Українське віршування 1840-1859 років у зіставленні з польською версифікацією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українське віршування 1840-1859 років у зіставленні з польською версифікацією

Павло Івончак,

кандидат філологічних наук, асистент кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, Україна)

У статті розглядається віршування українських та польських поетів 40-50-х років ХІХ століття у зрізі метрики, ритміки та строфіки. Частково розглянуто риму. Проведено порівняння основних параметрів української версифікації з аналогічними даними щодо польського віршування означеного періоду. З'ясовано співвідношення класичних і некласичних форм у поезії поетів середини ХІХ століття, встановлено спільні та відмінні риси версифікації українських та польських авторів. У 40-і та 50-ті роки українські поети вдавалися до силабічного та силабо-тонічного віршування. Частка силабічних форм у цей період переважає - 56%. Серед української силабо-тоніки середини ХІХ ст. найпопулярнішими були двоскладові розміри. Частка трискладовиків у метричному репертуарі 40-х - 50-хроків становила тільки 8%. У 40-і роки серед трискладовиків панують Амф4, Амф2, Амф3. У межах анапестичних розмірів переважали тристопові структури. Українські автори апробовували також Ан2 та впорядковані різностоповики. Удавалися поети і до верлібру та силабо-тонічного відповідника гекзаметра.

Більшість українських творів, написаних у 40-50-х роках ХІХ століття, мають строфічний характер. 44,3% творів - астрофічні. Серед строф найпоширенішим є катрен. 66,2% творів періоду має саме таку строфічну будову. У польській літературі до катренної будови творів часто зверталися А. Міцкевич та Ц. Норвід,

В українському віршуванні й надалі утримуються точні рими. Маловживаною залишається неточна рима. Приблизних рим значно більше, аніж неточних. У даний період в українській поезії стає звичною дактилічна рима. У польській романтичній поезії панівні позиції займає жіноча рима. В окремих випадках можна засвідчити чоловічі закінчення.

Дані про віршову форму проаналізованих творів чимало додають до розуміння українського віршування ХІХ століття загалом.

Ключові слова: метр, ритм, акцентуація, ікт, цезура, клаузула, силабіка, силаботоніка,

Pavlo IVONCHAK,

National University (Chernivtsi, Ukraine)

UKRAINIAN POETRY 1840-1850 COMPARED WITH POLISH VERSIFICATION

Speech goes in the article about the versification of Ukrainian and Polish ports of 40s and 50s of the 19^th century in terms of metrics, rhythms, and strophes. Rhyme is partially considered. A comparison ofthe main parameters of Ukrainian versification with similar data on polish versification of the specified period is carried out. The ratio of classical and non- classical forms in the poetry of poets of the middle of the 19^th century is clarified, common and distinctive features of versification of Ukrainian and Polish authors are established.

In the 40s - 50s, Ukrainian poets restored to syllabi and syllabic-tonic verse. The share of syllabic forms prevails in this period - 56%. Among the Ukrainian syllabo-tonics of the middle of the 19^th century the two-syllable sizes were the most popular. The share of trisyllables in the metrical repertoire of the 40s and 50s was only 8%. In the 1940s, Amf4, Amf2 and Amf3 dominated among trisyllabic compounds. Three-stop structures prevailed within anapestic dimensions. Ukrainian authors also tested An2 and ordered multi-speed units. Poets resorted to verlibre and the syllabo-tonic counterpart of hexameter.

The majority of Ukrainian works written in 40s - 50s of the 19^th century have a strophic character. 44.3% of works are no strophic. Among the stanzas, the quatrain is most common. 66.2% of the works of the period have exactly this strophic structure. In Polish literature, the quatrain structure of works was often addressed by A. Mickiewicz and Ts. Norvid. Accurate rhymes are still preserved in Ukrainian poetry. Inaccurate rhyme remains little used. There are much more approximate rhymes then inaccurate ones. In this period, dactylic rhyme is becoming common in Ukrainian poetry. In Polish romantic poetry, feminine rhyme dominates. In some cases, masculine endings can by withnessed.

Data on the verse of the analyzed works add a lot to the understanding of Ukrainian poetry of the 19th century in general.

