Образ етнографії та ментальності українців та росіян у драматичній поемі Лесі Українки "Бояриня"

Вступ

Для кожного народу дуже важливе питання ментальності та етнографії. Бо де як не в ментальних особливостях народу можна відшукати звичаї народу ще за часів Київської Русі, бо саме тоді формується менталітет нації. Багато суперечок викликають проблеми ментальності та етнографії українців та росіян. Цим питанням замислювались багато вчених. Серед них є і Леся Українка.

Творчість Лесі Українки багато в чому визначає розвиток модерністських тенденцій у літературі ХХ століття. Її неоромантична, символістська драматургія означили на рубежі віків увагу до нових цінностей, нових філософських, буттєвих проблем. Йдеться насамперед про зосередження на внутрішньому світі людини, на індивідуальній психології,яка тепер уже менше опосередковується суспільними впливами. Але не менше драматургиня присвячувала питанню етнографії та ментальності.

Але щоб точно охарактеризувати етнографічні та ментальні особливості українців та росіян на прикладі творів відомих діячів літератури необхідно на початку охарактеризувати взагалі що таке ментальність. В цілому, що таке ментальність начебто ясно. Це - певна сукупність цінностей, звичок, не завжди усвідомлена система координат, психологічних алгоритмів, які формують погляд людини або групи осіб на навколишню дійсність й, відповідно, визначають її поведінку.

Ментальність та етнографія двох народів-сусідів - це завжди боротьба на виживання. Як, наприклад, Україна та Росія. Ці дві країни завжди не могли віднайти компромісів на співпрацю, кожен намагався продемонструвати якнайбільше впливу на формування етнографії та ментальності нації. Тому і виникали постійні війни, суперечки, революції за першість. Бо не було і не має компромісу. А як для українського народу це надскладне питання, бо через політичні розбіжності страждає український народ. Тому багато українських письменників присвячували свої твори саме цій проблемі. Таким твором була драматична поема Лесі Українки «Бояриня».

Актуальність дослідження зумовлена потреба дослідити як саме в період доби Руїни змінювалася українська ментальність і що потрібно зробити аби ще більше не спаплюжити українські етнографічні та ментальні звичаї.

Мета - дослідити проблему образу етнографії та ментальності українців та росіян в творчості Лесі Українки на основі її драматичної поеми «Бояриня». На основі мети необхідно визначити такі основні завдання: 1) з'ясувати історію та причини створення драматичної поеми « Бояриня»; 2) пояснити різницю між двома менталітетами - українці та росіяни; 3) дати чітке уявлення про образ українського менталітету як незнищенної сили духу.

Характеризуючи проблему етнографії та ментальності двох різносторонніх націй українська творчиня в своїх творах порушувала проблему свободи. Одна із центральних проблем свободи в контексті драматургії Лесі Українки - свобода творча. Розлам віків, серед яких опинилась письменниця, засвідчував активну роботи до творчої волі, де ревізія усталених мистецьких форм, тенденцій мислення була нормою, свідчила про те, що об'єктивація світу в реалізмі, позитивістичний оптимізм пізнання світу лише короткозорість маленької людини, яка прагне гармонізувати онтологічний хаос.

«Бояриня» - це проблема громадської свідомості українців. Саме через те, що вони не усвідомлювали себе як народ, у нашій історії дуже багато складних та неприємних моментів. Один із них - період Руїни, який настав після смерті Богдана Хмельницького. Це була людина, котра розбудила в українцях їхню національну та громадську свідомість. Тому після його смерті почалася криза, що вилилась у цілий період нещасть та проблем для нашого народу. Отже, проблема національної історії випливає з основної проблеми твору і створює дуже розгалужену проблематику.

Наприклад, зображення туги за рідним краєм (образ Оксани, Степана, його батька та матері). Що було причиною цієї туги? Звісно, непорозуміння українцями себе як народу. Вважаючи Україну частиною Росії, вони покидали рідний край і дуже пізно розуміли свою помилку. Отже, це проблема національної історії. Для підвищення національної свідомості Леся Українка зіставляє дві культури - росіян та українців. Читаючи твір, ми відразу розуміємо, що вони далекі від єдності. Отже, для розкриття проблеми національної історії у драмі авторка вводить дуже багато інших проблем: туга за рідним краєм, зіставлення двох культур, становище українців у добу Руїн,соціальна нерівність, зрада своєї Батьківщини. Їх причиною є основна проблема твору - криза громадської та національної свідомості.

Якщо порівнювати ментальність українців та росіян, то найкращий тип змінення особистості - це Оксана. Оксана - молода дівчина, весела і жвава, вийшовши заміж за Степана, переїздить до Москви, залишаючи рідну батьківщина. Українська дівчина, яка змалечку виросла на рідній Україні, яка мріяла про життя на своїй Батьківщині з майбутній чоловіком, пізніше зустрічає москаля, з яким готова «піти на край світу». Але це найскладніше для української дівчини,яка шанувала українські звичаї. З часом Оксана починає в'янути від туги за українськими звичаями, за родиною. Як зірвана квітка, зів'яла на чужині, яку вже не тішить ні любов, ні життя, вона не бореться за нього,а навпаки, немов зрікається. Саме в цей час вона згадує часи,коли вона любила українську природу, і як справжня українка тужить за менталітетом своєї країни. Не пристосувавшись до вимог оточуючого суспільства, Оксана хворіє, біжить од самої себе.

Історична драма "Бояриня", на перший погляд, одна з найпрозоріших п'єс Лесі Українки, з багатьох боків виявилася найбільш її загадковим й ускладненим твором. драматичний поема українка бояриня

"Бояриня" Лесі Українки чи не єдиний твір, де за основу взято історичні факти та події. В ній відображається доба Руїни і гетьманату Петра Дорошенка. Слід сказати, що ця епоха була популярною серед українських письменників ХІХ - ХХ століть.

З-поміж багатьох художніх звернень до цього періоду української історії драма Лесі Українки унікальна тим, що в ній зображена трагедія політично й національно свідомої жінки.

Багато критиків по-різному оцінюють, що саме надихнуло Лесю Українку на створення "Боярині". Михайло Драй-Хмара згоджується з твердженням Ольги Петрівни Косач та Людмили Михайлівни Старицької-Черняхівської, що письменниця вибрала цю тему з причини багатьох закидів щодо її "одірваності від українського історичного й побутового життя". Вибір такої бурхливої доби,як Руїна, додає Драй-Хмара, був природний для авторки, яка головним чином "брала для своїх творів не епохи розквіту й слави, а епохи революцій, кривавих переворотів, страшних катаклізмів, неволі, полону тощо".

Драма "Бояриня", одна з небагатьох, що ґрунтується на матеріалі української історії, присвячена добі Руїни, коли після поразки національно - визвольної боротьби козацька еліта незрідка йшла здобувати чини і славі на московській царській службі. Колізія правомірності чи нерівноправності боротьби без надії на успіх, за несприятливих суспільно - історичних обставин.

Дія твору відбувається в 60-70 роках XVII століття, в один із найскладніших і найважчих періодів історії українського народу. Після приєднання до Москви після Переяславської ради у січні 1654 року Україна лишалася ареною запеклої боротьби між сусідніми державами. Кожну частину Україна почали роздирати на маленькі клаптики, і через такі катаклізми страждав саме народ. Але це не заважає зберігати українські звичаї навіть у найскладніші часи. Саме в період розбрату країни народ не покидає своїх традицій. Але найбільше постраждала за тугою за рідним краєм - Оксана. Бо чисте українське серце вмерло на чужині через непорозуміння.

Персонажі над усе бояться мирного кровопролиття, братовбивчої зради, борні, Каїнового гріха. Вони мріють про чисті від крові руки. Але зоставшись осторонь боротьби, дочекавшись нині, бояриня Оксана, чоловік якої вірно служить цареві, гірко підсумовує: "Ми варті одно..."

Герої "Боярині" - не борці. Їхній гріх, Оксаною усвідомлений, а її чоловіком, очевидно, ні - це оспалість, пасивність і зрада, які не раз відігравали трагічну роль в українській історії.

Що взагалі являє собою драматична поема Лесі Українки "Бояриня" супроти творів, які були написані на тему доби Руїни? З першою частиною вона не може багато спільного, бо багато інших творів мають на меті відтворити минуле України. Проте й тут маємо деякі спільні моменти: 1) доба Петра Дорошенка; 2) українська національна ідея; 3) українська народна пісня; 4) історична термінологія, переважно московська; 5) українське джерело - Костомаров; 6) мотив ностальгії; 7) подібність між головними героями; 8) московське оточення й московські звичаї; 9) легенда про Каїна та Авеля.

Драматична поема "Бояриня" - це твір більш-менш самостійний, незалежний. З літературними пам'ятками, що відтворюють добу Руїни, її зв'язують тільки ідеологія та поодинокі риси історичного або психологічного характеру.

Леся Українка розробила у своїй "Боярині"тему українського побуту тому, що не досить добре знала українського побуту. Трактуючи такі поняття, як "поневолення народу", "любов до рідного краю" тощо, Леся Українка свідомо шукала паралель до цих понять з історичного минулого, бо загальне становище було тоді таке, що не завсіди звати речі своїми іменами.

Устами Оксани Леся Українка часто-густо висловлює свої власні почування. З поеми видно, що вона недолюбляє старої Московщини. Але чому? Бо з трьох історичних ворогів України вона тільки й залишилася. Татари зникли, Польща занепала, а вона зосталася й панування над ними та над Україною.

Відтворила Леся Українка в своїй поемі й моральний образ московського боярина, що, роблячи службову кар'єру, допускався якнайогидніших вчинків. Він - нещирий, лукавий, хитрий, улесливий і жорстокий. Цареві він, власне, не служить, а догоджає, як раб. Так робить і Степан, якому навіть доводиться перед царем танцювати гопака.Низький моральний рівень московського боярина виявлявся в рабської звичаї цілувати цареві руку. Степан розуміє всю огидність цього акту, але не відмовляється цього робити.

Не зважаючи на свою моральну вбогість, московський боярин погодився ставиться до всіх інших націй. Не встигла Оксана оговтатися серед нового оточення, як її вже охрестили "хохлушею". Вона чула, як про неї з презирством казали:"черкашенка, чужачка".

Леся Українка відтворює в поемі й московський побут XVII століття,як матеріальний, так і духовний. Московська одежа, як зовнішня прикмета, насамперед упала в очі Оксані й швидко спротивилася їй.Жіночий шарахван, за її словами, був такий бахматий та довгий,як попівська ряса. "Кокошника" вона рівняє з українським підситком.

Найкраще й найповніше Леся Українка відтворює побут московських жінок XVII століття. В поемі українську жінку протиставлено російській.

Говорячи про історично побутові риси в "Боярині", не можна обминути історичної та побутової термінології. Термінологія ця переважно московська. Історична її частина складається з таких слів: беседа, боярин, бояриня, воєвода, вотчина, дума, думний дяк, казна, приказ, соболі, стольник, стрілець, холоп, холопка, цар,"черкасские "пісні та черкашенка. Побутова термінологія складається з таких слів: кичка, літник, мамка, парніша, хохлуша й шарахван. До української історичної термінології належать такі слова: кармазиновий жупан, кораблик, кунтуш, намітка й шнурівка.