До історії підготовки видання творів І. Франка у 20 томах

Размещено на http://www.allbest.ru/

До історії підготовки видання творів І. Франка у 20 томах

Тетяна Голяк,

Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю з'ясувати маловідомі деталі підготовки видання творів Івана Франка у 20 томах, ввести до наукового обігу відомості з архівних документів. Усунення прогалин сприяє розробці цілісної концепції історії багатотомного зібрання творів Івана Франка. Наукова новизна зумовлена тим, що текстологічна та джерелознавча історія цього збірника не була предметом наукового аналізу. Мета статті -- дослідити часовий діапазон та обставини підготовки до друку творів Івана Франка у 20 томах; встановити коло причетних осіб, які так чи інакше долучилися до видання в різний час; окреслити труднощі реалізації нового видавничого проекту. Методи дослідження. Загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняльний, описово-хронологічний) поєднуються зі спеціальними методами -- джерелознавчим і текстологічним, які використовуються при пошуку, виявленні, відборі джерел, їх всебічному критичному дослідженні, встановленні достовірності та інформативності джерела. Висновки. Підготовка видання творів І. Франка у 20 томах бере початок від попереднього видання творів у 25 томах. Її концепція не тільки обговорювалася на офіційному рівні в післявоєнний період, але й робилися конкретні кроки до її реалізації. Несприятливі політичні обставини другої половини 1940-х років відтермінували виконання планів. Результатом конфлікту стало усунення з редколегії М. Возняка, він болісно пережив приховування заслуг колективу львівських учених у розробці спадщини І. Франка. Багатотомник виходив у 1950-1956 роках і представив масовому читачеві значну частину маловідомого матеріалу.

Ключові слова: І. Франка; багатотомне видання; двадцятитомник; видавничий проект; реалізація проекту

TO THE HISTORY OF PREPARATION OF I. FRANKO'S WORKS EDITION IN 20 VOLUMES

Tetiana HOLIAK,

Taras Shevchenko Institute of Literature National Academy of Sciences of Ukraine

Tetiana Holiak. To the history of preparation of I. Franko's works edition in 20 volumes. The relevance of the study is motivated by the need to clarify the little-known details of the preparation of Ivan Franko's works publication in 20 volumes, to introduce information from archival documents into scientific circulation. Elimination of gaps contributes to the development of a holistic concept of the history of multivolume collections of Ivan Franko's works. The scientific novelty is due to the fact that the textual and source history of this collection hasn't been the subject of scientific analysis. The purpose of the article is to investigate the time range and circumstances of preparation for the publication of works by Ivan Franko in 20 volumes; to estab-lish the circle of involved persons who in one way or another joined the publication at different times; to outline the difficulties in implementing a new publishing project. Research methods. General scientific methods (analysis, synthesis, comparative, de-scriptive-chronological) are combined with special methods -- source and textual, used in the search, detection, selection of sources, their comprehensive critical study, establishing the reliability and informative value of the source. Conclusions. Prepara-tion of I. Franko's works edition in 20 volumes originates from the previous edition of works in 25 volumes. Its concept was not only discussed at the official level in the post-war period, but also concrete steps were taken towards its implementation. Adverse political circumstances of the second half of 1940s postponed the plans. The result of the conflict was the removal of M. Vozniak from the editorial board, he painfully went through the concealment of the team of Lviv scientists' merits in the development of Ivan Franko's legacy. The multivolume book was published during 1950-1956 and presented a large part of little-known material to the mass reader.

Keywords: I. Franko, multi-volume edition, twenty-volume, publishing project, project implementation.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими чи практичними завданнями

Дослідження історії багатотомних видань творів класиків літератури - маловивчена, однак актуальна проблема в українському літературознавстві. На сьогодні бракує комплексних досліджень, які стосуються текстологічного і джерелознавчого аналізу зібрань. Застосування відповідної методології накреслює траєкторію нових можливостей, спонукає не лише до з'ясування маловідомих подробиць, повернення забутих імен, уведення до наукового обігу чималої кількості архівних документів, а також до перевірки усталених тверджень, узагальнень, у цілому переосмислення духовних надбань минулого. Історії багатотомних видань творів І. Франка періоду 1876-1941 рр. присвячено низку публікацій, на часі - дослідження історії зібрання у 20 томах, що побачило світ упродовж 1950-1956 рр.

Актуальність дослідження умотивована потребою з'ясування маловідомих подробиць підготовки багатотомного видання творів І. Франка у період ІІ пол. 40 - поч. 50-х років, уведення до наукового обігу архівних документів. Ліквідація лакун сприяє розробці цілісної концепції історії багатотомних видань І. Франка.

Наукова новизна зумовлена тим, що текстологічна і джерелознавча історія видання творів письменника у 20 томах не була предметом наукового аналізу.

Мета статті - дослідити часовий діапазон і обставини підготовки видання творів І. Франка у 20 томах; встановити коло причетних осіб, які у той чи інший спосіб у різний час долучились до видання; окреслити труднощі у процесі реалізації видавничого проєкту.

Методи дослідження

Загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняльний, описово-хронологічний) поєднано зі спеціальними методами - джерелознавчим і текстологічним, застосовані під час пошуку, виявлення, відбору джерел, їх всебічного критичного вивчення, встановлення достовірності та інформативної цінності джерела.

Виклад основного матеріалу

видання твори франко

Черговий ювілей І. Франка громадськість відзначала 1956 р. Закономірно, що здобутком повоєнного франкознавства мало стати нове видання творів Каменяра. Ним став двадцятитомник, що побачив світ упродовж 1950-1956 рр., випуски “Літературної спадщини”, на сторінках яких друкувались невідомі твори письменника, переклади та листи, і видання творів у 10 т. російською мовою. Незважаючи на те, що у часовому діапазоні це період не такий далекий, відповіді на питання щодо їх підготовки подеколи звучать як гіпотези. У статті зосереджуємо увагу на історії видання творів І. Франка у 20 томах. Джерельною базою для часткових висновків стали архівні документи і матеріали, які зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка, відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, постанови АН УРСР та публікації науковців. Зокрема, слід виділити мемуарні спогади про життя і діяльність М. Возняка, підготовлені М. Нечиталюком, монографію Л. Клебан; посутні розвідки історика О. Луцького, який прослідкував подробиці життя львівських науковців міжвоєнного та повоєнного періодів, аналізував їх внесок у 25-томне зібрання творів І. Франка 1940-1941 рр.; Т. Гуцаленко, яка розкрила подробиці діяльності відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника у цей час.

Демаркаційну лінію між виданнями у 25 т. і у 20 т. провести надзвичайно складно, зрештою, це і не передбачено метою дослідження. Тому, вивчаючи нову історію, у той чи той спосіб доводиться повертатись до попередньої.

Багатостраждальне ювілейне видання творів І. Франка у 25 томах брутально перервали події ІІ Світової війни; до війни встигли вийти друком ІІ і ХІІ томи. Нове зібрання творів письменника з науково перевіреними текстами, що могло б бути корисним науковцям і задовольняло б інтереси пересічного читача, на офіційному рівні почали обговорювати одразу у повоєнний час. Хоча, М. Возняк після відновлення діяльності львівського відділу Інституту літератури ще 19 серпня 1944 р. запропонував: “Виникає також питання, чи не подумати б про повне видання писань Франка, себто не тільки його творів із красного письменства та його літературно-критичних і літературно-історичних праць, але взагалі всіх його творів, отже, крім тих, що увійшли до ювілейного видання, всієї його наукової, публіцистичної і т. д. спадщини”.

Питання академічних видань творів Т. Шевченка та І. Франка було винесено на розгляд Бюро РНК УРСР уже на третій квартал 1945 р.. Доповідати мав дійсний член АН УРСР М. Птуха. Його звернення до Президії АН УРСР датовано 4 липня 1945 р. Зазначено, що значна частина двадцятип'ятитомного наукового видання творів І. Франка, над яким працював Інститут української літератури ім. Т. Г. Шевченка, була цілком підготовлена, відредагована і здана Держвидаву для друку. Згідно з текстом, на той час у гранках і рукописах в Інституті зберігались томи І, ІІІ, JV, V, VZ, УІІ, УІІІ, ІХ, Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ, ХІУ, ХУ, ХІХ, ХХІ, ХХІІ, ХХІІІ, ХХІУ, ХХУ; решта роботи загинула у Львівській та Харківській друкарнях. Висловлено пропозицію поновити роботу над виданням і поповнити склад редколегії, який зазнав у період війни непоправних втрат. 1941 р. безслідно зник академік К. Студинський, загинув В. Гуфельд, виїхали в еміграцію В. Радзикевич, М. Тершаковець, М. Соневицький, Г. Лужницький, Ю. Стефаник, Я. Чума, помер В. Сімович. З 10 членів редколегії залишилось лише 6: О. Білецький, М. Возняк, О. Корнійчук, П. Тичина, І. Кобилецький, Д. Копиця. Тож просили ввести до складу редколегії М. Рильського і Є. Кирилюка.

Імовірно, на першому ж засіданні редколегії прозвучала пропозиція збільшити обсяг видання до 30 томів: “В зв'язку з тим, що проспекти видання повної збірки творів Івана Франка складалися перед війною в умовах відомої міжнародної політичної обстановки, то, зважаючи на неї, деякі антинімецькі дуже цінні праці письменника не були включені до цього видання, тепер є гостра потреба включити до видання ці важливі праці, а також частину дуже цінного листування письменника”11. Обсяг видання мав охопити 1100 др. ар.

Постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У “Про поновлення видання творів Івана Франка” від 4 вересня 1945 р. затверджувала цю пропозицію редакційної колегії. Крім цього, прийняли рішення зобов'язати Управління в справах поліграфії та видавництв при РНК УРСР забезпечити друкування повної збірки творів письменника у Львівській друкарні № 15 (основна теза полягала в тому, що архів письменника перебував у Львові) і затвердити головою редакційної колегії видання ак. О. Корнійчука . 14 вересня 1945 р. на своєму черговому засіданні Президія АН УРСР ухвалила рішення, в якому зобов'язалась прийняти до виконання урядову постанову і доручити її виконання Інститутові української літератури ім. Т. Г. Шевченка.

Редколегія просила виділити Українському державному видавництву 3.000.000 крб. для підготовки видання. Один із пунктів проєкту зазначеної постанови РНК УРСР і ЦК КП(б)У таки стосувався фінансового забезпечення - просили передбачити у бюджеті кошти на 1946 р. і виділити у поточному 1945 р. 50 тис. крб. на організаційні витрати. Проте 27 жовтня 1945 р. народний комітет фінансів направив до заступника голови РНК УРСР М. Бажана своє бачення фінансової сторони питання, зазначаючи, що у 1945 р. Укрдержвидавництву виділяти кошти на організаційні витрати не будуть, бо у них звільнились оборотні кошти у сумі понад 150 тис. крб. у зв'язку з видаленням з його складу Державних видавництв технічної та юнацької літератури. За джерело збільшення обігових коштів Укрдержвидавництву запропонували розглядати власні нагромадження, а бюджетні асигнування могли бути лише на ту частину, яка не покривалась власними силами. М. Бажан наклав резолюцію такого змісту: “Розгляньте з

Укрдержвидавництвом цю справу. Невже власних нагромаджень не досить?”. Відповідь зазначеної установи була задовільною.

“Повне наукове видання збірки творів Івана Франка в 30 томах” знайшло відображення у плані науково-дослідної роботи львівського відділу на 1946 р., який 22 грудня 1945 р. М. Возняк направив до Інституту літератури АН УРСР, і у тематичному плані Інституту української літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР на 1946 р. Отже, підготовку видання закріпили за науковими співробітниками Інституту літератури Львівського відділу. До складу робочої групи ввійшли: Я. Ярема, М. Деркач, І. Романченко, М. Пархоменко, М. Матвійчук, С. Щурат. Керівником групи призначили М. Возняка. Загальне керівництво підготовкою видань мала здійснювати Урядова редколегія у такому складі: голова колегії -- О. Корнійчук, члени: д. ч. АН УРСР О. Білецький, М. Возняк, П. Тичина, М. Рильський, Є. Кирилюк, Ю. Кобилецький, Д. Копиця. Термін закінчення роботи - 31. ХІІ. 1947 р. Планувалось 1946 р. підготувати і здати до друку 15 томів творів Івана Франка загальним обсягом понад 500 аркушів. Це підтверджують цифри промфінплану: 1946 р. планували упорядкувати, зредагувати, підготувати до друку, забезпечити папером 20 томів, надрукувати 15 томів і виготовити оправи для 8 томів. Загальні витрати на ці роботи становили 4870.2 крб.; за умови урахування загально-видавничих потреб - 5173.5 крб. 1947 р. планували підготовчу роботу над 10 томами відповідно (друк 15 т.) і витрати передбачались у межах 3661.1 крб. 1948 р. - виготовлення оправ для 12 т., що оцінили у 1182.4 крб. Розробили і загальний кошторис видання тиражем в 25000 примірників кожного тому, собівартість становила 10.017.000 крб.

У цей час ще тривало упорядкування і дослідження архіву письменника. Перевантажені науковими темами, обмежені термінами виконання, незважаючи на надзвичайно тяжкі умови праці, величезних зусиль продовжували докладати працівники відділу рукописів: “Праця була 10-годинна. Оплати дуже низькі, тому робітників не можна було найти, навіть давніші розлетілись, щоби не загинути з голоду. Робітники голодували і допомагали собі як могли”. М. Деркач, “[...] архіваріус та архів відомостей про великих і малих письменників з “одшедших” поколінь”, опрацьовувала листування І. Франка, виконувала роль наставника, передаючи свій потужний життєвий і професійний досвід; М. Штеліга - каталог Бібліотеки І. Франка, др. Янів - старі слов'янські рукописи з його бібліотеки. Їхній досвід був не просто затребуваним, а неоціненним. М. Деркач звірялась у листі О. Білецькому 29 листопада 1946 р.: “Моя мрія є побачити розпочаті видання творів І. Франка і Лесі Українки”. Логічно, що вона і Я. Ярема пізніше переїхали на роботу до Києва.

Питання популяризації творчості І. Франка було наріжним і для Т. Франка. Тимчасово на посаду ст. наук. співробітника відділу Інституту літератури його зарахували наказом від 30 грудня 1945 р. З проханням повторного працевлаштування у Інститут літератури заради дослідження життя і творчості батька він звертався до О. Білецького 10 липня 1949р.

Згідно з п. 1 протоколу № 19 засідання Президії Академії наук УРСР від 5 листопада 1946 р. Львівський відділ Інституту української літератури ім. Т. Г. Шевченка вирішили ліквідувати з 1 грудня 1946 р. Таке рішення не було спонтанним. Чимало львівських науковців, дослідження і громадсько-політична діяльність яких не вкладалась у “прокрустове ложе” партійної ідеології, у повоєнний час потрапляють під шквал критики. Процес нищення львівського осередку наукового життя розпочався після Х Пленуму Львівського обкому КП(б)У навесні 1946 р. Виразні спогади про цей час залишив М. Нечиталюк. Події були громом серед ясного неба для світочів науки. Невизначеність, страх, нерозуміння, неприйняття, безсилля стали їхніми супроводжувачами. М. Возняк у цей час зазнав тиску і невиправданих звинувачень, які полягали у відсутності наукового аналізу, методологічній неспроможності “[...] висвітлювати з погляду марксистсько-ленінської теорії літературні процеси, які відбувались в Галичині у недалекому минулому”.

Після ліквідації відділів Академії йому й іншим науковцям пропонувалось “[...] негайно переїхати до Києва для початку роботи в Інститутах Академії наук УРСР”. Попри прохання наказового змісту принциповий, безкомпромісний учений залишився у Львові і відмовився виступати із будь-якою самовикривальною заявою. Партійні ідеологи цього непокірному досліднику не забули. Про свою долю розмірковувала і М. Деркач - невтішні думки, хворий чоловік, діти. Звірялась Ю. Меженку у листі 20 вересня 1946 р.: “Вістка про ліквідацію Інститутів вразила нас дуже прикро. Мене ніхто не викликає, і я не знаю, що зі мною буде. Переїхати було б мені дуже-дуже трудно. [.] Не вірю, що мене зрозуміють і я буду може у Львові працювати. Щодо бібліотеки, то, мабуть, моя роль скінчена. Якщо я могла б висказувати які бажання, то могла б бути на пості керівника кабінету Франка. В цьому відділі ще дуже багато роботи”.

Усі видавничі проєкти було скасовано. М. Деркач у листі до О. Білецького 16 грудня 1947 р. цікавилась: “Дуже хотілося б знати, чи Інститут буде продовжувати видання творів І. Франка та Лесі Українки”. Згідно архівної довідки про стан виготовлення книжок Держлітвидаву на 1. VT 1947 р. у м. Одесі мали бути проведені роботи по складанню І тому творів Франка, але ця діяльність була припинена видавництвом.

Архів І. Франка разом з його унікальною бібліотекою зі Львова 1950 р. перевезли до Києва. Зрештою сюди ж переїхала і родина Т. Франка, який обійняв посаду завідувача кабінету франкознавства. Про стан перевезеного архіву, умови його зберігання він інформував М. Возняка. У листі 9 грудня 1950 р. писав: “Бібліотека і архів Франка досі лежать у 18 скринях, мимо моїх заходів, шаф досі нема”. Повідомлення, що шафи таки привезли і 2 січня вони будуть осклені, а книжки з скринь знайдуть своє місце на поличках, надіслав 1 січня 1951 р. Сповіщав, що, крім матеріального оснащення, не менш болюча і проблема кадрового забезпечення. Звірявся вченому 9 грудня 1950 р.: “Для кабінету І. Франка штат досі не підібраний. Чи не хотіли б Ви тут працювати?” А М. Возняка, ідеолога і натхненника 25-томника, невтомного дослідника творчості І. Франка, відсторонили від видавничого проєкту. Його прізвище не з'явилось у переліку тих, хто готував видання. Між ним і О. Білецьким виникли непорозуміння, що переросли у конфлікт. Зрештою, після виключення зі складу редколегії М. Возняка, у ній не залишилось жодного франкознавця: О. Корнійчук, О. Білецький, Й. Козланюк, Д. Копиця, М. Омельяновський. У цей час учений зазнав необгрунтованого тиску, і, зрештою, ігнорування, що проявлялось і у зволіканні стосовно друку його досліджень, і у вимогах редакцій переробити тексти.

Інформативна, але разом з тим і провокативна стаття М. Возняка про мовне оформлення видань у 25 і 20 томах з'явилась на сторінках “Вістника Академії наук УРСР” 1951 р. Учений відкрито заявив, що упорядниками беззастережно передруковано ІІ том двадцятип'ятитомного видання. Дуже боляче сприйняв учений ігнорування і його заслуг, і досвіду цілого колективу науковців, який готував попереднє ювілейне зібрання. Така позиція нічого доброго не могла принести автору. У статті-відповіді О. Кисельова “До питання про принципи видання творів Івана Франка”, крім виправдань, прозвучало і звинувачення на адресу науковця у буржуазному націоналізмі. Т. Франко співчував М. Возняку у властивий йому витончений спосіб 1 січня 1951 р.: “Не раз думаю над загальним прогресом і Вашим індивідуальним абсцесом і приходжу до висновку: faber suae fortunae unus-guisgue ipsus”.

Глибоко переживала несправедливе відсторонення метра і вірна М. Деркач, щиро вболівала за ученого і продовжувала захоплюватись його талантом, дослідницькою працею, наголошуючи на її суспільній важливості та масштабності: “Як я радію, що Ви так невтомно працюєте над Франком і потроху зачинаю Вас розуміти, чому Ви не змогли взяти участь у виданні. Вдруге (підкреслення авторське - Т. Г.) такої роботи ніхто не підійметься. Коли хоче жити і працювати”. І це авторське підкреслення, акцентування на складності роботи при повторній спробі організації видання змушує читати між рядків.

Між тим, М. Возняк мав чимало копій автографів І. Франка, тож наукову роботу попри обставини і понад сили продовжував, працював над дослідженням життя і спадщини І. Франка, Лесі Українки. Закінчення проєкту видання творів І. Франка у 20 томах не дочекався - помер 20 листопада 1954 р.

Однак, попри конфлікт, О. Білецький все ж таки віддав йому належну шану у своїй доповіді на сесії відділу суспільних наук Академії УРСР у Львові 3 серпня 1956 р. з приводу сторіччя з дня народження І. Франка. “У підготовці текстів його брав активну участь академік Михайло Степанович Возняк - перший, кого треба згадати, говорячи про початок наукового вивчення спадщини І. Франка”. О. Білецький підкреслював цінність двадцятитомника для масового читача, бо на його сторінках подали чимало маловідомого матеріалу, проте визнавав, що далеко не повністю вдалося вивчити спадщину Франка, тому у виданні цілий ряд недоліків. Разом з тим, після виходу видання у світ, ще тривало упорядкування архіву Франка, що підтверджувала М. Деркач: “[...] упорядковую для майбутніх дослідників архів І. Франка”.

Висновки

Підготовка видання творів І. Франка у 20 томах бере свій початок з попереднього видавничого проєкту - видання творів у 25 томах. Його концепцію на офіційному рівні не лише обговорювали одразу у повоєнний час, а і здійснили конкретні кроки на шляху його реалізації. Несприятливі політичні обставини ІІ пол. 40-х років відтермінували плани. Не досягли консенсусу і науковці. Це призвело до вилучення зі складу редколегії нового видання М. Возняка, який боляче пережив замовчування заслуг колективу львівських науковців у освоєнні спадщини І. Франка. Однак зібрання все ж таки побачило світ упродовж 1950-1956 рр. і представило масовому читачеві значну частину маловідомого матеріалу. Чимало питань цієї складної історії підготовки багатотомника творів митця потребують подальшого дослідження і стануть предметом наступних розвідок.

Размещено на Allbest.ru