Фольклорно-міфологічна основа роману "Чигиринський сотник" Л. Кононовича

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Факультет філології

Кафедра української літератури

Спеціальність «Філологія (українська мова і література)»

Фольклорно-міфологічна основа роману «Чигиринський сотник» Л. Кононовича

Залевська О.М., к. філол. н., доцент

Українець Г.Д., магістр

Анотація

У статті розглянуто особливості міфологічного художнього мислення сучасного українського письменника Леоніда Кононовича на матеріалі роману «Чигиринський сотник». Визначено фольклорно-міфологічну основу роману, досліджено мотив ініціації; охарактеризовано основні міфологеми твору, такі як ключ, сон, ліс, вода, поле; доведено, що на асоціативному рівні ці міфологеми необхідні для реалізації основної ідеї літературного твору.

У роботі також розглянуто та охарактеризовано міфологічні істоти, які використовує у своєму сюжеті автор - боги (Троян або Дажбог, Триглав або Чорнобог, матінка Лада), а також демонічні істоти (нечиста сила/чорт/Сатана, мавки, русалки, перевертні, песиголовці, змій/дракон та ін.). Окрім того, досліджено такий важливий елемент міфологічного світогляду як мотив божественної та людської сили

і тоді показано, що божественна сила найчастіше проявляється в надприродних явищах, в оволодінні людською свідомістю, а людська - у таких вміннях як чаклунство, відьомство, знахарство та характерництво. Виявлено, що людина, наділена надприродною силою, у творі Л. Кононовича за деякими характеристиками прирівнюється до слов'янських богів, хоча існує одна важлива відмінність: характерники, відьми, знахарі - смертні. Доведено, що міф у романі перетворюється на транслятора історії та культури народу, а тому використовується з метою стилізації твору та відображення приналежності твору до національної літератури.

Дослідження роману «Чигиринський сотник» Л. Кононовича дозволило встановити, що роман є авторським міфом, де на основі слов'янської міфології і їхніх основних міфологем автор створює власний міфологічний сюжет відповідно до художніх потреб твору. Вивчення спадщини малодосліджених митців слова дає змогу сучасній українській науці про літературу залишатися актуальною, цікавою, відповідати запитам і потребам сучасників.

Ключові слова: міфологізм, неоміфологізм, міфологема, авторський міф, ініціація.

Abstract

The folklore and mythological basis of the novel “The Chigyryn sotnyk» by L. Kononovych

Zalevska O.M., C. Philol. Sci., Ass. Professor; Ukrainets H.D., Student (master's level) of the Faculty of Philology, specialty "Philology (Ukrainian language and literature)",of the Ukrainian Literature Department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

The article examines the peculiarities of the mythological artistic thinking of the modern Ukrainian writer Leonid Kononovich on the example of his novel "The Chigyryn Sotnyk". The folklore-mythological basis of the novel is defined and described, namely: the motif of initiation, which is the basis of mythological thinking, is investigated; the main mythologemes of the work are defined and characterized, such as key, dream, forest, water, field; it is proved that at the associative level, certain mythologemes are necessary for the realization of the main idea of a literary work, they combine artistic texts that are distant in terms of time, content, and issues, giving them a new, additional meaning.

The article also examines and characterizes the mythological creatures used by the author in his plot - gods (Trojan or Dazhbog, Triglav or Chornobog, mother Lada), as well as demonic creatures (evil power/devil/ Satan, mavks, mermaids, werewolves, dog-heads, snake/dragon, etc.). In addition, such an important element of the mythological worldview as the motive of divine and human power is investigated and it is shown that divine power is most often manifested in supernatural phenomena and in the mastery of human consciousness, and human power - in such skills as sorcery, witchcraft, wizardry and characterization. It was found that a person endowed with supernatural power in the work of L. Kononovich is equated with Slavic gods according to some characteristics, although there is one important difference: the characters, witches, healers are mortal. It is proven that the myth in the novel turns into a translator of the history and culture of the people, and therefore is used for the purpose of stylizing the work and reflecting the work's belonging to the national literature.

The study of the novel "The Chigyryn Sontyk" by L. Kononovich made it possible to establish that the novel is an author's myth, where the author creates his own mythological plot based on Slavic mythology and their main mythologies in accordance with the artistic needs of the work. The study of the heritage of little-studied artists of the word enables the modern Ukrainian science of literature to remain relevant, interesting, and respond to the requests and needs of contemporaries.

Keywords: mythologism, neomythologism, mythologime, author's myth, initiation.

Постановка проблеми

Активне звернення мистецтва та літератури до міфу, міфомислення - одна з важливих тенденцій їх розвитку у XXI столітті. Міфологізація, що здійснюється в рамках різних творчих методів, напрямів та стильових течій, - це діалог художника слова з однією або декількома міфологічними системами, в тій чи іншій мірі, опосередкований традицією «великої культури». Міф приваблює письменників не просто як вихідний сюжетний матеріал, але як специфічна художня система, що має свої закони і логіку будови.

Міфологія використовується у структурі художніх творів різних жанрових форм та напрямів як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Залежно від авторської позиції різниться і трактування міфу, а тому цей напрям досліджень є невичерпним, оскільки кожен автор по-своєму структурує та використовує елементи міфу для створення власного сюжету. Це стосується і роману «Чигиринський сотник» сучасного українського письменника Л. Кононовича, у якому вмонтовано у канву тексту давньослов'янські міфологічні мотиви, які обрамлюють сюжет твору. Саме опора на фольклорно-міфологічний пласт виводить цей художній текст за межі жанру лише історичного роману, оскільки автор уводить цілий сонм міфологічних мотивів, демонологічних образів, які супроводжують повсякденне життя козацтва, розширюючи таким чином жанрові характеристики твору.

Вивчення фольклорно-міфологічної основи роману «Чигиринський сотник» дозволяє не лише визначити його жанрові особливості, але й усвідомити світогляд автора та його творчі інтенції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом фольклорно-міфологічні проблеми у творах українських письменників привертають увагу багатьох дослідників. Поєднання реального з міфологічним, запозичення фольклорних елементів, зображення фантастичного як реального - домінантні характеристики романістики Л. Кононовича. Актуальність статті мотивується відсутністю в сучасному літературознавстві ґрунтовних розвідок, присв'ячених дослідженню фольклорно-міфологічного мислення Л. Кононовича. Останнім часом з'являються окремі розвідки про творчість письменника, зокрема міфологічна основа роману цікавить науковицю Я. Зуєнко [3;4]. Окремі аспекти міфотворчості Л. Кононовича розглянули у своїх працях Т. Мегеря [8], А. Богданова. Все ж, малодослідженими лишаються міфологічні сюжети у творі, зокрема ініціаційний сюжет, а також міфологеми, які складають міфологічну базу роману.

Мета статті - розглянути фольклорно-міфологічне підґрунтя у романі Л. Кононовича «Чигиринський сотник».

Виклад основного матеріалу

Аналіз роману «Чигиринський сотник» засвідчує, що його основу складає українська міфологія з вкрапленнями світових фольклорно-міфологічних традицій. У творі простежується мотив ініціації як визначальний міфологічний мотив. Він є універсальним для багатьох міфологій світу, у тому числі української.

У міфології ініціаційний сюжет необхідний для отримання персонажем будь-яких здібностей, що виходять за межі його природи. Це ж бачимо у романі «Чигиринський сотник», де звичайний хлопчик Михась з дитинства виявляє певні здібності (їзди верхи, стрільба з лука, фехтування та ін.), які свідчать про його приналежність до певної групи сил (у даному випадку козацьких). Попри наявність певних навичок уже в дитинстві, Михась залишається «непосвяченим» ні у світ дорослих, ні у світ козацтва. Це видно з його запитань про ключ, про його видіння тощо. Дід Михася, який є уособленням образу мудрого старця, і стає провідником хлопчика у світ дорослих. Цей супровід починається, насамперед, відлученням юнака від дому задля виконання ряду завдань (проходження випробувань). Отримавши ключ, Михась починає свій шлях дорослішання і становлення справжнього козака. Він діє не один, на шляху його випробувань зустрічаються злі сили, які намагаються йому в цьому перешкодити, а також добрі сили, які стають йому в допомозі. Це традиційно для усіх міфів, де герой на шляху свого становлення взаємодіє з різними дуалістичними силами.

Деякі епізоди випробувань головного героя автор запозичив з сюжетів чарівних казок, приміром, епізод втечі від змія з дівчиною Лесею. Дівчина упускає з кіс золотий гребінець, з якого виростає ліс, потім блакитну стрічку, що переходить у річку, золоте пасмо кіс, з якого виростає стіна вогню. Л. Кононович моделює поведінку головного героя, який протистоїть різним природнім стихіям, опановуючи їх для життя та самозахисту.

Виконуючи ініціаційні завдання, Михась набуває важливих для подальшого життя знань і вмінь і потрапляє в козацький світ, куди його бере на службу сам Богдан Хмельницький: «- А ти, сину, при мені зостанься. - Джурою? - Ні, будеш правою рукою в мене й усякі доручення сповнятимеш» [6, с. 513].). Б. Хмельницький бере на службу хлопця за його заслуги перед народом, адже він пройшов усі поставлені перед ним випробування та зберіг ключ, який є символом визволення України від національного гніту. Саме ключ, принесений хлопчиком, «відкриває» Хмельницькому двері до національно-визвольної війни.

Загалом, у цьому романі втілені основні стадії ініціаційного ритуалу. Перша фаза передбачає «відокремлення» героя (хлопчик, який ще вчора допомагав по господарству, змушений тікати з власного будинку, та ще й не один, а з молодшою сестрою). Друга фаза сюжету ініціації передбачає фізичні та моральні випробування, які у романі реалізуються на двох рівнях реальності: історичної та міфологічної. Частина випробувань вписана в контекст часу доби козаччини, частина - буквально відтворює стародавні обряди посвячення, включаючи стадії зустрічі та знайомства з шаманом-помічником, випробування голодом, темнотою, жахом незнання, практик, що розширюють свідомість за допомогою арсеналу містичних сил та засобів та реальної битви з нечистю. У магістральний метасюжет ініціації, що визначає подієвий і смисловий ряд роману «вкладений» мікросюжет одного з епізодів, що відтворює специфіку стародавнього обряду: перед героєм ставиться ряд нездійсненних з погляду повсякденної свідомості завдань: у результаті містичного полювання хлопчик отримує знання і навички, що розширюють свідомість і дарують силу, необхідну для перемоги. Третя фаза, лімінальна, пов'язана з подолання порога смерті, - кульмінація роману. Остання стадія - набуття нового рівня свідомості - фіксує дорослішання героя. В результаті відбулося найбільш радикальне формування суб'єкта на новому рівні усвідомлення реальності.

Ініціація, яка завершується становленням героя, свідчить не лише про докорінну зміну його соціального та релігійного статусу, ступеня його готовності до входження в сімейне та суспільне життя, а й досягнення самоусвідомлення, розуміння основ життя. Перехід на новий рівень розвитку пов'язаний з подоланням інфантилізму, тобто з дорослішанням. Герой усвідомлює себе на якісно новому рівні і повинен приймати самостійні рішення. фольклорний міфологічний чигиринський сотник кононович

Досліджуючи особливості фольклорно-міфологічного мислення автора ми простежили, що у художньому тексті найчастіше розгортається не сам міф, а «уламки, підтекстові посилання, натяки, алюзії певні моменти античних чи біблійних міфів» [2] - міфологеми. На асоціативному рівні певні міфологеми необхідні для реалізації основної ідеї літературного твору. Вони начебто поєднують далекі за часом, змістом, а також проблематикою художні тексти, надаючи їм нового, додаткового змісту, акцентуючи увагу на актуальних проблемах давнини та сучасності. «Міфологема - це уламок міфу, який саме через процес дроблення втратив свої автохтонну характеристику та функції» [2].

У досліджуваному творі простежуються ключові для багатьох міфологій світу міфологеми, такі як ключ, ліс, поле, вода, сон.

Ключі, як правило, є потужними та символічними в міфології, а також існують боги, пов'язані з ними. Ключ у міфології є осьовий символ, який включає в себе силу і здатність відкривати і закривати, зв'язувати і розв'язувати все. Ключ також означає звільнення, знання, таємниці, посвячення [2].

Ми виявили, що ключ у романі «Чигиринський сотник», як і в міфах, пов'язаний із його безпосередньою функцією - відкриттям чогось, що метафорично переосмислюється як «звільнення чогось», у даному випадку - визволення України з лихих часів: «...бо прийшов Троянів ключ в Україну! Край уже настав неволі нашій!» [6, с. 170]. Ключ є також засобом «розкриття» козацької слави України, її великої історії та культури. Водночас ключ у руках героя здатний виконувати й різні функції, наприклад робити його володаря невидимим («Так се Троянів ключ невидимим учинив мене?!» [6, с. 83]), звільняти людські душі («Троянів ключ відпустить їх, щоб не мордувалися на сім світі! Полинуть їхні душі в Ир Дажбожий...» [6, с. 171]). Все ж, Михасеві нагадують, що «Сила цього ключа до іншого діла спрямована» [6, с. 83]. Тим не менш, використовувати силу ключа у власних корисливих цілях заборонено.

Ми визначили, що в космогонічних міфах рослинам і тваринам часто надається символічне значення. У різних народів різні дерева були об'єктом сакралізації та поклоніння: береза - у слов'ян, дуб - у кельтів, сосна - у германців тощо. У народних уявленнях дерева сприймаються як живі істоти: вони відчувають, дихають, говорять одне з одним. Примітно, у найвідповідальніші моменти життя головні герої роману «Чигиринський сотник» повертаються до лісу за опорою та підтримкою, вони незмінно черпають у ньому натхнення, життєві сили. Разом з тим, ліс як відома міфологема у національних міфах багатьох народів у романі «Чигиринський сотник» постає місцем перебування ворожих сил: «Літавиці в'ються над базавлуцьким пралісом...» [6, с. 11]; «Багацько див у Пралісі» [6, с. 19]. Саме у лісі бачимо найбільш значущі випробування, які необхідно пройти головному героєві. Це нагадує сюжети чарівних казок, де головний герой потрапляє в ліс для перевиховання та переродження.

Поле, чи степ - має символічне значення для українців, бо саме тут жили козаки. Степ - це особливе місце існування, де змішані основні природні елементи: земля-вода: бруд; земля-повітря: пил; вода- повітря: дощ; повітря-вогонь: тепло. У такому поєднанні це середовище стає ворожим, жити в ньому важко. А козаки, які обрали саме його для свого існування, вже постають воїнами та переможцями стихій. Цікаво, що на початку твору Михась думає про те, що «можна було із плугами виходити у поле» [6, с. 27], тобто він живе у світі хліборобів, де поле - місце праці, а в кінці твору поле - зовсім інше, не сільське, а дике - стає середовищем його життя як козака: «Михась притулив долоню над чолом. Безкрає дике поле лежало перед ними, сягаючи до самісінького обрію. Трави стояли, як вода, то у чоловіка заввиш, то низькі й миршаві., а на тлі вечірнього неба чітко й гостро вимальовувалися кшталти давніх могил» [6, с. 353]. Тобто поле символізує також кінцеву точку, місце захоронення, і є місцем перетворення хлопчика, його повернення до козацької сім'ї.

Міфологема води відома у всіх національних міфологіях, де річка веде до певного прихованого місця або до потойбічного світу. У романі «Чигиринський сотник» вода стає місцем ініціації для головного героя роману, містком переходу з одного рівня буття на інший, місцем існування як божественних, так і демонічних істот.

Ми з'ясували, що сон у романі «Чигиринський сотник» має символічне навантаження, у тексті він стає засобом виявлення влади над людиною та проявом містичних здібностей: «лихе се діло! Як не можна когось погубити, то насилають на нього сон» [6, с. 199]. «Сон сплести - це велике чародійство.» [6, с. 199]. Головному герою твору часто сняться дивні сни, які ніби показують його приналежність до міфологічного світу, приписують йому здібності, що відрізняють його від інших людей. Автор також торкається такого аспекту містичних особливостей сну, як усвідомлений сон, іноді багаторівневий, де не діють закони фізики: людина може літати, може ходити крізь стіни, телепортуватися, створювати і міняти ландшафти навколо себе, загалом, робити все, що завгодно: «Уві сні треба втямити, що сниться воно тобі. Тоді чинити будеш те, що тобі треба, і не матиме над тобою влади жоден пекельник!... Треба робити не те, що тобі сниться, а те що ти сам хочеш... Уві сні все можливо, тож станеш рівний наймогутнішим волгвам та бісурканам - попід небесами будеш літати, мов птах, у ріжного звіра та рибу перекидатимешся. Тільки не кожен може таке вчинити.» [6, с. 199]. Тут бачимо використання, насамперед, індіанських та східних міфологій, де сновидіння є способом взаємодії свідомості та підсвідомості, і саме в цьому криється його велика сила. Світ снів у міфологіях цих культур - це цілком реальний світ, який визначає світ звичайний. У аборигенів було також і уявлення про потойбіччя, яке в той же час передує справжній реальності - світу алчера (міфо-символічного світу снів, де живуть перші предки). Це не світ мертвих, а світ снів, простір живого міфу, певна основа світу явного, з яким відбувається постійне спілкування [8]. Разом з тим, у слов'янських міфологіях відома роль сну як способу затуманити свідомість, адже сон на людину могли нагнати злі сили. Поєднуючи світову та українську міфологію, Л. Кононович створює складну міфологему сну, елементи якої доповнюють одна одну і створюють міфологічний світ сновидінь.

Дослідивши міфологічний сюжет твору Л. Кононовича, ми визначили, що він наповнений різними міфологічними істотами. Насамперед, це боги - Троян або Дажбог (один із головних богів у східнослов'янській міфології, бог Сонця та його уособлення, бог родючості та сонячного світла [1]) і Триглав або Чорнобог (у міфології - злий бог, який приносить нещастя [1]). Вони уособлюють дуалістичну структуру Всесвіту, де панують як добро, так і зло. Чорнобог також є «батьком Вієм» [6, с. 277], тобто одних і тих же богів автор називає по- різному, використовуючи різні слов'янські фольклорно-міфологічні надбання. Письменник у канву свого твору вмонтовує інтерпретовані міфи східнослов'янської міфології: «Було тільки синє море, а над морем тим літала Матінка Лада, пречиста Панна, одним-одна як палець. От народила вона од Духа Божого братів-двійнят - Дажбога і Чорнобога. Як уродилися вони на світ, то були геть однакові, й не знав ніхто, що один добро чинитиме, а другий лихо коїти буде.» [6, с. 94]. Через заздрість та намагання бути кращим за брата, Чорнобог почав чинити зло: «От почав Господь творити зілля всяке, дерев'яччя та звірів. А Чорнобог підглядає та й собі за Господом усе повторює... Тільки ж виходить у нього все навпаки. Господь створив жито, а в Нечистого вийшов пирій, Господь створив корову, - а в Чорнобога вийшла кицька. Отак і завелося на землі всякого непотребу...» [6, с. 95]. Звісно, що це авторські міфи, побудовані на народних віруваннях та світосприйнятті, вони є цікавими для розуміння українського народу та його світогляду.

Автор також вживає ім'я слов'янської язичницької богині Лади (у міфології - богиня весни, весняної оранки та посіву, покровителька шлюбу та кохання [9]). На основі давньослов'янських уявлень автор створює власні міфи про цих богів, які переплітаються з християнськими віруваннями (боротьба Бога і сатани) та міфами інших народів (особливо скандинавських) і стають частиною авторського образно-символічного трактування світу. Авторський міф у досліджуваному романі є логічним продовженням східнослов'янського міфу. Автор використовує міфологізацію як інструмент семантичної та композиційної організації тексту. У той самий час для авторського міфу Л. Кононовича характерна своєрідна двоїстість, яка простежується і на структурному, і на змістовному рівні: авторський міф, так само, як і архаїчний міф, створює певну картину світу, не претендуючи на об'єктивне уявлення історичних подій. Л. Кононович у своїй творчості як філософ шукає та вибудовує свою власну систему категорій і створює свої правила в творі.

Значну частину міфологічних уявлень у романі «Чигиринський сотник» займають уявлення про демонічних істот, побудовані на базі українських фольклорно-міфологічних уявлень. Світ демонів та надприродних істот у міфології різних народів дуже різноманітний. Однак при всій відмінності можна виділити деякі загальні характерні особливості. Демони дуже часто подаються асоціаціюючись зі стихійними та непідвладними силами природи. Вони постають у вигляді тварин, явищ природи та катаклізмів. У їхніх образах втілюються людські страхи, потворність цих істот покликана лякати людей. Серед найпоширеніших образів в українській демонології - відьми, русалки, вовкулаки, перевертні, мавки, песиголовці, домовики тощо.

Важливо, що нечиста сила всюдисуща: з нею можна зустрітися будь-де і будь-коли. Проте найчастіше нечиста сила базується в «нечистих» місцях: нетрі непрохідного лісу, в'язкі похмурі болота, перехрестя доріг, лазні, хліви і, нарешті, звичайні цвинтарі. Як правило, нечиста сила ворожа людині, але іноді деякі з образів через тривале спілкування з людьми можна віднести до розряду позитивних. Наприклад, домовик майже завжди прив'язаний до господарів будинку, в якому він живе, хоча, якщо розлютиться на що-небудь, то починає пакостити. Усі представники нечистої сили схожі на людину, але здатні до трансформації. Нерідко нечиста сила здатна набувати вигляду різних дрібних тварин, наприклад: зайця, кішки, собаки, свині, білки.

Концептуальне значення для центральної ідеї роману має і образ дракона Змія Горинича, зображеного в кінці роману, що ширяє в небі, транслюючи ідею всюдисущості зла і близькості кінця світу: «Із-за пралісу поволі звелася велетенська постать, що й самісіньке сонце затулила. На півнеба вона сягала, дістаючи аж попід хмари. Було воно мов здоровезний ящур з гадючою головою, увінчаною кістяними шипахами» [6, с. 442]. Водночас закінчення твору не позбавлене авторської віри в людину, у можливість її перетворення.

Інший образ - Смерть, втілена у образі старої баби: «стара- престара баба, так вже ж кощава та гидомирна, що тільки плюнь та розітри [...] А баба тая - то сама Смерть-Мати була! Хоч кого вона додолу повалить, насилу пальцем тицьнувши» [6, с. 195]. Бачимо, що автор метафорично переосмислює силу смерті, яка уявляється як сила подолати будь-кого, навіть бога (у творі показано боротьбу смерті з Дажбогом і її перемогу).

Багато образів Л. Кононович запозичує із слов'янської міфології, але надає їм авторських характеристик. Ці образи - яскраві, химерні, але все ж виглядають справжніми. Демонічні образи у його творі часто пов'язують із природними явищами, господарсько-побутовим життям, хворобами (наприклад, цікавим є образ такої нечистої сили як Ломиха: «Ось іде проз коня баба., а голова назад вивернута, руки та ноги у суглобах повикручувані. так Ломиха виглядає - недуга, котра ходить по людях та кістки й сустави їм викручує» [6, с. 273]). Використовуючи народні уявлення автор надає демонічним істотам людського чи тваринного вигляду.

Часто функціонує у творі нечиста сила, або біс, чорт - фігура слов'янської міфології, злий дух або уособлення узагальненої нечистої сили, яка з появою християнства асоціюється з Сатаною або його демонами. Традиційний образ диявола - людиноподібна волохата істота з рогами і звіриними ногами, як правило, лапами кози і обличчям свині: «Крутонувся страшенний вихор. й де не взявся здоровецький чортяка зі свинячим писком» [6, с. 207]. Чорт слугує поширеним винуватцем різноманітних шкідливих, неприємних подій, або подій, причину яких складно встановити: «Ось уже стало чути тупіт кінських копит, хрипкі уривчасті вигуки, регіт і галас нечистої сили та брязкіт вудил. Ближче й ближче підходила пекельна сила, аж стривожилася челядь і позадкувала од того клятого вертепу» [6, с. 43].

Важливим елементом міфологічного світогляду у романі «Чигиринський сотник» є мотив божественної та людської сили. Божественна сила найчастіше проявляється в оволодінні людською свідомістю невідомими силами і в незвичайних природних явищах: «Розлютився Господь, аж небо потемніло і блискавиця вдарила» [6, с. 290]. Надприродні здібності людини зображуються як негативні, похідні від злої сили (відьомство) або як позитивні, похідні від Бога (цілителі, знахарі та характерники).

Ми простежили, що страх перед відьмами та чаклунами побутував у народі на віруваннях, за якими вони мають стосунок до нечистої сили і їхній зв'язок з чортами, які виконують їхні доручення. Чаклуни поділялися на природних та тих, які набули цих знань, хоча різниці між ними не було жодної, крім того, що останніх нібито важче «розпізнати» в натовпі і вберегтися від них.

У творі Л. Кононовича відьма має різко негативне значення, пов'язується із нечистою силою та має деякі характеристики, притаманні давній слов'янській міфології: «На кожному вепрові сиділа верхи старезна кощава відьма зо щитом на плечі та мечем при боці. Коси тих войовниць були розпущені й летіли за вітром, вони знай свистіли та гойкали, підганяючи своїх коней» [6, с. 10]. Це «Батько Троян обернув їх відьмами, старезними да потворними» [6, с. 82]. Авторські характеристики, що демонізують відьму (здатність літати, викрадати серця, ставати тваринами і птахами) зустрічаються дуже часто. Менша увага приділяється якостям та діям, властивим будь-якій людині, які не викликають подиву. У фольклорі магічні дії «наговорити», «забрати», «насипати», «подивитися» та інші може виконати будь-хто. Якщо раніше, щоб стати відьмою потрібно було або народитися нею, або запозичити дар, або потрапити під прокляття, то тепер зовнішній вигляд відьми уподібнений до простих людей. Натомість у романі «Чигиринський сотник» відьми повністю відрізняються від звичайних людей, це потвори, яких одразу можна розпізнати. Цим автор більше тяжіє до найперших уявлень народу про цих істот.

Оскільки в романі зображується доба козацтва, то автор часто згадує козаків-характерників. Письменник використовує заговори та замовляння: «Прийду я, бісуркан-характерник, до Дніпра-Славути, стану такими словами примовляти: Батьку Дажбоже, славен Трояне, господи наш милосердний! До порогів пливу - вода несе, з-за порогів іду - біда жене. Тіло своє залізом утинаю, живою крівлею тебе заклинаю: вкажи мені на того, хто третій у колі твоїм!» [6, c. 298]. Козаки-характерники у творі володіють великим знанням і несуть його людям, борючись із темними силами. У творі Л. Кононовича надзвичайна сила характерників проявляється у їх могутності перед нечистою силою, яка не має над ними влади, так як над звичайними людьми: «...тільки мечі дзвонили, шаблі стукали по щитах та келепи гупали, як у бубон. За якусь часину було вже й по всьому: притисли козаки нечисть до річкової кручі та й виполонили всіх до одної душі - не помогли бісуркеням і вепри, що плигали на козаків та хапали їх іклами» [6, с. 12].

У творі Л. Кононовича «Чигиринський сотник» людина наділена надприродною силою, за деякими характеристиками прирівнюється до божества, хоча існує одна важлива відмінність: характерники, відьми, знахарі - смертні, їхня надприродна сила не рятує їх від законів Всесвіту, де смерть приходить до усіх живих істот.

Висновки

Отже, роман Л. Кононовича «Чигиринський сотник» по суті є авторським міфом, створеним на основі давньослов'янської міфології з використанням основних міфологем, які автор переоцінює, модифікує відповідно до художніх особливостей та сюжету твору.

Фольклорно-міфологічне мислення автора базується на таких основних категоріях: ініціація (яка є традиційною для міфів та фольклорних чарівних казок, становлення героя, його дорослішання); міфологема - уламок міфу, який пов'язує між собою літературний твір і міфологічний сюжет (ключ, сон, ліс, вода, поле); міфонім (назви богів, міфологічних істот, традиційних як для української, так і для світової міфології). У статті ми проаналізували ці аспекти та встановили, що фольклорно-міфологічне мислення автора моделює авторський міф, який дає можливість своєрідного прочитання тексту.

Перспективним вважаємо дослідження історичної основи роману Л. Кононовича «Чигиринський сотник», особливостей фольклорно- міфологічного мислення автора.

Література

1. 100 найвідоміших образів української міфології / В. Завадська, Я. Музиченко, О. Таланчук, О. Шалак. Київ: Орфей, 2002. 448 с.

2. Великий міфологічний словник.

3. Зуєнко Я.М. Сакральний простір роману Л. Кононовича «Чигиринський сотник». Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки: зб. наук. пр. Запоріжжя: Вид. дім «Гельветика», 2020. №1, Ч. 2. С. 106-113.

4. Зуєнко Я.М. Джерела мітологізму в романі Л. Кононовича "Чигиринський сотник".

5. Колесса Ф. Про вагу наукових дослідів над усною словесною творчістю. Фольклористичні праці. Київ: Наукова думка, 1970. С. 21-26.

6. Кононович Л. Чигиринський сотник. Харків: Фабула, 2016. 528 с.

7. Костомаров М. Слов'янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики і літературознавства. Київ: Либідь, 1994. 384 с.

8. Мегеря Т.В. Інтертекстуальнівсть у системі поетики роману Леоніда Кононовича "Чигиринський сотник". Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки / Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки; редкол.: М.В. Моклиця та ін. Луцьк, 2012. №12(237) : Філологічні науки. Літературознавство. С. 87-91.

9. Українська релігієзнавча енциклопедія.

References

1. Zavads'ka, V., Muzichenko, Ja., Talanchuk, O., Shalak, O. (2002). 100 najvіdomіshih obtain ukrams'km mіfologії [100 most famous images of Ukrainian mythology]. Ki'i'v: Orfej [in Ukrainian].

2. Velikij шіІЬІодісЬпі) slovnik [A large mythological dictionary]. gigafox.ru.

3. Zucnko, Ja.M. (2020). Sakral'nij prostir romanu L. Kononovicha «Chigirins'kij sotnik» [The sacred space of L. Kononovich's novel "Chihyryn centurion"]. Vіsnik Zaporiz'kogo nadonal'nogo unversitetu. Рііоіодіскпі nauki - Bulletin of Zaporizhzhya National University. Philological sciences, 1, 2, 106-113 [in Ukrainian].

4. Zucnko, Ja.M. Dzherela mіtologіzmu v romam L. Kononovicha "Chigirins'kij sotnik" [Sources of mythology in L. Kononovich's novel "The Chigyrin centurion"].

5. Kolessa, F. (1970). Pro vagu naukovih dosHdA nad usnoju slovesnoju tvorchlstju [About the importance of scientific research on oral verbal creativity]. Fol'kloristichnі prad - Folkloristic works, 21-26 [in Ukrainian].

6. Kononovich, L. (2016). Chigirins'kij sotnik [Chihyryn centurion]. HarkA: Fabula [in Ukrainian].

7. Kostomarov, M. (1994). Slovjans'ka mіfologіja. Vibran prad z fol'kloristiki і Uteraturoznavstva [Slavic mythology. Selected works on folkloristics and literary studies]. Ki'i'v: Lid' [in Ukrainian].

8. Megerja, T.V. (2012). Intertekstual'mvsf u sistemі poetiki romanu Leomda Kononovicha "Chigirins'kij sotnik" [Intertextuality in the system of poetics of Leonid Kononovich's novel "Chihyryn centurion"]. Naukovij vіsnik Volins'kogo nadonal'nogo unversitetu іт. Lesі Ukramki - Scientific Bulletin of the Volyn National University named after Lesi Ukrainka, 12(237), 87-91. [in Ukrainian].

9. Ukrams'ka recіnava enciklopedija [Ukrainian religious encyclopedia].

Размещено на Allbest.Ru