Літературна спадщина як історико-педагогічна складова освітнього процесу (на прикладі Чернівецької області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Літературна спадщина як історико-педагогічна складова освітнього процесу (на прикладі Чернівецької області)

Тарангул Любов Миколаївна

Анотація

Доведено, що модернізація системи освіти в Україні тісно пов'язана з національною історією, традиціями народу, збереженням української педагогічної думки. Зазначено, що на розвиток історично-педагогічної думки Чернівецької області впливали різні історичні обставини, тому аналіз літературної спадщини регіону є актуальним завданням історії педагогіки. З'ясовано, що важливими літературними та культурно-освітніми постатями є Ю. Федькович, О. Попович, Й.-Ґ. Обріст, С. Воробкевич, Є. Ярошинська, Є. Пігуляк, С. Смаль-Стоцький, І. Бажанський, М. Кордуба, К. Малицька, І. Герасимович, Т. Галіп, Д. Загул, Т. Бриндзан, І. Дощівник, Д. Онищук. В статті детально проаналізовано їхній внесок у становлення української літератури, формування української педагогічної думки та розвиток української школи. Водночас доведено, що ідеї буковинських діячів дістали значне відображення у сучасному освітньому процесі закладів освіти і стали його історико-педагогічною основою.

Ключові слова: літературна спадщина, педагогічна думка, культурно-освітній діяч, Чернівецька область.

Annotation

Literature heritage as historical and pedagogical component of educational process (on the example of Chernivtsi region)

The article proves that modernization of education system of Ukraine is closely connected with national history of the country and traditions as well as Ukrainian pedagogical thoughts. We have found that development of historical and pedagogical thought of Chernivtsi region is influenced by a number of historical events because the territory belonged to many countries previously and its multinationalism. The research shows that the analysis of literature heritage of Bukovyna is an actual problem of history of pedagogy. On the basis of scientific sources, journalistic and literary works we found that prominent cultural and pedagogical figures of Chernivtsi region are the following: Yu. Fedkovych, O. Popovych, Y. -G. Obrist, S. Vorobkevych, Ye. Yaroshynska, Ye. Pihuliak, S. Smal-Stotskyi, I. Bazhanskyi, M. Korduba, K. Malytska, I. Herasymovych, T. Halip, D. Zahul, T. Bryndzan, I. Doshchivnyk, and D. Onyshchuk. In the article we analyzed their contribution towards formation of Ukrainian literature in Western Ukraine, development of Ukrainian pedagogical though, and evolution of Ukrainian school in the region. At the same time, we proved that ideas of Bukovinian writers and pedagogues are reflected in the modern education process of educational institutions and became its historical and pedagogical principles. The ideas concern development of national culture and use of Ukrainian language in school, formation of primary school, improvement of pedagogical competency, enhancement of pupils' motivation and encouragement of their cognitive activity, systemic learning, teaching methodology, formation of moral values, comprehensive development of learners, gender equality, and formation of Ukrainian vocational school. Further we are planning to study the contribution of ideas of Bukovinian literature and pedagogical figures towards teachers' professional improvement in the context of New Ukrainian school.

Keywords: literature heritage, pedagogical thought, cultural and educational figure, Chernivtsi region.

Вступ

Відродження системи освіти в Україні, її модернізація та наближення до світових стандартів обов'язково проходить у поєднанні з національною історією, традиціями народу, у збереженні та збагаченні української педагогічної думки. Тому очевидно, що історико-педагогічний досвід є дієвим інструментом розв'язання найважливіших методологічних, дидактичних, методичних, технологічних проблем сучасної освіти [23]. Питання історико-педагогічного складника освітнього процесу є особливо актуальним у період, коли відбувається активне його реформування, а зусилля вітчизняних інституцій та педагогів орієнтовані на подолання кризи, яка посилилася під час агресивної війни рф проти нашої країни [21].

Розвиток педагогічної думки та еволюція освіти Чернівецької області відбуваються паралельно з історико-педагогічними процесами в Україні й належать до цінних наукових здобутків українського народу. Тому вивчення й осмислення літературної спадщини Буковини, аналіз основних ідей буковинських педагогів, письменників, культурно-освітніх діячів регіону є необхідними для прочитання історії української школи і педагогіки, врахування її багатоманітності та особливостей розвитку, а надалі виокремлення ідей, які становлять історико-педагогічну основу сучасного освітнього процесу.

Історія педагогіки та історія педагогічної думки є актуальною проблемою сучасних українських досліджень в галузі педагогіки. Особливо такі дослідження привертають увагу науковців сьогодні, в умовах пробудження національної свідомості, пошуку національної ідентичності та формування національної єдності. Так, значна частина праць присвячена методології здійснення історико-педагогічних досліджень (О. Акімова, М. Сапогов, Д. Матіюк [1]). Водночас певні питання історії педагогіки висвітлювали О. Галіцан, Т. Койчева, І. Бартєнжва, а саме: розвиток університетської освіти в Україні другої половини ХІХ -- початку ХХ століття [8]. Л. Сухомлинська проаналізувала особливості використання літературно-художньої спадщини у розвитку освітнього процесу [23].

Треба зазначити, що багато українських дослідників вивчали історію педагогіки Чернівецької області. М. Багрій [3; 4] та І. Стражнікова [22] здійснили детальний аналіз доробків західно-українських письменників-педагогів ХУІІІ -- початку ХХ ст. Г. Білавич, Н. Слюсаренко, Б. Савчук [5] вивчали історію становлення професійної освіти на Буковині, І. Мокрогуз, В. Бондаренко [16] -- становлення та розвиток вищої музичної освіти на Буковині, а З. Нагачевська [19] -- реформування української школи Західної України. Темою досліджень О. Тумак [25] було становлення і розвиток методики навчання англійської мови на Буковині, а М. Ячнюк, І. Ячнюк, Ю. Ячнюк [31] вивчали систему фізичного виховання на Буковині у ХІХ--ХХ ст.

Крім того, є низка досліджень, що стосується вивчення літературної творчості та педагогічної думки деяких буковинських визначних постатей. Так, роботи Р. Лехнкжа, Меленчука [14] присвячені певним аспектам громадсько-політичної діяльності Дощівника. Спадщину К. Малицької аналізували О. Сорока, Д. Дигас [7], С. Івах, О. Міщеня [32]; Т. Галіпа -- О. Іваскк, В. Бузинська [11]; С. Смаль-Стоцького -- О. Даниленко, О. Добржанський [9]. Внесок Є. Ярошинської в розвиток педагогіки розглядали Г. Морараш, К. Матійчук [18], М. Кордуби -- І. Федорів [26]; Ю. Федьковича -- С. Шевченко [28], Б. Мельничук, Л. Ковалець, Л. Черняк [30].

Проте на сьогодні практично немає досліджень щодо системного аналізу літературної спадщини та педагогічної думки Буковинських діячів та їхнього впливу на освітній процес в сучасних закладах освіти.

Мета статті -- дослідити літературну спадщину Чернівецької області та виокремити ідеї, які становлять історико-педагогічну основу освітнього процесу в закладах освіти регіону.

Результати

В результаті історичних обставин Чернівецька область протягом тривалого часу була у складі різних держав, тому зараз можна спостерігати існування різних офіційних педагогічних концепцій та народних педагогічних поглядів, які спрямовані на реалізацію актуальних освітніх завдань. Так, за останні 650 років територія Чернівецької області або ж її частина входила до складу Київської Русі та Галицько- Волинської держави, Молдовського князівства, Габсбурзької Австрії та Австро- Угорщини, Румунії. Трохи менше ніж 50 років північна Буковина була частинок СРСР у складі Української РСР. Зрозуміло, що це вплинуло і на національний склад області. Сьогодні в регіоні проживають українці, румуни, молдавани, росіяни, поляки, євреї та німці [27].

Підвищенню якості освітнього процесу на Буковині та на всій території держави сприяє раціональне використання ідей, відображених у літературній спадщині видатних літературних та культурно-освітніх діячів краю, теоретиків і практиків педагогічної діяльності, які стояли біля витоків освіти та формування її як національної ідеї. Детальне дослідження їхньої літературної творчості та науково- педагогічних праць є одним із потужних інструментів розвитку педагогічної думки і становлення системи освіти України, оскільки вивчення історико-педагогічних здобутків важливе для виховання у здобувачів освіти поваги до своєї держави, її досягнень. Для педагогів це означає актуалізацію вітчизняного педагогічного досвіду в історичній ретроспективі, адже в умовах становлення світового та європейського освітнього простору на перше місце виступає збереження національних педагогічних традицій та взаємозбагачення освітніми інноваціями [1].

Початок ХХ століття вважається особливо важливим періодом у розвитку українського шкільництва, «ренесансом української школи на Буковині», це пов'язано з активним розвитком української народної школи, а також з орієнтацією на навчання та виховання національно освіченої молоді [25]. В цей час в освітній сфері Буковинського краю відбувалися значні зрушення, які стали історико-педагогічною основою освітнього процесу [8; 22], адже заглиблення у суть концепцій навчання та виховання в минулому дає можливість визначити переваги й недоліки освіти [25], окреслити перспективи майбутнього розвитку.

Аналіз науково-педагогічних джерел [3; 22] та деяких публіцистичних творів [13; 30] дає нам можливість стверджувати, що в контексті Чернівецької області важливими літературними та культурно-освітніми постатями є Юрій Федькович, Омелян Попович, Йоганн-Ґеорґ Обріст, Сидір Воробкевич, Євгенія Ярошинська, Єротей Пігуляк, Степан Смаль-Стоцький, Іван Бажанський, Мирон Кордуба, Костянтина Малицька, Іван Герасимович, Теодот Галіп, Дмитро Загул, Теофіл Бриндзан, Іван Дощівник, Денис Онищук. Далі більш детально розглянуто їхній внесок у становлення української літератури та формування української педагогічної думки.

Юрій Федькович (1834-1888) -- український письменник-романтик, поет, прозаїк, драматург, публіцист, передвісник українського національного відродження Буковини, видатний просвітитель та педагогічний діяч. Ю. Федькович працював шкільним інспектором Вижницького повіту на Буковині, редактором книг та періодичних педагогічних видань. У 1957 р. видав «Буквар для господарських діточок на Буковині», який використовувався у сільських школах регіону [28; 30].

Омелян Попович (1856-1930) -- український педагог, публіцист, громадський та політичний діяч, «батько руського народного шкільництва на Буковині». Працював крайовим шкільним інспектором, членом Крайової Ради; був першим директором іспитової комісії для народних шкіл, послом до Буковинського сейму, редактором різних українських видавництв у Чернівцях, а також віце-президентом Української Національної Ради. Автор великої кількості шкільних підручників, збірок віршів, оповідань для дітей, статей на педагогічні теми [3; 22].

Йоганн-Ґеорґ Обріст (1843-1901) -- австрійський критик, літературознавець, перекладач, поет, прозаїк, педагог. Відомий перекладами творів Тараса Шевченка на німецьку мову [12].

Сидір Воробкевич (1836-1903) -- буковинський поет, композитор, культурний діяч, педагог, редактор, художник. Викладав спів у Чернівецькій духовній семінарії та гімназії, а згодом -- у Чернівецькому університеті. Написав музику до драматичного твору Тараса Шевченка «Назар Стодоля» [6; 20]. педагогічний літературний історичний

Євгенія Ярошинська (1868-1904) -- українська письменниця, перекладачка, етнографка, фольклористка, освітянка, громадська діячка. Брала участь у роботі педагогічних товариств, долучилася до активної боротьби за права жінок, відстоюючи створення жіночих гімназій та право дівчат навчатися в університетах [17; 18; 19].

Єротей Пігуляк (1851-1924) -- педагог, поет, прозаїк, публіцист, громадсько- політичний діяч Буковини. Був послом до Буковинського крайового сейму, а згодом до Австрійського парламенту. Сприяв виданню науково-популярної, методичної та краєзнавчої літератури на Буковині. Був професором хімії у Чернівецькій вищій реальній школі [4; 14].

Степан Смаль-Стоцький (1859-1938) -- український мовознавець і педагог, літературознавець, визначна громадсько-політична, культурна, економічна постать Буковини. Один із засновників Української Академії Наук, почесний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка, дійсний член Слов'янського інституту в м. Прага, доктор слов'янської філології. Викладав у Чернівецькому університеті, Українському Вільному Університеті в Празі. У 1981 р., спільно з Т. Гартнером, видав підручник української мови для середніх шкіл, а у 1913 р. -- «Граматику руської (української) мови» [4; 9].

Іван Бажанський (1863-1933) -- педагог, письменник. Працював вчителем у місцевих школах. Автор оповідань про народне життя жителів Буковини [3; 10].

Мирон Кордуба (1876-1947) -- вчений-історик, географ, бібліограф і громадсько- політичний діяч. Викладав у середніх та вищих школах Австро-Угорщини, Другої Речі Посполитої, УРСР. Є автором низки шкільних підручників та посібників для вищої школи, що увійшли до національної історичної та педагогічної спадщини. Одним із його відомих посібників є «Методологія історії» [26].

Костянтина Малицька (1872-1947) -- педагогиня, українська письменниця, перекладачка, редакторка, діячка культурно-освітніх товариств у Галичині. Здобула кваліфікацію педагога, викладала в народних школах Галичини, Буковини та Львова [7; 19; 22].

Іван Герасимович (1876-1942) -- український педагог, редактор та громадський діяч, сотник Української галицької армії. До 1914 р. вчителював на Буковині. Друкував статті на педагогічні теми, готував шкільні підручники, зокрема з арифметики [3; 4; 5].

Теодот Галіп (1873-1943) -- український письменник, поет, публіцист, політичний і культурний діяч. Викладач кримінального права в Українському Вільному Університеті в Празі, був членом Українського правничого товариства в Чехословацькій Соціалістичній Республіці [11; 13].

Дмитро Загул (1890-1944) -- український поет, літературознавець, публіцист, критик, перекладач, педагог, громадсько-політичний діяч. Працював редактором у місцевих газетах, викладав літературу, згодом був директором Саварської сільської школи [24].

Теофіл Бриндзан (1875-1962) -- педагог, публіцист, громадський діяч, історик, секретар фінансів в українському уряді Буковини, професор класичних і нових мов. Був директором Кіцманської гімназії. Є одним із упорядників книги «Буковина -- її минуле і сучасне» [3; 4; 22].

Іван Дощівник (1886-1973) -- український письменник, перекладач, філолог, педагог, перекладав з румунської мови, готував українсько-румунські та румунсько- українські словники [15].

Денис Онищук (1901-1975) -- письменник, освітянин, перекладач, театральний діяч, фольклорист. Працював професором фізичного виховання в румунських та молдавських школах. Автор численних гуморесок, перекладав твори Тараса Шевченка та Івана Франка на румунську мову [2].

Аналіз основних ідей літературних та культурно-освітніх діячів Чернівецької області наведено в Таблиці 1.

Водночас ідеї буковинських діячів отримали значне відображення в сучасному освітньому процесі закладів освіти і стали його історико-педагогічною основою. Так, на сьогодні отримали поширення ідеї, що стосуються:

Таблиця 1 Аналіз основних ідей літературних та культурно-освітніх діячів Чернівецької області

розвитку національної культури та ідентичності, навчання українською мовою, вивчення українознавства [3; 4; 22];

становлення початкової школи як фундаменту національної освіти та виховання учнів, підготовка до дорослого життя [28; 30];

розвитку шкіл у сільських громадах, узгодженості предметів та їхніх програм викладання [28; 30; 32];

підвищення рівня професійної компетентності вчителів та вдосконалення педагогічної майстерності [3; 4; 5; 28; 30];

вивчення української історії та літератури в європейському контексті [12; 26];

підвищення рівня мотивації учнів, заохочення здобувачів освіти до пізнавальної діяльності [3; 4; 5; 22; 26];

поширення самоосвіти, навчання протягом усього життя [15];

системного навчання та принципа наступності [15; 32];

вдосконалення методики викладання різних дисциплін для підвищення якості освіти в українській школі [2; 3; 4; 5; 6; 14; 16; 22; 29];

впровадження тендерної рівності в освіті, подолання нерівностей щодо доступу до освіти [19];

морально-духовного, морально-етичного виховання школярів, формування системи моральних цінностей [3; 4; 5; 6; 16; 20; 28; 30];

всебічного розвитку особистості здобувача освіти [5];

формування системи української професійної освіти [5].

Аналіз наукових джерел дає можливість зробити висновок, що окреслені діячі найбільше переймалися розвитком національної культури, поширенням навчання рідною мовою в українських школах, а також вдосконаленням методики викладання шкільних предметів.

На Рисунку 1 зображено запровадження основних ідей літературних та культурно-освітніх діячів Буковини в освітній процес сучасних закладів освіти.

Рис. 1. Основні ідеї буковинських літературних та культурно-освітніх діячів, запроваджені в освітній процес сучасних закладів освіти

Джерело: розроблено авторами на основі аналізу літератури.

Висновки

Таким чином, відродження системи освіти в Україні тісно пов'язане з національною історією, традиціями народу, збереженням та збагаченням української педагогічної думки. Доведено, що історико-педагогічна складова є дієвим інструментом розв'язання найважливіших методологічних, дидактичних, методичних, технологічних проблем сучасної освіти. З'ясовано, що еволюція освіти Чернівецької області відбувається паралельно до історико-педагогічних процесів в України, тому осмислення літературної спадщини Буковини є необхідними для вивчення історії української школи і педагогіки, а праці визначних постатей регіону становлять історико-педагогічну основу для модернізації сучасного освітнього процесу.

Зазначено, що на розвиток історично-педагогічної думки Чернівецької області впливали різні історичні обставини, у тому числі багатонаціональність Буковинського краю та приналежність протягом тривалого часу до різних держав. Водночас доведено, що початок ХХ ст. вважається особливо важливим періодом у розвитку українського шкільництва, «ренесансом української школи на Буковині», оскільки саме тоді відбувалися значні зрушення, які стали історико-педагогічною основою освітнього процесу і окреслили перспективи майбутнього розвитку освіти в Чернівецькій області.

На основі аналізу науково-педагогічних джерел та окремих публіцистичніх творів з'ясовано, що в межах Чернівецької області важливими літературними та культурно- освітніми постатями є: Юрій Федькович, Омелян Попович, Йоганн-Ґеорґ Обріст, Сидір Воробкевич, Євгенія Ярошинська, Єротей Пігуляк, Степан Смаль-Стоцький, Іван Бажанський, Мирон Кордуба, Костянтина Малицька, Іван Герасимович, Теодот Галіп, Дмитро Загул, Теофіл Бриндзан, Іван Дощівник, Денис Онищук. В статті детально проаналізовано їхній внесок у становлення української літератури, формування української педагогічної думки та розвиток української школи.

Водночас доведено, що ідеї буковинських діячів отримали значне відображення у сучасному освітньому процесі закладів освіти і стали його історико-педагогічною основою. Сюди треба віднести: розвиток національної культури та ідентичності, навчання українською мовою, вивчення українознавства; становлення початкової школи; розвиток шкіл у сільських громадах, узгодженість предметів та їхніх програм викладання; підвищення рівня професійної компетентності вчителів та вдосконалення педагогічної майстерності; вивчення української історії та літератури в європейському контексті; підвищення рівня мотивації учнів, заохочення здобувачів освіти до пізнавальної діяльності; поширення самоосвіти, навчання протягом усього життя; системне навчання та принцип наступності; вдосконалення методики викладання різних дисциплін для підвищення якості освіти в українській школі; впровадження гендерної рівності в освіті; морально-духовне, морально-етичне виховання школярів; всебічний розвиток особистості здобувача освіти; формування системи української професійної освіти.

В подальшому планується дослідити особливості впливу ідей буковинських культурно-освітніх діячів на професійне вдосконалення педагога в контексті реалізації концепції Нової української школи.

Список використаних джерел

1. Акімова О. В., Сапогов М. В., Матіюк Д. В. Методологія дослідження історико- педагогічних реалій середини ХХ-початку ХХІ століття. Наукові інновації та передові технології. 2022. № 12(14). С. 208-218.

2. Антофійчук В. І. Онищук Денис Іванович. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія / редкол.: І. М. Дзюба та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022.

3. Багрій М. А. Доробок письменників-учителів Західної України в контексті розвитку української педагогічної думки кінця ХУШ - 30-тих років ХХ ст.

4. Педагогічний альманах. 2020. № 45. С. 228-233.

5. Багрій М. А. Західно-українські письменники-педагоги XVIII--ХІХ ст. -- автори навчально-методичного забезпечення. Modern scientific researches. 2019. № 10/2. С. 33-40.

6. Білавич Г. В., Слюсаренко Н. В., Савчук Б. П. Підготовка учнів до життя як мета української професійної освіти на Буковині (кінець ХІХ - початок XX ст.). Педагогічний альманах. 2021. № 47. С. 181-188.

7. Виставка до 185-ї річниці від народження видатного буковинського просвітителя, педагога, поета, композитора та громадського діяча Сидора Воробкевича.

8. Виховниця поколінь. Костянтина Малицька / упоряд. О. Сорока; ред. Д. Дигас. Львів: ЛОУНБ, 2018. 16 с.

9. Галіцан О. А., Койчева Т. І., Бартєнжва І. О. Генеза університетської освіти в Україні другої половини ХІХ -- початку ХХ століття. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2021. № 6(344), Ч. 1. С. 516.

10. Даниленко О., Добржанський О. Степан Смаль-Стоцький -- учений і «реальний політик» (до 160-річчя з дня народження). Краєзнавство. 2019. № 3. С. 150-164.

11. Дем'ян Г. В. Бажанський Іван Миколайович. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія / редкол.: І. М. Дзюба та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003.

12. Західно-українська Народна Республіка 1918-1923: Енциклопедія / Рец. В. Баран, Г. Боряк, Я Калакура, К. Кондратюк, Ю. Терещенко. Т. 1 : А-Ж. Івано-Франківськ, 2018. 686 с.

13. Зимомря М. І., Зимомря І. М., Обріст Й.-Ґ. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія / редкол.: І. М. Дзюба та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022.

14. Івасюк О., Бузинська В. Теодот Галіп. Вибрані твори. Упорядкування, передмова. Чернівці: Букрек, 2014. 280 с.

15. Лехнюк Р. Причини невдач української революції на сторінках «Споминів з мого життя» Олександра Барвінського. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Серія : Історія. 2019. № 1. С. 97-105.

16. Меленчук О. З історії вивчення та вшанування Т. Г. Шевченка та Буковинській Гуцульщині. Слово і Час. 2019. № 11. С. 40-49.

17. Мокрогуз І., Бондаренко В. Основні передумови становлення та розвитку вищої музичої освіти на Буковині. Молодий вчений. 2022. № 5(105). С. 151-155.

18. Морараш Г. В. Євгенія Ярошинська: Неоціненно призабута перша українська письменниця на Буковині. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія : Філологія. Журналістика. 2021. Т. 32(71), № 2 Ч. 2. С. 104-108.

19. Морараш Г., Матшчук К. Нащонально-мовш концепти мовотворчости Євгенії рошинської. Актуальні питання гуманітарних наук. Серія : Мовознавство. Літературознавство. 2021. Т. 3, № 35. С. 195-201.

20. Нагачевська З. Проблеми реформування української школи у творчій спадщині та в змісті діяльності репрезентанток жіночого руху Західної України міжвоєнного періоду. Професійна підготовка фахівців у вимірі нових освітніх реалій: український і зарубіжний досвід: монографія / Рец. М. Б. Євтух, Ю. В. Пелех. Івано-Франківськ: НАІР, 2019. С. 76-93.

21. Остафіїва Л. Жайворонкова пісня Сидора Воробкевича. Слово Просвіти. 2022.

22. Островерх Г. Є. Українська освіта під час війни: криза та онлайн-освіта. Питання забезпечення якісної вищої освіти в Українському державному університеті залізничного транспорту в умовах воєнного стану: тези наук.-метод. конф., м. Харків, 29-30 лист. 2022 р. Харків: УкрДУЗТ, 2022. С. 66-67.

23. Стражнікова І. В. Розвиток змісту освіти на Буковині у контексті історико-педагогічних досліджень другої половини ХХ - на початку ХХІ століття. Інноваційна педагогіка. 2022. Т. 1, № 53. С. 20-24.

24. Сухомлинська Л. Літературно-художня спадщина В. Сухомлинського в матеріалах міжнародних та всеукраїнських педагогічних читань (історіографічний аспект). Науково-педагогічні студії. 2022. № 6. С. 126-136.

25. Тишкевич М. Дмитро Загул -- класик українського символізму. Український інтерес. 2022.

26. Тумак О. М. Передумови становлення і розвитку методики навчання англійської мови на Буковині (кінець ХІХ -- початок ХХ ст.). Науковий вісник Ужгородського університету. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота». 2019. № 2(45). С. 209-212.

27. Федорів І. Педагогічні віхи життя й діяльності Мирона Кордуби у контексті епохи. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: педагогіка. 2021. Т. 1, № 1. С. 178-192.

28. Чернівецькій області виповнюється 81 рік: історія та цікаві факти про регіон.

29. Шевченко С. М. Просвітницька й педагогічна діяльність Юрія Федьковича (18341888) чи миттєвості сьогодення... Наука і техніка сьогодні. 2023. № 3(17). С. 472481.

30. Школа з благословення митрополита Євгена Гакмана.

31. Юрій Федькович. Твори. Т. 5. Публіцистика, Науково-популярні праці, листи / Упоряд. Б. І. Мельничук, Л. М. Ковалець, Л. М. Черняк. Чернівці: Буковина, 2022. 316 с.

32. Ячнюк М. Ю., Ячнюк І. О., Ячнюк Ю. Б. Система фізичного виховання на Буковині (ХІХ-ХХ ст.) та можливості її використання на сучасному етапі. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота». 2018. № 2(43). С. 301-305.

33. Ivakh S., Mishchenia O. The social, educational and teaching activity of Kostiantyna Malytska. Human studies. Series of Pedagogy. 2020. № 10/42. С. 35-46.

Размещено на Allbest.ru