Специфіка жанру антиутопії у романі Лао Ше "Записки котячого міста"

Размещено на http://allbest.ru

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Специфіка жанру антиутопії у романі Лао Ше "Записки котячого міста"

А. Філенко, студ.

м. Київ

У статті розглянуті особливості жанру антиутопії на прикладі роману "Записки Котячого міста" китайського письменника 1 пол. ХХ ст. - Лао Ше. Зважаючи на проведений тематико-структурний аналіз роману, доведено приналежність останнього до класичних романів-антиутопій.

Сьогодні, коли відбувається переоцінка цінностей, коли встановлюється об'єктивний підхід до творчості письменників різної політичної орієнтації, коли відкриваються для широкого читача нові імена у світовій літературі, постають важливі проблеми зародження жанру антиутопії й потребує відповідної оцінки творчий доробок представників цього жанру.

Провідні американські дослідники специфіки антиутопічної літератури Е. Патрік і М. Неглі стверджують, що опис певної держави та суспільства, його політичної структури є розпізнавальними ознаками антиутопії. Вона з'являється тоді, коли держава і суспільство виявляють свої негативні риси. Стають небезпечними для людини, не сприяють прогресу. Антиутопія - це критичне зображення державної системи, що не відповідає принципам механізму. В антиутопії завжди виражається протест проти насильства, абсурдного соціального устрою, безправного становища людини [2, 154].

Класичним прикладом роману-антиутопії в китайській літературі варто вважати "Записки Котячого міста" (1932) Лао Ше. Життя за кордоном (зокрема, в Англії) залишило відбиток у творчості Лао Ше. Перейнявши моделі творення художніх творів у європейських класиків, письменник вирішив звернутися саме до свого народу та прагнув висвітлити недоліки китайського суспільства. Спостереження впродовж багатьох років за життям в інших країнах підштовхнуло автора "Записок Котячого міста" до осмислення негативних сторін розвитку та існування Китаю 1 пол. ХХ ст.

Китайський роман-антиутопія "Записки Котячого міста" має багато спільного з іншими зразками цього жанру ("Населеним островом" А. і Б. Стругацьких (1969) та "1984" Дж. Оруелла (1949)), що дає йому змогу стати в один ряд з антиутопіями інших країн світу. Однак, кожен з таких романів демонструє власну специфіку, що вирізняє його з-поміж інших.

Виокремлені Б. Ланіном та М. Бахтіним основні риси антиутопії цілком правомірно можуть бути застосовані для характеристики всіх вищезазначених творів:

> Змалювання певного суспільства або держави, їх політичної структури, тому, як правило, події відбуваються у закритому просторі (на острові, у місті).

Так, у романі Лао Ше герой вже на самому початку зауважує, що події відбуваються не в Китаї. Літак, на якому він летів, зазнав аварії і впав на Марс, де і розгортається вся дія роману. Але саме ця недомовка переконує читача в зворотньому. Зв'язаного героя-оповідача штовхають у спину і ведуть невідомо куди люди з котячими мордами [1, 65]. Письменник намагається завуалювати час і місце дії в романі.

Подібним чином на Саракші опиняється й Максим Каммерер, герой "Населеного острову", космічний корабель якого після аварії опинився у невідомому йому середовищі. Оруелл у "1984" теж вдається до зображення устрою вигаданої країни Океанія, проте читаючи твір, з самого початку присутнє відчуття впевненості, що мова йдеться про реальне суспільство майбутнього, яке просто замасковане деякими назвами.

Отже, кожен з них опиняється у закритому просторі, якщо ж герої Лао Ше та братів Стругацьких потраплять на інші планети, у зовсім іншу реальність, то Уїнстон Сміт у романі "1984" існує в межах своєї рідної, давно йому знайомої країни.

> Світ подається із середини, через бачення його окремими мешканцями, що відчувають на собі його неправомірні закони, а розповідь ведеться від імені героїв, у формі щоденника, нотаток.

Об'єднує всі три твори присутність оповідача, від імені якого ведеться розповідь. Головними героями як у Лао Ше, так й А. і Б. Стругацьких стають герої-спостерігачі, які потрапляють на іншу планету в результаті аварії космічного кораблю. Таким чином, ми спостерігаємо дії очами Максима Каммерера та героя Лао Ше, які під тиском усіх подій були позбавлені надії повернутися додому і намагалися вижити у невідомому середовищі, зважаючи на власну систему цінностей. Вони обидва потрапляють у світ, населений незвичними істотами (людьми- кішками на Марсі та аборигенами, які мали шість пальців на ногах на Саракші), які спочатку їх лякають і викликають повне нерозуміння ситуації. Проте якщо М. Каммерер постає перед нами як активний представник нового для себе суспільства, який прагне зупинити країну від руїни, вплинути на їхню свідомість та певною мірою навіть захистити, то герой Лао Ше більше займає пасивну позицію жертви ситуації. Він не виявляє ніяких прагнень змінити існуючий лад, показати людям інший шлях розвитку, він тільки спостерігач соціальних процесів у Кошачій країні на планеті Марс.

Всю ситуацію, яка зумовлена існуючим ладом, ми бачимо через сприйняття його центрального героя як у Лао Ше, А. і Б. Стругацьких, так і у Дж. Оруелла. Головний герой роману "1984" Уїнстон Сміт також переживає конфлікт із державою, а присутня у романі автодієгетична нарація надає нам можливість побачити суспільство ніби "із середини".

> Зображуються негативні явища життя: класовий поділ суспільства, нівелювання особистості, стверджування негативних наслідків реалізації утопічного ідеалу в життя тощо.

Зважаючи на високий ступінь викриття негативних сторін життя Китаю на сторінках роману "Записки Котячого міста", Лао Ше вдалося у повній мірі досягти мети, яка стоїть перед ан- тиутопічним твором. Відтак, Лао Ше скрупульозно аналізує поняття сім'ї у суспільстві. На прикладі трьох поколінь однієї родини письменник показує, чого варта боротьба і неприязнь до всього іноземного у прихильників збереження чистоти національної культури. Критикуючи прибічників старовини, що постійно озиралися назад, письменник показує, як розкрадаються національні культурні скарби, як порожніють зали музеїв, в яких ці скарби зберігаються, як вивозяться стародавні книги, що є гордістю країни, за її межі. Використовуючи сатиричний прийом, він знущається над консервативно налаштованими людьми, які, не бажаючи нічого робити в сьогоденні, апелюють до минулого, не сприяють збереженню всього цінного, тисячолітньої культури народу [4, 6].

У романі "Записки Котячого міста" Лао Ше розмірковує над різними сторонами суспільного життя Китаю, у тому числі велику увагу приділяє й освіті, яка демонструє абсурдність стану в країні, де кожен є вчителем, де діти лише за один день ставали випускниками вищої школи. Лао Ше не обмежується сатиричним викриттям недоліків системи освіти. Він також показує й сім'ю, на якій лежить не менша відповідальність за вихованням молодого покоління вищої знаті.

Щодо проекції реальних суспільств у романах "Записки Котячого міста" Лао Ше та "Населений острів" А. і Б. Стругацьких тих часів, то варто враховувати також загальні суспільно-політичні зрушення у Китаї 30-х років ХХ ст. та СРСР 60-х років ХХ ст. Звісно ж проблеми, які висвітлюються у романах суттєво відрізняються, що зумовлено процесами, які відбувалися зовсім в різних країнах в різні часи. На перший погляд неможливо знайти точку дотику цих творів, адже Лао Ше говорить про вади Гомінданівського режиму, а брати Стругацькі змальовують модель радянської верхівки. Проте, проводячи цю паралель, ми розуміємо, що письменники спрямовують свою критику проти пануючих верхівок влади, яка зверхньо ставиться до звичайних людей, зневажає їхні загальнолюдські потреби, а відтак поступово веде до знищення особистості та прав людини. Засуджування влади залишається актуальним в обох романах, незалежно від країни або епохи.

Як Лао Ше, так і брати Стругацьких, звертаються до зображення негативних сторін розвитку суспільства, які, ймовірно, можуть вплинути на визначення майбутнього держави. Якщо Лао Ше лише описує ситуацію, що склалася у 30-40-х рр. ХХ ст. у Китаї, виступаючи проти влади, яка не цікавиться долею своєї батьківщини, схиляє голову перед усім іноземним, коли сам народ тільки на словах може висловлювати свою любов до стародавньої культури, а байдужість до долі своєї держави майже заполонила їхні серця. Народ перетворився на бездумний натовп, який лише зосереджений на саморепродукції та задоволенні власних потреб. Здається, що герой-спостерігач у романі "Записки котячого міста" не залишає надії вже на оздоровлення цієї нації.

Тим часом населення планети Саракш у романі "Населений острів" заражене не байдужістю, а навпаки, служінням владі - боротьба проти зовнішніх ворогів та навіяні ідеали заполонили їхній розум. На відміну від Лао Ше, брати Стругацькі намагаються запропонувати вихід із цього стану, створюючи героя-революціонера Максима Каммерера, який на наших очах стає зухвалим і навіть жорстоким бійцем. Його шлях - це революція, знищення зла і нелюдської диктатури [5, 157].

Водночас, у романі Дж. Оруелла "1984" чітко простежується демократична позиція самого письменника, для якого система мала базуватися на свободі, соціальній справедливості та повазі до людини. Так, автор однією з центральних тем обирає тему кохання між Уїнстоном Смітом та Джулією. Вони, ризикуючи своїм життям, кинули виклик верхівці владі, яка суворо контролювала навіть приватне життя своїх громадян. Їхнє наближення один до одного не зупиняло постійний нагляд партії, який був у кожній квартирі, організації, у лісах, а деякі пристрої могли навіть вловити ритм биття серця. Влада прагнула не тільки насадити людям "правильне" мислення, а й пробудити у них "правильні" інстинкти. Тепер шлюб мав на меті тільки одну ціль - створення дітей для служіння державі. У "Записках Котячого міста" Лао Ше не звертається до теми почуттів між жінкою та чоловіком в такій формі, як це зробив Дж. Оруелл. Це зумовлено часом написання та історичними умовами різних країн.

Коли в Європі виступали за тотальну демократизацію в суспільстві у 40-50 рр. ХХ ст., то в Китаї у 30-х роках лише зароджувалися перші ідеї такого руху, що можна простежити в проекційному описі поневоленого положення жінки у Котячій державі, яка, безсумнівно, є прототипом соціальної нерівності Китаю того періоду часу.

У свою чергу Лао Ше та Дж. Оруелл не оминули тему освіти та виховання у своїх творах, адже остання надія покладається тільки на молодь, яка спроможна відбудувати та створити новий устрій. Так, якщо Лао Ше підкреслює абсурдність людей-кішок, які знецінили роль освіти, що призвело до хаосу в суспільстві, де ніби кожен є або викладачем, або людиною з вищою освітою, не розуміючи реального значення здобутих знань, а влада повністю проявляє байдужість до розвитку майбутніх поколінь своєї нації. Ситуація ж в країні Океанія у романі "1984" постає зовсім протилежною - влада займається вихованням дітей, в яких атрофоване відчуття непокори до партії, а навпаки служіння Великому Братові здається для них цікавою грою, вони здатні донести міліції на всіх, хто хоч якось виявляє незгоду зі системою, навіть на своїх батьків. Хоча й зображені дві протилежні позиції влади щодо виховання, але трагізм ситуації у них один, який полягає у тому, що людина стає заручником системи, а народ не розуміє мотивів своїх вчинків, а здатний тільки підкорятися та пливти за течією, загальнолюдські поняття вже викорінені у їхній свідомості.

> Раціоналізм та запрограмованість жителів антиутопічних міст.

Цивілізації у романах-антиутопіях зображені "отруєними, морально хворими та запрограмованими. По-перше, як і кішки на Марсі, так і мешканці Саракшу, підсвідомо постійно знаходяться під наркотичним впливом. Їхня свідомість вже не належить їм, дурманні листя на Марсі або ж те що, курять на Саракші, а також випромінювання, яке можна розглядати як символ пропаганди, яскраво свідчать про те, що люди позбавлені можливості адекватного світосприйняття. Як Лао Ше, так і А. і Б. Стругацькі намагалися показати отруєне суспільство, яке зайняло позицію пристосування до існуючих правил і норм.

Проте, якщо народ Кошачої країни здається бездіяльним, який лише пливе за течією, неспроможний до рішучих дій, ніби їхня громадянська свідомість майже атрофована, то ж на Саракші така політика впливу на народ призводить до фанатичної боротьби за навіяні ідеали. Населення країни Океанія у романі "1984" також піддається ідеологічній пропаганді, їхня свідомість ніби контролюється культурним гіпнозом [3, 187]. Більшість з них приймають спосіб свого життя без будь-яких сумнівів у його неправильності, навіть їхня мова змінюється настільки, що стає неможливим висловити ідею свободи. Люди просто вже не знають і не можуть уявити іншого існування.

> Мотив застереження від можливого розвитку конкретних соціально-політичних систем, таким чином, події переносяться у далеке майбутнє.

Як кожен письменник-антиутопіст, Лао Ше прагне застерегти майбутні покоління від можливого розвитку соціально-політичної системи своєї країни: "У мене текли сльози, але не від страху, а через те, що я згадав батьківщину - славний і великий Китай, в якому немає жорстокості, немає страшних страт, немає шулік, що пожирають трупи. Я боявся, що ніколи не зможу побачити славну землю" [4, 7]. Політична ситуація в країні, боротьба партій, підкуп імператором найбільш радикальних лідерів та фактичне керівництво партіями, переслідування керівниками партій власних інтересів і забуття про потреби народних мас, відсутність чіткої партійної програми - все це свідчить про бажання письменника розвінчати, викрити існуюче суспільство та не допустити продовження цих настроїв у майбутньому.

Тож Лао Ше прагне застерегти китайське суспільство від жахливих наслідків такого розвитку, змальовуючи картину, де іноді вже не залишається місця для надії. Від імені героя-спостерігача він говорить про славетний Китай, який, можливо, вже ніколи не зможе побачити. Щоб уникнути такого шляху, автор вводить своє попередження. Як і Лао Ше, так й А. і Б. Стругацькі невпинно прагнуть застерегти свій народ від дій, які можуть привести до руйнівних наслідків. Вони не тільки спрямовують свої думки у майбутнє, але й намагаються пояснити, що варто змінити вже зараз та як потрібно жити в дану епоху.

Незважаючи на різницю в періодах написання, Лао Ше та А. і Б. Стругацькі не можуть оминути тему іноземного втручання в долю країн, хоча й висвітлена вона під різними кутами. Так, герой Лао Ше, який опинився на Марсі, не може зрозуміти рабської покори іноземцям, яких відносять до привілейованої ланки. До того ж, армія Котячої держави не вважає за потрібне протистояти такому поневоленню, а чомусь захищає імператора від свого ж народу. У романі "Населений острів" також простежується лінія боротьби проти чужого, вимальовується біполярний світ з вічно добрими "нашими" та злими "чужими", які хочуть захопити й знищити територію добра і світла на планеті. Так вимальовується образ тоталітарної країни, де лунають такі лозунги: "Вороги Невідомих Отців - твої найлютіші вороги", "Невідомі Отці - твої найкращі друзі", які лише підсилюють прагнення влади у маніпулюванні свідомістю свого народу та насадженні ідеологічно правильних думок [5, 135].

Події роману "1984" також розгортаються на фоні постійної боротьби - зовнішньої агресії з боку Остазії. Факт застереження проти іноземного втручання ще раз стає наочним фактом хаосу, в якому перебували суспільства країн кожного з письменників. Однак, у "Записках Котячого міста" влада повністю ігнорує потреби своїх громадян, виховуючи в них байдужість до всього на світі, проте у "Населеному острові" та "1984" правляча верхівка відкрито залякує народ. Дж. Оруелл на сторінках свого роману описує зображені на екранах кожної родини бойові машини, таким чином висвітлює прагнення створити націю покірливих рабів. Як і Уїнстон Сміт, так і герой-оповідач Лао Ше і Максим Каммерер одностайно висловлюють свої докори такому уряду, який не дбає про виховання гідної нації, відповідно їхніми вустами лунає засудження та попередження самих авторів.

> Елементи фантастики як невід'ємна складова антиутопічних творів.

Подібність форми написання можна простежити у романах "Населений острів" та "Записки Котячого міста". Лао Ше вміло використовує фантастичну деталь для змалювання недоліків життя Китаю 1 пол. ХХ ст. він переносить дію на планету Марс, яка населена зовсім нелюдськими створіннями, а людьми-кішками. Проте, якщо Лао Ше навмисно обрав таку форму змалювання китайського суспільства із середини, то варто зауважити, що, на відміну від реаліста Лао Ше, брати А. і Б. Стругацькі насамперед були саме письменниками-фантастами, і звернення до фантастичного сюжету не є чимось вибірковим у їхній творчості. Однак, радянські письменники відверто зазначають, що особисто для них роман "Населений острів" - книга про Саракш, дивний світ, історія якого випадково виявилася дивним чином схожа на історію їхньої країни [5, 143].

Дещо відмінний підхід до викриття негативної моделі розвитку суспільства можна знайти у творі "1984" Дж. Оруелла. По-перше, привертає увагу в "1984" відчуття реального світу, який є цілком ймовірним зображенням майбутнього Англії. Дж. Оруелл хоча й звертається до майбутнього, проте не використовує такі очевидні засоби фантастики, які притаманні творам Лао Ше та братів Стругацьких. Його герой не опиняється в іншій цивілізації, яка населена невідомими істотами, його герої - це звичайні люди, хоча й живуть у вигаданій країні Океанія, тож можна стверджувати, що у романі "1984 фантастична деталь виражена найменше, на відміну від "Записок Котячого міста" та "Населеного острова". Яскраво виражені елементи фантастики у романах "Записки Котячого міста" та "Населений острів" зумовлені насамперед тим, що свобода думки у СРСР та Китаї не була на такому рівні розвитку, як у Західній Європі, де Дж. Оруеллу, щоб засудити негативний напрямок розвитку суспільства, необов'язково було змінювати імена людей та переселяти їх у інший вимір. Це також говорить про більш демократичні настрої на вільному Заході, ніж у комуністичних країнах. роман лао ше антиутопія котячий місто

Отже, порівнявши три романи різних літератур світу ("Записки Котячого міста", "Населений острів" та "1984"), можна з упевненістю сказати, що в них простежуються спільні риси, які дають право говорити про те, що вони належать до жанру антиутопії: засудження негативних процесів розвитку суспільства, застереження майбутніх поколінь, викриття запрограмованості населення, а також зображення дії "із середини", через світосприйняття головного героя, який зазвичай опиняється у фантастичному світі. Автори цих творів є представниками різних частин світу, що, безперечно, позначилося на національному колориті, відповідних реаліях та алюзіях. Зокрема, пригноблене положення жінки у китайському суспільстві яскраво змальоване у творі Лао Ше, тоді як, наприклад, ідея служіння комуністичним ідеалам закладена у зображенні армії Невідомих Отців у романі братів Стругацьких.

Дж. Оруелл прагне спрямувати свою країну на шлях демократії, апелюючи до теми кохання між чоловіком і жінкою. Однак, незважаючи на різницю у часі та місці написання, письменники спрямовують увагу на проблеми "сьогодення", а вдаючись до фантастики, розкривають можливі негативні наслідки такого розвитку, що призводить до висвітлення мотиву попередження суспільства.

Список використаних джерел

1. Антиповский А. А. Раннее творчество Лао Шэ. Темы, герои, образы / А. А. Антиповский. - М. : Наука, 1967. - 187 с.

2. Ланин Б. А. Анатомия литературной антиутопии / Б. А. Ланин // Общественные науки и современность. - М., 1993. - № 5. - С. 154-163.

3. Мосина В. Г. Три главные книги Джорджа Оруэлла / В. Г. Мосина. - М. : ИЧП "Издательство Магистр" -, 1999. - 216 с.

4. Семанов В. И. Сатирик, юморист, психолог. (Предисловие) / В. И. Сема- нов // Лао Шэ. Записки о Кошачьем городе. - М., 1969. - С. 3-10.

5. Стругацкий Б. Комментарии к пройденному / Б. Стругацкий - М. : Амфора, 2003. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru