Літературне краєзнавство в естетико-ціннісній парадигмі епохи глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Літературне краєзнавство в естетико-ціннісній парадигмі епохи глобалізації

Расевич Любов Петрівна кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри історії української літератури та компаративістики

м. Кам'янець-Подільський

Анотація

Глобалізація є універсальним процесом у світі, який впливає на всі сектори суспільного буття й визначає численні напрями розвитку людства. Попри те, що глобалізаційний дискурс зосереджується більше на питаннях економічного поступу під ідеєю створення уніфікованого світового ринку, він зачіпає також і нематеріальні сторони існування. Зокрема, становить очевидну загрозу збереженню культурного різноманіття. Цим пояснюється увага до питань підтримки культурної цілісності як на національному, так і на регіональному рівні. Оскільки література є частиною культурної спадщини людства, проблема регіонального фокусу у вивченні художнього слова як ніколи актуальна. Мета статті - здійснити інформаційно-аналітичний огляд проблеми літературного краєзнавства в естетико-ціннісній парадигмі доби інтенсивної глобалізації та світоглядних домінант, які окреслюються під її впливом. У статті підкреслено небезпеку культурної асиміляції внаслідок глобалізації та увагу до краєзнавчого елементу як засобу превентивної боротьби за збереження унікальності кожного історико-культурного регіону. Водночас це дасть змогу вибудувати потужну націєцентричну оптику, якої так потребує українське кризове суспільство. Щойно вивільнившись із лещат радянщини, не позбувшись набутих віками комплексів страждальності, меншовартісності, вторинності, український народ на тлі активної євроінтеграції потрапляє в коло історично сильних народів, які в глобальному культурному вимірі мають визначальний вплив. Усе це становить ще одну асимілятивну загрозу, він якої страждають навіть ті нації, які вже давніше утвердили свою державність. Засилля популярної культури, естетики постмодернізму, світоглядних домінант епохи цифровізації з її технологіями стирання меж між людьми й цілими націями є тими тенденціями під парасольковим терміном глобалізації, які лише загострюють назрілий конфлікт. Вивчення літератури рідного краю та загалом регіональний підхід до навчання української літератури є оптимальним рішенням у боротьбі за самодостатність та входження до спільноти європейських народів на рівних правах. Окрім того, література рідного краю становить фундамент для вибудови загальнонаціональної картини літературного розвою, а регіональний підхід у її навчанні історії української літератури створює необхідний контекст для глибшого пізнання літературного твору й особистості митця. Подальші дослідження з теми доречно організувати в практичному напрямі регіональних літературознавчих студій (у філологічній та методичній площинах).

Ключові слова: література рідного краю, регіональне літературознавство, методика навчання літератури, глобалізація, культурна асиміляція, націєцентрична оптика, культурна самобутність регіону.

Abstract

Rasevych Liubov Petrivna PhD in Philology, senior lecturer of the Department of History of Ukrainian Literature and Comparative Studies, Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University, Kamianets-Podilskyi

LITERARY REGIONAL STUDIES IN THE AESTHETIC AND VALUE PARADIGM OF THE ERA OF GLOBALIZATION

Globalization is a universal process in the world that affects all sectors of social life and determines numerous directions of human development. Despite the fact that the globalization discourse focuses more on the issues of economic progress under the idea of creating a unified world market, it also affects the immaterial aspects of existence. In particular, it poses an obvious threat to the preservation of cultural diversity. This explains the attention to issues of maintaining cultural integrity both at the national and regional levels. Since literature is part of the cultural heritage of mankind, the problem of regional focus in the study of the artistic word is more relevant than ever. The purpose of the article is to carry out an informational and analytical review of the problem of literary regional studies in the aesthetic and value paradigm of the era of intense globalization and worldview dominants, which are outlined under its influence. The article emphasizes the danger of cultural assimilation due to globalization and attention to the element of local history as a means of preventive struggle to preserve the uniqueness of each historical and cultural region. At the same time, this will make it possible to build a powerful nation-centric lens, which is so badly needed by the Ukrainian crisis society. Having just freed itself from the vices of the Soviet Union, without getting rid of the complexes of suffering, inferiority, and secondaryness acquired over the years, the Ukrainian people, against the background of active European integration, fall into the circle of historically strong nations that have a decisive influence in the global cultural dimension. All this constitutes another assimilative threat, from which even those nations that have long established their statehood suffer. The influence of popular culture, the aesthetics of postmodernism, the worldview dominants of the era of digitalization with its technologies of erasing the boundaries between people and entire nations are the trends under the umbrella term of globalization, which only exacerbate the brewing conflict. The study of the literature of one's native land and, in general, a regional approach to the study of Ukrainian literature is the optimal solution in the struggle for self-sufficiency and entry into the community of European nations on equal rights. In addition, the literature of the native region is the foundation for building a national picture of literary development, and the regional approach in its study creates the necessary context for a deeper understanding of the literary work and the personality of the artist. Further research on the topic should be organized in the practical direction of regional literary studies (in the philological and methodological fields).