Key words: metrics, rhythmics, accentuation, ictus, caesura, clausula, syllabic, accentual-syllabic verse.

40-50-ті роки ХІХ ст. в українській поезії пройшли під знаком активізації й подальшого розвитку романтизму. Проте, як зазначає М. Бондар, «у плані загальних світоглядних і естетичних засад та стильових орієнтацій поезія 40-50-х років являє собою строкату картину паралельного й взаємодоповнюваного співіснування різних художніх напрямів та стильових течій. Провідним серед них є класицизм (у своїх реліктових відгомонах), “просвітницький реалізм”, сентименталізм, романтизм, бурлеск» (Жулинський, 2006: 467).

За твердженням Л. Пщоловської, «з точки зору історії польського віршування романтизм та позитивізм - це один часовий період, який триває від 20-х до 80-х років 19 століття. (А якщо говорити про деяких поетів, таких як М. Конопніцька, то триває він довше). Протягом цього цілого часу в літературі переважали способи і стилі віршування, що були прийняті в 20-х та 30-х роках 19 ст. під впливом творчості А. Міцкевича та Ю. Словацького, що лише утверджувалися, зміцнювалися і лише трохи модифікувалися в поезії “народних романтиків“ і Залевського» (Пщолов- ська, 2001: 196).

Для польської романтичної силабіки характерне традиційне переважання трьох основних розмірі: 8-, 11₆- та 13₆-складового вірша. Проте «ровесники Міцкевича або швидко кидають силабічний 8-складовик задля 4-стопового хореїчного розміру, або одразу починають користуватися хореєм; як Міцкевич в усій своїй творчості, так і Словацький в більшості випадків залишаються вірним силабічній формі» (Пщоловська, 2001: 203).

Ю. Словацький користувався силабічним 8-складовиком в 40-х роках і трактував його як форму оповіді й діалогу.

Саме 8-складовиком написаний неримова- ний вірш “Sowinski w okopach Woli”. Поет також застосовував його для побудови в кількох драмах міфічного характеру (“Ksiadz Marek”, “Sen srebny Solomei”, “Ksiaze Niezlotny”, “Zawisza Czarny”) шматки 8-скадовика складають в драмах понад 200 рядків. На прозодійний період цього вірша - так як в 2 частині “Dziadow” А. Міцкевича - однакові менш-більш частини варіантів «трохеїчних» і «не трохеїчних» в нерегулярному чергуванні. Так само, як і А. Міцкевич, Ю. Словацький часто використовує кільканадцятирядкові серії варіантів одного типу 8-складовиків (переважно трохеїчні) з певною стилістичною функцією. Окремі типи 8-складовика служать тут інколи для розрізнення мови героїв [...]:

Z takim to smutkiem, a zrcczne

Oczy poslawszy na szpiegi

Na ciemne wzgorze miesicczne

I krwia zroszone mogily,

Aby mi tam wypatrzyly

Na razie ratunku brzegi,

Wszedlem, strachu bcdac blisko,

Na te ciemne uroczysko

Z krzyzami - i tam ujrzalem,

Ze pomicdzy zywym cialem

Niektore resztki z krwawnikow,

Ciala smctne nieboszczykow [...]

(Sen srebrny Salomei) (Пщоловська, 2001: 204-205).

За даними польської дослідниці, у Ц. Норвіда «8-складовик має вже майже завжди хореїчну тонізацію. Силабічною основою цього розміру поет користувався тільки в короткому вірші “Larwa”» (Пщоловська, 2001: 206-207).

В українській поезії цього періоду із вказаних розмірів поширення набув лише 8-складовик, репрезентований у поезії Я. Щоголева, О. Павловича, М. Шашкевича, І. Гушалевича, Т. Шевченка, М. Устияновича, О. Духновича та С. Руданського (11,3% та 15,4% у 40 та 50-х роках відповідно). При цьому лише в поезії Я. Щоголева розмір дуже хореїзований. Автори, що представляють західну частину України, та Т. Шевченко зберігають більш-менш «чистий силабізм».

Інші найпродуктивніші силабічні розміри польської поезії - 11₅- та 13₇-складовик - в українському віршуванні посідають периферійні позиції. Останній «сплеск» 11-складового вірша фіксуємо в поезії 40-х років, коли його частка становить 7,2%. Вже в 50-ті роки його, як і 13-складо- вик, фіксуємо лише в окремих творах. При цьому привертають увагу твори з «нетиповою» будовою 8, 5, 8, 5, які належать перу С. Руданського («Світить місяць серед неба», «Лошак», «Там її кінець», «Полотно», «Місяць», «Де спиняли», «Гусак», «Становий», «Голубонько-дівчинонько») та О. Духновича («ПЬснь земледельца - весною»). У польській поезії цей розмір «воскресив» А. Міцкевич у вірші “Basn o krolewnie Lali”, якому притаманне цезурове членування 8 + 5.

Продуктивнішими в українській силабіці є короткі силабічні розміри (6- та 7-складові), а також 10₅-складовик. Вони також трапляються і в польській поезії, проте мають характер відверто «баладно-пісенної» або «народної» стилізації (Пщоловська, 2001: 207). Якщо в українській поезії силабічні розміри народнопісенного походження досить прозоро асоціювалися з фольклором і нерідко вживалися саме з метою відповідної стилізації, а силабо-тоніка, натомість сприймалася як літературний вірш, то для А. Міцкевича силабо-тоніка була «завжди формою вірша, який повинен був реалізуватися в пісні або пісеньці, а також баладового вірша, теж позначеного елементами пісенної стилізації» (Пщоловська, 2001: 212). Але вже Ю. Словацький «розкрив цей ареал» (Пщоловська, 2001: 212).

Найпоширенішим розміром української силабіки, як і в 30-ті роки, був 14₈-складовий вірш. 14-складовик став не просто імітацією народного вірша, а справжнім універсальним розміром української поезії епохи романтизму (і не лише), який «обслуговував» якнайрізноманітніші жанри та теми. У статті «14-складовик 8+6 - спільний розмір польської й української версифікації» Л. Пщоловська робить припущення, що цей розмір «зявився спочатку в українській популярній поезії XVII-XVIII ст. на культурному польсько-українському пограниччі, в яку потрапив завдяки безпосередньому сусідству з польською популярною поезією» (Пщоловська, 2007: 82). Та, на жаль, у Л. Пщоловської не знаходимо згадок про побутування цього розміру в польській поезії середини ХІХ ст.

В українській поезії означеного періоду переважають ямбічні розміри, на які припадає 77,8%, частка хореїв становить 14%, трискладовики залишаються периферійними розмірами (менше 10%). Однак, як уже зазначалося, роль універсального розміру значною мірою відігравав силабічний 14-складовик. Проте й роль ямбічного чотиристо- повика також помітна. В українському Я4 тенденції до переходу від «архаїчного» до «традиційного» виду ритму стають помітними вже у 30-х роках, в 40-50-ті рр. твори із «традиційним» (альтерно- ваним) ритмом вже суттєво переважають (70% та 86% відповідно). У польській поезії чотиристо- повик постає у своєрідній формі, реалізуючись у 9-складовій (5+4) силабічній структурі з жіночою цезурою (цезуровим нарощенням) та чоловічою клаузулою (зразки такого розміру Л. Пщоловська зафіксувала в А. Міцкевича та Ю. Словацького). Наведемо зразок з сонета Ю. Словацького “Ten sam duchowi plomienny szlak ...”:

A tam gdzies ludu slowianski syn

W zagrodzie swojej w modlitwie sni,

Bo dzis - jak zlotych aniolow gmin,

Wiecznosc - jak zlotych tysiace dni (Пщоловська, 2001: 213).

В українській літературі певного поширення Я 5, як самостійний розмір (хоча й не дуже значного - 3,5%) набуває у 40-х роках. Його фіксуємо у творчості М. Костомарова ( драма «Переясласв- ська ніч») та О. Корсуна («Рідна сторона»).

Я5 українських авторів теж має стійку тенденцію до альтернованого ритму. Дуже рідко фіксуємо непостійне за характером цезурне членування, що призводить до появи спадного («англійського» або «німецького») ритму - ІІ стопа дорівнює ІІІ. Я5 О. Корсуна та К. Думитрашка теж цезуро- вані, проте цезура в багатьох рядках ледь помітна і може займати місце як після 2-ої, так і після 3-ої стопи (причому рядків з цезурою на 4-ому та 6-ому складах майже порівну). Здебільшого Я5 українських поетів характеризується «чистотою» розміру, винятком є твір, у якому зрідка фіксуємо «іншометричні» рядки, які «вплітаються» в канву основного пятистоповика. Так, у драмі «Переяславська ніч» М. Костомарова знаходимо «вкраплення» рядків, витриманих у річищі Я6ц. Увесь цей пласт не становить значної частки у творі - 3,7% від загальної кількості.

Маловживаним у цей час є шестистоповий ямб. Він представлений у творчості П. Гулака- Артемовського. Якщо піком уживаності розміру Я6ц стали 10-ті роки (за даними В. Мальцева), коли частка творів із ним досягала 50%, у наступне десятиліття вона зменшується до 25%, а в 30-ті роки, в добу панування романтизму, Я6ц зберігає певні (хоч і далеко не панівні) позиції лише в байці, то у 50-х роках його частка становить 33,3% (від усіх силабо- тонічних творів автора) та 8% (від усіх творів цього періоду).

В українській поезії цим розміром укладено ліричний твір П. Гулака-Артемовського «До Любки», який також має античний «відтінок», оскільки є вільним переспівом оди Горація «До Хлої» (однак у притаманній манері українських авторів) та кілька поезій біблійного характеру: «Переложение псалма 125», «Переложение псалма 132», «Переложение псалма 139» та вірш «Упадок века».

Загалом в українському вірші, не набув значного поширення і вільний ямб. До цього розміру автори звертаються переважно в байкарській творчості (пік активності тут припадає саме на 50-ті роки, коли кількість байок становить кілька сотень) - 33%. В інших жанрах до вільного ямбу звертаються лише спорадично і, переважно поети старшого покоління - О. Рудиковський, К. Думи- трашко, М. Петренко, П. Кореницький, С. Писа- ревський та П. Писаревський.

Хореїчні розміри були поширені значно менше. Найбільший сегмент таких творів фіксуємо у 40-і роки - 38,7%. Переважно це чотиристоповий хорей (84%), значно рідше - хорей різностоповий.

Для ритму українського Х4 різниця між сильнішою ІІ та слабшою І стопами становить 49%. У чотиристоповому хореї ІІ стопа майже досягає константного показника (99,7%), хоч і проявляється подібна тенденція (особливо в 50-х роках, коли з'являється ряд творів з повнонаголошеною ІІ стопою), проте її наголошуваність, в середньому, нижча - 93,2%.

У 40-50-ті роки фіксуємо кілька творів, укладених різностоповим урегульованим ямбом та хореєм. До них удавалися І. Гушалевич у творах «Родимії поля» та «Введеніє»(зі схемами Я545444 та Я4344 відповідно); П. Гулак-Артемовський у творах «Ну, вже таки» та «Сину моєму» використовує схему Я223. До різностопового урегульованого хорея зі схемами Х443443 та Х4141 звернувся С. Руданський у віршах «Слабий зуб» та «Животинка». М. Петренко у вірші «Ой біда мені, біда» та О. Рудиковський у поезії «Пісня» апробовують схему Х4343. Ці твори є зразками «німецької» традиції різностоповиків (поєднання 3- та 4-стопових рядків).

В українській поезії середини ХІХ століття трискладовики залишаються маловживаними. Як самостійні розміри, час від часу з'являються Амф 4, Амф 3, Амф 2 та Ан 2. До поєднання 2- та 3-стопових рядків звертаються К. Думитрашко у поезії «Поминки» та Я. Щоголів у вірші «На згадування Климовського» (Ан223), М. Устия- нович у творі «Бідна» (Амф223223). У 40-і роки амфібрахічний ритм застосували М. Петренко у творах «Дивлюсь я на небо, тай думку гадаю», «По небу блакитнім очима блукаю», «Туди мої очі, туди моя думка», «Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче», П. Писаревський у поезії «Стецько» (Амф 4). У наступному десятилітті, коли поети експериментують з різноманітними розмірами, фіксуємо поодинокі твори з ритмом Ан 2, Амф 3, Амф 4, Амф 4343, проте жоден з них провідним не стає, залишаючись, фактично, периферійним розміром. Лише твори з поєднанням 3- та 4-стопових амфібрахічних рядків з'являються більш-менш регулярно. С. Руданський експериментує із поєднанням хореїчних та анапестичних рядків у пісні «Голе-голе моє поле» (Х4444Ан2Х4).

У польській поезії 40-х - 50-х років до дактиля зверталися рідко. Зате амфібрахій та анапест на польському поетичному ґрунті „прижилися” легше. Щоправда, амфібрахій Ю. Словацький використовував рідко [...]. Але власне він став творцем незвичної форми амфібрахічного вірша, яка досі не зустрічалася: нерегулярного, з перебігом рядків з різною кількістю стоп. Ним сформований гімн першого ангела в поетичній повісті “Lambro” [...]. В одній з ранніх повістей “Zmii”, 4-стоповий амфібрахічний розмір формує довгий фрагмент розповіді. [.] Такі ж риси реалізації записані в жанровому коді “Dumy o Waclawie Rze- wuskim”:

Po morzach w?drowal - byl kiedys Farysem, Pod palma spoczywal, pod ciemnym cyprysem, Z modlitwa Araba byl w gmachach Khaaba, Odwiedzal Proroka grobowce (Пщоловська, 2001: 214-215).

За даними Л. Пщоловської, до анапеста удався Ю. Словацький, який «використовував його по-іншому, ніж Міцкевич. Лише один його вірш, елегія “Na sprowadzenie prochow Napoleona”, написаний майже повністю анапестовим 3-сто- повим рядком, тобто 10-складовиком 4+6; інколи з'являється тут інший з двох основних варіантів 10₄ - трохеїчний. Змішування обох варіантів стане характерним для 10-складовика 4+6 в нерегулярному вірші пізніх драм Ю. Словацького. Наприклад:

NIEWOLNIK

Przynies, bracie, wody na ten gradyn, t

Polac kwiaty.

DON FERNAND

O wod? prosicie? - an

O, jak dobrze! jak dobrze! ze do mnie, an Ktory z wami sm?tne zycie wiod?, t Udajecie si?, bracia, po wod?. an

Л. Пщоловська доходить такого висновку: «Відтоді 10-складовик 4+6 буде використовуватися більшістю поетів власне в такій “дворитмо- ваній” формі» (Пщоловська, 2001: 214-215).

Як відомо, дактиль (Д6ц) пов'язаний з силабо- тонічним відповідником гекзаметра. В українській поезії апробував дактило-хореїчну імітацію гекзаметра К. Думитрашко в поетичному творі «Жабомишодраківка», та М. Костомаров у творах «Пантікапея» (переспів «Еллади»), «Співець Митуса».

Не оминули гекзаметра і польські поети. За даними Л. Пщоловської, «перші кроки в цьому напрямку зробили теоретики Ю. Круліковський

та Ю. Ельснер. Обоє вказують на німецьку та італійську поезію, в якій вже давно користувалися гекзаметром наголошеним, побудованим з дактилів і хореїв» (Пщоловська, 2001: 217).

Більшість українських творів, написаних у 40-50-х роках ХІХ століття, мають строфічний характер. 44,3 % творів - астрофічні. Серед строф найпоширенішим є катрен. 66,2% творів періоду має саме таку строфічну будову. У польській літературі до катренної будови творів часто зверталися А. Міцкевич, Ц. Норвід, дещо рідше - Ю. Словацький. Звичним залишається катрен і для інших польських поетів.

Список використаних джерел

українське віршування польське

1. Айзеншток І. До перебування Міцкевича на Україні (Адам Міцкевич і П. Гулак-Артемовський). Міжслов'янські літературні взаємини. Кн. І. Київ, 1958. С. 97-110.

2. Бунчук Б., Штаєр І. З історії українського гекзаметра ХІХ століття (власне гекзаметричні форми). Spheres of Culture. VolumeXII. Lublin, 2015. P. 55-64

3. Вервес Г. Адам Міцкевич в українській літературі. Київ, 1955. 280 с.

4. Вервес Г Головні проблеми українсько-польських літературних взаємин ХІХ ст. Київ: Вид-во АН УРСР, 1958. 48 с.

5. Вервес Г Польська література і Україна: [літ.-крит. нариси]. Київ: Рад. письменник, 1985. 381 с.

6. Історія української літератури ХІХ століття: у 2 кн.: підруч. / М. Г Жулинський та ін.; за ред. акад. М. Г Жулин- ського. Київ: Либідь, 2006. Кн. 2. 712 с.

7. Пщоловська Л. 14-складовик 8+6 - спільний розмір польської й української версифікації. На стику культур: польський та український вірш : зб. наук. пр. Ін-т л-ри ім. Т Г Шевченка НАН України. Київ: Київський університет, 2007. С. 64-87.

8. Pszczolowska L. Wiersz polski. Zarys historyczny . Wroclaw, 2001. 429 s.

9. Pszczolowska L., Urbanska D. Wiersz polski. Slowianska metryka porownawcza. VI. Europejskie wzorce metryczne w literaturach slowianskich. Warszawa: Wyd-wo IBL, 1995. S. 7-74.

REFERENCES

1. Aizenshtok I. (1958) Do perebuvannia Mitskevycha na Ukraini (Adam Mitskevych i P. Hulak-Artemovskyi). [ Before Mickiewicz's stay in Ukraine (Adam Mickiewicz and P. Hulak-Artemovsky] Mizhslovianski literaturni vzaiemyny. Kn. I. Kyiv, Inter-Slavic literary relations. Book I. Kyiv, P. 97-110. [in Ukrainian].

2. Bunchuk B., Shtaier I. (2015) Z istorii ukrainskoho hekzametra KhIKh stolittia (vlasne hekzametrychni formy). [From the history of the Ukrainian hexameter of the 19th century (properly hexametric forms)] Spheres of Culture. Volume XII. Lublin, P. 55-64 [in Ukrainian].

3. Verves H. (1955) Adam Mitskevych v ukrainskii literaturi. [Adam Mickiewicz in Ukrainian literature] Kyiv, 280 p. [in Ukrainian].

4. Verves H. (1958) Holovni problemy ukrainsko-polskykh literaturnykh vzaiemyn KhIKh st. [The main problems of Ukrainian-Polish literary relations in the 19th century]. Kyiv: Publishing House of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, 48 p. [in Ukrainian].

5. Verves H. (1985) Polska literatura i Ukraina: [lit.-kryt. narysy]. [Polish literature and Ukraine: [lit.-crit. essays]] Kyiv: Rad. Pysmennyk - Kyiv: Rad. writer, 381 p. [in Ukrainian].

6. Istoriia ukrainskoi literatury KhIKh stolittia: u 2 kn.: pidruch. (2006) [ History of Ukrainian literature of the 19th century: in 2 books: subd.] / M. H. Zhulynskyi ta in.; za red. akad. M. H. Zhulynskoho. Kyiv: Lybid, Kn. - M. G. Zhulynskyi and others; under the editorship Acad. M. G. Zhulynskyi. Kyiv: Lybid, Book. 2. 712 p. [in Ukrainian].

7. Pshcholovska L. (2007) 14-skladovyk 8+6 - spilnyi rozmir polskoi y ukrainskoi versyfikatsii. [Pscholovska L. 14-fold 8+6 - common size of Polish and Ukrainian versification] Na styku kultur: polskyi ta ukrainskyi virsh : zb. nauk. pr. In-t l-ry im. T. H. Shevchenka NAN Ukrainy. Kyiv: Kyivskyi universytet - At the crossroads of cultures: Polish and Ukrainian poetry: coll. of science pr. Institute of l-ry named after T. G. Shevchenko, National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv: Kyiv University, P. 64-87.

8. Pszczolowska L. (2001) Wiersz polski. Zarys historyczny. [Polish poem. Historical overview] Wroclaw, 429 p. [in Poland].

9. Pszczolowska L., Urbanska D. (1995) Wiersz polski [Polish poem] Slowianska metryka porownawcza. VI. Europejskie wzorce metryczne w literaturach slowianskich. Warszawa: Wyd-wo IBL - Slavic comparative metric. VI. European metric patterns in Slavic literatures. - Warsaw: IBL Publishing House, P. 7-74. [in Poland].

Размещено на Allbest.ru