Використання епістолярію в процесі вивчення біографії Лесі Українки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання епістолярію в процесі вивчення біографії Лесі Українки

Л.А. Башманівська, В.І. Башманівський

Abstract

The article deals with the issue of using the epistolary heritage of Lesia Ukrainka as a significant original source for studying the biography of the writer, true evidence of her life and work.

It claims that the epistolary heritage is an important source of cognition of Ukrainian fiction. It allows tracing the ways of forming the writer as a professional, the development of their literary and aesthetic views, features of the thinking process. It also highlights the relationship of the artist with famous contemporaries, and helps to understand artistic heritage, historical events.

It concludes that the letters let scholars learn about writer's friends, her like-minded people, about the national and cultural life of Ukraine, about the artistic preferences of various cultural and artistic figures of Slavic and European literature.

It also points out the great cognitive and educational value of the epistolary heritage of writers in the lessons of Ukrainian literature.

The emphasis is placed on the use of various forms and methods of working with letters that can help to form pupil's personal attitude. It can be an important means of increasing pupils' interest in literature.

It states that the epistolary heritage is the significant source for studying the biography of Lesia Ukrainka. It reveals her views on life and work, attitude toward the literary process and social life, especially the spiritual world of the writer. Therefore, the teacher of literature creates a certain emotional mood in the lesson, helps to penetrate into writer's creative laboratory, to present worldview values, artistic and aesthetic preferences.

It summarizes that reading Lesia's letters helps pupils to feel and understand her worries. The epistolary materials make schoolchildren think about their own life and deepen into their own inward worlds. The use of epistolary materials increases students' interest in literature, the ability to understand the thoughts and feelings of others.

Анотація

ВИКОРИСТАННЯ ЕПІСТОЛЯРІЮ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Л.А. Башманівська, В.І. Башманівський

У статті досліджено питання використання епістолярної спадщини Лесі Українки як цінного першоджерела вивчення біографії письменниці, правдивих свідчень її життя й творчості.

Зазначено, що епістолярій є важливим джерелом пізнання української художньої словесності, дозволяє простежити шляхи формування письменниці, розвиток її літературно-естетичних поглядів, особливості способу мислення, висвітлює стосунки з відомими сучасниками, допомагає зрозуміти мистецьку спадщину, історичні події.

Доведено, що листи дають змогу дізнатися про друзів письменниці, її однодумців, про національно-культурне життя України, про мистецькі вподобання різних діячів культури та мистецтва слов'янських і європейських літератур. епістолярний письменниця літературний естетичний

Вказано на велике пізнавальне й виховне значення епістолярної спадщини письменників на уроках української літератури.

Наголошено на використанні різних форм і методів роботи з листами, які допоможуть формувати особистісне ставлення в учнів, що може стати важливим засобом підвищення в школярів інтересу до літератури.

З'ясовано, що епістолярна спадщина є вагомим джерелом вивчення життєпису Лесі Українки, розкриває її погляди на життя та творчість, ставлення до літературного процесу й суспільного життя, особливості духовного світу письменниці. Відтак учитель літератури створює на уроці певний емоційний настрій, допомагає проникнути в ії творчу лабораторію, уявити світоглядні цінності, художньо-естетичні вподобання.

Зроблено висновок, що читання листів письменниці допоможе школярам відчути й зрозуміти її переживання, задуматися над власним життям, а також заглибитися у свій духовний світ. Завдяки використанню епістолярних матеріалів підвищується зацікавленість учнів літературою, можливість зрозуміти думки й почуття інших людей.

Ключові слова: епістолярій, епістолярна спадщина, життєпис, світоглядні цінності, форми і методи.

Постановка проблеми

У процесі вивчення життєпису та художньої спадщини відомих українських майстрів слова вагоме місце займає епістолярій, що дозволяє простежити шляхи формування письменника, розвиток його літературно-естетичних поглядів, художніх смаків, створення мистецьких творів. Епістолярна спадщина є важливим джерелом вивчення особистості письменника, особливостей його способу мислення, висвітлює стосунки митця слова з відомими сучасниками, історичні події, допомагає зрозуміти мистецьку спадщину.

Епістолярій посідає важливе місце й у спадщині Лесі Українки, є першоджерелом вивчення її життєвого та творчого шляху, суспільно-політичної думки, що формувалася того часу в українському суспільстві. Окрім рідних та друзів, Леся Українка листувалася з літературними та культурно-мистецькими діячами. Це дає змогу дізнатися про друзів письменниці, її однодумців, історичних діячів, і загалом про національно-культурне життя України. У листах знаходимо портрети та мистецькі вподобання різних діячів культури та мистецтва слов'янських і європейських літератур.

Листи Лесі Українки багато дослідників вважає мистецтвом, що відтворює внутрішній зв'язок з добою, у яку вона жила й творила. Письменниця намагалася охопити події, літературні проблеми, у них спостерігаємо також її емоційний стан. Як вважає І. Погребняк, "тональність листів краще, ніж будь-який інший матеріал, дає змогу скласти про письменника певне та яскраве уявлення, відчути сутність його особистості, зрозуміти його психічний, внутрішній світ, його світовідчуття і душевний настрій, увійти з ним у безпосереднє, інтимне спілкування" [4].

Використовуючи епістолярну спадщину письменників на уроках української літератури, варто пам'ятати про пізнавальне й виховне її значення. У цьому контексті завданням словесника в сучасному інформаційному суспільстві є зберегти духовність нашої молоді. Серед засобів відродження національної самосвідомості школярів хочемо виокремити саме вивчення творчої спадщини письменників, яскравих фактів біографії з використанням спогадів і листів. Тому під час розгляду життєпису Лесі Українки пропонуємо використовувати її листи, щоб зрозуміти духовний світ поетеси, зацікавити учнів епістолярієм, що є засобом активізації інтересу до вивчення української літератури в школі, засобом формування моральності.

На думку В. Пустовіт, епістолярій Лесі Українки "достовірно відбиває лабораторію авторського стилю, експериментування в пошуках жанру, є проявом психології творчості, тендерних відносин, світоглядних пошуків, ціннісних аспектів" [6: 147].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивченню епістолярію письменників присвячено праці В. Агеєва, Л. Вашків, В. Гладкого, І. Забіяки, А. Ільків, М. Коцюбинської, Ж. Ляхової, І. Погребняк, В. Пусто віт, Семенюк, В. Святовець, О. Томчука.

На використання епістолярної спадщини на уроках української літератури вказували відомі методисти Н. Волошина, В. Неділько, Є. Пасічник, К. Приходченко, Н. Петриченко, Б. Степанишин, О. Слоньовська, Цимбалюк та інші.

На їхню думку, використання епістолярної спадщини є вагомим засобом активізації навчального процесу на уроках української літератури й підвищує ефективність роботи вчителя- словесника. Як вважає Н. Петриченко, "листи - це голос розуму й серця письменника, а ознайомлення з ними шлях до проникнення в духовний світ митця та його героїв, в естетичну тканину твору, осягнення авторської позиції і водночас спонука до самоаналізу та самовиховання читача. Ключовим моментом цього процесу стає "зустріч" двох особистостей" [3: 32].

Мета статті: довести важливість і доцільність використання епістолярної спадщини Лесі Українки як цінного джерела вивчення біографії письменниці, як правдивих свідчень її життя й творчості.

Виклад основного матеріалу

Епістолярій письменників є інтелектуальною спадщиною, за допомогою якої відбувається пізнання української художньої словесності, й давно привертає увагу дослідників. Зокрема, проблему вивчення епістолярію як сутнісного методологічного чинника сучасного літературознавчого біографізму на матеріалі приватної кореспонденції порушує О. Томчук. Автор розглядає листи як складову літературної спадщини письменника, цінне першоджерело для розуміння життєвих і творчих інтенцій, світоглядно-естетичних пріоритетів, місця й ролі митця в літературному процесі [8].

Цікавим у цьому контексті є ґрунтовне дослідження епістолярію Лесі Українки В. Святовця, де автор розглядає епістолярну спадщину письменниці в різних аспектах: історико-літературному, джерелознавчому, літературно-естетичному [7].

Автор звертає увагу на побудову листів та проблеми, порушені в них: "1) листи, що місцями нагадують щоденник; 2) листи, що мають елементи фольклорних розвідок; 3) кореспонденції, що близькі до літературно-критичних матеріалів; 4) характерне багатство образних висловів; 5) дотримання конспірації в листуванні; публіцистична загостреність епістолярного матеріалу; 7) громадські та політичні питання" [7: 24]. Дослідник зазначає, що листи Лесі Українки подібні до мемуарного жанру й нагадують щоденник.

На думку М. Моклиці, епістолярна спадщина "наче відкриті двері у робітню письменниці, де всі процеси можна побачити чіткіше, яскравіше, тут видно, як ідеї і настрої шукають форму, як народжуються чи спалахують образи, як гаснуть і тьмяніють теми, розгортаються сюжети і загострюються конфлікти" [1: 150].

Сьогодні вивчення життєпису будь- якого письменника вимагає наукового обґрунтування з позицій сучасної методики. Використання раніше хронологічних таблиць, заучування біографій, поданих у шкільному підручнику, з метою отримання оцінки зменшує інтерес учнів до уроків української літератури. Через таку застарілу методику нівелюється та епоха, коли жила й творила Леся Українка. Тому використання інноваційних методик, як- от проведення уроку за листами, є джерелом вивчення її життя, творчості, допомагає краще зрозуміти особливості написання художніх творів, оскільки саме з вивчення життєпису на уроці української літератури розпочинається розгляд кожної монографічної теми, тому це має стати поштовхом до зацікавлення творчістю письменника.

Відтак учитель-словесник у процесі вивчення біографії Лесі Українки може використати на уроці листи письменниці як правдиві свідчення її життя й 7Ьтворчості, що відзначаються інформативною цінністю й творчим потенціалом. Вони займають досить вагоме місце у творчій спадщині Лесі Українки. Письменниця листувалася з рідними, друзями, культурно-мистецькими діячами. Кожен з листів висвітлює думки, почуття й настрої, які авторка переживала в певний момент. Усі епістоли дають можливість отримати об'єктивне уявлення про світоглядні цінності письменниці, художньо-естетичні вподобання, відтворити добу, у яку жила Леся Українка, дізнатися про задум і створення художніх творів. У цьому контексті школярі краще сприйматимуть життєпис поетеси.

З листів дізнаємося, що Леся Українка сумлінно ставилася до листування. Для неї через хворобу та постійне мандрівне життя це було єдиним джерелом спілкування з рідними. Сама письменниця пише про жанрове різноманіття її листів: "ділові, дружеські і родственні, власний, посередничий, "листищі", егоцентричний, спішний, жалостний, хватаний, гречненький листочок, дрібний" [9: ЗО]. У них відображений літературний процес того часу, завдяки чому ми можемо дізнатися про літературне життя глибше та яскравіше.

З описів психологічних переживань, природи можемо разом з учнями уявити, як творилася особистість письменниці. Адже вивчення життєпису Лесі Українки за листами є досить цікавим видом роботи на уроці, бо епістолярій є найбільш правдивим матеріалом про уподобання, смаки письменниці, її громадсько-політичні та літературно- естетичні погляди. Відтак на уроці створюється відповідний емоційний настрій, учні намагаються заглибитись у творчу лабораторію нашої землячки, побачити її духовний світ, водночас дізнаються про різних культурних діячів, з якими листувалася письменниця.

Цікаво буде розглянути специфіку родинного листування письменниці, що вирізняється особливою теплотою. Учні дізнаються про те, що листи до родичів, зокрема до бабусі Єлизавети Іванівни, до дядька й тітки Драгоманових, Леся Українка писала ще в дитячому віці. Розповідаємо, що все дитинство Леся хворіла, потім боролася з хворобою протягом усього життя. Це була, за її словами, "30-літня війна” [10: 406].

Життя письменниці - це постійні подорожі місцями лікування. Хвороба завдавала їй великих страждань, і листування було для неї чи не єдиною розрадою. Але вона не корилася й сподівалася на одужання, на зцілення весною, сонцем, морем.

В одному з листів до матері Леся Українка писала: "Коли б тільки швидше справжня весна настала, щоб сонця було багато" [10: 231]. Або ж лист до родини Косачів: "...У нас така чудова весна: цвіли сади, фіалки навіть попідтинню скрізь синіли, - що я "воспрянула духом "... На мене зараз же впливає тепло, роблюся вдвоє здоровша" [10: 278]. Все, що було в неї на душі, виливалося на папері, було ніби сповіддю письменниці і водночас гартувало дух.

Поетеса, незважаючи на хворобу, робила все, що дозволяло її здоров'я. Вона ще у 18 років долучилася до діяльності київської "Плеяди", готувала переклади з інших літератур. У зв'язку з цим писала братові Михайлу: "Я бачу тепер, що ви таки справді маєтесь "братися за діло" і вже перестаєте угнітатись духом. Нема що й казать про те, що я візьмуся тепер до роботи так, що тільки ну! Що залежатиме від мене, я все зроблю, ба - що ж мені й робити як не се! Аже, як би там не було, а література моя професія!" [9: 37-38]. Своїми думками й планами поетеса найбільше ділилася зі своїм дядьком М. Драгомановим: читала книжки, які він рекомендував, вивчала мови, слухалася його порад.

Наголошуємо школярам, що вона була сильною духом, боролася зі своєю хворобою й працювала, як могла, все життя, адже література не тільки її професія, як писала, а й покликання. У листах до родичів знаходимо цікаві факти про політичне й літературне життя України, а також багатьох інших країн. Під час подорожей до Болгарії, Італії, Єгипту, Німеччини та інших країн поетеса ретельно описувала все, що бачила. Для хворої Лесі Українки подорожі й листування були порятунком, частиною життя письменниці.

Щоб покращити своє духовне життя, Леся Українка листувалася з багатьма цікавими для неї людьми. Вона писала, що інколи надсилала по вісім листів за день, де ділилася своїми успіхами й невдачами, літературними задумами, коментувала свої твори, оцінювала тогочасну критику, цікавилася мистецтвом, зокрема обмінювалася думками про театральні й оперні вистави, музику, живопис тощо.

Звертаємо увагу з учнями на те, що листи Лесі Українки є різноманітними й змістовними. У них порушено важливі питання, що турбували літераторів того часу. В одному з листів до І. Франка вона писала: "...наші слова стають нашими ділами і судять нас люди «по ділах наших», а над ким того фатуму нема, той базікає собі, скільки схоче, і ніхто з нього нічого не питає... Чи ж не Ви самі сказали про поетів: «Най будуть щирі, щирі, щирі!» Отут весь закон і пророки!" [9: 18].

На уроці вивчення життєпису письменниці епістолярій можна розглядати і як приватний документ, і як історико-літературне джерело становлення української демократичної думки того часу. У листуванні письменниці відображені редакторські погляди.

У листах Леся Українка часто висловлювала критичні й обґрунтовані оцінки творам своїх сучасників.

Використовуючи під час вивчення біографії епістолярій Лесі Українки, важливо донести до кожного учня зміст і настрій думок поетеси, її роздуми над власною складною долею, пошуки індивідуального шляху в житті, роль її друзів. З цією метою словесник може відібрати відповідні листи, деякі уривки з них зачитати або ж записати на дошці, продемонструвати з екрану. Дуже важливо, щоб школярі усвідомили зміст цих листів. Це вчитель може зробити, використовуючи бесіду, щоб з'ясувати власну думку школяра з певного питання, формулюючи проблемні запитання, даючи завдання на самостійне опрацювання епістолярного матеріалу, проведення своєрідного діалогу "лист - учень”.

Розповідаємо учням, що в листах до членів родини поетеса також висловлює свої погляди на освіту й науку. У листі до М.П. Драгоманова Леся Українка зазначає, що її тішить те, що "вже наші люди зачинають більше думати про власну освіту, а не вдовольняються самою казенною наукою, як то було ще недавно" [9: 112]. "Мало єсть таких, що провадять культурну роботу в народі безпосередньо, а не через книжку, та все ж єсть і такі. Усе те - крапля в морі, та все ж, може, і ся крапля каміть точить" [9: 160].

Але були й складні періоди в житті Лесі Українки, коли вона могла писати лише листи. Та поетеса не здається, про що свідчить лист до Драгоманових: "Я тепер у весняному настрої і думками вже не дома, а по світах літаю. Простір для думок великий і планів тьма, мені навіть се до вподоби, що я не знаю ще нічого певного, де буду літом. Я б хотіла бути літом коли вже не в Болгарії, то десь на Дніпрі на порогах. У всякім разі думаю, що се літо буде для мене краще і приятніше, ніж торішнє було" [9: 156].

Варто наголосити учням, що родинне листування Косачів-Драгоманових мало значний вплив на світогляд Лесі Українки і на її творчість.

Загалом методика вивчення епістолярної спадщини Лесі Українки передбачає підбір листів до уроків української літератури, що є і джерелом, й ілюстрацією при вивченні життєпису письменниці, а також створює відповідний емоційний настрій і в процесі вивчення її творів. Але саме на уроках вивчення біографії доречно використовувати епістолярій, куди залучити також і спогади сучасників, і щоденникові записи. При цьому потрібно застосовувати різні форми й методи роботи з листами. Це може були ілюстрація листів під час лекції вчителя, постановка проблених запитань, завдання на самостійне опрацювання епістолярної спадщини тощо.

Цікавою, наприклад, формою роботи з епістолярієм на уроках української літератури є добір цитати з листа поетеси як епіграфу до уроку чи письмової роботи або цікавого афористичного вислову, адже листи поетеси характеризуються багатою образністю. Вони містять крилаті вислови фольклорного та літературного походження, прислів'я, приказки. У її листах є характеристики різних подій, відгуки про літературні твори, пейзажі.

Потрібно обирати такі форми і методи роботи, які допоможуть формувати особистісне ставлення в учнів. Це можуть бути також випереджувальні завдання, диспут, коментоване читання, бесіда, лекція з елементами бесіди, проблемне навчання, пошукова робота тощо.

У середніх класах епістолярні матеріали служать більшою мірою ілюстрацією до повідомлення вчителя. Школярі засвоюють побудову листа, знайомляться з історією листування, усвідомлюють важливість листів як джерела знань про письменницю, її творчість, а також набувають навичок самостійної роботи з листами (наприклад, учаться оформляти бібліографію, добирати цитати з листів, робити виписки, порівнювати листи й художні твори).

У старших класах учні усвідомлюють зв'язок листування й художньої творчості Лесі Українки, поглиблюють знання з теорії листування. Епістолярій письменниці розглядають як засіб ознайомлення з духовним світом поетеси.

Епістолярну спадщину можна використовувати на різних етапах уроку вивчення біографії, а також у процесі аналізу художнього твору, на підсумкових заняттях. Завдяки цим матеріалам створюється певний емоційний фон, що впливає на зацікавлення учнів постаттю письменниці. Окрім того, учитель може використати епістолярій і в позакласній роботі з літератури. Можна провести, наприклад, День листа Лесі Українки, де розглянути листування письменниці, організувавши діяльність груп юних дослідників: біографів, істориків, літературознавців.

Цікавим об'єктом пошукової діяльності учнів на уроці української літератури може стати проблема "Життєпис Лесі Українки за її листами”. Учитель має порадити, який ілюстративний матеріал з епістолярію підібрати до вивчення біографії письменниці, запропонувати необхідну літературу, вказати, які листи використати в підготовці до уроку, тобто словесник має вміло керувати цим процесом. Маючи достатні знання з теми, учні можуть осягнути зміст, роздуми поетеси над своєю долею, розкрити роль друзів у її житті.

Епістолярій Лесі Українки може стати важливим засобом підвищення в школярів інтересу до літератури. Методисти, зокрема Н. Петриченко, радять розглядати епістолярні матеріали в гуртковій роботі, і на факультативних заняттях, де учні можуть опрацювати листи поетеси в контексті певної проблеми ("Питання психології творчості в епістолярії Лесі Українки", "Краса природи рідного краю в листах Лесі Українки" тощо). Зразки епістолярної прози дослідниця пропонує залучати під час проведення позакласних та позашкільних заходів (вікторини, конкурси, літературно-мистецькі вечори, День листа тощо) [3: 13]. Відтак цілісне вивчення біографії письменниці за епістолярною спадщиною можливе тільки за умови засвоєння школярами системи знань про письменницький епістолярій, вироблення вмінь і навичок роботи з ним, що вимагає використання різноманітних методів, прийомів і форм організації навчальної діяльності учнів.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок

Отже, епістолярна спадщина є важливим джерелом вивчення життєпису Лесі Українки в загальноосвітній школі, розкриває її погляди на життя та творчість, ставлення до літературного процесу й суспільного життя, особливості духовного світу письменниці. В її листах знаходимо цікавий матеріал для розуміння біографії та всієї творчості. Зачитуючи уривки з листів Лесі Українки, що ілюструють життєвий і творчий шлях поетеси, учитель літератури створює на уроці певний емоційний настрій, допомагає проникнути в її творчу лабораторію, уявити світоглядні цінності, художньо-

естетичні вподобання. Читання листів письменниці допоможе школярам відчути й зрозуміти її переживання, задуматися над власним життям, а також заглибитися у свій духовний світ. Завдяки використанню епістолярних матеріалів підвищується зацікавленість учнів літературою, можливість зрозуміти думки й почуття інших людей.

References (translated & transliterated)

1. Moklytsia, M. (2018). Epistoliarii Lesi Ukrainky yak paraliteratuma tvorchist. [Lesia Ukrainka's epistolary as a paraliterary work]. Volyn filolohichna: tekst i kontekst - Volyn philological: text and context. Literature non-fiction: Collection of Scientific Works, edition 25, 146-154 [in Ukrainian].

2. Petrychenko, N. (2003). Metodyka vykorystannia epistoliarnykh materialiv u protsesi vyvchennia ukrainskoi literatury [The methods of using epistolary materials while learning the Ukrainian literature]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv, 23 [in Ukrainian].

3. Petrychenko, N. (2004). Lyst pysmennyka na uchnivskii parti [Letter of the writer at the student desk]. Dyvoslovo - Miraculous word, № 4, p. 32 [in Ukrainian].

4. Pohrebniak, I. (2015). Epistoliarii yak artefakt dukhovnosti [The epistolary heritage as an artifact of spirituality]. Synopsis: text, context, media - Synopsis: text, context, media, № 3 (11).

5. Pustovit, V. (2020). Pysmennytskyi epistoliarii: filolohichnyi dyskurs: posibnyk [Writer's epistolary: philological discourse: manual]. Kyiv: Interservis, p. 106 [in Ukrainian].

6. Pustovit, V. (2020). Epistoliarii Lesi Ukrainky yak dzherelo z istorii natsionalno- kulturnoho zhyttia ukrainstva kintsia KhIKh - pochatku KhKh stolittia [Lesia Ukrainka's epistolary as a source on the history of the national and cultural life of Ukrainians in the late 19th and early 20th centuries]. Vcheni zapysky. Seriia: Filolohiia. Sotsialni komunikatsii - Scholarly notes. Series: Philology. Social communications, vol. 31 (70), № 3, ch. 2, 147-151 [in Ukrainian].

7. Sviatovets, V. (1981). Epistoliarna spadshchyna Lesi Ukrainky: Lysty v konteksti khudozhnoi tvorchosti [Lesia Ukrainka's epistolary heritage: Letters in the context of art]. Kyiv: Vyscha shkola, 184 [in Ukrainian].

8. Tomchuk, O. Epistoliarii pysmennyka i problemy suchasnoi biohrafistyky [Epistolary of the writer and the issues of modern biography].

9. Ukrainka, L. (1978). Zibrannia tvoriv: u 12-ty tomakh. T. 10. Lysty (1876-1897) [Collection of works: in 12 volumes. T. 10. Letters (1876-1897)], arranged by V. Yaremenko. Kyiv: Naukova dumka, 543 [in Ukrainian].

10. Ukrainka, L. (1979). Zibrannia tvoriv: u 12-ty tomakh. T. 12. Lysty (1903-1913) [Collection of works: in 12 volumes. T. 12. Letters (1903-1913)], arranged by V. Sviatovets. Kyiv: Naukova dumka, 694 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru