Звертання "milord" та "milady" англійській літератури ХVIII-XIX століть: пряме й непряме значення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Звертання “milord” та “milady” англійській літератури ХVIII-XIX століть: пряме й непряме значення

Корольова Наталія Лівіївна, викладач, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

Анотація

У статті аналізується зміна значення лексичних одиниць, а саме звертання milord та milady, об'єднаних у тематичну групу «Показник соціального статусу», та варіанти актуалізації їхніх значень у літературі XVIII-XIX ст.. на прикладах творів В.М. Текерея, Ч. Дікенса, Ч. Левера, Дж. Ле Фаню та Д. М'юлок Крейка. Наукова новизна роботи полягає в проведенні семантико-функціонального аналізу звертання milord/milady. Аналіз творів дав змогу розширити дослідження від початкового значення до практичного функціонування звертань, відображених у межах понятійного поля. Мета і завдання дослідження - розкрити семантичні межі вживання слів milord та milady як етикетної форми звертання, показника соціального статусу та зміни їх значення. Висновки представленої наукової розвідки показують, що в художніх творах семантично-функціональне навантаження звертання milord та milady розширюється від форми ввічливого звертання серед представників дворянства до інших понять та за гендерним означенням. Лексеми milord та milady як показник соціального статусу трансформують свій семантичний потенціал у бік функціонування в переносному значенні. Наприклад, milord при звертанні до лицаря може вживатися в літературі для підкреслення доблесті, milady не тільки підкреслює соціальний статус, а й використовується стосовно дружини, коханки, ба навіть будь-якої жінки. За отриманими результатами можна зробити висновок, що в літературі XVIII-XIX ст. значення лексем milord та milady, які в семантичному плані належать до тематичної групи «Показник соціального статусу» і означають осіб знатного походження, можуть виражати інші значення, як-от: ввічливе звертання, визнання доблесті або інших позитивних рис персонажа, номінування осіб відповідно до сімейного статусу або за гендерною ознакою.

Ключові слова: вікторіанська література, лексема, зміна значення, англійський лексикон, мовні зміни.

Abstract

The use of “milord” and “milady” in the english literature of thE ХVIII-XIX centuries: direct and indirect meaning

Korolyova Nataliya Livievna Assistant lecturer, Odesa National University named after I.I. Mechnikova

The article analyses the change in the meaning of lexical units, namely the addresses milord and milady, united in the thematic group “Indicator of social status”ЃCand the variants of actualisation of their meanings in the literature of the eighteenth and nineteenth centuries on the examples of works by W. M. Thackeray, C. Dickens, C. Lever, J. Le Fanu and D. Mulock Craik. The scientific novelty of the work lies in the semantic and functional analysis of the milord/milady address. The analysis of the works made it possible to expand the study from the original meaning to the practical functioning of the references reflected within the conceptual field. The aim and objectives of the study are to reveal the semantic boundaries of the use of the words milord and milady as an etiquette form of address, an indicator of social status and changes in their meaning. The conclusions of the presented scientific research show that in works of fiction, the semantic and functional load of milord and milady is expanding from a form of polite address among representatives of the nobility to other concepts and gender. As an indicator of social status, the lexemes milord and milady transform their semantic potential towards functioning in a figurative sense.

For example, milord, when referring to a knight, can be used in literature to emphasise valour, while milady not only emphasises social status but is also used in relation to a wife, mistress, or even any woman. Based on the results obtained, it can be concluded that in the literature of the eighteenth and nineteenth centuries, the meanings of the lexemes milord and milady, which semantically belong to the thematic group “Indicator of social status” and denote persons of noble origin, can express other meanings, such as: polite address, recognition of valour or other positive features of a character, nomination of persons according to family status or gender.

Keywords: Victorian literature, lexeme, change of meaning, English lexicon, language changes.

Постановка проблеми

Для англо-саксонського суспільства соціальний статус має вкрай важливе значення. У вікторіанську епоху походження людини були показником її становища в суспільстві. Аналіз дотичної літератури представляє первинне значення лексеми milord/milady здебільшого як складники понятійного поля «Шляхетність». Зазначені лексеми були показником соціального статусу. Безумовно, до цієї тематичної групи належить більше лексичних одиниць: earl, lord, lady, knight sir, які є неоднорідними за походженням [1, с. 477]. У XIX ст. звертання milord розширило своє значення. Це слово континентальні європейці, чия робота часто передбачала контакти з мандрівниками-іноземцями, зазвичай використовували для спілкування з англійцями загалом або чоловіками-англійцями, які, здавалося, належали до вищого класу [2, с. 63].

