Тінь Бродського над імперією Пєлєвіна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна (майдан Свободи, 4, м. Харків, 61022, Україна)

Кафедра історії російської літератури

Тінь Бродського над імперією Пєлєвіна

Євген Анатолійович Маханьков

кандидат філологічних наук, старший викладач

Тетяна Володимирівна Склярова

кандидат філологічних наук, доцент

Анотація

творчість пєлєвін бродський мова

Як неодноразово відзначалося дослідниками, однією з найважливіших категорій художньо-естетичної системи Й. Бродського є категорія мови. У низці поетичних текстів, статей та есе поет розмірковує про роль мови в житті людини й особливо - поета, про глибинний взаємозв'язок мови та мислення й приходить до сприйняття її як позачасової, позапросторової, метафізичної величини. Проблема мови як особливої знаково-конвенційної системи, що виступає посередником між суб'єктом і світом, займає значне місце у творчості В. Пєлєвіна. Як видається, чітко і гостро вона поставлена в кількох романах письменника, у тому числі в так званій вампірській дилогії, сюжет якої розгортається як буквальна реалізація думки Бродського про те, що людина - це засіб мови для продовження свого існування. Як показує аналіз, найбільш виразні паралелі виявляє зіставлення вампірської дилогії з конкретним текстом Бродського - «Разговором с небожителем». Як видається, «Empire V» і «Batman Apollo» можуть бути прочитані як перекладення сюжету «Разговора с небожителем» у формі роману. При цьому в пєлєвінській дилогії відтворено центральні образи, колізії та мотиви вірша Бродського. Центральним для обох текстів є образ миші-мови. При цьому як у поетичному всесвіті Бродського, так і в пєлєвінських романах образ миші безпосередньо пов'язаний з мовою та поезією.

Як показує аналіз, можна говорити про те, що Пєлєвіна очевидно приваблює концепція мови Бродського, а також деякі аспекти взаємовідносин мови і людини, людини і бога, реалізовані в його поезії, що пояснює послідовне звернення до «Разговора с небожителем» при створенні вампірської дилогії. Однак якщо в текстах Бродського здавалося б гранично віддалені один від одного полюси мають тенденцію зближуватися до повного нерозрізнення, то бінарність мови та істини у всесвіті Пєлєвіна жорстко задана та нерухома. Можливо, саме це не дає змоги письменнику перетнути «останню заставу».

Ключові слова: концепція мови, інтертекст, Бродський, вампірська дилогія

Однією з центральних категорій художньо-естетичної системи Й. Бродського є категорія мови. У низці поетичних текстів, статей та есе поет розмірковує про роль мови в житті людини й особливо - поета, про глибинний взаємозв'язок мови та мислення й приходить до сприйняття її як позачасової, позапросторової, метафізичної величини: «...поэзия на самом деле не область литературы, не форма искусства, не развлечение и не форма отдыха - это цель человека как биологического вида. Люди, которые занимаются поэзией, - наиболее совершенные в биологическом отношении образцы человеческого рода. Язык - это важнее, чем Бог, важнее, чем природа, важнее, чем что бы то ни было иное, для нас как биологического вида» [3].

Проблема мови як особливої знаково-конвенційної системи, що виступає посередником між суб'єктом і світом, займає дуже значне, якщо не головне, місце у творчості В. Пєлєвіна. Як видається, чітко й гостро вона поставлена в низці романів письменника, у тому числі в так званій вампірській дилогії, сюжет якої розгортається як буквальна реалізація думки Бродського про те, що людина - це засіб мови до продовження свого існування. Виявлення та детальний аналіз найбільш суттєвих посилань до творів Бродського дозволять встановити рівень актуальності його поетичної спадщини для творчості Пєлєвіна.

Романи «Empire V» (2006) та «Batman Apollo» (2013) складають вампірську дилогію, що презентує авторський міф, згідно з яким найвищою расою на Землі є вампіри. У центрі космогонічного міфу Пєлєвіна знаходиться Велика Миша - давня безсмертна істота. Вона асоціюється з Деревом Життя, а «человеческая нация со своим языком и культурой образуется там, где есть такое древо» [8, с. 206]. Сутністю Великої Миші є «язык» - жива істота найвищої природи. «Язык» живе не лише у Великій Миші, а й у вампірах. Саме «язык» робить людину вампіром, він безсмертний та переходить від одного вампіра до іншого, але здатний існувати тільки в симбіозі з тілом людини. Підпорядкованість людського аспекту особистості вампіра «языку» демонструється у романі за допомогою наскрізного образу - вершника на коні, де у ролі вершника виступає «язык». Як видається, така картина світу може бути наочною ілюстрацією до ідеї Бродського про мову як вищу творчу силу: «Поэт есть средство существования языка» [1]. Слід зазначити, що саме після того, як «язык» обирає головного персонажа Раму в якості свого наступного носія, у героя проявляється творче начало, нехай і у вкрай специфічних умовах (народження поетичного тексту провокується прийняттям спеціального препарату).

Як показує аналіз, найбільш виразні паралелі виявляє зіставлення вампірської дилогії з конкретним текстом Бродського - «Разговором с небожителем». Видається, що «Empire V» і «Batman Apollo» можуть бути прочитані як дуже вільне перекладення сюжету «Разговора с небожителем» у формі роману. При цьому в пєлєвінській дилогії досить точно й послідовно відтворено центральні образи, колізії та мотиви вірша Бродського. Розглянемо найпоказовіші з них.

Обидва тексти, поетичний та епічний, відкриває образ миші-«языка». У поетичному всесвіті Бродського, як і в пєлєвінських романах, образ миші безпосередньо пов'язаний з мовою та поезією. А. Ранчин зазначає, що миша у Бродського «субститут или метафорическое обозначение поэтического “Я”» [11].

І. Служевська підкреслює самостійність образа миші у творчості поета: «Главное в нем - тайное слияние с языком. Для Бродского мыши - подпольная суть языка, его вечная неистребимая сила» [12]. Як бачимо, у дилогії Пєлєвіна «тайное слияние» миші з мовою виходить на поверхню сюжету. Звернімо увагу на ще одну специфічну особливість миші-«язьіка» у Бродського та Пєлєвіна. А. Ранчин зазначає, що, посилаючись на усний коментар Бродського, Л. Лосєв казав, що слово «грядущее» асоціювалося у поета с «грызущее» - «поэтому мыши, грызуны, и выбегают на это слово» [11]. З прийдешнім пов'язані й миші Пєлєвіна: вампіру Рамі під час прийому баблоса вдається побачити майбутнє; мають доступ до інформації про майбутнє деякі вампіри-пірначі, а найвеличніший представник класу undead «Великий Вампір» бачить майбутнє всього людства.

Проте функції миші-«языка» у творчості Бродського та Пєлєвіна дещо різні. На думку І. Служевської, у Бродського миша - «единственное существо, способное противостоять давлению государства и мироздания» [12]. У всесвіті Пєлєвіна встановлюється зворотна залежність: не миша протистоїть тиску зовнішніх обставин, а саме вона і створює фабрику болю. Велика Миша і вампіри жорстко контролюють усі сфери людського життя з єдиною метою - отримати максимальну кількість баблоса, що є концентратом людського страждання. Розмірковуючи про залежність поета від мови, Бродський відзначав, що «зависимость эта - абсолютная, деспотическая, но она же и раскрепощает» [1]. Однак у вампірській дилогії реалізована лише одна частина цієї формули, а друга - про вивільнення - не лише вилучена, але спростовується всім перебігом оповіді. Як видається, послідовна апеляція до творчості Бродського зумовлена саме наполегливим трансльованим Пєлєвіним сприйняттям мови як в'язниці, що робить пізнання істини принципово неможливим. Сприймаючи ситуацію, коли все у світі - просто текст, письменник, здається, наполегливо заперечує здатність слів відображувати справжні значення та смисли.

З іншого боку, розмірковуючи про ставлення «Я» до слова в поезії Бродського, А. Ранчин зазначає, що воно амбівалентне: «слово одновременно и единственная возможность реализации лирического героя в мире, и надличностная сила, неподвластная «Я», ставящая преграды между ним и реальностью. Не случайно появление в «Разговоре с небожителем» образов клонящейся Пизанской башни, которой уподоблен лирический герой-поэт, и вавилонской башни слов» [11]. Саме так - як перешкоду між людиною та реальністю - Пєлєвін і сприймає розум «Б», який відповідає за створення картини світу зі слів.

