].

Багатокомпонентні антропоніми поряд з номінативною функцією виконують ще й характеристичну: - Я - Биков Григорій Тимофійович, - представився високий та худий чоловік... - Щербак Кузьма Петрович, - першим підвівся парторг [6, с. 264]; Для цього на партійних зборах прийняли до лав Комуністичної партії Максима Гнатовича Жаб'яка. Він людина порядна, непитуща, з бідняків. Також поповнив ряди партії Семен Семенович Ступак, корінний житель Підкопаївки, люди чесна. Справедлива, грамотна, хоча й із бідної родини [6, с. 276]. Крім того можуть у контексті набувати й ідеологічної значущості: Варя не знала і не могла знати, що Кузьма Петрович Щербак згине в Соловецькому таборі... [6, с. 476].

Висновки

Власні імена у романі Світлани Талан репрезентують індивідуальний неповторний стиль письменниці, виступають яскравими та активними показниками специфіки її письма, створюють барвистий онімний простір твору. Антропонімний простір твору є досить репрезентативним, він добре вписується в контекст української літературно-художньої антропонімії. Письменниця вміло добирає імена своїм героям, які не тільки називають, а й характеризують денотатів-персонажів. Антропоніми сприяють увиразненню літературних образів, набувають додаткових значень, авторських конотацій. Антропоніми роману Світлани Талан “Розколоте небо” виступають важливим засобом творення місцевого колориту та відображають характерні особливості художнього стилю письменниці.

антропонім назва талан прізвисько

Література

1. Вегеш А.І. Проблеми української літературно-художньої антропоніміки. Ужгород. 2021. 67 с.

2. Вегеш А.І. Українська літературно-художня ономастика. Ужгород: ТОВ «РІК-У», 2023. 510 с.

3. Герасимчук В.А. Поетоніми як засіб художньої характеристики. Дивослово. 1999. № 11. С. 14-19.

4. Ільченко І.І. Антропонімікон історичного роману С. Скляренка «Володимир». Pomigdzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe. 2022. Nr 3 (6). S. 103-109.

5. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей: словник-довідник / ред. В.М. Русанівський. Київ: Наукова думка, 2005. 334 с.

6. Талан С.О. Розколоте небо. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». 2023. 480 с.

References

1. Vehesh A.I. (2021). Problemy ukrainskoi literaturno-khudozhnoi antroponimiky [Problems of Ukrainian literary and artistic anthroponymy]. Uzhhorod. 67 p. [in Ukrainian].

2. Vehesh A.I. (2023). Ukrainska literaturno-khudozhnia onomastyka [Ukrainian literary and artistic onomastics]. Uzhhorod : TOV «RIK-U». 510 p. [in Ukrainian].

3. Herasymchuk V.A. (1999). Poetonimy yak zasib khudozhnoi kharakterystyky [Poetonyms as a means of artistic characterization]. Dyvoslovo. № 11. P. 14-19. [in Ukrainian].

4. Ilchenko І.І. (2022). Antroponimikon istorychnoho romanu S. Skliarenka «Volodymyr» [Anthroponyms in S. Skliarenko's historical novel «Volodymyr»]. Pomigdzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe. Nr 3 (6). P. 103-109. [in Ukrainian].

5. Skrypnyk L.Gh., Dzjatkivsjka N.P. (2005). Vlasni imena ljudej: slovnyk-dovidnyk [Own people's names reference book]. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].

6. Talan S.O. (2023). Rozkolote nebo [Split sky]. Kharkiv: Knyzhkovyi Klub «Klub Simeinoho Dozvillia». 480 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru