Творчість Т. Шевченка в західноєвропейському літературному контексті: рефлексії над студіями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Творчість Т. Шевченка в західноєвропейському літературному контексті: рефлексії над студіями Ю. Бойка-Блохина

О. Тетеріна, докторант

Анотація

Розглянуто погляди еміграційного вченого Ю. Бойка-Блохина на еволюцію творчості Тараса Шевченка з погляду стилю (розвиток у ній романтизму, реалізму та елементів класицизму). Осмислено внесок дослідника у вивчення художньої спадщини автора "Кобзаря", специфіку якої з'ясовано шляхом її порівняння із творчістю західноєвропейських митців слова, в контексті української та зарубіжної компаративістики ХХ -- початку ХХІ ст. Обґрунтовано важливе значення шевченкознавчих праць Ю. Бойка-Блохина у забезпеченні неперервного розвитку вітчизняного літературознавства та окресленні його перспектив у історико-літера- турному та компаративному вимірах.

Ключові слова: національна література, стиль, національна своєрідність, західноєвропейський контекст.

The article provides deep insight into the study of Taras Shevchenko's body of work by Y. Bojko-Blokhyn, emigre researcher who used modern approach to develop national tradition in investigation of Slavic literatures, especially Ukrainian literature, in comparative aspect (which was initiated in the 19th century by M. Drahomanov and I. Franko and advanced later on by M. Hrushevsky, M. Voznyak, Kolessa, L. Biletsky, V. Peretz together with participants of his seminar, first of all, M. Zerov, P. Filipovich, M. Chizhevsky and others), this tradition was interrupted in the Soviet Ukraine in the 1930s under the pressure of ideology.

Due consideration is given to fundamental vector of Y. Bojko-Blokhyn's literary concept, i.e. study of Ukrainian literature in Western European context with an emphasis on its national peculiarity, which determines approach of the researcher to Shevchenko's work too ("Work of Taras Shevchenko against a background of the Western European literature").

The author analyzes opinion of the researcher about popular admiration of "Kobzar" as "a setback to his popularity in the world" (comparison between Taras Shevchenko's work and work of Koltsov, Slepushkin, Burns). It is emphasized that Bojko-Blokhyn gives special attention to comprehension of the poet's work in Western European context, from the perspective of the problem of style (category which was completely excluded from Soviet literary criticism in the 40s and 50s). Attitude of the scientist towards evolution of T. Shevchenko's work (development of romanticism, realism and elements of classicism in his writing), particular nature of which is clarified through comparison with works of Western European creators (Goethe, Byron, Shelley, Novalis, Schlegel, Chateaubriand, Schiller, Hugo, Petefi, Mickie- wicz, Moore, Dante, Balzac), is considered.

It is demonstrated, that special significance of Y. Bojko-Blokhyn 's contributions dedicated to literary work of Shevchenko consists in ensuring continuous development of national literary criticism (given the impossibility of its full-fledged development during several decades of the Soviet period) and outlining the prospects for scientific research in historical literary and comparative dimensions, which is apparent from their consistency, in particular, with research of contemporary scientist D. Nalyvayko "Style of Shevchenko's poetry and its multicultural context" (due to strong focus on the problem of style).

Key words: national literature, style, Western European context, national identity.

Нині вельми актуальна думка про єдність вітчизняної науки про літературу ХХ ст. У цьому контексті вчені (О. Астаф'єв, С. Білокінь, В. Брюховецький, О. Галич, М. Ільницький, М. Жулинський, Ю. Ковалів, М. Наєнко, Ф. Погребенник, М. Слабошпицький, С. Хороб, В. Яременко та ін.) обґрунтовують важливість осмислення та вивчення українського еміграційного літературознавства. Наголошується на тому, що праці Л. Білецького, Ю. Бойка-Блохина, В. Державина, Ю. Лаврі- ненка, Ю. Луцького, І. Качуровського, І. Кошелівця, В. Петрова, Л. Чижевського, Ю. Шевельова та багатьох інших, у яких застосовано новітні західноєвропейські теоретико-методологічні та історико-літературні підходи до вивчення художніх явищ та літературних процесів загалом, "сприймаються нині як беззастережні досягнення, що своїми пошуковими орієнтирами й інтерпрета- ційними відкриттями ... випередили цілий ряд робіт колись ко- муно-заангажованого українського літературознавства" [9, 3].

Варто проакцентувати, що окремого докладного розгляду потребує українська еміграційна компаративістика ХХ ст. (значний корпус праць якої ще чекає на своє оприлюднення). Це стосується, насамперед, наукового доробку Ю. Бойка-Блохина, що досі не поставав предметом спеціального вивчення в означеному аспекті. Цим зумовлена актуальність пропонованого дослідження, метою якого є осмислення поглядів ученого на творчість Т. Шевченка в західноєвропейському літературному просторі. Завдання статті полягають у розгляді концепції Ю. Бойка- шевченкознавця в контексті вітчизняної та зарубіжної компаративістики ХХ ст. - початку ХХІ ст., а також в обґрунтуванні ролі вченого в забезпеченні неперервності українського порівняльного літературознавства та окресленні перспективних напрямів подальшого його розвитку.

Ю. Бойко, застосовуючи модерну методологію, "українську літературу, - за його ж словами, - часто брав у міжнародному аспекті, знаходив місце і питому вагу для нашої літератури у світі, а ще більше в слов'янському просторі" [3, 8].

Важливо, що дослідник, водночас, продовжував/розвивав вітчизняну традицію вивчення слов'янських літератур, насамперед української, у порівняльному аспекті (яку започаткували в ХІХ ст. М. Драгоманов та І. Франко, а пізніше розвинули М. Грушевський, М. Возняк, О. Колесса, Л. Білецький, В. Перетц та учасники його семінару - насамперед, М. Зеров, П. Фили- пович, М. Чижевський та ін. [див. ширше: 1; 6]), що була перервана у 30-х рр. в підрадянській Україні під тиском ідеології.

З цього приводу прикметні слова Ю. Бойка: "З самого початку еміграції поставив собі за ціль ... заповнювати ті прогалини, які не могли заповнити наші дослідники на Україні" [3, 8]. Зокрема, вчений наголошував: "У вивченні впливів та взаємовпливів ми маємо відмовитися від спрощувального погляду, популярного в совєтській науці, який вбачає істотність впливу в тому, що він служить середником зближення націй" [5, 233]. У цьому контексті дослідник особливо наголошував на тому, що під терміном "взаємодія" треба розуміти й взаємовідштовхування. На це звертали увагу І. Франко, М. Грушевський, П. Филипович, а пізніше Д. Чижевський.

Ю. Бойко поділяв думку М. Грушевського (яка, до речі, винятково близька положенню О. Веселовського про "зустрічні течії"): "культура не сприймає впливів пасивно, вона вбирає їх, бере те, до чого в неї вже пристосований ґрунт ... даючи нову синтезу свого попереднього досягнення з новосприйнятими мотивами, формами, ідеями і т. д." [5, 233].

Розвиваючи ці погляди, Ю. Бойко доходить висновку (суголосного, до речі, сучасним концепціям) про те, що впливи в багатьох випадках зумовлюють поглиблення національних своєрідностей.

Такий підхід до осмислення української літератури в міжнаціональному контексті репрезентує праця вченого "Творчість Т. Шевченка на тлі західноєвропейських літератур", яка відіграла винятково важливу роль особливо на той час, коли "Тараса Шевченка . зв'язували передусім і переважно з літературою російською" [2, 4] (варто наголосити, що шевченкознавство - одна з центральних сфер наукових зацікавлень Ю. Бойка).

Учений обґрунтував думку, що "народницькі поцінування "Кобзаря" - гальмо для його популярності у світі" [4, 11]. Саме хибними уявленнями про українського поета можна пояснити "цілком недоречні", на думку дослідника, порівняння Шевченка з О. Кольцовим та Ф. Слєпушкіним.

Поширене зіставлення Т. Шевченка із Р. Бернсом Ю. Бойкові видається влучним лише почасти. Дослідник вважає дуже небезпечною абсолютизацію впливу шотландського митця на творчість українського поета, що пов'язано із трактуванням питанням про вплив на українського поета народнопісенних традицій. На глибоке переконання вченого, органічний зв'язок автора "Кобзаря" з народною творчістю, - це лише одна, хоча й винятково важлива, сторона його "творчої фізіономії". У зв'язку з цим Ю. Бойко актуалізує (як і П. Филипович, а також О. Білецький), важливе питання широкої лектури українського поета.

На відміну від праць О. Білецького ("Шевченко і західноєвропейська література" (1939); "Т. Шевченко в світовому контексті" (1951), Ю. Бойко підкреслену увагу приділяє осмисленню творчості митця слова у західноєвропейському контексті під кутом зору проблеми стилю (категорії, яка в 40-50-х рр. в радянському літературознавстві, як зауважує Д. Наливайко, остаточно виводиться з ужитку [7, 237]). Такий підхід об'єднує Ю. Бойка, насамперед, із М. Зеровим, П. Филиповичем, В. Дер- жавиними та Д. Чижевським.

"У лабіринтах світової літератури, - писав науковець, - Шевченко ходив як майстер, що вдосконалює себе, що свідомими й інтуїтивними зусиллями свого творчого генія формує свій стиль" [4, 24]. Ю. Бойко суголосний із попередниками в переконанні, що "видатні митці слова не вкладаються в рамки одного стилю". У творчості Т. Шевченка, як зауважує Ю. Бойко, "знайдемо елементи клясицизму, особливо наприкінці творчого шляху (дослідник поділяв думку Є. Пеленського з цього приводу. - О. Т. ), але в основі був він романтиком, і крізь його романтизм проростали могутні парості яскравого реалізму" [4, 24-25].

Осмислюючи феномен Шевченкового романтизму, Ю. Бойко розвивав і поглиблював погляди вітчизняних дослідників (Д. Овсянико-Куликовський, О. Колесса, П. Филипович, Д. Чи- жевський). Це стосується, зокрема, переконання, що характерні риси романтизму у різних письменників, у різних національних літературних контекстах виявлялися не однаково, що романтизм набував на новому ґрунті "різноманітних напрямків і відтінків ... Де в чому був невиразний і неорганічний, чужий, де в чому не міг відбитися через різні перешкоди" [8, 55].

Показове творче переосмислення українським поетом актуального в романтичній літературі образу Прометея ("Кавказ"), на думку Ю. Бойка, промовисто засвідчує "глибинне проникнення Шевченка у світ романтизму і своєрідність становища в ньому" [4, 25]. Дослідник акцентує увагу на відмінних рисах в образі Прометея в українського поета порівняно з іншими його інонаціональними версіями (від античного міфу до потрактування Вольтера, Гете, Байрона, Шеллі). Ю. Бойко стверджує, що Шевченків Прометей - "не особа, а незламна нація", вбачаючи в цьому оригінальність українського митця, який своєрідно інтерпретує актуальний у романтичній літературі образ. еміграційний романтизм художній кобзар

Учений активно використовував й здобутки світової літературознавчої думки у цій сфері. Шевченковий "Кобзар" дає підстави дослідникові скоригувати і доповнити погляд дослідників на "романтичну поезію як поезію самозаглиблення, самовивчен- ня", зокрема й Ф. Брюнетьера (який підкреслював у цьому контексті її зв'язок з індивідуалізмом та ліризмом). "Романтичний ліризм, на нашу думку, - зауважував Ю. Бойко, - має ще й ту властивість, що він позначений могутніми вибухами, яскравою пристрасністю, крайньою суб'єктивністю, прометеївською відвагою в боротьбі проти звичаїв і установ, що кладуть кайдани на особу й суспільність" [4, 31]. Наголошуючи на своєрідності у цьому Т. Шевченка та зауважуючи, що неможливо вказати ознаки впливу якогось одного лірика на українського митця, вчений констатував: оригінальність Шевченка "ґрунтується ... на великій загальній романтичній культурі, яка немов увійшла в кров і кість поета" [4, 31].

Дослідник проектує на українську літературу концепцію І. Замотіна (за якою всі ознаки романтизму європейської культури першої половини ХІХ ст. як ідейно-естетичної течії можна "укласти" в межах трьох головних понять: індивідуалізму, націоналізму та універсалізму), отже, доходить цікавих, іноді несподіваних, висновків про своєрідність Шевченка-романтика.

Зокрема щодо питання універсалізму творчості Т. Шевченка Ю. Бойко висловлює думку, що осмислення вічних проблем буття, всесвіту і місця в ньому людини українському митцеві слова мало властиве (хоча дослідник вказує на характерне багатьом романтикам "елегійне протиставлення дочасности людського життя природі" в "Гайдамаках", зауважуючи суголосність у цьому Шевченка та Шатобріана). Історіософічний універсалізм більшою мірою характерний для поезії Т. Шевченка, на переконання вченого, який вважає особливо промовистою з цього погляду поему "І мертвим, і живим, і ненарожденним..." (дослідник вказує на осмислення у ній "тяглості історично-духовного розвитку в поколіннях"). Особливу увагу звертає Ю. Бойко на романтичний соціальний універсалізм Т. Шевченка, що виявився, за його спостереженням, в соціально-утопійній поезії митця ("Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)", "Подражаніє 11 псалму" та ін.). У цьому контексті вчений наголошує: "Європейська поезія не знає такого гарячого протесту проти кріпацтва, як бачимо у Шевченка" [4, 41], з чим пов'язує виразний розвиток "реалістичних елементів Шевченкової музи". У цьому український митець близький В. Гюго, який "прокладав дорогу реалізмові" [4, 37].

Учений вважає, що "ряд властивостей многогранного царства романтики майже не торкнулись його духовного обличчя, а від деяких її властивостей він пристрасно відштовхнувся" [4, 32]. Це стосується й "казково-екзотичного патосу романтики", властивого творам, зокрема, Ш. Петефі, "неозначеності позитивних стремлінь романтизму", що, характерно для поезії Р. Бернса, а також "поетизації життя", через яку німецькі романтики (Новаліс, Шлегель) "шукали злиття поезії з життям" (Шевченко "був втіленим протиставленням цьому мрійництву", - писав Ю. Бойко).

Дослідник зауважує надто критичне ставлення Т. Шевченка (який був обізнаний з німецьким романтизмом не лише у його літературних виявах, але і в його філософії та мистецтві) до німецьких романтиків, що пов'язує із їхнім "безплотним ідеалізмом", "відірваністю від життя" [4, 33]. Однак Ю. Бойко підкреслює Ше- вченкове захоплення Гете і Шиллером, які "завдяки своєму генієві, височіли над рамками німецької специфіки романтизму".

Своєрідність Шевченкового індивідуалізму вияскравлюється в контексті рецепції концептуальних думок Ж.-Ж. Руссо різними представниками європейського романтизму.

Учений стверджує, що руссоїзм (для якого характерно, насамперед, - антитеза "природа - цивілізація", демократична настанова, соціальні елементи), трансформований у "самовиста- чальний асоціальний індивідуалізм" Шатобріана чи "аристокра- тично-мізантропський", "демонічний" індивідуалізм Байрона, цілком чужий Шевченкові. Український митець переважно обстоював у своїй поезії "розвиток індивіду в процесі важкої життєвої боротьби, в служінні соціальним ідеалам", "підхоплював і розвивав саме демократичні сторони" індивідуалізму Ж.-Ж. Руссо [4, 43], - зауважував Ю. Бойко (якому показовим у цьому контексті видається образ Максима з "Москалевої криниці").

Дослідник суголосний із поглядом П. Филиповича, який вважав: "Байронічний культ титанічної індивідуальности, розчарованої, ворожої до маси, часто злочинної ... був чужий Шевченкові ... Але сильна особа, яка робить те, чому співчуває і маса (Іван Підкова, Гонта і Залізняк та ін.), яка бореться проти неправди (Іван Гус), яка веде народ до національного і соціального визволення - захоплює уяву поетову" [8, 72-73].

Однак, вловлюючи "наближеність до байронівського індивідуалізму" у змалюванні героїв у поемах "Тризна" й "Титарівна", Ю. Бойко розкриває принципову відмінність підходу до романтичного героя у Байрона і Шевченка. Програмове протиставлення англійському романтикові вчений вбачає навіть у російськомовній поемі "Тризна" (у якій, "залишаючи українську мовну стихію, поет . входив у світ тих утертих образів, що їх витворила на російському ґрунті поширена байронічна традиція" [4, 45]). Дослідник звертає увагу на те, що в образі героя поеми "Тризна""сполучаються ... егоцентрик і палкий страдник за щастя людей" [4, 46].

Прикметно, що й "образом сатанічного індивідуалізму", втіленим у постаті Микити ("Титарівна"), до змалювання якого, за спостереженням дослідника, Шевченко вдається лише один раз у творчості українською мовою, поет прагне протиставитися демонізму байронічних образів. До "байронівської надлюдини, мелянхолійної, загадкової, величної, що будить до себе співчуття, - писав Ю. Бойко, - Шевченків реально змальований у шек- спірівських тонах Микита, через відразливість свого сатанізму є поетичною антитезою" [4, 47].

Розвиваючи погляди П. Филиповича (який зауважував у "Кобзарі" характерні особливості байронівської поетики, - композиція, використання запитань, вигуків, повторень, музична стихія, - та актуалізував потребу подальшого вивчення цього питання) [8, 73-74], Ю. Бойко обґрунтовував творчий підхід українського поета до засвоєння художньо-естетичного досвіду англійського автора, його оригінальність у рецепції деяких особливостей творчого методу Байрона. Зокрема щодо "композиційної завершеності" поему "Чернец" Ю. Бойко вважав шедевром.

Розглядаючи націоналізм як третю найістотнішу ознаку романтизму Шевченка, вчений поділяв думку О. Колесси, який вбачав аналогію до творчості митця в "Ірландських мелодіях" Т. Мура.

Особливо ж показовим Ю. Бойкові видається зіставлення Т. Шевченка та Ш. Петефі. Зауважуючи, що Шевченко - "поет більшого діапазону й ширшої культури", у суголосності політичної лірики обох народних поетів учений вбачав "приклад повчальної аналогії" [4, 52]. Ю. Бойко стверджував, що порівняння творчості поетів вияскравлює велич Шевченка. При цьому дослідник наголошував, що Шевченкові не були відомі твори угорського майстра слова, а Ш. Петефі не знав поезії українського митця. У цьому випадку показовий акцент на типології.

Вважаючи найбільш відчутним вплив А. Міцкевича на Т. Шевченка, Ю. Бойко надавав особливого значення характерові цього впливу, який, на його думку, "найбільше ілюструє оригінальність творця "Кобзаря" [4, 55]. Це вчений обґрунтовує порівняльним аналізом Шевченкового "Сну" та "Дзядів" польського митця слова.

Переосмислюючи слова французького критика Поля де-Сен Віктора (який вбачав роль Міцкевича у світовій літературі, з огляду, насамперед, на революційний характер його творчості, у тому, що польський поет "започаткував нову епоху в літературах усього слов'янського світу, - епоху, визначувану оригінальними властивостями слов'янського романтизму"), Ю. Бойко "знаходить місце, - за його ж словами, - та питому вагу" для Т. Шевченка в міжнаціональному контексті. Український митець "по Міцкєвічеві розвинув революційні мотиви романтизму, - констатував учений, - надав їм гостроти і політичної цілесп- рямованости та став тим самим центральною постаттю слов'янського романтизму" [4, 57].

Прикметне спостереження Ю. Бойка щодо впливу Шекспіра на українського поета у цьому контексті ("у Шекспіра Шевченко знайшов ті імпульси, яких йому не міг дати Міцкєвіч" [59]). Зокрема дослідник вважав, що сцена сну Річарда перед боєм ("Річард ІІІ") позначилася на поемі "Сон".

Визнаючи, що Шевченко "не стоїть в однім ряді з Данте, Шекспіром, Гете, як не стоїть в однім ряді з ними Міцкєвіч чи Пушкін", Ю. Бойко актуалізував та обґрунтовував думку, що "український геній підноситься окремими сторонами своєї творчості і до рівня найбільших класиків світової літератури" [4, 57].

Зіставлення "Річарда ІІІ" і "Титарівни" особливо показове, на думку дослідника, який вбачав вплив Шекспірової драми на Шевченкову поему. Отже, учений констатує: "Шевченків Микита підноситься понад льокальні рамки на рівень вселюдського літературного образу" [4, 60].

Показовою видається дослідникові паралель між Шевченко- вою Оксаною, яка надихнула українського поета на створення галереї жіночих образів, та Беатрічче Данте й Гретхен Гете. Між творами Данте і Шевченка Ю. Бойко зауважував контактно- генетичний зв'язок. Однак у тому, що "Шевченко поруч Гете підніс покритку на вершини небесної чистоти", вчений вбачав "лише літературну паралель ... але паралель глибоку своїм змістом. Вона показує, що Шевченкова творча інтуїція ширяла у тому ж видноколі, що й поетична думка ваймарського мудреця" [4, 67].

Ю. Бойко стверджував: "поетизація дівчини обдуреної і зведеної подана в цілім ряді Шевченкових поем так глибоко правдиво, з такою влучністю психологічної аналізи, що перевершує все написане на подібні теми у світовій літературі" [4, 63].

У цьому контексті дослідник порушував питання Шевчен- кового реалізму, який "схрещувався" з романтизмом у творчості поета. Учений вказував на Шевченкову увагу до "правдивого" відтворення "цілости", врахування "першого враження" в зображенні характерів, "думки психологів", "законів природи", зауважуючи, що поет "в своїх естетичних засадах подекуди близько підходив до самих основ реалізму" [4, 69]. На переконання Ю. Бойка, відхід від романтичної поетики дуже наочний у "Наймичці", що засвідчує, зокрема, зосередженість митця на розкритті психології матері-покритки. "Реалізм нашого поета, - стверджує дослідник, - головно в самих предметах змальо- вання, які бурхливо вдерлися в літературу з моментом появи в ній Шевченка" [4, 69].

Учений розвиває думку І. Франка, який "поряд із Жорж Занд, Ауербахом, Тургенєвим, Достоєвським, Крашевським окреслив місце Шевченка в літературі, що переставлялася, - за його словами, - на рейки реалізму" [4, 72]. Вказуючи, при цьому, ще й на "найреалістичніший твір на селянську тематику 40-х рр. "Селяни" О. де Бальзака", який залишився поза Франковою увагою, дослідник констатував: "Шевченко був першим у світовій літературі видатним письменником, що без ідеалізації і без відрази докладно став змальовувати селянина в його різних життєвих ситуаціях і у всьому багатстві його психічних переживань" [4, 70]. У цьому контексті Ю. Бойко висловив переконання, суголосне концептуальній думці Д. Чижевського про важливість з'ясування впливу й слов'янських літератур на західноєвропейські. "Якщо б творчість Шевченка у свій час стала приступною для письменників захід- нього світу, - писав Ю. Бойко, - її вплив так чи інакше, саме оцими реалістичними сторонами селянського життя, виявився б на розвитку європейського літературного процесу" [4, 73].

Важко переоцінити значення праць ученого, насамперед шевченкознавчих, які формували об'єктивне уявлення про українську літературу в світі, надто з огляду на - "очевидні викривлення, - як зауважував автор, - що їх уже віддавна зазнало наше літературознавство, - коли в компаративістиці "міркування про східнослов'янську літературу зводилося головно до насвітлення російської літератури" [5, 236]. Дослідник наголошував при цьому: "не можна вийти з дива перед сумним явищем, що оце широке насвітлення російського літературного процесу 19-20 століття відсуває в тінь і затуляє українську й білоруську літератури, які мають великі цінності, і не тільки для слов'янського світу" [5, 236].

Показово, що погляди Ю. Бойка-Блохина на творчість Т. Шевченка, з акцентом на її оригінальності, вельми актуальні й нині. Це переконливо засвідчує, зокрема, суголосність його студії "Творчість Т. Шевченка на тлі західноєвропейських літератур" з працею Д. Наливайка "Стиль поезії Шевченка і його міжнаціональний контекст" (з огляду, насамперед, на увагу до проблеми стилю). Прикметно те, що розвідка еміграційного дослідника, через свою малоприступність в Україні, не була відомою метру сучасної вітчизняної компаративістики. Утім, переконлива близькість учених й в осмисленні своєрідності Ше- вченкового стилю під кутом зору вельми актуальної нині проблеми літератури в системі мистецтв (яку вперше порушив І. Франко у статті "Із секретів поетичної творчості"). Обидва дослідники звертають увагу на "елементи поетичного живописання", зокрема "світлотіневе моделювання" [7, 265] Шевченко- вих образів, що пов'язують із проникненням романтизму "в саму істоту літературно-технічних прийомів митця" [4, 26].

Отже, все це потверджує винятково важливу роль Ю. Бойка в забезпеченні неперервності розвитку вітчизняної науки про літературу (враховуючи неможливість її повноцінного поступу протягом кількох десятиліть радянського періоду) та в окресленні перспектив подальшого наукового пошуку в історико- літературному та компаративному вимірах.

Список використаних джерел

1. Александрова Г. Помежів'я (Українське порівняльне літературознавство кінця ХІХ - першої третини ХХ століття). - К. : ВПЦ Київський університет, 2009. - 415 с.

2. Білокінь С. Замість передмови / Ю. Бойко // Вибрані твори. - К. : Меде- кол, 1992. - С. 3-6.

3. Бойко Ю. На порозі восьмого десятка років / Ю. Бойко // Вибрані твори. К. : Медекол, 1992. - С. 6-10.

4. Бойко Ю. Творчість Тараса Шевченка на тлі західноєвропейської літератури / Ю. Бойко // Вибрані твори. - К. : Медекол, 1992. - С. 11-73.

5. Бойко Ю. До проблеми порівняльного вивчення історії східнослов'янських літератур / Ю. Бойко // Вибране. - Мюнхен, 1981. - Т. 3. - С. 229-240.

6. Грицик Л. Українська компаративістика: концептуальні проекції. - Донецьк : Юго-Восток, 2010.

7. Наливайко Д. Стиль поезії Шевченка і його міжнаціональний контекст / Д. Наливайко // Компаративістика й історія літератури. - К. : АКТА, 2007. С. 235-273.

8. Филипович П. Шевченко і романтизм / П. Филипович // Література.

9. Нью-Йорк - Мельборн : Друкарня Б. Ігнатова в Мельборні, 1971. - С. 53-75.

10. Хороб С. Науковий універсум Володимира Державина // Державин В. Література і літературознавство (Вибр. теорет. та літ.-крит. праці). - Івано- Франківськ : Плай, 2005. - С. 3-16.

Reference

1. Aleksandrova, Gh. (2009). Pomezhivja (Ukrajinsjke porivnjaljne litera- turoznavstvo kincja XIX - pershoji tretyny XX stolittja) [Promezhivaya (Ukrainian Comparative Literary Studies of the End of the XIXth - the First Third of the 20th Century)]. K.: VPC Kyjivsjkyj universytet [in Ukrainian].

2. Bilokinj, S. (1992). Zamistj peredmovy [Instead of a preface]. Jurij Bojko. Vybrani tvory - Yuriy Boyko. Selected Works. K.: Medekol [in Ukrainian].

3. Bojko, Ju. (1992). Na porozi vosjmogho desjatka rokiv [On the threshold of the eighth decade]. Jurij Bojko. Vybrani tvory - Yuriy Boyko. Selected Works. K.: Medekol [in Ukrainian].

4. Bojko, Ju. Tvorchistj Tarasa Shevchenka na tli zakhidnojevropejsjkoji litera- tury [Creativity of Taras Shevchenko against the background of Western European literature]. Jurij Bojko. Vybrani tvory - Yuriy Boyko. Selected Works. K.: Medekol [in Ukrainian].

5. Bojko, Ju. (1981). Do problemy porivnjaljnogho vyvchennja istoriji skhid- noslov'jansjkykh literature [The problem of comparative study of the history of East-Slavic literatures]. Jurij Bojko. Vybrane - Jurij Bojko. Selected. Mjunkhen [in Ukrainian].

6. Ghrycyk, L. (2010). Ukrajinsjka komparatyvistyka: konceptualjni proekciji [Ukrainian Comparative Studies: Conceptual Projections.] Donecjk: Jugho-Vostok [in Ukrainian].

7. Nalyvajko, D. (2007). Stylj poeziji Shevchenka i jogho mizhnacionaljnyj kontekst [The Shevchenko's Poetry Style and Its Interethnic Context]. Dmytro Nalyvajko. Komparatyvistyka j istorija literatury - Dmytro Nalyvaiko. Comparative Literature and History of Literature. K.: AKTA [in Ukrainian].

8. Fylypovych, P. (1971). Shevchenko i romantyzm [Shevchenko and romanticism]. Pavlo Fylypovych. Literatura - Pavel Filippovich. Literature. Njju-Jork - Meljborn : Drukarnja B.Ighnatova v Meljborni [in Ukrainian].

9. Khorob, S. (2005). Naukovyj universum Volodymyra Derzhavyna [Scientific universe of Vladimir Derzhavin]. Derzhavyn V. Literatura i literaturoznavstvo (Vybrani teoretychni ta literaturno-krytychni praci) - Derzhavin V. Literature and Literature (Selected theoretical and literary-critical works). Ivano-Frankivsjk: Plaj. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru