Українська літературна критика міжвоєнного періоду в Польщі (на матеріалі часопису "Biuletyn Polsko-Ukrainski")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська літературна критика міжвоєнного періоду в Польщі (на матеріалі часопису «Biuletyn Polsko-Ukrainski»)

У статті зосереджено увагу на висвітленні та аналізі літературно -критичної думки у варшавському часописі «Віиіеіуп РоІвко-Цкгатвкі» у міжвоєнний період. Починаючи від 20-х рр. український літературний процес поділився на два різновиди: літературу в прорадянській Україні і літературу на західноукраїнських землях, більшість з яких у міжвоєнний період увійшли до відновленої польської держави. Охарактеризовано літературну критику на сторінках видання «Віиіеіуп РоІБко-Цкгатвкі», що розробляла естетичні критерії оцінок мистецьких явищ, намагалась водночас прогнозувати їх розвиток, визначала місце митця у літературному процесі, взаємозв'язки поміж різними письменниками, допомагала польській читацькій громадськості орієнтуватися в українському художньому процесі.

Ключові слова: критика, рецензія, відгук, розвиток, культура, літературний процес, мистецьке явище.

Olga Iaruchyk. Ukrainian Literary Criticism of Intermilitary Period in Poland (on the Material of the Magazine “Biuletyn Polsko-Ukrainski”)

In the article, the author concentrates her attention on the illumination and analysis of literary critical idea in the Warsaw magazin e of “Biuletyn Polsko-Ukrainski” during intermilitary period. Beginning from the 20th, the Ukrainian literary process was, divided into two varieties: literature in post-Soviet Ukraine and literature in the West Ukrainian territory, majority from which entered the renewed Polish state during the intermilitary period. The author characterizes literary criticism on the pages of the edition “Biuletyn Polsko-Ukrainski”, that developed the aesthetic criteria oh estimations of the artistic phenomena, tried to forecast their development at the same time, determined the location of an artist in a literary process, intercommunications between different writers, helped Polish reader public to understand in the Ukrainian artistic process. In “Biuletyn Polsko-Ukrainski, the significant materials devoted to the most valuable from the aesthetic point of view literary artistic phenomena of the Ukrainian culture and literature prevailed. In magazine analytical, informative reviews and survey articles were, printed on the separate numbers of the Ukrainian and Polish literary magazines.

Key words: criticism, review, development, culture, literary process, artistic phenomenon.

Український літературний процес, починаючи від 20-х рр., розпався на два різновиди: літературу в прорадянській Україні і літературу на західноукраїнських землях, більшість з яких тоді увійшли до відновленої польської держави (Закарпаття - до Чехії, Буковина - до Румунії). Тобто у другому випадку це була творчість польських громадян, представників української національної меншини ІІ Речі Посполитої, «своїх» - Б. І. Антонича, С. і Я. Гординських, Б. Кравціва, М. Рудницького, Б. Лепкого та багатьох інших, чиї імена і твори постійно «гостювали» на сторінках варшавського часопису «Віиіеіуп РоНко-иктаішкі». «Своїми» авторами для видавців-поляків були і письменники з уенерівської еміграції - той же Є. Маланюк, Н. Лівицька-Холодна, А. Крижанівський, О. Теліга та ін.

Літературна критика часопису постійно тримала в полі зору передовсім життя і творчість прорадянських письменників, що переважно супроводжувалося коментарями політичного характеру. Із тогочасної наддніпрянської України - УРСР - автури «Віиіеіупи» залучили до літературного канону П. Тичину, М. Рильського, М. Хвильового, Є. Плужника (з 1932 р.), М. Бажана, М. Філянського (з 1933 р.), О. Вишню (з 1934 р.) та ін. Йшлося також про те, що в польськомовному часописі можна було опублікувати такі твори і такі їх інтерпретації, що їх ніколи б не надрукували в УРСР.

Проблемі вивчення української літературної критики міжвоєнного періоду на сторінках часопису «Biuletyn Polsko- ^1^^^» присвячені статті О. Koтинської [10] і Д. Сосновської [24], проте вони є оглядовими і не відтворюють суті проблеми.

Мета статті - охарактеризувати літературну критику на сторінках видання «Biuletyn Polsko-Ukrainski», що розробляла не лише естетичні критерії оцінок мистецьких явищ, а й намагалася водночас прогнозувати їх розвиток, визначала місце митця у літературному процесі, взаємозв'язки поміж різними письменниками.

Літературно-критична думка у варшавському часописі заявляє про себе одразу, з перших випусків журналу як невід'ємна частина його літературно-мистецької програми. Це засвідчують великі синтетичні статті Є. Маланюка, і передусім ті, що були вміщені у перших числах видання «Bшletyn Polsko-Ukrainski» у рубриках: «На культурто-історичні теми» [25], «Із галузі літератури» [9], «На літературні теми» [3], пізніше літературно-критичні студії польських і українських дослідників про У. Самчука [22], М. Хвильового [6], Є. Маланюка [26], М. Рильського [29] та ін.

Літературна критика у «Biuletynie Polsko-Ukramskim» допомагала польській читацькій громадськості орієнтуватися в українському художньому процесі. Домінували ґрунтовні матеріали, присвячені найбільш вартісним з естетичного погляду літературно-мистецьким явищам української культури та літератури. У «Biuletyn Polsko- Ukramski» часто друкувалися аналітичні, інформаційні рецензії та оглядові статті про окремі видання, зокрема віднайдемо рецензії на деякі числа таких українських часописів, як «Карби», «Вісник», «Ми», «Дажбог», «Діло», «Назустріч», «Українські вісті», «Червоний шлях», «Мистецтво», «Український міщанин», «Дніпро», «Життя і революція», а також на польські літературні часописи «Miesi$czmk Naukowy Polsko-Ukrainski», що був додатком до часопису «Nasza Przyszlosc», <^єЬ>, «Sygnaty», «Wiadomosci Literackie» та ін.

Літературна критика у варшавському часописі була представлена у трьох основних аспектах: інформативному (замітки), літературно- критичному (рецензії), аналітичному (статті). Перший охоплював публікації, що в основному містили короткі відомості про твір та його автора. Сюди можна зарахувати й такі матеріали, автори яких обмежуються переказом фабули твору, не роблячи певних висновків про його художню вартість. Проте нерідко у них критики разом з переказом подій дають і характеристику героям твору, торкаються мотивації їхніх вчинків, зазначають навіть, як би вони, будучи автором, спрямували поведінку героїв чи повели розповідь. Такою, наприклад, є публікація, Ю. Науменка «Голос минулого» [21, с. 3-4], у якій автор переказує зміст повістей і спогадів із тритомного видання А. Лотоцького «Сторінки минулого», що було видане у Варшаві Українським Науковим Інститутом у 1932-1934 рр. У своїй замітці у «Biuletyn Polsko-Ukramski» Ю. Науменко не аналізує і не критикує видання, а лише переказує зміст спогадів автора, так, наприклад, зазначає, що частина спогадів присвячена його навчанню у школі і початкам самостійного життя А. Лотоцького у Києві до 1900 р. (до його виїзду в Петербург).

Оцінка в інформаційних матеріалах, - якщо вона є, - зводиться найчастіше до тверджень однолінійно оцінного характеру: «добре» - «погано», «талановито» - «слабо». Таким є коротенький огляд Є. Маланюка, що підписався лише криптонімом К., першої частини твору члена українського літературного угрупування «Молода муза» В. Пачовського «Золоті ворота» - містичного епосу у трьох частинах, яка називається «Пекло України» [5]. Автор робить висновок, що цей монументальний твір, над яким В. Пачовський працював багато років, є відважною спробою «зґмоггвпіа czegos w той2а]и «Бозкщ котєБіі»» [5, с. 28].

У літературно-критичних виступах «Biuletyn Polsko-Ukmmski» також переважає переказ, але його, як правило, супроводжує короткий коментар автора рецензії або завершує невеликий критичний підсумок.

У публікаціях критично-аналітичного плану, яким притаманні всі ознаки конструктивної критики, міститься аналіз художнього твору або літературного чи мистецького явища, його осмислення, і на цій підставі робляться узагальнення. Таким є, наприклад, літературно- критичний нарис З. Мазура про Я. Щоголіва [20], де дослідник аналізує поетичну творчість українського письменника-класика. Оскільки літературознавець оглядає весь творчий шлях Я. Щоголіва, то аналіз творчих здобутків письменника розгортається як виразно окреслений контраст між трьома основними періодами його літературної діяльності. Після детального аналізу лірики українського поета З. Мазур узагальнює, що «Realizm i prostota srodkow artystycznych nadajq poeziq Szczogoliwa dziwnq sugestywnosc. Te pozornie bezpretensjonalne obrazy doli i niedoli ludu ukrainskiego posiadajq bogatq zawartosc emocjonalnq. Czasem tchnq glqbokiem tragizmem, czasem potrafiq wzruszyc cierpieniem ludzkiem, ktore nie szuka dla siebie wyrazow, ale ciche, codzienne, czyni zycie cziowieka jednym beznadziejnym smutkiem» [20, c. 2].

У часописі «Biuletyn Polsko-Ukrainski» виділяються публікації такого плану З. Мазура[20], Ф. Захори [27], К. Симонолевича [26], Е. Карка (Є.Маланюк) [4], П. Ковжуна [11], П. Зайцева [28] та ін. При всій зацікавленості результатами впливу, а отже, активним виказуванням власних поглядів, міркувань, особистих уподобань і мистецьких смаків, автори «Biuletynu» не вдавалися до суб'єктивізму, не спрощували філософсько-соціальні проблеми, а намагалися оцінювати літературні явища професійно і об'єктивно.

Серед критиків видання «Biuletyn Polsko-Ukrainski» вирізняються два автори, що послідовно висвітлювали важливі явища українського письменства на сторінках варшавського часопису, з українського боку - це відомий український письменник, «як митець і мислитель - феноменальне явище в історії і ширше - європейської культури, один з класиків української літератури ХХ ст., великий поет української уенерівської еміграції» [1 с. 398] у Варшаві Євген Маланюк, а з польського - видатний польський поет, прозаїк, публіцист, літературний критик, перекладач Ю. Лободовський.

Залучивши до співпраці Є. Маланюк, «Biuletyn Polsko- Ukrainski» першою чергою, завдяки його публікаціям, з перших чисел знайомив своїх читачів з визначними діячами історії, літератури, культури українського народу, популяризував українське мистецтво, класику української літератури, робив огляди польської, української, радянської преси у рубриках «З польської преси», «Перегляд української преси» і «З радянської преси», у рубриках «З нових видавництв», «Серед книжок» поміщав огляди нових українських і польських книжок та невеличкі рецензії на них, а також систематично подавав відгуки на появу нових часописів, що торкалися на своїх сторінках української тематики.

Переважну більшість критичних оглядів і культурологічних шкіців подавав у часописі «Biuletyn Polsko-Ukrainski» саме Є. Маланюк, підписуючись кількома псевдонімами або криптонімами, деякі з них мені вдалося розшифрувати, наприклад, псевдоніми Едвард Карк, Якуб Стоян та криптоніми Е.К., Я.С, К. У своїх історико-політологічних і історико-філософських статтях, порушуючи важливі теми української минувшини, він підіймав проблеми, які хвилювали і польську громадськість, зокрема пропагував думку про національну окремішність українського народу.

З перших чисел варшавського ілюстрованого видання Є. Маланюк вів у «Biuletynie» рубрики: «У галузі літератури», «На культурно-історичні теми», «На літературні теми», «З українського життя в Р.П. і у світі». Наприклад, в рубриці «У галузі літератури» Є. Маланюк знайомить польського читача з сучасною українською белетристикою і подає свою коротеньку рецензію на повість «Смерть» Бориса Антоненка-Давидовича, в якій оцінює цей твір так: «Pod wzglqdem stylistycznym - tradycyjny naturalizm, natomiast nowq jest problematyka: indywidualnosc, zmiany w psychice Ukrainca, ktore zaszfy w czasie rewolucji narodowej, wojny rosyjsko-ukrainskiej i «nowej niewoli»» [8, с. 33].

У своїх літературно-критичних виступах [7] український письменник аналізував здобутки прорадянської та еміграційної української літератури, прискіпливо оцінюючи доробок найбільш відомих українських письменників (В. Стефаника, М. Філянського, П. Тичини, М. Рильського, М. Зерова, М. Бажана, В. Сосюри, М. Дарагана, Ю. Липи, Б. Лепкого, Н. Лівицької-Холодної, Л. Мосендза, Є. Плужника, М. Хвильового), ілюстрував свої висловлювання цитатами з їхніх творів, підіймав проблеми слов'янських літератур.

Попри активну літературно-критичну діяльність і роль провідного критика часопису «Biuletyn Polsko-Ukrainski», Є. Маланюк був передовсім найбільшим українським поетом у Польщі, і саме як поета знали і шанували його як в українському, так і польському літературному середовищах. Про його поетичну творчість постійно писав і «Biuletyn»: поезія Є. Маланюка була сталим об'єктом літературної критики часопису.

У першому числі «Biuletyn Polsko-Ukrainski» за 1933 р. Констaнтин Симонолевич у своїй статті «Eugeniusz Mataniuk, poeta- rycerz» називає лірику українського поета явищем винятковим, де немає урбаністичних чи футуристичних експериментів, а замість них - глибока любов до Вітчизни і віра в її світле майбутнє. Автор статті називає поета лицарем-воїном, що бореться за волю і незалежність своєї країни і ненавидить тих, хто закував її в кайдани довгої неволі, а його творчість характеризує, як: «...jeden wielki akord milosci Ojczyzny, bolu zpowodu jej upadku i wiary w jej slonecznqprzyszlosc!» [23, с. 36].

Є. Маланюк, будучи відомою постаттю тогочасного українського літературного процесу поза межами України, брав у ньому активну участь і власною художньою творчістю, і критично-теоретичною діяльністю. Завдяки зусиллям українського поета, літературознавця і літературного критика був реалізований перший крок на шляху до популяризування у польському суспільстві української літератури.

Заслуговує також на увагу діяльність у «Biuletyn Polsko- Ukrainski» польського поета, прозаїка, публіциста, літературного критика, перекладача Ю. Лободовського. Його творчість становить в історії польської літератури XX століття один із найцікавіших проявів зацікавлень польських письменників українською проблематикою в історичному та культурному аспектах [2].

Так само, як і Є. Маланюк, Ю. Лободовський нерідко підписував свої публіцистичні статті псевдонімами і криптонімами: Stefan Kurytto, J.L. Лободовський на сторінках «Biuletynu» представляв Україну як одну з основних складових європейської цивілізації. Він прагнув рятувати «історичну правду» України і тому подавав українське питання на основі наукових публікацій польських і українських авторів, підкреслюючи, що український народ прагне до суверенітету і незалежності, а також до союзу з Польщею.

Публікації Лободовського у «Biuletyn Polsko-Ukrainski» розмаїті тематично: присвячені темам з української історії, політики, культури, етики, моралі. На увагу заслуговують його статті «Na rozdrozu kultur i cywilizacyj» [13], «Od Matorosji do Mitteleuropy» [14], «W obliczu rozstrzygni^c» [16], «Ukraina mi^dzy Wschodem i Zachodem» [15], «Historia stosowana» [12], «Nieodpowiedzialne pomysty» [18].

Літературно-критичні статті Лободовського написані більше рукою публіциста, аніж науковця. Проте містять багато сміливих і свіжих думок, рідкісної та цінної інформації. Аналізуючи умови розвитку української літератури, Лободовський у 1938 р. писав на сторінках «Biuletynu»: «Warunki, w ktorych rozwija si§, pracuje i walczy wspolczesna literatura ukrainska, nie znajdujq bodaj zadnego precedensu w dziejach kultury europejskiej» [17, c. 268-269].

Лободовський аналізує також причини, які вплинули на розвиток української літератури, та відзначає, що її виразною ознакою є волелюбна та патріотична спрямованість, прагнення до контактів з європейською культурою.

Польський письменник пише про зміни, які відбулися у культурі у часи зіткнення польської течії з українською від польської романтичної поезії до сучасної прози. Наголошує, що інтенсивний внесок української тематики у польську романтичну літературу, а отже, і культуру, «nie tlumaczy si§ w zadnym wypadku wylqcznie wlasciwym wszystkim romantykom zainteresowaniem tworczoscq i tematykq ludowq» [19, с. 214].

Для прикладу Ю. Лободовський бере твори Ю. Словацького, видатного представника «української школи» у польському романтизмі, та Тимка Падури, який був поляком, але писав українською. Він зазначає, що Україна Словацького, якої він, як слід, не знав, «nie byla dla Polakow wspomnieniem wypqdzonego dziedzica, ani ciekawostkq dla przejezdzajqcego turysty, ani elementem dekoracyjnym tylko» [19, с. 214]. Творчість Словацького була, без сумніву, художньою маніфестацією почуттів і відчуттів «автохтона», пов'язаного міцними зв'язками з землею, на якій жив і яку описував.

Про тритомний роман-епопею У. Самчука «Волинь» пише: «Smakuj§ jej zdrowq czerstwosc, jej moralnq gospodarczq atmosferq i nie mog§ nie myslec o oktawach natchnionych poematow Slowackiego» [19, с. 214].

Польський письменник наголошує, що слід раз і назавжди зрозуміти, що процес національно-культурного розвитку, який від поезії Словацького дійшов до селянської епопеї Самчука, є органічним процесом і говорити про його штучність не можна. Цими заувагами і порівняннями польський письменник підводить до ідеї спільності польсько-українських культурних процесів, до яких можна так чи інакше пристосуватися, але не помітити їх неможливо.

літературний критичний часопис

Висновки

Відділи літературної критики, як і все, що робили у «Biuletyn Polsko-Ukrainski» редактори і автори, ці талановиті і цілеспрямовані люди, були позначені щирим прагненням до прогресу у польсько-українських взаєминах і самовідданою працею для досягнення цієї мети.

Слід зазначити, що літературно-критичні виступи авторів «Biuletyn Polsko-Ukrainski» були особливо інтенсивними протягом перших чотирьох років існування часопису. Цей період для Є. Маланюка, П. Зайцева, Ю. Лободовського, З. Мазура, Р. Жаховського та ін. авторів журналу взагалі був дуже плідним. Позначився він у сфері літературної та мистецької критики передовсім великими розвідками, рецензіями і опублікованими у журналі доповідями та студіями.

Література

1. Лисенко Н. До питання риторичної поетики Євгена Маланюка. Літературознавство. Кн. II. Київ, 2000. С. 398-405.

2. Сірик Л. Лободовський і Україна. Київські полоністичні студії. Українсько- польські літературні контексти / під ред. Р. Радишевського. Т. IV. Київ, 2003. С. 365-384.

3. E.K. Na tematy literackie. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1932, nr 2, s.19-21.

4. E.K. Z dziedziny literatury. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 1(3), s. 33.

5. E.K. Paczowskyj Wasyl - Zoloti Worota - mistycznyj epos w 3-ch czastiach, cz. I - Peklo Ukrajiny. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 3, s. 28.

6. Kark E. Mykola Chwylowyj. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 8, s. 3.

7. Kark E. Na tematy literackie. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 2, s.19.

8. Kark E. Z dziedziny literatur. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 3(5), s. 33.

9. Kark E. Z dziedziny literatury. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1932, nr 1(3), s. 23-26; nr 3, s. 33-37.

10. Kotynska O. Literatura ukrainska na lamach Biuletynu Polsko-Ukramskiegо. Ukrainskie zycie kulturalne na ziemiach II Rzeczypospolitej (materiaiy konferencji), pod red. O. Hnatiuk i K.Kotynskiej, Warszawa 2002.

11. Kowzun P. Aleksander Archypenko. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 28, s. 4.

12. Kuryllo S. Historia stosowana. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 36, s. 392393.

13. Kuryllo S. Na rozdorozu kultur i cywilizacyj. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 47, s. 505-507.

14. Kuryllo S. Od Malorosji do Mitteleuropy. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 43, s. 467.

15. Kuryllo S. Ukraina mi^dzy Wschodem i Zachodem. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 31, s. 333-335.

16. Kuryllo S. W obliczu rozstrzygni^c. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 37, s. 404.

17. Lobodowski J., Mloda poezja ukrainska. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 25, s. 268-269.

18. Lobodowski J. Nieodpowiedzialne pomysly. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1937, nr 43.

19. Lobodowski J. Od Slowackiego do Samczuka. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 20, s. 214.

20. Mazur Z. Jakiw Szczogoliw. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1934, nr 5, s.2-3.

21. Naumenko J. Glos przeszlosci. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1934, nr 35, s.3-4.

22. Pogonowski J. Ulasa Samczuka “Wolyn”. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1935, nr 31, s. 349.

23. Simonolewicz K. Eugeniusz Malaniuk, poeta-rycerz. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 1(3), s. 36.

24. Sosnowska D., Publicystyka I. Rudnickiego w „Biuletynie Polsko-Ukrainskim”. Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze, pod red. S.Kozaka, Warszawa 1999, z. 8/9, s. 275-287.

25. Stojan J. Na tematy kulturalno-historyczne. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1932, nr 1, s. 13-17; nr 1(3), s. 20-23; nr 2, s. 5-10; nr 2(4), s.17-20; nr 3(5), s. 18-22.

26. Symonolewicz K. Eugenjusz Malaniuk, poeta-rycerz. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 7, s. 35.

27. Zahora F. W sidlach uprzedzen. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 12, s. 4.

28. Zajcew P. Dwie postacie polskie w powiesciach T. Szewczenki. Biuletyn Polsko- Ukrainski. 1935, nr 8, s. 82.

29. Zachowski R. Maksym Rylskyj. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1934, nr 15, s. 1.

References

1. Lysenko N. Do pytannia rytorychnoi poetyky Yevhena Malaniuka [On the Question of Rhetorical Poetry by Yevhen Malaniuk]. Literaturoznavstvo, Kn. II, Kyiv, 2000, pp. 398-405.

2. Siryk L. Lobodovskyi i Ukraina [Lobodovsky and Ukraine]. In: Kyivski polonistychni studii. Ukrainsko-polski literaturni konteksty, vols. IV. Kyiv, 2003, pp. 365-384.

3. E.K. Na tematy literackie. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1932, nr 2, s.19-21.

4. E.K. Z dziedziny literatury. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 1(3), s. 33.

5. E.K. Paczowskyj Wasyl - Zoloti Worota - mistycznyj epos w 3-ch czastiach, cz. I - Peklo Ukrajiny. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 3, s. 28.

6. Kark E. Mykola Chwylowyj. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 8, s. 3.

7. Kark E. Na tematy literackie. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 2, s.19.

8. Kark E. Z dziedziny literatur. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 3(5), s. 33.

9. Kark E. Z dziedziny literatury. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1932, nr 1(3), s. 23-26; nr 3, s. 33-37.

10. Kotynska O. Literatura ukrainska na lamach Biuletynu Polsko-Ukrainskiego. Ukrainskie zycie kulturalne na ziemiach II Rzeczypospolitej (materiafy konferencji). Warszawa 2002.

11. Kowzun P. Aleksander Archypenko. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 28, s. 4.

12. Kuryllo S. Historia stosowana. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 36, s. 392393.

13. Kuryllo S. Na rozdorozu kultur i cywilizacyj. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 47, s. 505-507.

14. Kuryllo S. Od Malorosji do Mitteleuropy. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 43, s. 467.

15. Kuryllo S. Ukraina mi^dzy Wschodem i Zachodem. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 31, s. 333-335.

16. Kuryllo S. W obliczu rozstrzygni^c. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 37, s. 404.

17. Lobodowski J., Mloda poezja ukrainska. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 25, s. 268-269.

18. Lobodowski J. Nieodpowiedzialne pomysly. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1937, nr 43.

19. Lobodowski J. Od Slowackiego do Samczuka. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1938, nr 20, s. 214.

20. Mazur Z. Jakiw Szczogoliw. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1934, nr 5, s. 2-3.

21. Naumenko J. Glos przeszlosci. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1934, nr 35, s. 3-4.

22. Pogonowski J. Ulasa Samczuka “Wolyn”. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1935, nr 31, s. 349.

23. Simonolewicz K. Eugeniusz Malaniuk, poeta-rycerz. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 1(3), s. 36.

24. Sosnowska D., Publicystyka I. Rudnickiego w „Biuletynie Polsko-Ukrainskim”. Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze. Warszawa 1999, z. 8/9, s. 275-287.

25. Stojan J. Na tematy kulturalno-historyczne. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1932, nr 1, s. 13-17; nr 1(3), s. 20-23; nr 2, s. 5-10; nr 2(4), s.17-20; nr 3(5), s. 18-22.

26. Symonolewicz K. Eugenjusz Malaniuk, poeta-rycerz. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 7, s. 35.

27. Zahora F. W sidlach uprzedzen. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1933, nr 12, s. 4.

28. Zajcew P. Dwie postacie polskie w powiesciach T. Szewczenki. Biuletyn Polsko- Ukrainski. 1935, nr 8, s. 82.

29. Zachowski R. Maksym Rylskyj. Biuletyn Polsko-Ukrainski. 1934, nr 15, s. 1.

Размещено на Allbest.ru