Поєднання художнього вимислу та історичної правди у романі Василя Шкляра "Троща"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поєднання художнього вимислу та історичної правди у романі Василя Шкляра "Троща"

Володимир Ткачов студент ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Клочек Г.Д.

На матеріалі зіставлення документів про визвольну боротьбу Української повстанської армії (УПА) та змісту роману Василя Шкляра «Троща» здійснена спроба розглянути проблеми взаємодії вигадки та реальності, історичного підґрунтя та художнього домислу в цьому творі на історичну тематику.

Ключові слова: Василь Шкляр, роман «Троща», ОУН, УПА, художній вимисел і домисел.

Вступ

Мета статті: дослідити поєднання у романі В.Шкляра художнього вимислу з історичними реаліями, обґрунтовано показати роль письменника у розвитку жанру української історичної прози.

Зважаючи на поставлену мету, ставимо перед собою такі завдання:

1) проаналізувати історичні джерела про події, які лягли в основу сюжету твору і на основі проаналізованого зробити висновок про співвідношення реальних історичних подій та художнього вимислу у романі В.Шкляра;

2) проаналізувати попередні надбання жанру історичної прози в українській літературі та визначити в ній місце творчого доробку В. Шкляра як письменника історичної тематики.

Актуальність дослідження полягає у тому, що в ньому здійснена одна з перших розвідок історичного підґрунтя роману «Троща». Подібні розвідки вже зроблені за тематикою інших романів автора, зокрема за "Чорним вороном", проте для всеосяжного розуміння творчості В.Шкляра необхідно проаналізувати поєднання художнього вимислу та історичної правди саме в цьому романі.

Виклад матеріалу

У своїй історії Україна має безліч прикладів боротьби за державність і кожен з них можна вважати унікальним. Одним з таких прикладів стала боротьба повстанців середини ХХ століття. По упаду царського уряду у 1917-му році постала Українська Народна Республіка, але через політичні чвари і розбіжності керівництва ворог швидко окупував країну.

У 1920-х у Львові починає діяти Українська Військова Організація, яку очолив Євген Коновалець. Невдовзі проукраїнські осередки з'єдналися, утворив у 1928 році ОУН. Організація ставила собі завдання встановити на етнічних українських землях міцну і незалежну державу. З приходом Другої світової, у 1942 році, починає збройну боротьбу з німцями, поляками та більшовиками Українська Повстанська Армія, останні бої якої відлунали у 1960-х роках. Про ці повстання радянська система намагалась усіляко викорінити з пам'яті українського народу. Такі видатні письменники, як Євген Маланюк, учасник Леїії Українських Націоналістів, Олена Теліга, яка згодом стала членом ОУН, Дмитро Донцов, ідеолог національного руху залишили по собі значні напрацювання, важливі для утвердження національної свідомості.

«Зраду можна зрозуміти, але не можна виправдати” - так говориться на форзаці книги «Троща». Зміст цього висловлювання і визначає головний художній смисл твору [9]. У цьому романі Василь Шкляр відобразив боротьбу Української Повстанчої Армії на моменті її прямого збройного протистояння 1942-1949 років.

Сюжет твору має два часових простори: перший у 1947-му році, коли упівець під псевдо «Місяць» веде збройну боротьбу на заході України з більшовицькою системою разом із своїми побратимами. Другий триває вже у 1970-х роках. Після 25-річного утримання в радянських таборах головний герой повертається на територію України, але у східну її частину. За здогадками, це може бути Запоріжжя, місто козацької слави. Прогулюючись цвинтарем, головний герой знаходить серед сірих кам'яних надгробків ініціали свого побратима; Місяця поглинають спогади і питання, хто ж у далекому 1947-ому виявився зрадником.

