Зоропоезія Костя Шишка (від форми до змісту)

Размещено на http://www.allbest.ru

Зоропоезія Костя Шишка (від форми до змісту)

Савенок Марія Володимирівна

здобувач вищої освіти Навчально-наукового інституту філології

Київський національний університет імені Т. Г. Шевченка, Україна

Науковий керівник: Мойсієнко Анатолій Кирилович д-р. філол. наук,

проф. кафедри української мови та прикладної лінгвістики

Київський національний університет імені Т. Г. Шевченка, Україна

Анотація

У статті зроблено короткий огляд української' зорової поезії, паліндромії. На прикладі візуалістики Костя Шишка проаналізовано особливості організації і функціонування синкретичного виду художньої творчості, що ґрунтується на поєднані елементів зображальних і власне текстових, дозволяє осмислити своєрідність авторського світобачення митця.

Ключові слова: зорова поезія, паліндромія, графіка, рисунок, візуалістика, текст, Кость Шишко.

шишко зоропоезія текстовий

Візуальна, або ж за іншою назвою - зорова, поезія має давню історію. Вона характерна тим, що поєднує риси малярства та письменства. Такі вірші мають вигляд певного малюнка, що своїм розташуванням та елементами зображення скеровує читача по-особливому сприймати текст. Найдавнішими зразками зорової поезії вважають два спіралеподібні тексти, розміщені на фестському диску, знайденому на острові Крит, що датуються приблизно 1700 роком до РХ. Фігурна поезія отримує поширення в античній літературі, коли постають вірші у формі сокири, яйця, крил, сопілки, вівтаря.

На українських теренах особливого розквіту набуває цей мистецький жанр у XVII ст. Значну роль у цьому відіграла поетична наука Києво-Могилянської академії. У добу українського бароко зорова поезія стає звичним явищем, до якого часто звертаються різні поети. Першим українським фігурним віршем вважають геральдичний вірш на герб архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецього «Великодній дар» (1623). Також можна згадати епітафію «Тератургима» (1638) Афанасія Кальнофойського, один з найперших українських творів, що передували віршам Івана Величковського.

Саме останній дав справжній поштовх зоровій поезії в українській літературі. Автор двох рукописних збірок «Зегар з полузегарком» (1690) та

«Млеко од вівці пастиру належноє» (1691) став відкривачем зорових та словесних ефектів, які вживав для того, щоб розвивати інтелектуальні здібності, образне мислення, сферу відчуттів та емоцій під час прочитання поезії такого типу [1 ]. Також Величковський зробив значний внесок у розвиток паліндромії - віршів, що читаються однаково в обох напрямках, і тому його вважають зачинателем української паліндромної поезії [2].

Нову хвилю популярності зорова поезія отримала на початку 1920-х років із появою літературних експериментів футуристів. Футуристичні настрої, авангардні експерименти відкрили перед молодими поетами незвідані шляхи до творчості. Проте за радянського часу зоропоезія так і не змогла здобути належного їй визнання. Причиною цього стали соціальні зрушення 30-50-х років і політика тоталітарної системи радянського суспільства, що не могло сприяти розквітові цього творчого напрямку, адже такі експерименти трактувалися як формалістичні, занепадницькі [3].

І лише після здобуття Україною незалежності сучасна українська поетична візуалістика отримала нове дихання - як самих творців, так і дослідників, зокрема К. Бойченко [4], В. Женченка [5], М. Луговика [6], М. Мірошниченка [2],Мойсієнка [3], Т. Назаренко [7], Н. Поліщук [8], В. Соболь [1], М. Сороки [9] та інших.

Хоч ще далеко не повністю висвітлено творчі пошуки того чи іншого автора в цій царині. Це, зокрема, стосується і постаті Костя Шишка.

Народився Костянтин Тимофійович Шишко 24 травня 1940 року в селі Обенижі Турійського району Волинської області. Почав писати та малювати під час навчання на історико-філологічному факультеті Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. Тут він зробив перші спроби у поетичній візуалістиці представити свою творчість публіці [10].

Та коли у 1965 році розпочались арешти представників культурнодуховного відродження українства, не оминуло це і молодого митця: на К. Шишка сфабрикували справу за «доказами» наявності «націоналістичних» творів. Його звільнили з роботи та виключили з рядів комсомолу «за ідейну дволикість, антирадянські прояви, пропаганду буржуазного націоналізму» [10].

Попри всі негаразди та складності, Кость Шишко продовжував творити.

Його роботи яскраво виділялись на фоні інших поетів та художників. Хоч сам він жартома називав свою творчість «формалістичними вправами». А писанки К. Шишка - відомі та цікаві приклади зорової поезії - побачили світ у однойменній збірці, виданій волинськими художниками С. Корсаєм та

Жежеруном уже по смерті поета, в 2010 році [11].

На окрему увагу заслуговують його графічні паліндроми, синтезовані з текстом рисунки.

Спинимося на двох зоровіршах К. Шишка.

На першому рисунку бачимо зображення рака в «оздобленні» паліндромного тексту.

Рис. 1

Рак - це покрита панцером безхребетна прісноводна тварина класу членистоногих з великими клішнями біля голови і черевцем, схожим на хвіст; кольором вона темна.

У фольклорі Рак-Неборак -- персонаж народних казок; у переносному значенні -- бідна, нещасна людина; бідолаха, горопаха [1 2].

К. Шишко у вірші використовує різні шрифти, які відіграють відповідну стилістичну роль. Сам текст мовби виконує роль інструкції, скеровуючи читача на пошуки напрямків та допомагає втримати сенс. Як цілий вірш, так і його окремі частини, виокремлені для аналізу, є паліндромом, читаються однаково в 2 напрямках. Розглянемо окремі складники твору:

Колок (колки) -- невеликий лісовий масив на зволожених ділянках вододілів у лісостеповій, рідше степовій, зонах [1 3].

Мело - наспівне співзвуччя; мотив, наспів, нота. Походить із грецької мови, де рєЛос - 'пісня, наспів' [14].

Мозин - швидше за все, це назва якоїсь місцевості; згідно з ідеєю вірша, місце, де живуть раки.

Отже, сенс зображуваного можна потрактувати так: герой Макар іде біля (або пройшов повз) колок і продовжує шлях - наспівуючи - полем, низиною, несучи сіно ракам у Мозин.

Автор майстерно вписав текст у рисунок, стилізувавши його під частини тіла тварини. Фраза «Макар ракам» відтворює клешні. Особливу увагу варто звернути на букву м, яка своєю формою нагадує передній край клешні.

«Коло колок» вписано в коло: тут відбувається співвіднесення значення і форми, внутрішньої і зовнішньої семантики. Додатком до цього є розташування літер одна навпроти одної, що передає гармонію.

«оПо», частина фрази «мело полем» зображує очі і вуса рака. Круглі форми О графічно відтворюють очі, а дві лінії літери П, особливо, якщо їх продовжити вгору - вуса.

Як ми вже зазначали, мело - наспівування, а у поєднанні із раком може нагадати нам приказку «коли рак на горі свисне», тобто ніколи. Можливо, це навмисний авторських хід, бо раки не свистять. Також тут є звукова паралель, своєрідне метафоричне спілкування героя з раком через звук. Можливо, так він повідомляє про те, що іде.

Переходимо до нижчої частини рисунка. Тулуб. Тут візуально закладена форма стога сіна. Вертикалі букв І Н И - пасма рослин, а горизонтальна лінія, яка утворюється з літер Н на одному рівні - перев'язку стога. Також можна звернути увагу на С, що формою нагадує серп, або гіперболізовано зігнуту косу - інструменти, якими косять сіно.

Середня та нижня частини в поєднанні мають форму рибки. У цьому композиційному рішенні також закладений символізм, адже раки харчуються рибою.

Отже, авторові вдалося поєднати графіку і текст і, обравши форму паліндрома, явити читачеві оригінальний зоропоетичний твір.

У центрі наступної зоропоезії - метелик (рис. 2). Віршовий текст Лине метелик мрії без мір Та чуєш рев інстинкту в скрусі І ти вже ненажерлива гусінь І світ для тебе капустина є візуальним продовженням власне рисунка.

Рис. 2

Рис. 3

Перш ніж розглянути остаточний рисунок, варто звернути увагу на чорновий варіант (рис. 3). Ця перша версія графічного вірша мала більш статичну композицію: вусики та тільце метелика задавали лінію вертикалі, на яку накладався текст, оформлений чергуванням довгих та коротких горизонтальних рядків. Окремо треба зауважити, що слово «гусінь» також планувалося виконати в стилі слова «лине» - задля збереження асоціативного паралелізму між семантичним значення та візуальним зображенням: «лине» є основою рисунка метелика, так само як гусінь біологічно є основою комахи. На чернетці, завдяки графічним засобам, автор намагався підкреслити цей зв'язок. В остаточному варіанті лишилася лише частина цього задуму, що загалом не позначилося на цілісному сприйнятті твору.

Рис. 4

Останнє слово «капустина» в завершеному варіанті тексту першочергово теж планувалося зобразити поряд з метеликом, але згодом автор вирішив представити його окремим самостійним твором (рис. 4). Тут можна припустити, що це рішення було мотивоване композиційними вимогами розташування предметів у просторі: великий круглий предмет у нижній частині аркуша, близько до його краю, робить увесь рисунок важким та візуально тягне його донизу, через що увага реципієнта не повністю фокусується на головному об'єкті - метелику.

Спираючись на закони композиції та динаміки, автор допрацював рисунок, надавши діагонального положення метелику та розмістивши текст мовби на лінії шляху, який пролітає комаха. Таким чином на рис. 2 досягається більш вигідний ракурс та підкреслюється більша рухливість зображення.

Наступний важливий аспект - крила метелика. Незважаючи на відсутність повної дзеркальної симетрії, це не збиває від сприйняття рисунка. Окремо варто відзначити візуальну сторону, а саме стиль шрифту крил, швидкі штрихи вусиків. Ці речі К. Шишко вирішив ще на стадії ескізування, але, порівнявши рис. 2 і рис. 3, можна об'єктивно оцінити роль композиції та перевагу рухливого зображення.

Окремо винесене зображення капусти вирізняється тим, що кожна буква повторюється впродовж рядка, утворюючи таким чином ефект капустяного листя з його характерними нашаруваннями. При цьому, якщо поглянути на вертикаль від верхньої «К» до нижньої «А», також прочитаємо слово «капустина». Отже, вірш можна декодувати не лише у вертикальному чи горизонтальному напрямках, а й зигзагоподібно.

Тепер варто розглянути філософське наповнення твору. Почнімо з концептів гусені та метелика.

Гусінь - личинка лускокрилих, у фольклорі майже не трапляється, лише іноді у казках та байках у ролі персонажа. Часто її зображують як щось ліниве, ненажерливе та гидке. При цьому вона є промовистим прикладом того, що спершу неприємна на вигляд та шкідлива в якомусь сенсі істота згодом перетворюється на прекрасну та легку комаху. Отже, часто слугує прикладом перетворення потворного в прекрасне, символом зміни людини на краще, а також слугує нагадуванням, що не треба судити когось лише за першим враженням або за зовнішнім виглядом.

Метелик. У ядрі концепту - це комаха, що має по дві пари крил, вкритих дрібними лусочками, чим зумовлене яскраве і різноманітне їх забарвлення. У фольклорі символізує легкість: «пурхати з легкістю метелика», неусвідомлене прагнення до світла: злітаються «як метелики на світло». Часто трапляється у сполученні: «ловити білі метелики», що означає «бавиться як дитина» [12]. Отже, це уособлення легкості, світла та безтурботності, уміння насолоджуватися кожним днем та радіти життю.

Повертаючись до зв'язку гусені та метелика в графічному зображенні та біології, цікаво зауважити, що гусінь шкодить рослинам, поїдаючи їхнє листя та підточуючи коріння, а метелик навпаки - їх запилює, тобто, підтримує життя.

Розглядаючи зображення на крилах метелика (рис. 2), звертаємо увагу на вислів «без мір», і якщо потрактувати це «без мір» як «без певної межі», то прочитаємо, що мрії без міри - небезпека, деструкція (реверсне перетворення з метелика в гусінь, з краси у потворство).

Наступний рядок звертає нас до цікавої речі: інстинктів. «Чуєш рев інстинкту» можна розглядати як відчуття голоду, що характерно всім живим істотам. Тут важливо те, що, на відміну від тварин і комах, людина вміє контролювати свої інстинкти та стримувати їх, спираючись на доцільність чи недоцільність, яку диктує розум. Голод же може бути фізичним, емоційним, фінансовим тощо. Капустина для гусені лише їжа, створена, щоб її сточити, знищити заради свого існування. В контексті тварини, це нормально, бо її веде те, чого вона не контролює, але для людини це означатиме свідоме знищення чогось (світу), який для гусені «всього лиш капустина». Це підкреслює слово «ненажерлива» у попередньому рядку, тобто та, що вже отримавши своє, не може спинитися.

У процесі аналізу виникає ще один погляд на твір, у якому закладена ідея амбівалентності особи: вияв її темної і світлої сторін. Гусінь в метелику можна потрактувати як хороше і погане в людині: коли ж людина не знає міри, її погане виривається назовні та керується не совістю і розумом, а базовими інстинктами для самовдоволення.

Висновки

Особливість авторського світобачення, втіленого у графічних рисунках, демонструє безпосередній невід'ємний зв'язок між основними складниками: текстом та візуальним зображенням. Кожен рисунок не просто існує як ілюстрація до певного вірша, але є ним. Кость Шишко в короткій формі рядків зміг передавати багатогранний світ людських думок та емоцій, влучно висвітлювати аспекти земного буття у глибоких філософських метафорах, змушуючи реципієнтів щораз замислюватись над сенсами, закладеними в його «формалістичних вправах».

Список використаних джерел

Соболь, В. (2013). Відчуття в українській бароковій літературі (на прикладі зорової поезії). Мова і вірш, 229-243.

Мірошниченко, М. (2011). У сузір'ї рака. Антологія української паліндромії. Тернопіль : Богдан.

Мойсієнко, А. К. (2011). Традиції модерну і модерн традицій. Ужгород : ВАТ «Патент».

Бойченко, К. (2003). Зорова поезія: на перетині "бароко - сьогодення". Слово і час. (12), 50-55.

Женченко, І. В., Женченко, В. В. (2021). Спрага ідентичності. Українська поезографічна абетка. Київ : Жнець.

Луговик, М. Зорова поезія: від футуризму Михайля Семенка ДО паліндромних братчиків літературного гурту "ГЕРАКЛИТ". Слово і час. (2), 33-44..

Назаренко, Т. (2005). Поезіографія: сучасна зорова поезія українською мовою. Київ : Родовід.

Поліщук, Н. (2012). Зорова поезія другої половини ХХ - початку ХХІ століття: „Періодична система слів" Івана Іова. Актуальні проблеми філології та перекладознавства, (5), 141-149.

Сорока, М. (1997). Зорова поезія в українській літературі кінця XVI - XVIII ст. Київ : Головна спеціалізована редакція мовами національних меншин України.

Назарук, І. В. (2021) Творчість Костя Шишка: діапазон художнього пошуку (дис. ...кандидата філол. наук). Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, Україна.

[11 ] Філософські вірші-писанки Костя Шишка. UA Modna - українська платформа для твоєї творчості. Вилучено з https://uamodna.com/articles/filosofsjki-virshi-pysanky-

kostya-shyshka/

Жайворонок, В. В. (2006). Знаки української етнокультури: Словник-довідник (с. 361495). Київ: Довіра.

Бусел, В. Т. (ред.). (2005). Великий тлумачний словник сучасної української мови ; Київ; Ірпінь: Перун.

Мельничук, О. С. (ред.). Етимологічний словник української мови. (Т. 3: Кора-М, с. 433) ; Київ : Наук. думка.

Размещено на Allbest.ru