Особливості часо-просторової організації оповідання Ф. Дюрренматта "Ковбаса"

Метою пропонованої статті є аналіз особливостей організації часо-простору короткого оповідання Ф. Дюрренматта «Ковбаса». Ця мета конкретизується в таких завданнях:

1) визначити основні характеристики часу та простору аналізованого оповідання;

2) дослідити основні показники темпоральності; 3) розкрити зв'язок часо-просторової компоненту твору з реалізацією авторського задуму.

художній час простір дюрренматт ковбаса

Виклад основного матеріалу дослідження

В основі сюжету оповідання «Ковбаса» - жахливе вбивство чоловіком дружини та суд над убивцею.

Твір чітко розпадається на дві частини, що підкреслено навіть графічно (другу частину виділено курсивом).

У першій частині беземоційно повідомляється про те, що чоловік убив свою дружину та зробив із неї ковбасу. Про це дізналися, убивцю заарештували. Доказ - ковбасу - теж було знайдено. За справу взявся верховний суддя.

У шести реченнях першої частини використано сім дієслів у формі претеріта. Користуючись термінологією М.Т. Ратич, визначимо даний претеріт як розповідний претеріт автора [див.: 2, с. 102].

Друга частина твору (її обсяг значно переважає обсяг першої частини) - зображення суду.

Подається детальний опис зали суду перед початком засідання. У цьому описі переважають теплі кольори: зала світла («hell»), крізь вікна ллється сонячне світло («Durch die Fenster sturzt die Sonne» [5, с. 12]), стіни - яскраві дзеркала («grelle Spiegel»). Звернемо увагу на останню деталь: дзеркало дозволяє побачити не тільки те, що відбувається навколо людини, а в першу чергу - себе, причому себе як іншого.

У залі дуже багато людей, присутні адвокат і прокурор, два поліціянта-охоронця. У центрі цього простору - звинувачений. Над усіма - верховний суддя, вище - кам'яна фігура Феміди.

Змінюється характер оповіді, вона стає емоційною. Єдина часова дієслівна форма цієї частини - презенс. За термінологією В. Флеміга, це один із різновидів історичного презенса [див.: 6, с. 391], згідно Л. Г ьотце - епічний презенс [див.: 7, с. 99].

За допомогою презенсних форм дія оживає, максимально актуалізується для читачів (слухачів). Наведемо приклад: «Der Angeklagte sitzt in der Mitte zwischen zwei Polizisten. Seine Hande sind groS. Die Finger haben blaue Rander. Uber alien thront der hochste Richter» [5, с. 12] / «Обвинувачений сидить усередені між двома поліціянтами. Його руки великі. Кінчики пальців блакитні. Над усіма підноситься верховий суддя» (тут і далі переклад наш - Г.Л.).

Починається судове засідання. Час іде дуже повільно, він практично зупиняється - для судді, для вбивці, для автора, що підкреслюється фразою: «Die Zeit lauert» [5, с. 12] / «Час чатує».

Те, що відбувається в залі суду, для читачів (слухачів) із живо зображеної події минулого перетворюється на дещо загальне, суддя та вбивця стають деякими позачасовими фігурами, набувають (як і ковбаса) символічного характеру, що підкреслюється зникненням - усупереч граматичним правилам - дієслівних форм у двох фрагментах твору: «Seine Augen ernst. Seine Stirne Klarheit. Seine Brauen Zorn. Sein Antlitz Menschlichkeit. Vor ihm die Wurst» |5, с. 12] / «Його очі серйозні. Його чоло - ясність. Його брови - гнів. Його лице - людяність. Перед ним ковбаса». «Seine Lippen getrocknetes Blut. Seine Augen Stecknadelkopfe. Seine „Stirne flach. Seine Finger dick» [5, с. 13] / «Його губи - засохла кров. Його очі - шпилькові голівки. Його чоло пласке. Його пальці товсті».

Простір оживає: «Die Wande drohnen. Die Decke ballt die Fauste. Die Fenster knirschen. Die Turen rutteln an den Angeln. Die Mauern stampfen mit den FuSen» [5, с. 13] / «Стіни гудуть. Стеля стискає кулаки. Вікна скрегочуть. Двері трясуться на завісах. Кам'яні огороди тупотять ногами». Він поступово розширюється й охоплює весь світ: «Die Stadt erbleicht. Die Walder verdorren. Die Wasser verdampfen. Die Erde bebt. Die Sonne stirbt. Der Himmel fallt zusammen» [5, с. 13] / «Місто блідне. Ліси засихають. Сонце вмирає. Небо обрушується» .

Простір і час міняються місцями: «Der Tod offnet sein Maul» [5, с. 13] / «Смерть відкриває свою пащу». Однак ці слова можна розуміти й буквально: останнє прохання вбивці - доїсти ковбасу, що йому й дозволено зробити.

Головний суддя при цьому - наче Г-сподь, а його голос - остання сурма («Der hochste Richter ist wie Gott. Seine Stimme ist die letzte Posaune» [5, с. 13]). Звернемо увагу на асоціативний ряд, що виникає в оповіданні: смерть / кінець земного існування - суддя / Б-г - голос судді як сурма / сурми Апокаліпсису - суд / Страшний суд.

Простір дії звужується до зали суду, щоб знов почати розширюватися, оскільки жахливе питання, що народжується в очах убивці, оволодіває кожним присутнім у залі й виходить за її межі: «Der Saal weitet sich. Die Welt wird ein ungeheures Fragezeichen» [5, с. 13] / «Зал розширюється. Світ стає величезним знаком питання».

Це питання, яке автор не формулює (все й без цього зрозуміло), - питання про сутність людини - стає головним у творі. Саме тому, на нашу думку, можна стверджувати, що презенс в оповіданні «Ковбаса» за своїм значенням наближається до загального, що й підкреслюється наведеним вище останнім реченням твору.

Із 152 дієслів аналізованого оповідання лише 7, як ми вже відзначили, вжито у претеріті, інші ж 145 - у презенсі.

Із лексичних показників темпоральності безпосередньо в тексті вжито лише іменник die Zeit із узагальнюючим значенням. Більш конкретну вказівку на час дії знаходимо в підзаголовку твору - «Winter 1943». Сполучення іменника на позначення конкретної пори року («зима») з числівником, що називає конкретний - 1943 - рік, підключає певний історичний контекст (Друга світова війна), що дає читачеві можливість, з одного боку, сприймати подію в конкретному часі (як жахливий випадок, спричинений війною), а з іншого - незалежно від цього («Час зупиняється»).

Висновки

Здійснене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Час в аналізованому творі поступово уповільнюється, поки не завмирає, що підкреслено відсутністю дієслів у низці речень;

2. Основними показниками темпоральності є дієслова, вжиті переважно в презенсі, який за значенням наближається до загального;

3. Простір не залишається незмінним: він розширюється, звужується та знову розширюється, міняється місцями з часом (час завмирає, простір оживає). Нарешті час і простір переходять у вічність і нескінченність;

4. Специфіка часо-просторової організації оповідання «Ковбаса» обумовлена втіленою в даному творі думкою про те, що питання про сутність людини є актуальним завжди та всюди.

Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо в компаративному дослідженні особливостей часо-просторової організації творів Ф. Дюрренматта, які належать до різних жанрів, що дасть можливість побачити як загальні, так і жанрово обумовлені риси хронотопу творів письменника.

Література

1. Кучер З.І. Особливості поетики та проблематики прози Ф. Дюрренматта: автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.04. Дніпропетровськ, 2003. 18 с.

2. Ратич М.Т. Сфери вживання претеріта і перфекта у німецькій мові. Проблеми лінгвістики науково-технічного і художнього тексту та питання лінгвометодики: [зб. наук. пр.] / відп. ред. Ф.С. Бацевич. Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2007. С. 101-106.

3. Стернійчук В.Б. Інтертекстуальність як аспект структурної самоорганізації німецькомовних творів (на прикладі творчості Ф. Дюрренматта). Наукові записки Національного університету «Острозька академія»). Серія «Філологічна»: збірник наукових праць / укладачі: І.В. Ковальчук, Л.М. Коцюк, С.В. Новоселецька. Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2015. Вип. 55. С. 238-241.

4. Brock-Sulzer E.F. Durrenmatt. Stationen seines Werkes. Zurich: Diogenes, 1973. 373 S.

5. Durrenmatt F. Die Wurst. Aus den Papieren eines Warters. Fruhe Prosa. Zurich: Diogenes, 1980. S. 12-14.

6. Flamig W. Grammatik des Deutschen. Berlin: Akademie Verlag, 1991.640 S.

7. Gotze L., Hess-Luttich E.W.B. Grammatik der deutschen Sprache. Munchen: Berteismann Lexikon Verlag GmbH Gutersloh, 1999. 702 S.

Размещено на allbest.ru