Зупинимось на першому часовому просторі у романі - на етапі боротьби УПА, яка відбувалася у вирі Другої світової війни і повоєнного часу. Попри складні зовнішні умови, патріотично налаштовані осередки вбачали в цій ситуації шанс державотворення. Ця епоха не могла забутися, про неї вже писали широко та глибоко, як і про багато інших. Створюючи твір, Шкляр надихався роботами попередників, особливо згадками про Холодноярську республіку. Про цю взаємопов'язаність автор «Чорного ворона» та «Трощі» розповів у інтерв'ю для видання "Український інтерес"::“На Тернопільщині трощею називають очерет. Троща - це місце дії та сама суть книги. У селі Богатківці мені показали давню хату, у який колись жив священник Їжак. Він приятелював із Горлісом - Горським. Саме у цій хаті Горський дописував знаменитий “Холодний Яр”. Тамтешні люди пам'ятають, що тоді сталося насправді. Там у трощі, над річкою Стрипа, переховувалися повстанці. Там їм було ліпше, чим у криївках. Можна було погрітися на сонці, добре відмитись. Там був важливий пункт зв'язку, через який проходили видатні керівники підпілля ОУН». [10]

Основою сюжету послугувала так звана "Справа Юди" [1] - це справжня справа з архіва ОУН проти зрадника, у якій йдеться про події, що відбулася в тих самих місцях у 1947-1948 роках. З десяти героїв, що виходитимуть з оточеної трощі реальними прототипами з тієї справи були дев'ятеро: Пластун, Лоза, Голенко (якого Шкляр назвав Голий), Шпак, Сокіл, Доля. Також в романі була згадана друкарка Оля та "криївка Юрів", про них теж є реальні відомості в історичних документах. За прототип одного із зрадників в романі автор взяв основного підозрюваного органами Служби Безпеки ОУН Василя Магдія (псевдо Доля), який зустрічається у творі під псевдонімом "Стодоля". Окрім нього згадуються Марія, його брат Сум та Чайка (у романі це зрадник Дзідзьо). Ця справа, як і багато інших документів СБ, пролежали 40 років у схроні і були знайдені лише по викриттю таємниці дівчини, яка у 18 років була свідком сховку. Стефана Дудар дала обіцянку передати інформацію щодо схрону тільки коли Україна стане незалежною, і вона цю обіцянку виконала.[4] Окрім вищезазначених осіб твору є ще один реальний персонаж, про нього автор розповідає сам: "Хочу окремо вклонитися Ірині Паєвській, донці одного з героїв цього роману - Юрія Паєвського (Жука), світла йому пам'ять. Пані Ірина передала авторові батьків архів, де виняткову цінність становлять диктофоні записи "допиту", який Юрій Паєвський, дочекавшись незалежності, таки влаштував зрадникові. Авжеж, ідеться про колишнього окружного провідника СБ Клима, котрий здав юного Жучка, його маму Олександру Паєвську (Орисю) та ще багатьох знаних підпільників."[9, 410]

З цих відомостей розуміємо, що історична основа, використана автором, є реальною: місце, дата, сторони конфлікту та їх люди - справжні. У той час загони УПА дійсно вели бойові дії з органами НКВС та МВД на території Тернопільської області. Стаття О. Іщука має підтвердження інформації щодо боротьби з підпіллям, маємо точні дані щодо цих операцій в тому районі за 1947 рік, вони в подальшому використовувались чекістами для методичних рекомендацій: як на основі попереднього досвіду ефективніше встановлювати радянський режим. [3]

На фоні історичних подій, використаних Шклярем, помітні й художні домисли. Передусім, це сюжетні лінії, якими автор продовжив основу "Справи Юди". Твір має цікавий спеціальний художній прийом - обрамлення. Насамперед, це проглядається через об'єднання двох не пов'язаних між собою часових просторів в історії життя вигаданого головного героя Місяця.

На цвинтарі, біля могили товариша який загинув у 1947-му, головного героя поглинають спогади, це зав'язка і перший момент обрамлення роману. Після 25-ти років ув'язнення в радянських "виправних" таборах головний герой оселився у місті, де «від козаччини не лишилось і сліду» [9,21]. Причина такого переселення - заборона радянського керівництва повертатися на захід України підпільникам, що теж є історично правдивим фактом. У статті «Повернення в Західну Україну з таборів і спецпоселень учасників підпільно-повстанського руху (1956 - 1957)» Володимир Трофимович пише: «У листопаді 1956 р. Президія Верховної Ради республіки затвердила указ «Про заборону колишнім керівникам і активним учасникам українського націоналістичного підпілля, які були засуджені і відбули покарання, повертатися в західні області Української РСР» [8,26].

Далі сюжет роману веде читача у 1947-й, коли герой був партизаном і ще не знав подальшого перебігу подій. Саме на річці Стрипа розгортається перша зрада в романі: відступаючи, головний герой разом із побратимами Сірком і Міськом зміг вибратися, в той час, як їх очільник Стодоля потрапив до полону і перейшов з Сумом, Гаком та Дзідзьом до більшовиків, всі інші загинули. Цей момент можна вважати дійсним, оскільки наразі ми маємо історичні дані про повстанців на цих теренах з такими псевдо. З цього і почалась «Справа Юди». Для кращого сприйняття епохи описуваних подій автор застосовує в романі деталі історичного минулого, певні факти чи події, які не мають прямого відношення до сюжету. Один з прикладів згадка про голод на сході, який почався в 1946- 1947 роках внаслідок війни: «Сірко перевів подих, пояснив: - Тоді й справді чимало чужого люду напливло зі сходу. Там же голод почався, то вони сюди хто як міг. Хліба просили, милостиню, а були й такі, що обкрадали...» [9,17].

Після зради та бою у трощі, головний герой із побратимами переходить у власноруч зроблену запасну криївку, маючи на меті знайти зрадника і відновити пункт зв'язку над річкою. Невдовзі, для ведення справи, провідник Буревій назначив Місяця слідчим Служби Безпеки, через його попередній вишкіл та добру репутацію. Завданням героя було допитати свідків і причетних до зрадника Стодолі осіб, без застосування методів третього ступеня. У статті Я. Антонюка «Діяльність Служби безпеки ОУН (б) на Острожчині у післявоєнний період» коротко й вичерпно пояснюється головна задача служби: «Головним завданням СБ була боротьба з внутрішньою та зовнішньою ворожою агентурою. Інформацію про підозрілих осіб збирали та систематизували»[2]. Загалом, Служба Безпеки використовувала різні підходи до підозрюваних, через величезні втрати особового складу ОУН та УПА викликані зрадництвом, їх дії майже не обмежувались по відношенню винних у злочині. Так, у «Літописі УПА» том 23 «Золочівська округа ОУН. Документи і матеріали референтури СБ 1944 - 1951» згадуються справи №23 про жителя села Лешнів - Ная Василя, який зізнався, що є розвідником НКГБ, та справа №45, підпільниці Ірини Слободи - «Олі», яка зізналась, що є агенткою МГБ з кличкою «Буря». У замітках до справ вказується їх поведінка під час допиту, моменти застосування до них певних дій: «По кількох днях загострено режим, зізнався при вжитті легких технічних засобів». [5,472] Нерідко таких ворогів знищували. З цього бачимо, що Василь Шкляр використав правдиві відомості про організацію Служби Безпеки, попередньо ознайомився з їх методами. Тому у романі події на Степку, коли працівники СБ розстріляли сім'ю зрадника Стодолі з метою, щоб ті задля помсти не здали повстанців, є історично обґрунтованими.

Додамо ще дещо про використання реальних фактів: Шкляр неодноразово згадував про деякі заповіді з «Декалогу ОУН» та його додатку, зокрема «12 прикмет характеру українського націоналіста». Насамперед, йдеться про одинадцяту прикмету, яка передбачає здоровий спосіб життя, без вживання алкоголю та куріння. Цей момент є у розмові провідника Корнила та Стодолі,: «Ми вечеряли біля куреня, вкритого очеретом, частували провідника «чим хата багата», і Стодоля навіть запропонував гостеві скуштувати бромбасу. - Що то є?, - спитав провідник Корнило. - Настоянка така, - відповив Стодоля. - Зі смородини. - Ні, - сказав він. - Я дотримуюсь відомих вам правил» [9,14] шкляр троща вигадка

Через напружені часи повстанці мали бути завжди готові прийняти бій і мати тверезий хід думок, тому, як і за часів козацтва, вживати алкоголь було заборонено. Також з «Декалогу» згадується дев'ята заповідь: «Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни» [6,241]. Оскільки агентурні війни приносили свій результат, радянські спецслужби доволі часто ліквідовували українські криївки саме завдяки інформації від зрадників. Беручи в полон упівців, органи КДБ нерідко застосовували тортури і психологічний тиск. Через такі обставини, зі спогадів командира УПА відтинку ТВ-24 «Маківка» Степана Стебельського, повстанці були змушені мінувати свої криївки, щоб у разі ворожої облави вчинити самогубство, не давшись живими ворогу. Таким же чином слід було чинити в бою, при сильних пораненнях і можливому полоні - вбити себе, не зломившись, не видати цінних ворогові свідчень. Про такі випадки Степан Стебельський згадав у своїй книзі "Крізь сміх заліза": «Був великий бій біля гір Шебелі, Чорної гори, де загинуло двадцять кілька повстанців і сто двадцять більшовиків. Більшість повстанців були поранені і подострілювали себе» [7,340]. У схожу ситуацію потрапив і головний герой роману Місяць. Коли він опинився у оточенні, а побратими були уже мертві, йому нічого не лишалось, як підірватися гранатою, але сталась осічка й вибуху не пролунало. Він потрапив у полон, був засуджений до виправних робіт. Місяць вижив тільки через відміну «розстрільної» статті у 1947 році, що теж є історичною правдою.

Якщо говорити про систему персонажів твору, зокрема представників НКВД, то їх поведінка в романі не зовсім однозначна. Насамперед, досить дивні зустрічі хоч і перебіжчиків, але все ж ворогів і «бандитів», у штабі ворога без охорони і за доволі приятельських відносин:"- Я свайо слово дєржу, сказав підполковник, насі на здаров'є і штоби ти всєгда вихаділ сухім із вади. Місько подякував, удаючи неабияку радість, а Хорсун знов клацнув двома пальцями: - Палаґаєцца абмить, штоб нє прамакала!" [9, 152]

Висновок

Загалом, роман "Троща" можна вважати повноцінним історичним твором, тематика якого є як ніколи актуальною. Узявши за основу історичну епоху і справжню справу Служби Безпеки ОУН, автор створив цікавий роман з невеликим відсотком домислу: насамперед, це частини співпраці з НКВД і сюжетна лінія зради Броза. Документальна основа роману надає йому особливої художньої привабливості через те, що викликає у читача довіру до зображуваних подій. Наявні також художні вимисли у діях персонажів, що були прототипами роману, їх думках та стосунках. Основа твору розгортається довкола двох часових просторів, які пов'язуються поміж собою обрамленням. Завдяки цьому літературному прийому автор створює в уяві читача цілісні картини обох часових просторів. Цим романом Василь Шкляр відтворює важливу сторінку в історії складної боротьби українського народу за свою незалежність.

Список використаних джерел

1. Агентурна справа «Юди» (СБ ОУН). 1947-1948 рр.: архівна справа. URL: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1947- 1948.sprava%20Udy.php (дата звернення: 20.10.2021.)

2. Антонюк Я. Діяльність Служби безпеки ОУН (б) на Острожчині у післявоєнний період: монографія. Острог: Острозький краєзнавчий збірник, 2012. 151 с.

3. Іщук О. Узагальнення органами КДБ УРСР досвіду боротьби з підпіллям ОУН та УПА. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. 2009. С. 102 URL: http://dspace. nbuv. gov.ua/ bitstream/handle/123456789/41214/07Ishchuk.pdf?sequence=1 (дата звернення: 20.10.2021)

4. Літопис УПА / ред.: П. Й. Потічний. Львів: Видавництво "Літопис УПА", 2006. Т. 46, 7 с.

5. Літопис УПА / ред.: Михайло Романюк. Львів: Видавництво "Літопис УПА", 2013. Т.23, 402 с., 472 с.

6. Сич О. Внесок Степана Ленкавського у формування та розвиток ідеології ОУН: монографія. Львів: «Український визвольний рух», 2005. 230.

7. Стебельський С., Конопадський О. Крізь сміх заліза: монографія. Канада: «Пропала Грамота», 2000 , 360 с.

8. Трофимович В. Повернення в Західну Україну з таборів і спецпоселень учасників підпільно-повстанськогоn руху (1956-1957): монографія. Острог: «Історичні науки», 2021. 25-31 с.

9. Шкляр В. Троща: роман. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. 417 с.

10. Василь Шкляр презентував новий бандерівський роман “Троща”: інтерв'ю. URL: https://uain.press/news/accents/vasyl-shklyar- prezentuvav-u-kyyevi-novyj-banderivskyj-roman-troshha-590660 (дата звернення 23.10.2021).

Размещено на Allbest.ru