Варто зазначити, що англомовне звертання milord зіграло другорядну роль у британській системі почесних форм звертання, і більшість із тих, до кого зверталися milord, насправді не були представниками аристократичної знаті. Слово milord було запозичене з французької мови та використовувалося як саркастичне або жартівливе посилання на британських мандрівників за кордоном. Лексеми milord і milady - це французькі форми звертання до дворян, чоловічий і жіночий відповідно. Вони походять від англійських фраз «my lord» і «my lady». Їхня вимова змінилася згідно особливостей англійської мови. Ці терміни не є діалектними термінами, скоріше їх можна відвести до архаїзмів [12].

Проте жарти європейців не стосувалися британців. Становий поділ у Британії має тривалу історію. Він існував і до нормандського вторгнення 1066 р., з якого почалося повне завоювання Британії норманами, тому в англійській мові є низка номінацій титулів, які мають германське походження. Історики та культурологи, аналізуючи середньовічні тексти, знаходять у них описи соціального устрою того часу з використанням вищезазначених лексем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження термінології різних джерел показало, що в XI ст., з приходом на британські острови норманських завойовників, у давньоанглійській мові, особливо в лексиці, відбуваються суттєві трансформації, які зумовлені не тільки нав'язуванням знаті спілкування норманським діалектом французької мови, а й змінами в суспільно-політичному устрої країни. Саме тоді для найменування титулованих осіб стали використовуватися слова французького походження: duke, vicont, count, sir, esquire, baron, marquise, prince, gentleman [3]. Асимілювавшись в англійському лексиконі, вони, як і раніше, перебувають у вжитку, оскільки непрямий вплив довголітнього панування французької мови як мови освічених людей на розвиток англійської не можна недооцінювати [4].

Протягом тривалого часу внаслідок мовної еволюції лексеми, що позначають соціальний статус, трансформували систему власних значень [5]. Оскільки будь-яке слово функціонує в контексті, для повного уявлення про семантичним потенціал таких одиниць необхідно провести всебічним лінгвістичним аналіз. В активній взаємодії з навколишніми мовними одиницями такі лексеми стають у літературі засобами створення образу, сформованого відповідно до рецепції автора. Предмети, особи, дії, явища, події та обставини, відтворені в літературному творі, перебувають в різноманітних внутрішніх функціональних відносинах та безумовно взаємопов'язані.

Мета статті - цієї розвідки полягає у розгляді лексем milord/milady в \ аспекті зміни їхнього початкового сенсу. Представлене дослідження орієнтоване на виявлення семантичного потенціалу слів milord/milady з урахуванням динаміки їхнього розвитку, що знайшла, відображення в літературі XVIII--XIX ст.

Виклад основного матеріалу

Значення лексем milord/milady, що вказують на соціальним статус, аналізуються з опорою на словникові джерела: The Oxford Dictionary of English Etymology, словники видавництв Longman, Penguin Books, а також публікації авторитетних науковців з питань номінації. Особлива увага до номінації зумовлена тим, що вона дає змогу глибше уявити семантику означених лексем, охарактеризувати відтінки значень, пов'язані з внутрішньою формою слова, з його семантичним переосмисленням у процесі мовної еволюції [6].

Крім того, дослідження етимології означених лексем дозволяє виявити понятійні зміни відібраних для роботи лексем у різні періоди розвитку англійської мови.

Як джерела фактичного матеріалу для виявлення змін прямого та непрямого значення лексем milord/milady, реалізованих у літературі, відібрано твори письменників XVIII-XIX ст.

Велика Британія періоду правління королеви Вікторії (1837-1901) характеризується бурхливим розвитком економіки, політики, науки та літератури. Саме в цей період зміцнюються такі жанри літератури, як історичний та соціальний роман [7]. Бажання осмислити національну історію, а також сучасну дійсність, у якій живе письменник, відбивається в літературі цього періоду. Особливо це характерно для реалістичного роману XIX ст. з темою опису сучасного суспільства. Серед авторів - Вільям Мейкпіс Текерей (1811-1863), Чарльз Джон Гаффем Дікенс (1812-1870), Чарльз Джеймс Левер (1885-1900), Джозеф Шерідан Ле Фаню (1814-1873) та Діна Марія М'юлок Крейк (1826-1887). Обмеженням цієї розвідки є невелика кількість авторів. Проте саме ці твори дають багатий матеріал для вивчення реалізації семантично-функціонального потенціалу лексем milord/milady, що вказують на соціальний статус. Вибірку слововживань із лексемами milord/milady отримано методом суцільної вибірки з творів зазначених авторів.

Вікторіанська епоха названа на честь англійської монархині королеви Вікторії, яка була коронована у 1837 році [8]. Хоча романтизм не втратив своєї популярності, вікторіанська література тяжіла до містики, спіритизму та надприродного. Популярною стала готична фантастика. Відбувся величезний прогрес у техніці, науці, еволюції, медицині та промисловості, і ці аспекти знайшли своє відображення у вікторіанській літературі [9]. Ставлення до соціального статусу було важливою темою для обговорення у вікторіанській літературі. Популярними стали також серійні публікації. Наприклад, Чарльз Дікенс публікував численні оповідання частинами. Хоча письменник мав на меті розважити аудиторію, він часто використовував свої публікації як засіб для коментування та критики певних аспектів вікторіанського суспільства [10].

Вікторіанський роман став настільки популярним і привабливим, що сьогодні неовікторіанський роман є популярним жанром. Неовікторіанські тексти хоч і написані в наш час, але розгортаються у вікторіанській епосі і часто піднімають тему титулів та соціального статусу [11, с. 110]. Крім того, змінилася культура читання, оскільки періодичні видання та памфлети набули значного поширення.

Лексеми французького походження milord і milady використовуються у творах раннього вікторіанського періоду як лексичний засіб для позначення соціального статусу того чи іншого персонажа. У деяких із них ця лексема позначає не лише соціальний статус, а й позитивні риси характеру, доблесть, жіночність, подекуди навіть натякає на адюльтер (табл. 1):

Таблиця 1. Лексеми, які змінили своє формальне значення [12]

Так, у романі М'юлока Крейка «A Noble Life» упродовж усього тексту лексема milord домінує над іншими лексемами, які демонструють соціальний статус. Це вказує на домінування так званої моди на французьку мову і культуру тієї епохи. Для автора важливо перманентне підкреслення статусу персоносфери роману, оскільки головна риса роману ХУШ-XIX ст. - опис життя дворянина, аристократичної особи, що видно вже з назви твору. Крім соціального статусу, герою роману, графу, притаманні позитивні риси характеру, які дають йому змогу гідно носити свій титул.

Лексеми milord і milady не завжди використовуються для позначення титулу. В романах У. Текерея та Ч. Левера, лексеми представлені в поєднанні з інтимними підтекстами (позначення адюльтеру). Крім форма ввічливого звертання помітне типове використання лексем до «дам».

Про важливість станових відмінностей і аристократичну манеру звертання до високопоставлених шляхетних панів свідчить перелік загальноприйнятих звертань, що містять у собі лексеми-титули (у тому числі milord або milady, My Lady, My Lord, your lady ship тощо) [13, c. 111].

Етикет мав велике значення для вікторіанського суспільства, це пояснює значну представленість титулів у ранніх вікторіанських романах, оскільки ці твори відображають правила комунікації в ту епоху.

Як було зазначено вище, як наслідок впливу французької мови, у якості звертання до знатної, шляхетної особи активно використовувалися французькі запозичення. Їх знайдено в усіх творах перелічених письменників, оскільки ці звертання мали велике поширення у вікторіанській Англії.

Зазначимо, що звертання до осіб знатного походження за допомогою лексем французької етимології характерне для комунікації персонажів. Статистика показує, що в романах М'юлок Крейк, Ч. Дікенса та В. Текерея лексеми milord/milady використовується найчастіше.

Отримані результати вказують на тенденцію широкого використання означених лексем не виключно у якості ввічливого звертання. Зауважимо також, що ці лексеми можуть бути зіставлені в одному контексті, зберігаючи номінацію титулу.

Отже, говорячи про реалізацію та зміну прямого і непрямого значення, не пов'язаного з номінацією титулу, зазначимо, що в розглянутих творах ранньої вікторіанської епохи для вираження цих значень використовуються лексеми milord і milady. Зрідка слово my Lord з написанням окремо вживається в розглянутих творах для позначення Бога. Зазначимо, що частотність використання лексеми Lord (Бог) варіюється. В обраних романах воно вжите 4 рази.

Частим є використання лексеми milady для позначення будь-якої особи жіночої статі. Це вказує на зміну його семантики в бік функціональності за гендерною приналежністю. Крім того, лексема milady часто використовується в названих романах у значенні «дружина, господиня».

Номінація можлива лише в оточені тексту, оскільки його множинність викликана недвозначністю елементів його змісту. Дослідження важливості соціального статусу в англійському суспільстві через лексеми завжди є актуальним. У перспективі важливо розглянути лексеми-номінанти знаті в аспекті латинської та грецької етимології.

семантичний milord milady соціальний статус

Висновки

Статтю присвячено аналізу зміни прямого та непрямого значення лексем milord/milady, що первинно було показником соціального статусу. Виявлено, що лексеми мають французьке походження і виражають мовою оригіналу номінацію шляхетної людини або звертання до неї, та їх реалізація в англійській літературі XVIII-XIX ст. Матеріалом дослідження послугували художні твори письменників раннього вікторіанського періоду. Семантично-функціональний аналіз лексем milord/milady встановив, що вони реалізують як прямі значення, вказуючи на соціальний статус персонажа художнього твору, так і непрямі - як звертання до жінки, дружини, коханки, доблесного чоловіка, а також широко використовуються в цих значеннях. Тобто лексеми-титули, реалізуючи свій семантичний потенціал, можуть функціонувати в художніх творах у переносних значеннях (доблесть, коханка, адюльтер). Часто до лексеми-титулу додається патронім.

Отже, зміна значення лексем milord та milady в літературі XVIII-XIX ст. можуть бути зведені до наступного:

1) найменування особи за її соціальним статусом;

2) ввічливе звертання до жінки/чоловіка;

3) номінація не тільки самого соціального стану, а й деяких загальних рис характеру, притаманних представнику аристократичного стану;

4) іменування осіб за гендерною ознакою або відповідно до сімейного стану.

Перспективу подальших досліджень становить детальний аналіз репрезентації лексем-титулів у текстах пізнього вікторіанства.

Література

1. Lewis T.L. Moving Noblesse Oblige toward Social Justice during Interwar Britain: A Case Study from Fiction. Iterdisclary Literar;y Studies. 2020. 22(4), 476-496

2. Wrobel R. Lord and Lady: Old Ideas Served Up Anew in Leonard Cohen's Lyrics. In A Life in Parables and Poetry: Mishael Masari Caspi. 2020. P. 61-75. De Gruyter.

3. Durkin P.N. Root and Branch: Revising the etymological component of the Oxford English Dictionary. Transactions of the Philological Society. 1999. 7(1), 1--49.

4. Duckett B. The longman dictionary of contemporary English. Reference Reviews. 2009. 23(6), 32-34.

5. Selivanova O. Problems of meaning in linguistics. Chersy University Bulle: Philological Sciences. 2018. (2).

6. Selivanova O. Ethnic and cultural competence: cognitive base and verbal representation. Cherkasy University Bulletin: Philological Sciences. 2019. 1(1).

7. Steeves H.R. Before Jane Austen: The Shaping of the English Novel in the Eighteenth Century. Routledge. 2020.

8. Morris K.H. The Image of the Middle Ages in Romantic and Victorian Literature. 2019. Vol. 37. Routledge.

9. Yreedgood B. The ideas in things: Fugitive meaning in the Victorian novel. University of Chicago Press. 2019.

10. Frenk J., Steveker L. (Eds.). Charles Dickens as an Agent o;f Change. Cornell University Press. 2019.

11. Wondrich R.G. Biofictional Author Figures and Post-authentic Truths. In Neo-Victorian Biofiction. 2020. P. 103-133. Brill.

12. Dictionary, Penguin, (n.d.), from Penguinrandomhouse.com

13. Kohlke M.L., Gutleben C. Neo-Victorian Biofiction: Reimagining Neth-Century Historical Subjects. Brill. 2020.

References

1. Lewis T.L. (2020). Moving Noblesse Oblige toward Social Justice during Interwar Britain: A Case Study from Fiction. Interdisciplinary Literary Studies, 22(4), 476-496.

2. Wrobel R. (2020). Lord and Lady: Old Ideas Served Up Anew in Leonard Cohen's Lyrics. In A Life in Parables and Poetry: Mishael Maswari Caspi (pp. 61-75). De Gruyter.

3. Durkin P.N. (1999). Root and Branch: Revising the etymological component of the Oxford English Dictionary. Transactions o;f the Philological Society, 97(1), 1-49.

4. Duckett B. (2009). The longman dictionary of contemporary English. Reference Revis, 23(6), 32--34.

5. Selivanova O. (2018). Problems of meaning in linguistics. Cherkasy University Bulletin: Philological Sciences, (2).

6. Selivanova O. (2019). Ethnic and cultural competence: cognitive base and verbal representation. Cherkasy University Bulletin: Philological Sciences, 1

7. Steeves H.R. (2020). Before Jane Austen: The Shaping of the English Novel in the Eighteenth Century. Routledge

8. Morris K.L. (2019). The Image of the Middle Ages in Romantic and Victorian Literature (Vol. 37). Routledge.

9. Yreedgood E. (2019). The ideas in things: Fugitive meaning in the Victorian novel. University of Chicago Press.

10. Frenk J., Steveker L. (Eds.). (2019). Charles Dickens as an Agent o;f Change. Cornell University Press

11. Wondrich R.G. (2020). Biofictional Author Figures and Post-authentic Truths. In Neo-Victorian Biofiction (pp. 103--133). Brill.

12. Dictionary, Penguin. (n.d.). from Penguinrandomhouse.com

13. Kohlke M.L., Gutleben C. (2020). Neo-Victorian Biofiction: Reimagining Nineteenth-Century Historical Subjects. Brill.

Размещено на Allbest.ru