Особливості художнього світу історичного роману Ліни Костенко "Маруся Чурай"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості художнього світу історичного роману Ліни Костенко "Маруся Чурай"

(студентка І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету філології та журналістики)

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Клочек Г. Д.

У статті розглядаються особливості художнього світу історичного роману Ліни Костенко «Маруся Чурай». З'ясовується зміст поняття «художній світ літературного твору», детально характеризується українська природа, її краса, візуалізуються історичні обставини України XVIII століття. Природа показана у різні періди року - весняна, осіння, зимова. Особлива увага звернена на на образ Полтави як середньовічного українського міста.

Ключові слова: Ліна Костенко, «Маруся Чурай», України XVIII століття, художній світ, візуалізація,

Письменницький феномен Ліни Костенко зумовив різні концептуальні підходи осмислення, репрезентовані у працях С. Барабаш, В. Брюховецького, І. Дзюби, П. Іванишина, М. Ільницького, Г. Клочека, О. Ковалевського, М. Коцюбинської, Г. Кошарської, І. Кошелівця, А. Макарова, Г. Маковей, Р.Мариняк, В. Моренця, О. Никанорової, В. Панченка, О. Пахльовської, І. Пономаренко, В. Саєнко, Т. Салиги, Е. Соловей, В. Сулими, О. Тарана, Л. Тарнашинської, І. Фізера та ін.

Актуальність дослідження

Категорію «художній світ літературного твору», її складові та естетично- смислову значимість розглядали такі відомі вчені як М. Бахтін, Д. Ліхачов, Ю. Лотман та інші дослідники. У сучасному літературознавстві цю проблематику розробляють Г. Клочек, В. Халізеєв, П. Іванишин та ін. Необхідність окреслити всі смислові інтенції поняття «художній світ», яким давно оперували в літературознавстві, наразі є вимогою часу. До цього поняття повертаються кожен раз, коли мова заходить про творчість того чи того автора, але наукове обгрунтування воно отримує лише в сучасному літературознавстві (Г. Клочек). Актуальною є потреба з'ясувати всі складові цього поняття.

Метою цієї роботи є дослідження особливостей художнього світу історичного роману Ліни Костенко «Маруся Чурай».

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- з'ясувати, що означає поняття «художній світ»;

- охарактеризувати художній світ роману за схемою: природа, її зображення, візуалізація України XVIII століття.

Термін «художній світ» став настільки вживаним, що виникла потреба чіткіше означити його смисли і конкретизувати значення. Як зазначив Г. Клочек: «Справа в тому, що кожний письменник, так само, як, в принципі, і кожна людина, наділений своєрідним баченням навколишнього світу. Усі ми по-різному сприймаємо й оцінюємо людей, природу, маємо свої улюблені кольори, запахи, звуки. Особливістю талановитого митця є те, що він гостріше, а тому й своєрідніше сприймає навколишній світ. І ця його своєрідність світосприймання обов'язково визначає самобутність твореного ним художнього світу» [4, с. 474-475].

Таким чином, як стверджують літературознавці Пахаренко В. І. та Малигіна Л. М., «художній світ - це універсальна, гармонійна, завершена в своїй побудові, віртуальна літературна образна система з власними законами, логікою, символами, духовно-естетичними ідеалами, що є своєрідним освоєнням світу через призму світосприйняття письменника. У світі художньому зовнішній світ освоюється через слово, художній образ, символ, а також з допомогою інших художніх засобів. Художній світ співвідноситься з реальним світом як мікрокосм з макрокосмом. Художній світ твору як явище, що постійно, щоразу заново освоюється реципієнтом - завжди відкрите, воно змінне з часом, доповнюється і розвивається»[6, с. 114]. Автор переносить свій життєвий та духовний досвід у художній твір. Окрім того, письменник насичує літературний твір ідеями епохи та культурного середовища, натомість твір збагачує епоху новими ідеями, поглядами та переконаннями, тобто є своєрідним новим духовним освоєнням світу.

Художній світ претендує і на відокремленість від інших метафізичних світів. Він існує як самостійна відкрита система, що інтуїтивно відчувається читачем з перших слів чи сторінок художнього твору. Художній світ сприймається читачем емоційно, крізь призму власного бачення. Тобто, створений письменником художній світ твору, читач розглядає з погляду власного життєвого досвіду. Художній світ, як універсальна категорія,не зафіксований у часі в певний момент, а протяжний хронологічно. Він поєднує у собі в різних естетичних та літературних проявах минуле, сучасне та майбутнє. Читач освоює текст, а текст, у свою чергу, освоює читача, змушуючи його думати, сприймати світ, відчувати, бачити як автор, формуючи в ньому певний стан, переживання, бажання.

Для розкриття особливостей художнього світу історичного роману Ліни Костенко «Маруся Чурай», ми звернули увагу на відображеня природи та історичних обставин України у XVII ст.

Майстерно відображаючи природу у своїх творах, Ліна Костенко не тільки надає читачам можливість отримати естетичну ейфорію, а й спонукає їх задуматись над вічними проблемами людського буття. Для цього вона використовує усі можливі прийоми зображення пейзажу. Поетеса часто зображує природу у контрасті з почуттями і переживаннями ліричного героя.

Внутрішній художній світ роману«Маруся Чурай» відображає основні моменти соціально-політичного та духовного життя України середини XVII ст. Читаючи роман, ми ніби телепортуємося в ті часи, коли Україна виборювала свою незалежність. То був період Хмельниччини. Перебуваючи в цьому світі, ми відчуваємо атмосферу того часу. Спиймаючи роман, наші емоції хаотичні, живі, нам здається, що ми перебуваємо разом з його героями в тогочасній Україні. Ми так само відчуваємо всю красу української природи, милуємося нею,, а також спостерігали жахливі картини розорених українських міст і сіл. І ми навіть не підозрюємо, що наше знайомство з тією історичною епохою тонко скеровувалось автором роману - із безлічі можливих персонажів, фактів, деталей вона вибирала тільки ті, що у своїй сукупності давали можливість утворити найбільш точне уявлення про тогочасну епоху.

Полтава XVII ст. - полкове місто, а це значить, що вона укріплена: має свою фортецю. Центральна частина міста оточена високими земляними валами, на яких піднімаються спостережні вежі. Кілька в'їзних воріт. Довгий час про саму фортецю згадується епізодично («Вартуй! Вартуй! - з Курилівської брами. «Вартуй! Вартуй! - від Київських воріт»[3]), але в розділі «Облога Полтави» сама фортеця і її, сказати б, захисна функція будуть показані значно виразніше.

Степи і ніч. І хвища над степами.

Полтавський шлях сніги перемели.

Вороже військо ломиться у брами.

Г лухі ворота. І мовчать вали.

Стоїть обоз по груди у заметах.

Вже встигли сани льодом обрости.

Терпи, Полтаво. Помолись за мертвих, -

передні коні в'їхали в хрести! [3]

Та межі міста не обмежувалися фортечними валами. Більша частина міщан жила в передмісті, яке оточувало фортецю і яке своїми будівлями, левадами та й способом життя мешканців нагадувало велике село. Воно було досить розкидане, і в ньому виділялися не тільки кутки, а й окремі хутори. В одному з них , що розмістився на березі Ворскли, і стояла хата, де жила Маруся з матір'ю. За Ворсклою - прадавній ліс, у якому прорубана просіка - дорога до недавно збудованого Христовоздвиженського монастиря, позолочені бані якого виразно виднілися на темно-зеленому тлі лісу.

Розділ починається прекрасним описом української природи, яка навіває спокій: маруся чурай літературний художній

Багряне сонце. Дужка золотава

Стоїть над чорним каптуром гори.

На п'ять воріт зачинена Полтава

Ховає очі в тихі явори.

Спадає вечір сторожко, помалу,

Ворушить зорі в темряві криниць.

Сторожа ходить по міському валу,

І сови сплять в западинах бійниць [3].

Такий загальний план нашого уявного бачення тогочасної Полтави. У процесі знайомства з твором він дещо деталізується. Поетеса кілька разів варіює такі пейзажні деталі: місячна ніч, річка, верби над нею, річковий млин. Згадуються високі явори, садки, левади, город, тин, ворота, споришеве подвір'я... Все це характерні деталі типового українського довкілля. Саме вони надають зображуваним картинам національного колориту.

«Маруся Чурай» - твір драматичного, навіть трагічного звучання, і тому в ньому дуже мало замилувано-ідилічних картин української природи та українського життя. Характер дівчини є привабливим саме тому, що уособлює найкращі риси народу, дочкою якого вона була. Зі спогадів Марусі ми дізнаємося про деталі побуту і звичаїв козацтва, міщан Полтави та багатьох інших людей. Прекрасний чарівний світ поетичного свята Івана Купала згадує дівчина:

Чомусь згадались ночі на Купала...

Зірками ніч висока накрапала.

Бездонне небо і безмежний світ, а нам всього по вісімнадцять літ. Такі несмілі, ще тремтять вуста. Отак до ранку - ніч і висота.

А ще згадалось - колесо вогненне

з гори в долину котиться проз мене.

Обкручене соломою, летить

і палахтить на вітрі, палахтить!

І розгубивши іскри увсібіч,

обвуглене, заточується в ніч.. .[3].

У милих спогадах дитинства вимальовуються зворушуючі картини буденного життя: осінні збори врожаю, лущіння квасолі у дворі. А на зимові свята щедрівки, яскраві картини Різдва, Водохрещення:

На Ворсклі хрест вирубують опішнями.

Заллють водою, уморозять в лід.

Горбаті верби льодяними клішнями

скляні бурульки струшують з борід [3].

Подібні образні живописні вставки дають змогу відчути національний колорит тогочасного життя, його українськість.

Але повернемося до зображень природи, які є суттєвими чинниками художнього світу роману.

Ліна Костенко у змалюванні природи України застосувала ефективний прийом, витворюючи бачення природи у колообігу: літо - осінь - зима - весна.

Чураївну судили влітку. Страта мала відбутися біля кладовища, за містом, у ковилевому, ще по- літньому зарошеному степу. За кілька тижнів після помилування та смерті матері Маруся Чурай вирушила на прощу до Києва. Була рання осінь. Для дівчини, яка ніколи не полишала рідних місць, ця подорож була справжнім відкриттям своєї Батьківщини - перед нею постала її природа в усій своїй красі. Це було хвилююче відкриття, що викликало у чутливої до краси дівчини сплеск високої любові до рідної землі:

Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, - оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є - дорога, явори, усе моє, все зветься - Україна.

Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.

Подорож була довгою. Ласкавість ранньої осені змінювалась на незатишність пізньої - дощової і холодної. І немовби в унісон із цією зміною у природі, Маруся Чурай відкривала Україну з іншого боку - на тлі її прекрасної природи вона бачила страхітливе страждання свого народу, доведеного до відчаю польсько- шляхетськими гнобителями. Зруйновані, злиденні «удовині села» по дорозі від Лубен до Києва - це теж образ тогочасної України, що відкрився Чураївні. Контрастно показуючи розкіш української природи і убогість селянського життя, Ліна Костенко продовжує Шевченкову традицію.

Як зазначив Г. Клочек: «Така творча спадковість - це навіть не традиція, а об'єктивне відбиття української реальності, що тягнеться через усю історію нашого народу, включаючи і сьогоднішню. Розкішна природа, багатюща земля і злиденне існування народу на цій землі - це вічний контраст, пояснити який можна тільки одним: багатовіковою неволею українського народу, що з усіх боків був оточений недругами, які із заздрістю зазирали на його землі і сунули, сунули на них безнастанно...» [1].

Так, у шостому розділі «Проща» ми бачимо давно знайомі, звичні риси української природи, на тлі якої скупо, лаконічно окреслено реалії тогочасного життя. Історія обережно торкається до життя природи,але додає до звичних картин свої специфічні й дуже виразні деталі:

Як глянеш упростяж - дорога в намисті.

Ці барви черлені і жовтогарячі, Ці щедрі сади у багряному листі! - А люди бредуть і бредуть, як незрячі [3].

Також, у цьому розділі ми бачимо детальний опис народу, який вміє гарно працювати, а співочий талант полтавських дівчат не забувається аж через багато років.

Люблю Полтаву. Люди там не сонні.

І місто славне. Де ти там живеш? Купців полтавських бачив я в Саксонії, на Шльонську і по землях франків теж. Шаблі там не ржавіють у коморах і кінську збрую миші не гризуть.

А що вже порох, - добрий роблять порох, в бочки зсипають, гетьману везуть.

Які у вас там питія і страви!

А як співає дівчина оця!..[3].

Маруся Чурай повернулася із прощі уже під зиму. Поетеса раз у раз подає панорамні картини української зими:

Зима старенькі стріхи залатала.

Сніги рожево міняться в полях.

Сніги, сніги... Сліди ще тільки вовчі.

Порожній степ, і тиша до небес. Ген хуторів причаєність глибока. Он хтось іде в Полтаву з клумаком.

І далина на всі чотири боки перехрестилась чорним вітряком.

Закидана снігом хата, в якій самотньо живе Маруся Чурай. Зима - це час фізичного і духовного згасання дівчини. Останні два рядки про відповідність, повну синхронізованість «станів» природи та ліричної героїні. Тонко реагуючи на «стани» природи, поетеса повідує нам про них, «заражає» ними нас. Завдяки їй ми глибоко проймаємося співчуттям до героїні. У восьмому розділі «Облога Полтави» Ліна Костенко змальовує життя Марусі взимку, що ще раз підкреслює трагічну долю дівчини:

Такий Свят-вечір, що нема й куті... Був у Марусі. Снігом замело.

Прийшов до неї, навіть не зраділа... [3].

Так, штрих за штрихом, риса за рисою, деталь за деталлю, вимальовує поетеса розгорнутий ліро- епічний образ української землі, яка посідає в її творі центральне місце поруч із головною героїнею.

Україна ХУІІ століття зображена у творі Ліни Костенко правдиво, реалістично, з усіма її сумними й світлими рисами. Причому світлим поетеса надає явної переваги. Навіть у час війни та розрухи українська земля здається героїні її роману чарівною, світлою. І в цьому немає нічого дивного. У годину тяжких випробувань краса рідного краю стає особливо близькою й дорогою.

Коротке життя Марусі Чурай закінчуватиметься квітучою весною. Про весняне пробудження природи поетеса говорить просто, але відтворювані нею картини є такими зримими, вони такі барвисті й пахучі, так збуджують нашу уяву, що, видається, усі раніше пережиті нами весни повертаються із призабутих глибин пам'яті й накладаються на цю, зображену поетесою весну:

Уже в дітей порожевіли личка.

Уже дощем надихалась рілля.

І скрізь трава, травиченька, травичка!

І сонце сипле квіти, як з бриля.

Вже онде щось і сіють у долині.

Вже долітає пісня з далини.

Вже горлиця аврукає в бруслині, стоять в заплавах золоті лини.

Тут коло нас така зелена балочка, там озеро, не видно йому дна.

Вже прилетіла голуба рибалочка, ніс в неї довгий, довший, ніж вона.

Вже й дикі гуси в небі пролітали, вже й лебеді кричали крізь туман.

Вже ходять в болотах біля Полтави ходуличник, крохаль і турухтан [3].

Зовсім не випадково поетеса завершує роман «весняним» розділом. На перший погляд, це не відповідає настрою, який виникає від розуміння, що Маруся Чурай доживає останні дні. Здавалося б, усе повинно бути навпаки - треба, щоб природа «плакала» над смертю героїні, а не розцвітала по-весняному. Та Ліна Костенко наголошує на тому, що життя триває, воно прагне кращого майбуття.

Так, Маруся Чурай помирає від сухот, а точніше, від пережитих душевних страждань. Але у цьому світі залишаються надовго, можливо, й назавжди, її пісні. Назавжди ми запам'ятаємо Марусю Чурай як видатну піснетворку.

Творення пісні для Марусі є чи не головним способом самовираження. Багата, незвичайна інтенсивність емоційного життя Марусі - це той «тиск» почуттів, від яких вона звільнюється характерним для всіх обдарований митців способом - через художню творчість.

Отже, приходимо до висновку, що зображена в романі природа є органічним складником образу України. Природа ця власне українська - і вона є одним із чинників того національного духу, яким пройнято весь твір. Окрім того, вона є одним із виразників складних художніх смислів роману.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Клочек Г. Д. Історичний роман Ліни Костенко «Маруся Чурай»: навч. посіб. - Кіровоград:Степова Еллада, 1998. - 51 с.

2. Клочек Г.Д. «Художній світ як категоріальне поняття / Г Клочек. Енергія художнього слова. Збірник статей. - Кіровоград: Редакційно-видавничий відділ Кіровоградського державного педагогічного факультету імені Володимира Винниченка, 2007. - 407 с.

3. Костенко, Л. Маруся Чурай / Історичний роман у віршах. - К: Дніпро, 1979.

4. Ліна Костенко: тексти та їх інтерпретація. Навчальний посібник-хрестоматія / Ідея, впорядкування та інтерпретація творів Григорія Клочека. - Київ: Видавництво «Український пріоритет», 2019. - 648 с.

5. Пахаренко В.І. Основи теорії літератури / В.І. Пахаренко. - К.: Генеза, 2007. - 296с.

6. Пахаренко В. І. Художній світ письменника: особистісний, текстуальний та культурний контексти / В. І. Пахаренко, Л. М. Малигіна // ScienceandEducation a NewDimension: Philology. - 2013. - Iss. 13. - С. 113-117

7. Поетична історіософія Ліни Костенко: безсмертя Духу / Світлана Барабаш. - Кіровоград, 2003. - 79 с.

Размещено на Allbest.ru