Функціонування біблійних символем у творах Василя Барки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціонування біблійних символем у творах Василя Барки

Решетняк О.

- кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та літератури Донбаського державного педагогічного університету

Данилейченко І.

- студентка IV курсу українсько-англійського відділення філологічного факультету Донбаського державного педагогічного університету

Статтю присвячено дослідженню умов функціонування біблійних символем у творах Василя Барки. У науковій розвідці окреслено межі поняттєвого поля біблійна символема як лінгвокультурологічної одиниці; виокремлено асоціативно-образну парадигму старозаповітних і новозаповітнихсимволем з антропонімним і топонімним компонентами, що функціонують у творах письменника; заналізовано співвідношення між символемами з атропонімним і топонімним компонентами, виокремленими в текстах В. Барки.

Ключові слова: Біблія, символема, бібліонім, антропонім, топонім, лінгвокультурологічна одиниця.

Решетняк Е.

- кандидат филологическихнаук, доцент кафедрыукраинскогоязыка и литературыДонбасскогогосударственногопедагогического университета;

Данилейченко И.

- студентка IV курсаукраинско-английскогоотделения филологическогофакультетаДонбасскогогосударственного педагогического университета

ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ БИБЛЕЙСКИХ СИМВОЛЕМ В ПРОИЗВЕДЕНИЯХ ВАСИЛИЯ БАРКИ

Статья посвящена исследованию условий функционирования библейских символем в произведениях Василия Барки. В научной разведке очерчены границы понятийного поля библейская символема как лингвокультурологической единицы; выделена ассоциативно-образная парадигма ветхозаветных и новозаветных символем с антропонимным и топонимным компонентами, функционирующих в творчестве писателя; проанализировано соотношение между символемами с антропонимным и топонимным компонентами в исследованных текстах.

Ключевые слова:Библия, символема, библионим, антропоним, топоним, лингвокультурологическаяединица.

Reshetniak O.

- CandidateofScience (Linguistics), AssociateProfessor, Ukrainian LanguageandLiteratureDepartment, DonbasStateTeachers'Training

University

DanyleichenkoI.

- Bachelor'sDegreeProgrammeStudent, DepartmentofPhilology (UkrainianandEnglishLanguages), DonbasStateTeachers'Training

University

BIBLE SYMBOLS IN VASIL BARKA'S WORKS

ThearticleisdevotedtothestudyoftheconditionsoffunctioningofthebiblicalsymbolintheworksbyVasylBarka. The scientific exploration outlines the limits of the conceptual field of biblical symbolism as a linguoculturalunit; the associative-figurative paradigm of the Old Testament and New Testament symbols with the anthroponymic and toponymic components functioning in the writer's works is distinguished; the relation between the symbols with the atroponymic and the toponymic components highlighted in V. Barka's texts is analyzed.

Keywords:Bible, symboleme, biblionym, anthroponym, toponym, linguoculturalunit.

Постановка проблеми

Біблія була, є і завжди буде системою еталонів, показником шкали ціннісних орієнтирів будь-якої лінгвокультурної спільноти, й української зокрема. Завжди біблійним персоналіям завдяки їхній універсальності притаманне чітке морально- етичне спрямування, оскільки вони представляють архетипні поняття добра і зла. Прецедентні біблійні імена є домінантами накопичення та трансляції духовних цінностей, бо інформацію про символьне значення слова не завжди фіксують лексикографічні джерела, тому часто її можна вияскравити, лише послуговуючись фоновими знаннями носіїв культури. Бібліонімиімплікують емоційно-оцінні аспекти буття, оперування такимипрецедентами вможливлює декодування, об'єктивування, матеріалізацію того чи того старозаповітного або новозаповітного феномену.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На думку Дж. Лакоффа та М. Джонсона, концептуальною метафоризацією є спосіб фіксування в мові знань про світ, підвалинами якого є принципи наочності позначення складних і неспостережувальних явищ за аналогією до фізичних і спостережувальних [6, с. 211]. Проблему функціонування лінгвокультурних концептів студіювали М. Алефіренко, О. Цапок, І. Голубовська, В. Карасик, В. Кононенко, В. Маслова, О. Селіванова, О. Левченко, О. Близнюк, О. Задорожня, П. Мацьків, А. Пікалова, В. Яковлєва та ін. Проте дотепер системне концептуально- семіотичне осмислення домінантних біблійних символем з онімними компонентами як сегментів українськомовної картини світу є недостатнім, що й зумовило актуальність пропонованої наукової розвідки.

Метою статті є дослідження особливостей функціонування біблійних символем у творах Василя Барки. Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких завдань: окреслити межі поняттєвого поля біблійна символема як лінгвокультурологічна одиниця; виокремити асоціативно-образну парадигму старозаповітних і новозаповітнихсимволем з антропонімним і топонімним компонентами, що функціонують у творах письменника; заналізувати співвідношення між символемами з антропонімним і топонімним компонентами в досліджуваних творах.

Виклад основного матеріалу

Чимало мовознавців зазначають, що визначальною властивістю символу є власне образність, саме тому його треба усвідомлювати завдяки образу. Будь-який символ - образ, але будь-який образ не завжди можна вважати символом, а лише за певних умов. Істотною властивістю символу є його збалансованість щодо конкретних та абстрактних складових частин символьного змісту. Символ має надзвичайну здатність до внутрішнього природного зв'язку з тією реалією, яку він репрезентує. Конденсаційність символу вможливлює здатність до інтеграції в певній формі, зокрема комплексу уявлень про окремі явища, зумовлені культурними чинниками, досвідом взаємовідношень індивіда й соціуму чи релігійними галузями буття. Визначення семантики символу ускладнене його конденсаційністю, архетипністю та багатозначністю. Символіка - це один з найважливіших засобів усвідомлення буттєвих реалій, а біблійна насамперед об'єктивує релігійні уявлення в образних структурах, які моделюють їхню семантику як сконденсованих символьних знаків, що є закодованим маркуванням надприродного, осмисленням і переживанням вірянами вищих соціокультурних цінностей. Власне образність і всеспрямування на загальнолюдський узус надають символам психологічної привабливості й виповнювальної значущості. У сучасній лінгвокультурології деякі науковці застосовують дефініцію символема, яка представляє власне символ.

Найбільш вражаючим і масштабним за охопленням життєвого матеріалу й глибиною розкриття національної трагедії українців був і дотепер залишається роман письменника української діаспори Василя Барки «Жовтий князь», написаний ним у 1961 році. Разом з романом Уласа Самчука «Марія» він є справді видатним художнім досягненням у розкритті причин, страшних фактів і наслідків мору століття. Якщо У. Самчук аналізує насамперед витоки великої народної трагедії, то В. Барка, художньо узагальнюючи документальні матеріали страшного злочину тоталітаризму, «подає безліч жахливих картин цього Апокаліпсису, через кожну особистість, людську долю, вчинок, моральну позицію відтворює образ і цілого народу в певній історичній конкретиці» [4, с. 1].

В. Барка розуміє й змальовує голодомор як цинічну й прикриту брехнею війну московської влади проти українського народу. На прикладі сім'ї Катранників і багатьох інших родин він відтворює, як влада руйнує народні традиції, вириває родинні корені, вбиває та відбирає віру, змінює демографічну структуру суспільства. З розповідей свідків, які зустрічаються на шляху пошуку хліба Катраннитками, та баченого ними, постають картини спустошених сіл, що заселяються переселенцями з Росії, викорінення справжніх хліборобів, навмисного створення продовольчої проблеми, жорстокість розправ з голодуючими «тисячниками» з північних міст», жахи людоїдства доведених до божевілля людей.

Проблемі віри відведено у творі особливе місце. З перших сторінок стає зрозумілим, що члени сім'ї Катранників - справжні вірники. У вірі вони вмиратимуть, віра врятує їхні чисті душі. Це символ і філософія: український народ, що по-справжньому вірує, незважаючи на те, що її вибивають з нього силою, буде спасенний саме в ній. Катранники вірили у вищу справедливість безмежно: «Нехай. Те саме на них повториться і вкаже, хто зробив. Бог дужчий - всім на небесних терезах змірить, що заслужили» (В. Барка «Жовтий князь»).

Наразі письменник використовує символеми в значенні, у якому вони закріплені в Біблії, та в трансформованому вигляді. Тогочасні соціокультурні цінності, світоглядні переконання й суспільно-політичні проблеми впливають на застосування біблійних символем з топонімним компонентом, найпоширенішими серед яких є: Голгофа, Едем, Вавилон, армагеддон, земля обітована тощо. Порівняно з антропонімами їх значно менше.

Концепт життя є загальнолюдським поняттям, лексикалізованим в усіх мовах світу. Над категорією життя не може бути здійснено логічно-словесних операцій. Орієнтація живої доктрини на смерть активізує людину, спонукає до правильного використання життєвих сил. Сфера концептуалізації усвідомлення поняття життя - внутрішній простір, який має когнітивний статус і структурований за допомогою різних когнітивних моделей, зокрема символічних, метафоричних і гештальтних. Когнітивна семантика в разі мовного втілення концепту життя зважає на об'єктивні характеристики описаних ситуацій, особливості їх сприймання мовцем, наявність фонових та енциклопедичних знань, на позицію мовця й акцентуалізацію певних епізодів. Цей концепт один з найважливіших в площині людина - всесвіт.

Біблійні символеми є згорнутим мікротекстом, а їхня парадигма - макротекстом сакральної культури. Думки Мирона про чашу, про те, що прийде час, і «вийде вона із землі, і засяє», трансформуються в символ віри самого автора і його героя в непереборність правди й неминучість її перемоги в майбутньому. Це передбачення збулося аж через тридцять років після написання роману і через шістдесят - опісля голодомору.

У біблійному дискурсі маркерами концепту життя є символемиЕденський сад (сади Едену) (символ вічного блаженства, обіцяного праведникам; раю (1 М. 2: 10-14)), земля обіцяна (обітована, ханаанська) Новий (Небесний) Єрусалим (символізує вічне життя в духовній безпеці за принципами Божого Царства (Євр. 12: 22, 28; Об. 17: 15; 21: 9-10)) тощо.

У романі «Жовтий князь» Барка ж особливе місце відводить образам-символам. Вони надають тексту стислості, алегоричності й багатоплановості, широти підтексту. Такими символами є образ Жовтого князя, церковної чаші, крейдяної печатки місяця з зображенням братовбивства, голодний кінь на прив'язі біля сільради. Символічною деталлю постає дзеркальце, яке вронила Дарія Олександрівна, підносячи до уст уже померлого Мирона Даниловича. Ця народна прикмета віщує недобре. Два великі шматки - це батьки, а дрібні - діти. Це смерть! Символічний образ смерті не тільки Катранників, а й інших родин. Символічною є фінальна сцена роману: осиротілий Андрійко, постоявши над таємничим і святим місцем схову церковної чаші, «про огненну силу якої страшно помислити», пішов степовою дорогою від села у пошуки рідної матері. А коли оглянувся - «там, над скарбним місцем, підводилося полум'я... Палахкотливий стовп, що розкидав свічення, мов громовиці, на всі напрямки в небозвід, прибрав обрис, подібний до чаші, що сховали її селяни в чорнозем і нікому не відкрили її таємниці, страшно помираючи одні за одними в приреченому колі» (В. Барка «Жовтий князь»). То сходило сонце. Сонце віри і правди для Андрійка, народу та всієї землі.

Книга Буття вияскравлює основні персоналії Писання, що до кінця тексту Біблії набувають рис символів (Адам і Єва, Авель і Каїн, Авраам, Ісаак і Яків, Йосип, нащадки Сифа, Ноя, Лотових дочок тощо). Дуальні домінантні концепти Авель/ Каїн, Ісус Христос/ Іуда репрезентують найвищі життєві цінності людства, у яких сконцентровано онтологічну, сакральну та духовну константи індивіда й соціуму. Емоційно-оцінний складник значень окреслених одиниць зумовлений ієрархією християнських морально-аксіологічних площин. Водночас аксіологічна система оцінювання виокремлює дві протилежні конотативно марковані семантичні зони: Авель - Ісус Христос (+); Каїн - Іуда (-), що відіграють роль високих духовних істин і передбачають емотивне світосприйняття.

Біблійна картина світу образом Каїна декларує першого злочинця та братовбивцю, який здійснює зухвалий протест проти гармонійного Божественного світоустрою, письменник так само застосовує цю одиницю: «Брат брата на вилах держить і під груди вдарив і підняв, поки смерть; поставлено малюнок, як нагадку проти каїнства, що діється, і погіршало, бо з родинами гублять» (В. Барка «Жовтий князь»).

СимволемаМесія репрезентує образ пророчий, основне смислове навантаження якого полягає в ідеї месіанського призначення Ісуса - спасіння та вічне життя. Ця одиниця є найбільш сакральною, адже через іудейський еквівалент «Messiah» (від слова «помазувати») - Помазанець, тобто посвячений через помазання, у Книзі Псалмів абсолютизовано Божого Сина. Антропонім Ісус Христос маніфестує семи чистота, досконалість, добровільна жертовність, невинність, святість. Істотна ознака українського релігійного й національного світогляду - христоцентричність, яку вияскравлено в концептуалізації антропоніма Ісус Христос як константи духовної культури. «Обмиймо душі від злоби і станьмо, як одна сім'я, в імені Спасителя, що кров'ю і смертю викупив нас... Оце дев'ятнадцять віків збіга, як Христа розп'ято, і вже відзначить анахтемська сила: душителя!» (В. Барка «Жовтий князь»).

Отже, прецедентні імена Авель, Каїн, Ісус Христос є культурно маркованими в системі сакральних і духовних цінностей. СимволемиАвель, Ісус Христос є уособленням ідеальних сутностей і максим на відміну від бібліоніма Каїн, яка маніфестує гріх, успадкований від сатани, оприявлює смертний вирок тим, хто ігнорує закони Всевишнього. Бог поборює гріх, беззаконня світу ціною жертовної смерті Ісуса Христа. Категоризуючись у таких опозиціях, саме ці біблійні антропоніми відіграють суттєву роль у концептуалізації логічного й емоційного світосприймання, а засобом вияскравлення змісту таких концептів є лексико-фразеологічна система української мови.

НоменАдам у його найпоширенішому значенні як прабатько роду людського, який втратив рай, у контексті може набувати додаткових відтінків, але «Тільки кісткуватий чоловік якийсь, мов Адам -- голий, підійшов справа наліво до піврозваленого будинку» (В. Барка «Жовтий князь») не виходить за межі біблійного сюжету зазначений образ у творі Барки. Загалом письменник частіше використовує символеми з антропонімним компонентом, ніж з топонімним.

Висновки

біблійна символема лінгвокультурологічна твір барка

Отже, аналіз провідних концептів біблійної картини світу відбувається власне на матеріалі текстів Писання, а адаптація відповідних сюжетів сприяє їхньому збереженню і трансляції завдяки сформованим символемам. На сьогодні досить актуальною є зазначена лінгвокультурологічна проблема. У всі роки письменники зверталися до Біблії, і Василь Барка не залишився осторонь, гостро реагуючи на реалії дійсності.

Література

1. Барка В. Поезія; Жовтий князь / уклад. А. Я. Бельдій. Київ: Наукова думка, 2001. 300 с. (Бібліотека школяра).

2. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту / переклад проф. Івана Огієнка. Київ: Українське Біблійне Товариство, 2002. 1375 с.

3. Грановская Л. М. Словарьимен и крылатыхвыраженийизБиблии: около 400 имен; более 300 крылатыхвыражений. 2-е изд., испр. и доп. Москва: Издательство АСТ; ИздательствоАстрель, 2010. 383 с.

4. КіндрасьК. Світ ловив його, та не спіймав. Всесвіт.2003. №7/8. С. 162164.

5. Коваль А. П. Спочатку було Слово:Крилаті вислови біблійного

походження в українській мові. Київ: Либідь, 2001. 312 с.

6. Lakoff G. PhilosophyintheFlesh: TheEmbodiedMindanditsChallengetoWesternThought. N.Y.: Basicbooks, 1999. 624 p.

Размещено на Allbest.ru