Лексико-семантичне поле концепту "час" у збірці Ліни Костенко "Ріка Геракліта"
Розгляд особливостей змістового наповнення досліджуваного мовомисленнєвого конструкту в поетичній збірці Ліни Костенко "Річка Геракліта". Виявлення лексичних елементів авторської словотвірної практики. Характеристика титульного імені концепту "час".
| Рубрика | Литература |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.07.2023 |
| Размер файла | 33,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Лексико-семантичне поле концепту «час» у збірці Ліни Костенко «Ріка Геракліта»
Павлушенко Ольга Андріївна, кандидат філологічних наук, доцент, в. о. завідувача кафедри української мови
Україна, Вінниця
У статті крізь призму аналізу структурних зон ЛСП об'єктивації концепту «час» з'ясовано особливості змістового наповнення цього мовомисленнєвого конструкту в поетичній збірці Ліни Костенко «Річка Геракліта». Визначено, що ядро досліджуваного ЛСП становить денотативне значення титульного імені концепту «час», приядрову зону заповнюють дев'ять лексико-тематичних груп слів і словосполук, які є семантично близькими до ядрової одиниці й розширюють уявлення про концептуалізований фрагмент дійсності, позначаючи його окремі вияви. У тематичних групах периферійної зони ЛСП виявлено лексичні елементи авторської словотвірної практики. Із застосуванням методу кількісного аналізу слововживань у поезіях збірки визначено найбільш частотні лексичні одиниці. На основі дослідження особливостей текстуальної реалізації семантики первинних і вторинних (метафоричних та метонімічних) темпоральних номінацій приядрової та периферійної зон ЛСП окреслено спектр тих індивідуальних рефлексій, які формують концептуальні ознаки часу в картині світу поетеси.
Ключові слова: лексико-семантичне поле, концепт, мовна картина світу, категорія темпоральності, лексико-тематична група, темпоральна номінація, сема, ядро, периферія, мовомислення, ідіолект письменника.
THE LEXICAL-SEMANTIC FIELD OF CONCEPT «TIME» IN LINA KOSTENKO'S POETRY COLLECTION «THE RIVER OF HERACLITUS»
Pavlushenko Olha, Associate Professor, PhD in Philological Sciences, Associate Professsor at the Department of Ukrainian Language, Vinnitsa Mykhailo Kotsiubynsky State Pedagogical University (Ukraine).
Introduction. The article clarifies the peculiarities of the linguistic and thinking construct «time» content in Lina Kostenko's poetry collection «The River of Heraclitus» through the prism of the structural zones analysis of the lexical-semantic field of the objectification of this concept.
Purpose. The category of the lexical-semantic field (hereinafter LSP) belongs to the most studied language phenomena in modern Ukrainian linguistics, since the field approach to the language unit's analysis enables a deep study of the language in the semantic plane. The anthropocentric direction of modern linguistics in the triumvirate plane - language, thinking, and man - prompts researchers to study linguistic facts and phenomena in their connection with the individual or a community of people's worldview and a psycho-emotional sphere. The purpose of the article is to analyze the system organization of the LSP concept «time» in Lina Kostenko's poetry collection «The River of Heraclitus», in particular, to reveal the individual author's semantic content of primary and secondary (metaphorized and metonymized) temporal nominations.
Methods. To carry out scientific research, both general scientific and special methods were used, in particular, sampling and systematization of empirical material, structural and semantic field analysis, and quantitative calculation to determine the frequency of lexemes use in the studied texts.
Results. It was determined that the core of the studied LSP is the denotative meaning of the concept «time» titular name, the core zone is filled by nine lexical-thematic groups of words and phrases that are semantically close to the core unit and expand the idea of the conceptualized fragment of reality, marking its individual manifestations. Lexical elements of the author's wordforming practice were revealed in the lexical-thematic groups of the LSP's peripheral zone. The most frequent lexical units were determined with the help of the quantitative analysis method of word usage in the poems' collection. All in all, the study of the semantics of primary and secondary (metaphorical and metonymic) temporal nominations' peculiarities of all LSP's zones textual realization outlined the spectrum of those individual reflections that form the conceptual signs of time in the poetess's picture of the world.
Originality. An attempt to comprehend nominations with contextually actualized semantics of temporality of the LSP concept «time» peripheral zone in the collection «The River of Heraclitus» was made.
Conclusion. The field approach to the analysis of the concept of «time» verbal explanation in the collection textual space became a way of step-by-step understanding of the category of time in Lina Kostenko's picture of the world, making it possible to understand the individual author's phylogram of time as a complex form of existence in the poetess's mind, a fusion of personal and universal, mental and aesthetic, past and modern.
Keywords: lexical-semantic field, concept, linguistic view of the world, category of temporality, lexical-thematic group, temporal nomination, seme, nexus, periphery, linguistic thinking, writer's idiolect.
Вступ
Постановка проблеми. Категорія лексико-семантичного поля (далі ЛСП) належить до найбільш досліджуваних у сучасній вітчизняній лінгвістиці мовних явищ, оскільки польовий підхід до аналізу мовних одиниць уможливлює глибоке вивчення мови в семантичній площині, «наближуватиме дослідника до пізнання буття мови, її змінності в часі і просторі» [8, с. 289]. Виникнувши у 20-30 роках ХХ століття в контексті філософського осмислення мови як цілісної системи, теорія ЛСП віддзеркалила ієрархічну структуру, яку утворюють лексичні та фразеологічні одиниці, пов'язані між собою семантичними відношеннями - як парадигматичними, так і синтагматичними. Категорія ЛСП стала інтегральною, оскільки репрезентує складне багаторівневе утворення, що виникає на основі гіперо-гіпонімічних відношень між лексичними й фразеологічними одиницями й охоплює вужчі об'єднання: синонімічні ряди, антонімічні пари, тематичні групи слів і фразеологізмів тощо.
Сучасна лінгвістика уявляє ЛСП як змістовий компонент національної мовної картини світу, яка в системі лінгвальних знаків кодує безмежний когнітивний досвід багатьох поколінь мовної спільноти, представлений у колективній свідомості концептуальною картиною світу. ЛСП є структурою, відкритою до розширення, з можливістю дифузії з іншими ЛСП у периферійній зоні - явищем, зумовленим природою мовомисленнєвих конструктів, означених у лінгвістиці як концепти.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвиток учення про ЛСП відбувався в атмосфері дискусій і зіткнення різнотлумачень. Пошук засадничих ідей і методологічного підґрунтя для подальших досліджень спонукає науковців час від часу ревізіонувати й систематизувати напрацьовані концепції. У сучасній лінгвістиці співіснують різні погляди на процедуру виокремлення ЛСП, принципи його зонування, кваліфікацію відношень між його компонентами, розмежування поняттєвого поля й лексичного тощо. Тому багато студій у межах концепції польового аналізу лексики присвячені методології його реалізації. У цьому аспекті привертає увагу праця Н. Гешко «Лексико-семантичне поле як системно структурне утворення та методи його дослідження», яка містить ретроспективний аналіз концепцій ЛСП, розроблених мовознавцями різних поколінь і напрямів. Авторка зосередилася на зіставленні різнопланових трактувань ЛСП та оригінальних поглядів науковців на семантичні й структурні ознаки цієї функціональної організації одиниць лексико- семантичного рівня [3].
Дещо інший підхід до розгляду поняття поля в лінгвістиці зреалізувала К. Дашкова, обравши за мету визначити базові структурні ознаки цього утворення, які виділяє більшість дослідників [4].
Теоретичні питання кваліфікації лексико-семантичних полів були і продовжують перебувати в полі зору багатьох вітчизняних лінгвістів (Л. Пустовіт, В. Дятчук, Ж. Соколовська, Л. Лисиченко, О. Селіванова, О. Тараненко, Т. Лупенко).
Нові аспекти аналізу ЛСП пропонують українські дослідники. Предметом наукової розвідки О. Павлишенко вперше став інвентарний огляд та кількісно-дистрибутивні характеристики лексико-семантичних полів дієслова в англомовних текстах лінгвостилістичної норми та в авторських текстах. Науковиця розробила відповідні алгоритми для дослідження статистичної структури ЛСП дієслова й оригінальну методику виявлення маркерів авторського ідіолекту в частотній структурі лексико-семантичних полів [7].
Значно розширює уявлення лінгвістів про природу ЛСП компаративний аналіз цих структур як у генетично споріднених, так і неспоріднених мовах. Зіставила лексико- семантичні поля «простір», «пространство», «space», «espace» на матеріалі двох східнослов'янських, однієї германської та однієї романської мов А. Копитіна. Дослідниця запропонувала п'ятирівневу структуру ЛСП як фіксатор історичних смислів, актуальних значень та гіпотетичних образів концепту, визначила асоціативне поле стимулів е-простір та кіберпростір в україномовній логосфері [6].
Дослідивши ЛСП «патріотизм», «patriotism» та «patriotyzm» в українській, англійській і польській мовах, К. Близнюк виявила, що «властивістю українського лексико-семантичного поля «патріотизм» є функціонування у його ядерній зоні семантичних компонентів, співвідносних із піднесенням, емоційним збудженням, пристрастю, прагненням і запалом. Для польського лексико-семантичного поля «patriotyzm» особливістю є активність компонентів, що позначають гонор, честь і гідність. А в англійському полі проявляється зв'язок патріотизму з релігією, що виник, з одного боку, через історію формування американського патріотизму (об'єднання іммігрантів навколо спільних ідеалів, цінностей, принципів життя і релігії, замість спільності походження, культури, мови тощо), а також тому, що релігія виступає рольовою моделлю, зразком справжньої безумовної любові та глибокої відданості» [1, с. 2-3].
Дослідженню окремих ЛСП присвячені праці І. Купіної («граничність» в українській мові), О. Медвідь і О. Кучерук («Україна» в українському публіцистичному дискурсі), О. Левко, К. Докучаєва («природні явища» в грецькій мові), І. Шайнер (ЛСП, пов'язані з військовою тематикою у британській художній прозі), А. Горобець («час» у мові повісті Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять»), Н. Снігур («гумор», «humor» в українській та чеській мовах), Н. Бойко («війна» в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»), Г. Ходасевич («мистецтво» в українській та англійській мовах).
Антропоцентричне прямування сучасної лінгвістики в площині тріумвірату - мова, мислення, людина - спонукає дослідників до вивчення мовних фактів і явищ у їх зв'язку із світобаченням і психоемоційною сферою особистості або спільноти людей. У руслі цієї традиції до кола наших наукових зацікавлень потрапив концепт «час» в індивідуальній мовній картині світу Ліни Костенко, авторки, поза всяким сумнівом, геніальних, з огляду на їхню художню й національно-культурну цінність, поетичних творів.
Наша мета полягає в дослідженні системної організації ЛСП концепту «час» у поетичній збірці «Ріка Геракліта», зокрема у виявленні індивідуально-авторського смислового наповнення первинних і вторинних (метафоричних і метонімічних) темпоральних номінацій.
Методи дослідження. Для здійснення наукової розвідки послуговуємося сукупністю як загальнонаукових, так і спеціальних методів, зокрема, вибірки й систематизації емпіричного матеріалу, структурно-семантичного польового аналізу, кількісного обрахунку для визначення частотності вживання лексем у досліджуваних текстах.
Виклад основного матеріалу дослідження
У руслі лінгвістичної традиції кваліфікуємо концепт як мовомисленнєвий конструкт, який об'єктивує когнітивний досвід мовної особистості, а також її емоційну рецепцію фрагментів дійсності. Вербальні засоби об'єктивації концепту утворюють ЛСП, яке охоплює слова, що своїм поняттєвими та/або конотативними значеннями втілюють його змістове наповнення. Ядром ЛСП є лексема (зрідка лексеми), що слугує титульною назвою концепту й у колективній свідомості користувачів мовою співвідноситься з набором суттєвих ідентифікаційних ознак позначуваного. До приядрової зони належать слова, які є семантично близькими до ядрової одиниці й розширюють уявлення про концептуалізований фрагмент дійсності, позначаючи його окремі вияви, ознаки, властивості, стани, функції. Периферійну зону ЛСП можуть заповнювати не тільки переносні номінації об'єкта концептуалізації, а й метафоричні чи метонімічні конструкції, які своєю семантикою експлікують його емоційну й аксіологічну характеристики, асоціації, пов'язані з ним у свідомості мовної особистості чи мовного колективу.
У збірці Ліни Костенко «Річка Геракліта» ядро ЛСП концепту «час» представляє субстантив час (17) у його основних лексико-семантичних варіантах: 1) як одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка виявляється в тривалості буття; 2) тривалість існування явищ і предметів, яка вимірюється століттями, роками, місяцями, годинами, хвилинами // послідовна зміна годин, днів, місяців, років; 3) проміжок, відрізок у послідовній зміні годин, днів, років, протягом яких що-небудь здійснилося, здійснюється чи здійснюватиметься // певна пора дня, року [2, с. 1371]. У дефініції поетеси час - «... це тільки відбивання такту. Тік-так, тік-так ... і в цьому вся трагічність. Час - не хвилини, час - віки і вічність». Усвідомлення космічної безмірності часу приводить до логічного висновку: «Не час минає, а минаєм ми» (1, с. 232).
Приядрова зона ЛСП концепту містить низку слів й словосполук, які конкретизують час у його об'єктивних виявах, що уможливлює виокремлення менших об'єднань - лексико- тематичних груп. На цьому структурному рівні ЛСП концепту «час» у збірці Ліни Костенко «Річка Геракліта» не спостерігаємо, що є абсолютно очікуваним, відхилення від набору лексико-тематичних груп, які сформувалися в межах відповідного ЛСП в українському національномовному просторі. Проте помітними є окремі лексичні елементи авторської словотвірної практики, що, поза всяким сумнівом, має очевидну цінність для розвитку лексичної підсистеми національної мови.
Розглянемо ці лексико-тематичні групи детальніше.
1. Назви найменших відрізків часу:
- субстантиви - хвилини, мить (13), на мить (3);
- ад'єктив - щомиті;
- словосполука - у першу мить.
2. Назви періодів у межах доби:
- субстантиви - ніч / ночі (27), ночами, цілу ніч, з ночі, у ніч; день / дні (19), вечір / вечори (8), звечоріння (авторський словотвір), надвечір'я, ранок (2), світанок / світанки (8), на світанку, світання, на зорі;
- ад'єктиви - уночі (11), вдень, вранці (10), вранці-рано (3), звечора, ввечері, надвечір, ранесенько;
- атрибутиви - нічного (2), передвечірній, вечорова (авторський словотвір), вечірній (6), передвечірній;
- словосполуки - з вечора до рання, вечірній час, як звечоріє, під вечір; ранок, вранці, до ранку, зранку.
3. Назви періодів у межах року:
- субстантиви - осінь (32), під осінь (3), літо (21), літечко, зима (12), весна (10), з весни, провесінь, місяць грудень, серпень, вересень, липень, падолист (авторський словотвір), тиждень, весною;
- ад'єктиви - улітку, узимку, восени;
- атрибутиви - осінній (18).
4. Назви періодів у межах часового континууму:
- субстантиви - вічність, віки (6), століття (3), епоха (7), сучасність, майбутнє (3), рік /роки (2);
- ад'єктиви - вічно, навіки, споконвіку (8);
- атрибутиви - вічні, столітні, правічний, одвічний, предковічний, давнеколишні (авторський словотвір), неперебутні (авторський словотвір);
- словосполуки - двадцятий вік, двадцять перший вік, тисячу літ, дві тисячі літ, через віки, через роки, через тисячу літ.
5. Назви періодів у межах людського життя:
- субстантиви - молодість, дитинство (5), в дитинство;
- ад'єктив - змалку;
- словосполуки - усе життя, на все життя, свій вік.
6. Назви часу відносно моменту мовлення:
- у ретроспективі - учора (10);
- у синхронії - сьогодні (3), тепер;
- у перспективі - завтра, післязавтра.
7. Назви не чітко окресленого часу:
- субстантиви - пора (2);
- ад'єктиви - колись (3), завжди, недавно (2), давно, довго, тоді, часом, врізночас (авторський словотвір), рідко;
- атрибутив - колишній;
- словосполуки - інша пора, багато літ, о цій порі, в часи прекрасної Гелени.
8. Назви часових меж тривання:
- ад'єктиви - доки, досі (2), відтоді, довіку, повік, вовіки (авторський словотвір), навіки;
- словосполуки - по сей день, як час пливе, на всі віки, навіки і на всі віки.
9. Назви повторюваних відрізків часу - із року в рік, із дня у день, щодня, щовечора, щоранку, щоліта, щовесни.
Кількісний аналіз слововживань у поезіях збірки Ліни Костенко «Річка Геракліта» виявив найбільшу частотність таких лексичних одиниць, що належать до ЛСП концепту «час»: осінь / під осінь (32/3), ніч (27), уночі (11), літо / літечко/улітку (21/18/1), день (19), час (17), мить / на мить (13/3), зима (12), ранок / вранці / вранці-рано / зранку (2/10/3/1), світанок (8), вечір /під вечір/надвечір'я /як звечоріє (8/2/1/1), вечірній (6), епоха (7), віки (6), життя / півжиття / свій вік / усе життя / на все життя (3/1/1/2/1), дитинство (5). Зафіксовані найбільш частотні в досліджуваній збірці темпоральні номінації позначають періоди буття природи й людини, що є очевидним підтвердженням тези Дмитра Дроздовського: «Час перетікає в матерію природи, а природа переживається як реальність, занурена в людський і космічний час» [5, с. 280]. Сама збірка «Річка Геракліта» позиціонується в площині пір року. Чотири цикли поезій: «Осінні карнавали», «Сліпучий магній снігових пустель», «Весна підніме келихи тюльпанів», «Що в нас було? Любов і літо» - символізують об'єктивний поділ часового континууму і є тлом для чуттєвих рефлексій поетесою свого внутрішнього світу, світу людей і світу природи. Аналіз частотності слововживань темпоральних номінацій слугує тією оптикою, крізь яку можна розгледіти спектр цих рефлексій, які формують концептуальні ознаки часу в індивідуальній картині світу Ліни Костенко.
Серед вербалізованих прямими темпоральними номінаціями приядрової зони ЛСП концепту «час» у збірці «Річка Геракліта» помітно проступають змістові компоненти «осінь», «ніч», «літо».
Осінь - час краси: Яка рожева й синя хуртовина! ... раптом ця осіння хуртовина (1, с. 27) Осінній вітер одгуляв, затих. Стоїть берізонька - як в іскрах золотих (1, с. 28) Красива осінь вишиває клени червоним, жовтим, срібним, золотим (1, с. 29). Вродлива жінка, ласкою прогріта, лежить у літа осінь на плечі (1, с. 35). Ой осінь, осінь, барви чудотворні ! (1, с. 81).
Осінь - час згасання: Ще пахне сіно. Ще рояться оси [...]. А вже вночі навшпиньки ходить осінь і полум'я жоржин задмухує в садах (1, с. 21).
Осінь - час суму: Осанна осені осені, о сум! [...]. Останні айстри горілиць зайшлися болем (1, с. 24). ... осінній плач калини (1, с. 26).
Осінь - час убогості: Прошкандибала осінь по стерні [...] Убога торба - хмара на плечі, іду в полях, голодна, гола, боса (1, с. 36).
Осінь - час прощання: Ставить осінь на землю свою золоту жирандоль. [...] Я прощаюся з літом. І воно мені каже: - Прощай! (1, с. 23). Ті журавлі, і їх прощальні сурми... Тих відлітань сюїта голуба ... Натягне дощ свої осінні струни (1, с. 26). Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць (1, с. 85).
Ніч - час умирання: В склепіні ночі похорон тепла (1, с. 69).
Ніч - час роздумів: Надходить ніч. Думки у неї хмарні (1, с. 44).
Ніч - час творчості: Вночі із хаосу безсоння коли мій Всесвіт ожива - як срібні птиці вилітають ще неприборкані слова (1, с. 66).
Ніч - час самотності: ... як ти йшла в таку негоду, здалеку, така одна-однісінька вночі! (1, с. 70). Десь грає ніч на скрипці самоти (1, с. 102).
Ніч - час таїнства кохання: Вночі спускалась по сходах, торкала двері рукою, - король до ніг королеви лягав, як приборканий лев (1, с. 107).
Ніч - час рішучих доріг: Виходжу в ніч. Іду назустріч долі (1, с. 126). Сніги і ніч. І ліс дорогу пише (1, с. 127). Ми виїхали в ніч. І це було шаленство (1, с. 176). мовомисленнєвий час костенко геракліт
Ніч - час тріумфу солов'їв: І солов 'ї, пташині менестрелі, всю ніч доводять яблуні до сліз (1, с. 134).
Ніч - час єднання з космосом: Вечірній обрій опустив завісу - космічний цирк запалює вогні! І цілу ніч хоч задурно у те склепіння, де горить Персей, жонглює космос бриликом Сатурна ... (1, с. 193). Вночі літак гуде у небі сумно. [...]. Зівсюди землю зорі обступили. І Всесвіт в лупу дивиться на нас (1, с. 196).
Ніч - час романтики: Стояла ніч, красива, як Кармен, червоні й чорні міряла троянди (1, с. 217).
Літо - час сонця: А в серці літа - щедрий сонцепад, І зливками розтопленого сонця лежать цитрини, груші й виноград (1, с. 35).
Літо - час щедрот природи: Морями пшениці, у пахощах м 'яти, де літо стоїть, як мальований глек (1, с. 233).
Літо - час свята: Святкує літо мить свою п 'янку. Ласкавий липень, липи, липи, липи! (1, с. 235).
Літо - час любові: Любов і літо. Любов і літо без тривог (1, с. 263).
Літо - час засмаги: Смагляве літо смалить смальту (1, с. 183).
Літо - час спеки й гроз: Бродить спека, як хмільна опара. Ціле літо грози і дощі (1, с. 184).
Літо - це предмет бажань: Багдадський злодій літо вкрав (1, с. 24). То білий кінь, то білий-білий кінь шукає літо у сухому листі (1, с. 41).
Завдяки високоінтелектуалізованому поетичному відтворенню об'єктивної дійсності Ліна Костенко досягає надзвичайної смислової місткості концептуального образу часу як фрагмента цієї дійсності. Найбільше зацікавлення в дослідника викликає периферійна зона ЛСП концепту, оскільки саме в ній зосереджені переважно вторинні, метафоричні чи метонімічні, номінації, позначені найвиразнішими конотаціями, доповненими індивідуальними авторськими асоціаціями й оцінками. Належність цих мовних одиниць до категорії темпоральності зумовлює контекст.
Уважаємо, що до периферії ЛСП концепту «час» у досліджуваній збірці поезій «Річка Геракліта» належить сама її назва. Філософема ріки в поєднанні з іменем давньогрецького філософа Геракліта Ефеського, автора відомих сентенцій «Усе плине, усе змінюється» та «Не можна двічі ввійти в ту саму ріку» - це знак вічності, на скрижалях якої закарбовані універсальні істини й уселюдські цінності.
До номінацій із контекстуально актуалізованою семантикою темпоральності належить онім Сувид (праслов'янська назва села), який є символом історичної глибинності коренів українського етносу: Ми завжди проїжджаєм це село. Ім 'я у нього праслов 'янське - Сувид (1, с. 231).
Людське життя як фрагмент у часовому континуумі стає для поетеси одиницею виміру великого буття: «... я у життя із вічності пливу» (1, с. 241).
Особливої семантичної місткості в поетичній контекстуалізації Ліною Костенко категорії часу набуває частка ще. Ще - це передчасся чогось неминучого, чогось значущого й трагічного: Ще вітер віє у терночку І дерево на хрест росте. Ще час не сплинув за водою. Ще Юда спить у сповитку (1, с. 93).
У поетичному світобаченні Ліни Костенко час минулий і час теперішній поєднуються незримою ниткою пам'яті. Пам'ять - інструмент часу: вона зберігає у свідомості образи минулого і наближає їх до внутрішнього зору, щоб не втрачалася цілісність душі людини й людства: Прямим проломом пам 'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе (1, с. 28). Останнє листя облітає з крон. Душа стоїть у пам'яті як в повені (1, с. 81). Згадайте в поспіху вагона, в невідворотності зникань, як рафаелівська Мадонна вічі дивиться вікам! (1, с. 275). Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось! (1, с. 272).
Висновки дослідження та перспективи подальших наукових розвідок
Отже, польовий підхід до аналізу вербальної експлікації концепту «час» у текстовому просторі збірки «Річка Геракліта» став шляхом покрокового розуміння категорії часу в картині світу Ліни Костенко, уможливив осмислення індивідуально-авторської філосограми часу як складної форми існування у свідомості поетеси сплаву особистого й уселюдського, психічного й естетичного, минулого й сучасного. Дослідженням особливостей текстуальної реалізації семантики первинних і вторинних, метафоричних та метонімічних, темпоральних номінацій приядрової та периферійної зон ЛСП окреслено спектр тих індивідуальних рефлексій, які формують концептуальні ознаки часу у світобаченні поетеси.
Подальші дослідження лексико-семантичних полів мовомисленнєвих конструктів концептосфери Ліни Костенко можуть бути предметом наступних студій, опертих на ширший матеріал творів геніальної письменниці й мислительки нашої епохи.
Література
1. Близнюк К. Р. Лексико-семантичне поле «патріотизм» в українській, англійській і польській мовах: дис кандидата філол. наук: 10.02.17. Вінниця, 2019. 263 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української літературної мови: 25000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпін: Перун, 200е. 1728 с.
3. Гешко Н. Лексико-семантичне поле як системно структурне утворення та методи його дослідження. Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. 2014. № 2 (2). С.73-78
4. Дашкова К. В. Поняття «лексико-семантичне поле» і його структура. URL: http://www.sci- notes.mgu.od.ua/archive/v33/13.pdf (дата звернення: 15.11.2022).
5. Дроздовський Д. Хвилі Часу. Костенко Л. В. Річка Геракліта. / Упоряд. та передм. О. Пахльовської. Київ: Либідь, 2011. С. 280-321.
6. Копитіна А. С. Лінгвокогнітивні та соціолінгвальні параметри лексико-семантичного поля «простір» (на матеріалі англійської, російської, української та французької мов): дис. ... доктора філ. наук: 035 Філологія (03 Гуманітарні науки). Київ, 2021. 265 с.
7. Павлишенко О. А. Квантитативні характеристики лексико-семантичних полів дієслова в авторських текстах англомовної художньої літератури: дис. ... кандидата філол. наук: 10.02.04. Львів, 2017. 211 с.
8. Gorofyanyuk І., Zavalniuk І. Dialectal vocabulary as a system. Analele Universit ІІ Din Craiova. Seria зtiinfe filologice. Linguistic. Anul XLII, nr. 1-2. 2020. С. 284-291.
Джерела
1. Костенко Л. В. Річка Геракліта / Упоряд. та передм. О. Пахльовської. Київ: Либідь, 2011. 336 с.
References
1. Blyzniuk K. R. Leksyko-semantychne pole «patriotyzm» v ukrainski i, anhliiskii i polskii movakh: dys. ... kandydata filol.: 10.02.17. Vinnytsia, 2019. 263 s.
2. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi literatumoi movy: 25000 / uklad. ta holov. red. V. T. Busel. Kyiv; Irpin: Perun, 200e. 1728 s.
3. Heshko N. Leksyko-semantychne pole yak systemno strukturne utvorennia ta metody yoho doslidzhennia . Aktualnipytannia suspilnykh nauk ta istorii medytsyny. 2014. №2 (2). S. 73-78.
4. Dashkova K. V. Poniattia «leksyko -semantychne pole» i yoho struktura. URL: http://www.sci- notes.mgu.od.ua/archive/v33/13.pdf (data zvernrnnia: 15.11.2022).
5. Drozdovskyi D. Khvyli Chasu. Kostenko L. V. Richka Heraklita. / Uporiad. ta peredm. O. Pakhlovskoi. Kyiv: Lybid, 2011. S. 280 - 321.
6. Kopytina A. S. Linhvokohnityvni ta sotsiolinhvalni parametry leksyko-semantychnoho polia «prostir» (na materiali anhliiskoi, rosiiskoi, ukrainskoi ta frantsuzkoi mov). dys. ... kandydata filol.: 035 Filolohiia (03 Humanitarni nauky). Kyiv, 2021. 265 s.
7. Pavlyshenko O. A. Kvantytatyvni kharakterystyky leksyko-semantychnykh poliv diieslova v avtorskykh tekstakh anhlomovnoi khudozhnoi literatury. dys. ... kandydata filol.: 10.02.04. Lviv, 2017. 211 s.
8. Gorofyanyuk І., Zavalniuk І. Dialectal vocabulary as a system. Analele Universit ІІ Din Craiova. Seria fiinfe filologice. Linguistic. Anul XLII, nr. 1-2. 2020. С. 284-291.
Sources
1. Kostenko L. V. Richka Heraklita / Uporiad. ta peredm. O. Pakhlovskoi. Kyiv: Lybid, 2011. 336 s.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Дослідження традиційних мотивів у поезіях Ліни Костенко. Мета та особливості використання поетесою в своїх творах античних, біблійних та архетипних образів. Мотиви та образи у поемах "Скіфська одіссея", "Сніг у Флоренції", "Дума про братів не азовських".
курсовая работа [49,2 K], добавлен 25.03.2016Дослідження феномена іншомовних слів у складі української лексики. Тематична класифікація іншомовних слів у поезіях Ліни Костенко. Класифікація запозичень, вжитих у творах Ліни Костенко, за походженням. Стилістична роль іншомовних слів у поезії.
курсовая работа [57,6 K], добавлен 27.11.2011Кольороназви як фрагмент мовної картини світу. Основні концепції визначення кольору в сучасній лінгвістиці. Структурно-семантична характеристика кольороназв у творчості Ліни Костенко. Аналіз функціональних властивостей кольоративів у художньої літератури.
курсовая работа [57,8 K], добавлен 30.10.2014Духовні цінності у збірці Л. Костенко "Неповторність". Вияв любові до природи в пейзажній ліриці поетеси. Утвердження естетичних та духовних цінностей поезією про природу. Розкриття неповторності кожної хвилини. Функцiї символів у збірці "Неповторність".
курсовая работа [65,3 K], добавлен 28.03.2012Навчання в Київському педагогічному інституті та Московському літературному інституті імені О.М. Горького. Збірки віршів Ліни Костенко. Отримання Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка за роман у віршах "Маруся Чурай" та збірку "Неповторність".
презентация [4,0 M], добавлен 06.11.2013Життєвий і творчий шлях Ліни Костенко. Колористична лексика в її поезіях. Тема Батьківщини і проблема збереження історичної пам’яті, своєї культури і мови в творчості поетеси. Любовна лірика та зображення природи у віршах. Історичний роман "Маруся Чурай".
реферат [71,5 K], добавлен 19.05.2009Життєвий і творчий шлях Ліни Костенко, філософська часоплинність її поезії. Історичний час у творчості поетесси. Хронотоп в поемах "Скіфська одіссея" та "Дума про братів неазовських" як культурно оброблена стійка позиція, з якої людина освоює простір.
контрольная работа [45,0 K], добавлен 31.05.2012Специфіка зображення живої природи у творах красного письменства. Характеристика пейзажу як елементу композиції ліро-епічних творів Ліни Костенко на матеріалі романів "Маруся Чурай" і "Берестечко". Аналіз пейзажної та натурфілософської лірики письменниці.
дипломная работа [85,0 K], добавлен 17.01.2011Проблеми і теоретичні засади вивчення творчості, рецепція Ліни Костенко в українському літературознавстві, теоретичні основи дослідження її творчості. Трансформація фольклорних мотивів у драматичній поемі Ліни Костенко "Дума про братів Неазовських".
реферат [43,0 K], добавлен 12.06.2010Ідейно-образний рівень ліричного твору. Творчість Ліни Костенко в ідейно-художньому контексті літератури. Форма художнього твору, її функції. Проблема вини і кари у драматичній поемі. Специфіка категорій часу й простору. Аналіз віршів письменниці.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 30.10.2014