У «Разговоре с небожителем» Бродський звертається до сюжету Книги Йова, герой якої повстав проти Бога, вимагаючи божественної справедливості. Як відомо, запитання ліричного героя залишаються без відповіді. Але у всесвіті Бродського все ж таки є надія на присутність Бога як істоти, що має винятковий і сакральний статус і не залежить від мови та часу навіть при тому, що «вся вера есть не более, чем почта / в один конец» [2, с. 144]. Абсолютно іншу версію подій пропонує Пєлєвін. В «Empire V» и «Batman Apollo» головний герой постійно розмовляє з «небожителями» (богами з маленької букви називають себе вампіри). Однак поступово Рама з'ясовує, що боги-вампіри, які вважають себе вищою ланкою харчового ланцюжка на землі, насправді не таємні володарі планети, а жалюгідні істоти, повністю занурені у страждання. Більше того, навіть Велика Миша та Бетман Аполло (Боги з великої літери, за словами Озіріса), заради яких весь світ невимовно страждає, виробляючи баблос, є лише частиною створеної ними фабрики болю, бо й вони існують у просторі розуму «Б». Таким чином створюється картина світу, позбавленого одухотвореного божественного начала.

Опис мови Бродським і Пєлєвіним зближує сприйняття її як зараженої, вірусної. Так, герой Бродського, протиставляючи себе пушкінському поетові та відмовляючись «жечь глаголом», каже Богу: «глаголом, исповедью, просьбой, / проклятыми вопросами - той оспой, / которой речь / почти с пелен / заражена - кто знает?- не тобой ли» [2, с. 144]. У свою чергу Рама, опинившись у замку Дракули, дізнається, що вампіри оснастили людський мозок другою сигнальною системою - «языком», що містить «специально встроенные предохранители-баги. Они делают невозможным для человека познание истины» [9, с. 79].

Ліричний герой «Разговора с небожителем» не сподівається почути Бога, але розмовляє з одним з його посланців: «И, кажется, уже / не помню толком, /о чем с тобой / витийствовал - верней, с одной из кукол, / пересекающих полночный купол» [2, с. 149]. Мотив ляльки бога реалізований і у пєлєвінських романах. Ставши вампіром, людина отримує здатність переходити в Стародавнє Тіло, ставати кажаном. Вирушаючи на церемонію Великого гріхопадіння, Рама-миша летить нічним небом, прямуючи до Хартланду. В останньому романі письменника «Transhumanism Inc.» (2021), що розвиває цілу низку тем і мотивів «Empire V» і «Batman Apollo», цей мотив звучить ще чіткіше. У ролі ляльки виступає всемогутній Атон Гольденштерн - мешканець недосяжного десятого таєра, який існує у створеній спеціально для нього симуляції та у прямому сенсі слова є сонцем для мешканців інших таєрів. У фіналі роману з'ясовується, що наймогутніший баночник планети - це насправді homo overclocked, тобто максимально розігнаний для збільшення вироблення баблосу людський мозок. При створенні цього образу Пєлєвін, як і Бродський в «Разговоре с небожителем», використовує пушкінський інтертекст: його Гольденштерн є шестикрилим, як і пророк Пушкіна, а статус героя - Гольденштерн все і сонце баночного світу - відсилає до хрестоматійних характеристик великого класика. Таким чином, якщо ліричний герой Бродського ставить під сумнів існування божественного вісника, то статус пєлєвінського персонажа не передбачає неоднозначного прочитання: Гольденштерн, який уважає себе богом, досягнувши зеніту, читає напис, з якого дізнається, що він лише штучний банковий інтелект на біоносії.

У вірші Бродського небожитель постає в образі злодія: «...ты отнял все, чем на своем веку / владел я. Ибо созданное прочно, / продукт труда / есть пища вора и прообраз рая» [2, с. 146]. І. Служевська, аналізуючи «Разговор с небожителем», акцентує увагу на тому, що в цьому вірші Бог постає як творець закону втрат (Бог-грабіжник) [12]. Саме ця функція виявляється основною божественною функцією у вампірській дилогії. Згідно з пєлєвінським міфом, єдине призначення людської цивілізації - вироблення баблоса або агрегату «М5».

Вперше потрапивши на Червону Церемонію, Рама розуміє, яку ціну платять люди за його трансцендентні переживання під час прийому баблоса: «Моей пищей были те самые сны наяву, в которые человек незаметно проваливается много раз в день, когда его взгляд движется по глянцевой странице, экрану или чужим лицам. В каждом человеке распускался алый цветок надежды - и, хоть сама эта надежда чаще всего была бессмысленной, как прощальное “кукареку” бройлерного петуха, ее цветок был настоящим, и невидимый жнец, который несся на моей взмыленной спине, срезал его своей косой» [8, с. 345].

До речі, низка деталей, які мають відношення до ритуального прийому баблоса, також відсилають до тексту Бродського: «Здесь, на земле, / от нежности до умоисступленья, / все формы жизни есть приспособленье. / И в том числе / взгляд в потолок / и жажда слиться с Богом, как с пейзажем» [2, с. 145]. У всесвіті Пєлєвіна прийом баблоса відбувається в спеціальних залах, в оформленні яких дотримуються двох принципів: вони забезпечені кріслами, які фіксують вампірів таким чином, що протягом усієї церемонії ті змушені дивитися в стелю, прикрашену зображенням сонця. Крім того, під час другої фази Церемонії вампіри переживають цілком позамежне відчуття всемогутності та всезнання і зрештою - злиття з вищим. Таким чином, можна говорити про те, що при зображенні Червоної Церемонії Пєлєвін відтворює основні параметри наведеного фрагмента «Разговора с небожителем».

І, нарешті, аналізовані тексти Бродського та Пелевіна зближує сприйняття страждань як призначення людини. У «Разговоре с небожителем» переживання страждання усвідомлюється як об'єктивний закон буття («.боль - не нарушенье правил / страданье есть способность тел, / и человек есть испытатель боли» [2, с. 145]). Згідно з космогонічним міфом Пелевіна, люди були виведені вампірами виключно для того, щоб страждати («Люди не понимают, что постоянно кричат от боли» [9, с. 281]). Більше того, у другій частині дилогії Рама дізнається, що страждання - це доля й вампірів також, оскільки вампіра від людини «отличает лишь то, что его страдание интенсивней и глубже» [9, с. 271].

Таким чином, як показує аналіз, можна говорити про те, що при створенні вампірської дилогії Пєлєвін послідовно й наполегливо апелює до «Разговора с небожителем» Бродського. Фокус уваги письменника при цьому зосереджений переважно на проблемах взаємовідносин мови (слова), бога та людини. Як видається, актуалізація поетичного інтертексту пов'язана з досить специфічним розумінням Бродським мови й людини як засобу для продовження її існування, що корелює зі сприйняттям цих категорій самим Пєлєвіним. Крім того, можливо, письменнику близьке сприйняття Бродського як поета, який належав до останнього покоління, що мало природний зв'язок з великою культурою XVIII і XIX століть, і цікавим є діалог з ним як з представником досимулякрової епохи.

При тому, що Бродський, як було показано, буквально ідолізує слово й мову, трактування цих категорій дослідниками його творчості дуже різниться. І. Служевська вважає, що слово у поетичному всесвіті Бродського «способно объять бесконечность живого, мертвого и бессмертного, человека, вселенной и Бога», а «поэт и язык есть последняя надежда мира, без них обреченного не только на отсутствие голоса, но на отсутствие знания бесконечного о себе самом» [13]. Згідно з Б. Янгфельтом, саме Слово протистоїть ще одній могутній силі в поетичному світі Бродського - Часу: «Против всепоглощающего Времени, ведущего к исчезновению и мира и человека, Бродский ставит Слово» [14]. Проте більш точною видається думка А. Ранчина, який вважає, що ставлення «Я» до слова в поезії Бродського неоднозначне. З одного боку, слово - єдина можливість реалізації ліричного героя, з іншого - воно непідвладне людині та відгороджує його від реальності та Бога [11].

Як видається, амбівалентне сприйняття слова характерне й для автора вампірської дилогії. З одного боку, нездатність слова бути транслятором істинного знання - один з найбільш актуальних меседжів текстів Пєлєвіна [6, 7]. З іншого, оскільки все зроблено зі слів, письменник виявляється заручником мови, прагнучи передати за допомогою слова те, що неможливо у ньому втілити. Таким чином, виявляється очевидна суперечність між інтересом автора до феномену мови як засобу формування картини світу та прагненням вербалізувати те, для чого немає слів. На шляху до справжнього буття герої Пєлєвіна так чи інакше відмовляються від слова: вистрілює з авторучки в дзеркальну кулю фальшивого світу Петро Пустота («Чапаев и Пустота»), відмовляється від послуг креативного доводчика Грим («S.N.U.F.F.»), викидає рукавичку граф Т («Т»), Рама у фіналі «Бетмана Ароііо» каже: «Тут, впрочем, слова начинают подводить. Но мне они больше не нужны» [9, с. 511]. Таким чином, Пєлєвін жорстко протиставляє мову й людину, слово та істину. Інша справа поетичний простір Бродського, де бінарні опозиції схильні до втрати первинної антиномічності.

О. Кравченко, аналізуючи «Двадцать сонетов к Марии Стюарт», розмірковує про ієрархію у відносинах мови та поета й припускає, що ключем - кодом, який пояснює модель їхньої взаємодії, є слово «подяка»: «Особая семантическая оборачиваемость этого слова, когда благо, дарованное мне, становится моей способностью к дарению, совмещает дарителя и одариваемого, слово как дар мне и мой дар» [4]. На думку дослідниці, така парадоксальна логіка є фундаментальною для поетики Бродського: «Я благодарен - дарую благо за готовящееся мне небытие, за пустоту. Пустота, таким образом, благословлена, одарена, чревата словом. Уход в небытие предполагает нечто, существующее за порогом смерти... Шаг через последний предел обеспечивает поэту божественное место «вне» - апофеоз отстранения» [4]. Мотив подяки присутній і в «Разговоре с небожителем»: «Там, наверху - / услышь одно: благодарю за то, что / ты отнял все, чем на своем веку / владел я» [2, с. 146].

Як видається, можна говорити про те, що Пєлєвіна очевидно приваблює концепція мови Бродського, а також деякі аспекти взаємовідносин мови та людини, людини й бога, реалізовані в його поезії, що пояснює послідовне звернення до «Разговора с небожителем» при створенні вампірської дилогії. Однак якщо в текстах Бродського здавалося б гранично віддалені один від одного полюси мають тенденцію зближуватися аж до повного нерозрізнення, то бінарність мови та істини у всесвіті Пєлєвіна є жорстко заданою та нерухомою. Можливо, саме це не дає можливості письменнику перетнути «последнюю заставу», оскільки «Тот, кто говорит о мире, должен быть вне его» [5].

Список використаної літератури

1. Бродский И. Нобелевская лекція. URL: https://lib.misto.kiev.ua/BRODSKIJ/lect.dhtml (дата звернення 04.01.2022).

2. Бродский И. Разговор с небожителем // Бродский И. Часть речи: Избранные стихи 1962-1989. Москва, 1990. С. 143-150.

3. Интервью Бродского Анни Эпельбуэн // Бродский И. Большая книга интервью. Москва, 2000. С. 95.

4. Кравченко О. Слово и мир (над строками «Двадцати сонетов к Марии Стюарт Бродского) // Вопросы литературы. 1999. № 4. URL: https://voplit.ru/artide/slovo-i-mir-nad-strokami-dvadtsati-sonetov-k-marii-styuart-brodskogo/ (дата звернення 04.01.2022).

5. Лотман Ю.М., Лотман М.Ю. Между вещью и пустотой (Из наблюдений над поэтикой сборника Иосифа Бродского «Урания») // Лотман Ю.М. Избранные статьи в 3-х томах. Т. 3. Таллинн, 1993. 304 с.

6. Надозирная Т.В. Деконструкция кода массовой культуры в «Empire V» и «Batman Apollo» В. Пелевина. Русская филология. Вестник Харьковского нац. пед. ун-та им. Г.С. Сковороды: научно-методический журнал. Харьков, 2014. № 1-2 (51). С. 130-135.

7. Надозирная Т.В. Пелевин vs Набоков: «S.N.U.F.F.» как ремейк «Лолиты» // Вестник Омского гос. пед. ун-та. Гуманитарные исследования. Омск, 2015. № 3 (7). С. 53-56.

8. Пелевин В. Batman Apollo. Москва: Эксмо, 2013. 512 с.

9. Пелевин В. Empire V. Москва: Эксмо, 2006. 416 с.

10. Пелевин В. t. Москва: Эксмо, 2009. 384 с.

11. Ранчин А. «На пиру Мнемозины»: Интертексты Иосифа Бродского. URL: https://unotices.com/books -u/122263/1 (дата звернення 04.01.2022).

12. Служевская И. «Разговор с небожителем»: поэтика рационального. URL: http://www.vavilon.ru/textonly/issue10/sluzhevskaya.html (дата звернення 04.01.2022).

13. Служевская И. Бродский: от христианского текста - к метафизике изгнания. Звезда. 2001. № 5. URL: https://magazines.gorky.media/zvezda/2001/5/brodskij-ot-hristianskogo-teksta-k-metafizike-izgnaniya.html (дата звернення 04.01.2022).

14. Янгфельдт Бенгт. Язык есть бог. Заметки об Иосифе Бродском. URL: http://maxima-library.org/mob/b/47981?format=read (дата звернення 04.01.2022).

References

1. Brodskiy I. Nobelevskaya lektsiya. URL: https://lib.misto.kiev.ua/BRODSKIJ/lect.dhtml (data zvernennya 04.01.2022).

2. Brodskiy I. Razgovor s nebozhitelem / Brodskij I. Chast' rechi: Izbrannye stikhi 1962-1989. Moskva, 1990. S. 143-150.

3. Intervyu Brodskogo Anni Epelbuen. Bolshaya kniga intervyu. Moskva, 2000. S. 95.

4. Kravchenko O. Slovo i mir (nad strokami «Dvadtsati sonetov k Marii Styuart Brodskogo). Voprosyi literaturyi. 1999. № 4.

5. URL: https://voplit.ru/article/slovo-i-mir-nad-strokami-dvadtsati-sonetov-k-marii-styuart-brodskogo/ (data zvernennya 04.01.2022).

6. Lotman Yu.M., Lotman M.Yu. Mezhdu veschyu i pustotoy (Iz nablyudeniy nad poetikoy sbornika Iosifa Brodskogo «Uraniya»). Lotman Yu.M., Izbrannyie stati v 3-h tomah. T. 3. Tallinn, 1993. 304 s.

7. Nadozirnaya T.V. Dekonstruktsiya koda massovoy kulturyi v «Empire V» i «Batman Apollo» V. Pelevina. Russkaya filologiya. Vestnik Harkovskogo natsionalnogo pedagogicheskogo universiteta im. G. S. Skovorodyi: nauchno-metodicheskiy zhurnal. Harkov, 2014. № 1-2 (51). S. 130-135.

8. Nadozirnaya T.V. Pelevin vs Nabokov: «S.N.U.F.F.» kak remeyk «Lolityi». Vestnik Omskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta. Gumanitarnyie issledovaniya. Omsk, 2015. № 3 (7). S. 53-56.

9. Pelevin V. Empire V. Moskva: Eksmo, 2006. 416 s.

10. Pelevin V. Batman Apollo. Moskva: Eksmo, 2013. 512 s.

11. Pelevin V. t. Moskva: Eksmo, 2009. 384 s.

12. Ranchin A. «Na piru Mnemozinyi»: Intertekstyi Iosifa Brodskogo. URL: https://unotices.com/books-u/122263/1 (data zvernennya 04.01.2022).

13. Sluzhevskaya I. «Razgovor s nebozhitelem»: poetika ratsionalnogo. URL: http://www.vavilon.ru/textonly/issue10/sluzhevskaya.html (data zvernennya 04.01.2022).

14. Sluzhevskaya I. Brodskiy: ot hristianskogo teksta - k metafizike izgnaniya. Zvezda. 2001. № 5. URL: https://magazines.gorky.media/zvezda/2001/5/brodskij-ot-hristianskogo-teksta-k-metafizike-izgnaniya.html (data zvernennya 04.01.2022).

15. Yangfeldt Bengt. Yazyik est bog. Zametki ob Iosife Brodskom. URL: http://maxima-library.org/mob/b/47981?format=read (data zvernennya 04.01.2022).

Размещено на Allbest.ru