Концепція героя в романах Е.М. Ремарка "На західному фронті без змін", "Повернення"

Хоча обидва романи містять епізоди, засновані на історичній дійсності, «На Західному фронті без змін» написаний не в 1918 році, а в 1928 році, пройшовши актуалізацію в межах подій Веймарської республіки. Епізоди з романів Е. М. Ремарка хронологічно належать до періоду, більш ніж на десять років віддаленого від моменту написання. Навіть якщо в основі подій наявний реальний досвід, художній вимисел є основною частиною роману «На Західному фронті без змін», так само як і в «Поверненні».

Герої романів Е. М. Ремарка спочатку вірили всьому, чому їх учили в школі, у сім'ї, про що вони читали в газетах. Однак жорстока й безглузда війна відразу розсіяла їхні ілюзії, показала порожнечу та фальш пишномовних слів про борг, справедливість, гуманізм. Але, відмовляючись вірити шовіністичній пропаганді, учорашні школярі не розуміють сенсу того, що відбувається. Їм не зрозуміло, чому люди різних національностей повинні вбивати один одного.

Для героїв романів німецького письменника не уявляється можливим думати тільки про себе і свою долю: вони розуміють, що поодинці не зможуть змінити цей світ.

Кожен герой романів Е. М. Ремарка вистражданий ним самим, кожен герой пережив те, що пережив сам автор, кожен герой наділений думками автора, кожен герой є передусім мислячою людиною. Твори письменника написані від першої особи, тому ми можемо побачити не тільки дії персонажів, а і їхнє ставлення до всього того, що відбувається. Дуже часто герої Е. М. Ремарка перебувають у стані лихоліття між якимись подіями минулими і майбутніми. У романах митця кожен персонаж прагне до іншого, кращого життя, він шукає вихід, шукає підтримку для себе то в дружбі, то в роботі. Героям Е. М. Ремарка доводиться відстоювати свою честь, свободу, любов, доводиться відстоювати те, що є для них головним у житті.

Ключові слова: концепція, герой, роман, письменник, війна, світ, людина, ілюзії.

ремарк війна ілюзії юнаки еволюція герої

Постановка проблеми. Проблема трактування постаті героя в романах Е.М. Ремарка «На Західному фронті без змін», «Повернення» є досить актуальною. Вона зумовлена тим, що в сучасному літературознавстві недостатньо приділено уваги саме такому аспекту творчості письменника. Романи Е. М. Ремарка належать до скарбниці світового красного письменства не випадково: у центрі уваги автора універсальна екзистенційна проблематика людських випробувань під час воєнних лихоліть. Кожен герой романів митця вистражданий ним самим, кожен герой пережив те, що пережив сам автор, кожен герой наділений думками автора, кожен герой є передусім мислячою людиною. Майже всі твори Е.М. Ремарк пише від першої особи, тому ми можемо побачити не тільки дії героїв, а і їхнє ставлення до всього того, що відбувається.

Ураховуючи цінність прозової спадщини автора та його значний внесок у розробку проблеми «втраченої генерації» у світовій літературі, виникла потреба детальніше розглянути концепцію героя в романістиці Е. М. Ремарка.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед напрацювань, присвячених вивченню біографії та творчої спадщини Е. М. Ремарка, варто виділити роботи таких науковців: А. Болабольченка [1], М. Гуменного [2], М. Глюдза [3], Д. Затонського [4], Т. Хом'як [6], О. Чайки [7], М. Шульги [9]. У зазначених роботах звертається увага на філософсько-естетичні погляди письменника, тему «втраченої генерації», антивоєнну спрямованість творів митця, на вивчення окремих проблем художнього методу і творчості Е. М. Ремарка.

Однак, незважаючи на певну кількість праць, присвячених творчості Е. М. Ремарка, у сучасному літературознавстві й критиці бракує досліджень, які розкривають концепцію героя в літературному доробку письменника.

Постановка завдання. Отже, завданням є дослідити концепцію героя в романах Е. М. Ремарка «На Західному фронті без змін», «Повернення».

Виклад основного матеріалу. Романи Е. М. Ремарка «На Західному фронті без змін» і «Повернення» тематично пов'язані між собою подіями Першої світової війни та Веймарським періодом. В обох романах письменник розглядав Першу світову війну з погляду «перспективи з окопу», і хоча події другого роману здебільшого розгортаються після припинення військових дій, «Повернення» не просто продовження роману «На Західному фронті без змін», а, швидше, його друга частина.

Хоча обидва романи містять епізоди, засновані на історичній дійсності, «На Західному фронті без змін» написаний не в 1918 році, а в 1928 році, пройшовши актуалізацію в межах подій Веймарської республіки. Епізоди з романів Е. М. Ремарка хронологічно належать до періоду, більш ніж на десять років віддаленого від моменту написання. Навіть якщо в основі подій наявний реальний досвід, художній вимисел є основною частиною роману «На Західному фронті без змін», так само як і в «Поверненні».

Коротко переказати сюжет роману «На Західному фронті без змін» і логічну структуру оповіді досить складно, оскільки Е.М. Ремарк не спирається на лінійний сюжет. Письменник передає атмосферу війни, стан людини, що опинилася на полі бою, відрізаного від простору мирного життя й домівки. Фактично роман складається з великого числа епізодів, пов'язаних із різними подіями війни: пошуки їжі, артилерійські бараки, військовий караул, патрулі, відвідування бойових товаришів в госпіталі, відхожі місця тощо.

Типовим героєм-солдатом твору Е. М. Ремарка є Пауль Боймер. Він також, як і сам автор, іде на фронт відразу ж після школи. Також, як і автор, іде з благополучного, безхмарного життя. Він любить свою країну, він готовий віддати своє життя за неї. Захищати свою країну прагне кожен із героїв Е.М. Ремарка. Що ж відбувається з ним на війні? У нього відбувається переоцінка цінностей: «Тепер ми дещо зрозуміли, ми немов прозріли» [5, с. 34], «Лише в лазареті бачиш на власні очі, що таке війна» [5, с. 38]. Він розуміє безцільність жертв на догоду чиєїсь наживи. Пауля починають лякати думки, що ті, кого він змушений убивати, так само, як і він, роблять це лише за чиїмось наказом і також, як і він, вони розуміють усю безцільність цих жертв. Він бачить у них насамперед таких же простих людей, а не ворогів. На перший план для нього тепер виступають дружба, фронтове товариство. Те, що зробила війна з героями Е. М. Ремарка, дуже добре показує всього лише одна фраза Пауля: «Нас відрізано від справжньої діяльності, від прагнень, від прогресу. Ми вже не віримо в них: ми віримо у війну» [5, с. 41].

Оскільки роман «На Західному фронті без змін» написаний від першої особи, необхідно розділяти персонажа й автора (Боймера і Ремарка). Вибір наратора зумовлений передусім тим, що Боймер, покликаний на фронт зі шкільної лави, не ніс ніякої персональної відповідальності за невдачі на війні. Письменник не дає своєму персонажу ні найменшого натяку (крім, зрозуміло, роздумів) на те, що буде відбуватися після війни. Отже, факти, що відображено у творі, часто визначалися критиками як «односторонні».

Але оскільки всі вони представлені з точки зору однієї людини Пауля, варто розрізняти «фокусування» уваги; наприклад, фронтові друзі знаходяться на одному рівні уваги, а майор або французька дівчина на іншому. Із цього погляду жанрова структура набуває деяких ознак щоденника хронологічно, а також способом подачі інформації.

Основних дійових осіб роману Е. М. Ремарк визначає вже на початку. Використовуваний наратором (у більшості випадків) займенник «ми» позначає найчастіше групу фронтових камрадів: «Інакше міркувати ми вже не можемо, усі інші міркування були б неприродні. Ми зважаємо лише на факти, для нас вони важать найбільше» [5, с. 23]. Е. М. Ремарк практично не уявляє цих солдатів як самостійних персонажів, що володіють будь-якими індивідуальними особистісними характеристиками.

Найбільш близькі друзі Пауля колишні однокласники, Альберт, Мюллер і Леєр, старші товариші коваль Тьяден, робітник торфовища Хайе Вестус, фермер Детерінг, а також 44-річний Станіслав Качинський (Кат) мають набір властивостей, що характеризуються їхніми професійними навичками.

Рядовий Пауль Боймер протягом усього роману сприймає себе як частину групи; те, що в кінці роману він знаходить значимість саме як окремий персонаж, є важливим моментом, оскільки це слугує одним із засобів, за допомогою якого Е. М. Ремарк пов'язує романи «На Західному фронті без змін» і «Повернення».

Те, що розповідь роману ведеться від першої особи, характерно для всього тексту, за винятком двох останніх абзаців дванадцятої глави: «Його вбито у жовтні 1918 року, в один із тих днів, коли на всьому фронті було так спокійно й тихо, що у воєнному повідомленні обмежилися тільки однією фразою: «На Західному фронті без змін» [5, с. 196].

У романі не спостерігається високий ступінь опрацювання персонажів із психологічного погляду. Кожен персонаж має набір характеристик, властивих тільки йому: Тьяден найбільший їдець у компанії; Кат має «шосте відчуття» на появу всіляких небезпек, хорошої їжі й легкої роботи; Хайе постійно думає про жінок; Детерінг мріє про ферму.

Персонажі поділяються на дві групи: колишні студенти й люди, які вже знайшли себе в цьому житті (що мають будинок, роботу тощо). Звертаючись до тематики «втраченого покоління», Е. М. Ремарк має на увазі саме першу групу солдат, у яких немає професії та сім'ї, яким нікуди повернутися після війни.

У романі «На Західному фронті без змін» роль наставника грає Кат: він джерело влади, лідер; Боймер сприймає його смерть так само гостро, як смерть своєї матері, адже тепер обоє батьків для нього втрачені. Цей мотив є глибоко автобіографічним: батько Ремарка та батько Боймера були замінені в їхньому житті авторитетними наставниками (Херстемайер і Кат відповідно).

Так само як і в романі «На Західному фронті без змін», основних дійових осіб «Повернення» Е. М. Ремарк визначає на самому початку розповіді. Автор представляє їх читачеві не з позиції центрального персонажа, Ернста Біркхольца, а в контексті їхніх власних дій. Цей факт дає змогу зробити висновок, що персонажі «Повернення» спочатку представлені з «розширеним» порівняно з попереднім романом набором особистісних характеристик.

Роман «Повернення» побудований за схемою опозиції: ті, хто більшою мірою зумів адаптуватися до реалій цивільного життя, віддаляються від простору «фронту» і бойових товаришів.

Перша група. Ернст, Віллі, Фердинанд і Валентин невдала спроба адаптації до «їх»-простору: солдати не можуть знайти ні роботи, ні сенсу життя; рух уперед, до невідомості.

Друга група. Адольф перемістився з простору «свій» у понівечений війною простір «дому»; не зумівши адаптуватися в ньому, він далі переходить у загальний простір «їх».

Третя група. Людвіг та Альберт не припиняють спроб до адаптації й пошуку свого місця в житті.

Четверта група. Артур адаптується до простору «їх» (як «успішний ділок»), але потім здійснює трагічну помилку, убиваючи через гарячковість («як солдат») коханця своєї дівчини.

П'ята група. Тьяден знаходить сенс життя в «ситому шлунку», але не віддаляється разом із тим від групи товаришів.

Отже, система другорядних персонажів роману «Повернення» представлена набагато ширше, ніж у романі «На Західному фронті без змін». Цей факт дає змогу говорити про більш складну структуру взаємодії героїв між собою і про розширення меж простору і часу.

Системи персонажів двох антивоєнних романів тісно пов'язані між собою. Найчастіше цей зв'язок проявляється на рівні епізодів-спогадів. Людвіг Брайер та Артур Леддерхозе згадують загиблих на фронті бойових товаришів:

«Декого ми залишили тут, каже Людвіг.

Так, чимало народу Брандт, Мюллер, Кач, Гайє, Боймер, Бертінк» [5, с. 216].

Для визначення ролі персонажів в оповіданні необхідно звернутися до подієвості роману. Відповідно до п'яти критеріїв, запропонованих В. Шмідом [8, с. 17], у романі «Повернення» виявляється таке:

1. Зміни, що відбулися в просторі «світу», істотно впливають на систему цінностей героїв; звичний «фронт» здається їм чимось ідеалізованим; відсутність об'єктивних цінностей остаточно розчаровує їх.

2. На відміну від роману «На Західному фронті без змін», де практично повністю відсутній фактор несподіванки, роман «Повернення» має більш складну сюжетну структуру; відсутність циклічності простору і часу (крім вступу) є чинником, що підвищує наповненість.

3. Як і в романі «На Західному фронті без змін», консекутивність також задана спочатку й незмінна протягом розповіді.

4. Роман «Повернення» побудовано на принципі лінійного сюжету, одна подія послідовно змінює іншу.

5. Тоді як роман «На Західному фронті без змін» фактично побудовано на принципі повторюваності (тобто обмежений подієвим циклом «фронт тил»), роман «Повернення» не має циклової подієвої структури розповіді.

Отже, наповненість роману «Повернення» істотно більш динамічна, ніж у романі «На Західному фронті без змін». Структура персонажів розширена, але розповідь усе ще багато в чому будується як спогади однієї людини.

Герої романів Е. М. Ремарка спочатку вірили всьому, чого їх учили в школі, у сім'ї, про що вони читали в газетах. Однак жорстока й безглузда війна відразу розсіяла їхні ілюзії, показала порожнечу й фальш пишномовних слів про борг, справедливість, гуманізм. Але, відмовляючись вірити шовіністичній пропаганді, учорашні школярі не розуміють сенсу того, що відбувається. Їм незрозуміло, чому люди різних національностей повинні вбивати один одного. «Я бачу, що хтось нацьковує один народ на інший, і люди вбивають один одного», говорить Пауль Боймер, один із головних героїв роману «На Західному фронті без змін» [5, с. 101]. І Боймеру, й іншим солдатам так до кінця й залишиться незрозумілим, кому потрібна ця бійня.

У романах Е.М. Ремарк дуже влучно і трагічно змальовує еволюцію героїв, а з ними й цілого покоління, від безтурботних юнаків до зневірених чоловіків. Вони навчалися в школі, кепкували з учителів, але одного дня доля звела їх разом у зовсім «нелюдських» умовах: «Ми вже не молодь. Ми вже не хочемо завойовувати світ. Ми втікачі. Тікаємо від самих себе. Від свого життя. Нам було по вісімнадцять років, ми тільки починали любити життя і світ, а нам довелося стріляти в них» [5, с. 35].

Прагнучи бути максимально об'єктивним і прямо не висловлювати свого ставлення до зображуваного, автор побічно дає відчути читачеві свою глибоку зацікавленість у долях героїв. У короткому ліричному монолозі Боймера ясно звучить біль письменника: «Я молодий мені двадцять років, але все, що я бачив в житті, це відчай, смерть, страх і сплетіння безглуздого, бездумного животіння з непомірними муками» [5, с. 26].

Хоча в героїв Е.М. Ремарка немає високих ідеалів, вони не схожі на героїв декадентської літератури: їм властива повага до людини, віра в товариство, чоловічу дружбу й любов: «Що знає він про мене, що я знаю про нього? Колись думки в нас були несхожі, а тепер ми сидимо перед гускою, кожен відчуває присутність іншого, і ми такі близькі до одного, що годі про це й говорити» [5, с. 26].

Е.М. Ремарк розповідає про життя своїх героїв у підкреслено об'єктивній манері. Він не звинувачує й не виправдовує їх, не приховує їхніх слабкостей, їхнього безцільного існування. Друзі байдужі до політики, не мають до неї довіри, а вільний час проводять за грою в карти.

Героям Е.М. Ремарка доводиться відстоювати свою честь, свободу, любов, доводиться відстоювати те, що є для них головним у житті. Але також для кожного з них не уявляється можливим думати тільки про себе і свою долю: вони розуміють, що поодинці не зможуть змінити цей світ.

Висновки і пропозиції. Отже, кожен герой романів Е.М. Ремарка вистражданий ним самим, кожен герой пережив те, що пережив сам автор, кожен герой наділений думками автора, кожен герой є насамперед мислячою людиною. Твори письменника написані від першої особи, тому ми можемо побачити не тільки дії персонажів, а і їхнє ставлення до всього того, що відбувається. Дуже часто герої Е. М. Ремарка перебувають у стані лихоліття між якимись подіями минулими і майбутніми. У романах митця кожен персонаж прагне до іншого, кращого життя, він шукає вихід, шукає підтримку для себе то в дружбі, то в роботі. Героям Е. М. Ремарка доводиться відстоювати свою честь, свободу, любов, доводиться відстоювати те, що є для них головним у житті.

Список літератури:

2. Гуменний М. Х. Майстерність психологічного підтексту (А. Барбюс, Е. Ремарк, О. Гончар). Вісник Запорізького національного університету. Серія «Філологічні науки». 2014. № 2. С. 76-84.

3. Глюдз М. М. Неочікуваний і зовсім несподіваний Ремарк. URL: http://lib. chdu.edu.ua/pdf/novitfi lolog/21/15.pdf.

4. Затонський Д. В. Перечитуючи Ремарка. Вікно в світ. 1999. № 3. С. 73-89.

5. Ремарк Е. М. На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші : романи. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2015. 912 с.

6. Хом'як Т Світові війни очима Е. М. Ремарка. Всесвітня історія та культура в навчальних закладах України. 2005. № 6. С. 29-31.

7. Чайка О. М. Проблема «втраченого покоління» у творчості Е. М. Ремарка: Матеріали до вивчення творчості письменника. Глухів : РВВ ГДПУ, 2007. 46 с.

8. Шмид B. Нарратология. Москва : Языки славянской культуры, 2003. 312 с.

9. Шульга М. Доля молодого покоління в романах О. Гончара, Е. Ремарка та Е. Хемінгуея. Українська мова й література в школі. 2003. № 4. С. 43-45.

Kozubenko L. M.

THE CONCEPT OF THE HERO IN THE NOVELS OF E. M. REMARK'S “ON THE WESTERN FRONT WITHOUT CHANGE”, “RETURN”

The article considers the concept of the hero in the novels of EM Remark “On the Western Front without changes”, “Return”. Attention is drawn to the fact that the novels of E.M. Remarks “On the Western Front without Change” and “Return” are thematically related to the events of the First World War and the Weimar period. In both novels, the writer viewed World War I in terms of “perspectives from the trench”, and although the events of the second novel largely unfold after the cessation of hostilities, “Return” is notjust a continuation of the novel “On the Western Front without change”, but rather its second part.

Although both novels contain episodes based on historical reality, “On the Western Front without Change” was written not in 1918 but in 1928, being updated as part of the events of the Weimar Republic. Episodes from the novels of E. M. Remark's chronologically belong to a period more than ten years away from the time of writing. Even if the events are based on real experience, fiction is the main part of the novel “On the Western Front without change”, as well as in “Return”.

Heroes of E. M. Remark's novels initially believed everything they were taught in school, in the family, and what they read about in the newspapers. However, the brutal and senseless war immediately dispelled their illusions, showed the emptiness and falsehood of eloquent words about duty, justice, humanism. But refusing to believe the chauvinist propaganda, yesterday's students do not understand the meaning of what is happening. They do not understand why people of different nationalities should kill each other.

For the heroes of the novels of the German writer it is not possible to think only about themselves and their destiny: they understand that alone will not be able to change this world.

Every hero of E.M. Remark's novels suffers by himself, every hero has experienced what the author himself has experienced, each hero is endowed with the author's thoughts, each hero is, above all, a thinking person. The works of the writer are written in the first person, so we can see not only the actions of the characters, but also their attitude to everything that happens. Very often the heroes of E. M. Remark's are in a state of turmoil between some events past and future. In the artist's novels, each character strives for a different, better life, he seeks a way out, seeks support for himself in friendship, then at work. Heroes of E. M. Remark's has to defend their honor, freedom, love, have to defend what is important to them in life.

Key words: concept, hero, novel, writer, war, world, man, illusions.

Размещено на Allbest.ru