Keywords: literature of the native region, regional literary studies, method of teaching literature, globalization, cultural assimilation, nationcentric optics, cultural identity of the region.

Постановлення проблеми

Епоха глобалізації з її масштабними світоглядними горизонтами зміщує фокус уваги з регіональних аспектів на світові, часом нехтуючи не тільки локальними, але й національними вимірами буття. Наприклад, традиційні огляди найкращих книг, картин, музичних творів тощо усіх часів (на кшталт Greatest of All Time Hot 100 Songs від Billboard, 100 Most Famous Paintings In The World [Masterpieces Of Art] від ATX Fine Arts, The top 100 books of all time від авторитетного ресурсу The Guardian) навряд чи згадають бодай одного українського митця. Це може наштовхнути на хибне враження, наче в Україні не було жодного достойного діяча культури, твір якого претендував би на високу номінацію в TOP. Однак у всіх цих західних рейтингах, як правило, чільну роль відіграє маркетинг та авторитетність нації. Натомість українські автори, які в умовах бездержавності й репресій об'єктивно не могли заявляти про себе сповна, часто опиняються десь на маргінезі, якщо розглядати надбання культури крізь глобалізовану оптику. Так із різними сферами буття думки й таланту.

Отже, глобальний фокус загрожує нівелюванню національних цінностей. Але особливо небезпечно це для нівелювання цінностей регіональних, оскільки для світогляду та автентичної ціннісної парадигми українців значення малої батьківщини споконвіку було непроминальним. Натомість поступовий вихід України на світові горизонти міждержавних зв'язків у цифровізованому та глобалізованому світі становить реальну загрозу девальвації зв'язку з рідною землею. Наслідком цього є негативне розуміння провінціалізму, який, на думку Ю. Георгієвського, ховається в аспекті нерозуміння своїх національних інтересів і досягнень, бракові захисту й розбудови національних елементів, наданні переваги запозиченому, що часто автоматично оцінюється як «краще» [2].

Глобалізація набирає обертів поступово: спершу втрачається чіткість регіональної оптики, а далі й національної. Однак для повноти розуміння «Я» людині важливо усвідомлювати себе повноцінно в межах сім'ї, кола близького оточення, населеного пункту, вихідцем із якого вона є та умови життя в якому неминуче впливають на особистісне формування індивіда, далі - регіону (області), історико- географічної області (напр., Поділля, Слобожанщини, Полісся тощо) і т. д. Такий індуктивний спосіб самоідентифікації дає змогу вибудовувати цілісну ціннісно-світоглядну парадигму, яка є оптимальною для самодостатності всіх ланок.

Дослідники наслідків глобалізації вже звітують про негативний вплив на країни, що перебувають у статусі таких, що розвиваються. Не маючи достатньо сили й авторитету для боротьби за власне культурне розмаїття, вони ризикують втратити свою ідентичність, потрапивши під агресивну й згубну риторику на кшталт TOP-100, де чільні позиції в мистецьких рейтингах посідають представники історично сильних та економічно успішних країн. У такий спосіб губиться цінність не те що регіонального, етнічного компонента, а навіть національного.

Окреслений контекст акцентує важливість теми звернення до краєзнавчих студій, зокрема у галузі літератури, з метою підкреслити важливість збереження ідентичності краєзнавчого культурного виміру, що наразі перебуває під загрозою знецінення або обмеження увагою під впливом світоглядно-ціннісних аберації епохи глобалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Глобалізація є наслідком низки процесів у світі - як історичного, так і соціального характеру [11; 19]. Зокрема, глобалізації сприяє засилля інтернету, електронна комунікація, засоби масової інформації (телебачення, радіо, кіно), міжнародний бізнес, а також надшвидка науково-технічна еволюція. Інтеграція руйнує фізичні кордони між людьми, державами. Основним механізмом, за допомогою якого культури стають схожими одна на одну, є феномен культурної дифузії, або поширення єдиних міжкультурних стандартів. Фактори, які сприяють глобалізації, охоплюють дедалі більш складні комунікаційні й транспортні технології та послуги, масову міграцію людей, високий рівень економічної діяльності, який переріс національні ринки через промислові об'єднання та комерційні угруповання, котрі перетинають національні кордони, а також міжнародні угоди, які зменшують витрати на ведення бізнесу в іноземних країнах [20]. Ці об'єктивні процеси суттєво змінюють спосіб мислення, тому трансформують і світоглядні засади, котрі на догоду глобальному легко нехтують локальним.

Енциклопедія Britannica містить інформацію про виникнення внаслідок цього глобальних субкультур (англ. global subcultures) [20]. Одна з таких субкультур складається з «космополітів» (англ. cosmopolitans) - у відповідь на згубні наслідки глобалізації її члени підкреслюють свою інтелектуальну вдячність місцевій культурі. Як зазначив шведський антрополог Ульф Ганнерц, ця група відстоює погляд на глобальну культуру, що базується не на «тиражуванні одноманітності», а на «організації різноманітності» [20]. Часто пропагують цю точку зору неурядові організації (НУО), котрі докладають зусиль для збереження культурних традицій у країнах, що розвиваються. На початку 21-го століття такі інституції, як Cultural Survival і подібні, глобалізували рух за збереження корінних культур світу. На тлі існування таких рухів підкреслюється актуальність проблем збереження культурних надбань націй та історико-культурних регіонів. Тому в цей контекст органічно вписується і проблема краєзнавства. Аксіоматичним є те, що в разі ігнорування регіональної візії культурного розвитку, нехтування потребами вивчати культуру рідного краю, популяризувати її, розуміти її значення в контексті загальнонаціональних культурних здобутків та навіть у контексті глобальних синхронних і діахронних тенденцій культурного (у фокусі поточної розвідки - літературного) розвитку.

Проблема ускладнюється ще й тим, що культура в сучасному потрактуванні переважно більше не сприймається як система знань, успадкована від предків. У результаті цього багато соціологів зараз розглядає культуру як набір ідей, атрибутів і очікувань, які змінюються, коли люди реагують на пертурбації обставин [13, с. 191; 20]. Таке розуміння шкодить краєзнавчому підходу до вивчення культурних явищ, оскільки краєзнавчий аспект у своїй основі має глибинну орієнтацію на те архетипне, що знаменувала собою та чи та місцевість, починаючи ще з фольклорної спадщини, яка водночас стала підґрунтям для розвитку індивідуально-авторської творчості в окремо взятому культурно-історичному регіоні.

Натомість є й думки науковців, які вказують на ефемерність терміна й самого концепту «глобальна культура», якщо враховувати силу місцевих культур [10; 14]. Утім, більшість науковців, особливо тих, котрі не представляють провідні нації світу, надто західноєвропейські чи американські, акцентують на глобалізації як загрозі втрати культурної ідентичності. Молоде покоління унаслідок того, що сучасна культура дедалі більше обслуговує й відображає сферу глобалізованого бізнесу, стає часто просто безликим. Потенційна втрата культурної ідентичності полягає в зростанні загрози асиміляції - поглинання однієї культури іншою, розчинення культурної меншості в культурі великих націй світу, нехтування батьківською культурою під впливом масової міграції, що особливо актуально для сьогочасної України. Збереження культурної ідентичності в сучасному суспільстві може оцінюватися як найвище досягнення цивілізації у протистоянні знеособленню [16, с. 8-12.]. Це можливо реалізувати через дотримання принципів недоторканності й збереження ієрархічності культури від її регіональних до глобальних вимірів. Такий алгоритм можливо реалізувати тільки через посилену увагу до краєзнавчих студій.

Аспектом такого алгоритму є вивчення літератури рідного краю [9]. Одне з визначень трактує літературу рідного краю як форму культурного продукту, створеного групою людей на певній території для вибудови її самобутнього характеру. Регіональна література відіграє значну роль у формуванні самоідентифікації здобувачів освіти, особливо в сучасну цифрову епоху, оскільки швидкий розвиток технологій може вплинути на культуру та спосіб існування регіональної літератури, яка розвивалася в попередніх суспільствах. У дослідженні Ш. Ананда та ін. через використання дескриптивного якісного методу вивчають роль літературного краєзнавства якраз у парадигмі загроз епохи цифровізації [9]. З'ясовується, що існування регіональної літератури в нинішню цифрову епоху є важливим для формування національного характеру особистості на етапі її становлення. Натомість регіональна література є способом формування самодостатнього мислення учня / студента, який ідентифікує себе в регіональному, національному, світовому вимірах. Цікаво, що вказана проблема окреслюється в синтезі з проблемою збереження регіональних особливостей національної мови, тобто так актуалізується питання підтримки локальної словесності й на рівні збереження діалектів, і на дотичному рівні художньої літературної творчості.

Регіональна література є відображенням соціокультурного стану народу, тому вона потребує збереження. Брак усвідомлення важливості регіональної літератури в епоху цифрових технологій стає дедалі більш поширеним явищем серед представників країн, що розвиваються [17, с. 1-3]. До переліку таких країн, відповідно до останніх висновків Міжнародного Валютного Фонду та експертів Організації Об'єднаних Націй, належить також Україна. Тому необхідно пробуджувати в українських учнів бажання розвивати предметний інтерес до регіональних літературних цінностей та краєзнавства загалом. Цьому сприятиме аксіоматичне розуміння того, що краєзнавчий аспект посилює глибинність артефакту культури, будучи його контекстом і передісторією, принаймні додатковим вектором для інтерпретації реципієнтом [12].

Автори, у творчості яких тією чи іншою мірою віддзеркалюється життя місцевої спільноти, дають змогу автентично вивести свій населений пункт чи район на ширші орбіти. Ці автори мають життєвий досвід у своїх громадах і глибоко розуміють культуру, виклики, переваги й недоліки, фундаментальні підвалини світобачення, які роблять їх унікальними. Це додаткове розуміння означає, що автори можуть представляти свої спільноти зі здоровим поєднанням поваги та критики, зображуючи персонажів із тією складністю, на яку вони заслуговують. Особливо для юних читачів книжки, написані місцевими авторами, дія яких відбувається в місцевих громадах, є люстром їхнього власного життєвого досвіду. Ці книжки дають можливість учням налагодити зв'язки як із собою, так і з найближчим оточенням.

Книги, написані місцевими авторами, як правило, школярам цікаво читати. Це пробуджує додатковий інтерес до художнього слова через такі прості механізми, як дати змогу впізнати назву знайомої вулиці, посміятися над жартом, який зрозуміли б лише місцеві жителі, або уявити особливу їжу, унікальну для околиць []. Особливе надбання полягає в тому, що учні розуміють цінність, самодостатність свого регіону й себе як його представника через усвідомлення того, що такий локальний фокус вартий того, аби про це писалося в літературному творі (героєм/прототипом якого може стати будь-хто поблизу, а не лише, скажімо, хлопчик із овіяних для дітей раннього віку величчю й загадковістю країн на кшталт США, Канади, Франції тощо). літературний краєзнавство естетичний ціннісний

З українських дослідників питання літературного краєзнавства розробляють В. О. Самелюк, В. Т. Поліщук, Н. І. Козороз, Г. Білавич, Т. Данилюк, Г. Райбедюк та ін. У нещодавніх публікаціях зазначених авторів літературне краєзнавство окреслюється як елемент національної системи виховання [1, с. 17-22; 5], інструмент подолання сучасної кризи літературної освіти та виразник провідних тенденцій гуманістичної теорії особистості [7, С. 112-120], комплексна наукова й науково-педагогічна проблема [8, с. 300]. Однак у згаданих працях не зачіпається питання літературно-краєзнавчого спектру в парадигмі викликів епохи глобалізації.

Метою статті є інформаційно-аналітичний огляд проблеми літературного краєзнавства в естетико-ціннісній парадигмі доби інтенсивної глобалізації та світоглядних домінант, які під її впливом окреслюються.

Теоретично очікується, що поточна студія стане сходинкою для розвитку критичної ідеї в місії навчання нових поколінь сильної української нації, у якій цінується внесок кожного історико- культурного регіону в розбудову націєцентричної оптики, основаної на фундаменті культурно самодостатніх регіональних цінностей, які теж не йдуть урозріз із національними ідеями, а, навпаки, їх живлять. Націєцентрична оптика в нашому баченні дає змогу не тільки зберегти, але, власне, виробити українцям власну національну ідентичність на основі ідентичності регіональної (на противагу розмитості й безликості регіональних вимірів буття країни). Така модель національного є ефективним інструментом у протистоянні асимілятивним культурним процесам епохи глобалізації.

Практична користь розвідки полягає в тому, що основні її тези є обов'язковим змістово-формувальним елементом алгоритму побудови й категоризації літературно-краєзнавчих занять у закладах освіти України, зокрема у шкільних.

Виклад основного матеріалу

У чинному Законі «Про освіту» сказано, що «освіта - основа інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорука розвитку суспільства, об'єднаного спільними цінностями і культурою, та держави» [6]. Оскільки, як стверджував ще Г. Сковорода, «усе невидиме сильніше за видиме, і видиме залежить від невидимого», основою потужності держави є сила національного виховання. Водночас національне виховання не може бути відірваним від знань і усвідомлення місця свого рідного краю в системі національних знань і здобутків.

Нехтування краєзнавчим виміром пізнання під впливом глобалізаційних тенденцій, естетики масової культури та постмодернізму з його палімпсестовістю, пастишем є надто небезпечним для освітніх систем на кшталт української. Мається на увазі й так загострений і плеканий роками поневолення комплекс меншовартості українців, домінування якого вплинуло на формування так званого страждального модусу бачення світу (за визначенням О. Забужко [4]). Посттравматичний синдром, який притаманний українській нації сьогодення, не залікувавшись після геноциду та репресії радянської доби, потрапляє в лещата глобалізації, де в осередку великих націй світу і одвічних ТОП-100, авторитетних рейтингів, як правило, немає місця представникам країн, котрим історично пощастило менше.

Наприклад, у вже згадуваному у вступі літературному рейтингу The top 100 books of all time (сформованого The Guardian) представлено аж 10 творів московитських авторів і натомість жодного українського. Такий ракурс оцінювання здобутків націй є не тільки необ'єктивним, але навіть шкідливим. Згідно з цим можна виправдати культуру агресора, далі залишати її в українських програмах з вивчення надбань світової літератури, натомість нехтуючи своїм, національним. Уже не говорячи про локальний, краєзнавчий вимір літературного буття, що є підґрунтям для національного виміру культури, зокрема літературної творчості. Фокус глобалізації в культурі часто є інструментом технології приниження, елементом колоніального дискурсу, якого українцям, навпаки, треба позбуватися в плеканні ідеї вибудувати власну потужну національну оптику [4]. Так само небезпечним у руслі впливів глобалізації на руйнування націєцентричної оптики питання позичених дискурсів. Нехтування своїм власним заради того, що поціновується світом, є актом переваги позичених дискурсів. Зворотним полюсом цього є увага до локального, того, чим культурно багатий рідний край. Саме тому краєзнавчий вимір культурної, зокрема літературної, проблематики, вважаємо дієвим інструментом боротьби за формування національної оптики та протистояння засиллю культури глобалізації.

Так, у Типовій освітній програмі (згідно з наказом МОН від 19.02.2021 р. № 235 «Про затвердження типової освітньої програми для 5-9 класів закладів загальної середньої освіти») у класах, що є пілотними у впровадженні стандартів НУШ (тобто теперішні 5 - 6 класи) передбачається по 70 навчальних годин на рік для вивчення курсу української літератури, що еквівалентно 2 годинам на тиждень. У межах цього на вивчення літератури рідного краю відводиться усього 2 год. Утім, такий брак часу на пізнання краєзнавчої літературної компоненти частково можна компенсувати наявними 4 резервними годинами, які, як передбачено, учитель має право використати відповідно до навчальної ситуації, беручи до уваги читацькі й пізнавальні інтереси школярів. Тобто теоретично усі їх або принаймні частину можна теж виділити на вивчення літератури рідного краю.

В актуальному потрактуванні літературного краєзнавства, яке обстоюється в поточній вступній статті до запланованого циклу літературних регіональних студій, принциповим є усвідомлення того, що воно не обмежується винятково пізнанням художніх творів авторів, які творили чи творять, проживаючи на території, що є рідною для учнів. Вважаємо за потрібне впроваджування регіонального підходу до вивчення літератури (термін відповідає міжнародному the regional approach to literature - George R. Stewart [18, c. 370]) наскрізно. Тобто у вивченні творчості письменника окремо звертати увагу на те, представником якого історико-культурного регіону України він є, як обставини життя в тій чи тій місцевості могли вплинути на формування індивідуально-авторського світогляду, як стали передумовами для формування його творчих візій, як сприяли чи заважали виходу на загальнонаціональну та світову орбіти визнання тощо. Звісно, згадка про місце народження автора, як правило, є в кожному біографічному огляді до літературного твору, однак ми наполягаємо на тому, аби регіональний підхід був глибшим, аніж побіжна згадка про місце народження, навчання, творчого становлення тощо.

Таку систему потрібних координат легко продемонструвати роздумами Василя Голобородька про сутність концепту рідного краю: «Ви знаєте, рідним домом для мене була батьківська хата, де я народився та прожив більшу частину свого життя. Але поступово, з роками, він ставав дедалі більш чужим: померли батьки, стали відходити старші брати й сестри, сусіди, знайомі, односельці... Село заселялося чужими людьми... І я в рідному селі став чужинцем. Нові поселенці навіть могли мене в очі називати ,,бандерою“... Але зі мною залишалися мої спогади, книжки, які всупереч усьому робили місце мого проживання рідним домом. Так само було і в Луганську, який я ніколи не вважав своїм рідним містом: таке ж чуже оточення, невелике україномовне гетто, яке не могло виховати у мене відчуття рідного середовища, та й прозивання ,,бандера“ чув і тут...» [3]. Оскільки творчість поета-лауреата Шевченківської премії вивчається у 10-му класі, навіть на такій короткій, але дуже глибокій і вистражданій цитаті можна вибудувати цілу концепцію виховання патріотичних почуттів до рідного краю й осягнути трагедію людини чи не байронічного зразка, що вона цей рідний край одвічно шукає й не знаходить.

У руслі заданої теми дотичним постає інше питання: чи можна стверджувати, що країнознавча компетентність (англ. regional studies competence) сформована, якщо випускник педагогічної спеціальності не може представити свою малу батьківщину в діалозі культур?! Питання не є риторичним, а відповідь на нього не означає нехтування краєзнавчим підходом. Навпаки, майбутній учитель української літератури має бути готовим не тільки знати літературу рідного краю чи розуміти принципи краєзнавчого аспекту пізнання літератури (на той випадок, якщо доведеться працювати в іншому регіоні держави, а отже, самостійно здобувати знання про актуальний локальний вимір літератури) як деяку замкнену систему, а вміти встановлювати належні специфічні й узагальнювальні зв'язки як з національними літературними обріями, так і світовими. Це буде прогнозовано оптимальний варіант координації літературного краєзнавства з процесами глобалізації, які так чи інакше все одно визначають культурні тренди сучасності.

Висновки

Беручи до уваги легкість, із якою люди можуть отримувати доступ до інформації та обмінюватися нею в цифрову еру, використання регіональної літератури стає дедалі більш маргіналізованим. За проаналізованих умов, коли виникає потреба протистояти глобалізації через плекання регіонального та національного елементів, зокрема у сфері літературної творчості, тенденцію посилення глобалізації та технологічного прогресу слід використати для розробки шляхів чи способів збереження, захисту й відродження регіональної словесної творчості. Через вебмережу регіональна література та наука про неї може розвиватися в руслі цифрової літератури та літетаратурно-критичних студій і загалом різноманітної джерельної бази для вивчення словесності регіону.

Регіональна література зберігає культурні скарби краю. За допомогою регіональної літератури здобувачі освіти можуть дізнатися про культурні форми, що побутували й представлені в конкретній місцевості, осягнути культурне минуле, теперішнє та майбутні перспективи. Цифрова ера спонукає шукати спосіб опору глобальній культурі під загрозою розчинення, асиміляції власної національної та регіонально-культурної ідентичності. Регіональна література може зміцнити національну ідентичність учня, щоб учні могли протистояти всім викликам у майбутньому.

Подальші дослідження з теми доцільно організувати більш предметно - через репрезентацію алгоритму практичної реалізації ідей, висловлених у поточній розвідці.

Література

1. Білавич Г., Данилюк Т. Шкільне літературне краєзнавство як актуальна науково-педагогічна проблема сьогодення. Молодь і ринок. 2017. № 11. С. 17-22.

2. Георгієвський Ю. Що таке сучасний український «провінціалізм»? Українська правда. 13 червня 2018.

3. Голобородько В. «Нам нема місця на своїй землі». UAHistory. 2022.

4. Забужко О. Оптимізм української історії. Омріяна та вистраждана Незалежність України. Лекція, прочитана на фестивалі «Книжковий Арсенал» влітку 2021 року.

5. Козороз Н. І. Формування загальнолюдських і національних цінностей учнів шляхом літературного краєзнавства. Великі Будища, 2022. 164 с.

6. Про освіту : Закон України від 05.09.2017 № 2145 -VTTT.

7. Райбедюк Г. Системний підхід до використання джерел літературного краєзнавства в умовах кризи сучасної літературної освіти в Україні. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету : збірник наукових праць. Серія: Педагогічні науки. 2020. Вип. 49. С. 112-120.

8. Самелюк В. О., Поліщук, В. Т. Літературне краєзнавство як наукова й навчально-методична проблема. Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук у дослідженнях молодих учених «Родзинка-2019»/ХХІ Всеукраїнська наукова конференція молодих учених. 2019. С. 300-301.

9. Ananda S. R., Symphony M. B., Kinani L., Surga B. P. B., Pandin M. G. R. Regional literature as the foundation of student's character in the digitalization era. 2021.

10. De Gree A. The myth of global culture. The Culture Crush.

11. Drew C. Cultural Globalization (Examples, Pros, Cons) - AP Human Geo. January 18, 2023. Helpful Professor.

12. Jolley E. The importance of local in literature. 2013.

13. Lang R. «Culture strikes back!» Some reasons for the persistence and increasing importance of local cultures in times of globalization. Journal of East European Management Studies. 2008. № 13(3). P. 191.

14. Pagel M. Does globalization mean we will become one culture? BBC. 2014.

15. Pannell Ch. Local authors, local stories: The benefits of reading #OwnVoices authors who share your community. Reading Partners. 2015.

16. Raikhan S., Moldakhmet M., Ryskeldy M., Alua M. The interaction of globalization and culture in the modern world. Procedia-Social and Behavioral Sciences. 2014. Vol. 122. P. 8-12.

17. Sabira P.E., Pandin M.G.R. The Importance of Multicultural Education as a Moral Improvement of the Nation. Preprints. 2021. Vol. 1. P. 1-3.

18. Stewart G. R. The regional approach to literature. College English. 1948. Vol. 9(7). P. 370-375.

19. Viader, J. K. Globalization and Its Impact on Indigenous Cultures. Lead the Change. A Resource for Aspiring Leaders in Sustainability. 2023.

20. Watson J. L. Cultural globalization. Encyclopedia Britannica. 2022, December 5.

References

1. Bilavych, H., & Danylyuk, T. (2017). Shkil'ne literaturne krayeznavstvo yak aktual'na naukovo-pedahohichna problema s'ohodennya [School literary local studies as an actual scientific and pedagogical problem of today]. Molod' i rynok - Youth and market, 11, 17-22. [in Ukrainian].

2. Heorhiyevs'kyy, Y. U. Shcho take suchasnyy ukrayins'kyy "provintsializm"? [What is modern Ukrainian “provincialism”] Ukrayins'ka Pravda - Ukrainian truth. 13 chervnya 2018.

3. Holoborod'ko, V. (2022). «Nam nema mistsya na svoyiy zemli» [“We have no place on our land”]. UAHistory.

4. Zabuzhko, O. optymizm ukrayins'koyi istoriyi. Omriyana ta vystrazhdana Nezalezhnist' Ukrayiny. Lektsiya, prochytana na festyvali «Knyzhkovyy Arsenal» vlitku 2021 roku [Optimism of Ukrainian history. The dreamed and suffered Independence of Ukraine. A lecture delivered at the Book Arsenal festival in the summer of 2021].

5. Kozoroz, N. I. (2022). Formuvannya zahal'nolyuds'kykh i natsional'nykh tsinnostey uchniv shlyakhom literaturnoho krayeznavstva [Formation of universal and national values of students through literary local studies]. Velyki Budyshcha, 2022. 164 s. [in Ukrainian].

6. Pro osvitu : Zakon Ukrayiny vid 05.09.2017 № 2145-VIII [On education: Law of Ukraine dated September 5, 2017 No. 2145-VIII]. (2017).

7. Raybedyuk, H. (2020). Systemnyy pidkhid do vykorystannya dzherel literaturnoho krayeznavstva v umovakh kryzy suchasnoyi literaturnoyi osvity v Ukrayini. Naukovyy visnyk Izmayil's'koho derzhavnoho humanitarnoho universytetu : zbirnyk naukovykh prats'. Seriya: Pedahohichni nauky - Scientific Bulletin of the Izmail State Humanitarian University: a collection of scientific works. Series: Pedagogical sciences, 49, 112-120. [in Ukrainian].

8. Samelyuk, V. O., & Polishchuk, V. T. (2019). Literaturne krayeznavstvo yak naukova y navchal'no-metodychna problema. Aktual'ni problemy pryrodnychykh i humanitarnykh nauk u doslidzhennyakh molodykh uchenykh «Rodzynka-2019»/XXI Vseukrayins'ka naukova konferentsiya molodykh uchenykh - (pp. 300-301). [in Ukrainian].

9. Ananda, S. R., Symphony, M. B., Kinani, L., Surga, B. P. B., & Pandin, M. G. R. (2021). Regional literature as the foundation of student's character in the digitalization era.

10. De Gree, A. (n/d). The myth of global culture. The Culture Crush.

11. Drew, C. (January 18, 2023). Cultural Globalization (Examples, Pros, Cons) - AP Human Geo. Helpful Professor.

12. Jolley, E. (2013). The importance of local in literature.

13. Lang, R. (2008). “Culture strikes back!” Some reasons for the persistence and increasing importance of local cultures in times of globalisation. Journal of East European Management Studies, 13(3), 191.

14. Pagel, M. (2014). Does globalization mean we will become one culture? BBC.

15. Pannell, Ch. (2015). Local authors, local stories: The benefits of reading #OwnVoices authors who share your community. Reading Partners.

16. Raikhan, S., Moldakhmet, M., Ryskeldy, M., & Alua, M. (2014). The interaction of globalization and culture in the modern world. Procedia-Social and Behavioral Sciences, 122, 8-12.

17. 17.Sabira, P.E., Pandin, M.G.R. 2021.The Importance of Multicultural Education as a Moral Improvement of The Nation, 1, 1-3.

18. Stewart, G. R. (1948). The regional approach to literature. College English, 9(7), 370-375.

19. Viader, J. K. (2023). Globalization and Its Impact on Indigenous Cultures. Lead the Change. A Resource for Aspiring Leaders in Sustainability.

20. Watson, J. L. (2022, December 5). Cultural globalization. Encyclopedia Britannica.

Размещено на Allbest.ru