Міжнародні аспекти українського казкознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародні аспекти українського казкознавства

Світлана Карпенко, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри славістичної філології, педагогіки та методики викладання, Білоцерківський національний аграрний університет

Анотація

Порушено питання вивчення української народної казки у працях європейських вчених. Основна увага зосереджена на діяльності чеського фольклориста І. Полівки, який був удостоєний звання дійсного члена Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові. Вчений у студіях про національні корені сюжетів казок, оглянув переважну більшість праць європейських вчених і встановив методологічні зв'язки між ними. У його статтях часто траплялися цитування та посилання на видання українських казкознавців, що вказує на європейське підґрунтя студій наших вчених стосовно казкових сюжетів, мотивів та типів.

Звернуто увагу на взаємовплив збірників казок ХІХ століття у європейській фольклористиці, обмін казкознавцями науковою інформацією через приватне листування. Зосереджено увагу на виданні казок братами Грімм та пошук серед сюжетів збірника запозичених інтернаціональних елементів. У довідникових виданнях європейських науковців визнається доцільність українських казкознавчих студій, що відобразилося у статтях до словників Е. Бернекера, Ф. Брокгауза та І. Ефрона.

Обґрунтовано зосередження українського казкознавства на європейських фольклористичних традиціях, школах та наукових напрямах (міфологічна, компаративістика тощо). Названо імена чеських, німецьких, польських, прибалтійських вчених, які посилалися на українські казкознавчі матеріали.

Ключові слова: українське казкознавство, казкознавець, мандрівний сюжет, народна казка, збірник казок, І. Полівка.

Abstract

International aspects of Ukrainian fairy tale studies

Svhlana Karpenko, Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Head of the Department Slavic philology, pedagogy and teaching methods of Bila Tserkva National Agrarian University

The article raises the issue of studying Ukrainian folk tales in the works of European scholars. The focus is on the activities of the Czech folklorist J. Polivka, who had the title of a full member of the Taras Shevchenko Scientific Society in Lviv. In his studies of the national roots of fairy tales, the scholar reviewed the vast majority of works by European scholars and established methodological links between them. His articles often cited and referred to the publications of Ukrainian fairy tale experts, which indicates the European basis of the studies of our scientists on fairy tales, motifs and types.

The article draws attention to the mutual influence of collections of fairy tales of the 20th century in European folklore, the exchange of scientific information by fairy tale experts through private correspondence. The focus is on the publication of fairy tales by the Brothers Grimm and the search among the plots of a collection of borrowed international elements. Reference books by European scholars recognize the expediency of Ukrainian fairy tale studies, which presented in articles to dictionaries of E. Bernecker, F. Brockhaus and I. Efron.

The article substantiates the focus of Ukrainian fairy tale studies on European folklore traditions, schools and research areas (mythological, comparative, etc.). The study mentions the names of Czech, German, Polish, and Baltic scholars who turned to the materials of the Ukrainian fairy tale.

Keywords: Ukrainian fairy tale studies, fairy tale expert, wandering plot, folk tale, collection of fairy tales, J. Polivka.

Постановка проблеми

Казкознавство як напрям фольклористики сформувалося на засадах європейської міфологічної школи (зокрема, збірників казок та праць-коментарів братів Гріммів). Українська наука презентувала казкознавчі праці з середини - другої половини ХІХ ст., але ідеї збирати казки зустрічаємо в епістолярній спадщині істориків, філологів, фольклористів вже у 1820-х роках. Упродовж пів століття нашими вченими було сформовано власну казкознавчу школу із застосуванням різноманітних методологічних підходів до студіювання. Традиційно, засновниками українського казкознавства вважають І. Срезневського, П. Куліша, І. Рудченка, М. Драгоманова, П. Чубинського, О. Потебню, В. Гнатюка, І. Франка, Р. Волкова та інших філософів-науковців і практиків, які у своїх працях порушували проблему збирання, опрацювання, систематизації казкового епосу під впливом різних європейських та американських фольклористичних шкіл.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проблемою казкознавства, що постала ще у ХІХ ст. проте вирішена лише частково, є поєднання та постійна взаємодія національного й інтернаціонального. Маючи яскраво виражені через мову та побутові реалії національні особливості, казки переважно є інтернаціональними сюжетними типами (за працями І. Франка [54], М. Гнатюка [35], І. Березовського [32; 33], Л. Дунаєвської [45; 46], Н. Годзь [43], І. Грищенко [44] та інших). Аналіз сюжетного фонду східнослов'янських казок визначив не лише своє/чуже в них, але й піддав сумніву його цілісність, віддаючи перевагу думці про міжнародне запозичення в результаті контактування народів, що не належать до єдиної мовної групи. Актуальним питанням казкознавства залишається історія казки як окремого народу, так і в цілому людства. У наших дослідженнях неодноразово порушувалися питання генези та інтернаціональної специфіки народних казок (С. Карпенко [8; 47; 48]), проте ще існує багато лакун, заповнення яких чекає своїх досліджень.

Мета статті - продемонструвати міжнародні аспекти українського казкознавства, що порушуються вченими упродовж двох століть, мають значні напрацювання, проте потребують окремої деталізації за умов нашого сьогодення. Досить тривалий час українське казкознавство вважалося залежним від російських наукових шкіл, а наші науковці (О. Потебня, М. Сумцов, П. Іванов, P. Волков та багато інших) змушені були визнавати псевдо авторитети, перебуваючи у статусі меншовартості.

Виклад основного матеріалу

Кінець ХІХ - початок ХХ століття в історії світового казкознавства позначений чіткими методологічними принципами щодо типології казки та сюжетотворення. Різноманітні за структурою та складом збірник казок, довідники, бібліографії та покажчики сюжетів дозволяли вченим рухатися вперед у дослідженні казкового епосу відповідно до наукової школи чи напряму. Вивчення казки відбувалося у наступних площинах: пошук прабатьківщини сюжету; з'ясування прихованого психологічного підтексту, пов'язаного з архетипами та людською свідомістю; жанрові особливості казки у традиції оповіді окремого народу; інтернаціональні ознаки казки.

Багату наукову спадщину про українську казку залишив по собі чеський вчений, доктор Празького університету, дійсний член Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові І. Полівка. Він був прихильником зіставного методу вивчення фольклору різних народів і багато уваги приділяв типології казки. Праці вченого «Казкознавчі студії» (1904) [15], дослідження про слов'янські народні казки [14; 16-18] розглядали за допомогою компаративістики ґенезу жанру казки та вказували на найпоширеніші міжнародні сюжети: 1) «Udatny krejcb) - «Відважний кравець», 2) «Nezasmalka» - «Несміяна», 3) «Roztancovane strevice» - «Розтанцьовані черевички», 4) «Rybar a zlata rybka» - «Рибак і золота рибка», 5) «Doktor Vseved» - «Дідо-всевідо», 6) «O zlatem ptacku a dvou chudych chlapcich» - «Про жар-птицю та вовка», 7) «Carodejnik a jeho ucednik» - «Ох», 8) «Kocor v botach» - «Кіт у чоботях», 9) «Chytry chlapec» - «Хитрий чоловік» та інші).

В руслі тогочасної проблеми казкознавства щодо встановлення національних коренів сюжетів казок, І. Полівка у студіях про народну казку оглянув переважну більшість праць європейських вчених, вказавши методологічні зв'язки між ними. Так, зокрема, початки чеської казки він виводив від студій Шафарика, що мав переписку з Гріммами. Жалкуючи про неспроможність чеської наукової спільноти об'єднатися і створити власну казкознавчу школу, він писав: «На жаль, наші вчені й письменники не були в тісному й дружньому контакті ні з іноземним ученим світом, ні з найближчим німецьким, вони не могли звернутися до якогось відомого вченого, який би підтримав їх допоміжною радою і запропонував би нові роботи, як це було з Вуком Стефом Караджичем, який через Копітарів вступив у тісніші плідні стосунки з Якубом Гріммом. Зблизився з Копітаром і Ганка під час навчання у Відні, але такого рідкісного й нового матеріалу у нього не було, як у Вука, що дивував своїм часом увесь світ. З наших вчених світового значення набули лише Добровський та Шафарик» [16, С. 140].

Ідеї Я. Грімма, що стали підґрунтям для засад міфологічної школи, мали в основі уявлення про давню людину як невід'ємну частину природи, як гармонійну істоту, яка благородно споглядає світ. Вважаючи Я. Грімма «ідеологом синтетичного принципу в науковому досліді» (за Л. Білецьким [34, С. 76]) та аналізуючи його працю «Німецька міфологія», вчені виокремлюють декілька важливих підходів до розуміння міфології, що відіграли важливе значення у казкознавстві, зокрема розумінні спорідненості казки з міфом: 1) сакрального «анімістичного» (одухотворена поетизація природи); 2) зародкового позитивістського (широке залучення фактів, етимологічних зближень, лінгвістичних та фольклорно-звичаєвих порівняльних даних як доказ істинності та підґрунтя теоретичних міркувань); 3) реконструкційного та інтерпретаційного (не тільки опис та відтворення системи міфопоетичного світогляду, але й аналіз «живих зразків», що побутували у доступній автору німецькій традиції - поезії, обрядах, повір'ях, - і містили в собі релікти старовини). На деякі з цих позитивних якостей міфологічної теорії Я. Грімма свого часу звертали увагу О. Бодянський, І. Срезневський, М. Костомаров, О. Потебня, М. Сумцов, І. Франко, М. Грушевський, Ф. Колесса та інші.

У західноєвропейській практиці казкознавці послуговуються двома термінами Mдrchen (казки чарівні та побутові з елементом чарівності) та Fabel (казки побутові та про тварин), протиставивши їх жанру сага. За цими критеріями казковий мотив опускався у час міфів, а найстаршими ставали чарівні казки, тому що їх можна було інтерпретувати за допомогою ритуально-міфологічної семантики. Етіологія давніх міфів про культурних героїв із зооантропоморфним виглядом знайшла втілення у казках про тварин. Казка могла виникнути лише в часи розпаду прадавнього суспільства, коли була втрачена сила архаїчної міфології, що стала матеріалом для художньої оповіді. Витівки прадавніх трікстерів склали основу казок про тварин та побутових казок, а міфи-оповіді, пов'язані з давніми соціально-побутовими інститутами, трансформувалися у чарівні казки. Найпродуктивнішим видом серед казок вчені вважають побутову, де поряд із переосмисленими архаїчними сюжетами (про важкі завдання, мудрі поради) постійно з'являються нові сюжети, часто літературного характеру.

Обізнаність у ґенезі європейського казкознавства дозволяла І. Полівці легко коментувати українські казкові сюжети. Вражало вченого багатство казкової традиції нашого народу, яке регіонально відрізнялося у своїй особливості творчої фантастики та поєднання з народними традиціями. Велика кількість праць І. Полівки має коментарі про українську казку у паралелях до казок інших народів. Так, зокрема він видав німецькою мовою розвідку про відомий міжнародний казковий сюжет «невільний знахар», де наводив українські паралелі та подав бібліографічні примітки [18]. Порівняльна фольклорна студія «Маг та його учень» [51, С. 30-31] містила цитування українських казок «давніх і новітніх». Окремо вона була опублікована в Софії та прорецензована В. Гнатюком (в Записках НТШ) [39] і Ю. Яворським (часопис «Живая Старина») [55]. Також у компаративістському дослідженні сюжету «Алі-баба і сорок розбійників» вчений подав 4 українські паралелі до цієї казки із збірників: Л. Семенського «Podania і legendy polskie, ruskie і litevskie», І. Рудченка «Южно-русские сказки», О. Роздольського «Галицькі народні казки», В. Гнатюка «Етнографічні матеріали з Угорської Русі» [13]. У статті німецькою мовою «Tom, Tit, Tot. Ein Beitrag zur vergleichenden Mдrchenkunde» [21] ним наведено казкову українську паралель (із «Етнографічного Збірника» 1899, С. 73) та казку № 208 із збірника В. Гнатюка. Розвідка про жар-птицю чеською мовою «O zlatem ptacku a dvou chuduch chlapcich» також була із залученням українського казкового матеріалу. А дослідження «Lidove povidky o zkroceni zle zeny» [17] презентувало казки із мандрівним сюжетом про приборкання злої (норовливої) жінки. Посилання на казкознавчі студії українських вчених (зокрема на «Труди» П. Чубинського та збірник І. Рудченка) на сторінках праць І. Полівки ставали візитівками для популяризації народної української казки [52]. Написані ним рецензії навіть на неукраїнські видання (наприклад, «Білоруський збірник казок» Е. Романова) обов'язково містили паралелі з українського казкового матеріалу та бібліографію [19].

Чеською мовою «Казкознавчі студії» І. Полівки здобули широку популярність та визнання. У праці вчений зіставив різні версії казкових мотивів, дослідив їх взаємну залежність, намагався гіпотетично та на підставі артефактів з'ясувати їх походження та батьківщину. Тут подано варіанти деяких українських казок та легенд. У рецензії В. Гнатюка на студії І. Полівки 1906 року положення про українську казкову традицію були значно розширені і доповнені [15; 37]. Згодом, 1923 р. І. Поливка подав розвідку про типологію слов'янської казки [14], що стала підґрунтям до наступних досліджень казкознавства. У праці вчений посилався на здобутки фінської школи, але зазначав про особливий підхід до вивчення слов'янської казки, з огляду розвитку оповідної традиції та побутування великої кількості варіативних зразків, що можуть сприйматися як окремі типи.

Коли вся Європа гучно привітала тритомне видання братів Гріммів, зробивши своїми науковими коментарями і рецензіями їм славу на кілька століть (тому що праця й дійсно була першим унормованим збірником казок, до якої окремою книгою у 1822 році ще були й коментарі), І. Полівка згадує про ще одну важиву і грунтовну працю, що не мала такої популярності швидше з-за подібності прізвищ авторів. Це збірник Альберта Людвіга Грімма «1001 ніч для дітей», який опублікував у Франкфурті-на-Майні в 1820-1821 рр. професор Болте [16].

Згодом, у книзі перекладача Ф.Б. Томси: «Wesela Prastewnice, aneberry wyprawowanj, або Казки за казками Грімма» у шести томах 1832-1839 рр. (Прага) І. Полівка спостеріг орієнтири організації матеріалу в ньому не на збірник братів Гріммів, («звичайний погляд на цю книгу переконає нас, що вона не має нічого спільного зі знаменитою збіркою братів Грімм»), а на видання А.Л. Грімма. І. Полівка співставив видання Ф.Б. Томси та А.Л. Грімма і дійшов висновку, що це переклад з німецької на чеську, а не відшуковування у чеському фольклорі казкових сюжетів. До того ж, останній шостий том було скомпоновано з іншого німецького джерела. «Шостий том був перекладений з іншої книги; містить історії з класичної давнини: 1. Про Фаетона та його сестер-жалібниць; 2. Про далекомудрого відомого співака Аріона; 3. Про поклоніння Тефеу з Лабіринту; 4. Про Перстень Гігеса; 5. Про Прекрасну Псіссею; 6. Про вежу Рампсініт, і це, безсумнівно, перекладено з 6-7св. тієї ж бібліотеки, яка містила «Mдhrchen der alten Griechen und Rцmer» 1824 - 1826 (Грімма, Гебхард). Це видання було недоступне для мене, воно, мабуть, стало дуже рідкісним, коли ми спиралися лише на короткий книжковий запис у «Бюхерлексиконі» Кайзера», - писав вчений у згаданій вище розвідці [16, С. 141-142]. Завдяки наполегливості, І. Полівка віднайшов у коментарях Якоба Грімма згадку про запозичення німецьким фольклором деяких чеських казкових сюжетів, чим довів думку про існування у чехів цього жанру та давність оповідної національної традиції. Пізніше він згадує про сюжет під № 14 у збірнику братів Гріммів, що є саме чеським.

Але вивчення казкового епосу слов'ян у зіставному європейському аспекті не обмежувалося згаданими іменами вчених. Інший чех, Фр. Ржегорж, вмістив українські народні казки на сторінках своїх розвідок «Чорт. Мозаїка з народних оповідей галицьких» та про побут бойків і народознавство галицьких Карпат в цілому [23]. Вчений проводив паралелі між реаліями побуту та казковою оповідною традицією. У позитивній рецензії В. Гнатюка на розвідку було доповнено положення праці Фр. Ржегоржа та акцентовано на особливостях оповідної традиції бойків [38, С. 41-42].

Також праця доктора С. Чамбела «Словенська мова і її місце в родині слов'янських мов» презентувала власноручні записи вченого в 73 селах, була видана власним коштом автора та прорецензована В. Гнатюком і І. Полівкою, де в паралелях згадувалися казки із українських збірників [4; 41; 53]. На українські оповідання у дослідженні припадає 6 сіл. Серед записів у другому розділі переважають чарівні та побутові казки.

Підбірку казок маємо у поляка С. Здіарського «Garsc basin ludu ruskiego ze wsi Naluza w powiecie Trembowelskim» з Трембовецького повіту у збірнику «Матеріалів антропологічних, археологічних та етнографічних». Байки (казки) у виданні були записані 1897 р. 23-31 липня в с. Налужі від місцевого церковного служника (дяка) Сабатюка українською мовою в латинській транскрипції. Праця була видана окремо в Кракові та прорецензована В. Гнатюком [31; 42], де зазначено, що в збірці подано чарівні казки, сюжети яких широко популярні в різних куточках України: «Заклятий двір»; «Ленора»; «Біда»; «Про вдовиного сина»; «Про злодія»; «Скляна гора»; «Заклята королівна»; «Про хлопця-сироту». У територіальних збірниках етнографічних матеріалі також знаходимо записи К. Мошинського, де вміщено 14 казок та легенд (матеріали записано в Бжезанах від селян околишніх сіл, переважно русинів [12]) та Б. Сокальського, де українські казки вміщено у третьому розділі етнографічних матеріалів Сокальського повіту - історичному; частина українських казок написана польською мовою [28].

Компаративістські дослідження В. Бугела були присвячені сазі про Ленору (нім.) «Одна малоруська версія саги про Ленору», що в народній традиції звучить як «галицька казка про мреця» [2]. К. Отто у науковому збірнику подав розвідку про саги, де навів паралелі з українського фольклору, зокрема це казкові сюжети із збірників І. Манжури («Казки» № 7), Б. Грінченка («Етнографічні матеріали» 2, 10, № 16), та «Етнографічного збірника (5, 79) [9]. Також німецькою вийшла праця П. Шуллеруса про румунські народні казки, де наведено українські паралелі та зроблено компаративістський аналіз деяких з них [26].

Постійно з'являлися казкознавчі матеріали у часописі «Lud». Наприклад, розвідка А. Фішера «Байка про козу обдерту», де зазначено відповідні українські варіанти з праці Ю. Мошинської «Байки і загадки люду українського» (1885) [6; 11]; збірник А. Сівінського «Байки, легенди і оповідання народні зібрані в Сокальському повіті», де вміщено 26 казок, легенд і переказів, у яких дійовими особами виступають русини. На працю була рецензія В. Гнатюка в Записках НТШ цього ж року [27; 40], де наголошено про невичерпність українського народного джерела та позитивно оцінено матеріали збірника. У цьому ж часописі в декількох номерах Й. Шнайдер опублікував дві народні казки: «Про трьох братів: двох розумних, а третій дурень» і «Легенда про Довбуша-опришка». У коментарях до сюжетів зазначалося, що українські оповідання було записано в с. Ясіні, Калузького повіту. Перше - широко відома казка про трьох братів та скляну гору. Друге - легенда/міф про Мадея, в якій тільки його ім'я замінено на ім'я Добуша. В іншому номері опубліковано гуцульські казки «Ще про гуцулів Татровських» під рубриками: «Смітиші казки» (6 казок), «Казка про дівку, що не хотіла вчитися прясти» та «Казка небилиця, більше брехні як половиці» [24; 25].

У довідникових виданнях європейських науковців визнається доцільність українських казкознавчих студій, що відобразилося у статтях до словників. Так, зокрема, Е. Бернекер у своєму словнику-хрестоматії з міфології у розділі «икгаіпіса» подав казки: «Про Івана та відьму», «Про хлопця й цісаря» та «український словарець». Праця була прорецензована В. Гнатюком [1; 36].

Казкознавчі матеріали зустрічаємо у монографії В. Клінгера «Тварини в античних та сучасних повір'ях» (1909-1911 рр.), куди увійшов багатий античний матеріал про світ тварин, який розглядався у співвідношенні з міфологічними уявленнями про них у різних європейських народів, насамперед у слов'ян [49] та у статті «Дві античні казки про орла... та пізніші відображення», де подано паралелі з українських казок із збірника М. Драгоманова [50]. Іноземними мовами маємо розвідки стосовно індиксації казок, міфів та легенд М. Ейстмена [5], О. Лурітса [10] про співвіднесення казок та саг, Я. Янова [7]. 1925 р. виходять праці про сюжетні покажчики казок: А. Хрістінсена про мотив [3], І. Квігстада про казки та саги [22], І. Вріза про покажчик індонезійських казок [29], В. Вінерта про типи грецько-римських казок та їх поширення в Європі [30].

казкознавство європейський фольклористичний

Висновки

З огляду на все вищезазначене, можемо зробити висновки про існування у європейському науковому просторі ніші для українського казкознавства. Наша наука про народну оповідну традицію представлена не лише рецензіями вчених про європейські праці стосовно вивчення казки різними європейськими мовами, а й постає у цитуваннях, посиланнях та примітках у коментарях до вагомих доробків, визнаних у світі. Особливого значення у такій широкій науковій практиці має епістолярна спадщина вчених. Через приватні листи відкриваються способи взаємодії між казкознавцями, їх дружні відносини та професійні перспективи. Важливим аспектом науки про казку залишається міжнародний, що дозволяє, як і раніше, встановлювати інтернаціональність казкового сюжету, спостерігати в ньому міру народної фантазії, поєднану із традиціями.

Перспективними для наших науковців вважаємо дослідження європейських зав'язків у казкознавстві з метою напрацювання достатнього матеріалу для створення власної сучасної школи, що має достатньо вчених, вироблену методологію, а головне, матеріал (записи) для нових збірників казок. Тому що народна казка продовжує жити у сучасному фольклорі, змінюючи наповнення. І лишаються з нами герої-богатирі, добрі помічники, чарівні обставини та цілюща властивість казкового жанру. І вже сьогодні ми говоримо про казкотерапію не тільки як педагоги та психологи, а й як казкознавці.

Література

1. Berneker E. Slavische Chrestomatie mit Glossaren / Erich Berneker. - Strassburg: Karl J. Trubner, 1902. - 484 s.

2. Bugiel W. Ein kleinrussische Version der Lenoren-sage / Wiliam Bugiel // Archiv fьr slavische Philologie. V. 14. - 1892. - S. 146-148.

3. Christensen A. Motif et theme. Plan d'un dictionnaire des motifs de contes populaires, de legendes et de fables / Arthur Christensen // Folklore Fellows communications. V. 59. - Helsinki, Suomal. Tiedeakat, 1925. - 52 s.

4. Czambel S. Slovenska rec a jej miesto v rodine slovanskych jazykov. I oddelenie. Osnovy a iny material recovy. 1. Ciastka. Vychodnoslovenske narecie / Sam Czambel - V Turcianskom sv. Martine, 1906. - 624 s.

5. Eastman M.H. Index to fairy tales, myths and legends / Mary Huse Eastman - Boston: F.W. Faxon Co., 1926. - 620 s.

6. Fischer A. Bajka o kozie obdartej / Adam Fischer // Lud. - Lwow, 1910. - T. XVI, zesz. 4. S. 347-357.

7. Janow J. Gwara maloruska Moszkowiec i Siwki Naddniestrzanskiej z uwzgl^dnieniem wsi okolicznych / Jan Janow (Lwow, 1926) // Archiwum towarzystwa naukowego. Wydzal 1. Filologiczny - W Lwowy: nakladem Towarzystwa naukowego, 1930. - S. 1-238.

8. Karpenko S. Ukrainian fairy tales in the paradigm of traditional and modern research / Svitlana Karpenko // Theoretical and practical aspects of the development of the European Research Area: collective monograph / edited by authors. - 2nd ed. - Riga, Latvia: Baltija Publishing, 2020. - 334 p. - S. 240-257.

9. Knoop O. Sagen aus Kujawen / Otto Knoop // Journal of Folklore. V. 15. - Berlin: A. Asher & Co, 1905. - S. 102-105.

10. Loorits O. Livische Mдrchen- und Sagenvarianten / Oskar Loorits // Folklore Fellows communications. V. 66. - Helsinki, Suomal. Tiedeakatemia, 1926. - 101 s.

11. Moszynski K. Bajki I zagadki ludu ukrainskiego / K. Moszynski // Zbior Wiadomosci do Antropologii Krajowej. V. XI. - Krakow: nakl. Akademii Umiej^tnosci; Drukarnia Uniwersytetu Jagiellonskiego, 1885. - 111 s.

12. Moszynski K. Obrz^dy, wiara i powiesci ludu z okolic Brzezan / K. Moszynski // Materialy Antropologiczno Archeologiczne i Etnograficzne. - Krakow: Akademia Umiej^tnosci, 1914. - T. XIII, S. 152-198.

13. Polivka J., dr. Ali-Baba I cetrdeset razbojnika. Prilog Komparativnome izucavдnu narodnich pripovijedaka / Jiri Polivka - Zagrb, 1907. - 48 s.

14. Polivkд J. Supis slovenskych rozprдvok / Jiri Polivka. - Turciansky Sv. Martin: Matica slovenskд, 1923-1931. Т. I-V.

15. Polivka J. Pohadkoslovne studie / Jiri Polivka - Praha: Spolecnost nдrodopisneho musea ceskoslovanskeho, 1904. - 211 s.

16. Polivka J. Bratfi Grimmove a pocдtky ceskeho pohдdkoslov^ / Jiri Polivka // Z dejin ceske literatury: Sborrnk stati venovany Jaroslavu Vlckovi k sedesдtinдm od jeho spolupracovrnku a zдku. Praha / Miloslav Hysek, Jan Jakubec. - V Praze, Nдkl. J. Laichtera, 1920. - S.139-142.

17. Polivka J. Lidove povidky o zkroceni zle zeny / Jiri Polivka // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. CXVII і CXVIII - Львів, 1913. -С. 303-320.

18. Polivka J., dr. Slavische Beitrдge zur vergleichender Mдrchenkunde / Jiri Polivka // Zeitschrift fьr oesterreichische Volkskunde: Organ des Vereins fьr Цsterreichische Volkskunde in Wien. - Wien, 1895. Vol. 1.

19. Polivka, J. Рецензія на «Белорусскій сборникь». Вьіпускь шестой. Сказки Е.Р. Романова (Могилевь, 1901, 258 с.) / Jiri Polivka // Известия. - Москва: Тип. Имп. Академии наук, 1904. - Кн. 1. - C. 424-447.

20. Poliwka J. O zlatem ptдcku a dvou chuduch chlapcich / Jiri Polivka // Nдrodopisny Sbornik Ceskoslovansky. - Praha: Nдkladem Ceske Akademie, 1904. - Sv. VI, S. 94-143.

21. Poliwka J. Tom, Tit, Tot. Ein Beitrag zur vergleichenden Mдrchenkunde / Jiri Polivka // Zeitschrift des Vereins fьr Volkskunde, Organ des Vereins fьr Цsterreichische Volkskunde in Wien. - Wien, 1900. - S. 254-272 i 382-396.

22. Qvigstad J. Lappische Mдrchen- und Sagenvarianten / Just Qvigstad // Folklore Fellows communications. V. 60. - Helsinki, Suomal. Tiedeakat, 1925. - 62 s.

23. Rehor, Fr. 1) Cert. Mosaika z ludovych podдni halickoruskych / sestavil Fr. Rehor (Priteli V.S. Ponci uciteli v Cernilove). - Praha: Zlata Praha, 1895, c. 34.

24. Schnajder J. 1) Basn o trzech braciach, dwoch m^druch a jednem glupim. - 2) Podanie o Doboszu opryszku / Jozef Schnajder // Lud, 1907. - T. XIII, zesz. 1, S. 34-36.

25. Schnajder J. Jeszcze o Huculach tatrowskich / Jozef Schnajder // Lud. - Lwow, 1907. - T. XIII, zesz. IV, S. 338-341.

26. Schullerus P. Rumьnische Volksmдrchen aus dem mittleren Harbachtale / P. Schullerus // Archiv des Vereines fьr siebenbьrgische Landeskunde. - 1905, 1906, XXXIII, Heft II, S. 302-466; Heft III, S. 467-602.

27. Siewinski A. Bajki, legendy I opowiadania ludowe zebrine w powiecie Sokalskim / A. Siewinski // Lud. - Lwow, 1903. - T. IX, zesz. 1, S. 68-85.

28. Sokalski B. Powiat Sokalski pod wzgl^dem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym / Branislaw Sokalski - Lwow: Wl. Dzieduszycki, 1899. - S. 270-297.

29. Vries de, J. Typen Register der indonesische Fabels «en Sprookjes» in Volksverhalen uit Oost-Indie / J. Vries de - Leiden, 1925.

30. Wienert W. Die Typen der griechisch-rцmischen Fabel. Mit einer Einleitung ьber das Wesen der Fabel / Walter Wienert // Folklore Fellows communications. V. 56. - Helsinki, Suomal. Tiedeakat, 1925. - 186 s.

31. Zdziarski S. Garsc basin ludu ruskiego ze wsi Naluza w powiecie Trembowelskim / Stanislaw Zdziarski // Materialy antropologiczne, archeologiczne i etnograficzne. -W Krakowie, 1903. - T. VI. S. 153-173.

32. Березовський І. Дум живих казкові передзвони / Іван Березовський // Мудрий оповідач - Київ: Наукова думка, 1969. - 438 с. - С. 3-8.

33. Березовський І. Українські народні казки про тварин / Іван Березовський // Казки про тварин. - Київ: Наукова думка, 1976. - 574 с. - С. 9-44.

34. Білецький Л. Основи української літературно-наукової критики / Леонід Білецький - Київ: Либідь, 1998. - С. 76.

35. Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість / Володимир Гнатюк. - Київ: Наукова думка, 1966. - 248 с.

36. Гнатюк В. Рецензія на «Berneker, Erich. Slavische Chrestomatie mit Glossaren (1902) » / Володимир Гнатюк // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка. Т. XLIX. - Львів: накл. наук. товариства, 1902. - С. 10-13.

37. Гнатюк В. Рецензія на «Pohadkoslovnи studie. Napsal Jiri Polivka (1904) » / Володимир Гнатюк // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові. Т. LXXI. - Львів: накл. наук. товариства, 1906. - С. 230-234.

38. Гнатюк В. Рецензія на «Rehor, Fr. Cert. Mosaika z ludovych podвni halickoruskych, sestavil (1895) » / Володимир Гнатюк // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, Т. ХІ - Львів: накладом наукового товариства, 1896. - С. 41-42.

39. Гнатюк В. Рецензія на «Поливка І. Малгосникътъ и неговиять ученикъ. Сравнительна фольклорна студія (1898)» / Володимир Гнатюк // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, Т. ХХХІІІ. - Львів: накл. наук. товариства, 1900. - С. 33-34.

40. Гнатюка В. Рецензія на «Siewinski A. Bajki, legendy I opowiadania ludowe zebrine w powiecie Sokalskim (1903)» / Володимир Гнатюк // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, Т. LXII. - Львів: накл. наук. товариства, 1903. - С. 30-31.

41. Гнатюка В. Рецензія на «Slovenskв rec a jej miesto v rodine slovanskych jazykov. Praca d-ra Sama Czambela (1906)» / Володимир Гнатюк // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, Т. LXXVIII. - Львів: накл. наук. товариства, 1907. - С. 220-223.

42. Гнатюка В. Рецензія на «Zdziarski Stanislaw. GarsC basin ludu ruskпego ze wsi Naluza w powiecie Trembowelskim (1903)» / Володимир Гнатюк // Записки наукового товариства імені Т.Шевченка у Львові, Т. LIII. - Львів: накл. наук. товариства, 1903. - С. 45-47.

43. Годзь Н. Культурні стереотипи в українській народній казці: автореф. дис... канд. філол. наук: спец. 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури / Наталія Годзь - Харків, 2004. - 19 с.

44. Грищенко І. Міжетнічна фольклорна комунікація в народній прозі: монографія. / Ірина Грищенко - Київ: Вадекс, 2015. - 270 с.

45. Дунаєвська Л. Українська народна казка. / Лідія Дунаєвська - Київ: Вища школа, 1987. - 127 с.

46. Дунаєвська Л. Українська народна проза (легенда, казка). Еволюція епічних традицій. / Лідія Дунаєвська - Київ: КНУ, 1997. - 447 с.

47. Карпенко С. Аспекти вивчення української народної казки в останню третину ХХ століття: формування нової школи казкознавства / Світлана Карпенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - Київ: КНУ, 2021. - Вип. 1 (29), С. 10-13.

48. Карпенко, С. Проблематика українського казкознавства в парадигмі досліджень / Світлана Карпенко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія». - Харків: ХНУ, 2020. - Вип. 86. - C. 76-86.

49. Клингер В. Животное в античном и современном суеверии. / В. Клингер // Киевские университетские известия. - Киев, 1909, № 10, 11; 1910, № 1, 5, 11; 1911, № 3.

50. Клингеръ В.П. Две античные сказки объ орле и ... позднейшія отраженія / В. Клингер // Киевские Университетские известия. - Киев, 1913, № 1, C.1-25.

51. Поливка І. Малгосникътъ и неговиять ученикъ. Сравнительна фольклорна студія отъ д-ръ І. Поливка, профессоръ въ Пражския университеть. / І. Поливка // СбНУ, 1898, кн. XV. Окрема відбитка - София, 1898, 56 с.

52. Поливка Іржи, д-ръ, проф. Le Chat Bottй, сравнительна фольклорна студия. / І. Поливка - София, 1900, 62 с.

53. Полива І. Рецензія на «Slovenskв rec a jej miesto v rodine slovanskych jazykov. Praca d-ra Sama Czambela. (1906)» / І. Поливка // Известия, 1907, Т. ХІІ, кн. 3, C. 345-390.

54. Франко І.Я. Байка про байку / Іван Франко // Франко І.Я. Твори: У 50-ти томах - Київ: Наукова думка, 1979. Т. 20. - 485 с.

55. Яворський Ю. Рецензія на «Поливка І. Малгосникътъ и неговиять ученикъ. Сравнительна фольклорна студія отъ д-ръ І. Поливка, профессоръ въ Пражския университеть (1898)» / Ю. Яворський // Живая Старина. - Київ, 1900. - Bип. ГУ, С. 589-591.

References

1. Berneker Erich. (1902) Slavische Chrestomatie mit Glossaren. Strassburg: Karl J. Trubner. (in France)

2. Bugiel Wiliam. (1892) Ein kleinrussische Version der Lenoren-sage. Archiv fьr slavische Philologie. V. 14. S. 146-148. Berlin: Weidmann. (in Germany)

3. Christensen, Arthur. (1925) Motif et thиme. Plan d'un dictionnaire des motifs de contes populaires, de lйgendes et de fables (FFC 59). Helsinki, Suomal. Tiedeakat. (in Finnlands)

4. Czambel Sam. (1906) Slovenskв rec a jej miesto v rodine slovanskych jazykov. I oddelenie. Osnovy a iny material recovy. 1. Ciastka. Vychodnoslovenskй narecie. V Turcianskom sv. Martine. (in Slovak)

5. Eastman Mary Huse. (1926) Index to fairy tales, myths and legends. Boston: F.W. Faxon Co. (in USA)

6. Fischer Adam. (1910) Bajka o kozie obdartej. [A fable about a goat's rags] Lud. Lwow. T. XVI, zesz. 4. S. 347-357. (in Ukraine)

7. Janow Jan. (1930) Gwara maloruska Moszkowiec i Siwki Naddniestrzanskiej z uwzglзdnieniem wsi okolicznych (Lwow, 1926). Archiwum towarzystwa naukowego. Wydzal 1. Filologiczny. W Lwowy: nakladem Towarzystwa naukowego. (in Ukraine)

8. Karpenko Svitlana. (2020) Ukrainian fairy tales in the paradigm of traditional and modern researchю. Theoretical and practical aspects of the development of the European Research Area: collective monograph / edited by authors. 2nd ed. Riga, Latvia: Baltija Publishing. S. 240257. (in Ukraine)

9. Knoop Otto. (1905) Sagen aus Kujawen. Journal of Folklore. V. 15. S. 102-105. Berlin: A. Asher & Co. (in Germany)

10. Loorits Oskar. (1926) Livische Mдrchen- und Sagenvarianten (FFC 66). Helsinki, Suomal. Tiedeakatemia. (in Finnlands)

11. Moszynski Kazimierz. (1885) Bajki i zagadki ludu ukrainskiego. [Fairy tales and riddles of the Ukrainian madman] Zbiфr Wiadomosci do Antropologii Krajowej. V. XI. Krakow: nakl. Akademii Umiejзtnosci; Drukarnia Uniwersytetu Jagiellonskiego. (in Poland)

12. Moszynski Kazimierz. (1914) Obrzзdy, wiara i powiesci ludu z okolic Brzezan. [Rituals, breweries and crazy stories from the Brzezan area] Materiafy Antropologiczno Archeologiczne iEtnograficzne. Krakow: Akademia Umiejзtnosci. T. XIII, S. 152-198. (in Poland)

13. Polivka Jifi, dr. (1907) Ali-Baba i cetrdeset razbojnika. Prilog Komparativnome izucavвnu narodnich pripovijedaka. [Ali-Baba and forty bandits. Contribution to the Comparative Study of Folk Tales] Zagrb. (in Kroatien)

14. Polivkв, Jifi. (1923-1931) Supis slovenskяch rozprвvok. [List of Slovenian solutions] Turciansky Sv. Martin: Matica slovenskв. Т. I-V. (in Slovak)

15. Polivka Jifi. (1904) Pohadkoslovnи studie. Praha: Spolecnost nвrodopisnйho musea ceskoslovanskйho. (in Cechy)

16. Polivka Jifi. (1920) Bratfi Grimmovй a pocвtky ceskйho pohвdkoslovf [The Brothers Grimm and the beginnings of Czech poetry] Z dлjin ceskй literatury: Sbornik stati venovany Jaroslavu Vlckovi k sedesвtinвm od jeho spolupracovrnkы a zвkы. Praha / Miloslav Hysek, Jan Jakubec. V Praze, Nakl. J. Laichtera. S.139-142. (in Cechy)

17. Polivka Jifi. (1913) Lidove povidky o zkroceni zle zeny. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. CXVII і CXVFQ. Львів. С. 303-320. (in Ukraine)

18. Polivka Jifi, dr. (1895) Slavische Beitrage zur vergleichender Mдrchenkunde. Zeitschrift fьr oesterreichische Volkskunde: Organ des Vereins fьr Цsterreichische Volkskunde in Wien. Vol. 1. (in Austria)

19. Polivka Jifi. (1904) Retsenziia na «Belorusskii sbornykb». Vbipuskb shestoi. Skazky E.R. Romanova (Mohylevu, 1901, 258 s.). Yzvestyia. Moskva: Typ. Ymp. Akademyy nauk. (1), 424-447. (in Rusia)

20. Poliwka Jifi. (1904) O zlatem ptвcku a dvou chuduch chlapcich. Ndrodopisny Sbornik Ceskoslovansky. Praha: Nвkladem Ceskй Akademie. Sv. VI, 94-143. (in Cechy)

21. Poliwka Jifi. (1900) Tom, Tit, Tot. Ein Beitrag zur vergleichenden Mдrchenkunde. Zeitschrift des Vereins fьr Volkskunde, Organ des Vereins fьr Цsterreichische Volkskunde in Wien. s. 254-272 i 382-396. (in Austria)

22. Qvigstad Just. (1925) Lappische Mдrchen- und Sagenvarianten. Folklore Fellows communications. V. 60. Helsinki, Suomal. Tiedeakat. (in Finnlands)

23. Rehof Fr. (1895) Cert. Mosaika z ludovych podвni halickoruskych, sestavil Fr. Rehof (Priteli V.S. Ponci uciteli v Cernilovл). Praha: Zlata Praha. (in Cechy)

24. Schnajder, Jozef (1907). 1) Basn o trzech braciach, dwoch m^druch a jednem glupim. - 2) Podanie o Doboszu opryszku. Lud. T. XIII, zesz. 1, s. 34-36. (in Ukraine)

25. Schnajder Jozef (1907) Jeszcze o Huculach tatrowskich. Lud. Lwow. T. XIII, zesz. IV, s. 338-341. (in Ukraine)

26. Schullerus P. (1905, 1906) Rumьnische Volksmдrchen aus dem mittleren Harbachtale. Archiv des Vereines fьr siebenbьrgische Landeskunde. XXXIII, Heft II, s. 302-466; Heft III, s. 467-602. (in Austria)

27. Siewinski A. (1903) Bajki, legendy I opowiadania ludowe zebrine w powiecie Sokalskim. Lud. Lwow. T. IX, zesz. 1, s. 68-85. (in Ukraine)

28. Sokalski Branislaw. (1899) Powiat Sokalski pod wzglзdem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym. Lwow: Wl. Dzieduszycki. (in Ukraine)

29. Vries de J. (1925) Typen Register der indonesische Fabels «en Sprookjes» in Volksverhalen uit Oost-Indiл. Leiden. (in Netherlands)

30. Wienert Walter. (1925) Die Typen der griechisch-rцmischen Fabel. Mit einer Einleitung ьber das Wesen der Fabel. Folklore Fellows communications (56). Helsinki, Suomal. Tiedeakat. (in Finnlands)

31. Zdziarski Stanislaw. (1903) Garsc basin ludu ruskiego ze wsi Naluza w powiecie Trembowelskim. Materiafy antropologiczne, archeologiczne i etnograficzne. W Krakowie. T. VI. s. 153-173. (in Poland)

32. Berezovskyi Ivan. (1969) Dum zhyvykh kazkovi peredzvony. [Doom of the living fabulous bells] Mudryi opovidach. Kyiv: Naukova dumka, s. 3-8. (in Ukraine)

33. Berezovskyi Ivan. (1976) Ukrainski narodni kazky pro tvaryn. [Ukrainian folk tales about animals] Kazky pro tvaryn. Kyiv: Naukova dumka, s. 9-44. (in Ukraine)

34. Biletskyi Leonid. (1998) Osnovy ukrainskoi literaturno-naukovoi krytyky. [Fundamentals of Ukrainian literary and scientific criticism] Kyiv: Lybid. (in Ukraine)

35. Hnatiuk Volodymyr. (1966) Vybrani statti pro narodnu tvorchist. [Selected articles on folk art] Kyiv: Naukova dumka. (in Ukraine)

36. Hnatiuk Volodymyr. (1902) Retsenziia na «Berneker, Erich. Slavische Chrestomatie mit Glossaren (1902)» [Review of “Berneker, Erich. Slavic Chrestomatie mit Glossaren” (1902)] Zapysky naukovoho tovarystva imeni T. Shevchenka. T. XLIX. Lviv: nakl. nauk. tovarystva, s. 10-13. (in Ukraine)

37. Hnatiuk Volodymyr. (1906) Retsenziia na «Pohadkoslovnи Studie. Napsal Jiri Polivka (1904) » [Review of “Pohadkoslovnи studie. Napsal Jiri Polivka (1904)”] Zapysky naukovoho tovarystva imeni T. Shevchenka u Lvovi. T. LXXI. Lviv: nakl. nauk. tovarystva, s. 230-234. (in Ukraine)

38. Hnatiuk Volodymyr. (1896) Retsenziia na «Rehor, Fr. Cert. Mosaika z ludovych podвni halickoruskych, sestavil (1895) » [Review of “Rehor, Fr. Damn. Mosaic of crazy Halicorus relics, compiled” (1895)] Zapysky naukovoho tovarystva imeni T. Shevchenka u Lvovi, T. XI. Lviv: nakladom naukovoho tovarystva, s. 41-42. (in Ukraine)

39. Hnatiuk Volodymyr. (1900) Retsenziia na «Polyvka J. Malhosnykutu y nehovyiat uchenyku. Sravnytelna folklorna studiia (1898)» [Review of “Polivka J. Malgosnik and his student. Comparative Folklore Studio (1898)”] Zapysky naukovoho tovarystva imeni T. Shevchenka u Lvovi, T. XXXIII. Lviv: nakl. nauk. tovarystva, s. 33-34. (in Ukraine)

40. Hnatiuk Volodymyr. (1903) Retsenziia na «Siewinski A. Bajki, legendy I opowiadania ludowe zebrine w powiecie Sokalskim (1903)» [Review of "Siewinski A. Bajki, legendy I opowiadania ludowe zebrine w powiecie Sokalskim (1903)"] Zapysky naukovoho tovarystva imeni T. Shevchenka u Lvovi, T. LXII. Lviv: nakl. nauk. tovarystva, s. 30-31. (in Ukraine)

41. Hnatiuk Volodymyr. (1907) Retsenziia na «Slovenskв rec a jej miesto v rodine slovanskych jazykov. Praca d-ra Sama Czambela (1906)» [Review of “Slovenskв rec a jej miesto v rodine slovanskych jazykov. The work of Dr. Sam Czambel (1906)”] Zapysky naukovoho tovarystva imeni T. Shevchenka u Lvovi, T. LXXVIII. Lviv: nakl. nauk. tovarystva, s. 220-223. (in Ukraine)

42. Hnatiuk Volodymyr. (1903) Retsenziia na «Zdziarski Stanislaw. Garsc basin ludu ruskiego ze wsi Naluza w powiecie Trembowelskim (1903)» [Review of “Zdziarski Stanislaw. Garsc basin ludu ruskiego ze wsi Naluza w powiecie Trembowelskim (1903)”] Zapysky naukovoho tovarystva imeni T. Shevchenka u Lvovi, T. LIII. Lviv: nakl. nauk. tovarystva, s. 45-47. (in Ukraine)

43. Hodz Natalia. (2004) Kulturni stereotypy v ukrainskii narodnii kaztsi [Cultural stereotypes in the Ukrainian folk tale]: avtoref. dys... kand. filol. nauk: spets. 09.00.04 - filosofska antropolohiia, filosofiia kultury. Kharkiv. (in Ukraine)

44. Hryshchenko, Iryna. (2015) Mizhetnichna folklorna komunikatsiia v narodnii prozi: monohrafiia. [Interethnic folklore communication in folk prose: monograph] Kyiv: Vadeks. (in Ukraine)

45. Dunaievska, Lidia. (1987) Ukrainska narodna kazka. [Ukrainian folk tale] Kyiv: Vyshcha shkola. (in Ukraine)

46. Dunaievska, Lidia. (1997) Ukrainska narodna proza (lehenda, kazka). Evoliutsiia epichnykh tradytsii. [Ukrainian folk prose (legend, fairy tale). Evolution of epic traditions] Kyiv: KNU. (in Ukraine)

47. Karpenko Svitlana. (2021) Aspekty vyvchennia ukrainskoi narodnoi kazky v ostanniu tretynu XX stolittia: formuvannia novoi shkoly kazkoznavstva [Aspects of studying the Ukrainian folk tale in the last third of the 20th century: formation of a new school of tale science] Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Literaturoznavstvo. Movoznavstvo. Folklorystyka. Kyiv: KNU, (1(29), 10-13. (in Ukraine)

48. Karpenko Svitlana. (2020) Problematyka ukrainskoho kazkoznavstva v paradyhmi doslidzhen [The problems of Ukrainian studies of fairy tales in the paradigm of research] Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia «Filolohiia». Kharkiv: KhNU, (86), 76-86. (in Ukraine)

49. Klynher V. (1909-1911) Zhyvotnoe v antychnom y sovremennom sueveryy. [An animal in ancient and modern superstition] Kyevskye unyversytetskye yzvestyia. Kyev, № 10, 11; № 1, 5, 11; № 3. (in Ukraine)

50. Klynher V. (1913) Dve antychnbie skazky obt orle y ... pozdneishiia otrazheniia [Two ancient fairy tales about the eagle and... later reflections] Kyevskye Unyversytetskye yzvestyia. Kyev, № 1. (in Ukraine)

51. Polivka Jiri. (1898) Malhosnykbtb y nehovyiat uchenykb. [Malgosnik and his student] Sravnytelna folklorna studiia ott d-rt J. Polyvka, professort vt Prazhskyia unyversytet. Sofyia. (in Bulgaria)

52. Polivka, Jiri. d-rt, prof. (1900) Le Chat Botte, sravnytelna folklorna studyia. [Le Chat Botte, a comparative folklore study] Sofyia. (in Bulgaria)

53. Polivka Jiri. (1907) Retsenziia na « Slovenska rec a j ej miesto v rodine slovanskych j azykov. Praca d-ra Sama Czambela. (1906)» [Review of “Slovenska rec a jej miesto v rodine slovanskych jazykov. The work of Dr. Sam Czambel. (1906)”] Yzvestyia, T. XII, kn. 3, s. 345-390. (in Ukraine)

55. Franko Ivan. (1979) Baika pro baiku [A fable about a fable] Franko I.Ia. Tvory: U50-ty tomakh. Kyiv: Naukova dumka. T. 20. (in Ukraine)

56. Yavorskyi, Yurii. (1900) Retsenziia na «Polyvka I. Malhosnykttt y nehovyiat uchenykt. Sravnytelna folklorna studiia ott d-rt I. Polyvka, professort vt Prazhskyia unyversytet (1898)» [Review of “Polyvka J. Malhosnyktt and nehovyiat uchenykt. Sravnytelna follorna studiia by Dr. I. Polyvka, professor at the Prazhsky University (1898)”] Zhyvaia Staryna. Kyiv. IV, 589-591. (in Ukraine)

Размещено на Allbest.ru