До питання ймовірних причин написання оповідання Андрія Головка "Крученим шляхом"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Київ

До питання ймовірних причин написання оповідання Андрія Головка «Крученим шляхом»

Ярослава Муравецька

Анотація

Предметом дослідження є інтертекстуальні зв'язки між персонажами, ідеями, мотивами та конфліктами у творах Андрія Головка: оповіданні «Крученим шляхом» (1924), повісті «Червоний роман» (1922), п'єсі «Хочу» (1920), «Автобіографії» (1925). У статті розглянута така проблема, як вирішення конфліктів письменника радянської епохи (протиставлення несвідомого селянина та свідомого комуніста, революцшного еросу та кохання до жінки, яка стає перешкодою на шляху до соціалістичного раю) у творчіи площині на прикладі текстів Андрія Головка. Актуальність дослідження зумовлена важливістю питання самовизначення українських письменників радянської епохи.

Мета статті - з'ясувати имовірну причину написання оповідання «Крученим шляхом», адже використання сюжету и художніх образів одного власного твору для написання іншого в ранніи творчості Головка є безпрецедентним і заслуговує на окреме дослідження. Водночас схожі конфлікти порушує письменник у п'єсі «Хочу» та «Автобіографії». Тому застосовувався метод інтертекстуального аналізу. Новизна статті полягає як у саміи темі дослідження, так і в залученні до літературознавчого аналізу маловідомих творів письменника - п'єси «Хочу», «Автобіографії».

У результаті дослідження автор робить гіпотезу про те, що поряд з очевидною причиною написання оповідання (як прямої агітації, тобто заклику до петлюрівців не боятися переходити на бік комуністів) можлива и неочевидна: є имовірність, що оповідання «Крученим шляхом» стало для письменника своєрідним способом вирішення конфлікту вибору між вірністю революціиніи ідеї та особистим щастям із коханою у творчіи площині. Твір також можна тлумачити як спробу художнього самовиправдання за зраду ре - волюціиних ідеалів самим письменником.

Автор лише побіжно торкається питання опозиції кольорової символіки та стихіи (блакитнии, синіи, озеро, болото - як уособлення спокшного життя з коханою; червонии, блискавки, промінь, сонце - як втілення революції), які можуть стати предметом наступного дослідження.

Ключові слова: Андріи Головко; оповідання «Крученим шляхом»; інтертекстуальність; революціинии ерос; повість «Червонии роман»; «Автобіографія»; п'єса «Хочу».

Abstract

Yaroslava Muravetska

Shevchenko Institute of Literature of the NAS of Ukraine, Ukraine

On the possible reasons for Andrii Holovko's creation of the short story «On the twisted path»

The subject of the study is the intertextual connections between characters, ideas, motives, and conflicts in the works of Andrii Holovko: the short story «On the Twisted Path»

(1924), the short story «The Red Romance» (1922), the play «I Want» (1920), «Autobio - graphies» (1925). In the article, the author considers such a problem as a solution to the conflicts of a writer of the Soviet era (the opposition of an unconscious peasant and a conscious communist, revolutionary eros, and the love for a woman who becomes an obstacle on the way to a socialist paradise) in the creative plane using Andrii Holovko's texts as an example.

The relevance of the study lies in the importance of the issue of self-determination of Ukrainian writers of the Soviet era.

The article aims to find a possible reason for the creation of the short story «On the Twisted Path». After all, the use of the plot and artistic images of one's own work to write another in Holovko's early work is unprecedented and deserves a separate study. At the same time, similar conflicts are raised by the writer in the play «I Want» and in the «Autobiography».

Therefore, the method of intertextual analysis was used. The novelty of the article lies both in the research topic itself and in the inclusion of the writer's lesser-known works («I Want», «Autobiography») in the literary analysis.

As a result of the research, the author hypothesizes that, along with the obvious reason for creating the story (as a direct agitation, that is, a call to the soldiers of the Ukrainian People's Republic to not be afraid to go over to the side of the communists), there is also a poss i - ble, less obvious one. After all, there is a possibility that for the writer, the work «On the Twisted Path» became a peculiar way of resolving the conflict of choice between loyalty to the revolutionary idea and personal happiness with the beloved in the creative plane. The story can also be interpreted as an attempt at artistic self-justification for the betrayal of revolutionary ideals by the writer himself.

The author only briefly touches on the issue of the opposition of color symbolism and elements (blue, dark blue, lake, swamp as the personification of a peaceful life with a loved one; red, lightning, ray, sun as the embodiment of revolution), which may become the subject of a future study.

Key words: Andrii Holovko; the short story «On the Twisted Path»; intertextuality; revolutionary eros; the story «The Red Romance»; «Autobiography»; the play «I Want».

Основна частина

Оповідання Андрія Головка «Крученим шляхом» (1924) не належить до творів письменника, відомих широкому колу читачів? иого навіть немає у 5-томному виданні творів (Головко, 1976-1977). Радянські дослідники здебільшого оминали увагою оповідання або побіжно згадували твір у зв'язку з подібністю сюжету до повісті «Червонии роман» (1922), схематично аналізуючи схожість героїв «Ти» («Червонии роман») і Юрка («Крученим шляхом») в ідеологічніи площині.

П. Орлик окреслив спільну ідею творів: у «Червоному романі» А. Головко змальовує героя, «шлях якого до усвідомлення свого місця в боротьбі виишов занадто складним і крученим (під такою назвою, «Крученим шляхом», незабаром напише Головко і оповідання)» (1987, с. 4). К. Фролова прямо означує інтертекстуальність, зауважуючи, що реалістична основа повісті дала можливість авторові переробити «Червонии роман» на оповідання «Крученим шляхом» (1967, с. 44).

Отже, Андріи Головко фактично будує оповідання на матеріалі іншого власного твору, що становить безпрецедентнии випадок для ранньої творчості письменника. Цеи аспект не став предметом зацікавлення радянських дослідників. Поза увагою вчених залишились і відмінні риси творів (зокрема чіткіша в порівнянні з повістю будова оповідання), і подібність персонажів Юрка («Крученим шляхом») та «Я» («Червонии роман»).

Також не проаналізовані мотиви п'єси «Хочу» (1920) та ранньої «Автобіографії» (1925), які можуть висвітлити невідомі аспекти створення оповідання «Крученим шляхом» (1924). Використання ширшого інтертекстуального контексту дає змогу торкнутись питання співвідношення революціиного еросу та кохання до жінки, яка стає на заваді здіисненню комуністичної мрії, у ранніи творчості А. Головка та висловити припущення щодо имовірної причини залучення тексту повісті для створення оповідання.

Варто детальніше зупинитись на схожості оповідання и повісті. Еволюція переконань Юрка («Крученим шляхом») від «несвідомого» селянина, якии співчуває петлюрівцям, до комуніста викликає асоціації зі зображенням життєвого шляху «Ти» («Червонии роман»). Об'єднує персонажів обох творів така послідовність подій спершу прихильність до петлюрівців та участь у їхньому загоні; потім розчарування внаслідок звірства угрупування над пасажирами потягу, зокрема прихильниками комунізму, усвідомлення невиправданої жорстокості через спалення зсиппункту в часи Масового штучного голоду 1921-1923 років в Україні; убивство отамана, покаяння, перехід на бік «червоних» і допомога в ліквідації петлюрівців, як наслідок - помилування героїв більшовиками.

Хоча вчинки героїв однакові, варто наголосити на суттєвіи відмінності. Наприкінці оповідання Юрко долучається до більшовицької організації, Комуністичної спілки молоді України; «Ти», хоч і розчаровується в петлюрівщині, усе ж не лише не приєднується до комуністів, а и навіть не висловлює такого бажання. Через слабкість ідеологічних переконань «Ти» протиставляється не лише Юрку, а и іншому герою «Червоного роману» - «Я».

У закінченні «Червоного роману» увиразнено різницю між прагненнями вищезгаданих персонажів, адже селянин «Ти» прагнув власної землі, яку и отримав завдяки комуністам; натомість «Я» створює візію прекрасного маибутнього, втіленого через рух потягу вперед:

За ралом на ріллі ген-ген плямів ти. Повз, як мурашка - ледве помітнии. Наздогнав тебе зором. Обігнав (міи мозок у галопному ритмі моторно бринів) і понісся в тумані далі, що вмент заималися химерним сяєвом. Повз мене, як верстові стовпи, - XX ст. - XXI… ще… <…> Ах, то була казка! <…> Комуна тоне у дзвонах - дзвонах. В розкішному саду - білі палаци. Обличчя радісні. (1926, с. 161)

На відміну від «Ти», Юрко («Крученим шляхом») своїми переконаннями наближається до ідеи «Я» з «Червоного роману». Обидва твори починаються з прагнення героїв нагодувати селян. «Я» планує напасти на економію, де зберігається зерно: «Ув осінню ніч спатиме, обжершися з 1000 десятин, економія. <…> Товпа нас, голодних. - Еи, а ну ножика в пузо! Брязь! - замки. Замість тельбухів посиплеться зерно» (1926, с. 112). Юрко також мріє допомагати нужденним, відбираючи зерно в панів: «Ось на Катериносла - вщині, де голод (і Оксана ж утекла з голоду), зупинили поїзд з зерном. Вагони - трісь! - Ои, братці-голодні, забираи!» (1924, с. 5).

Доводить подібність персонажів і те, що в обох творах у роздумах героїв протиставлені минуле України (показане через селянство, прагнення волі та своєї землі, вишневі садочки, пісні, козаччину, дівчат у народному вбранні) та комунізм, якии трактується як шлях до маибутнього (уті - лении у заводах, містах, бурхливому технічному розвитку).

Так, «Я», слухаючи привабливі картини українського життя, які описував Петленко («Малював неогляднии степ, травою вкритии, що в ніи ховався кінь з вершником. Козацькі походи. <.> На полі за плугом селяни (хоча б і ми) - штани широкі, стрічки в комірі, круторогі воли»), натомість дивився

з 4 поверху на місто шумне і блискуче. На німі и грізні в своїм мовчанні корпуси заводів. На їх у погрозі піднесені над містом пальці коминів. Боліла голова. Здавалося, взяли її в лещата и тиснули в одну скроню XVII сторіччя, а в другу - XX. (1926, с. 125-126)

Власне, идеться про свідомии вибір героя між комунізмом і націоналізмом, якии «Я» сприимає лише в руслі подіи минулого. Так, чуючи слова пісні «Ревуть, стогнуть гори-хвилі» («Чом не идете визволяти нас з тяжкої неволі»), персонаж не лише робить висновок, що варто самим рятувати себе, не чекаючи на визволителів, а и наголошує на тому, що свобода можлива лише завдяки чер - воноарміицям: «Приидуть, - думалося мені. <.> Не в червоних жупанах і не в сап'янцях, не з шаблями, оздобленими самоцвітами, ні. А в драних сірих шинелях, забруднених сажею блузах, із гвинтівками багнетними в мозолястих руках» (1926, с. 126).

Юрко («Крученим шляхом») також сприимає комунізм як втілення необхідного оновлення:

<.> під в'ялу розмову уявлялося иому - степ. Битии шлях, а на ньому чумацькі мажі - рип, рип. <.> Обличчя загорілі, у зморшках. Ну чисто, як у батька, або в діда Остапа. Дарма, що сотні літ минуло, дарма, що живемо в XX сторіччі. <.> Сидимо собі на призьбі під обшарпаною стріхою, смокчемо люльки і розмовляємо за «обновлену» ікону. Так самісінько розмовляли б і наші пращури. <.> - А була ж революція. (1924, с. 3-4)

Слід зауважити, що в повісті незмінною залишається позиція «Я», иого вірність комуністичним ідеалам, а от герои «Крученого шляху» проходить тривалии шлях становлення, якии асоціюється з подіями в житті «Ти». Таким чином, можна припустити, що А. Головко в образі Юрка втілив обох героїв із «Червоного роману». Персонаж «Крученого шляху» символізує своєріднии місток між несвідомим селянином («Ти») і комуністом, свідомим селянином («Я»), адже Юрко оприявлює шлях першого (від участі в петлюрівському загоні до иого ліквідації) та має схожі ідеї з другим (мрії про героїчні вчинки, бажання допомогти голодним селянам, думки про революцію И українське минуле).

Цікаво, що Юрко - єдинии персонаж, еволюцію поглядів якого показано в оповіданні. Оксана, дівчина героя, теж змінює власні переконання від співчуття петлюрівцям до бажання бути з більшовиками і вступити до комуністичної організації, але її становлення автор оминає, тож незрозуміло, що саме на неї вплинуло. Зауважимо, що Оксана не лише схематично відтворює шлях Юрка від «петлюрівців» до «червоних», а и своєрідно протиставляється коханим «Ти» та «Я» з «Червоного роману».

Варто спершу зазначити спільні риси між Оксаною та дівчиною «Ти». Обидві героїні спонукають своїх коханих приєднатись до петлюрівців. Оксана в розмові з Юрком згадує про петлюрівців як героиських хлопців, що стає поштовхом для нього приєднатись до їхнього загону (1924, с. 5). Дівчина «Ти» («Червонии роман») переконує останнього, що комуністи дурять селян, забравши землю у спільну власність членів комунії, і це відповідно позначається на рішенні хлопця пе - реити на бік петлюрівців.

Таким чином, обидві героїні тією чи іншою мірою впливають на приєднання персонажів до угрупування. Звісно, навряд чи репліку Оксани можна тлумачити як пряму агітацію, на відміну від промови дівчини «Ти», радше идеться про сприиняття самого Юрка, якии наперед уявляв захоплення коханої иого новим статусом та образом: «А Оксана? Як побачить на коні, з шаблею, у шапці з червоним денцем, що то з Оксаною станеться» (1924, с. 6).

Отже, дівчина «Ти», на відміну від Оксани, є представницею петлюрівців і має власні погляди, відмінні від комуністичних, щодо прав селян на землю. А. Головко змальовує її як аморальну героїню, яка, хоч і баидужа до «Ти», проте відповідає на иого любов за вказівкою Петленка, якому потрібен був новии спільник: «Це ще нас прибавилося. <…> А тільки и ти не забуваи свого. Під - моргуи иому, бреши. Як треба - хаи и лапне якии раз.» (1926, с. 153).

У героїні насправді стосунки з Петленком, а не з «Ти». Відповідно взаємини персонажів змальовано дещо шаржовано, адже, з одного боку, дівчина обдурює «Ти», відверто насміхаючись із иого любові, з іншого - зраджує самого Петленка із «Ти», до того ж керуючись указівкою першого.

Натомість кохана «Я» («Червонии роман») - уособлення революції, напівреальна-напівсимво - лічна жінка, яка показує герою шлях до комуни - казки. Усі зустрічі героя з комуністкою опоетизовані, сповнені революціиного пафосу:

А уві сні я бачив її. Близьку и сонячну (в убранні з сонця). Радо заводи кричали їи «осанна!» і сиві м'які килими з диму стелили під ноги їи. <.> А в степу - шум колосків під косами и крики гудків «осанна!» (1926, с. 126)

Ії очі «Я» прямо асоціює з комуністичною казкою и сонцем: «Хаи присниться вам казка маибу - тня, і полюбіть її. А вдень дивіться на сонце, щоб серце в вас було таке ж ясне, як і воно, і такі ж променисті очі. Такі ж променисті, як бачив я» (1926, с. 117). Прикметно, що спершу вона з'являється герою як борець за ідею, заарештована, в образі земної жінки-революціонерки; потім - уві сні, де показує комуністичне маибут - нє; наприкінці - єднається з «Я» під час жовтневої революції. Надалі про неї не згадується, що поглиблює символічність образу.

Символічна опозиція в «Червоному романі» оприявлена чітко: з одного боку, ідеинии, піднесе - нии ерос революції, шлях до втілення всесвітньої комуністичної казки; з іншого - сліпа пристрастьдо аморальної жінки, яку герои, розчарувавшись у петлюрівщині, сприиматиме як ворога. Таким чином, персонажі «Червоного роману» протиставлені також через ерос.

Цікаво, що жодні стосунки персонажів повісті не є ідеалом звичаиного, «земного» кохання: у «Я», по суті, роман з революцією, що з'являється герою в жіночому образі; «Ти» сліпо кохає зрадницю-ворога, яка не може иого покохати, а лише прагне використовувати як спільника в боротьбі проти комуністів.

У цьому головна відмінність цих героїнь від Оксани, яка не лише відповідає на кохання Юрка (втілює земнии ерос), але и здатна розділити з ним комуністичну ідею (уособлює ерос ідеи - нии). Ще раз підкреслю, що автор не пояснює, чому саме змінилася позиція Оксани, що додає цьому образу певної «трафаретності»: спершу героїня випадково спонукає героя долучитись до петлюрівців, потім несподівано стає комуністкою разом із Юрком. Отже, видається, що героїню тут змальовано в якості «нагороди» за приєднання Юрка до «червоних».

Схожии конфлікт (між потягом до звичаиної жінки, яка стоїть на заваді здіиснення револю - ціиного обов'язку, і бажанням бути комуністом, як у випадку кохання «Ти» з повісті) наявнии також у текстах «Автобіографії» (1925) та п'єсі «Хочу» (1920), які А. Головко написав в один період із «Крученим шляхом» (1924) і «Червоним романом» (1922) і які містять певні перегуки із сюжетом останнього.

Варто зазначити, що радянські вчені або оминали увагою «Автобіографію», або досліджували її лише як творчу вигадку, ігноруючи наявність у ніи достовірних фактів із життя письменника (зокрема втечі з Першої світової віини та вбивства дружини и дитини). Так, П. Орлик зауважував, що цю біографію варто відносити до художніх творів (1986, с. 15).

На мою думку, идеться про белетризовану біографію, у якіи реальні події з життя А. Головка метафорично описані крізь призму конфлікту між «блакитною казкою» (що означало спокіину працю и тихии сімеинии побут і водночас - занедбання потягів до суспільного життя, символічно передане через образ «озера, порослого ряскою») та служінням революції (що асоціюється з вогнем і блискавкою), яке унеможливлювало особисте щастя.

Прикметно, що ще на початку автобіографії письменник описує бажання стати революціонером як свою дитячу мрію:

Задумаюсь і наче уві сні в будучині бачу себе. <…> Палкии учитель-борець. <…> Охрип я, а говорю - рву од серця шмаття з кров'ю, жбурляю в натовп. І виходять тоді з натовпу багатії, і дід міи виходить. Шапки скидають, обличчя як перед причастям:

- Ми землю, багатство оддаємо. (1926, с. 7-8)

Отже, А. Головко в «Автобіографії» позиціонує себе як борця за ідею, якии опікується долею бідних селян, що перегукується з образами «Я» («Черво - нии роман») і «Юрка» («Крученим шляхом»).

В «Автобіографії» зазначено, що ще в юні роки, навчаючись у реальному училищі в м. Кременчуг, А. Головко засновує організацію «Юнацька спілка», видає часопис «Рідна мова», де публікує свої патріотичні твори і статті (1926, с. 9). У ті ж роки відбувається зустріч письменника з першим коханням - Танею. Слід підкреслити, що А. Головко описує закоханість як конфлікт між особистим щастям і громадянським обов'язком письменника: «Ні, окрім жартів, - я страшенно змінився. <…> І «муза» така «малокровна» стала: - «ночі зоряні. Туман хвилями. Кохання слиняве.» Од цього і до пелюшок недалеко. <.> Треба боротися. Дурницю одкинути. Слину обтерти. І - в працю, в боротьбу» (1926, с. 12).

Письменник дедалі частіше означує боротьбу між здіисненним особистим щастям і бажанням бути корисним суспільству: «Жили літо подружжям молодим. <.> І в затінку марили про буду - чину ми сутінями вечірніми. Про тихе озеро життя, ряскою поросле (це тепер). <.> Ах, тоді ж навколо гриміло-летіло життя. Кликало. А в мені шумовиння стихало, вкривалось ряскою»; «Живемо, як у «казці голубіи». <.> В життя суспільне не кидаюсь. Грубе яке воно, шлункове - (Це тоді)» (1926, с. 17); «І, може, то була весна і листи од Петра палкі із закликом - у голубіи хатині став я задихатись. Тягло в далину, в борню, в горіння.» (1926, с. 22).

Конфлікт загострюється, коли відступають більшовики, з якими мусить вирушати и А. Го - ловко. Проте дружина благає письменника залишитися з нею (1926, с. 20-21). Це нагадує епізод із «Червоного роману», у якому «Ти» зостається в селі замість того, щоб піти з «червоними» (1926, с. 139-140). Символічно, що «білі» заарештовують героя саме тоді, коли він збирається на побачення (1926, с. 140-141).

Також письменник пояснює бажанням залишитися із сім'єю неповернення на фронт у 1921 році: «Це було зроблено. Хоч знав же я кваліфікацію мого «прєступлєнія». Хоч знав кару за нього - розстріл. Хотіння моє - було дужіше за мої страхи» (1926, с. 25). Варто зауважити, що цеи уривок нагадує епізод із «Червоного роману», у якому «Я» немов продовжує думки «Ти», і хоч не планує втечі з Першої світової віини, проте виразно уявляє кару за неї.

«Ти» зізнається «Я», що може збожеволіти на віині, марить про минуле: «Ах, як хочу туди! Сонце над золотим степом. У садку хутірець. Дівчина моя хороша» (1926, с. 123). «Я» немов продовжує мрії «Ти»:

У повітрі, насиченім «махрою», брудними тілами, чулося придушене твоє зітхання. А потім тихии і журливии спів. Я чув иого, як уві сні, дивився розпанаханими очима в ніч і бачив, як у тумані - село убоге. смутні обличчя. казки зоряної ночі. Десь на леваді співали дівчата тихо і журно. (Втекти!) Туман заколихавсь - зникло все, а натомість - ліс. Під сосною в шинелі хтось. Навколо сірі фігури. «за побєг!» клац-клац затвори. (1926, с. 123)

Зауважимо, що в «Червоному романі» письменник постіино підкреслював різницю в ідеологічних поглядах «Я» і «Ти». Власне, навіть у закінченні повісті «Ти» не став комуністом, по суті, не зміг дорівнятись до «Я». Отже, видається дивним, що думки настільки різних героїв є немов продовженням одна одної, що дає можливість припустити певне роздвоєння. Ймовірно, для письменника ідеалом є «Я» (борець-революціо - нер), проте він чинить як «Ти» (несвідомии селянин, одержимии земним коханням).

У закінченні автобіографії вказано, що А. Го - ловко обирає комунізм, втілении у символічному образі:

Із далини тоді бурею прилетіла. Стала перед очі буина, призивна. І в очах - блискавки. <.> Руки простягла. - Летімо! У серце дві любих руками вчепились. - Не можу. Тоді ще блискавки з очеи. І одіишла. <.> Серце зоик - нуло. З болем, з мукою пригорнув любих востаннє <.> і з криком болю із серця вирвав. (1926, с. 31-32)

Прикметно, що ця сюжетна лінія (вибір між земною коханою жінкою и революціиним ідеалом) повторюється також у п'єсі «Хочу» (1920), зміст якої А. Головко наводить в «Автобіографії». Письменник розповідає про молоде подружжя педагогів, яке живе в селі, у «голубіи казці». Починається конфлікт між особистим щастям (зостатися з дружиною на хуторі) і комуністичним обов'язком (приєднатися до загону «червоних» повстанців): «Приишли білі. Тривожними ночами стогнало село, гаркали залпи в глинищах - розстрілювали. Борис хвильнии. Нахлинули сумніви, скаламутили повідь тиху. Шарпнулися хотіння… А очі в дружини темносині, як дві безодні, тягнуть на дно.» (1926, с. 23).

Прикметно, що ім'я героя викликає асоціації зі словом «борись», а назва п'єси вказує на бажання героя приєднатись до повстанців. Герои зустрічає більшовичку «з червоним волоссям, як полум'я і з блискавками в очах», входить у підпільну організацію, звільняє заарештованих. Тим часом у нетопленіи хатині в школі - хвора дитина, зморена дружина, що благає зостатись. Перед иого очима з'являється комуністка, Борис покидає родину. Уночі бабі-сторожисі сниться гроза, яка двічі лунає над школою. Вранці вона знаходить у кімнаті два трупи - мати и дочку (1926, с. 23).

Варто підкреслити, що текст «Хочу» не зберігся - зміст твору наводить сам А. Головко у влас - ніи автобіографії, чим «подвоює» змалювання конфлікту між особистим щастям і комуністичною казкою, якии і в «Автобіографії», і в п'єсі вирішується на користь останнього.

Отже, Андріи Головко звертається до вищезгаданого конфлікту не лише в «Автобіографії» (1925), а и у п'єсі «Хочу» (1920) та повісті «Чер - вонии роман» (1922). Прикметно, що письменник по-різному змальовує обставини вибору, зокрема через співвіднесеність символічних і реалістичних персонажів, проте однаково завершує перемогою «червоного» еросу.

Так, і в п'єсі «Хочу», і в «Автобіографії» персонажам доводиться обирати між родинним та комуністичним обов'язком, проте є одна відмінність: більшовичка у творі є реальною жінкою, на відміну від символічного втілення комунізму в образі дівчини в біографії, що вказує на переосмислення та переписування головної ідеї. По суті, можна дорікнути, що Борис («Хочу») обирає не служіння революції, а змінює одну жінку на іншу через кохання, а не ідеологію. В «Автобіографії» завдяки більш метафоричному образу це питання знімається.

У «Червоному романі» поєднано дві стратегії: революцію зображено і як реальну жінку-кому - ністку, заарештовану за ідею, і як символ комуністичної казки, здатнии мандрувати снами и мареннями «Я». Проте завдяки тому, що героїня несподівано з'являється та зникає під час революції, зрозуміло, що идеться саме про символічне втілення революціиного еросу.

Прикметнии «Червонии роман» і подвоєнням героїв, кохання яких змальоване протилежно. Так, «Я» обирає символічне втілення революції та їде назустріч комуністичніи казці, «Ти» зазнає невдачі зі зрадливою дівчиною, яка до того ж намагається схилити героя на бік петлюрівців. З огляду на мотиви п'єси «Хочу» та «Автобіографії» видається имовірним, що «Я» і «Ти» насправді втілюють символічні опозиції одного героя, тобто віддзеркалюють иого протилежні прагнення.

На першии погляд видається, що оповідання «Крученим шляхом» не пов'язане з мотивом вибору, адже, коли Юрко вирішує приєднатись до комуністів, так само чинить иого дівчина. Очевидно, що твір можна тлумачити як пряму агітацію - заклик до петлюрівців не боятися переходити на бік комуністів (Юркові пробачили иого «петлюрівське» минуле и навіть запросили приєднатись до «червоних»), на це вказує простішии стиль оповідання (у порівнянні з «Червоним романом»), що унеможливлює двозначні тлумачення.

Проте, зважаючи і на написання оповідання на матеріалі повісті, що є нетиповим для А. Го - ловка, і на символічне відтворення в образі Юрка двох повністю протилежних персонажів «Червоного роману», є имовірність, що оповідання «Крученим шляхом» стало для письменника своєрідним способом вирішення конфлікту вибору між вірністю революціиніи ідеї та особистим щастям із коханою у творчій площині. Водночас твір має вигляд спроби художнього самовиправдання за зраду революціиних ідеалів (уникнення боротьби, неповернення на війну) самим письменником.

Джерела

головко оповідання творчий

1. Головко, А. (1924). Крученим шляхом. Шлях освіти.

2. Головко, А. (1926). Можу. Державне видавництво України. Головко, А. (1976-1977). Зібрання творів у 5 т. Т 1-5. Дніпро. Орлик, П. (1986). Андрій Головко: нарис життя і творчості. Дніпро.

3. Орлик, П. (1987). Бадьории тон боротьби. У А. Головко, Твори в 3 т. Т 1 (с. 3-13). Дніпро.

4. Фролова, К., & Пасічник, М. (1967). У боротьбі за нову красу. У К. Фролова, М. Пасічник, Андрій Головко (с. 22-69). Дніпро.

References

1. Frolova, K., & Pasichnyk, M. (1967). U borotbi za novu krasu [In the struggle for new beauty]. In K. Frolova, M. Pasichnyk, AndriiHolovko (pp. 22-69). Dnipro.

2. Holovko, A. (1924). Kruchenym shliakhom [On the Twisted Path]. Shliakh osvity.

3. Holovko, A. (1926). Mozhu [I can]. State Publishing House of Ukraine.

4. Holovko, A. (1976-1977). Zibrannia tvoriv u 5 t. T 1-5 [Collection of works in 5 vol. Vol. 1-5]. Dnipro.

5. Orlyk, P. (1986) Andrii Holovko: narys zhyttia i tvorchosti [Andrii Holovko: Sketch of life and creativity]. Dnipro.

6. Orlyk, P. (1987). Badoryi ton borotby [Cheerful tone of struggle]. In A. Holovko, Tvory v 3 t. T 1 [Works in 3 vol. Vol. 1] (pp. 313). Dnipro.

Размещено на Allbest.ru