Культурні реалії у словацьких і чеських множинних перекладах романів І. Гончарова: динаміка перекладацьких рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурні реалії у словацьких і чеських множинних перекладах романів І. Гончарова: динаміка перекладацьких рішень

Dusan Tellinger (Kosice, Slovakia)

Костянтин Мізін (Переяслав, Україна)

У пропонованій статті встановлено причини, які впливають на вибір перекладацьких рішень щодо відтворення культурних реалій у словацьких і чеських множинних перекладах ключових романів І. Гончарова. Виявлено, що етнокультурні елементи тексту, передусім реалії, можуть бути джерелом помилок при перекладі, бо сучасні покоління читачів не володіють фоновими знаннями на такому рівні, щоб сприйняти важливу інформацію, яка міститься у творах класиків.

Ключові слова: перекладацьке рішення, безеквівалентна лексика, реалія, множинні переклади, класична література.

TELLINGER Dusan, MIZIN Kostiantyn

CULTURAL REALIA IN THE SLOVAK AND CZECH MULTIPLE TRANSLATIONS OF I. GONCHAROV'S NOVELS: DYNAMICS OF TRANSLATION DECISIONS

The article defines the reasons influencing the translation decisions as to recreation of cultural realia in the Slovak and Czech multiple translations of I. Goncharov's key novels. It has been found that ethnocultural elements of the text, first of all the realia, can be a source of mistakes when translated since the modern generations of readers do not possess the background knowledge on the level needed for the perception of important information contained in the classics ' works, in particular in those by I. Goncharov. That is why a contemporary translator must introduce the reader to the elements of the text connected with the life of people, their culture and world outlook when works of art are being translated. The knowledge of material and moral realia, customs and traditions is an integral part of the background knowledge of a writer, a translator and a reader as well. Much depends on a translator's aspiration to realize the modern readers' expectations and update the archaic realia when translated in order to bring the past times closer to the present days. This requires a translator's freedom from an original. This way there is the only possible to preserve artistic peculiarities of an original since translators in the past strived to recreate the precise structure of a text (sentences) by means of literal translation. However, it was an illusion as to the correctness of translation. That is why translators should be aware of the fact that they should preserve the invariant part of the contents of an original, which should be the result of their work. Herewith, translators should maintain all artistic properties of a classic work.

Keywords: translation decision, non-equivalent words, realia, multiple translations, classic literature.

Вступ

Постановка проблеми. Поява ключових творів І. Гончарова, особливо роману «Обыкновенная история», тісно пов'язана із Чехією, де він протягом тривалого часу відвідував Маріанські Лазні (Zahradka, 2008: 90). Можливо цей факт і вплинув на підвищений інтерес чехів і словаків до творчої спадщини цього відомого у світовій літературі представника реалізму. І тому невипадково Е. Вавра переклав чеською роман «Обломов» фактично відразу після його опублікування в журналі «Отечественные записки» (№ 1-4, 1859) - у 1861 році. Прикметно, що інші відомі романи - «Обрыв» (перекладач В. Мрштік) і «Обыкновенная история» (перекладач Б. Гербенова) - чекали свого перекладу значно довше - до початку ХХ ст. Саме в цей період, особливо після виникнення Чехословацької Республіки (1918), простежувалося значне захоплення творчістю І. Гончарова, яке тривало майже двадцять років - до Другої світової війни. Після війни інтерес до його творчої спадщини досяг апогею.

На кінець ХХ ст. існували множинні переклади словацькою та чеською мовами таких романів І. Гончарова, як «Обыкновенная история», «Обломов», «Обрыв» та «Фрегат «Паллада»»:

1) «Обыкновенная история»: перший переклад чеською під назвою «Старая история» здійснено 1872 року невідомим перекладачем (абревіатури Й. П.). Згодом з'явилися ще чотири переклади - Б. Гербенової (1900), С. Мінаржіка (1926), Б. Фучика (псевдонім B. Горак) (1950) та Р. Гавранкової (1959). Переклад словацькою здійснила Г. Руппельдтова (1947);

2) «Обломов»: після першого перекладу Е. Ваври (1861) з'явилися ще три чеських переклади - В. Мрштіка (1903), С. Мінаржіка (1927) та П. Восковеца (1956). Після 1968 року словацький переклад З. Есенської був заборонений, але у 1979 р. новий переклад здійснила Г. Костоланська;

3) «Обрыв»: після двох видань перекладу В. Мрштіка з'явилися переклади чеською C. Мінаржіка (1927), Б. Пашкової (1952) та Е. Моісеєнкової (1973). Перший словацький переклад здійснений Г. Руппельдтовою лише у 1940 р., а у 1963 р. вийшли друком спільні переклади Г. Костоланської та Ф. Костоланського;

4) «Фрегат «Паллада»»: до цього часу не існує словацького перекладу цієї книги подорожей, натомість є два чеських - С. Мінаржіка (1927; 1951) та В. Правди (1963).

Як бачимо, множинні переклади творів І. Гончарова виникли головним чином протягом ХХ ст. Однак ні в кінці ХХ, ні на початку ХХІ століть нові переклади не з'являлися, хоча за цей час виросли цілі покоління читачів світової класичної літератури, що створило дефіцит сучасних перекладів (винятком є лише зовсім свіжий переклад роману «Обломов» Л. Дворжака (2015)). Ця проблема назріла не лише в Чехії та у Словаччині, але й у низці країн Європи, на чому було наголошено на міжнародній конференції «Романы Гончарова в литературе ХІХ-ХХ вв.» у Західноугорському університеті (м. Сомбатхей (Угорщина), 2012 р.), яка була присвячена двохсотріччю від дня народження письменника.

Важливо наголосити, що повторні переклади завжди цікаві не лише з точки зору розвитку мови (застарілість перекладів), але й культури, оскільки вивчення множинних перекладів спадщини І. Гончарова чеською та словацькою мовами дає можливість простежити розвиток культурних і літературних відносин між слов'янськими народами. Такі переклади містять чітко виражену «фонову» культурну інформацію, відтворення якої має наблизити чеських і словацьких реципієнтів до культури східних слов'ян, передусім росіян. Переклади післявоєнного періоду в Чехословаччині свідчать не тільки про вдосконалення їхнього художнього рівня, але й про розширення «фонових» знань як у перекладачів, так і в читачів перекладів. Цьому сприяло застосування методологічно коректних перекладацьких стратегій і тактик передачі народних реалій, результатом чого стало яскраво виражене національне та історичне забарвлення перекладених творів.

Мета статті. Метою пропонованої статті є встановлення основних причин динаміки перекладацьких рішень у питанні відтворення культурних реалій у словацьких і чеських множинних перекладах ключових романів І. Гончарова.

Виклад основного матеріалу

переклад роман гончаров

Того ажіотажу словацьких і чеських читачів до творів І. Гончарова, який кульмінував у повоєнні десятиліття, нині вже не простежується. Певною мірою це підтвердили заходи, присвячені ювілею письменника, оскільки вони не стали тим стимулом, який слугував би для популяризації його творчості серед сучасних читачів. Незважаючи на це, на сьогодні існують множинні переклади його найвідоміших романів. Стимулом для виникнення повторних перекладів є передусім помітні за життя кожного покоління читачів зміни, які відбуваються внаслідок невпинного розвитку людства.

Теорія і практика перекладу також не стоїть на місці. І попри те, що перекладацькі ідеї постійно розвиваються, перекладачі ще й досі розв'язують одну й ту ж проблему - досягнення еквівалентності перекладу щодо оригіналу (Мізін, 2017: 55). Тут значні перешкоди створюють етнокультурні елементи тексту. Тому вивчення множинних перекладів із точки зору стратегій і тактик, а також способів і прийомів передачі подібних елементів (безеквівалентна лексика, реалії і под.) не втрачає актуальності у перекладознавчих студіях. Ще С. Влахов і С. Флорін зазначали свого часу, що реалії є носіями національного і / або історичного колориту, тому вони, як правило, не мають точних відповідників (еквівалентів) в інших мовах, а отже, не підлягають загальним законам перекладу, вимагаючи особливого підходу (Влахов & Флорин, 1980: 47).

Нині переклад розглядається крізь призму культурної компетенції перекладача, оскільки перекладач є посередником (медіатором) між культурами. З огляду на це сучасні перекладачі зосереджують свою увагу на цільовій культурі та читачеві перекладу, хоча ще зовсім недавно традиційні концепції перекладу орієнтувалися передусім на вихідну культуру та оригінал (Tellinger, 2005).

Слід зазначити, що в сучасному перекладознавстві можна зустріти різні погляди на питання еквіваленції. Ефективним при пошуку еквівалентів, які заміняли б національні реалії вихідного тексту, є, на наш погляд, залучення способів (прийомів) перекладу, що опрацьовані В. Комісаровим. Він уважав, що функцію еквівалентів можуть виконувати (1) запозичені слова, (2) кальки, (3) аналоги та (4) лексичні замінники (компенсація, генералізація, модуляція тощо). У разі неможливості відшукати відповідник за допомогою цих способів застосовують описовий переклад безеквівалентної лексики. Однак цей учений дещо песимістично дивиться на можливість досконалого перекладу реалій (Комиссаров, 1990: 148-150).

Цей песимізм суголосний із думкою, що повна тотожність вихідного й перекладеного текстів є недосяжною. Цю думку підтверджує і зіставний аналіз множинних перекладів творів І. Гончарова. Тут можна домогтися лише різного ступеня еквівалентності перекладу щодо оригіналу. Множинні переклади, які належать до різних історичних періодів суспільства, являють собою важливі документи про рівень сприйняття «чужої» - російської - культури в чеському й словацькому соціумах. Важливо підкреслити, що множинні переклади свідчать про постійні зміни перекладацьких методів, естетичних норм і літературних закономірностей, які проходили на тлі суспільних зрушень у згаданих мовних спільнотах у ХІХ і ХХ століттях та проходять на початку ХХІ століття.

Множинні переклади класиків дуже важливі для міжкультурної комунікації як у цілому, так і з метою наближення авторів перекладених творів до сьогоднішніх реципієнтів. Прикметно, що сам І. Гончаров скептично ставився до літературних перекладів не тільки своїх текстів, а й усіх творів західноєвропейських і античних авторів узагалі. Він уважав, що кількісне збільшення перекладів спричинює їхню низьку якість. Низький рівень перекладів стосувався, на його думку, не лише мови та стилю, але й низки адаптивних елементів, передусім проблеми передачі чужих реалій, оскільки тогочасні перекладачі ставили перед собою завдання, щоб чужі реалії не створювали перешкод для зв'язної розповіді автора та не ускладнювали сприйняття (читання) перекладеного твору. На той час це був панівний метод передачі реалій та наближення читача перекладу до інших культур.

З огляду на це І. Гончаров, досконало володіючи декількома західними мовами, рекомендував читати тільки оригінали. До того ж, цей письменник не тільки володів найважливішими мовами того часу, але й був знавцем народного побуту багатьох народів тогочасного світу, чому значною мірою сприяла його подорож у складі експедиції генерала Є. Путятіна на фрегаті «Паллада» до Японії у ХІХ ст. Контакт із життям цих народів був важливим для всієї подальшої творчості І. Гончарова, бо це посилило його критичне ставлення до пануючого суспільного ладу. Цей момент важливо пам'ятати перекладачам літературної спадщини письменника, оскільки вона дуже тісно пов'язана з культурним та історичним контекстом. Саме через це сам автор ніколи не припускав можливість успішного перекладу своїх творів західними мовами.

Функція літератури та вплив її перекладів на зарубіжних читачів особливою мірою змінюється під час історичних зламів. У зміненій системі міжнародних літературних контактів значну роль відіграють високоосвічені люди, оскільки вони мають достатній запас знань, щоб уловити всі відтінки значень перекладених текстів. Так, у романі «Обломов» і без коментування для словацьких і чеських читачів були зрозумілими значення низки реалій, напр.: земство - словацьк. zemskd policia, чеськ. obvodni policie; земский суд - словацьк. okresny sud, чеськ. ujezdni soud; уездный город - чеськ. ujezdni mesto, словацьк. okresne mesto.

Нині подібні елементи тексту можуть бути джерелом помилок при перекладі, бо сучасні покоління читачів не володіють фоновими знаннями на такому рівні, щоб вони могли сприйняти важливу інформацію, яка міститься у творах класиків, зокрема і реалії у ключових романах І. Гончарова. Тому при перекладі художніх творів сьогоднішній перекладач має передусім ознайомити свого читача з тими елементами тексту, які пов'язані з життям народу, його культурою та світоглядом. Знання матеріальних і духовних реалій, звичаїв і традицій - це невід'ємна частина фонових знань як письменника, його перекладача, так і читача твору.

Широке потрактування безеквівалентної лексики, зокрема реалій, знаходимо у праці Є. Верещагіна та В. Костомарова (Верещагин & Костомаров, 1976: 77-83), де автори поділяють таку лексику на групи. Наш аналіз виявив, що чотири групи реалій відіграють значну роль у творах І. Гончарова.

1. Назви предметів побуту та явищ народної культури. Останні мають велике значення для опису всіх героїв І. Гончарова, оскільки вони характеризують їхній стиль життя - поміщицький, селянський або міщанський (харчування, одяг, житло, освіта, транспорт тощо). Переселення Обломова на околицю Виборзької сторони, де він мав прожити свій останній - міщанський - етап життя в тиші будиночку вдови Пшеніциної, супроводжується зміною всіх деталей його життя - від одягу до їжі. Так, його страви стали простішими, народними, напр.: кулебяка. У п'ятому виданні чеського перекладу (1973) П. Восковец пояснює цю реалію словосполученням rybi pastika. У словацькому перекладі Г. Костоланської (1979) використовується слово kulebiaka, причому читач тільки з контексту отримує певну інформацію про цю страву. Імовірно, у цьому випадку перекладачка сподівалася, що читач згадає, як слово кулебяка було передано словацькою мовою у «Повестях Белкина» О. Пушкіна - mdsova pasteka. Утім, не слід очікувати, що такі сподівання можуть виправдатися щодо сучасного реципієнта «Обломова», тому тут необхідне пояснення. Прикладом може слугувати така страва, як вареники: у словацькому перекладі використовується еквівалент pirohy, а в чеському - споконвічна реалія vareniky, яка пояснюється в кінці книги: knedlicky nebo tasticky plnene tvarohem, zavareninou nebo ovocem. Прикметно, що у словацькому перекладі є лише одне пояснення у виносках. І стосується воно реалії ботвинья: botvina - studend polievka z kvasu, ryb a zeleniny. У кінці чеського перекладу ця реалія тлумачиться майже тими ж словами: botvinja - studend rybi polevka z kvasu, cibule, okurek a jine zeleniny.

Матеріальні та духовні реалії тогочасного життя є дуже важливими для характеристики Обломова. Так, на початку роману його запрошують долучитися до первомайских гуляний, що стали традицією в культурному житті тодішньої російської столиці. Реалія гулянье перекладається чеською та словацькою мовами за допомогою узагальненого поняття «свято» - slavnost / sldvnost'. Однак це поняття не передає культурного колориту реалії гулянье. На жаль, перекладачі не надали останній належної уваги, зосередившись на уточненні або поясненні зовсім другорядної реалії-оніма Сен Жорж. Тому, коли успішний письменник Пєнкін говорить Обломову: «Нет, наша редакция вся у Сен Жоржа сегодня, оттуда и поедем на гулянье», у чеському перекладі в кінці книги згадується лише цей ресторан: «Ne, nase redakce je dnes cela u Saint George a odtamtud pojedeme na slavnost (Saint George - petrohradska restaurace)». Згаданий ресторан у словацькому перекладі передано кав'ярнею (kaviaren): «Nemozem, nasa redakcia ma zraz v kaviarni Saint George a odtial' ideme na slavnost'».

Від пульсуючого життя в центрі міста на початку роману відрізняється ідилічне життя Обломова на околиці, де значною мірою відчувався сільський характер (напр., літні жінки 1ули одягнені в сарафани). Тому життя там було как на даче. Реалія народного побуту дача згадується, коли Обломову пропонують переселитися з великої вулиці у будиночок Пшеніциної: «Теперь лето: ведь это все равно что дача. Что ты гниешь здесь летом-то, в Гороховой?... Там Безбородкин сад, Охта под боком, Нева в двух шагах, свой огород - ни пыли, ни духоты!». У словацькому перекладі слово дача передано еквівалентом літня вілла, тобто багата заміська дача: «Ide leto, ved je to celkom ako letna vila. Co sa tu dusis cele leto na Hrachovej?... Tam je Bezborodkov park, vedl'a Ochta, k Neve na dva kroky, povetrie cerstve, ani len praska». У чеському перекладі використано еквівалент літня квартира: «Ted je leto, vzdyf tam je to jak na letnim byte. Proc hnijes v lete zde v Gorochove?... Tam je Bezborodkuv park. Ochta je hned vedle. Neva na dva kroky, vlastni zeleninova zahrada - zadny prach ani dusno!». Але в обох випадках перекладачі максимально наблизили це поняття до сучасних словацьких / чеських реципієнтів.

Провінційний побут периферійного життя тісно пов'язаний із церковними святами, які так важливі для простих людей. Деякі з цих свят є маловідомими для чехів / словаків, тому вони вимагають пояснення: «Пришли разные праздники, Троица, семик,...». У чеському перекладі семик коментується в кінці книги: «Prisli ruzne svatky, letnice, semik,... (semik - sedmy ctvrtek po velikonocich)». Натомість у словацькому перекладі семик передано еквівалентом - католицьким святом dusickova sobota: «Prisli rozlicne sviatky, Trojica, dusickova sobota».

2. Реалії-історизми. Останні зустрічаються у всіх творах І. Гончарова у великій кількості, оскільки вони дуже тісно пов'язані з останнім етапом феодалізму під час правління Миколи I та із драматичним періодом скасування кріпосного права. Історизми слугували тим засобом, за допомогою якого надзвичайно точно описане життя дореформеного та пореформеного суспільства. Для сучасників кріпосне право із його системою привілейованих / непривілейованих станів (дворянство, духовенство, міщанство, селянство) - це вже давня історія. Але розуміння глибини творів І. Гончарова вимагає від читача повного осмислення цієї реалії. Тільки так читач може вловити всі відмінності в житті двох основних верств тодішнього суспільства - дворянства та селянства.

Уклад життя дворянина Обломова, типової «зайвої людини» свого часу, описаний автором роману з неповторною рельєфністю. Завдяки своєму маєтку, тобто праці триста п'ятдесяти селян, яких називали душами, цей ледар міг прожити все життя, мріючи про власну садибу. Обломов залежав від праці мужиків, які сплачують своїм панам оброк - словацьк. dezma, чеськ. obrok. У частині роману «Сон Обломова» змальовано життя у панських садибах (рос. господская усадьба - словацьк. panska kuria; чеськ. pansky dvur / dum), а також життя челяді (рос. челядь - дворові слуги поміщика) в людській (рос. людская - словацьк. cel'adnik; чеськ. celednik) та в дівочій (рос. девичья - словацьк. cel'adnik; чеськ. zensky celednik).

Цікавий з точки зору перекладу реалій-історизмів є тогочасний поділ державних службовців за 14 рангами, запроваджений Петром І. Так, нігіліст-одинак М. Волохов у романі «Обрыв» є чиновником нижчого рангу (у чеських і словацьких перекладах - це чиновник 15-го ступеня). Сам же Обломов відслужив лише два роки, тому він був коллежским секретарем (словацьк. kolegialny tajomnik; чеськ. kolegiatni tajemnik). Читач оригіналу отримує в коментарях інформацію, ким є коллежский секретарь: за табелем про ранги - це чин десятого класу.

Метою життя чиновників були ордени, які символізують їхнє місце в суспільній піраміді влади. На жаль, у чеських і словацьких перекладах ордени не коментуються, напр.: «Ивану Петровичу дали Владимира» - «Ivan Petrovic dostal Vladimira» / «Ivan Petrovic dostal sv. Vladimira». До того ж, соціальний статус персонажів відображали офіційні звернення. Так, до успішного на службі Олешкіна зверталися ваше превосходительство. Однак у словацьких і чеських перекладах є лише загальне звернення до високопоставлених осіб - excelencia / excelence. При цьому читачам не пояснюється той факт, що ваше превосходительство - це було офіційне звернення до чиновників четвертого та третього рангів. Проте всі кар'єристи прагнули дослужитися до другого й першого рангів, до яких зверталися ваше высокопревосходительство. Без такого пояснення повністю втрачається сприйняття історичного колориту твору сучасними реципієнтами.

3. Реалії-фольклоризми. І. Гончаров брав етнографічні реалії (фольклорні слова) із вітчизняного фольклору, казок і билин. Усе це вплинуло на характер Обломова в дитинстві. Смак до літератури у формі народних переказів прищеплювали йому няня та батько, які розповідали про «удали Ильи Муромца, Добрыни Никитича, Алеши Поповича, о Полкане- богатыре, о Калечище прохожем». Прикметно, що у словацькому перекладі останнього казкового персонажа опущено - «о udatnosti Ilju Muromca, Dobrynu Nikitica, Al'osu Popovica, о bohatierovi Polkanovi». У чеському перекладі також відсутні коментарі для читача - «o statecnosti Ilji Muromce, Dobryni Nikitice, Aljosi Popovice, o bohatyru Polkanovi, o tulaku Kolecisci». Очевидно, перекладач упевнений, що читач знає всіх давньоруських богатирів. І це є, на нашу думу, помилкою, оскільки сучасний читач зовсім не знає цих реалій- фольклоризмів.

4. Реалії-сибіризми. Слова з мов сибірських народів органічно вплітаються у текст книги подорожей «Фрегат «Паллада»». Ці сибірські реалії являють собою винятки порівняно з іншими реаліями у творах І. Гончарова, бо він не пояснює читачеві загальновідомі реалії (напр.: блины, кисель, варенье, селянка / солянка, щи, уха, квас), а лише ті, що зустрічаються при описі його повернення через Сибір до Санкт-Петербурга після перебування на борту військового фрегата «Паллада», напр.: чувалы (вогнище в юртах), заимки (малі селища), малахай (подвійна хутряна шапка), торбасы (чоботи зі шкіри північного оленя), кухлянки (сорочки зі шкіри північного оленя вовною догори), сары (якутські високі черевики з кінської шкіри), скат (віз), нарты (низькі сани, які тягнуть собаки).

У множинних перекладах словацькою та чеською мовами творів І. Гончарова існують численні приклади того, як перекладачі знаходили вдалі рішення щодо адекватної передачі реалій. Найпоширенішими є відповідники-запозичення, які доповнені коментарями, напр.: кисель чеською передано словом kisel із поясненням - huspenina z bramborove mouky s ovocnou stavou. Натомість у словацькому перекладі використано інтернаціоналізм puding без коментування. Не прокоментоване в обох мовах і слово обломовщина (словацьк. oblomovcina; чеськ. oblomovstina), оскільки й так зрозуміло, яке поняття за ним криється. А ось іменник исправник, для передачі якого в чеській мові використано відповідник- запозичення ispravnik, доповнений коментарем - okresni policejni nacelnik, у словацькому перекладі «Обломова» описано двома варіантами: policajny komisar, policajny nacelnik.

Пошук аналогів для відтворення реалій також уважається ефективним способом донесення до читача необхідної інформації. Так, барщина перекладається аналогічним поняттям західного феодалізму (словацьк. robota na panskom; чеськ. robota); коллегия у словацькому й чеському перекладах - це ministerstvo; староста у словацькому перекладі передано словом richtar, а в чеському - starosta; городничий - словацьк. policajny nacelnik, чеськ. komisar; всенощная - словацьк. vecerna poboznost, чеськ. vecerni omse; обедня - словацьк. omsa, чеськ. omse. Реалія надворный советник має словацький і чеський аналоги - словацьк. dvorny radca, чеськ. dvorni rada, а для реалії просвирня у словацькій мові існує католицький аналог kostolnicka, але в чеському перекладі це слово передано описово (із коментуванням) - pekarka prosvir (prosvira - psenicne pecivo pro bohosluzebne ucely v pravoslavi; pri msi se z neho vyrezavaji kousky k prijimani a zbytek se rozdava vericim).

Прикметно, що лексичні заміни за допомогою оказіональних відповідників у словацьких і чеських перекладах творів І. Гончарова зустрічаються досить рідко, напр.: целковый - strieborny rubel', rubl; гривенник - dvadsiatnik, desetnik; красненькая - cervenkasta desatrublovka, cervena desitirublova bankovka. І майже зовсім у цих перекладах при відтворенні реалій не застосовується прийом опущення. Утім, це не завжди є негативною тенденцією, бо у випадку надмірності реалії або її другорядної ролі, коли значення реалії можна вивести прямо з тексту, її опущення не заподіює значних семантичних утрат (Tellinger, 2005: 101).

Висновки

У пропонованій статті встановлено причини, які впливають на вибір перекладацьких рішень щодо відтворення культурних реалій у словацьких і чеських множинних перекладах ключових романів І. Гончарова. Виявлено, що етнокультурні елементи тексту, передусім реалії, можуть бути джерелом помилок при перекладі, бо сучасні покоління читачів не володіють фоновими знаннями на такому рівні, щоб сприйняти важливу інформацію, яка міститься у творах класиків, зокрема і реалії у творах І. Гончарова. Тому при перекладі художніх творів сьогоднішній перекладач має передусім ознайомити свого читача з тими елементами тексту, які пов'язані з життям народу, його культурою та світоглядом. Знання матеріальних і духовних реалій, звичаїв і традицій - це невід'ємна частина фонових знань як письменника, його перекладача, так і читача твору. Тут багато залежить від того, наскільки перекладач прагне зреалізувати очікування сьогоднішнього читача щодо осучаснення при перекладі архаїчних реалій, щоб наблизити минулі часи до сьогодення. Це вимагає від перекладача досягнення певної свободи від оригіналу. Тільки так існує можливість зберегти художні якості оригіналу, оскільки перекладачі в минулому прагнули до точного відтворення структури тексту (речень), перекладаючи слово у слово. Однак це була ілюзія щодо правильності перекладу. Тому перекладачам необхідно усвідомити той факт, що підсумком їхньої роботи має бути збереження інваріантної частини змісту оригіналу, але при цьому вони повинні витримати всі художні якості класичного твору.

Перспективу цієї статті вбачаємо в подальшому дослідженні проблем перекладу класичної літератури, ураховуючи методологічний рівень сьогоднішньої перекладацької думки.

Бібліографія

1. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. М.: «Русский язык», 1976. - 48 с.

2. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. М.: «Высшая школа», 1980. - 342 с.

3. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). М.: «Высшая школа», 1990. - 253 с.

4. Мізін К.І. Методика верифікації етноунікальності емоцій vs емоційних станів на основі перекладацького аналізу їхніх номінацій. Українське мовознавство. 2017. Вип. 47/2. - С. 54-62.

5. Tellinger D. Kulturne otazky prekladu umeleckej literatury. Kosice: Typopress, 2005. - 137 p.

6. Zahradka M., Dostalova Z., Kostfica V., Lepilova K., Zvacek D., Vychodilova Z., Bubenikova M., Matyusova Z., Richterek O., Hfibkova R., Ryclova I., Klapka J., Kucera C. Slovnik rusko-ceskych literarnich vztahu. Usti nad Orlici: OFTIS, 2008. - 320 p.

References

1. Komissarov, V.N. (1990). Teoriya perevoda (lingvisticheskie aspektyi). [Theory of Translation (Linguistic Aspects)]. Moskva: «Vyisshaya shkola».

2. Mizin, K.I. (2017). Metodyka veryfikatsii etnounikalnosti emotsii vs emotsiinykh staniv na osnovi perekladatskoho analizu yikhnikh nominatsii [Methods for Verifying the Ethnic Uniqueness of Emotions vs Emotional States through Translation Analysis of Their Nominations]. Ukrainske movoznavstvo [Ukrainian Linguistics], 47(2), 54-62.

3. Tellinger, D. (2005). Kulturne otazky prekladu umeleckej literatury. Kosice: Typopress.

4. Vereschagin, E.M. & Kostomarov, V.G. (1976). Yazyik i kultura. [Language and Culture]. Moskva: «Russkiy yazyik».

5. Vlahov, S. & Florin, S. (1980). Neperevodimoe v perevode. [Untranslatability in Translation]. Moskva: «Vyisshaya shkola».

6. Zahradka, M. a kol. (2008). Slovnik rusko-ceskych literarnich vztahu. Usti nad Orlici: OFTIS.

Размещено на Allbest.ru