Художня інтерпретація Біблії у поезії Т. Осьмачки "Хто"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Художня інтерпретація біблії в поезії Т. Осьмачки «Хто»

Крижановська О.О.

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри світової літератури та російського мовознавства

Анотація

Крижановська О. О. Художня інтерпретація Біблії у поезії Т. Осьмачки «Хто».

У статті вивчено художню інтерпретацію Біблії у поезії Т. Осьмачки «Хто». Доведено, що поезія «Хто» Т. Осьмачки пов'язана з особистими авторськими драматичними переживаннями смерті брата. Через образ розп'ятого Христа поет передає трагедію втрати рідної людини. Доведено, образ Голгофи стало в поезії Т. Осьмачки символом зіткнення добра і зла, протистояння життя і смерті, правди, слова Божого і політичного беззаконня, державної влади. Христос у поезії «Хто» корелюється із Біблійним образом Спасителя. У статті доведено зв'язок поезії Т. Осьмачки із молитвою «Символ віри». Строфи фіналу репрезентують зв'язок з Одкровенням Йоана Богослова. У творі «Хто» біблійні ремінісценції та алюзії виступають складниками, що демонструє одночасне звернення автора до вічного та минущого.

Ключові слова: Біблія, Т. Осьмачка, інтерпретація, мотив, образ, поезія.

Summary

Kryzhanovska O. О. Artistic Interpretation of the Bible in the Poetry of T. Osmachka «Khto».

The article studies the artistic interpretation of the Bible in the poetry of T. Osmachka «Khto». It has been proved that T. Osmachka's poetry «Khto» is connected with the author's personal dramatic experiences of his brother's death. Through the image of the crucified Christ, the poet conveys the tragedy of the loss of a loved one. It is proved that the image of Golgotha is a symbol of the clash of good and evil, the confrontation of life and death, truth, the word of God and political lawlessness, state power. Christ in the poem «Khto» correlates with the biblical image of the Savior. The article proves the connection of T. Osmachka's poetry with the prayer «Symbol of Faith». In T. Osmachka's poetry the earth, all living beings together with Christ feel His torments, His pain. In the finale of the poem «Khto» T. Osmachka recreates the terrible pictures of the world apocalypse, which correlates with the author's perception of modernity. The stanzas of the finale represent the connection with the Revelation of John. The article proves that T. Osmachka states that the prophecy of John is being fulfilled, that contemporaries have again renounced Christ, plunged into unbelief and spirituality. In the work «Khto» biblical reminiscences and allusions are components, which demonstrates the simultaneous appeal of the author to the eternal and the transient. The reception of the Bible in the poetry of T. Osmachka «Khto» is the moral constant that helps him not to lose his humanism, spirituality in his modern tragic era.

Key words: Bible, T. Osmachka, interpretation, motive, image, poetry.

Постановка проблеми

Рецепція Біблії як складника духовної культури людства представлена в багатьох творах світового мистецтва. Щодо української та російської літератур 20 - 30-х років ХХ століття, то активне звернення до Старого чи Нового Заповітів бачиться в «новому характері ідейно-художнього мислення доби, коли на зміну традиційному реалізмові приходили інші види творчості, природа яких корінилася в ірраціонально-чуттєвому підході до явищ дійсності і мистецтва» [3, с. 11]. Біблія зосереджує духовні цінності, що стали універсальними для всього людства. Н. Фрай підкреслив, що «жодна книга не може здійснювати такого надзвичайного літературного впливу, якщо їй не властиві літературні характеристики. Але Біблія абсолютно очевидно є щось «більше», ніж просто літературний твір» [14, с. 16]. На думку дослідника, людина живе в «оточенні міфологічного універсуму, структурі уявлень і вірувань, розвинутих у процесі її екзистенційної діяльності», більшість із яких сприймається підсвідомо, тому «наша уява може сприймати деякі елементи, представлені в мистецтві чи літературі без усвідомленого розуміння того, що ми сприймаємо» [14, с. 18]. Універсум формується через соціально обумовлені, психологічно й культурно успадковані зв'язки, «Біблія є безперечно найголовнішим елементом у нашій імагінативній традиції, незалежно від того, віримо ми в неї, чи ні» [14, с. 18].

