Дитяча література про війну як складник мілітарного дискурсу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дитяча література про війну як складник мілітарного дискурсу

Катерина Хома

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри слов'янської та романо-германської філології Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського

У контексті феномену мілітарної української літератури постає доцільним розгляд художніх творів, адресованих дитячій аудиторії. Статтю присвячено вивченню дитячої літератури про війну. Цей масив творів у сучасній українській літературі в межах мілітарного дискурсу є надзвичайно потужним, попри те, що сформувався за досить короткий час. Книги покликані прийти на допомогу дитині у найскладніший період її життя - коли вона опинилась мимовільно втягнутою у вир подій війни. Вони розповідають, лікують, надихають прикладами з життя їхніх маленьких героїв, допомагають дорослим почати непросту розмову з дитиною про війну. Саме такі видання формують уявлення дитини про війну, про призначення воїна, про значення у житті кожної людини її домівки і рідної землі, про добро і зло, історичну пам 'ять та любов до батьківщини.

На основі аналізу творів сучасних авторів, тих хто пише про війну для дітей, було визначено типи нараторів та їх стратегії. Серед провідних завдань, які ставить перед собою дитяча книга про війну, - пояснення складної ситуації і нівелювання впливу травматичних подій на свідомість юного читача. Також ці книги вчать толерантності, співчуттю, відповідальності за долю рідної землі, сприяють самовизначенню і усвідомленню своєї ідентичності. Це може бути неантропологічний наратор-спостерігач подій, наратор, який має спільний травматичний досвід з юним героєм-читачем, наратор-дорослий, який своїми діями допомагає дітям відчути захищеність, акумулює силу побороти власні страхи, наділяє мудрістю життя і любов 'ю до рідної землі. Визначені основні стратегії: дефамілізаризація (поняття окреслено О. Сидоренко), подача терапевтичних практик через художній текст у вигляді щоденника, який веде герой-одноліток, або його усну сповідь (про те, як опинився у ситуації вимушеної еміграції, пережив хворобу чи втрату рідної людини, залишив рідний дім чи дізнався про його руйнування), інструкцію до гри, про яку він розповідає тощо. Подальшою перспективою дослідження може стати художній аналіз авторських творів дітей та підлітків, які пишуть про війну.

Ключові слова: дитяча література, мілітарний дискурс, проза, наратор, війна, дитина.

CHILDREN'S LITERATURE ABOUT THE WAR AS A COMPONENT OF MILITARY DISCOURSE

Kateryna KHOMA

Candidate of Pedagogical Sciences,

Assistant Professor,

Assistant Professor at the Department

Department of Slavic and Romano-

Germanic Philology of Taurida National

V.I. Vernadskyi University

In the context of the phenomenon of military Ukrainian literature, it is appropriate to consider works of art addressed to children's audiences. This article is developed to a study of children's literature about the war. This array of compositions in the modern Ukrainian literature as a military discourse is extremely powerful despite of the fact that they were composed for a short time. These books are intended to help children through the most difficult times of their lives, when they were drawn into a whirlpool of the war events. The books tell, treat, inspire by examples from life of their little heroes, and help adults to begin a difficult conversation with their child about the war. These are the books that form a child's idea about the war, about a destination of a soldier, about the importance of home and native land in the life of every person, about good and evil, historical memory and love of the homeland. Based on the analysis of the compositions of modern authors who write about the war for children, the types of narrators and their strategies were determined. The leading task of the books for children about the war is the explanation of a complex situation and the leveling of the impact of traumatic events on the consciousness of a young reader. Besides, these books teach tolerance, compassion, responsibility for the fate of the native land and promote self-determination and knowing of one's identity. It can be a non- anthropological narrator-observer of events, a narrator who has a common traumatic experience with a young hero-reader, an adult narrator who, through his actions, helps children to feel protected and safe, accumulates the strength to overcome their own fears, provides them with wisdom of life and love for their native land. The main strategies which identified are: defamiliarization (the concept was outlined by O. Sydorenko), presentation of therapeutic practices through an artistic text in the form of a diary kept by a hero of the same age, or his confession (about how he found himself in a situation offorced emigration, experienced an illness or the loss of a loved one, left his native home or learned about its destruction), instructions for the game he talks about, etc. An artistic analysis of the author's works of children and teenagers who write about the war can become a further perspective of the research.

Key words: children's literature, military discourse, prose, narrator, war, child.

Постановка проблеми

дитяча література війна

У сучасному літературознавстві виокремлюють поняття особливого мілітарного типу дискурсу. Зокрема О. Сидоренко зазначає, що це поняття є значно ширшим, аніж мілітарна проза, «оскільки включає в себе не лише тексти про активну фазу війни, а й художні твори, що їй передували, прогнозували майбутній соціально-політичний, ментальний, ціннісний конфлікти, попереджали про його загрозу, а також прозові твори, для яких збройне протистояння є лише тлом для розкриття інших нагальних суспільних тем і проблем» [1, с. 167].

Запропоноване поняття в деякій мірі врегульовує питання введення до загальної класифікації української художньої прози творів на тему війни. Саме на прикладі українського літературного процесу часів військової агресії росії можна простежити явище поступової інтеграції текстів, написаних безпосередніми учасниками і свідками військового конфлікту. До такої прози можна віднести твори військових, волонтерів, медиків, журналістів, людей, які вимушено через війну покинули свої домівки - внутрішніх і зовнішніх переселенців. У кожного з них є власний досвід взаємодії з війною, для кожного з них письмо має свою функцію - сповідальну, виголошення своєї позиції, заперечення війни, спроби бути почутим, оголити правду війни, через письмо осмислити власний травматичний досвід.

В українському літературознавстві ХХІ ст. затребуваними постали порівняльні студії сучасної мілітарної прози та воєнної прози ХХ ст. Дослідження того плану проводять М. Рябченко, О. Сидоренко та ін. Зокрема О. Сидоренко доводить, що сучасна мілітарна українська проза є нетотожною воєнній прозі двох світових воєн. Форма наративу, блискавичність реагування на події, жанрова строкатість, завдання, яке вона ставить перед собою (зокрема привернути увагу до гібридної війни в Україні), дають можливість визначати її як окремий тип дискурсу і як літературний феномен.

У контексті феномену мілітарної української літератури постає доцільним розгляд художніх творів, адресованих дитячій аудиторії. Травматичний довід наших дітей є не менш важливим, ніж пережите їхніми батьками, а спроби сучасних українських письменників говорити через текст з дітьми про війну й життя під час війни є нічим іншим як нагадуванням про те, що в наших силах дати одне одному підтримку в складних життєвих обставинах.

У 2024 році питання як говорити з дітьми про війну продовжує обговорюватись у культурному та літературному середовищі. Книжковий арсенал продовжує розвивати минулорічну дискусію на цю тему, створивши окрему програму для/про дітей та підлітків «Із широко розплющеними очима», кураторкою якої стала О. Русіна. На меті організаторів «залучати та слухати дітей та підлітків не як аудиторію, а як активних учасників розмови» [1]. До розв'язання цієї проблеми також долучаються великі українські видавництва («А-ба- ба-га-ла-ма-га», «Видавництво Старого Лева» та інші).

Аналіз останніх досліджень і публікацій

За період повномасштабної війни українська література збагатилася творами на тематику війни, автори яких ведуть художні пошуки заради зцілення травмованої подіями дитячої душі. Серед таких письменників - Катерина Єгорушкіна («Мої вимушені канікули», 2022), Віталій Запека («Полінка», 2022), Зоряна Живка («Півник», 2022), Оля Русіна («Абрикоси зацвітають уночі», 2022), Мар'яна Савка («Залізницю додому, 2022), Володимир Чернишенко («Битва за місто» 2022), Катерина Тихозора («Дім»), Олександр Шатохін («Жовтий метелик», 2022), Ольга Войтенко «Кожна грудочка землі», 2023), Валерій Пузік («З любов'ю, тато», 2023), Таня Стус («Таємні історії маленьких і великих перемог», 2023), Дара Корній («Пасіка Україна та інші казки з війни», 2024), Ірина Мацко («Героїчні казки», 2024) та інші. Літературознавча спільнота активно залучилася до дослідження феномену сучасної мілітарної української прози. Зокрема до творів на військову тематику, присвячених дітям, у своїх дослідження звертаються І. Буділова, О. Кропивко, О. Сидоренко, О. Слижук, О. Шарагіна та інші. Дослідження авторів підтверджують думку про виокремлення у межах мілітарного дискурсу сучасної української літератури самостійного дитячого дискурс, основним завданням якого є пошук стратегії як говорити з дитиною про війну.

Мета цієї статті - проаналізувати окремі твори літератури для дітей на тему війни для подальшого вивчення художніх стратегій авторів, які шукають художнього вирішення проблеми інформування дитини про травмуючі реалії війни.

Виклад основного матеріалу

За часів повномасштабного вторгнення росії українська література у доволі швидкому темпі виробила власну стратегію інформування дитини про цю подію та її наслідки. Орієнтуючись на вікову категорію юних читачів, письменники розробили низку художніх прийомів ведення такої непростої розмови про загрозливі події. Зокрема О. Сидоренко звертає увагу на стратегію дефамілізаризації, залучення неантропологічних нараторів-спостерігачів подій [11, с. 65]. Серед таких нараторів авторка відзначає цуцика у однойменному творі В. Запеки, безпілотник у повісті «Абрикоси зацвітають уночі» О. Русіної, тріаду бородянських символів стійкості котика, півника та шафки у казці О. Михеда. Такий тип нарації переносить дитину до казкового світу героїв, які, незважаючи на складні випробування війни, через свою, так би мовити чарівність, стають невразливими і не можуть бути фізично знищеними. Такий тип наратора має найбільший вплив і викликає довіру у віковій групі дошкільнят і молодших школярів. Роман «Цуцик» В. Запеки, де також використовується прийом дефамілізаризації, стоїть одноосібно - його варто зарахувати до підліткової прози - звучання теми війни у ньому є глибшим і потребує певного життєвого досвіду для сприйняття.

Котик, Півник і Шафка із казки О. Михеда постають охоронцями однієї родини. Нагріта теплом дідусевих рук Шафка, Півник, подарований на свято і врятований Котик постають у казці символами сили й незламності роду бабусі Лізи. Для юного читача вони дарують надію на майбутнє, в якому все буде добре. Казка водночас показує малечі правдивий життєпис родини в окупації, розповідає про історії з життя до війни та вчить берегти пам'ять про минуле, пояснює на скільки важливим для людини є зв'язок поколінь. Подолати травматичний досвід дитини, яка на власні очі побачила війну, допоможе ідея з оберегами - кожний може знайти у своїй родині таку буденну річ, яка акумулює пам'ять поколінь, допомагає не загубитися у вирі найстрашніших подій.

Про зв'язок людини з її рідною землею юному читачеві повідає книга «Кожна грудочка землі» О. Войтенко та С. Томіленко. Враховуючи те, що на літературі нашого тривожного сьогодення ми виховуємо майбутнє покоління, яке житиме у повоєнний період, плекання любові до рідної землі має виховний сенс. Книга вчить маленького українця берегти свою землю. Мудрість про землю вкладено у слова дідуся героїні, маленького Сонечка (Соні). Він обіцяє, що ми неодмінно заберемо усі наші грудочки землі назад, кожнісіньку грудочку. Події у родині Соні тісно переплетені із війною: тут і втрата домівки, і розлука з рідними, і настрій, коли хочеться плакати від страху і невідомості. Автори книги будують подвійну стратегію. Тим малюкам, які, на щастя, не відчули жахливих реалій війни, перебуваючи далеко в тилу, історія допоможе розвинути емпатію, навчить співпереживати, приймати людей такими, якими їх зробила війна, спустошеними всередині й понівеченими зовні. Для малюків, які відчули вповні жахіття війни, у книзі представлено корисні стратегії та механізми, які допоможуть батькам сформувати для дитини відчуття опори, захищеності. Досвід Соніної мами, яка вигадує різні ігри, є також інформативним для батьків. Наприклад, мама запропонувала грати в хованки у льоху, коли в сусідньому містечку було дуже гучно і ніхто не міг заснути.

