Шевченкознавчі питання в епістолярії співробітників всеукраїнської академії наук та інституту Тараса Шевченка 1920-1930-х років

Размещено на http://allbest.ru

ШЕВЧЕНКОЗНАВЧІ ПИТАННЯ В ЕПІСТОЛЯРІЇ СПІВРОБІТНИКІВ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК ТА ІНСТИТУТУ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 1920-1930-Х РОКІВ

Галина Карпінчук, канд. філол. наук, наук. співроб.

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Київ, Україна

Проаналізовано близько 80 листів українських вчених: І. Айзенштока, Д. Багалія, О. Дорошкевича, С. Єфремова, А.Кримського, В. Міяковського, М. і О. Новицьких, М. Плевака, П. Руліна й ін. Епістолярій розкриває міжособистісні контакти науковців, є посутнім джерелом для вивчення їхніх біографій, з'ясування творчих намірів і напрацювань, зберігає настрій адресатів, реакції на події й обставини.

За листами висвітлено напрями розвитку шевченкознавства 1920-1930-х рр., труднощі організації наукової роботи в київській філії Інституту Тараса Шевченка.

Листи містять нову інформацію про особливості підготовки Повних зібрань творів Тараса Шевченка (1927-1929; 1935-1937) - імовірні терміни упорядкування томів, історію виявлення та опрацювання листів (т. 3, 1929) і мистецьких творів (т. 8, 1932). Уперше друкується відгук про четвертий том зібрання (1927) - щоденник поета - історика Михайла Слабченка (лист до Сергія Єфремова від 4 квітня 1927 р.).

Епістолярій доповнює інформацію про видання серії мемуарів (1930-1931), присвячених митцю, та "Кобзаря" (1931) з ілюстраціями В. Седляра. Із багатьох задумів шевченкознавців у кореспонденції подано свідчення про підготовку "Словника Шевченкових знайомих", монографії М. Новицького про товариство мочимордів, збірників за упорядкуванням

В. Міяковського про Кирило-Мефодіївське товариство, похорон і перепоховання поета тощо. З листів М. і О. Новицьких вперше стало відомо про задум учених на початку 1930-х рр. перевидати працю О. Кониського "Тарас Шевченко-Грушівський: хроніка його життя і творчості" (1898,1901).

У листах О. Новицького митцю відводиться першорядна роль у маловивченій на той час частині його творчості - малярстві, насамперед в освоєнні техніки офорту.

Поза увагою дослідників Шевченкового Слова не залишився непоміченим факт культурно-політичного спрямування - упослідження України в російському світі (лист Петра Руліна від 21 серпня 1926 р.).

Усі розглянуті листи зберігаються в київських архівах і переважно не друкувалися. Під час підготовки статті багато кореспонденцій опрацьовано вперше, а за потреби атрибутовано.

Ключові слова: шевченкознавство, епістолярій, співробітники ВУАН та ІТШ, 1920-1930-ті рр.

Вступ. Одним із першоджерел інформації про організацію й розвиток шевченкознавства 1920-1930-х рр., його інтелектуальну й емоційну атмосферу, життя, побут дослідників, їхні взаємини та епоху є листування. Натепер оприлюднено небагато кореспонденцій цього періоду. Вибрані листи Ієремії Айзенштока і до нього [1], кілька Олександра Дорошкевича [13, с. 178], Володимира Міяковського [14, с. 175-179], Володимира Перетца [6, с. 23-24] та ін. Близько 80 листів, переважно неопублікованих, зберігаються в київських архівах. Насамперед це кореспонденції співробітників Всеукраїнської академії наук України (далі - ВУАН) та Інституту Тараса Шевченка (далі - ІТШ), уцілілі після років репресій учених і німецько-радянської війни.

Методологія дослідження. Цілісна історія шевченкознавства неможлива без вивчення епістолярію науковців. За допомогою загальнонаукових (аналіз, синтез, опис), літературознавчих (біографічний, культурно- історичний, порівняльний) і джерелознавчих (евристичний, критичний) методів розглянуто епістолярій 19201930-х рр. і поглиблено інформацію про організацію й розвиток шевченкознавства у той час. Текстологічне вивчення епістолярію сприяло атрибуції окремих листів, достовірному їхньому відчитуванню.

Результати дослідження. Здебільшого листи охоплюють середину 1920-1930-х рр., від часу створення в системі Наркомосу ІТШ з центром у Харкові та філією в Києві та до його підпорядкування Академії. Появі Інституту передував намір організувати Шевченківський дім. Відповідне клопотання у 1925 р. розробили співробітники ВУАН під керівництвом її віце-президента Сергія Єфремова. Рішення радянської влади відкрити ІТШ поза Академією С. Єфремов прокоментував у листі від 1 березня 1926 р. до голови Історично-філологічного відділу Академії, її неодмінного секретаря Агатанге- ла Кримського: "На мою думку, харківський вар'янт (окреме існування Інституту) добре розв'язує справу: нехай коверзують власним, а не Академії коштом" (тут і далі листи друкуються зі збереженням орфографії оригіналу - Г. К.) [27, арк. 1]. Нова установа зіштовхнулася з багатьма організаційними проблемами: нескоординованою роботою центру з філією, відсутністю достатньої кількості штатних одиниць, несвоєчасною оплатою праці. Про це йдеться в багатьох листах директора київської філії Олександра Дорошкевича до директора Інституту Дмитра Багалія. 8 квітня 1927 р. літературознавець писав:

Я й досі не одержав мого "утримання" за січень, лютий, березень. Що це означає? Чи не можна було б як-небудь унормувати цю справу і здобутись на регулярне одержання грошей щомісяця? Гроші невеликі, але вони посідають певне місце в моєму бюджеті, та нарешті - з якої речи я маю за спасибі працювати в Шевченків[ському] І[нститу]ті? [21, арк. 1 зв.].

У листі від 26 червня того ж року він вже був змушений клопотатися про виплату утримання для Бориса Навроцького, якого зарахували до штату філії Інституту 1 жовтня 1926 р., а заробітну платню йому за погодженням з Укрнаукою нараховувала кафедра мовознавства Київського інституту народної освіти, де Б. Навроцький значився аспірантом. Проблема з кадрами й оплатою наукової роботи в київській філії Інституту не розв'язувалися впродовж кількох років. 17 лютого 1930 р. О. Дорошкевич повідомляв Д. Багалія:

...на цілий квартал нам асигновано 730 крб.! Це така мізерна сума (з неї 400 - на паливо, отже на виробничі завдання залишається 330), що на неї жадної роботи не розгорнеш. Наші річні пляни горять, а ми сами не можемо подолати тіні, що їх викликали до життя. Штати цього року поки що не тільки не збільшились, але зменшились: замість 3 ставок маємо 2 1/2, хоч роботи стало принаймні вдвічі більше, а відпові- дальности - вдесятеро! Я цілком розгубився і навіть не знаю, що робити в цій жахливій ситуації [22, арк. 6].

У наступному збереженому листі від 26 травня 1930 р. дослідник підкреслював: "Головне, що нас турбує, - цілковита відсутність постійного зв'язку. На наші листи й запитання не відповідають тижнями й місяцями" [24, арк. 8]. Завершилося листування тим, що О. Дорошкевич 2 листопада 1931 р. повідомив про своє бажання звільнитися з посади директора філії. До цього рішення його спонукало кілька обставин: вимушена необхідність посилювати ідеологію марксизму-ленінізму в науковій роботі, репресії проти науковців, погіршення здоров'я - у І931 р. він важко перехворів на тиф. В одному з листів дослідник зізнавався, що життя йому тоді врятував відомий лікар- терапевт Микола Стражеско [25, арк. 9].

Такі ж проблеми висвітлює й листування М. Новицького з І. Айзенштоком, у якому серед іншого підкреслено атмосферу протистояння між київською та харківською школою науковців. "Досада берет меня, что "харківляне" нарочно замалчивают работу киевских исследователей о Шевченко..." [31, арк. 1], - ділився міркуваннями М. Новицький у червні 1925 р.

У складній матеріальній ситуації перебувала і ВУАН. Кабінети в колишньому будинку Єкатєріни Левашової (тепер - вул. Володимирська, 54) мало опалювалися чи не опалювалися взагалі, у них замерзали чорнило, вода і потерпали самі співробітники. Мистецтвознавець Олекса Новицький 9 січня 1931 р. прохав А. Кримського, який на той час відповідав за господарські питання ВУАН, викликати майстра до водопроводу. "Вчора я дізнався, що тепер усі академічні будинки знаходяться під Вашою рукою. ...І раптом зараз же звертаюся до Вас із такою справою. Ми сидимо без води: коли були міцні морози, Гресь запер воду, вона і замерзла." [42, арк. 13], - пояснював він.

Крім організаційних і побутових питань, численні листи розкривають напрями розвитку шевченкознавства, творчі наміри вчених і спроби їхнього здійснення.

1924 р. Товариство дослідників української історії, письменства й мови в Ленінграді під керівництвом дійсного члена ВУАН В. Перетца провело Шевченківський вечір. У листі до С. Єфремова від 10 березня 1924 р. дослідник повідомляв: "Наше товариство винайняло гарне помешкання музею, зібралося більш як 100 членів товариства та гостей" [6, с. 23]. З листа відомо, що тоді звучали доповіді В. Перетца "Садок вишневий.", В. Боцяновського "Гуманізм Т.Г. Шевченка", К. Копержинського "Посланіє до мертвих і живих і ненароджених (!) земляків" та ін. Завершився вечір курйозною ситуацією: студентський гурток, який мав проспівати "Заповіт" ("Як умру, то поховайте."), "втік на якусь вечірку чи танцюльку", - писав В. Перетц [6, с. 23-24].

У багатьох листах ідеться про повне зібрання творів Шевченка (далі - ПЗТ), над яким працювала Комісія для видавання творів новітнього українського письменства ВУАН з 1923 р. під керівництвом С. Єфремова. 12 травня 1925 р. шевченкознавець скаржився неодмінному секретарю Академії А. Кримському на труднощі з друкуванням четвертого тому - журналу поета: ".мало не щодня мені з друкарні погрожують, що почнуть розбирати вже складене. Остання надія, що може Ви там їм виясните, що так же працювати взагалі не можна. Поклопочіться, письменства для." [11, с. 129]. Подібні твердження знаходимо і в щоденнику літературознавця. "Це називається: плив, плив - щоб на березі втопитись!" [12, с. 477], - писав С. Єфремов 10 березня 1926 р. Книжку не могли друкувати тому, що потрібно було отримати на неї обрахунки з Харкова. Поява 4-го тому в 1927 р. увінчалася багатьма схвальними рецензіями. Захоплення виданням і свою повагу до С. Єфремова висловив у листі від 4 квітня 1927 р. історик, член Одеського наукового товариства, що співпрацювало з Академією, Михайло Слабченко:

Без перебільшення більш величавого споминальника, як саме таке видання творів його не може бути. А видаючи Т. Шевченка в повному виді і з прекрасними вступними статтями, коментарями та показчиками, Ви й собі цим обезсмерчуєте ім'я, хоч і без того заслуги Ваші невмирущі (друкується вперше) [49, арк. 1,2]. Першочерговою проблемою, із якою зіштовхнулися науковці під час підготовки наступного третього тому ПЗТ, стала потреба виявити і зібрати епістолярій Шевченка та до нього з різних приватних чи державних колекцій. Ці пошуки засвідчують листи І. Айзенштока, М. і О. Новицьких, П. Руліна й ін. Зокрема, І. Айзеншток надав М. Новицькому, який відповідав за упорядкування тому, копії з листів поета до І. Ускова від 12 листопада 1857 р., 4 липня 1858 р. [18, арк. 2 зв.], у яких ішлося про перебування Шевченка в Нижньому Новгороді та приїзд до Петербурга. У листах від 26 липня 1925 р., 1 листопада 1925 р. М. Новицький прохав І. Айзенштока посприяти виготовленню фотокопій з кореспонденцій Миколи Макарова, що зберігалися в Харкові [33, арк. 2 зв.; 32, арк. 2]. У листі за листопад 1927 р. розповідав про труднощі з отриманням для друку листів поета до Платона Семиренка [35, арк. 1]. 22 листопада 1927 р. А. Кримський особисто звернувся до Національного музею у Львові з проханням надіслати листи Шевченка, які там зберігалися, з умовою згодом їх повернути [29, арк. 1].

1926 р. П. Рулін працював у архівах Петербурга і Москви. Тут йому вдалося виявити невідомі листи Пантелеймона Куліша, Григорія Квітки й Тараса Шевченка, але не було коштів, щоб мати можливість їх скопіювати. Щемким і болісним є свідчення театрознавця про відвідини Волковського кладовища в Петербурзі: "Найрозкішніший бур'ян росте на могилі Костомарова" [48, арк. 1 зв.], - скрушно визнавав дослідник. Не можна оминути його спостереження про упослідження України в російському світі: "Для Петербургу (та й для Москви здається) Україна все ще не народилась. Є Малоросія з сумнівним малоруським наречием. <.> Якби моя воля, то змусив би я кожного повноправного громадянина РСФСР засвоїти дуже коротенький курс. українознавства" (друкується вперше) [48, арк. 1 зв.], - зізнавався він С. Єфремову.

У листі мистецтвознавця О. Новицького за 1929 р. описано невідому на той час кореспонденцію Шевченка до археолога Сєрґєя Уварова. У ній згадується гравюра художника "Притча про робітників на винограднику" (ПЗТ: у 12 т., т. 11, № 39). З цією епістолою, датованою близько 13 листопада 1858 р., дослідник працював на початку ХХ ст. під час підготовки книжки "Тарас Шевченко як маляр" (1914). Лист тоді належав родині російського історика Міхаіла Сперанського, а згодом надійшов на зберігання до московського Державного історичного музею, де його слід і загубився. Лише на початку 1960-х рр. цей лист виявила й надрукувала С. Григорова-Захарова [7, с. 132-133].

Зусилля дослідників над опрацюванням епістолярної спадщини Шевченка не були марними. До третього тому листування, який побачив світ у 1929 р., увійшло 423 листи: 225 листів Шевченка та 198 листів-відповідей. (В останньому виданні епістолярію поета, що вийшло друком у 2020 р., опубліковано 507 листів [10]). Того ж, 1929 р., після сфальсифікованого процесу Спілки визволення України, арештів С. Єфремова, В. Міяковського, посилення нагляду за науковцями, робота над ПЗТ припинилася, а видані раніше 3-й і 4-й томи вилучали з книгарень і бібліотек, прізвище упорядників замальовували.

Історію підготовки нового академічного зібрання, над яким з нагоди 120-річчя від дня народження поета розпочав працювати Редакційний Комітет для видання Шевченкових творів при ІІ відділі ВУАН, містять листи О. Дорошкевича, М. і О. Новицьких, М. Плевака. Передбачалося, що перші два томи з поетичними творами митця будуть упорядковані до 1 березня 1932 р. Докладніше терміни їхньої підготовки розкриває лист заступника голови Редакційного Комітету О. Дорошкевича до голови Д. Багалія від 26 травня і930 р., у якому зазначено: "а) текст з варіянтами І тому - на 1.1.1931; b) статті й примітки до І тому - на 1.IV.1931; с) текст до ІІ тому - 1.Х.1931; d) статті до ІІ тому - 1.ІІІ.1932. Цей проєкт так само йде на Ваше затвердження" [24, арк. 8]. Та вже 2 листопада 1931 р. О. Дорошкевич повідомляв: "Видання Ш[евчен]ка стоїть на місці. Треба рішуче переорганізувати Комітет, увівши до його марксистів, зокрема партійців. А то ми не Гарантовані від різних неприємностей: адже це безпосередня робота над І і ІІ тт. - такої великої політичної ваги, а посувається "на воликах"!" [25, арк. 9 зв .-10]. Цікавим є свідчення в листі О. Дорошкевича до М. Плевака від 28 червня 1932 р. про те, що Миколі Антоновичу доручалося розробити тематику приміток "...до таких творів "Кобзаря": від 351 до 427 стор. ІІ тому поезій Шевченка, видання Новицького й Єфремова 1927 р., тобто від "Дівча любе, чорнобриве." і до кінця. Роботу треба закінчити не пізніше 1 серпня 1932 р." [26, арк. 1]. Збереглася недатована чернетка листа М. Плевака до Є. Шабліовського, у якій він пропонує свою неопубліковану статтю "Шевченкова шкільна наука" використати для приміток до віршів поета: ". де він згадує про свою шк[ільну] науку, якщо такі місця в поезіях слід коментувати" [47, арк. 11].

Перші два томи ПЗТ з поетичними творами Шевченка вдалося видати аж у 1935-1937 рр. Готувалися вони вже за проєктом Науково-дослідного ІТШ. Вірші до видання на початку 1930-х рр. упорядковував О. Дорошкевич, але потім над ними працював М. Новицький. Про це, зокрема, свідчать опубліковані записки-доручення тодішнього директора ІТШ Є. Шабліовського до шевченкознавця [52, с. 6б-67]. Історію появи цих томів ПЗТ розкривають дослідження О. Бороня [3, c. 151-164], Г. Карпінчук [15, с. 110-114], В. Міяковського [52, с. 62-67].

Одночасно завершувалася підготовка восьмого тому мистецької спадщини Шевченка, яку упорядковував О. Новицький ще для попереднього академічного видання. З багатьох листів ученого й до нього, що зберігаються в особовому фонді дослідника (№ 279) в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі - ІР НБУВ), дізнаємося про шляхи виявлення, атрибуції художніх творів Шевченка, співпрацю вченого з редакційним Комітетом і видавництвом "Література і мистецтво", де книжка мала друкуватися. Насамперед О. Новицький налагодив контакти з ІТШ, який розгорнув широку діяльність із колекціонування спадщини митця. 8 квітня 1930 р. дослідник звернувся до заступника директора Інституту Сергія Пилипенка з проханням надіслати фотокопії рисунків з колекції Закревських [41, арк. 10 зв.] (як згодом виявилося, ці твори Шевченкові насправді не належали). В одному з наступних листів - від 9 липня 1931 р. - О. Новицький висловлював сподівання, що Інститутові вдасться розшукати твори Шевченка, які перебували у власності родини Сапожникових. Про них ученого повідомив одеський філолог Борис Варнеке, цитату з листа якого О. Новицький і навів у листі до Інституту: "Сын или племянник Сапожникова, тоже видный купец в Казани, когда я там в 1904-1910 профессоровал, очень берег у себя несколько рисунков карандашом Шевченка. Я их видел и помню: виды Астрахани, местные женщины и т. д. ..." (друкується вперше) [40, арк. 15-16].

В останньому академічному виданні творів Шевченка вміщено два астраханські малюнки - рисунок "В Астрахані" та "Портрет Пелагеї і Ганни Сапожникових" (ПЗТ: у 12 т., т. 11, № 1, 2). Рисунок у першій чверті Хх ст. належав чернігівському Музею українських старожитностей імені В. В. Тарновського (нині - Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського), тож у листі Б. Варнеке про нього йтися не могло. Натомість портрет на той час зберігався у спадкоємців Алєксандра Сапожнікова - у доньки Марії Бенуа, а згодом - у її доньки Ніни Фролової. Якщо припустити, що Б. Варнеке міг бачити портрет, авторство якого натепер суперечливе й вимагає подальших досліджень [4, с. 102-114], то про які рисунки Астрахані згадував історик - невідомо.

Про малюнки Шевченка йдеться також у листах О. Новицького до співробітників Полтавського державного музею (нині - Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського) Ольги Чернявської та

Якова Риженка [46, 2 зв.-3; 44, 3 зв.], а також у листі знайомої вченого Катерини Лазаревської [30, арк. 1 зв.] тощо. У листі О. Новицького до О. Чернявської від 7 січня 1929 р. привертає увагу маргінальний запис дослідника, який засвідчує допомогу науковцю з упорядкування художніх творів Шевченка його доньки, ми- стецтвознавиці, музейниці Марії: "Велике спасибі тобі за твою працю, що ти мені її ізробила з рисунками Шевченка, голубко моя Муся. Багато вже одібрано в тебе часу, такого потрібного для твоїх всяких праць" (друкується вперше) [46, арк. 3].

О. Новицький спочатку писав також вступне слово до восьмого тому ПЗТ Шевченка (згодом цю роботу було доручено Ф. Ернсту). Його кілька разів вичитував голова Редакційного Комітету Д. Багалій, про що відомо з листів історика від 31 вересня і 12 листопада 1930 р. [20, арк. 8; 19, арк. 1 зв.].

Історію підготовки тому дослідила і текст передмови "Малярські твори Шевченка" О. Новицького оприлюднила Ірина Ходак [56, с. 67-104]. Зокрема, учена виявила листування видавництва "Література і мистецтво" з О. Новицьким, у якому йдеться про стан підготовки пробних відбитків тому. У листі від 7 травня 1932 р. видавництво повідомило дослідника, що частину рукопису загубило, а в набраному тексті багато неоковирностей - перевернутих та погано віддрукованих літер і цифр. Через шість місяців - 3 листопада 1932 р. - видавництво звернулося до О. Новицького з тим, що друк тому близький до завершення, однак у набраному тексті видання не вистачає 7 фототипій. Така неохайність у роботі викликала обурення вченого: "Ви губите мої фотографії, й Ви ж вимагаєте їх у мене знову. Не Вам з мене, а мені з Вас треба їх вимагати" [56, с. 80]. Як відомо, том малярської спадщини Шевченка у світ так і не вийшов. 1934 р., у час розквіту марксо-ленінського шевченкознавства, віддруковані зшитки було знищено. Окремі сигнальні примірники тому нині належать до державних і приватних колекцій.

Архів О. Новицького - один із найкраще збережених. У ньому вдалося розшукати кілька листів початку 1930-х рр. про намір перевидати з доповненнями книжку Олександра Кониського "Тарас Шевченко-Грушівський: хроніка його життя" у двох томах (1898-1901). До того часу одна з перших біографій поета вже стала раритетом, а нової не було написано. 3 лютого 1930 р. О. Новицький звернувся до літературознавця, члена Наукового товариства імені Тараса Шевченка Кирила Студинського з проханням надіслати примірник видання одного із фундаторів організації О. Кониського і матеріали до біографії Шевченка, які зібрав письменник [45, с. 1]. Таке делікатне звернення зумовлене тим, що з науковцями Галичини О. Новицький підтримував давні приязні взаємини. Він сам був членом товариства і за сприяння цієї наукової установи видрукував працю "Шевченко як художник" (1914). Біографію поета, оновлену за матеріалами О. Кониського, планувалося передати у видавництво до червня того ж року. Однак зі Львова потрібних першоджерел не надійшло. К. Студинський у листі від 13 лютого 1930 р. пояснював, що "...звернувся я до акад. Возняка і довідався від него, що над перепискою Кониського в справі життєпису Шевченка він від довшого часу працює, приготовляючи статтю для У.А.Н., яка буде в Київі при кінці квітня цього року" [50, арк. 1]. Ця праця М. Возняка надрукована не була (18 листів до поета він опублікував у статті "З оточення Тараса Шевченка" ще 1925 р. у часописі "Культура", № 3), а термін здачі рукопису у видавництво протерміновано й перенесено на наступний 1931 р. Щоб не порушити домовленостей з видавництвом, Олекса Петрович запросив до співпраці одного з кращих шевченкознавців того часу - М. Новицького та історика М. Тарасенка. За умовами виявленого договору з видавництвом "Рух" від 20 листопада 1930 р.

О.Новицький мав подбати про коментарі до ".малярської діяльности Шевченка, ілюстративний матеріял і загальне редагування та деякі окремі примітки за обопільною згодою (про родину Толстих, Костомарова тощо)" [8, арк. 1]. Решту приміток (до 15 друкованих аркушів) погодилися написати М. Новицький і М. Тарасенко. Однак працю О. Кониського тоді так і не перевидали. Цей намір вдалося здійснити у 1991 р. Книжка побачила світ у видавництві "Дніпро" з передмовою та коментарями В. Смілянської [16].

Наприкінці життя О. Новицький досліджував тему "Шевченко як офортист". Зміст і структуру роботи мистецтвознавець описав у листі до Президії ІІ відділу ВУАН: Бажаю видати цю працю так, щоб відповідала сучасним вимогам науки, так як видано офорти Рембранта... цебто не тільки всі 30 гравюр Шевченка, але і всі etos цих гравюр, тим більше, що їх і не так вже багато, і видати їх обов'язково треба в фототипіях, бо тільки тут можна бачити технічний бік роботи, що так важно для гравюри (дата відсутня) [43, арк. 6].

Розвідка мала розкрити Шевченка як одного з кращих офортистів і заповнити прогалину у шевченкознавчій науці. Її неопублікований текст і підготовчі матеріали зберігаються в особовому фонді вченого [57, с. 97, прим. 60].

У другій половині 1920-х на початку 1930-х рр. активну шевченкознавчу діяльність розгорнула київська філія ІТШ. Листи співробітників Інституту розкривають їхні численні напрацювання, частину з яких не вдалося завершити, а окремі виявити натепер. Зокрема, М. Новицький писав І. Айзенштокові, що його дисертаційне дослідження "Шевченко і мочиморди" матиме щонайменше п'ять друкованих аркушів [34, арк. 1]. Монографію планувалося викінчити наприкінці літа 1928 р. і передати до друку у видавництво "Книгоспілка" [36, арк. 1]. Однак з'явилися лише окремі статті з цієї теми: "Новий документ до історії «Товариства мочимордія»" (1928), "Мочиморди перед судом сучасників і досліду" (1930). В іншому листі М. Новицького від 29 березня 1930 р. згадується стаття, присвячена викупу Шевченка з кріпацтва [37, арк. 1]. Її рукопис він відправив разом з листом для публікації у виданні "Шевченко. Річник", та праця опублікована не була на другому випуску збірник припинив своє існування. Доля цього рукопису натепер залишається невідомою. Загалом листування М. Новицького з І.Айзенштоком 1923-1935 рр. вирізняється інформаційною насиченістю і заглибленістю у шевченкознавство. У листах учених ідеться як про власні дослідження, так і про тогочасні видання творів Шевченка, розвідки про нього, що з'явилися у 1920-х початку 1930-х рр. З текстами листів можна буде ознайомитися за публікацією в томі видання "Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія", присвяченому 100-річчю від часу заснування ІТШ.

19 лютого 1929 р., незадовго до арешту, В. Міяковський, який одночасно працював у ВУАН і завідував кабінетом біографії Шевченка і відділом рукописів у ІТШ, інформував Д. Багалія, що готує до друку збірник документів про похорон поета. До книжки мали ввійти невідомі на тоді матеріали про перепоховання Шевченка на Чернечій горі. Серед них зарисовки Григорія Честахівського та документи про настрій серед селян, викликаний цією подією [14, с. 179; 9, арк. 32-37]. У цьому ж листі є згадка про збірник документів, присвячений Кирило-Мефодіївському товариству. Однак обидві книжки світ так і не побачили.

На той час у шевченкознавстві бракувало видань мемуарної спадщини про поета. Серія таких книжечок із передмовами і примітками готувалася до друку під наглядом М. Новицького. 2 квітня 1930 р. О. Дорошкевич, як керівник київської філії Інституту, звернувся до вченого з проханням ". прискорити подачу мемуарів, а також організацію «Словника Шевч[енкових] зн[айомих]»" [23, 1-1 зв.], а вже 5 квітня наступного року вчений секретар Інституту І. Айзеншток отримав від М. Новицького листа, у якому повідомлялося: "Посилаю Вам дві книжечки з мемуарної серії про Шевченка тільки вчора з'явилася вона в продажу. Решта споминів (Вартоломея Шевченка, Крапивиної та інші), хоч і закінчені друком, але в крамницях ще немає їх" [38, арк. 1]. Упродовж 1930-1931 рр. вийшли друком шість окремих видань спогадів. Крім уже згаданих, вдалося опублікувати мемуари Пантелеймона Куліша, Петра Мартоса, Миколи Новицького, Костянтина Шрейдерса.

Після арешту у 1929 р. В. Міяковського М. Новицький відповідав також за роботу Будинку-музею Т. Шевченка, який йому був добре відомий, адже вчений брав участь у створенні музейної експозиції. 1930 р. О. Дорошкевич доручив М. Новицькому обдумати перевезення з Харкова Шевченківської виставки з метою популяризації життя і творчості поета: "Виставку відвідало понад 10.000. є думка перекинути її до інших міст, м[іж] ін. і до Києва. У них є свій музейний робітник, а від нас потрібно буде загально організаційних заходів" (лист від 2 квітня 1930 р.) [23, арк. 1]. Із журналу "Літературний архів" (1931, № 1-2) відомо, що тоді в київському музеї експонувалися Шевченкові автографи і видання "Кобзаря" за 90 років [5, с. 218]. Імовірно, ця виставка була побудована на основі матеріалів ВУАН і київської філії ІТШ.

На початку 1930-х рр. проти співробітників обох установ Всеукраїнської академії наук та Інституту Тараса Шевченка посилилися репресії. 1933 р. Редакційний Комітет для видання Шевченкових творів при ІІ відділі ВУАН було об'єднано з київською філією Науково-дослідного Інституту Тараса Шевченка, Інститут у Харкові також передано в підпорядкування Академії [13, с. 189]. До офіційного рішення ці зміни обдумували в науковому колі. 22 червня 1933 р. М. Новицький писав М. Плеваку:

І до мене дійшли чутки про Шевченків Інститут в Харкові, хоча деталів нової реорганізації цеї установи я не знаю. До Филиповича я ходив, розказав йому все те, про що Ви просили. Розуміється, нічого певного сказати мені він не міг, бо зараз в зв'язку з чисткою партії академічна партгрупа зайнята іншими турботами... Коли ж саме станеться злиття київ[ської] філ[ії] Інституту з Академічною Комісією цього, власне, не він, ні Шабліовський ще не знають. От і все! [39, 1 зв.].

Переслідування літературознавців і вишуковування методологічних хиб у їхніх роботах набирало обертів. Відбулися численні арешти науковців, за якими слідували роки заслання чи розстріли. Українських вчених судили за ст. 54-8, 54-10, 54-11 Кримінального кодексу УССР контрреволюційні дії проти радянської влади, а саме "буржуазно-націоналістична діяльність" у галузі літературознавства.

У березні 1934 р. після чотирьох місяців ув'язнення було розстріляно заступника директора Науково-дослідного ІТШ Сергія Пилипенка, у квітні того ж року Андрія Річицького, 3 листопада 1937 р. Павла Филиповича, 22 грудня Володимира Коряка. У лютому 1933 р. до харківської тюрми потрапив Олександр Дорошкевич (згодом йому дозволено вчителювати на Уралі). 1935 р. ув'язнили спочатку на п'ять, а згодом ще на вісім років Євгена Шабліовського. 1937 р. 10 років концтаборів на Колимі отримав Анатоль Костенко. Із 1938 р. п'ятирічний термін покарання на Соловках відбував Михайло Новицький. 1939 р. обірвалося життя Сергія Єфремова. Після чотирьох років ув'язнення в Магадані помер Петро Рулін (1940). 21 грудня 1941 р. вбито у власній квартирі Дмитра Ревуцького.

1936 р. було утворено Інститут української літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Та шевченкознавством тоді, як писали Ю. Бойко, Б. Кравців, П. Одарченко, С. Павличко й ін., займатися не було кому. 1939 р., після приєднання Західної України до Радянської, з метою налагодити співпрацю між вченими відкрито філію Інституту у Львові. Про це повідомляє наказ від 1 лютого 1940 р. [53, арк. 1]. Згідно з ним львівське відділення Інституту очолив М. Возняк, а керівником секції з вивчення шевченкознавства було призначено В. Щурата. 30 січня того ж року М. Ткаченко звертався до К. Студинського, якого відновили у статусі академіка, з проханням вияснити зацікавлення Шевченка Галичиною [51, арк. 1]. Самому К. Студинському було доручено зачитати на засіданні Академії доповідь про "Кобзар" Шевченка у 1860 р. в Україні [28, арк. 1]. Однак ці поодинокі контакти не могли перерости у спільні масштабні проєкти і принести вагомі зрушення у шевченкознавчу науку.

Висновки. Написання цілісної історії шевченкознавства без вивчення епістолярію дослідників неможливе. Листування шевченкознавців 1920-1930-х рр. насичене фактографічною й аналітичною інформацією: розширює відомості про організацію роботи дослідників у київській філії ІТШ штати установи, фінансування, координацію роботи з харківським Інститутом; висвітлює особливості підготовки перших двох академічних ПЗТ Шевченка історію опрацювання автографів і художніх творів із приватних і державних колекцій, містить попередні плани та проспекти ПЗТ початку 1930-х рр., терміни підготовки томів до друку тощо; окреслює напрями розвитку шевченкознавства того часу роботу київської філії ІТШ над колекціонуванням Шевченкових творів, вивчення поетичної спадщини митця, мемуарів про письменника, фіксує ініціативу створення "Словника Шевченкових знайомих" тощо. Листи розкривають міжособистісні контакти учених, є посутнім джерелом для вивчення їхніх біографій, з'ясування творчих намірів і напрацювань, зберігають настрій адресатів, реакції на події й обставини, дають відчуття епохи, сповненої очікувань і трагізму.

Подяка. Авторка статті дякує директору Інституту архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, канд. іст. наук Лідії Миколаївні Яременко та молодшій науковій співробітниці цього Інституту Ірині Григорівні Кіржаєвій за всебічне сприяння влітку 2022 р. в опрацюванні документів ф. 257 (колекція документів вчених України, репресованих у 19301950 рр. ХХ ст.) і ф. 268 (колекція копій документів і матеріалів з історії НАН України). Окрема подяка науковій співробітниці Інституту рукопису НБУВ Ларисі Володимирівні Гарбар за надану в умовах воєнного стану допомогу з ознайомлення з листами із ф. Х (од. зб. 31518) і ф. XXVII (од. зб. 138, 1446, 1513).

українські вчені шевченкознавство наукова робота

Список використаних джерел

1. Айзеншток І. Автобіографія. Вибрані листи (1910-1920-ті роки) / І. Айзеншток ; передм. Г. Грабовича ; упоряд., підгот. текстів та комент. С. Захаркіна ; відп. ред. В. Дудко ; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т критики. Київ : Критика, 2003.

2. Бойко Ю. Шевченкознавство 20-х років // Ю. Бойко. Вибране. - Мюнхен : "Українське видавництво", 1981. Т. 3. С. 204-205.

3. Боронь О. Незавершене повне зібрання творів Шевченка 19351937 років // О. Боронь. Ніже тії коми... Студії над Шевченковою творчістю. - К. : Критика, 2022. С. 151-164.

4. Боронь О. Чи слушно портрет Сапожникових атрибутовано Шевченкові? / О. Боронь // Слово і Час. 2020. № 6. С. 102-114.

5. Будинок-музей Т. Шевченка // Літературний архів. 1931. № 1-2. - С. 218.

6. Вербіцька О. І. Розвиток шевченкознавчих досліджень у Національній Академії Наук України в ранні роки її діяльності / О. І. Вербіцька, Л. М. Яременко // Рукописна та книжкова спадщина України. 2019. - Вип. 23. С. 15-35.

7. Григорова-Захарова С. Неизвестные письма А. И. Герцена и Т. Г. Шевченко / С. Григорова-Захарова // Ежегодник Государственного Исторического музея. 1961. Москва, 1962. С. 129-136.

8. Договір О. Новицького з М. Новицьким та М. Тарасенком про участь у підготовці до друку книжки: "Доповнення роботи О. Кониського «Тарас Шевченко»" від 20 листопада 1930 р. // ІР НБУВ. Ф. 279. - Од. зб. 112. Арк. 1.

9. Додаткове свідчення В. Міяковського від 20-21 вересня 1929 р. // Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 263. Оп. 1. Од. зб. 60096. Арк. 32-37.

10. Епістолярій Тараса Шевченка : у 2-х кн. / упоряд. С. А. Гальченка, Г. В. Карпінчук; наук. ред. О. В. Боронь, передмова М. Х. Коцюбинської; комент. В. С. Бородіна, В. П. Мовчанюкка, М. М. Павлюка та ін. ; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Київ : Фоліо, 2020. Кн. 1; Кн. 2.

11. Епістолярна спадщина Агатангела Кримського (1890-1941 рр.) : у 2 т. / редкол.: Л. В. Матвєєва, О. Б. Бубенок, О. Д. Василюк ; НАН України; Ін-т сходознавства ім. А. Кримського. Київ : Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 2005. Т. ІІ.

12. Єфремов С. Щоденники. 1923-1929 / Сергій Єфремов ; упоряд. О. І. Путро та ін. ; наук. ред. Е. С. Соловей ; голов. ред. М. І. Цимбалюк. - Київ : газ. "Рада", 1997.

13. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. 1926-2001. Сторінки історії / ред. та упоряд. О. Мишанич ; НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. Київ : Наук. думка, 2003.

14. Листи Володимира Міяковського до Дмитра Багалія / упоряд. Г. Д. Казьмирчука, В. С. Дмитрієва // Декабристи в Україні : дослідження й матеріали. Київ : Ін-т історії України НАН України; Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2005. Т. IV. С. 173-180.

15. Карпінчук Г. Михайло Новицький шевченкознавець : до 125-річчя від дня народження / Г. Карпінчук. Київ : Наук. думка, 2018.

16. Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський : хроніка його життя / О. Кониський ; упоряд., підгот., текстів, передм., приміт., покажч. В. Л. Смілянської. Київ : "Дніпро", 1991.

17. Кравців Б. Шевченкознавство в соцреалістичній дійсності / Б. Кравців // Сучасність. 1961. № 3. С. 3-15.

18. Лист І. Айзенштока до М. Новицького від 3 травня 1924 р. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. - Ф. 1. Од. зб. 273. Арк. 2-2 зв.

19. Лист Д. Багалія до Редакційного Комітету для видання Шевченкових творів при ІІ відділі ВУАН від 31 вересня 1930 р. // ІР НБУВ.

- Ф. 279. Од. зб. 1046. Арк. 8.

20. Лист Д. Багалія до О. Новицького від 12 листопада 1930 р. // ІР НБУВ. Ф. 279. Од. зб. 1080. Арк. 1 зв.

21. Лист О. Дорошкевича до Д. Багалія від 8 квітня 1927 р. // ІР НБУВ. Ф. І. Од. зб. 45729. Арк. 1-2.

22. Лист О. Дорошкевича до Д. Багалія від 17 лютого 1930 р. // ІР НБУВ. Ф. І. Од. зб. 45731. Арк. 5-6.

23. Лист О. Дорошкевича до М. Новицького від 2 квітня 1930 р. // ІР НБУВ. Ф. XXVII. Од. зб. 1445. Арк. 1-1 зв.

24. Лист О. Дорошкевича до Д. Багалія від 26 травня 1930 р. // ІР НБУВ. Ф. І. Од. зб. 45732. Арк. 7-8 зв.

25. Лист О. Дорошкевича до Д. Багалія від 2 листопада 1931 р. // ІР НБУВ. Ф. І. Од. зб. 45733. Арк. 9-10.

26. Лист О. Дорошкевича до М. Плевака від 28 червня 1932 р. // ІР НБУВ. Ф. XXVII. Од. зб. 139. Арк. 1.

27. Лист С. Єфремова до А. Кримського від 1 березня 1926 р. // ІР НБУВ. Ф. Х. Од. зб. 18831. Арк. 1.

28. Лист Інституту української літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР до К. Студинського від 10 березня 1940 р.; машинописна копія // Інститут архівознавства НБУВ. Ф. 268. Оп. 5. Спр. 104. Арк. 1.

29. Лист А. Кримського до Національного музею у Львові від 22 листопада 1927 р.; машинописна копія // Інститут архівознавства НБУВ. - Ф. 268. Оп. 2. Спр. 212. Арк. 1.

30. Лист К. Лазаревської до О. Новицького від 23 жовтня 1929 р. // ІР НБУВ. Ф. 279. Од. зб. 1. Арк. 1 зв.

31. Лист М. Новицького до І. Айзенштока, червень 1925 р. // Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (далі ІЛ). Ф. 182. Архів І. Я. Айзенштока. В опрацюванні. (Далі зазначаємо лише номер цього фонду і аркуші документів). Арк. 1.

32. Лист М. Новицького до І. Айзенштока від 26 липня 1925 р. // ІЛ. - Ф. 182. Арк. 1-2 зв.

33. Лист М. Новицького до І. Айзенштока від 1 листопада 1925 р. // ІЛ. Ф. 182. Арк. 1-2 зв.

34. Лист М. Новицького до І. Айзенштока від 21 вересня 1927 р. // ІЛ. - Ф. 182. Арк. 1-2 зв.

35. Лист М. Новицького до І. Айзенштока, листопад 1927 р. // ІЛ. - Ф. 182. Арк. 1-2 зв.

36. Лист М. Новицького до І. Айзенштока від 24 липня 1928 р. // ІЛ. - Ф. 182. Арк. 1-1 зв.

37. Лист М. Новицького до І. Айзенштока від 29 березня 1930 р. // ІЛ. Ф. 182. Арк. 1-1 зв.

38. Лист М. Новицького до І. Айзенштока від 2 квітня 1931 р. // ІЛ. - Ф. 182. Арк. 1.

39. Лист М. Новицького до М. Плевака від 22 червня 1933 р. // ІР НБУВ. Ф. XXVII. Од. зб. 539. Арк. 1 зв.

40. Лист О. Новицького до Інституту Тараса Шевченка від 9 липня 1931 р., чернетка // ІР НБУВ. Ф. 279. Од. зб. 1046. Арк. 15-16.

41. Лист О. Новицького до А. Кримського від 8 квітня 1930 р., чернетка // ІР НБУВ. Ф. 279. Од. зб. 1046. Арк. 10 зв.

42. Лист О. Новицького до А. Кримського від 9 січня 1931 р., чернетка // ІР НБУВ. Ф. 279. Од. зб. 1046. Арк. 13.

43. Лист О. Новицького до Президії ІІ відділу ВУАН, [поч. 1930-х років], чернетка // ІР НБУВ. Ф. 279. Од. зб. 9. Арк. 6.

44. Лист О. Новицького до Я. Риженка від 19 січня 1929 р., чернетка // ІР НБУВ. Ф. 279. Од. зб. 1046. Арк. 3 зв.

45. Лист О. Новицького до К. Студинського від 3 лютого 1930 р., чернетка // ІР НБУВ. Ф. 279. Од. зб. 130. Арк. 1.

46. Лист О. Новицького до О. Чернявської від 7 січня 1929 р., чернетка // ІР НБУВ. Ф. 279. Од. зб. 1046. Арк. 2 зв.-3.

47. Лист М. Плевака до Є. Шабліовського, [поч. 1930-х років], чернетка // ІР НБУВ. Ф. XXVII. Од. зб. 1218. Арк. 11.

48. Лист П. Руліна до С. Єфремова від 21 серпня 1926 р. // Інститут архівознавства НБУВ. Ф. 257. Оп. 5. Од. зб. 39. Арк. 1-1 зв.

49. Лист М. Слабченка до С. Єфремова від 4 квітня 1927 р. // Інститут архівознавства НБУВ. Ф. 257. Оп. 5. Од. зб. 106. Арк. 1-2.

50. Лист К. Студинського до О. Новицького від 13 лютого 1930 р. // ІР НБУВ. Ф. 279. Од. зб. 1216. Арк. 1.

51. Лист М. Ткаченка до К. Студинського від 30 січня 1940 р. ; машинописна копія // Інститут архівознавства НБУВ. Ф. 268. Оп. 5. - Од. зб. 97. Арк. 1.

52. [Міяковський В.] Проект академічного видання Шевченка 1933 р. // Хроніка-2000 : укр. культуролог. альм. Київ : Фенікс, 2010. - Вип. 4. № 2: Зарубіжне шевченкознавство : з матеріалів УВАН, ч. 2. С. 62-67.

53. Наказ Інституту літератури АН УРСР про створення львівського відділу Інституту від 1 лютого 1940 р. ; машинописна копія // Інститут архівознавства НБУВ. Ф. 268. Оп. 5. Од. зб. 98. Арк. 1-2.

54. Одарченко П. Тарас Шевченко в радянській літературній критиці (1920-1960) / П. Одарченко // Світи Тараса Шевченка : зб. ст. : до 175-річчя з дня народж. поета / [ред. : Л. Залеська-Онишкевич, Л. Рудницький, Б. Певний, Т. Гунчак]. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто ; Львів, 1991. С. 348-409.

55. Павличко С. Моделі шевченкознавства в радянській і нерадянській науці / С. Павличко // Світи Тараса Шевченка: зб. ст. : до 175-річчя з дня народж. поета / ред. : Л. Залеська-Онишкевич, Л. Рудницький, Б. Певний, Т. Гунчак. Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто ; Львів, 1991. С. 335-442.

56. Ходак І. Восьмий том повного зібрання творів Тараса Шевченка : спроба реконструкції проекту (1923-1934) / І. Ходак // Студії мистецтвознавчі. 2011, ч. 2 (34). С. 67-104.

57. Шевченко Т. Повне зібр. тв. : у 12 т. / Тарас Шевченко ; голова редкол. М. Г. Жулинський; НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. - Київ : Наук. думка, 2014. Т. 11: Мистецька спадщина. Живопис і графіка 1857-1861 / упоряд.: І. О. Босої та ін.; ред. тому: Г. А. Скрипник, Д. В. Степовик; НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, Нац. музей Т. Шевченка. 400 с.

Halyna Karpinchuk, PhD (Philol.),

Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, Ukraine

SHEVCHENKO STUDIES QUESTIONS IN THE CORRESPONDENCE OF EMPLOYEES OF THE ALL-UKRAINIAN ACADEMY OF SCIENCES AND THE TARAS SHEVCHENKO INSTITUTE IN THE 1920's-1930's

The article analyzes about 80 letters of Ukrainian scientists of I. Aizenshtok, D. Bagalyi, O. Doroshkevych, S. Yefremov, A. Krymskyi, V. Miiakovskyi, M. and O. Novytski, M. Plevako, P. Rulin and others. They are important source for studying their biographies, clarifying creative intentions and efforts, keep the addressee's mood and their reactions to events or circumstances.

The epistolary expanding the directions of the development of Shevchenko studies in the 1920's and 1930's, the difficulties of organization scientific work in the Kyiv branch of the Taras Shevchenko Institute.

The letters contein new information about the peculiarities of the preparation of the Complete Collected Works of Taras Shevchenko (19271929; 1935-1937). The probable dates of the arrangement of the volumes, the history of the discovery and researching of the letters (vol. 3, 1929) and artistic works (vol. 8, 1932) are writing in letters. For the first time, a review of the fourth volume of the collection (the diary of the poet, 1927) by historian Mykhaylo Slabchenko is published (letter to Serhiy Yefremov dated April 4, 1927).

In particular, the letters supplement information about the publication of a series of memoirs (1930-1931) dedicated to the poet, and "Kobzar" (1931) with illustrations by V. Sedlyar. From a number of ideas of Shevchenko scholars, the correspondence contains evidences about the preparation of the "Dictionary of Shevchenko's Familiars", monographs by M. Novytskyj about the company of mochymords, collections by V. Mijakovskyj about the Cyrylo and Methodius brotherhood, the funeral and reburial of the poet etc. From the letters of M. and O. Nowytski it first became known about the plan of the scientists republish the work of O. Konyskyi "Taras Shevchenko-Hrushivskyi: a chronicle of his life and work" (1898, 1901) at the beginning of 1930's.

In the letters of O. Novytskyi a primary role is assigned to a part of Shevchenko's creativity that was little studied at the time painting, first of all, in mastering the etching technique.

The fact of cultural and political orientation the misunderstanding of Ukraine in the Russian world did not go unnoticed by researchers of Shevchenko's Word (Peter Rulin's letter dated August 21, 1926).

All reviewed letters are stored in Kyiv archives and mostly have not been printed. During the preparation of the article several of them were discribed for the first time and, if necessary, attributed.

Keywords: Shevchenko studies, correspondence, researches of the All-Ukrainian Academy of Sciences and the Taras Shevchenko Institute, 1920-1930s.

Размещено на Allbest.ru