Умови розвитку обдарувань Сельми Лагерлеф - видатної шведської письменниці

лагерлеф швецька письменниця казкотворення нобелівська премія

Вступ. У сучасному українському освітньому просторі значне місце посідає біографічний метод дослідження, використання якого дає можливість визначити виникнення та походження емоціонально-психологічних властивостей особистості, яка досліджується, і таким чином визначити вплив її професійної та життєвої діяльності, духовного розвитку, рис характеру, особистісної обдарованості на ті досягнення, які їй удалося втілити у власних наукових розробках (Гончаренко, 1997: 41).

Проблематиці біографічного дослідження присвячено праці вітчизняних науковців: О. Адаменко (2022), Н. Дічек (2005), Т. Забутої (1997), М. Лещенко (2011), Н. Побірченко (1994), Л. Рубан (2012), Л. Тимчук (2015) та ін.

У контексті дослідження практичний інтерес становить концепція наративу. Так, професор М. Лещенко відзначає, що застосування біографічних методів для дослідження особливостей становлення і розвитку майстерності особистості передбачає врахування середовищного і персонального підходів (Лещенко, 2011: 64).

Середовищний підхід має на меті визначення умов, які стали стимулом для розвитку таланту і майстерності особистості в певному напрямі. До них належать: 1) роль родини, однолітків, культурне й соціальне середовища в стимулюванні і розвитку бажання, нахилів, здібностей до діяльності; 2) значення освітніх закладів, педагогів у процесі стимулювання і розвитку майстерності; 3) вплив особистісних ідеалів, цінностей на формування здібностей і розвиток майстерності.

Персональний підхід спрямований на «поглиблення усвідомлення динаміки змін освіченості, зацікавлень, переконань, мотивацій, умінь і здібностей, пов'язаних із майстерністю» (Лещенко, 2011: 64).

На основі аналізу праць вітчизняних і зарубіжних учених, пов'язаних з іменем видатної письменниці й казкарки Сельми Лагерлеф, нами було здійснено біографічне дослідження її дитинства і юності, яке поєднує середовищний та персональний підходи.

Мета статті - визначення умов, які вплинули на розвиток геніальних здібностей до казкотворення видатної швецької письменниці С. Лагерлеф.

Для досягнення поставленої мети застосовувалися теоретичні методи дослідження: вивчення, аналіз й узагальнення наукової літератури для виявлення стану проблеми, що досліджується.

Результати дослідження. Сельма Лагерлеф - відома шведська письменниця, авторка історії про хлопчика Нільса і диких гусей, одна з перших жінок, яку нагородили Нобелівською премією з літератури (1909 р.) і третя серед жінок, котра отримала Нобелівську премію (першими були М. Кюрі та Б. Зуттнер). С. Лагерлеф є авторкою двадцяти семи творів. «Сага про Йесте Берлінге» і «Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми» принесли письменниці світову славу.

С. Лагерлеф народилася 20 листопада 1858 року у багатодітній родині, яка належала до найдавнішого дворянського роду. Батько дівчини був офіцером у відставці, а мати - вчителькою. Зазначимо, що на момент народження С. Лагерлеф нагадуванням про дворянський рід став лише старий маєток Морбакка. Цей маєток був гордістю родини, оскільки переходив із покоління у покоління, а разом із ним й цікаві розповіді, міфи та легенди. С. Лагерлеф із теплом і любов'ю завжди згадувала про родинне гніздо. Так, вона писала: «Ніде в усьому світі не вміють жити так чудово, як жили в дні моєї юності ось у такій маленькій садибі! Тут у міру працювали і в міру насолоджувалися життям, а радість била ключем цілісінькими днями» (Pisarek, 2023). Наведена цитата С. Лагерлеф свідчить про те, що дівчинка надзвичайно любила свою батьківщину. Вона зростала у щасливій родині, і була огорнута любов'ю і піклуванням. Зазначимо ще одну цитату С. Лагерлеф, у якій письменниця показує своє щасливе дитинство, безтурботність, атмосферу миру і добра, в якій вона зростала. Авторка казкотворення згадувала: «Не було дітей більш щасливих, ніж ми». Крім того, С. Лагерлеф розповідає секрет щасливої атмосфери, яка панувала у їхній родині. Цей секрет вона розкриває в автобіографічній новелі, яку вона назвала у стилі Г. К. Андерсена, «Казка про казку». Так, С. Лагерлеф наголошувала: «Тут ніби більше, ніж в інших місцях, любили книги і читання, і вся садиба була занурена в атмосферу миру й спокою. Тут не припускали поспіху у справах або сварок з працівниками. Ненависть і розбрати були тут неможливі, і кожен присутній повинен був не перейматися життям, а найпершим своїм обов'язком уважати безтурботність і віру в те, що для кожного мешканця садиби Господь все робить на краще» (Pisarek, 2023).

Дитинство С. Лагерлеф проходило у провінції Вермланд - найкрасивішому місці Центральної Швеції. Ймовірно, що колорит і краса цієї провінції безумовно вплинули на талант дівчини і спонукали до написання геніальних творів. Крім того, С. Лагерлеф зростала здебільшого під опікою бабусі та тітки Нани, які занурили дівчинку в родинні історії, легенди, хроніки тощо, і таким чином, прищепили любов до казки і розвинули фантазію дівчинки. Переконані, що цей факт виплинув на те, що казки С. Лагерлеф сягають корінням у шведські легенди. Коли дівчинці виповнилося три роки, її долю спіткало тяжке випробування - дівчинку розбив параліч. Батьки, бабуся, тітонька віддавали їй свою любов, турботу, увагу, якої С. Лагерлеф так потребувала. У тяжкі хвилини свого життя дівчинку підтримували розповіді про родинне гніздо, сповнене легендами і таємницями. Дівчинка зростала мрійливою, з розвиненою фантазією, вірила у диво. Хвороба позбавила С. Лагерлеф насолоджуватися повним щастям, яке має здорова дитина, дитинством ыз веселими рухливими іграми. Натомість життя подарувало авторці неймовірний талант створювати чудові казки, який приніс їй світове визнання. Письменниця писала: «Мені видається, що казка огорнула маєток, немов хмара, що окутує гірську вершину, раз у раз дозволяючи одній із пригод, її складників, спускатися на землю, немов дощ. І вони спускались у вигляді дивовижних історій про прекрасних дам і галантних кавалерів, таємничих хранителів цього найкрасивішого краю...» (Чорнолоз, 2016: 145). Казкові історії окутали все життя С. Лагерлеф.

Глибоку втрату і потрясіння перенесла майбутня письменниця у 1863 році - померла її люба бабуся. С. Лагерлеф тяжко переживала смерть бабусі. У 1867 році дівчинку направили до спеціалізованої клініки у Стокгольмі на лікування. Щоб відволікати себе від тяжких думок, С. Лагерлеф вигадувала свої власні казки та історії. Завдяки ефективному лікуванню та наполегливим зусиллям самої дівчини, жаги до життя, до неї повернулася здатність рухатися. Натомість, кожен рух давався дівчині з великими труднощами і ці рухи були далекі від досконалості, що викликало іронічні погляди сторонніх. Це боляче вражало почуття дівчинки. Але вона не здавалася і з усіх сил намагалася не зважати на несприйняття її як повноцінної людини оточуючими (Лагерлеф Сельма і її дивовижна історія, 2022).

Після того, як С. Лагерлеф виповнилося дев'ять років гостре почуття необхідності записувати свої усні фантазії перейшли в реальність напевно цей час можна визначити як початок її письменницької кар'єри.

Незважаючи на недосконалий фізичний стан, С. Лагерлеф відрізнялася навіть від цілком здорових людей свого оточення, а саме: працьовитістю, цілеспрямованістю, наполегливістю, особливою обдарованістю. Вона вступила до Стокгольмського ліцею у 1881 році, а в 1882 році була зарахована до Вищої учительської семінарії, яку закінчила через два роки. У 1884 році стала вчителькою у школі для дівчат у Ландскруні.

Талановита С. Лагерлеф відразу отримала прихильність своїх учениць, оскільки перетворювала заняття на захоплюючу подорож до країни знань. Наративний підхід до викладання створював особливу атмосферу, яка надзвичайно підвищувала ефективність занять у класах С. Лагерлеф. Вчителька не примушувала сліпо заучувати матеріал, а створювала умови, щоб учні у формі гри запам'ятовували пройдене. Вона перетворювала заняття на спектаклі, де кожен з учнів грав обрану роль. Наголосимо, що методика викладання С. Лагерлеф на той час була революційною, адже творчий підхід до навчання сприяв найбільш ефективному опануванню навчального матеріалу.

У 1885 році помер батько С. Лагерлеф і сім'я змушена була продати родовий маєток Морбакка, оскільки була неспроможною його утримувати. Натомість С. Лагерлеф не змогла змиритися з такою втратою родинного гнізда і в пам'ять про дитинство, яке вона провела в цьому маєтку, вона вирішила будь-якою ціною зберегти хоча б ті емоції та теплі відчуття, які вона отримала під час свого дитинства. Старі сімейні легенди, народні казки та пісні стали сюжетами для майбутніх творів С. Лагерлеф. Так, вона почала писати свій перший роман «Сага про Йесте Берлінге». Письменниця підкреслювала: «...щоб врятувати для себе те, що вона ще може врятувати від свого будинку: милі старі історії, радісний спокій безтурботних днів і прекрасний краєвид з довгим озером і мерехтливими сріблястими пагорбами» (Pisarek, 2023). У глибині серця С. Лагерлеф тішила себе надією, якимось чином викупити дорогий серцю родинний маєток пращурів, і з цією надією розпочала свій перший роман видатної письменниці. Не маючи власної родини, вона намагалась утримати не тільки у спогадах, а й у дійсності те місце, в якому вона, незважаючи на свою тяжку хворобу, була щаслива в колі дорогих і близьких людей. Тому пізніше, щойно заробітки від письменництва та Нобелівська премія дозволили, С. Лагерлеф викупила будинок та угіддя навколо нього (Stenberg, 2018). Ймовірно, що любов до рідного краю, родинного маєтку надихала і окрилювала письменницю. Сенс життя С. Лагерлеф був у її будинку, оточений прекрасним садом, озером, квітами. Письменниця переконувала, що лише там вона могла писати свої твори. Так, вона відзначала: «Щось є незвичайне в повітрі Морбакк.Тут народжується енергія, але вона зникає, якщо вийти у великий світ. А в Морбацці вона лежить, як під паром» (Pisarek, 2023).

Зазначимо, що на початку написання роману «Сага про Йесте Берлінге» деякі знайомі та колеги наполегливо переконували письменницю, що цього не варто робити, оскільки цей твір не викличе зацікавленості у читачів. Незважаючи на розмови, письменниця відправила свій рукопис на конкурс до відомої газети. І якою ж було несподіванкою, коли на конкурсі переможницею стала саме С. Лагерлеф (Watson, 2019). Журі конкурсу визнало надзвичайний талант письменниці, творчість і політ фантазії. Згодом твір почав розходитися мільйонними тиражами, перекладався на іноземні мови. Переконані, що саме цей конкурс дав можливість С. Лагерлеф повірити, що вона є не тільки письменницею, а майстром пера та дійсно талановитою і напевно унікальною майстринею літературного писання. Через деякий час вона отримала королівську стипендію. Окрім вище зазначених праць, перу письменниці належать такі твори: «Чуда Антихриста», «Віфлеємська дитина», «Єрусалим», «Довговічність святого Отця», «Великодня чарівниця», «Віфлеємська ніч», «Свята ніч» та інші. Важко не помітити, що твори письменниці пронизані релігійною тематикою. Це свідчить про те, що вона зростала у родині з високими релігійними цінностями (Лагерлеф Сельма і її дивовижна історія, 2022). Українською мовою твори С. Лагерлеф переклали: Іван Франко, Михайло Лозинський, Андрій Садевич, Зінаїда Левицька, Наталя Романович, Ольга Сенюк та інші.

Безумовно, всі твори С. Лагерлеф - успішні та цікаві, але доцільно підкреслити, що світове визнання їй принесла казка «Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми» (1906 р.). Цікавим є те, що, оскільки С. Лагерлеф використовувала досить творчий підхід до навчання і виховання дітей у школі, то оповідання було задумане як посібник для підвищення знань з історії та географії (Axell, 2015).

Більшість сцен у казці розігрувались як спектаклі з участю учнів і досить часто діти самі писали сценарії та виконували головні ролі, копіюючи надзвичайні пригоди головного героя Нільса. Яким було здивування оточуючих, коли діти не лише добре знали географію та історію Швеції, а й брали активну участь у спектаклях. Саме діти стали величезною підтримкою С. Лагерлеф і її казки «Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми». Адже критики були безжалісні до цієї казки, вони писали не досить приємні відгуки та рецензії на неї (Лагерлеф Сельма і її дивовижна історія, 2022).

Окрім географічно-історичних відомостей, у цій казці яскраво висвітлена моральність поведінки. Головний герой казки - егоїстичний, розбещений хлопець на ім'я Нільс. Він був суворо покараний і перетворений на карлика за такі негативні риси характеру. Завдяки своїй подорожі на спині гусака Мартіна зі зграєю інших гусей, він втратив все, що в ньому було таким непривабливим, і набув рис мужності, співчуття, поваги, дружби, взаємної підтримки, готовності до самопожертви. Ця казка є бездоганним прикладом для наслідування і нескінченним джерелом мудрості. Не одне покоління дітей, прочитавши дивовижну казку С. Лагерлеф, підіймає свій погляд до неба і уявляє себе на крилах чарівного гусака, який летить у далекий незвіданий край, де зможе творити добро, робити щасливими обездолених. У такі години замріяна дитина безумовно зрощує в собі найкращі покликання, які в майбутньому будуть виявлені тільки в позитивних діях. Ця казка С. Лагерлеф без перебільшення є казкою номер один у сучасній Швеції, її гордістю (Sundmark, 2009).

Окрім літературних досягнень, С. Лагерлеф може пишатися низкою академічних досягнень. Так, у 1904 році вона одержала золоту медаль Шведської королівської академії наук, у 1907 році письменниця стала почесним доктором Упсальського університету, а в 1914 році вона була обрана до академії (Чорнолоз, 2016: 147).

С. Лагерлеф померла 16 березня 1940 року. Письменниця прожила у родинному маєтку до кінця життя. Про свою творчість С. Лагерлеф зазначала так: «Вечорами, коли я сиджу тут, у Морбацці, і згадую все, що мною створено, мене радує одне ... Я ніколи не створила жодного твору, який приніс би шкоду людству» (Pisarek, 2023). У маєтку Морбакк створено музей пам'яті творчості письменниці, кожен бажаючий може його відвідати.

Висновки. Таким чином, на основі аналізу праць вітчизняних і зарубіжних учених, пов'язаних з іменем видатної письменниці й казкарки С. Лагерлеф, було визначено й схарактеризовано умови, які сприяли розвитку її таланту до написання творів, які стали шедевром світової літератури. Так, головним чинником, який вплинув на розвиток фантазії та геніальних здібностей до письменництва, були розповіді бабусі С. Лагерлеф про родовий маєток. Ймовірно, що саме завдяки цим легендам та історіям про родинне гніздо і Швецію загалом, С. Лагерлеф почала фантазувати і вигадувати свої власні розповіді, які були наповнені любов'ю до рідного краю. Можливо, що саме бабуся та її історії прищепили дівчинці віру в диво, добро, казку. Красу домівки письменниця неодноразово зображувала у своїх працях. С. Лагерлеф створила у своїх творах світ, який сповнений романтикою, казковими пригодами, безділлям. Переконані, що С. Лагерлеф була романтичною, замріяною особистістю, яка надзвичайно любила свою батьківщину. С. Чорнолоз наголошує: «Індивідуально-авторську манеру Сельми Лагерлеф наслідували Астрід Ліндгрен, Туві Янссон - жінки-казкарки, творці абсолютно іншої, несподіваної, фантастичної і водночас близької, справжньої реальності. Письменниці розфарбували ХХ століття яскравими кольорами своїх оповідань і казок. А вишукана жіноча манера писання виборола лідерство серед стриманої чоловічої» (Чорнолоз, 2016: 146).

З аналізу біографії С. Лагерлеф можна дійти висновку, що вона була безумовно талановитою письменницею, яка здобула світове визнання, але не менший і її внесок як педагога, а володіла високим рівнем педагогічної майстерності, творчим, неординарним підходом до навчання і виховання дітей. Вивчення навчальних предметів у формі гри сприяло тому, що діти вільно, без примусу, з великим бажанням і цікавістю запам'ятовували матеріал. Саме ця ідея набувала розвитку у працях вітчизняних та зарубіжних педагогів-науковців сучасності.

Незважаючи на те, що творчість С. Лагерлеф є предметом широкої зацікавленості науковців, вважаємо, що піднята у статті проблема спонукає до подальшого опрацювання для того, щоб вона отримала ґрунтовне завершення.

Література

Адаменко О. О. Методологія персоніфікованого дослідження. URL://

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc Gum/NiO/2010 7/1 rozdil/Adamen.htm

Гончаренко С. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.

Дічек Н. П. Спадщина А. С. Макаренка у контексті світового історико-педагогічного процесу ХХ ст. (на матеріалах англомовних джерел): автореф. дис...доктора пед. наук. Інститут педагогіки АПН України, 2005.

Забута Т. В. Дитяче самоврядування в педагогічній спадщині Януша Корчака: автореф. дис.канд. пед. наук. Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) імені К.Д. Ушинського, 1997.

Лагерлеф Сельма і її дивовижна історія. Біографія і твори. URL://

https://uk.hoboetc.com/iskusstvo-i-razvlecheniva/15300-laqerlef-selma-i-ee-udivitelnava-istoriva-bioqrafiva-i-proizvedeniya.html

Лещенко М.П. Біографічні методи у дискурсі освітніх практик наративу. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Психологія. Педагогіка. Соціальна робота, 2011. С. 62-65.