Найбільшої довіри у молодших підлітків викликає наратор- одноліток, який опиняється у тій же ситуації, що й юний читач. На початок повномасштабного вторгнення другим фактором стресу після страху бути фізично знищеними для дітей стала розлука із членами родини. Рятуючи дітей, українські жінки вимушені були залишити рідний дім і тікати від війни на безпечну територію на Заході України, а то й далі - далеко за межі країни. Не втратити надії на повернення до рідної країни допомагає оповідання «Залізницею додому» М. Савки. Стресову ситуацію в евакуаційному потязі переживає героїня оповідання. Реверсійна подача подій, коли Єва розповідає спочатку про враження від свого повернення додому на потязі із найдовшої для неї мандрівки, дарує віру і оптимізм юному читачеві. Опис стресової ситуації в евакуаційному потязі, яку переживає юна Єва, дає зрозуміти, що почуття страху, тривоги, розлуки з рідними, голоду, втоми, втрати і розгубленості - це те, що єднає на емоційному рівні усіх дітей- вимушених переселенців.

Такого ж наратора ми знайдемо в книзі «Мої вимушені канікули» К. Єгорушкіної. Формат щоденника, у формі якого подано оповідь від імені дівчинки-підлітка, допомагає встановити довірливі стосунки з юним читачем. Авторка разом із психологинею С. Ройз подає свій терапевтичний варіант письма - спроба Віри у емоційно важкий для неї час вести щоденник спонукає юного читача до саморефлексії, вчить як через перенесені думки на папір відпускати всі свої тривоги, сумніви і страхи.

У одному із епізодів з життя Віри та її родини під час повномасштабної війни йдеться про «невидимий наплічник», який від початку війни носить із собою дівчинка. У її наплічник вона склала всі свої нелегкі переживання, страхи і тривоги [1, с. 3]. Наприкінці історії дівчинка знімає свій невидимий тягар. У частині з порадами від психолога є опис цього процесу як психологічної практики. Авторка творчо підійшла до представлення таких терапевтичних порад у творі. Усі вони подані у вигляді вирізок текстів з журналів, газет, які Віра вклеїла у свій щоденник.

Книги про війну для підлітків мають на меті стати дороговказом у взаємостосунках між однолітками. У кожної дитини є свій власний трагічний досвід взаємодії з війною. Для когось вона, хоч і є далекою, але відчутною, бо забрала з родини батька на передову, комусь довелося залишити рідний дім, школу і друзів, рятуючись від обстрілів, а хтось сприймає опосередковано як трагедію у житті товариша, який втратив найрідніших людей через війну. У цьому плані увагу привертає повість «Мирослава та інші з нашого двору» О. Купріян. Тема війни не є головною у творі, але присутня в оповіді. Тут також ми зустрічаємо наратора, якому довіриться юний читач, - це хлопчик на ім'я Микита. Вони товаришують із Мирославою і намагаються підтримувати один одного у всіляких житейських ситуаціях. Діти ростуть і намагаються дати власну оцінку всьому, за чим вони спостерігають довкола. Діти зіштовхуються з явищем булінгу над хлопчиком, який разом з батьками переїхав у їхній будинок зі Сходу. Микита намагається проаналізувати, чому хлопець з їхнього двору назвав Дениса «сєпаром». Мама Дениса була милою і привітною, для того, щоб не сумувати за покинутим в Алчевську будинком, вона облаштувала клумбу перед їхньої багатоповерхівкою і щодня доглядала за квітами. Старший брат Дениса - військовий. Діти знайомляться з ним за сумних обставин. Тато хлопців захворів і Роман приїхав підтримати маму і братика. Микита мислить наївно, по-дитячому, але правильно: «Тоді я нарешті склав два плюс два: Денисова мама казала, що вони переїхали з Алчевська... Це на Луганщині... А Луганщина - це там, де тепер війна. І де «сєпари» воюють із нашими солдатами. Але ж ні Денис, ні його мама, ні його брат, ні тато - вони не сепаратисти! Тьотя Аня он саджає квіти під під'їздом, а дядько Роман і взагалі ризикує життям» [2, с. 110]. Книга вчить бути співчутливими та толерантними один до одного, підтримувати і допомагати у важких ситуаціях.

Проблеми дітей, які разом з батьками тікають із зони активних бойових дій, порушено і в підлітковому романі «Пси, які приручають людей» О. Максименко. Мирослава змушена переїхати з рідного міста, яке обстрілюють градами, у більш безпечне місце хоча б на літо. Після повернення у вересні до своєї школи, Мирослава дізнається, що її новий мовчазний сусід по парті втік із своєю родиною із окупованого Донецька. Горе, яке трапилося із його сестрою, зробило хлопчика відлюдником, який увесь свій вільний час проводить із собаками. Підлітки на художньому матеріалі книги відкривають для себе всю палітру переживань героїв, які намагаються співіснувати із власним травматичним досвідом, вчаться на їхньому прикладі долати кризові явища у власному житті.

Тема втрати рідного дому знаходить свій розвиток і в книзі «Дім» К. Тихолоз. Почуття та спогади живуть у середині тих, хто втратив свою домівку під час війни, але висловити їх, щоб хоч якось полегшити свій внутрішній біль, вдається не кожному. Історія маленького хлопчика та його сім'ї, чий дім було зруйновано через війну, допоможе зрозуміти почуття тих дітей, які втратили домівки і опинилися в безпечному, але чужому для них місці. Розповідь від імені хлопчика, який реалістично говорить про сумні події в його родині й водночас по-дитячому з оптимізмом дивиться у майбутнє, допоможе зрозуміти, як це - втратити те, до чого звик і як важливо знаходити підтримку в такий час у інших. Книга допомагає усвідомити дитині те, що було не так важливим для нас раніше - допоки є Україна, в кожного з нас завжди є дім, куди б ми не поїхали і де б не жили.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок

Як бачимо, сучасна проза про війну для дітей спрямована на толерування ідей підтримки і розуміння у дитячому середовищі, вона вчить долати страхи і тривоги, декларує сучасні психологічні практики, які допомагають позбутися тривожних станів, наділяє оптимізмом і вірою в перемогу, показує на скільки є важливими для нашого існування як нації любов до рідної землі і зв'язок поколінь. Ці твори покликані заспокоїти зараз, навчити дивитися з оптимізмом у майбутнє і робити висновки із свого минулого. Сучасна література для дітей про війну представляє собою унікальне явище психотерапії словом, направлене на дитину-читача. Така література дає можливість водночас художньо зобразити героя-дитину в момент травматичної події, зафіксувати враження дитини-читача від реальної травматичної події війни, представити алгоритм подолання кризового стану дитиною-читачем на прикладі вчинків героя, прописати механізми впливу на свідомість з метою формування світогляду та ідентичності маленького українця. Як складник мілітарного дискурсу дитяча література про війну з-поміж інших творів вирізняється особливим типом наратора. Це може бути неантропологічний наратор-спостерігач подій, наратор, який має спільний травматичний досвід з юним героєм- читачем, наратор-дорослий, який своїми діями допомагає дітям відчути захищеність, акумулює силу побороти власні страхи, наділяє мудрістю життя і любов'ю до рідної землі.

Подальшою перспективою дослідження може стати художній аналіз авторських творів дітей та підлітків, які пишуть про війну. Такі діти переосмислюються власний травматичний досвід через терапевтичну практику письма.

ЛІТЕРАТУРА

1. Войтенко О., Томіленко С. Кожна грудочка землі. Київ: Портал, 2023. 80 с.

2. Єгорушкіна К. Мої вимушені канікули. Львів: Видавництво Старого Лева, 2022, 48 с.

3. Запека В. Цуцик. Київ: Білка, 2023. 280 с.

4. Купріян О. Мирослава та інші з нашого двору. Львів: Видавництво Старого Лева, 2022. 128 с.

5. Максименко О. Пси, які приручають людей. Київ: Портал, 2021. 128 с.

6. Михед О. Котик, Півник, Шафка. Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. 72 с.

7. Програма для/про дітей та підлітків «Із широко розплюченими очима» Книжкового форуму-2024. (2024). URL: https://book.artarsenal.in.ua/program- 24/programa-dlya-pro-ditej-ta-pidlrtkiv-iz-shyroko-rozplyushhenymy-ochyma/

8. Рябченко М. Комбатантська проза в сучасній українській літературі : жанрові та художні особливості. Слово і час. 2019. № 6. 2019. С. 62-73.

9. Савка М. Залізницею додому. Львів: Видавництво Старого Лева, 2022. 32 с.

10. Сидоренко О. Сучасна мілітарна проза як літературний феномен. Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологія», Дрогобич: Гельветика, 2021. № 48. С. 167-173.

11. Сидоренко О. Дефаміліаризація як одна з ключових художніх стратегій сучасної дитячої літератури на мілітарну тематику. Український смисл. Дніпро: Ліра, 2023. Випуск 1. С. 65-75.

12. Тихолоз К. Дім. Книжка про важливе. Київ: Ранок, 2022. 36 с.

REFERENCES

1. Voitenko O., Tomilenko S. (2023). Kozhna hrudochka zemli [Every lump of earth]. Kyiv : Portal [in Ukrainian].

2. Yehorushkina K. (2022). Moi vymusheni kanskuly [My Forced Vacation]. Lviv: Vydavnytstvo Staroho Leva [in Ukrainian].

3. Zapeka, V. (2019). Tsutsyk [Puppy]. Kyiv: Bilka [in Ukrainian].

4. Kupriian O. (2022) Myroslava ta inshi z nashoho dvoru [Myroslava and others from our yard]. Lviv: Vydavnytstvo Staroho Leva [in Ukrainian].

5. Maksymenko O. (2021) Psy, yaki pryruchaiut liudei [The Dogs that Domesticate People]. Kyiv: Portal [in Ukrainian].

6. Mykhed, O. (2022). Kotyk, Pivnyk, Shafka [Cat, Rooster, Cupboard]. Lviv: Vydavnytstvo Staroho Leva Publ. [in Ukrainian].

7. Prohrama dlia/pro ditei ta pidlitkiv «Iz shyroko rozpliushchenymy ochyma» Knyzhkovoho forumu-2024 [Program for/about children and teenagers «With eyes wide open» of the Book Forum-2024] (2024). URL: https://book.artarsenal.in.ua/ program-24/programa-dlya-pro-ditej-ta-pidlttkiv-iz-shyroko-rozplyushhenymy- ochyma/ [in Ukrainian].

8. Riabchenko M. (2019) Kombatantska proza v suchasnii ukrainskii literaturi: zhanrovi ta khudozhni osoblyvosti [Combatant Prose in Modern Ukrainian Literature: Genre and Stylistic Features]. Slovo i Chas [Word and ТШє]. 6, 62-73 [in Ukrainian].

9. Savka M. (2022) Zaliznytseiu dodomu [Home by train]. Lviv : Vydavnytstvo Staroho Leva [in Ukrainian].

10. Sydorenko O. (2021) Suchasna militarna proza yak literaturnyi fenomen [Modern military prose as a literary phenomenon]. Problemy humanitarnykh nauk: zbirnyk naukovykh prats Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka. Seriia «Filolohiia» [Problems of Humanities. «Philology» Series: a collection of scientific articles of the Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University], 48, 167-173 [in Ukrainian].

11. Sydorenko O. (2023) Defamiliaryzatsiia yak odna z kliuchovykh khudozhnikh stratehii suchasnoi dytiachoi literatury na militarnu tematyku [Defamiliarization as one of the key artistic strategies of modern children's military-themed literature]. Ukrainskyi smysl [Ukrainian sense], 1, 65-75 [in Ukrainian].

12. Tykholoz K. (2022) Dim. Knyzhka pro vazhlyve [Home. Books about important things]. Kyiv: Ranok [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru