Україна у творчості Юзефа Лободовського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Україна у творчості Юзефа Лободовського

Іванова А.Б

Анотація

У статті розповідається про польського письменника, поета, перекладача Юзефа Лободовського, а також висвітлюються його біографічні відомості, відображається зв'язок з Україною та з традиціями цього краю. Описано збірку «Золота грамота» з точки зору українського питання. Метою роботи є систематизація знань про життя та доробок видатного поляка, який, перебуваючи на Кубані, вивчив українську мову, зацікавився культурою та поезією.

Юзефа Лободовського називають продовжувачем ««української школи» у польській літературі ХХ ст, оскільки у своїй творчості він звертається до краси української природи, української історію та, що не менш важливо, української історії. Цим питанням Ю. Лободовський присвячував статті та поезії, адже вважав за необхідне врегулювати українсько-польські відносини і саме через свою творчість намагався вплинути на пересічних поляків та українців.

Особливу увагу приділено збірці ««Золота грамота» Юзефа Лободовського, оскільки вона є поетичним зверненням до сучасної людини, що вже частково випливає із самої назви збірки. Ця збірка має суттєве історичне підґрунтя та повертає до часів, коли поляки розпочали боротьбу за свободу від Російської імперії та відновлення Речі Посполитої. Окрім того, уся збірка багата на український національний колорит, широко розкриває національне питання та важливі питання польсько-українських взаємин.

Вагомим є внесок Юзефа Лободовського не тільки як поета та публіциста, а і як перекладача з української мови, що відкрив для пересічного поляка перлини української поезії. До найвідоміших перекладів Лободовського належать твори таких митців слова як Тарас Шевченко та Євген Маланюк.

Отже, Юзеф Лободовський у своєму доробку як поет, публіцист, перекладач, якого захопила українська історія та культура, висвітлив важливі та актуальні питання і вивів українську культуру на світовий рівень.

Ключові слова: Україна, Польща, український мотив, Золота грамота.

Інформація про автора: Іванова Анна Борисівна, студентка, кафедра полоністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Ivanova A.

UKRAINIAN MOTIVES IN THE WORKS OF JOSEF LOBODOWSKI

Abstract. The article is devoted to the life and work of the Polish writer, poet, translator Josef Lobodowski. It represents his biographical information, his relationship with Ukraine and the traditions of this region. Moreover, the poetry collection “Ztota hramota" from the point of view of the Ukrainian question becomes the object of the article. The aim of the work is to systematize available information concerning the life and the creative input of the outstanding Pole, who, while living in Kuban, learned the Ukrainian language and fell in love with the Ukrainian culture and poetry.

Josef Lobodowski is called the successor of the “Ukrainian school" in the Polish literature of the twentieth century, because within the scope of his works he appeals to the beauty of Ukrainian nature, Ukrainian history and, equally important, the Ukrainian question. Josef Lobodowski dedicated his articles and poetry to this issue, since he considered it necessary to regulate Ukrainian-Polish relations.

In this work, particular attention is paid to the poetic collection “Ztota hramota" by Josef Lobodowski, since it may be regarded as a poetic appeal to a modern person, which is partly due to the title of the collection. This collection has a significant historical background and brings us back to the times when the Poles began their struggle for freedom from the Russian Empire and the restoration of the Polish-Lithuanian Commonwealth. In addition to this, the entire collection is rich in Ukrainian national motives and reveals the national issue and a no less important issue of Polish-Ukrainian relations.

However, one should evaluate the contribution of Josef Lobodowski also as a translator from the Ukrainian language who introduced the pearls of Ukrainian poetry such as Taras Shevchenko and Yevhen Malaniuk to ordinary Poles.

All things considered, Josef Lobodowski as a poet, publicist, translator and just a man who was captured by Ukrainian history and culture, highlights important and topical questions in his works, as well as contributes to the popularization of Ukrainian cultural achievements on the world stage.

Key words: Ukraine, Poland, Ukrainian motive, Ztota hramota.

Information about author: Ivanova Anna, student, department of Polish studies, Institute of Philology, Taras Shevchenko National University of Kyiv.

Ivanova A.

MOTYW UKRAINSKI W TWORCZOSCI JOZEFA LOBODOWSKIEGO

Streszczenie. Artykut opowiada o polskim pisarzu, poecie, tlumaczu Jozefie Lobodowskim. Wyswietlono informacjp o jego biografii, o jego zwiqzku z Ukrainq i tradycjami tego kraju. Opisano tez zbior wierszy «Ztota hramota» pod wzglpdem pytania ukrainskiego.

Jozef Lobodowski jest nazywany nastppcq «szkoty ukrainskiej» w literaturze polskiej XX wieku, poniewaz w swojej tworczosci odwotuje sip do pipknej ukrainskiej przyrody, ukrainskiej historii. Tym tematom J. Lobodowski poswipcit artykuty ipoezje. Pisarz chciat koniecznie uregulowac stosunkipolsko-ukrainskie ipoprzezswojqpracpprobowat wptynqc na Polakow i Ukraincow. W swoich utworach Lobodowski jako pierwszy ostro podniost tp kwestip. Problematyka ukrainska zawsze byta pytaniem ostrym i bolesnym dla Josefa Lobodowskiego. Wazne jest, ze Jozef Lobodowski uwazat sip za dalekiego potomka Grzegorza Lobody, znanego hetmana ukrainskiego.

W artykule szczegolnq uwagp zwrocono na zbior «Ztota hramota» Jozefa Lobodowskiego, poniewaz jest to w pewnym stopniu poetycka inwokacja do wspotczesnego cztowieka, co czpsciowo wynika z tytutu zbioru. «Ztota hramota» ma rozlegte podstawy historyczne i przywraca czasy, kiedy Polacy rozpoczpli walkp o niepodlegtosc od imperium rosyjskiego. Ponadto zbior wyswietla pytanie narodowe oraz waznq kwestip stosunkow polsko-ukrainskich.

Nalezy jednak ocenic wktad Jozefa Lobodowskiego nie tylko jako poety i publicysty, ale tez jako ttumacza z jpzyka ukrainskiego, ktory odkryt pertp ukrainskiej poezji dla Polakow. Czestaw Mitosz nazwat Jozefa Lobodowskiego najlepszym ttumaczem. Do najbardziej znanych ttumaczen Lobodowskiego nalezq ttumaczenia takich tworcow jak Taras Szewczenko i Jewhen Mataniuk, Swiatostaw Gordynski.

Jozef Lobodowski jako poeta, publicysta, ttumacz i cztowiek, ktory zachwycat sip ukrainskq historia i kulturq, podkreslit wazne i aktualne kwestie, a takze sprobowatpodniesc ukrainskie osiqgnipcia kulturalne na arenp swiatowq i pomogt obudzic swiadomosc narodowq nie tylko Polakow, ale tez Ukraincow.

Slowa kluczowe: Ukraina, Polska, motyw ukrainski, «Ztota hramota».

Nota o autorze: Iwanowa Anna, studentka, katedra polonistyki Instytutu Filologii, Uniwersytet Narodowy im. Tarasa Szewczenki w Kijowie.

Постановка проблеми та її актуальність: Аналіз біографії та творчісті Юзефа Лобо- довського дозволить детальніше розглянути зв'язок різних культур. Зокрема, у статті звернено першорядну увагу на польсько-українське питання, що є актуальною темою для польсько- українських літературних досліджень.

Аналіз основних останніх досліджень та публікацій: для того щоб більш детально дослідити творчіть найважливішої постаті польської література ХХ століття слід звернутися до праць Кравченко С., Вознюк О., Матковського І. лободовський біографічний письменник поетичний

Метою статті є дослідження біографії Юзефа Лободовського та його зв'язків з Україною, висвітлення та опис збірки «Золота грамота» з точки зору українського питання, а також систематизація знань про життя та доробок видатного поляка

22-23 жовтня кафедрою української філології Університету імені Марії Кюрі- Склодовської спільно з Літературним музеєм імені Юзефа Чеховича в Любліні та Люблінським відділом Спілки польських письменників організовано конференці, присвячену 100-річчю з дня народження польського письменника та публіциста. Ще тоді постать цієї видатної людини була маловідома для читача, його твори були заборонені не лише у Радянській Україні, але й у комуністичній Польщі це прізвище перебувало під суворою цензурною забороною, про нього майже повністю забули, за винятком дуже насиченого грона осіб. Лише після 1989 року ця постать поволі почала повертати собі належне місце в історії польської літератури [1, с. 9]. Сьогодні його твори, його тісний зв'язок з Україною розглядає чимало науковців. Йдеться про польського письменника, перекладача, публіциста й українознавця Юзефа Лободов- сього. Народився він 19 березня 1909 року в Пурвішках на Сувальщині, а своє раннє дитинство провів у польському місті Люблін. Цікаво, що по лінії батька він мав козацьке коріння, а дитинство, проведене на Кубані, пробудило інтерес Лободовського до культури України та непереможного бажання українців боротися за свою свободу. В інтерв'ю з польською журналісткою І. Шиповською, що однією з перших почала відкривати полякам творчість Ю. Лободовського, він розповідав, що саме на Кубані вивчив українську мову [2, 27]. Сліди контактів зі звичаями козаків знайшли вияви у романі, написаному Лободовським у еміграції. У ньому містилися численні автобіографічні мотиви; зокрема варто згадати сцену, в якій старий козак пояснює малому полякові мету існування руху вільних козаків, що прагнули здобути незалежність від Росії та створити окрему козацьку державу [1, с. 12-13]. Перебування в козацькому середовищі вплинуло на те, що Юзеф Лободовський вважав себе далеким нащадком Григорія Лободи, відомого гетьмана і помічника Наливайка. [3, с.59]. Хвала ж тобі, отамане,

і рукам твоїм тугожилим.

- Кличу здалека:

Слухай!-

Онук і наслідник твій...

Світ не стелив нам пухом, та чолом ми йому не били, з нас кожен у колі друзів був Бог і вельможа свій [8, с. 180-181]

Багато польських науковців вважає Юзефа Лободовського наступником «української школи» в польській літературі ХХ ст. Він оспівував красу української природи та її історію у творах «Ніч на Волині», «Пісня про Україну», «Кінь отамана Лободи», «Похвала Україні», «Полісся», висловлював щиру любов і захоплення українською землею:

Ale ty, Ukraino, me serdeczne karty, co chcialy bye odezwq i uniwersalem, a ulatujq z wiatrem, jak golgbie biale, jeszcze kiedys w szczgsliwszych dniach przyszlosci twojej odczytasz, jak sig czyta modlitwg przed bojem, i uznasz za swojego, czy pozniej czy wczesniej, poetg, co byl Lachem, a slawil cig w piesni. (J.Lobodowski, Pochwala Ukrainy)

Але ти, Україно, листків цих сердечний біль, листків, що універсалом бути б хотіли, а відлітають під вітром, мов голуби білокрилі, колись, як щасливіші дні у твій край завітають, прочитаєш, як в мить перед боєм молитву читають, і сином признаєш своїм, як не нині - в прийдешніх днях, поета, що ляхом був, та славив тебе в піснях. (ЮЛободовський «Похвала Україні») [4].

У 1932 році Юзеф Лободовський написав першу статтю, в якій підняв питання польсько- українських відносин. Він констатував, що між польським і українським суспільством виросла «барикада непорозуміння й неприязні», закликав оцінити й узагальнити попередню польську політику проти української меншини [5, с.15]. Ще у міжвоєнний період молодий поет сміливо заявляв, що польська держава повинна вирішити українське питання так, щоб ця спільнота могла вільно розвивати свою національну культуру. Згодом, у період окупації, він болісно переживав польсько-українську боротьбу на Волині та Галичині [6, с. 35]. В кінці 30-х Юзеф Лободовський співпрацював у Луцьку із польським виданням <^о1уп», потім на деякий час був призваний до війська і служив у Рівному. Згодом він повернувся працювати у вищезгадане видання, де домінувала польсько-українська тематика. Роки перебування на Волині допомогли йому глибше пізнати українську культуру, український народ та його ментальність [7, 114].

Перед початком Другої світової війни Ло- бодовського мобілізовано до резервного батальйону полку «Дітей Варшави». Згодом письменника інтерновано до Угорщини, але звідти йому вдалося виїхати до Парижа. Дуже скоро він став публікувати статті у польській пресі, і все частіше у його творчості можна було зауважити українські мотиви та українське питання. Тимчасом польсько-українські відносини були несприятливими. Юзеф Лободовський, усвідомлюючи, наскільки напруженими були стосунки між двома націями, вирішив повернутися на Батьківщину: „ [...] хочу нелегально повернутися до Польщі. Навіщо? Використовуючи мої волинські контакти, спробую встановити контакти з українцями. Може дійти до взаємної різанини, слід цьому заздалегідь протидіяти”, - розповідав він Казимежові Ве- жинському. Поїздка не вдалася, але до Лободов- сьокого надійшло прохання написати дві листівки: російською, адресовану воякам Червоної Армії, та українською, адресовану цивільному населенню південно-східного пограниччя, задля того, щоб поліпшити загальні відносини та їхнє ставлення до поляків. Зокрема, варто процитувати листівку до українського народу: «...Тому, коли поляки та українці стогнуть у московській в'язниці, коли наш спільний культурний доробок став здобиччю червоних катів, ми мусимо нині примиритися й скерувати всі духовні та матеріальні сили на боротьбу проти найстрашнішого ворога - Москви. Ми твердо віримо: все те, що в минулому розсварювало польський і український народи, буде подолане в сусідському співжитті, й невдовзі настане час для тієї Божої справедливості, яка вирішить і врегулює наші справи. Тоді збудеться заповіт Тараса Шевченка, який писав: Нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми ворогами”, - і тоді ми перестанемо чинити спільні помилки, сперечаючись за сусідську межу. Хай живе братерська польсько-українська згода! Хай живе спільна боротьба проти червоних окупантів! Хай живе визволення польського та українського народів з московської в'язниці» [1, с. 31-33]. Протягом усього життя Лободовський намагався довести необхідність порозуміння між двома державами. В поемі «Похвала Україні» він висловив своє бажання:

«. хотів я дві батьківщини об'єднати Веселкою перемир'я, хоч сам- розбитий навпіл»

Саме цей аспект відображено в творчості письменника та у його громадській діяльності. Небайдужий до долі українського народу, він описує причини його трагічної долі під час насильницької окупації України комуністичними деспотами. Два своїх прозових цикли він присвятив долі українського народу після революції 1917 року.

Українська проблематика завжди була гострою і болючою для Юзефа Лободовського. Загалом він видав два цикли повістей: перший - трилогія про дитячі спогади і перебування на Кавказі («Комиші»), другий цикл - тетралогія «Історія Юзефа Закшевського» про перебування поета у Любліні після повернення до Польщі.

Дуже багато Юзеф Лободовський зробив і для українського питання. Він, захоплений Україною, шукав контактів з української поезією і поетами, що зустрічаємо зокрема у віршах збірки «Золота грамота» і «Похвала України». Більш детально хочеться зупинитися на збірці «Золота грамота». Ця збірка вийшла у Парижі у видавництві Літературного Інституту Єжи Ґе- дройця. Збірку можна сприймати як поетичне звернення до сучасної людини, як заповіт, послання, лист. Сама назва є дуже символічною, адже золотими грамотами називалися звернення, які поляки писали до українських селян, щоб отримати їхню підтримку у боротьбі проти Російської імперії у часи польського повстання 1863 р. Саме ця історична подія була важливою для поляків, адже причиною цього повстання стало прагнення частини польського суспільства здобути державну незалежність та відновити Річ Посполиту. Хоч українці не і підтримували цих закликів, польський поет акцентує увагу на самому зверненні до українців і прагненні примирення двох народів. Можливо, автор намагався змінити історію, розраховуючи на позитивний відгук з боку українського народу. Письменник називає Україну матір'ю, вона стає тією землею, до якої поет повертається у спогадах, наче до втраченого раю, до своєрідної Аркадії [8, с.178]. Сама книга складається з тридцяти шести творів, їх доповнюють чотири твори, перекладені українською мовою -- «Похвала України», «Кінь отамана Лободи» (переклад Святослава Гординського), «Ніч на Волині» ( переклад Леоніда Полтави), «Епітафія полеглим коням» (переклад Яра Славутича). Книгу поділено на сім циклів, об'єднаних ідеєю порозуміння між польським і українським народами. Сам автор писав: «.для мене важливо, щоб у «Золотій грамоті» не бракувало жодної сторінки, навіть тих, що в поспіху були написані рукою більше публіциста, ніж поета». Ці вірші увібрали в себе наддніпрянські краєвиди, в них з'являються постаті з минулого і все постає в очах читача ще яскравіше під впливом повоєнної трагедії обох народів. Поет знову і знову повертається до минулого, прагне його переосмислити. Дослідниця Анна Собєска стверджує, що «на сторінках «Золотої Грамоти» виростає національна міфологія» [9, с. 63]. Події, зображені в «Золотій грамоті», охоплюють часи від заселення території України скіфами, полянами, древлянами до сучасної авторові епохи. Книгу збагачено українською символікою, описано красу річок -- Дніпра, Стиру, Горині -- і сакральний зміст українських обрядів, таких як похорони чи весілля. Також у віршах з'являються роздуми над місцем людини в навколишньому світі та місцем України на погра- ниччі Європи та Азії.

Тема польсько-українського союзу, прикладом якого поет вважає союз Юзефа Пілсудсько- го і Симона Петлюри у 1920 році, є наскрізною темою у багатьох його творах. Мотив примирення українського та польського народів стає для письменника осоновним. У своєрідному творчому заповіті Лободовський звертається до поляків з проханням виконати його останню волю і прийняти українця -- «Іншого»:

Bom pragnql, aby znowu w wasze dwory wchodzily stepфw piesni. Byscie zlotym miodem pili za starq hetmansk ugodз i lacki upфr, do mysli nieskorny, ku krwi nieodkupionym wywiedli kurhanom [8, c.185]

Лободовський щиро вірить, що лише спільними зусиллями можна змінити історію. У творчості Лободовського має місце ще один фатум. Ці слова,заклик до поляків, написано у 30-х рр.: «якщо поляки (не уряд, а цілий народ!) не зрозуміють тієї простої правди, що доля України і Польщі історія сплела так, що не можна розірвати (геніальні слова Шевченка: Польща впала і вас придавила можна би було із успіхом повернути... програємо черговий раз наш шанс на сході Європи, як вже раз ми програли)» [9, с.65].

Протягом півстоліття Лободовський перекладав з української мови, тож Чеслав Мілош заслужено називав його почесним титулом «найкращого перекладача». У своїй праці він нагадує Словацього, що зображував драматичні сцени уманських подій, Коліївщини, насичуючи їх важкими та нестерпними періодами в житті народу -- пацифікації, голоду та фізичного винищення. Лободовський знаменитий і своїми перекладами творів Тараса Шевченка, Євгена Маланюка, Святослава Гординського, що їх надруковано на шпальтах «Волині», «Польської думки», «Ранкового кур'єра».

Юзеф Лободовський у своїх працях висвітлював важливі та актуальні питання. Він допомагав пробудити національну свідомість -- не лише поляків, але й українців.

Література

1. Юзеф Лободовський, Проти упирів минулого. Думки про Польщу та Україну

2. J. Kryszak, Poeta grozy i szczзscia Kierunki 1980, nr 51; J. Kryszak tobodowski Jozef, [w:] Literatura polska. Przewodnik encyklopedyczy, tom 1, 1980, s 613-614

3. Pawel Krzeczunowicz, ...Za wolnosc Ukrainn^ i lasz^”. Obraz Ukrainy w `'Zlotej Hramocie'' Jozefa tobodowskiego, Polska akademia nauk. Odzial w Krakowie.

4. Світлана Кравченко, Юзеф Лободовськй: між літературою та політикою

5. J. tobodowski, Wspomnienia, Warszawa 1998, L. Zalewski, Antologia wpotwczesnych pisarzy lubelskich, Lublin 1939

References

1. Lobodowski J. Against the vampires of the past [Proty upyriv mynuloho].

2. Сірик Л. Українська тематика в творчості Юзефа Лободовського «Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze» 1988, nr 6-7, s 321-329, D. Sapa, Miзdzy polsk| wysp| a ukrainskim morzem. Kresy poludniowo- wshodnio w polskiej prozie 1918-1988, Krakow 1998, s. 177, 187-189.

3. Світлана Кравченко, Волинь у польсько- українському дискурсі Юзефа Лободовського,

4. Ольга Вознюк, Імагологічна візія України Юзефа Лободовського

5. Матковський І. Й, ПРИЧОРНОМОРСЬКА ПОНТИДА У ТВОРЧОСТІ Й ОЦІНКАХ ПОЛЬСЬКОГО ПОЕТА І ПУБЛІЦИСТА ЮЗЕФА ЛОБОДОВСЬ- КОГО

6. Kryshak J. Poet of the thunder and happiness [Poeta grozy i szcz^scia] Kierunki 1980, nr 51; J. Kryszak Lobodowski Jozef, [w:] Polish literature [Literatura polska]. Guide for the encyclopedia [Przewodnik encyklopedyczy], tom 1, 1980, s 613-614

7. Kzhechunovich P. ...For ukrainian and polish freedom. Image of Ukraine in „Zlota hramota” by Jozef Lobodowski [Za wolnosc Ukrainn^ i lasz|”. Obraz Ukrainy w `'Zlotej Hramocie'' Jozefa Lobodowskiego], Polish Academy of Science [Polska akademia nauk]. Department in Krakow [Odzial w Krakowie].

8. Kravchenko S. Josef Lobodowski: between literature and politics [Juzef Lobodovskyi: mizh literaturoiu ta polotykoiu].

9. Lobodowski J. Recollections [Wspomnienia], Warszawa 1998, Zalewski L. Anthology of modern Lublin writers [Antologia wspolczesnych pisarzy lubelskich], Lublin 1939

10. Siryk L. Ukrainian theme in the works of Jusef Lobodowski [Ukrainska tematyka v tvorchosti Jozefa

11. Lobodovskoho] “Warsaw notebook of Ukrainian studies” [«Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze»] 1988, nr 6-7, s 321-329, Sapa D. Between polish island and ukrainian sea [Mifdzy polsk| wysp| a ukrainskim morzem]. Southeastern borders in polish prose of 1918-1988 [Kresy poludniowo- wshodnio w polskiej prozie 1918-1988], Krakow 1998, s. 177, 187-189.

12. Kravchenko S. Volhynia in polish-ukrainian discourse of Josef Lobodowski [Volyn u polsko-ukrainskomu dyskursi Juzefa Lobodovskoho].

13. Voznuk O. Imagologic vision of Ukraine by Josef Lobodowski [Imaholohichna vizia Ukrainy Juzefa Lobodovskoho].

14. Matkovskyi I. J. Black-sea Pontida in works and estimations of polish poet and publicist Josef Lobodowski [Prychornomorska Pontyda u tvorchosti j otsinkakh polskoho poeta i publitsysta Juzefa Lobodovskoho].

Размещено на Allbest.ru