Соціокультурний контекст та естетичні домінанти роману Юрія Мушкетика "На брата брат"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціокультурний контекст та естетичні домінанти роману Юрія Мушкетика «На брата брат»

Микола Сур'як

Анотація

Роман Юрія Мушкетика «На брата брат» розглянуто в контексті теорії нового історизму, а також проаналізовано жанрові особливості твору. З'ясовано, що роман Ю. Мушкетика «На брата брат» є частиною широкого соціокультурного поля України, зорієнтованого на утвердження національної ідентифікації особистості.

Ключові слова: новий історизм, жанр, історичний роман, контекст.

Annotation

Mykola Suriak. Socio-Cultural Context and Aesthetic Dominants in the Novel “Brother against Brother” by Yuri Musketyk. Yuri Musketyk's novel is an example of historical romanticism based on the principles of existential perception of history. In this work the past complies with the situations of the present, therefore, in terms of the genre, it is an existential-philosophical historical novel. It is a complicated genre and style modification that combines the features of a historical novel and philosophical prose. In the work the author depicts real historical characters, but the adventure storyline is minimized, while the philosophical reflections of the author, characters and symbolic scenes play crucial role in the compositional structure of the novel. The existential-philosophical historical novel is characterized by a high degree of artistic fiction. In this work the historical laws and the course of historical events serve as a background for depicting the existential drama of ordinary characters, the drama, which has been provoked by the course of historic events.

Yuriy Mushketyk's novel "Brother against Brother" is a part of the vast sociocultural field of Ukraine, aimed at asserting the national identity of the individual. In the transitional period of the contemporary Ukrainian history, the writer once again raises the topic and the problem that is relevant for the era of the Ruins and the subsequent historical periods in the Ukrainian history and, thus confirms that the issue remains to be hotly debated one in the Ukrainian literary-historical discourse, as well as the problem of betrayal / non-betrayal.

Key words: New Historicism, Genre, Historical Novel, Context.

Виклад основного матеріалу

мушкетик роман жанровий соціокультурний

У літературі пізнього модернізму історична проза займає особливе місце: Н. Анісімова визначає добу пізнього модернізму як час панування таких естетичних тенденцій, як апокаліптичне світовідчуття, синтез урбаністичних і натурфілософських тенденцій, активізація художнього міфологізму, театралізація дійсності [1, с. 8]. Одночасно авторка вказує на існування новаторства у підходах до історіософії, а саме: деполітизація та гуманізація історичного поступу; трагізм у сприйнятті та оцінці історії як наслідок гострого конфлікту світовідчуття митця з ідеологією тоталітаризму; інтерпретація минулого крізь призму національної ідеї; ірраціональність художнього мислення, що стає основою моделювання мети історії; надання історичному часу ознак циклічного [1, с. 20]. Однак поза увагою дослідниці залишилася історична проза, яка надає сучасності істинного масштабу.

Історична проза періоду кінця 1980-х та у 1990 роках звертається до концептуальних історіософських концепцій буття України, зокрема у творах Юрія Мушкетика, Ліни Костенко, Валерія Шевчука. А її прочитання у світлі новітніх літературознавчих концепцій дає змогу окреслити цікаві тенденції у розвитку не тільки літератури, але й соціокультурної ситуації. Найбільш продуктивною у такому випадку є теорія та практика нового історизму - напряму, сформованого у межах дослідницьких практик С. Грінблата та прихильників і дописувачів часопису «Репрезентації». Ця стаття є спробою висвітлити актуальну проблему сучасного літературознавства загалом та питання розвитку жанрово-стильових модифікацій історичної прози зокрема - у контексті теорії нового історизму, а також одного із провідних положень нового історизму про соціокультурне поле літератури та культури як спільний простір формування і розвитку ідей, концепцій та пошуку відповідей на актуальні питання доби.

Як зауважує Ю. Мушкетик, у творчій історії роману «На брата брат» велику роль відіграли два фактори: перший - «суспільна погода, хоч я тоді - принаймні так мені здавалося - й не думав про неї. Всі, хто прочитав роман, вказують на гострий перегук часів, мовляв, те, що відбулося тоді, повторюється нині. Ті ж самі тиски і підступи імперії, змурованої на кривавому, злиденному фундаменті, також розкроєння суспільства, агресивність і апатія, патріотизм і запроданство, шарпанина і хитавиця душ - і все це в конкретних повчальних виявах» [5]; другий - особистісний, психоемоційний, адже писався роман із «особливою напругою», «у ньому все, що визрівало десятиліттями, чим болів, що приховував і для чого, власне, жив і мусив, врешті, його сказати людям» [5].

Ці два фактори вплинули на загальну будову твору та визначили його місце в соціокультурному просторі України кінця ХХ - початку ХХІ століття. Насамперед варто зауважити, що твір, по суті, став відгуком та передбаченням суспільно-політичних подій у нашій державі. Ця тема для письменника, вочевидь, близька та є предметом тривожних роздумів, про що свідчить, зокрема, праця «Україна над прірвою», опублікована спочатку у «Слові Просвіти» 2001 року, а потім видрукувана окремим виданням того ж року. У ній письменник знову повертається до постаті Виговського та «безголових отоманів», які «повалили українську справу за гетьманування Виговського, і як розсіяли, розвіяли українські потуги в українській революції, коли ніхто не слухав центру, коли кожен отаман волів діяти й воювати тільки по-своєму. Й часто стаємо перекинчиками, служками тієї Москви, або ж покладаємось, що хтось нас визволить - та ж Америка - а ми їй треба?..» [7, с. 25-26]. Тут же Юрій Мушкетик окреслює головну проблему, по суті, сьогоднішніх днів: «Імперія просто не може існувати, коли на її кордонах живуть вільні народи. Це стосується й народу українського» [7, с. 29]. Констатуючи, що нині на український соціокультурний простір іде шалений наступ («можливо, стоїмо на останнім рубежі, над прірвою»), письменник зауважує: «Нашу історію - історію України-Руси вкрадено, присвоєно, але Україна живе. Наша незалежність не впала нам із неба, вона виборена у віках славними звитяжцями землі нашої від Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Данила Галицького, Хмельницького, Кривоноса, Богуна, Виговського, Дорошенка, Івана Сірка, Залізняка, Кармелюка, Грушевського, Петлюри, Коновальця, Ольжича й Олени Теліги - аж до Чорновола і Стуса» [7, с. 31].

У цьому контексті, власне, й слід прочитувати роман «На брата брат» - як відповідь на соціокультурні запити часу, коли майже 72% читачів цікавляться насамперед історичною прозою, а суспільство раз-у-раз ставить кожного українця перед питанням: «Хто я є? Яке моє минуле? Яку історію я знаю та шаную?». У широкому - не тільки літературному, а насамперед соціокультурному - просторі роман Юрія Мушкетика посідає особливе місце: він є прикладом виразної авторської полеміки із культурними стереотипами, пошуків причин і окресленні можливих наслідків етнопсихологічного роздвоєння в українських родинах та українських душах. На етнічно психологічну складову твору чи не вперше звертає увагу Л. Новиченко, вказуючи на те, що роман «На брата брат» «почасти етнопсихологічний. Якоюсь мірою - соціальний і політичний» [8], адже «головна дія твору, його набубнявілі кров'ю конфлікти зосереджені не на вищих поверхах суспільної будови» [8]. І справді: хоч у творі і виведено постать гетьмана Виговського, досить докладно описані його психоемоційні стани, роздуми, пошуки українця і державника у собі, своїй душі, однак головну увагу автор все-таки зосереджує на братах Журавках - Матвієві та Супрунові. Власне, із їх не стільки фізичного, а душевного братання і розпочинається твір: брат рятує брата у вирі дніпрових вод, коли вони опиняються один на один із неприборкуваною і грізною стихією. У тому першому епізодові роману - відлуння і біблійних мотивів (про Каїна та Авеля), і міфічне сяйво Місяця (символу роздвоєння і вічного нагадування, за народними переказами, про братовбивство), спільний сон братів, яким, снився один сон на двох [6, с. 12], і «світло братерської любові, яке влилося в нього на все життя...» [6, с. 12]).

Однак братерство - за кров'ю і духом - розділяє незрима стіна часу, адже час «багато чого поміняв у них, обснував павутинням думок, звичок, віри й недовіри - насамперед до самих себе. У душі у того і в того трохи вогню вигоріло, натекло туди іншого, помінялися кольори. Той вогонь горів не в одне, розносив їх у боки. Обом було прикро з того, й обоє не поступалися» [6, с. 27-28]. Юрій Мушкетик, змальовуючи стосунки двох братів, виписує їх не як хронологію послідовних подій, а віддає перевагу хаотичній, на перший погляд, розповіді, яка перемежовується спогадами, снами, риторичними авторськими роздумами та ін. Оповідь про роз'єднання й втрату братерського духу є так само хаотичною, як і відтворена у творі доба, як і стосунки двох братів. Такий художній прийом допомагає відтворити не перебіг історичних подій, а концептуальні ідеї, які формувалися у описану добу та впливали на подальший розвиток України.

Можна говорити про те, що історичні факти у романі - тільки привід для розмови про сучасність, про вічні питання і проблеми. На текстуальному рівні ця тенденція підтримується завдяки тому, що автор зводить до мінімум кількість діалогів та полілогів у творі, а події увесь час перемежовує розлогими описами зображуваної реальності: це і пейзажі, описи снів, міркувань, невласне прямого мовлення персонажів та автора, внутрішніх монологів та ін. Рух у романі - це не стрімкий перебіг подій та епізодів, а зміна перспектив та видів бачення персонажів, виражений за допомогою зміни активності: згортання і розгортання внутрішніх переживань, а також пейзажних картин, снів, думок, спогадів, візій. Усе змальовано так, що персонажі (Матвій і Супрун, а також Виговський, якого у цьому творі, швидше можна вважати другорядним персонажем, а братів - головними) немов залишаються нерухомими, натомість неначе вдивляються углиб своєї душі, а усі події набувають «вторинних чуттєвих ознак» [3, с. 149]: заглиблюючись у спогади, міркування та переживання із приводу братерської зради та розбрату в Україні, свідомість Матвія немов зближує ці дві площини - одну особистісну, близьку йому, а іншу - далеку, суспільно значущу. Цей прийом підтриманий на синтаксичному рівні, адже роману притаманна особлива епічність: досить довгі синтаксичні періоди, надмір складних речень, мінімум діалогів, полілогів, відсутність поділу на окремі розділі. Так вибудовується художня тканина тексту - непереривного, такого, що плинно розгортається (це підтримується завдяки «багаточленності, метафоричності і довжині описів» [3, с. 149]), однак у цьому ж тексті присутній й інший ритм - внутрішній, зорієнтований на фіксацію зміни настроїв, емоцій, переживань героїв. Він більш інтенсивний, аніж описаний вище план оповіді, його можна назвати «пульсуючим ритмами простором» [3, с. 149]. Саме цей текстуальний аспект роману дає змогу говорити про наявність двох планів оповіді: потоку свідомості та особливого часо-просторового континууму. Пов'язує ці два плани оповіді топос зради як один із провідних мотивів твору, він впорядковує і об'єднує ці дві оповідні площини. Топос зради і зрадництва визначає у романі «На брата брат» психологічні межі близького і далекого, суб'єктивного і об'єктивного, особистісного, психологічного та соціокультурного, історичного. Роман Юрія Мушкетика має оригінальну описову структуру, яка покликана представити зростання і розгортання описів внутрішніх переживань персонажів (Матвія, Супруна, а також гетьмана Виговського), що є так само динамічним і хаотичним простором, як і історичні події та факти, яким у творі відведено менше місця.

Власне, історія як сукупність фактів та перебіг подій письменника цікавила, вочевидь, менше, аніж внутрішні переживання безпосередніх учасників доби напередодні Великої Руїни. Саме тому постать Виговського у тексті є, за всіма ознаками, другорядною: його внутрішні шукання та розмисли над найважливішим: «Дух занепадає, душі міліють. Тоді чи правильно зробив, що взяв до рук булаву - владу над тисячами душ, - ще й допинався її; справді віриш, що мудріший, розважливіший за інших, що виведеш їх з покинутого туманом байраку на світло?» [6, с. 179]. У розмислах Виговського - відлуння шукань Матвія, ті ж самі питання і не менш драматичні відповіді. Так Виговський у розмові із ченцем Хрестовоздвиженського монастиря Братком (символічне наймення для роману) зауважує: «Ми всі приречені. На любов, на зло, на отаке життя. Особливо ми, українці... Приречені і приспані... Й не можемо здерти полуду з мозку та з душі» [6, с. 181]. Про цю ж приреченість і приспаність не раз говорилося в українській періодиці 1990-х років, а також у численних виступах, наприклад, Ліна Костенко у лекції «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала» зауважувала: «Фактично це раритетна нація, самотня на власній землі у своєму великому соціумі, а ще самотніша в універсіумі людства. Фантом Європи, що лише під кінець століття почав набувати для світу реальних рис. Вона чекає своїх філософів, істориків, соціологів, генетиків, письменників, митців. Неврастеніків просять не турбуватися» [4, с. 30].

Роман Юрія Мушкетика «На брата брат» актуалізував в соціокультурному просторі України кінця ХХ століття та залишив у спадок наступним рокам і поколінням тему зради і зрадництва, оприявлену у шуканнях Матвія. Мотив пошуку власного «я» у творі постає як проблема втрати самоідентифікації в етнічному та соціокультурному просторі. Автор надає цьому мотиву і виразного понадчасового змісту, вводячи до тексту символи та розширюючи контекстуальні значення поставленої проблеми зрадництва. На перших сторінках роману брати Супрун і Матвій опиняються у вирі стихійному - вирування води на Дніпрових порогах - вони рятуються у нелегкому протистоянні із природною стихією, причому брата витягає Супрун, якому «здавалося, що тягне на себе увесь Дніпро з ямами й чорториями, з протоками і затоками, лиманом і Чорним морем» [6, с. 10]. Та смертельна пригода, що потім була осяяна сяйвом місяця, їх ще більше об'єднала. Однак символічно, що там же, у сні під хрестом, звільнені від стихії, їм сниться один сон, в якому проривається спів загубленої душі, «яка прийняла образ птаха, оплакувала свою далеку, вже перетлілу на порох плоть і всю рідню, оплакувала всіх погинулих на порогах і тих, що не мають погинути в цьому одвік вільному й невільному, густо скропленому кров'ю краї» [6, с. 14]. Образ загубленої пташки-душі виразно перегукується із образом вогню розбрату, який розгоряється спочатку, коли Супрун спересердя кидає жарину на стоги Матвія, випалює Матвієву душу. Так руйнуються братерські стосунки, поступово втягуючись у вир історії: непорозуміння, недомовленості, соціальні розбіжності трансформуються у братерську ненависть. Те, що мало стати особистим досягненням братів - світло їхньої братерської любові - перетворюють на полум'я, яке пожирає їх ізсередини, не залишаючи шляхів до відступу. Історичний досвід у Матвія та Супруна виявляється різним, а історичний досвід Виговського у цьому контексті - незатребуваним і кількаразово переписаним російськими істориками. Ні Матвієві, ні Супрунові, ні тим більше Виговському не вдається зберегти у власних душах моменти історичної колективної та етнопсихологічної особистої ідентичності. Власне, довкола цього і розгортається головний конфлікт роману - існування людини у такі моменти національної історії, коли людина знову й знову мусить переживати історію як особисту драму, а перебуваючи у стані відчуження, віднайти можливість відстояти власне етнічне «я» у вирі історичних подій.

Ці ідеї ніколи не зникають із соціокультурного простору України, у драматичні моменти історії знову актуалізуються, ставлячи українську людину перед питанням національної та історичної і колективної історичної ідентифікації. Вони набувають великої ваги у так званих межових ситуаціях, коли країна переживає перехідні періоди (а такий період і відтворено у романі «На брата брат», крім того, саме в такий час і писався твір, більше того - його ідеї та описані екзистенційні ситуації й нині є актуальними). Подібні ситуації М. Шлемкевич характеризує як стан розгубленості української людини, адже «великі трагедії, тяжкі переживання нації часто є струсом духа, після якого приходять глибокі відкриття» [10, с. 32]. Українська історія від часів Хмельницького, а особливо у ХХ столітті є прикладом перманентного розгортання таких межових ситуацій, коли соціальні, політичні, культурні кризи зумовлюють виникнення відповідного кризового стану у свідомості пересічного українця. Переживання та осмислення таких ситуацій, як показано на прикладі долі братів Журавок, є прикладом існування у стихії ( й вир води, в яких вони врятувалися, а також вир соціальних подій, які призвели до їхньої загибелі, підтверджують це) - є втіленням історії про існування одинокої (загубленої, в термінах М. Шлемкевича) української людини, яка існує у бездушному, абсурдному та байдужому до неї світі. Цю ситуацію М. Шлемкевич описав, як драму існування людини у суспільствах панування великих ідеологій, коли особистість вимушена відмовлятися від особистого та стає частиною натовпу («людина-ближній стає тільки одним примірником у череді, в людській юрбі; вона стає екземпляром у масі тих, що їх «дуже багато» (Ніцше)» [10, с. 58]. Душевна самотність - наслідок такого існування в умовах тиску ідеологій.

Контекстуальне поле, в якому виник задум і створювався роман Ю. Мушкетика, включає не тільки історичні факти доби Руїни, але й події історії України ХХ століття, роздуми письменника над долею рідного краю, можливо навіть більше - можна говорити про пульсування ідей та концептуальних образів твору у працях Миколи Шлемкевича, Ліни Костенко, Сергія Кримського, в душі кожного українця, який «за допомогою фактів української історії приходить до себе, долаючи межі несправжності свого індивідуального існування» [2, с. 9]. Роман «На брата брат» акцентує також на темі спротиву ідеологічному тискові, який людина може подолати тільки завдяки спільному протистоянню із братом по духу, із братом по крові, й вистояти як спільнота. Цікаво, що у романі від сторінки до сторінки підкреслюється самотність братів, тільки на початку вони зображаються як неподільна цілісність, а надалі - автор описує окремо переживання кожного із братів, навіть сни їм сняться різні. Міцний духовний зв'язок утрачено, а тому смерть братів неминуча, причому - кожного окремо від іншого.

Роман Юрія Мушкетика - приклад історичної романістики, заснованої на засадах екзистенційного сприйняття історії, в ньому минуле підкоряється ситуації сучасності, тому за жанром це - екзистенційно-філософський історичний роман. Це складна жанрово- стильова модифікація, яка поєднує ознаки історичного роману та філософської прози, у творі автор виводить реальних історичних персонажів, пригодницька сюжетна лінія мінімізована, натомість велику роль у композиційні будові твору мають філософські розмисли персонажів, автора, символічні сцени. Екзистеційно- філософському історичному роману притаманний високий ступінь художнього вимислу, у творі змальовуються не стільки історичні закономірності та перебіг історичних подій, а насамперед екзистенційні драми пересічних персонажів, спровоковані ходом історії. У таких творах інакше трактується минуле: воно є виміром теперішнього часу, а також приводом для роздумів над власним буттям. Контекст, як і текст творів такого жанру взаємозалежні, адже націлені на пошук людиною власної ідентичності у глибинах національної історії.

Роман Юрія Мушкетика «На брата брат» є частиною широкого соціокультурного поля України, зорієнтованого на утвердження національної ідентифікації особистості. Тему і проблему, актуальну для доби Руїни та наступних історичних періодів в українській історії, письменник знову піднімає у перехідний момент вітчизняної сучасної історії, що засвідчує нерозв'язаність цієї теми, а також теми зради / не-зради в українському літературно-історичному дискурсі.

Література

1. Анісімова Н. П. Поезія покоління 80-х років ХХ ст. у системі пізнього українського модернізму. Автореф. дис.... док. філол. наук: 10.01.01 - українська література. Київ, 2013. 42 с.

2. Артюх В. Про деякі історіософські ідеї Миколи Шлемкевича: спроба екзистенціальної інтерпретації // Філософські науки: Збірник наукових праць. Суми: СумДПУ ім. А. Макаренка, 2009. С. 203-214.

3. Корвін-Пйотровська Д. Проблеми поетики прозового опису / Пер. з пол.

4. З. Рибчинська. Львів: Літопис, 2009. 208 с.

5. Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала. Київ: Видавничий дім «KM Academia», 1999. 32 с.

6. Логвиненко О. Юрій Мушкетик: «На читача покладено вирішувати, хто має рацію - Стратег чи Сократ.» // Літературна Україна. 1996. 11 квітня.

7. Мушкетик Ю. М. На брата брат: Роман. Харків: Фоліо, 2007. 317 с.

8. Мушкетик Ю. М. Україна над прірвою. Київ: Укр. пріоритет, 2011. 32 с.

9. Новиченко Л. Історія детонує. Роздуми над новим романам Юрія Мушкетика // Літературна Україна. 1996. 13 червня.

10. Поліщук Я. О. Література як геокультурний проект: Монографія. Київ: Академивидав, 2008. 304.с.

11. Шлемкевич М. Загублена українська людина. Київ: МП «Фелікс»,1992. 168 с.

References

1. Anisimova N. P. Poeziia pokolinnia 80-kh rokiv ХХ st. u systemi piznoho ukrainskoho modernizmu. [Poetry of the 80s of the twentieth century in the system of late Ukrainian modernism]. Extended abstract of Doctor of Sciences dissertation (Ukrainska literature). Kyiv, 2013, 42 p. (in Ukrainian).

2. Artiukh V. Pro deiaki istoriosofski idei Mykoly Shlemkevycha: sproba ekzystentsialnoi interpretatsii [Some historiosophical ideas of Mykola Shlemkevych: an attempt of existential interpretation]. In: Filosofski nauky: Zbirnyk naukovykhprats. Sumy, 2009, pp. 203-214. (in Ukrainian).

3. Korvin-Piotrovska D. Problemy poetyky prozovoho opysu [Poetics of the prose description]. Lviv, 2009, 208 p. (in Ukrainian).

4. Kostenko L. Humanitarna aura natsii, abo defekt holovnoho dzerkala [The humanitarian aura of the nation or the defect of the main mirror]. Kyiv, 1999, 32 p. (in Ukrainian).

5. Lohvynenko O. Yurii Mushketyk: «Na chytacha pokladeno vyrishuvaty, khto maie ratsiiu - Strateh chy Sokrat...» [Yuriy Mushketyk: "It is up to the reader to decide who is right - Strategist or Socrates..."]. In: Literaturna Ukraina. 1996. 11 kvitnia. (in Ukrainian).

6. Mushketyk Yu. M. Na brata brat: Roman [Brother against Brother: novel]. Kharkiv, 2007, 317 p. (in Ukrainian).

7. Mushketyk Yu. M. Ukraina nadprirvoiu [Ukraine over the abyss]. Kyiv, 2011, 32 p. (in Ukrainian).

8. Novychenko L. Istoriia detonuie. Rozdumy nad novym romanam Yuriia Mushketyka [History is detonating. Reflections on a new novel by Yuri Mushketyk]. In: Literaturna Ukraina. 1996. 13 chervnia. (in Ukrainian).

9. Polishchuk Ya. O. Literatura yak heokulturnyi proekt: Monohrafiia [Literature as a geocultural project: Monograph]. Kyiv, 2008, 304 p. (in Ukrainian).

1. Shlemkevych M. Zahublena ukrainska liudyna [Lost Ukrainian personality]. Kyiv, 1992, 168 p. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru