Романтизм Лесі Українки в оцінці Д. Чижевського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Романтизм Лесі Українки в оцінці Д. Чижевського

Н.М. Гаєвська, канд. філол. наук, проф.,

О.В. Наумовська, д.-р філол. наук, доц., Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ

Акцентовано увагу на оцінці Д. Чижевським романтизму Лесі Українки, окреслено новітні тенденції в літературі кінця ХІХ - початку ХХ ст., які сповідувала Леся Українка як неоромантик. Простежено естетику романтизму та його трансформацію в неоромантизм. Ідеться про виявлення та аналіз символіки творів Лесі Українки. Розглянуто тематику творів поетки, осмислено вплив романтичних ідей (німецького, польського романтизму) у кінці ХІХ ст.; поєднання теоретичних поглядів письменниці з художніми творами, що є характерним для письменників-романтиків.

Ключові слова: романтизм, літературний процес, символічність, театр, тенденції, умовність.

ROMANTICISM OF THE FOREST UKRAINE IN THE ASSESSMENT OF D. CHYZHEVSKY

N.M. Gaevska, PhD, Рrof., O.V. Naumovska, Dr Hab, Associate Prof., Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

The article focuses on D. Chyzhevsky's assessment of Lesya Ukrainka's romanticism, outlines the latest trends in the literature of the late XIX - early XX centuries, which professed Lesya Ukrainka as a neo-romantic. The aesthetics of romanticism and its transformation into neo-romanticism are traced. It is about identifying and analyzing the symbolism of Lesya Ukrainka's works. The subject matter of the poet's works is considered, the influence of romantic ideas (German, Polish romanticism) at the end of the XIX century is comprehended; combination of theoretical views of the writer with works of art, which is characteristic of romantic writers.

Key words: romanticism, literary process, symbolism, theater, tendencies, conventionality.

Романтизму у творчості Лесі Українки присвячено чимало літературознавчих праць (А. Агеєва, О. Бабишкін, О. Білецький, Л. Дем'янівська, О. Забужко, М. Зеров, Л. Кулінська, Р. Кухар, Д. Чижевський, І. Франко та ін.).

У самої ж письменниці теж є праці, в яких вона висловлює свої погляди на романтизм, намагання оновити спадкоємні традиції: "... ми прагнемо бачити нові п'єси українських авторів, такі п'єси, щоб у них малювалося не тільки життя неосвіченої частини нашого народу; ми хочемо, щоб театр і у нас, як у інших народів, розширював наш розумовий виднокруг, освітлював ті питання, що турбують душу інтелігента наших часів" [3, 268].

Леся Українка радіє з того, що в українській літературі з'являються нові твори, які кардинально відрізняються від творів попередніх епох темами, нові герої зі своїми проблемами. Так, у статті "Новейшая общественная драма" вона пише: "Общественная драма в новейшем смысле этого термина, - т. е. драма массы, драма борьбы разных общественных групп между собою, - есть создание последних десятилетий ХІХ века" [3, с. 229].

Ці новітні тенденції, які чітко сповідує Леся Українка, безпосередньо виявляються і в її творчості. Як слушно зауважує Л. Дем'янівська, "в ліриці її визначає естетика романтизму, яка згодом, особливо у поезії драматичній, трансформується в неоромантизм (в Лесиному визначенні - "ново романтизм"), першим теоретиком якого в українській літературі і стала поетеса" [2, с. 190].

Слід зауважити, що в кінці ХІХ ст. вплив романтичних ідей (німецького, польського, українського романтизму) був надзвичайно потужним, і на цьому наголошує Леся Українка у своїх працях. Поєднання теоретичних поглядів з художньою творчістю характерне для багатьох митців художнього слова цього періоду, для письменників-романтиків, які своїм співом не будять зневіри і розпуки (І. Франко), а в душах яких "... ясніє сильна віра в кращу будущину" [8, с. 264].

Стосовно романтизму самої поетки та оцінки романтизму Лесі Українки істориком літератури Д. Чижевським зауважимо, що в нього є окремий розділок про Лесю Українку та про її романтизм.

Про це пише М. Наєнко в коментарях до книги Д. Чижевського "Реалізм в українській літературі" [6], яка вперше побачила світ 1956 року в Нью-Йорку і перевидана в Україні 1994 року. Хоча назва книги (текст і передмову до якої підготував М. Наєнко, а також здійснив її фахове редагування) і стосується реалізму в українській літературі", але в ній ідеться також про романтизм.

Указана праця складається з дев'яти частин. Літературний матеріал автор обмежив початковим періодом творчості поетеси і періодом романтизму. романтизм українка чижевський

Д. Чижевський у хронології розглядає літературний процес включно до епохи романтизму. Він зазначає: "Леся Українка закінчує історію українського реалізму в надзвичайно цінній формі, яка фактично виводить літературу далеко за межі реалізму, а українську літературу робить - вперше - літературою світовою" [6, с. 58].

Оцінюючи літературний процес загалом, Д. Чижевський, звертає увагу на український реалістичний театр і зазначає, що він був нездатним виставляти новітні п'єси, п'єси нового часу, і зокрема, п'єси Лесі Українки. "... Леся Українка підносила українську літературу на рівень світової, тобто такої, яка говорить про теми, спільні та важливі для людства загалом. Важливо, що драматичні поеми висувають проблеми в концентрованій, інтенсивній формі. Виходячи за межі певного народу та певного часу, Леся Українка, можливо, вперше в історії української літератури, запропонувала твори, що належать не лише українській, ай світовій літературі.. [...]... Леся Українка зробила найбільший крок поза межі вузького реалізму і поза межі української літератури, чого й досі майже ніхто не розумів. А якщо поетка справді йшла до своїх творів, виходячи з позицій реалізму (що більш, ніж сумнівно), то це - найбільша заслуга реалізму перед українською літературою." [6, с. 60-61].

Д. Чижевський розглядає тематику, проблематику, стиль поетки, акцентуючи увагу при цьому на абсолютно новаторській манері письма.

Він наголошує на"символічності" творів Лесі Українки і на тому, що літературознавці витратили вже чимало енергії, аби розгадати символіку творів Лесі Українки. Було чимало думок і щодо того, що Леся Українка часто відходила від українських символів і "літала в інших світах".

Історик літератури пояснює це тим, що письменниця намагалася долучити українську літературу до світової [6, с.13]. Це, зрозуміло, було новаторським. Але, як зауважив Н. Шумило, "паралельно з новаторськими тенденціями зберігається тяглість спадкоємних традицій, які багато в чому визначають особливості такого складного в літературі кінця ХІХ - початку ХХ століть явища, як український модернізм. [.] . В літературі відповідно до вимог часу постають незнані досі теми, мотиви, образи, система жанрів, відбувається "дифузія" стильових напрямів і течій, а попри те - даються взнаки, по-своєму проявляються тривалі внутрішні закономірності національного літературного розвитку." [9, с. 1].

У кінці ХІХ ст. спостерігається дуже сильний вплив романтичних ідей (німецького, польського, українського романтизму). Наскрізним мотивом для романтиків був мотив свободи, тема творчого натхнення.

Як слушно зазначає Л. Масенко, аналізуючи образ Міріам ("Одержима"), саме цей образ Лесі Українки "відкриває той ряд героїв драматичних творів Лесі Українки, які стануть носіями й виразниками її світогляду, пройнятого духом вільнолюбства" [4, с. 8]. Для Міріам неприйнятною є ідея всепрощення, однакової любові до друзів і до ворогів, непротивлення злу і покори. Герої драм Лесі Українки - сильні і мужні виразники дум народу. І тому так боляче реагують люди, коли поет переходить на чужу мову, "співає для ворогів". У цій поемі ("Вавілонський полон") поетка чітко визначає роль і місію митця в суспільстві, разом з тим, осмислює ключову і актуальну проблему свого часу (не менш актуальну й сьогодні), як зазначає Л. Масенко "проблему втрати своєї мови" [4, с. 8-9].

Герої драм Лесі Українки - горді, незалежні, незламні і незнищенні особистості, почуття й думки яких дають уявлення про їх життєву позицію ("Кассандра", "Одержима", "У катакомбах", "На руїнах", "Бояриня", "Руфін і Прісцілла", "Адвокат Мартіан", "Лісова пісня" та ін. ). Герої мають, як зауважив М. Зеров, "романтичне світовідчуття" [1, с. 396] і відповідне світосприйняття.

У згаданих творах здебільшого переважає психологічний конфлікт, конфлікт ідей, поглядів, тяжіння до філософських узагальнень, певної поетичної умовності, символіки, міфологічності. Разом з тим для драм характерна певна ліричність, емоційність:

Я честь віддам титану Прометею,

Що не творив своїх людей рабами,

Що просвітив не словом, а вогнем,

Боровся не в покорі, а завзято....

[3, с. 261-262].

Це були оригінальні драми, написані "по-новому". На думку Б. М. Мельничук, Леся Українка "силою свого генія . витворила надзвичайно своєрідну, не знану до того драматичну поему, піднесла її на небувалу в історії світової літератури височінь. Тому не видається перебільшенням таке твердження О. Білецького: "Зовсім новим в європейській драматургії початку ХХ віку був жанр "драматичної поеми" Лесі Українки" [5, с. 88-89].

Починаючи працювати в жанрі драми, Леся Українка цікавилася питанням становлення нової драматургії і як теоретик. Так, 1901 року вона написала для журналу "Жизнь" статтю "Новітня суспільна драма", у якій розглядалася суспільна драма ХІХ ст. з погляду відображення в ній народу.

Здобутки нової суспільної європейської драми Леся Українка прагнула зробити надбанням українського театру, розповідаючи про них у своїх працях, перекладаючи окремі твори європейських драматургів на українську мову ("Ткачі" Гергардта Гауптмана та ін.). Вона як драматург брала на озброєння розроблені нею ж самою естетичні принципи в драматургії.

О. Білецький підкреслював, що Леся Українка знала багато іноземних мов, була знайома з історією і культурою різних народів, багато перекладала і "...рано починала знайомитися з світовою літературою ... [...] .читала німецьких, французьких, англійських та польських поетів, беручи собі в учителі Шіллера, Байрона, Гюго, Мюссе, Міцкевича, надто ж Гайне ... вона вчиться у Гайне ремесла поета, запозичаючи в нього основну поетичну зброю - яскравий, міцний бойовий вірш і ненависть та іронію. Леся Українка перенесла в українську літературу найвищі досягнення світової літератури" [7, с. 160].

Стосовно творів Лесі Українки, їх тематики Д. Чижевський зазначає, що ці твори не є ". романтичними, як у Т. Шевченка, не є реалістичними, як у більшості творів І.Франка, а є неоромантичними, як "домовилась" називати її значна частина літературознавців. І, до речі, за підказкою самої ж Лесі Українки, яка цим словом означала літературні явища таких своїх сучасників, як О. Кобилянська чи й зовсім молодий ще тоді В. Винниченко. В останні роки наше літературознавство сходиться на думці, що творчість і цих авторів, і самої Лесі Українки - це початок українського модернізму, який, без сумніву, є органічною складовою модернізму світового..." [6, с. 15].

У романтиків, у тому числі й Лесі Українки, і на цьому наголошує Д. Чижевський, "мистецтво завжди відігравало першорядну роль, - саме тому тема художника, митця, ролі і значення їх, тема творчого натхнення є однією з найчастіше розроблювальних, провідних. Такою ж вона є і в Лесі Українки. Сутність і процес творчості, неосяжні можливості й завдання митця, творчий екстаз, коли поет проникає думкою і почуттями в душу людини й душу світу і робить їх кращими, - ці й безліч інших мотивів творчості завжди в центрі уваги поетеси" [2, с. 191].

Отже, Д. Чижевський абсолютно точно визначив манеру письма Лесі Українки, наголосивши на тому, що поетка "закінчує історію українського романтизму. [...] ... і виводить її (літературу) на світовий рівень в новій стильовій течії - неоромантичній":

ганебне слово "раб", із світу зникне; жадаю віри в ту святую силу, що розум просвітить у найтемніших і всіх людей збере в громаду вільну без пастиря-дозорця і без пана, а не в отару з пастухом свавільним та з лютими собаками, тремтячу від голосу вовків, левів, шакалів, гієн, лисиць і всякого хижацтва.

Не я один духовну спрагу маю, не я один так серцем голодую.

Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї.

("У катакомбах") [3, с. 460].

Її неромантичні герої сильні, мужні, не зраджують своїх переконань, сміливо дивляться в майбутнє і вірять унього.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Зеров М. Леся Українка / М. Зеров // Твори : у 2 т. - К., 1990. - Т. 2.

- С. 396.

2. Історія української літератури кін. ХІХ - поч. ХХ ст. : у 2 кн. / за ред.

О. Д. Гнідан. - К., 2005. - Кн. 1 - С. 190.

3. Леся Українка. Зібрання творів : у 12 т. / Леся Українка. - К., 1979.

- Т. 3. - С. 261-262).

4. Масенко Л. У Вавілонському полоні: тема національної та соціальної неволі в драматургії Лесі Українки / Л. Масенко // Українська мова та література. - К., 2000. - С. 8.

5. Мельничук Б. М. Драматична поема як жанр / Б. Мельничук. - К., 1981.

- С. 88-89.

6. Наєнко М. Передмова / М. Наєнко // Д. Чижевський. Реалізм в українській літературі. - К., 1999.

7. Одарченко П. "Дві генерації творчості Лесі Українки" (Леся Українка) / П. Одарченко. - К., 1994. - С. 160).

8. Франко І. Зібрання творів : у 50 т. / І. Франко.- К., 1981. - Т. 31. - 264.

9. Шумило Н. Українська проза кінця ХІХ - початку ХХ ст.: Проблема національної іманентності / Н. Шумило / автореф. дис...д-ра філол. наук. / Н. Шумило. - К., 2004. - С. 1.

RERERENCES

1. Zerov M. Lesja Ukrajinka / M. Zerov // Tvory: u 2 t. - K., 1990. - T. 2. - S. 396.

2. Istorija ukrajins'koji literatury kin. XIX - poc. XX st. - U 2 kn. - Kn. 1 / Za red. O. D. Hnidan. - K., 2005. - s. 190.

3. Lesja Ukrajinka. Zibr. tvoriv: u 12 t. / Lesja Ukrajinka. - K., 1979. - T. 3.

- S. 261-262).

4. Masenko L. U Vavilons'komu poloni: tema nacional'noji ta social'noji nevoli v dramaturhiji Lesi Ukrajinky / L. Masenko // Ukrajins'ka mova ta literatura. - K., 2000. - S. 8).

5. Mel'nycuk B. M. Dramatycna poema jak zanr / B. Mel'nycuk. - K., 1981.

- S. 88-89).

6. Najenko M. Peredmova / M. Najenko // D. Cyzevs'kyj. Realizm v ukrajins'kij literaturi. - K., 1999.

7. Odarcenko P. "Dvi heneraciji tvorcosti Lesi Ukrajinky" (Lesja Ukrajinka) / P. Odarcenko. - K., 1994. - s. 160).

8. Franko I. Zibr. tvoriv: U 50 t. / I. Franko. - T. 31. - K., 1981, - s. 264.

9. Sumylo N. Ukrajins'ka proza kincja XIX - pocatku XX st.: Problema nacional'noji imanentnosti / N. Sumylo / Avtoref. dys...dokt filol. nauk. - K., 2004. - S. 1.

Размещено на Allbest.ru