Концепція національної ідентичності в публіцистиці Оксани Пахльовської (на матеріалі книги "Ave, Europa!")

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В ПУБЛІЦИСТИЦІ ОКСАНИ ПАХЛЬОВСЬКОЇ (на матеріалі книги «Ave, Europa!»)

Юлія Бродюк, кандидат філологічних наук,

старший викладач кафедри української і

світової літератури та методики навчання

м. Переяслав-Хмельницький

Анотація

У статті на матеріалі книги «Ave, Europa!» проаналізовано концепцію національної ідентичності в публіцистиці О. Пахльовської. З'ясовано, що складниками національної концептосфери авторки є такі концепти: Україна, Європа, комунікація, діалог, культура, Бог, історична пам'ять тощо. Виявлено, що концепція національної ідентичності в публіцистиці О. Пахльовської реалізується насамперед через концепти «Україна» та «культура». У контексті останнього йдеться про необхідність культурно- наукового співробітництва України з іншими країнами.

Ключові слова: О. Пахльовська, ідентичність, концепт, концептосфера, культура, Україна, Європа, комунікація.

Аннотация

пахльовська концепція національний ідентичність

В статье на материале книги «Ave, Europa!» проанализированы концепции национальной идентичности в публицистике О. Пахлевской. Выяснено, что составляющими национальной концептосферы автора являются такие концепты: Украина, Европа, коммуникация, диалог, культура, Бог, историческая память. Выяснено, что концепция национальной идентичности в публицистике О. Пахлевской реализуется прежде всего через концепты «Украина» и «культура». В контексте последнего говорится о необходимости культурно-научного сотрудничества Украины с другими странами.

Ключевые слова: А. Пахлевская, идентичность, концепт, концептосфера, культура, Украина, Европа, коммуникация.

Annotation

Due to the complex transformational processes related to overcoming the legacy of the totalitarian past and the transition to an open information society the problem of national identity was actualized. The report, delivered by O. Pachlowska at the conference «Belarus, Lithuania, Poland and Ukraine. Fundamentals of historical cultural traditions in Central and Eastern Europe» accented on the problem of ethnic, political and cultural identification in Ukraine.

The publicism of O. Pachlowska was the object of study of a number of works, including J. Bezpiatchuk, H. Bila, L. Vasylyk, S. Grishina, B. Zavidnyak, O. Kvasnytsia, P Kutuev, I. Shutka and others. The mentioned scientific research integrates common rhetorical question raised by O. Pachlowska «where and what should strive Ukrainian national community as a whole and each of us in particular».

In scientific studies researchers point to the dominant concepts in journalism of O. Pachlowska. Thus, H. Bila singles out one of the key concepts that sound in many articles of the author - the concept of communication, dialogue. V. Panchenko is talking about the concept of culture, O. Kvasnytsya and I. Shutka emphasize on the concept of Europe and so on. The main national concepts, according to L. Vasylyk are concepts Ukraine, freedom, God, soul and memory. They form a common national identity in conceptual publicism of O. Pachlowska.

In the course of our research established that concept of national identity in publicism of O. Pachlowska is realized through concepts of Ukraine, culture, communication with other countries, historical memory, religion and so on. Prospects for further research consist in more detailed analysis of each particular concept and conceptual domain of national identity in general.

Key words: O. Pachlowska, identity, concept, culture, Ukraine, Europe, communication, dialogue.

Виклад основного матеріалу

Вивчення публіцистики О. Пахльовської в контексті національної ідентичності відкриває нові перспективи дослідження розвитку історії української журналістики. У зв'язку зі складними трансформаційними процесами, пов'язаними з подоланням спадщини тоталітарного минулого і переходом до відкритого інформаційного суспільства, на думку Л. Василик, у сучасному журналістикознавстві актуалізувалася проблема національної ідентичності [3]. У доповіді, виголошеній О. Пахльовською на конференції «Білорусь, Литва, Польща, Україна. Основи історико культурних традицій в Центрально-Східній Європі» акцентовано на проблемі національної, політичної та культурної ідентифікації України [8, с. 61].

Публіцистика О. Пахльовської була об'єктом дослідження низки журналістикознавчих праць, зокрема Ж. Безп'ятчук, Г. Білої, Л. Василик, С. Гришиної, Б. Завідняка, О. Квасниці, П. Кутуєва, І. Шутки та інших. Означені наукові розвідки об'єднує спільне риторичне питання, порушене О. Пахльовською: «куди й до чого має прагнути українська національна спільнота загалом і кожен із нас, зокрема» [1].

Мета нашої статті полягає у визначенні концепції національної ідентичності в публіцистиці О. Пахльовської. Реалізація сформульованої мети зумовлює завдання: проаналізувати основні концепти, які складають національну концептосферу публіцистики письменниці.

Одна з перших рецензій на книгу «Ave, Europa!» належить Б. Завідняку, у якій він дає позитивну оцінку публіцистичній праці. Ця книга, на думку дослідника, перш за все, про довгоочікувану зустріч України з Європою не як з територією, а як з етично-естетичною сутністю, в основу якої покладено категорію особової свободи, що проросла з античної концепції індивіда, сформованої ще у давньогрецькому полісі [5].

Аналізуючи працю О. Пахльовської Ж. Безп'ятчук виокремлює авторські больові точки в суспільній матерії українського народу: ескапізм, надчутливість і відкритість до чужорідного маскульту, «втома» від власної історії, від самих себе, від численних табу [1]. «Ave, Europa!», на думку дослідниці, - це «переконлива спроба перевести плакатне гасло «Інтегруймося в Європу !» у багатовимірну й поліплощинну аргументацію. Аргументацію, зрозумілу не тільки для рафінованих інтелектуалів; аргументацію, зрозумілу чисто по-людськи. Європа як простір, де найвищою цінністю є людське життя, де в людини як такої є не тільки обов'язки, а й права...» [1]. Проте, зазначає Ж. Безп'ятчук, авторка зовсім не ідеалізує Європу: «Європа вмирає. Народжується фінансова Європа, але Європа етична, що постала на катарсисі Другої світової, вмирає. Бо сьогодні її швидше об'єднує страх перед минулим, а не тривога за майбутнє... Ця Європа вмирала в Боснії. Ця Європа вмирає в Тибеті. В Чеченії. В Курдистані. В Чилі. Європа вмирає в неєвропейських країнах. Вмирає скрізь, де вона заплющила очі на злочин проти людства, зрадивши серце своєї історії» [1]. У книзі немає ідеалізму як такого, є лише віра в ідеали й цінності, які отримають реальні шанси на утвердження саме в інтегрованій в Європу, але не в «возз'єднаній із східними слов'янами- братами» Україні. Бо ці цінності суто європейські за своєю генезою й геокультурним кодом, вважає Ж. Безп'ятчук.

Проблему європейської ідентичності, а також необхідність вироблення нової мови спілкування з іншими країнами і всередині країни окреслює й Г. Біла у відзиві «Europa, vieni qui!» [2]. Літературознавець відзначає багату фактографію, скрупульозність вивчення О. Пахльовською проблеми «входження» україніки у чужомовний простір, а також аналізом її неймовірного «заникання» на рідному ґрунті [2]. Хоча й слушно зауважує, вказуючи на гострий стиль публіцистки, що деколи у книзі «політика з'їдає стиль, повторюваність ідей стає кумулятивною, що загалом властиво саме публіцистичним «зібранням»» [2].

О. Квасниця у статті «Філософсько-антропологічні моделі в публіцистиці Оксани Пахльовської» досліджує філософсько-антропологічні моделі та концептуальні домінанти в публіцистиці О. Пахльовської. Дослідниця слушно зауважує, що діяльність відомої публіцистки спрямована на формування європейської культурної свідомості українства, яке бореться з комплексами меншовартості, долає в собі постколоніальні синдроми [6]. Аналізуючи відомі статті, доповіді на конференціях, О. Квасниця доходить висновку, що гарантом національної ідентичності може бути лише культурна свідомість відповідального, історично- і національно-свідомого українства.

У науковій розвідці «Публіцистика Оксани Пахльовської крізь призму постколоніальної теорії» [11] І. Шутка на основі постколоніальної теорії проаналізувала ідейно-світоглядні орієнтири, проблемно-тематичні пріоритети, а також ключові концепти публіцистики О. Пахльовської. У розрізі означеної теорії, І. Шутка тлумачить проблему ідентичності. На її думку, саме в ментальній, психологічній площині, а не у зовнішніх чинниках («фінансові труднощі» чи «ворожі впливи») О. Пахльовська знаходить корінь українських проблем [11]. На матеріалі публіцистики дослідниця також детально вивчає антитезу Захід і Схід, європейськість і азійство, Європу і Росію, при цьому зауважує, що авторка не демонізує Росію, та не ідеалізує Європу [11].

Проте, означену думку заперечує П. Кутуєв у статті «Геполітичні марення коштом тверезого аналізу. Розмисли над книгою О. Пахльовської «Ave, Europa!»» [7]. Соціолог вважає філософію історії О. Пахльовської «гранично простою та сформульованою за правилами катехізису: є сили зла та сили добра. Ці сили чітко розділені, а відтак вибір поміж ними легкий та безпроблемний. Політичним втіленням добра на землі є, за авторкою, Європейський Союз. Відповідно Росії залишається роль імперії зла, імперії...» [7]. На його думку, критика повинна базуватися не на ритуально-магічній демонізації «іншого», а на раціональному вивченні й поясненні суспільних феноменів [7].

Не погоджується П. Кутуєв і з поясненням авторкою всіх суспільних процесів впливом в основному культурних факторів, оскільки важливу роль відіграють також історичні, політичні та економічні фактори. Продуктивною стратегією розвитку України, на думку науковця, є її рух на Захід за одночасного усвідомлення ризиків та використання можливостей, що містить у собі весь сучасний світ [7].

У наукових розвідках дослідники вказують на домінантні концепти у публіцистиці О. Пахльовської. Так, Г. Біла виокремлює один із ключових концептів, що звучать у багатьох статтях авторки, - концепт комунікації, діалогу [2]. В. Панченко [4] веде мову про концепт культури, О. Квасниця та І. Шутка [6; 11] акцентують на концепті Європа тощо. На наш погляд, усі вони формують загальну концептосферу національної ідентичності у публіцистиці О. Пахльовської. «Зважаючи на розуміння концепту як семіотичного мовного знаку, що реалізує себе не в останню чергу і в пресовому дискурсі, - зауважує Л. Василик, - пропонуємо прочитати його за допомогою світоглядної публіцистики - виділити важливіші концепти та простежити розгортання їхньої дискурсивності в плані вираження національно-ідентифікаційної настановчості» [3, с. 7]. У центрі уваги дисертантки постають саме ті концепти, які стояли в епіцентрі макрокультурних ідентифікаційних шукань. Основними у цьому дискурсі, на думку Л. Василик, є концепти Україна, свобода, Бог, душа і пам'ять [3, с. 7]. Спираючись на означений методологічний підхід, спробуємо розглянути основні концепти в публіцистиці О. Пахльовської у розрізі національної ідентичності.

У філософському енциклопедичному словнику за редакцією В. Шинкарука поняття «нація» має таке визначення: «спільнота людей, об'єднаних низкою чинників, серед яких найважливішими є етнокультурні... та політико-правові. У відповідності з визначенням Сміта, нація - це колектив людей, «що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам 'ять, спільну масову громадянську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов'язки для всіх членів»» [10, с. 414]. Відповідно «національна ідентифікація - усвідомлення людиною своєї належності до певного етносу, нації, усвідомлення своєї близькості з нацією, спорідненості з нею» [9, с. 189].

Концепція національної ідентичності в публіцистиці О. Пахльовської реалізується насамперед через концепт Україна, що, на думку Л. Василик, є знаковим кодом в історії української журналістики [3, с. 30]. Власне, книга «Аує, Еугора!» за визначенням О. Пахльовської - це «хроніка процесу наближення України до Європи...» [8, с. 7]. Означений концепт у публіцистиці письменниці актуалізується у період становлення незалежності, національного відродження та «увиразнює шляхи національного оприявлення - від реалізації європейського проекту України до побудови духовного Дому нації...» [3, с. 30].

Так, у «Відкритому листі до всіх, хто любить Україну» [8], авторка окреслює найбільш гострі проблеми, які постали перед молодою державою на початку 1990-х рр., зокрема в контексті культурної комунікації з іншими країнами: «Здавалося, розпадеться на уламки, розкришиться Китайська стіна ідеології - і Україна одразу повернеться до світової та насамперед європейської сім'ї культур, - розмірковує О. Пахльовська, - насправді це зовсім не так... Віки й десятиліття деструкції та заборон цілковито стерли Україну з культурної мапи світу [8, с. 10]. Головним складником реального поступу нової України, вважає публіцистка, є живий процес культурного обміну між державами, створення механізмів поширення української культури за кордоном. Суспільство, стверджує О. Пахльовська, повинно нарешті подолати безкультур'я, прищеплене радянською системою.

Проблему некомунікабельності української культури публіцистка пояснює хронічною ретардацією, до якої змусила українську культуру російська відрубність від світової цивілізації як в імперські, так і в радянські часи: «жодна культура на Європейському континенті... не зазнала подібних системних заборон і переслідувань» [8, с. 35]. Досить гостро авторка характеризує пострадянську культуру: «сама культура, власне культурний і літературний процес - це ж витоптане і вигоріле поле після нічного сатанинського шабашу» [8, с. 59]. Така ситуація спричинена насамперед методичною і поступовою політикою імперії щодо винищення національної пам'яті. У цьому сенсі, О. Пахльовська слушно нагадує гітлерівську тезу: варто знищити пам'ятки культури - і через кілька десятиліть не стане нації [8, с. 33].

Визначення поняття «етнічної ідентичності», уміщене в словнику соціологічних термінів і понять, включає в себе «відчуття належності до певної етнічної спільноти, однаковості з іншими її членами внаслідок спільності історичної пам'яті, спогадів про єдиних предків та емоційних зв'язків з батьківщиною, а також спільності основних компонентів культури, що, зазвичай, виявляється у солідарності з членами цієї спільноти» [9, с. 117]. Через те, фатальною для психології народу, вважає О. Пахльовська, була повсюдна заміна національної топоніміки уніфікованим набором імен вождів, які цей народ знищували [8, с. 77]. Навіть назва «Україна» не вживалася як топонім: «України не було, була лише Радянська Україна, а найчастіше і взагалі - УРСР, бюрократична сигла, позбавлена виміру пам'яті, виміру історичної, культурної, родинної приналежності» [8, с. 90]. Публіцистка з жалем констатує патологічно розруйновану картину просторового буття нації [8, с. 78].

Особливо яскраво концепт історичної пам'яті в публіцистичному дискурсі О. Пахльовської актуалізується в доповіді під назвою «Система табу як ідеологічна кодифікація псевдоісторії України», виголошеній на Першому Конгресі Міжнародної Асоціації Україністів в м. Києві 27.0803.09.1990 року. Доповідачка наголошує на тому, що реальна історія України - це історія заборони нашої держави: «Основним об'єктом табу є Україна -... в її автентичних вимірах та зокрема в кожному з аспектів її історичного буття, які слугують хоча б найменшим засобом його національної - і європейської - ідентифікації» [8, с. 86]. Саме постійні утиски і заборони, системна «табуйованість нашої історії», на думку О. Пахльовської, є однією з причин політичної та культурної замкнутості України.

До чинників, які забезпечують та підсилюють ідентичність, окрім державотворення, військової мобілізації, зараховують також релігію [9, с. 117]. Концепти Україна і Бог тісно взаємопов'язані між собою, йдеться про «узалежнення долі нації від «вищої правди»». (Л. Василик). Важливу роль у національній ідентичності О. Пахльовська надає власне церкві: «Українська церква, на противагу російській, була могутнім фактором національної ідентифікації та диференціації української культури і української нації загалом. Церква, писав М. Грушевський, «се предмет особливої уваги й опіки української суспільности й значіння, пульс... її національного життя, її діяльної енергії» [8, с. 67]. Л. Василик слушно відзначає, що в умовах багатолітнього історичного поневолення релігія допомагала відшукати ґрунт національного буття, «осягти ідентичність якщо не через зовнішні (державні), то через внутрішні (духовні) чинники: ідея Бога формувала потяг до внутрішнього звільнення, переключала пошук національного самовизначення на формування свободи внутрішньої як передумови здобуття свободи державної» [3, с. 26]. У контексті означених роздумів формується публіцистичний дискурс О. Пахльовської: «Лише інститут держави, але держави, що працює за стандартами європейської демократії, - може спинити ентропію національної культури і спрямувати вивільнену енергію на конструктивну творчу її самореалізацію. Однак пам'ятаймо Євангеліє: «Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі». Ми будемо трудитися недаремно, якщо не диявол, а Господь будуватиме цей дім» [8, с. 100].

Отже, концепція національної ідентичності в публіцистиці О. Пахльовської реалізується через концепти України, культури, комунікації з іншими країнами, історичної пам'яті, релігії тощо. Перспективи подальших розвідок полягають у більш детальному аналізі кожного концепту зокрема і концептосфери національної ідентичності загалом.

Література

1. Безп'ятчук Ж. Ave, Europa! Ave, Україна... [Електронний ресурс] / Жанна Безп'ятчук. Режим доступу: http://incognita.day.kiev.ua/oksana- paxlovska.-ave-europa.html.

2. Біла Г Europa, vieni qui! [Електронний ресурс] / Г Біла. Режим доступу: http://bukvoid.com.ua/print/72087.

3. Василик Л. Сучасна світоглядна публіцистика літературно-художніх видань в контексті історії української журналістики: концептосфера національної ідентичності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора наук із соціальних комунікацій: спец. 27.00.04 «Теорія та історія журналістики» / Л. Василик. К., 2010. 39 с.

4. День, що десятиліття «годує»: «Аве, Європа!», «Аве, Україна!» - основні думки і враження від презентації інтелектуального бестселера Оксани Пахльовської [Електронний ресурс] // День. Режим доступу: http://day.kyiv.ua/uk/article/panorama-dnya/den-shcho-desyatilittya-goduie.

5. Завідняк Б. Пахльовська Оксана. Ave, Europa! [Електронний ресурс] / Б. Завідняк. Режим доступу: http://philosophy.ucu.edu.ua/ pahlovska-oksana-ave-europa-k-pulsary-2008-656-s/.

6. Квасниця О. Філософсько-антропологічні моделі в публіцистиці Оксани Пахльовської / О. Квасниця // Вісник Львівського університету. Сер. Журналістика. 20/01/2011. Вип. 34. Ч. 2. С. 130-135.

7. Кутуєв П. Геполітичні марення коштом тверезого аналізу. Розмисли над книгою О. Пахльовської «Ave, Europa!» [Електронний ресурс] / Павло Кутуєв. Режим доступу: http://www.2000.ua/v-nomere/aspekty/nauka/ geopolitichni-marennja-koshtom-tverezogo-analizu_arhiv_art.htm.

8. Пахльовська О. Ave, Europa!: ст., доп., публіц. (1989-2008) / Оксана Пахльовська. К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2008. 656 с.

9. Соціологія: словник термінів і понять / [уклад. Є. Біленький та ін. ; ред. Є. Біленький, М. Козловець]. К.: Кондор, 2006. 372 с.

10. Філософський енциклопедичний словник / [голова редкол. В. Шинкарук]. К.: Абрис, 2002. 742 с.

11. Шутка І. Публіцистика Оксани Пахльовської крізь призму постколоніальної теорії / І. Шутка // Українське літературознавство. 01/2012. Вип. 75. С. 250-257.

References

1. Bezpiatchuk Zh. Ave, Europa! Ave, Ukraina... [Elektronnyi resurs] / Zhanna Bezpiatchuk. Rezhym dostupu: http://incognita.day.kiev.ua/oksana- paxlovska.-ave-europa.html.

2. Bila H. Europa, vieni qui! [Elektronnyi resurs] / H. Bila. Rezhym dostupu: http://bukvoid.com.ua/print/72087.

3. Vasylyk L. Suchasna svitohliadna publitsystyka literaturno-khudozhnikh vydan v konteksti istorii ukrainskoi zhurnalistyky: kontseptosfera natsionalnoi identychnosti: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia doktora nauk iz sotsialnykh komunikatsii: spets. 27.00.04 «Teoriia ta istoriia zhurnalistyky» / L. Vasylyk. K., 2010. 39 s.

4. Den, shcho desiatylittia «hoduie»: «Ave, Yevropa!», «Ave, Ukraina!» - osnovni dumky i vrazhennia vid prezentatsii intelektualnoho bestselera Oksany Pakhlovskoi [Elektronnyi resurs] // Den. Rezhym dostupu: http://day.kyiv.ua/ uk/article/panorama-dnya/den-shcho-desyatilittya-goduie.

5. Zavidniak B. Pakhlovska Oksana. Ave, Europa! [Elektronnyi resurs] / B. Zavidniak. Rezhym dostupu: http://philosophy.ucu.edu.ua/pahlovska- oksana-ave-europa-k-pulsary-2008-656-s/.

6. Kvasnytsia O. Filosofsko-antropolohichni modeli v publitsystytsi Oksany Pakhlovskoi / O. Kvasnytsia // Visnyk Lvivskoho universytetu. Ser. Zhurnalistyka. 20/01/2011. Vyp. 34. Ch. 2. S. 130-135.

7. Kutuiev P. Hepolitychni marennia koshtom tverezoho analizu. Rozmysly nad knyhoiu O. Pakhlovskoi «Ave, Europa!» [Elektronnyi resurs] / Pavlo Kutuiev. Rezhym dostupu: http://www.2000.ua/v-nomere/aspekty/nauka/ geopolitichni-marennja-koshtom-tverezogo-analizu_arhiv_art.htm.

8. Pakhlovska O. Ave, Europa!: st., dop., publits. (1989-2008) / Oksana Pakhlovska. K.: Univ. vyd-vo PULSARY, 2008. 656 s.

9. Sotsiolohiia: slovnyk terminiv i poniat / [uklad. Ye. Bilenkyi ta in. ; red. Ye. Bilenkyi, M. Kozlovets]. K.: Kondor, 2006. 372 s.

10. Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk / [holova redkol. V. Shynkaruk]. K.: Abrys, 2002. 742 s.

11. Shutka I. Publitsystyka Oksany Pakhlovskoi kriz pryzmu postkolonialnoi teorii / I. Shutka // Ukrainske literaturoznavstvo. 01/2012. Vyp. 75. S. 250-257.

Размещено на Allbest.ru