Мистецтво, звертаючись до Біблії, переосмислює її, тлумачить сучасність крізь призму біблійних текстів. А. Нямцу, розглядаючи функціонування в літературі Нового Заповіту, наголошує, що під впливом національних, культурних, історичних чинників біблійні сюжети змінюють просторово-часові характеристики, наповнюються предметно-побутовими реаліями авторської дійсності, біблійні образи набувають рис національної ідентичності митця. «Літературні варіанти новозаповітних традиційних структур переконливо підтверджують ефективність використання духовної спадщини минулого для зображення актуальних проблем сучасності, показують невичерпні ідейно- семантичні можливості сюжетів та образів, що виникли в глибині століть» [9, с. 200]. Думка дослідника про Євангеліє може бути застосовна й до Старого Заповіту, який осмислюється багатьма митцями. поезія біблійний осьмачка

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Актуальною проблемою сучасного літературознавства є вивчення художньої інтерпретації Біблії у творчості Т. Осьмачки, зокрема у поезії «Хто». Існуючі дослідження творчості митця репрезентують його життя і творчість (М. Скорський [11], М. Слабошпицький [12]), художньо-естетичні та філософські константи вивчено В. Барчан [2], авторський голос у структурі творів досліджено О. Лапко [4], метафору і символ у художньому світі розглянуто Н. Лисенко [5], С. Чернюк [13], стильові домінанти поезії проінтерпретовано С. Маринкевич [6] та іншими. До вивчення художньої інтерпретації Біблії у поезії Т. Осьмачки «Хто» дослідники майже не звертаються. Отже, метою нашої статті є вивчення Біблійних образів, мотивів, ремінісценцій у поезії Т. Осьмачки «Хто».

Поезія «Хто» відкриває першу збірку поезій Т. Осьмачки «Круча», що демонструє провідні стильові тенденції митця. О. Астаф'єв підкреслює тяжіння Т. Осьмачки до філософії екзистенціалізму: «Критично оцінюючи духовні надбання свого часу, Тодось Осьмачка звертається до головних проблем і категорій екзистенціалістської філософії: людина, віра, гріх, відчай, вибір, абсурд, криза, можливість, самотність, любов, ненависть» [1, с. 205]. У першій поетичній книзі митця репрезентований авторський національний світогляд, його зв'язок із Біблією, фольклором, та міфологією. Події національно- визвольних змагань обумовлюють трагізм «Кручі», демонструють авторський біль за Україну.

С. Чернюк, досліджуючи образну символіку творів Т. Осьмачки, звертає увагу на кільцеву композицію його першої книги, на продуманість та обумовленість розташування поезій. «Розпочинаючи збірку поезією «Хто!», Осьмачка долучається до кола митців, які розглядають сучасність крізь призму розп'яття. Мотив (образ, символ) розп'яття побутує в народних переказах і широко присутній у поезії перелому століть, - підкреслює дослідниця. - У межах першої збірки поезій в образі розп'яття переважають дві семантичні тенденції: до розп'яття як розпинання й - водночас - розп'яття як невиправданої жертви узагальнено-символічної людини. При цьому статичний образ «людини на хресті» з «Хто!» співіснує з динамічним уособленням руйнації - «людини», що «Іде по Вкраїні, дивиться пожежами, диха димами», а за нею «вихри свистять» і нищать усе на своєму шляху - з поезії «Казка». Потрібно додати, що лексема людина (в однині) є в збірці тільки в цих двох творах. Поезія «Хто!» розпочинає збірку, а «Казка» - закінчує. Таким чином, можна говорити про тяглість цього образу-символу. Семантичне насичення його відбувається шляхом гіперболізації, градаційного переліку характеристик. Вихід на екзистенцію досягається через установлення просторової осі координат відносно людини на хресті» [13].

Погоджуємось із точкою зору О. Мірошник, яка підкреслює наявність міфологічного, фольклорного, біблійного пластів у поезії «Хто»: «Центральним тут є персоніфікований образ правди, розіп'ятої на Голгофі. Символіка твору відсилає до міфологічних уявлень про будову світу: гора, яка символізує світову вісь, а далі це символічне значення перебирає на себе образ хреста із розіп'ятою на ньому людиною - у Т. Осьмачки образ хреста є біблійним і міфологічним водночас. Хрест випростується до неба (єднає земний світ і небесний), перекриває весь світ <...> Бачимо, як в Осьмаччиній інтерпретації дерево життя набуває семантики «дерева муки», «дерева смерті», адже на хресті - дереві життя - розіп'ято людину, приречену на смерть. Мотив жертвопринесення увиразнює цю семантику» [7].

Дослідниця наводить паралель із образом Матері Божої, що, на думку О. Мірошник, у творчому світосприйнятті Т. Осьмачки пов'язаний із образом України». «Страждання розіп'ятої на дереві муки людини завдають неймовірного болю матері-землі, чия душа вибухає стражданням і волає у зовнішній світ. Тут виникає асоціація страждання жінки-землі зі стражданням

Матері-Богородиці, котра так само оплакувала свого розіп'ятого Сина. Біблійний образ Голгофи посилює цю асоціацію» [7]. Дослідниця підкреслює, що «у поезії «Хто» бачимо картину світу, у якому відбулося зміщення самих його основ. Це світ, у якому замість радості буття - мука, замість життя - смерть, замість творення світу - його руйнація. І глибинна, архетипна семантика міфологічних образів увиразнює вселенські виміри, глобальність і невідворотність такої трансформації. Вочевидь, що вже у ранній поезії Т. Осьмачки починає розгортатися картина переструктурування українського світу, яка набуде масштабності у прозі митця, де постане антисвіт, влаштований за законами більшовицького пекла. Наразі ж - лише початок цього процесу» [7].

Поезія «Хто» Т. Осьмачки пов'язана з особистими авторськими драматичними переживаннями смерті брата. Через образ розп'ятого Христа поет передає трагедію втрати рідної людини. Твір починається із зображення Голгофи, що вкрита кривавим туманом:

На персах землі - гора;

у важке небо зоряне з сонцем впира чолом.

Од п'ят гори до зір небесних - криваві тумани.

На горі в туманах - хрест [11, с. 21].

У Новому Заповіті від Йона (19:17) читаємо: «І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгофа» [8]. Голгофа уособлює духовний шлях усіх праведників. Місце, де був страчений Христос, стало символом зіткнення добра і зла, протистояння життя і смерті, правди, слова Божого і політичного беззаконня, державної влади. Саме в такому контексті репрезентує Голгофу Т. Осьмачка.

Христос у поезії корелюється із Біблійним образом Спасителя:

У світ упала тінь хреста з півночі на південь.

На хресті - людина.

На степи. на води,

звисає голова [10, с. 21].

Поет називає сина Божого «людиною», підкреслюючи християнську сутність твору, в якому бачимо зв'язок із молитвою «Символ віри»: «Він для нас, людей, і для нашого спасіння зійшов з небес, і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, І став людиною. І розп'ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований» [8]. Христос зійшов із небес, став людиною й прийняв страшну смерть заради спасіння кожного.

У поезії «ланчанина» земля, всі живі істоти разом із Христом відчувають Його муки, Його біль:

З душі землі встають крики, тьмою птахів летять а хрест.

Голосінням там сповняє небо.

По дереву муки із ран людини - стікає кров [10, с. 21].

Кров Христа «ріками рине/ з горя по стегнах, / по ребрах землі / в моря криваві - / вщерть» [10, с. 21].

У фіналі Т. Осьмачка відтворює страшні картини світового апокаліпсису, що співвідноситься з авторським сприйняттям сучасності:

З печер і нор, з хащів, лісів вовки пішли.

По чреву світа ватаги ходять - ситі,

п'яні,

п'ють кров.

Розп'яв хтось правду на Голгофі

знов!

Звір бенкетує!..

Болить душа... [10, с. 21-22 ].

Строфи репрезентують зв'язкою з Одкровенням Йоана Богослова (11:38): «І подам двом свідкам моїм, і пророкуватимуть тисячу двісті шістдесят днів, одягнені в веретище. Ці є два дерева-оливи і два світичі, що перед Господом землі стоять. І якщо хто їх хоче ушкодити, огонь виходить із уст їхніх і пожирає ворогів їхніх; і якщо хто схоче їх ушкодити, отак мусить бути він убитий. Ці мають владу закрити небо, щоб не йшов дощ у дні їх пророкування; і владу мають над водами - обертати їх у кров, і уражати землю всякою карою, так часто, як захочуть. Коли сповнять свідчення своє, звір, що виходить із безодні, воюватиме з ними і переможе їх і вб'є їх. Трупи їх - на вулиці міста великого, яке зветься духовно Содом і Єгипет, де також їхній Г осподь був розп'ятий» [8].

Апостол називає двома оливами та світочами Мойсея й Христа і пророкує страшну загибель людства. Т. Осьмачка, зображуючи перетворення води на кров, бенкетування звіра, констатує, що пророцтво Йоана Богослова здійснюється, що сучасники знову спотворили, вбили «правду на Голгофі», зреклися від Христа, занурилися в безвір'я та бездуховність.

Отже, розглянута поезія Т. Осьмачки демонструє звернення до біблійних текстів. У творі «Хто» біблійні ремінісценції та алюзії виступають складниками, що демонструє одночасне звернення автора до вічного та минущого. Рецепція Біблії у поезії Т. Осьмачки «Хто» виступає тією моральною константою, яка допомагає йому не втратити гуманізм, духовність в сучасну для нього трагічну епоху. Перспектива дослідження полягає у вивченні художньої інтерпретації Біблії в інших поезіях Т. Осьмачки.

Література

1. Астаф'єв О. Лірика української еміграції: еволюція стильових систем. Монографія. Київ: Смолоскип, 1998. 313 с.

2. Барчан В. Творча особистість Тодосія Осьмачки: художньо-естетичні та філософські константи: автореф. дис. ...докт. філол. наук: 10.01.01. Львів, 2009. 36 с.

3. Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ - початку ХХ століття. Zielona Gora - Kijow: [б.в.] 1999. 160 с.

4. Лапко О. А. Авторський голос у художній структурі творів Тодося Осьмачки: автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.01.01. Кіровоград, 2007. 20 с.

5. Лисенко Н. Метафора і символу поетичному ідіостилі Тодося Осьмачки: автореф. дис. .канд. філол.наук: 10.02.01. Харків, 2003. 17 с.

6. Маринкевич С. Стильові домінанти поезії Тодося Осьмачки: монографія. Дніпропетровськ : ДДФА, 2007. 129 с.

7. Мірошник О. Міфологічні мотиви збірки Тодося Осьмачки «Круча» Літературознавство. Фольклористика. Культурологія. 2015. Вип. 18-20.

8. Новий Заповіт. Переклад Івана Хоменка.

9. Нямцу А. Миф. Легенда. Литература (теоретические аспекты функционирования). Черновцы: Рута, 2007. 520 с.

10. Осьмачка Т. Хто: Поезії. Київ: Веселка, 1995. 206 с.

11. Скорський М. Тодось Осьмачка: Життя і творчість. Київ:

12. Український Центр духовної культури, 2000. 224 с.

13. Слабошпицький М. Поет із пекла (Тодось Осьмачка): роман- біографія. Київ: Ярославів Вал, 2011. 368 с.

14. Чернюк С. Образна символіка у творах Т. Осьмачки: дис. .канд. філол. наук: 10.01.01. Київ, 2002. 180 с. URL:

15. Frye N. The Great Code. The Bible and Literature. New York - London: Harcourt Brace Jovanovich Publishers, 1982. 261 р.

Размещено на Allbest.ru