Феномен постаті Лесі Українки: культурологічний підхід

Постать Лесі Українки та її культурна спадщина потребує нового культурологічного переосмислення на основі сучасних наукових досліджень. Сучасне тлумачення творчого доробку поетеси посприяє роз'ясненню засад і етапів формування української ментальності в контексті сучасного дискурсу. Видається надзвичайно важливою розробка концепції збереження, поширення та актуалізації культурного спадку Лесі Українки. І це не тільки поезія, проза, драматургія.

За визначенням культурна спадщина - сукупність матеріальних та нематеріальних культурних цінностей, успадкованих сучасниками від попередніх поколінь. Важливим є визначення громадсько-політичних, історичних, наукових поглядів поетеси. Біографічний фактор є одним із пріоритетних напрямків досліджень, що сприяє науковому осмисленню ролі особистості в культурно-історичному процесі. Це дозволяє зануритися у минуле, проаналізувати події у культуротворчому контексті, створити підґрунтя для створення історичної пам'яті, відтворивши історію і культуру України в постаті видатної української письменниці, перекладачки та громадської діячки Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач), ім'я якої входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Особистість поетеси може бути досліджена і розкрита через мікрокультурні локуси поетеси, такі як: сім'я та оточення; виховання та освіта; саморозвиток; професійна діяльність. Адже саме вони формують певний тип обдарованої особистості та її світосприйняття, впливають на життєві мотивації, стимулюють розвиток творчого процесу й творчу самореалізацію та, передусім, впливають на саму культуротворчість як на результат продуктивної праці.

Відобразити істинну картину життя родини дворян Косачів та їх долі стало можливим лише з набуттям Україною незалежності. Лише в 2019 році вперше опубліковане родинне листування Косачів, зокрема близько 150 його листів до дружини і дітей. З тих листів образ батька Лесі Українки постає вперше. Саме він забезпечував і утримував родину та фінансував її потреби, невтомно працюючи не тільки на державній службі, а й займаючись підприємництвом. І в тому, що його діти мали змогу займатися творчою діяльністю, велика заслуга Петра Косача [3, C55].

Вивчена поверхнево фольклористична діяльність Лариси Косач - Квітки, хоча записані нею народні пісні, складені у збірки, доносять їхню неповторну первозданність до наступних поколінь. Поетеса продовжила розпочату Лисенком велику справу збереження для нащадків українських народних дум. Та найцікавіший і найзнаменніший той факт, що Леся Українка і Климент Квітка особисто взяли участь у записуванні кобзарських дум [5, 125с]. культурологічний творчий життєвий науковий леся українка

Чималий перекладацький доробок літераторки. А через переклади наукових та публіцистичних текстів Леся Українка глибоко орієнтувалася в найновіших тенденціях розвитку наукових та суспільних ідей того часу. Українська літераторка мала відвагу полемізувати і критикувати визнаних авторитетів, проте за однієї важливої умови - попереднього глибокого вивчення певного питання[4, C 60].

Окремий пласт культуротворчої спадщини Лесі Українки складають її статті та листування. В її листах і публікаціях головною думкою звучить тема української автономії, відокремлення від Російської імперії, духовного звільнення людини і нації, які вже зможуть будувати новий світ суспільної гармонії.

Як особистість Леся Українка сформувалась у час переходу від патріархального суспільства до модерного, тобто на зламі століть. Не випадково, що сьогодні, теж на межі зміни культурної парадигми відбувається переосмислення творчої та життєвої біографії поетеси, тому збереження, тлумачення її творчої спадщини вкрай необхідне для усвідомлення і формування нової парадигми української культури та літератури[1, 304 с].