Концепція людини в малій прозі Катерини Мотрич

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція людини в малій прозі Катерини Мотрич

Юлія Бродюк

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди"

Анотація

У статті на матеріалі збірки "Соняхи" (1978) з'ясовано художні особливості втілення концепції людини в малій прозі Катерини Мотрич. Систематизовано сучасні наукові погляди на означену проблему в літературознавстві. Проаналізовано основні засоби творення характерів персонажів у прозі Катерини Мотрич, серед яких: портрет та його деталі, автобіографічні елементи, внутрішні монологи, біблійний інтертекст, ретроспекція, художні антропоніми тощо. На основі теоретичних напрацювань В. Марка в аспекті художньої концепції людини досліджено своєрідні параметри зображення особистості в оповіданнях письменниці.

Ключові слова: Катерина Мотрич, характер, портрет, внутрішнє мовлення, ретроспекція, автобіографізм, оповідання, людина.

Аннотация

В статье на материале сборника "Подсолнухи" (1978) проанализированы художественные особенности воплощения концепции человека в малой прозе Екатерины Мотрич. Систематизированы современные научные взгляды на указанную проблему в литературоведении. Выяснены основные средства создания характеров персонажей в прозе Екатерины Мотрич, среди которых: портрет и его детали, автобиографические элементы, внутренние монологи, библейский интертекст, ретроспекция, художественные антропонимы и тому подобное. На основе теоретических наработок В. Марка в аспекте художественной концепции человека исследовано своеобразные параметры изображения личности в рассказах писательницы.

Ключевые слова: Екатерина Мотрич, характер, портрет, внутренняя речь, ретроспекция, автобиографизм, рассказы, человек.

Abstract

The art of K. Motrich belongs to the little-studied page of Ukrainian literature of the second half of the XX century. The writer debuted in the genre of novels and short stories, including a collection of "Sunflowers" (1978), later appeared novels and stories ("Time of the shortest shadow" (1982), "Before the temple of love and pain" (1989), the novel "Morning" (1987), "The Night After the Rise of the Sun" (2001). Despite the artistic value of K. Motrych, many aspects of her heritage are not yet sufficiently stidued.

In the national literature, in fact, there is no holistic and completed creative portrait of the writer. This situation is due, in our opinion, to the insignificant number of researches devoted to artistic searches K. Motrich. Literary-critical thought is presented in the foreword to the writer's books and individual explorations in the periodicals. Separate attempts to analyze the creative work are available in scientific researches of modern literary critics H. Vapsniak, H. Novikova, H. Onufrik. проза мотрич характер

The mentioned researchers almost did not disclose the genre and stylistic features of prose of K. Motrych in aspects of subjects and issues, composition, art modeling of characters and so on. The man's artistic concept in the writer's small prose has not been adequate analytical coverage.

The article analyzes the concept of a man in a small prose of the writer on the parameters pointed out by V. Marco in his work "The basis of creative quest: Art concept of man in modern Ukrainian literature" (1987), among which: volume; the basic principles (lines); ideological and aesthetic aspects, in which personality is manifested and realized.

It was found out that the concept of man in early works by K. Motrych is expressed primarily through the portrait and its details, autobiographical elements, internal monologues, artistic anthroponyms, and others like that. The creativity of the writer is imbued with moral motives. The author seeks to penetrate into the essence of nature, to understand. First of all, the writer is concerned with the problem of personality morality, as, for example, in the stories "Lyubistok in the moonlight evening", "June thunder", "Memory of the verve filial", etc. The attention of the author of the collection "Sunflowers" is focused on depicting the lives of ordinary villagers. The basic principle of the artistic concept of man in a prose of K. Motrich is humanism. The collection testifies to the fascination of the writer with beauty, goodness and vice versa - her organic intolerance to evil. The plane on which the connection of the artistic concept of a man with the ideological and thematic spectrum of a work is embodied in the stories of K. Motrych presents the nature in the womb of which the human soul is reborn.

Key words: Kateryna Motrych, character, portrait, inner speech, retrospection, autobiography, novel, man.

Творчість К. Мотрич належить до маловивченої сторінки української літератури другої половини ХХ ст. Письменниця дебютувала в жанрі новели й оповідання, зокрема збіркою "Соняхи" (1978), згодом з'явилися повісті та романи ("Час найкоротшої тіні" (1982), "Перед храмом любові і болю" (1989), роману "Досвіток" (1987). "Ніч після сходу сонця" (2001)).

Незважаючи на художню цінність творів К. Мотрич, чимало аспектів її доробку ще не достатньо вивчено.

У вітчизняному письменстві фактично відсутній цілісний і завершений творчий портрет письменниці. Така ситуація зумовлена, на наш погляд, незначною кількістю досліджень, присвячених мистецьким пошукам К. Мотрич. Літературно-критична думка представлена в передмовах до книг письменниці та поодиноких розвідках у періодиці. Окремі спроби аналізу творчого доробку наявні в наукових розвідках сучасних літературознавців Г/ Випасняк, Г/ Новікової, Г/ Онуфрик.

Означені дослідники майже не розкривають жанрово-стильових особливостей прози К. Мотрич в аспектах тематики і проблематики, композиції, художнього моделювання характерів тощо. Художня концепція людини в малій прозі письменниці ще не зазнала належного аналітичного висвітлення.

Мета статті полягає в дослідженні художніх особливостей концепції людини в малій прозі К. Мотрич.

Поставлена мета обумовлює необхідність розв'язання низки завдань: систематизувати сучасні наукові погляди на проблему концепції людини в літературознавстві; з'ясувати особливості творення характерів персонажів у прозі К. Мотрич.

Сучасне літературознавство, на думку Л. Король, "намагається осмислити постать людини з усіх аспектів відтворення її внутрішнього та зовнішнього світів" (Король Л., 2014, с. 156). Важливе значення, за словами вченої, мають дослідження особистості в сприйнятті її іншими героями твору, реципієнтом та самим письменником. Л. Король акцентує на тому, що саме тема людини, її долі й життєвих шляхів є провідною серед вітчизняних письменників. Літературна наука прагне розкрити таємниці мислення людини (Король Л., 2014, с. 156).

Проблема узагальненої естетичної концепції людини у художньому творі стає предметом вивчення для низки вітчизняних дослідників: Л. Басюк, Л. Король, Г Кудрі, В. Марка, Т Музики, О. Романенко, О. Семенюка, О. Шеки та ін. Літературознавців цікавить насамперед "духовність, моральність, психологізм людини, її прагнення, поривання, дії..." (Басюк Л.).

У сучасній теорії літератури "концепція людини" - "всеохоплююче літературознавче поняття, що дозволяє на основі дослідження внутрішньої структури тексту виділити багатство та неоднозначність етичних установок змальованого у творі індивідуума, проаналізувати закономірності художнього мислення автора, мовнокомунікативні форми вираження культурно-художнього типу характеру героя в літературі" (Романенко О., 2002, с. 3-4). Так, означене поняття, на думку О. Романенко, об'єднує різні рівні художнього тексту й передбачає аналіз найдрібнішої деталі поетики твору, закономірностей художнього письма й мислення автора, типу культури тощо.

Спираючись на теоретичні напрацювання вітчизняних літературознавців щодо проблеми концепції людини в художньому творі, розглянемо особливості вираження характеру героя в новелах та оповіданнях К. Мотрич. Зокрема, проаналізуємо концепцію людини в малій прозі письменниці за параметрами, на які вказував В. Марко у праці "Основа творчих шукань: Художня концепція людини в сучасній українській літературі" (1987 р.), серед яких: обсяг; основоположні принципи (риси); ідейно-естетичні аспекти, у яких виявляється й реалізується особистість (Марко В., 1987, с. 17).

До складників художньої концепції людини В. Марко зараховував ідеал людини, погляд автора на людину та його ставлення до персонажів (соціологічно-світоглядні складники художньої концепції людини), вибір персонажів (він завжди тенденційний, бо визначає і вибір конфліктів, проблем, життєвих обставин), принципи відображення людини (всі компоненти форми, які визначають художню своєрідність втілення художньої концепції людини) (Марко В., 1987, с. 17). Основоположні принципи художньої концепції людини (гуманізм, історизм тощо) характеризують її якість, що пронизує кожний складник (Марко В., 1987, с. 17). "Реалізація" концепції людини в літературі, - на думку вченого, - відбувається в ідейно-естетичних аспектах або вихідних соціально-художніх зв'язках, які визначають розуміння письменником стосунків людини з часом і навколишнім світом. Як правило, у творі ці стосунки стають важливими суспільно-етичними проблемами". Цими аспектами, які втілюють зв'язок художньої концепції людини з ідейно-тематичним спектром твору, можуть бути наступні: "людина і природа", "людина і час", "людина і суспільство" та ін." (Марко В., 1987, с. 18).

Тематичні обрії ранніх новел К. Мотрич сягають рідного села, природи, де пройшло дитинство письменниці. Однак, як слушно відзначає М. Олійник, "за всіма цими, здавалося б, зовнішніми, декоративними ознаками стоїть Людина. Людина в звичайному, буденному середовищі, у природній своїй колисці, без якої вона неможлива, неповноцінна, духовно бідна" (Мотрич К., 1978, с. 5). Уже ранні твори письменниці прикметні її зацікавленням внутрішнім світом особистості. Через вчинки персонажів, їхні життєві принципи і переконання авторка зображає "людське життя... у найінтимніший мент, і з того, як людина себе при цьому поводить, видно її моральне лице, її чесність, високість чи ницість" (Мотрич К., 1978, с. 6).

Концепція людини у ранніх творах К. Мотрич виражена насамперед через портрет та його деталі, автобіографічні елементи, внутрішні монологи, художні антропоніми тощо.

Портрет у новелах та оповіданнях К. Мотрич розкриває внутрішній світ героя через особливості його зовнішності, інтонації, тембру мовлення тощо. Важливе значення в розкритті характерів персонажів належить його різним видам.

У ранніх творах письменниці домінує статичний портрет, що здебільшого слугує описом зовнішності героя ("... приходила до нас сусідська тітка Варка. Вона була дебела і вся мовби налита силою і здоров'ям" (Мотрич К., 1978, с. 11); "Леся побачила на білосніжній постелі... діда, сухого, висхлого, як гілка на зрізаній вербі. Він був весь білий - сиве, сріблясте волосся, сива, ріденька борода, тільки очі були ясними і живими" (Мотрич К., 1978, с. 97). Інколи, змальовуючи портрети персонажів, авторка вдається до антитези. Так, наприклад, в оповіданні "Червневий грім" письменниця протиставляє злій і некрасивій дружині оповідача Ївзі, котра мала "сухеньке темне обличчя", була "хитра й підступна, як лисиця, жалька, як оса, і злюща, як осіння муха" (Мотрич К., 1978, с. 19) привабливу сусідку: "Він неквапно переводив погляд з Маріїїних рук на темно-каштанові коси, тугим пучком зібрані на потилиці, з її тонкого, майже дівочого стану на смагляве, аж золотисте обличчя, з м'яких гарних губ на рівний невеличкий ніс, чорні з вигином брови, вії, під якими були лагідні і водночас пекучі очі" (Мотрич К., 1978, с. 17). Змальовуючи селян, письменниця надає перевагу докладному, об'єктивізованому опису зовнішнього вигляду протагоністів. Лаконічністю фрази, виразністю деталі, особливою увагою до міміки, пантоміміки, динаміки мовлення, портретотворення К. Мотрич близьке до деталізованого портрета письменників-реалістів ХІХ ст.

Письменниця тяжіє також до відображення внутрішніх психічних станів персонажів у конкретних ситуаціях, що дає підстави говорити про більш місткий психологічний портрет, крізь який проступає внутрішнє життя героя. Особливістю портретотворення К. Мотрич виступає глибока спостережливість, уміння передати через зміни в зовнішньому вигляді персонажа його найтонші душевні порухи. Наприклад, в оповіданні "Горобина ніч" в образі лісника перед читачем постає "вайлуватий", грубий і нечемний чоловік, котрий із відвертою неприязню ставиться до людей: "Він дивився на Олену довго, з якоюсь неприємною їй відвертістю. А потім сидів край столу, палив цигарку й мовчки слухав Олену з таким виразом на обличчі, ніби мова йшла не про нього, а про якісь давні й нецікаві йому події" (Мотрич К., 1978, с. 80). Через зовнішній вигляд чоловіка К. Мотрич передає його озлобленість: "насмішкувато скрививши в посмішці вуста".

Інколи елементи портрета подаються через суб'єктивне сприйняття одного персонажа іншим: "З тривогою й гірким розчаруванням думала, що вже нічого не зможе зробити, аби хоч як-небудь викликати на розмову цього впертого лісника. ... Натомість з'являлася якась неприязнь до цього вайлуватого чоловіка, який тримався холодно, зверхньо" (Мотрич К., 1978, с. 81).

Одним із улюблених засобів розкриття характеру героя для К. Мотрич є зображення поведінки, зовнішнього вигляду, почуттів персонажа у якийсь із переломних моментів життя. Так, в кульмінаційній точці сюжету характер лісника розкривається з іншого боку: "Вона не вірила, що це той самий

Андрій і це його, а не чийсь інший голос. Ніяк не могла збагнути, звідки взялося в цьому голосі стільки тепла і ніжності. ... Коли втомлювався, присідав і тримав дружину, як тримають немовлят. ... Заціловував Вірине обличчя, очі й шепотів бентежно й схвильовано" (Мотрич К., 1978, с. 88).

Слід також зауважити, що важливу роль у портретній характеристиці героїв творів К. Мотрич відіграють елементи фізіогномічного малюнка, різноманітні зорові, слухові, дотикові, рухові та інші деталі, речі предметного світу тощо.

Важливим засобом характеристики персонажів виступає біблійний інтертекст, зреалізований у ранній творчості письменниці завдяки художнім антропонімам. На думку Г Новікової, у ранніх творах К. Мотрич ("Соняхи" та "Час найкоротшої тіні") біблійний інтертекст репрезентовано лише на текстуальному рівні у вигляді точкових цитат, ремінісцентних порівнянь, прислів'їв та приказок, у яких найчастіше добрі та злі сили представлені Богом та чортом, або сатаною. Приказки, прислів'я, прості згадування Бога та бісів у формі порівнянь і звертань виконують у текстах характеристичну функцію, описуючи зовнішність, внутрішні почуття персонажів, наприклад, для опису Савки з повісті "Нащадки сонця" використано порівняння за фізіологічними особливостями. "... Творчою особливістю письменниці, - за словами Г Новікової, - є своєрідна характеризація персонажів зворотами типу: "біблійний вираз докору", "біблійний вираз щастя", які підкреслюють невимушеність, щирість, відвертість людини, про яку йдеться мова, та звернення до молитви (повість "Перед храмом любові і болю", роман "Ніч після сходу сонця")" (Новікова Г., 2009, с. 15).

В оповіданні "Червневий грім" біблійна інтертекстуальність представлена художнім антропонімом "Марія". Героїня, як і Божа Матір, відзначає Г. Новікова, безвинно терпіла людський осуд і зневагу, виховуючи не своїх дітей, а племінників, мати яких загинула, а батько навіть не знав, що в нього є діти. "Великим гріхом здавалася Михайлові її краса. Гріхом було й те, що вона невідомо з ким втекла з села і через рік повернулася з двома малесенькими близнятами. Хтось приліпив до неї лихе й дошкульне - Діва Марія. А з часом навіть куток, на якому вона жила, стали звати Дівин-Маріїн куток" (Мотрич К., 1978, с. 18). Описуючи кохання Михайла до Марії, авторка використовує біблійний вислів "Євин гріх", натякаючи на гріховність подібного почуття одруженого чоловіка до самотньої молодої жінки.

Окреслити життєві принципи головного героя, виявити його домінантні характеристики допомагає автобіографізм. Тонким ліризмом пройняті оповідання збірки, де йдеться про приїзд молодої дівчини із навчання до батьків. Із біографії письменниці відомо, що народилася вона в селі Василькові на Черкащині. Після закінчення школи вступила до Київського державного університету імені Т Шевченка. Таким чином, авторкою майстерно розкрито утому міським життям, радість від поїздки до рідних. У таких оповіданнях як "Соняхи", "Вишневі мальви", "Тихий осінній світ" героїня по-новому відкриває для себе світ свого дитинства, його мешканців, з їхньої природньою сільською мудрістю, "у яких ніколи нічого не болить, бо вони не люблять говорити про свої хвороби" (Мотрич К., 1978, с. 65).

У творі "Монологи з щоденника" К. Мотрич завдяки внутрішньому мовленню героїні розкриває не лише її характер, але й трагедію, яка сталася в житті дівчини. Однією із найскладніших форм внутрішнього мовлення, зауважує В. Фащенко, є так звані "чисті" монологи, особливо асоціативні та "діалогізовані", які відтворюють драматизм психічного стану персонажа. У них, на думку літературознавця, "воєдино зливаються роздуми із споминами та мріями, слова рухаються стрімко і невпорядковано, віддаючись індивідуальним примхливим асоціаціям, відбиваючи природний хаос схвильованої психіки" (Фащенко В., 1977, с. 225).

Оповідання, написане у формі щоденника, дозволяє авторці вдаватися до розлогих ретроспекцій, роздумів та звертань. Цікаво, що монологи К. Мотрич наповнює уривками з поезій, наприклад, у щоденниковому записі від 28 вересня вона пише: "А мені в ці дні не дає заснути твій голос: Згадаєш їжака, що я приніс, /1 як вночі він бігав по кімнаті, / А вже роки, убогі і багаті, / Як сніг січневий, промайнуть навскіс. / Забудь ім'я, і голос, і слова, / Лише згадай, що серпень був, як вершник..." (Мотрич К., 1978, с. 118).

Внутрішні монологи в оповіданні - своєрідні філософські роздуми, які часом набувають сповідального характеру. Приміром, розмірковуючи про сенс свого буття, героїня відзначає: "Ніщо мене так не хвилює, як рапсодія вечора, тиха течія звуків, яких торкається і твоє серце. Ти прозоріше бачиш прожиті тобою дні. Вони стають схожими на чисте, біле полотно. На тому полотні ти бачиш свої руки, бачиш те, що встигли вони зробити. Малюєш уявно - це добро, а ось це - зло... Вечір дозволяє людині бачити все, що встигли зробити її руки, чого торкнувся її розум і встигло пережити серце" (Мотрич К., 1978, с. 119).

Творчість письменниці пронизана моральними мотивами. Із цього приводу М. Олійник слушно відзначив, що перша збірка новел "Соняхи" "звучить як суцільна лірико-драматична симфонія людини, землі, хліба, добра" (Мотрич К., 1978, с. 6). К. Мотрич ставить за мету проникнути в сутність характеру, збагнути природу вчинків, із яких мовби зіткана біографія героїв. Письменницю хвилює насамперед проблема моральності особистості, як, наприклад, в оповіданнях "Любисток у місячний вечір", "Червневий грім", "Пам'ять вербової сопілки" тощо.

Увага авторки збірки "Соняхи" зосереджена на змалюванні життя звичайних сільських мешканців. Основним принципом художньої концепції людини в прозі К. Мотрич постає гуманізм. Збірка засвідчує захоплення письменниці красою, добром і навпаки - її органічну нетерпимість до зла. Площиною, на якій втілено зв'язок художньої концепції людини з ідейно-тематичним спектром твору в оповіданнях К. Мотрич постає природа, на лоні якої душа людини відроджується.

Перспективи подальших розвідок полягають у більш детальному аналізі кожного із засобів характеротворення в творчості К. Мотрич.

Список використаних джерел