Білоруське шевченкознавство початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Білоруське шевченкознавство початку ХХІ століття

Погребняк Олена канд. філол. наук, асист.

У статті розглядаються здобутки білоруської шевченкіани новітніх часів. Окреслено також основні етапи, способи і характер рецепції поезії Тараса Шевченка в історії білоруської літератури, художнього перекладу та літературознавства. Акцентуються націєтворчі орієнтири засвоєння творчої спадщини українського поета в соціокультурному контексті Білорусі сучасної доби.

Ключові слова: Тарас Шевченко; Янка Купала; Україна; Білорусь; поезія; літературні зв'язки.

Погребняк О.

Белорусское шевченковедение начала ХХІ века

В статье рассматриваются достижения белорусского шевченковедения новейших времен. Очерчены основные этапы, способы и характер рецепции поэзии Тараса Шевченко в истории белорусской литературы, художественного перевода и литературоведения. Акцентируются нациеформирующие ориентиры усвоения творческого наследия украинского поэта в социокультурном контексте Белоруси современной.

Pogrebnyak О.

Taras shevchenko studies in belorus at the beginning of XXI century

The article reviews latest achivements of Belorus studies about Taras Shevchenko legacy. Main phases, methods and reception character of Taras Shevchenko poetry in history of belorussian literature, literary translation and literary science were outlined. As well as were focused nation-forming marks which has adopted Ukrainian poet legacy in a sociocultural context of modern Belorus.

білоруське шевченкознавство

Хоча заявлена проблема стосується сучасної доби, необхідно усвідомлювати, що сьогоднішні досягнення білоруських україністів, зокрема шевченкознавців, були б неможливими без копіткої фундаментальної роботи кількох поколінь білоруських учених, письменників, подвижників, їх любові та уваги до Шевченкового слова. Мета нашого дослідження - окреслити найважливіші здобутки сучасного білоруського шевченкознавства на тлі багаторічної неперервної традиції в історії білоруської україністики.

Перші зафіксовані спроби рецепції творчості та особистості українського поета в історії білоруського літературознавства відносяться ще до 1844 року, коли в офіційній польськомовній газеті "Tygodnik Petersburski" (№ 95) з'явилася невелика стаття відомого білоруського діяча культури і літературного критика Ромуальда Подберезського (1813-1856) "Живописная Украина", у якій йдеться про Шевченкові наміри підготувати серію офортів, присвячених Україні [3]. Існують й інші свідчення безпосередніх контактів білоруських митців з Шевченком, високого авторитету українського поета в середовищі білоруської інтелігенції ХІХ століття.

Академічне ж білоруське шевченкознавство почалося з епохи відродження і становлення національної білоруської літератури нового часу, яка за способом нарації та етнокультурницькою наповненістю змісту часто була зорієнтована на кращі зразки українського письменства століття, зокрема - на творчість Тараса Шевченка. Зачинателі сучасної білоруської літератури і літературознавства, "адраджэнцы" Янка Купала і Якуб Колас, Максим Богданович і Алесь Гарун на початку ст. починають публікувати свої шевченкознавчі розвідки, статті, переклади поезії Тараса Шевченка, закладаючи основи сучасної україністики та компаративістики, у тому числі шевченкознавства Білорусі.

У 2017 році славістична спільнота відзначає 135-річчя з дня народження класика білоруської літератури, народного поета Білорусі Янки Купали (справжнє ім'я - Іван Домінікович Луцевич, 1882-1942). Про місце письменника в історії білоруської шевченкіани ученими обох країн написана ціла низка наукових робіт. Ця тема ґрунтовно опрацьовувалася в радянському літературознавстві та у дослідженнях сучасної доби (С. Александрович, Л. Бондар, М. Гольберг, І. Денисюк, В. Дорошенко, Т. Кабржицька, В. Коптілов, М. Ларченко, Е. Мартинова, П. Навойчик, П. Охріменко, Г. Півторак, В. Рагойша, П. Тичина, М. Тичина, В. Чабаненко, Б. Чайковський, Ж. Шаладонова та ін.). Простежуючи спадкоємність шевченківських традицій у доробку Я. Купали, дослідники, зазвичай, підкреслюють спільність формування і виявлення "націоналістичного дискурсу" (за Д. Наливайком) у поетиці, тематичному, ідейному та образному обширі художньої практики Я. Купали і Т. Шевченка [4; 5; 6; 8; 10; 11; 12; 13].

Безперечно, для Я. Купали Т. Шевченко був взірцем поета- громадянина, будителя народу від сну забуття, еталоном самовідданого служіння рідній мові, Батьківщині, своєму покликанню. Під редакцією Я. Купали і Я. Коласа 1939 року в Мінську виходить друком переклад "Кобзаря" білоруською мовою. Захоплений націєтворчим пафосом поезії Т. Шевченка, Я. Купала не лише створив низку талановитих художніх перекладів українського поета білоруською мовою, але і у власній творчості часто надихався масштабом його особистості, україноцентричним духом, індувідуально-авторським стилем письма. Свідчення цьому - поезії "Памяці Т. ШаучэнкГ (1909) і "Па- мяці ШаучэнкГ (1909), "Украіна" (1935); поеми "Бандароуна" (1913), "Тарасова доля" (1939) та багато інших.

Окрім прямих звертань до української теми, цілої галереї образів "великих" і "малих" українців у художньому доробку білоруського поета, існували також непрямі: внутрішній прихований діалог з українським Кобзарем Я. Купала, імовірно, вів протягом усього творчого життя. Янка Купала бачив свій народ, свою націю недостатньо згуртованими і це накладало відбиток трагічності на його творчість. Окрім того, в умовах жорсткого посилення тоталітаризму, психологічного і фізичного терору, цензурного тиску у підрадянській Білорусі 30-х років він так і не наважився відверто і прямо закликати білорусів до боротьби за утвердження своєї національної самобутності, не кажучи вже про незалежність. Те, що рішуче дозволяв собі Тарас Шевченко у царській Росії, Купала у 1-й половині ХХ століття собі дозволити не зміг, не ризикнув. Навіть у своїй найсміливішій філософській трагікомедії (трагіфарсі) "Тутейшыя", яка була заборонена як націоналістична протягом усього існування СРСР, Купала не сказав свого останнього слова. І ця непроговорена травма ідентичності, нереалізованість націєтворчого потенціалу гнітила білоруського поета. За звинуваченнями у так званій "нацдемовщині", участі в організації "Саюз вызваленьня Беларусі", якої насправді не існувало, сам письменник багато разів викликався на допити, піддавався критиці у пресі за ідеологічні помилки. У листопаді 1930 року, не витримавши знущань, Купала робить спробу самогубства, але залишається живим. Трагічний кінець настане аж через дванадцять років, коли за досі нез'ясованих обставин він упаде з десятого поверху готелю "Москва" у Москві.

Наші спостереження над орієнтирами білоруської "україніки" початку ХХ століття торкаються лише окремих фрагментів життя і творчості двох національних геніїв літератури. Вплив Шевченкового слова на поетику Купали, який сам Купала свого часу відкидав [8, с. 60; 10, с. 69], переконливо доводили ще науковці радянської школи. Сучасний літературознавчий інструментарій дозволяє інтерпретувати такі явища у широкому річищі рецепції або / та інтертекстуальності, що передбачає глибше усвідомлення / нюансування міжтекстових та міжлітературних взаємозв'язків.

Сьогодні над цією проблемою працює провідна літературознавча установа Білорусі - Інститут літератури ім. Янки Купали НАН Білорусі. За словами члена-кореспондента НАН України, Президента Української асоціації та члена Міжнародної асоціації білорусистів Григорія Півтора- ка, відділ літературних зв'язків цього інституту розробляє перспективну, багатоаспектну й значну за обсягом проблему творчих стосунків білоруської літератури з літературами інших народів світу [10, с. 16]. Наукова тема сформульована з урахуванням вагомості націєтворчих та націєконсолідуючих факторів у розвитку і взаємозбагаченні білоруської та української літератур: "Білорусько-українські літературні зв'язки епохи формування націй: культурно-історичні аспекти вивчення". Закономірно, що шевченкознавчі студії - серед пріоритетів у цьому напрямку. Серед найсолідніших розультатів дослідження - 4-х томна праця, присвячена білорусько-українським літературним взаємозв'язкам.

Окреме місце у білоруській шевченкіані початку ХХІ століття посідає книга, видана українською мовою у 2003 році "Нариси білорусько- українських літературних зв'язків" у перекладі з білоруської та російської Григорія Півторака [10]. Це видання з'явилося через рік після виходу з друку мінського академічного оригіналу. У передмові перекладача Г. П. Півторака під назвою "Мости єднання і братерства" подано стислий аналіз історії білорусько-українських міжкультурних та міжлітературних взаємозв'язків, закономірність яких вчений обґрунтовує етногенетичними процесами ще на етапі праслов'янської етномовної спільності (ІІІ--V ст. н. е.) [10, с. 5]. Книга містить роботи відомих у Білорусі учених, зокрема, розлоге дослідження професора Михася Тичини (його прадід Хома і дід поета Павла Григоровича Тичини Тимофій - рідні брати) "Корені: культурологічний дискурс" [10, с. 32-90].

У статті йдеться, серед іншого, про роль поезії Т. Г. Шевченка у формуванні прийомів і способів білоруської національної нарації. Вчений проводить зіставний аналіз деяких творів Купали і Шевченка у синхронному й діахронному аспектах, виявляє і коментує типологічні збіги та інтертекстуальні перегуки у них. На думку М. Тичини, обидва поети, кожен у своїй материнській культуросфері, засобами літератури, образного слова формують "художню концепцію народу" [10, с. 81], "творять національний міф" [10, с. 90].

У статті Валентини Локун, яка присвячена розвитку білоруської та української воєнної прози першої половини ХХ століття, концепції історії та людини у ній, також підкреслюється шевченківська традиція, "небувалий тріумф естетичних принципів Шевченка" у білоруській літературі періоду національного відродження [10, с. 175].

Про місце Шевченкової спадщини у творчості Янки Купали багато писав наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття відомий білоруський літературознавець Т. Б. Ліокумович. Тимофій Ліокумович - доктор філологічних наук, професор, автор книжок "Янка Купала и русская литература: Многогранность творческих взаимосвязей" (1996, ч. 1; 1998, ч. 2), "Белорусские сполохи" (2007), один з авторів "Нарысау беларуска- украінскіх літаратурньїх сувязей" (1994, тт. 2, 3), а також окремих публікацій в українських виданнях. Нині мешкає в одному з передмість Чикаго (США). У ґрунтовній науковій розвідці "Біля витоків літературного побратимства: роль Янки Купали в розвитку і зміцненні зв'язків білоруської та української літератур", яка вийшла друком у 2007 році в журналі "Слово і Час", дослідник звертає увагу на діяльність Купали щодо творчого засвоєння поезії Шевченка, називаючи її прикладом поваги до культурних цінностей інших народів, "плідності творчих комунікацій" [8]. У цій роботі наголошується "близькість філософсько-естетичних поглядів" [8, с. 61] обох поетів. На думку Ліокумовича, "знайомство Янки Купали з літературною спадщиною Кобзаря допомогло йому вивірити свої народні ідеали на загальнолюдську цінність, вивести свій народ із небуття на історичну магістраль" [8, с. 61].

2008 рік у білоруській україністиці ознаменувався виходом збірки творів письменників так званого "близького зарубіжжя" білоруською мовою "Мае браты, мае суседзі" [9], що входять до обов'язкової програми вивчення у загальноосвітніх школах Білорусі. Упорядники видання, автори переднього слова та вступних статей до окремих розділів - відомі білоруські літературознавці, викладачі філологічного факультету БДУ: доцент кафедри слов'янських літератур Тетяна Кабржицька та завідувач кафедри теорії літератури професор Вячеслав Рагойша. До книги увійшли переклади окремих творів знакових для української, польської, латиської, литовської та чеської літератур письменників. Книгу розпочинає розділ, присвячений творчості Т. Шевченка. Поезія подана у перекладах білоруських поетів ХХ століття: Янки Купали, Якуба Коласа, Ніла Гілевича, Кандрата Крапіви, Максіма Танка, Ригора Барадуліна, Валерія Стралко та інших. Деякі з текстів вперше побачили світ саме на сторінках цього видання.

Про стале і активне поглиблення українознавчих студій свідчить і монографія Кузьми Григоровича Хромчанки "Скрьіжаванні шляхоу адраджэння. Беларуска-украінскія узаемасувязі 20-30-х гадоу XX стагоддзя" 2009 року [12]. К. Хромчанка працював у БДУ (Мінськ), з 1993 по 1997 рік очолював кафедру славістики у цьому університеті, фахівець у галузі білоруської літератури та її зв'язків з літературами ближнього зарубіжжя. Дослідник пише про актуальність поезії Т. Шевченка для білорусів на початку ХХ століття в умовах становлення білоруської державності. Наголошує, що перші білоруські переклади з української літератури, які з'явилися у 1918 році - це були саме переклади Шевченкових поезій. Йдеться, зокрема, про уміщений в газеті "Вольная Беларусь" уривок з поеми "Кавказ" у перекладі Алеся Гаруна.

У тому ж році побачив світ посібник для студентів вищих навчальних закладів "Класіка і сучаснасць. Украінская літаратура і укра- інска-беларускія літаратурнья узаемасувязі", над створенням якого працювали вже згадувані досвідчені шевченкознавці Т. Кабржицька та В. Рагойша [5].

У 2011 році вийшли окремою книгою вибрані праці останніх років Тетяни Кабржицької "Дві Батьківщини - Україна і Білорусь - під миротворчими крилами лелек". Т. Кабржицька - вчений-компаративіст, перекладач, лауреат Міжнародної літературної премії імені Івана Франка, володарка ордену Княгині Ольги, інших відзнак. Дослідниця аналізує та інтерпретує національні історико-культурні міфи в широкому річищі ідейно-естетичних пошуків української та білоруської літератур. Окремий розділ книги під назвою "Класика та сучасність", присвячений аналізу української та білоруської літератур ХІХ і ХХ століття (серед інших авторів - Тарас Шевченко) у їх взаємодії, у проекції на широкий культурологічний, історичний та літературний контекст [4].

У 2014 році в Білорусі на державному рівні відзначалося 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Було проведено низку офіційних урочистих заходів, наукових конференцій, круглих столів, відкрито пам'ятні дошки і встановлено бюсти Шевченка (детальніше про це - Гліб Кудряшов у своїй книзі "Молитва до Тараса під білоруським небом" [7]). З нагоди славного ювілею видано кілька знакових для білоруського шевченкознавства новітньої доби праць. Зокрема, за сприяння Посольства України в Республіці Білорусь з'явилося перекладне видання "Мастак" [14]. Книга складається з чотирьох розділів. Перший розділ присвячений науковому аналізу Шевченкової творчості та ідейно-естетичної платформи його поглядів. Автори - Іван Дзюба та Микола Жулинський. У другому містяться переклади окремих поетичних творів Шевченка, у третьому - повість "Художник", а четвертий присвячено висловлюванням відомих особистостей про Тараса Шевченка. Упорядником і перекладачем українських та російських текстів став член Спілки білоруських письменників і Національної спілки письменників України, лауреат кількох премій та відзнак у галузі художнього перекладу Валерій Стралко. Презентація книги відбулася в Республіканському центрі національних культур Міністерства культури Республіки Білорусі.

До річниці також було видано книгу поезій Тараса Шевченка у перекладі білоруською мовою "І мертвим, і живим, і ненародженим..." [15]. Унікальне в історії білоруського шевченкознавства ХХІ століття видання побачило світ завдяки невтомній праці Т. В. Кабржицької та В. П. Рагойші. Окрім перекладів художніх творів, у книзі міститься ґрунтовна фахова передмова і наукові коментарі до текстів українського класика, що дозволяють білоруському читачеві отримати широку панорамну картину життя і творчості Т. Шевченка, його особистісних контактів з Білоруссю та білоруською літературою, історії українсько- білоруських міжлітературних зв'язків ХІХ століття і нових часів.

Найкращим підтвердженням того, що білоруське шевченкознавство ХХІ століття - це далеко не вичерпаний, актуальний і перспективний напрямок наукового пошуку, свідчить тематика доповідей на філологічних та історичних наукових конференціях, симпозіумах, семінарах ХХІ століття у Білорусі та в Україні, з неодмінною присутністю там шевченкознавчих тем, як от: "Псторыя у рамантычным святле творау Янкі Купалы і Тараса Шаучэнга" (Ж. Шаладонава, 2010), "Стэрэатып шчаслі- вая / нешчаслівая у паэзП Тараса ШаучэнкГ (С. Калядка, 2010), "Асаблі- васці перакладу творау Тараса Шаучэнк на беларускую мову Янкам Купалам" (А. Воінава, 2010), "Доугі шлях да Шаучэнк і Купалы - шлях да спазнання Украіньї і Беларусі" (В. Рагойша, 2011), ""Кобзар" Т. Шевченка в перекладах В. Сирокомлі" (В. Рагойша, 2013), "Беларускі шлях Кабза- ра" (Т. Кабржицька, 2014), "Особенности изучения творчества Тараса Шевченко в средней и высшей школе Беларусии" (О Шарапова, 2017), "Личность Тараса Шевченко в белорусском литературнокритическом и художественном осмыслении (первая половина ХХ в.)" (А. Макаревич, 2017), "Осмысление творчества Тараса Шевченко в белорусской литературе конца ХХ - нач. ХХІ вв." (В. Короткевич, 2017) та інші. На університетській Міжнародній науково-практичній конференції до 203-ї річниці від Дня народження Тараса Шевченка у секції "Тарас Шевченко у слов'янському світі" переважну більшість заявлених тем складали теми з білорусистики. Такі авторитетні вчені, як професор Макаревич Олександр, доктор філологічних наук, професор кафедри літератури і міжкультурних комунікацій освітньої установи "Могилівський державний університет імені А. А. Кулєшова" (Могилів, Білорусь) і його молодші колеги, такі як Короткевич В'ячеслав (Могилів, Білорусь), Шарапова Олена (Могилів, Білорусь) а також багато інших - розвивають білоруське шевченкознавство сьогодні.

Відтак, триває наукове вивчення Тарасового спадку, здійснюються нові спроби його перекладів, осмислюються різновекторні шляхи рецепції творчості українського поета в білоруській літературі, культурі, гуманітарних дослідженнях, що переконливо доводить - інтерес до Шевченкового слова, думки, особистості й долі не згасає ні в Україні, ні в Білорусі.

Список використаних джерел

1. Воінава А. Асаблівасці перакладу творау Тараса Шаучэнк на беларускую мову Янкам Купалам / А. Воінава, А. Палуян // Рэспублкансш Купалаускія чьітанні: зб. навук. арт. / ГрДУ імя Я. Купалы. - Гродна, 2010. - С. 190-195.

2. Гриценко Г. Проблеми історіографії українсько-білоруських культурних відносин (друга половина ХІХ-початок ХХ ст.) / Г. Гриценко //Актуальні питання гуманітарних наук. - 2013.

- №. 7. - С. 23-31.

3. Р. А. Земкевич. ТАРАС ШЕВЧЕНКО И БЕЛОРУСЫ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: litopys.org.ua/shevchenko/vosp18.htm

4. Кабржыцкая Т. Дзве Радзімь - Україна і Беларусь - пад міратворчьмі крьламі бус- лоу: нацыянальныя псторыка-культурныя міфь, щэйна-эстэтычныя пошукі украінскай і беларускай літаратур / Т. Кабржыцкая. - Мн.: Кнігазбор, 2011. - 448 с.

5. Кабржыцкая Т. Класіка і сучаснасць. Украінская літаратура і украінска-беларускія л^аратурныя узаемасувязі: вуч. дапам. для студ. выш. навуч. устаноу: у 3 ч. / Т. Кабржыцкая, В. Рагойша. - Мінск: БДУ, 2009.

6. Кабржыцкая Т. Пасланні Апостала прауды і навукі: да 200-годдзя з дня нараджэння Тараса Шаучэнк / Т. Кабржыцкая, В. Рагойша // Полымя. - 2014. - № 3. - С. 143-155.

7. Кудряшов Г. Молитва до Тараса під білоруським небом. Пошанування Т. Г. Шевченка в Білорусі на зорі ХХІ століття / Г. Кудряшов. - Полтава: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2016.

- 135 с.: іл.

8. Ліокумович Т. Біля витоків літературного побратимства: роль Янки Купали в розвитку і зміцненні зв'язків білоруської та української літератур / Т. Ліокумович // Слово і Час. - 2007.

- № 6. - С. 59-70.

9. Мае браты, мае суседзі. Творы пісьменнікау блізкага замежжа: для сярэд. і ст. шк. уз- росту / уклад., уступ. арт. Т. Кабржыцкай і В. Рагойшы. - Мінск: Маст. Літ., 2008. - 751 с.

- (Б^лттэка школьніка).

10. Нариси білорусько-українських літературних зв'язків: культурно-історичні та літературознавчі аспекти проблеми / пер. з білорус. та рос. Г. П. Півторак; передмова Г. П. Півторак. - К.: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2003. - 413 с.

11. Рагойша У. Доугі шлях да Шаучэнк і Купалы - шлях да спазнання Украшы і Беларусі / У. Рагойша // Творчасць Янкі Купалы - духоуны і эстэтычны феномен: IX Міжнар. Купалаускія чытанш - навук. канф., Мінск, 14 кастр. 2009 г. / уклад. А. Р. Мацевасян; рэдкал. В. П. Рагойша (гал. рэд.), А. Р. Мацевасян, А. С. Дражына. - Мінск, 2011. - С. 130-135.

12. Хромчанка К. Скрыжаванш шляхоу адраджэння. Беларуска-украінскія узаемасувязі 20-30-х гадоу XX стагоддзя: [манаграфія] / К. Хромчанка. - Мінск: БДУ, 2009. - 158 с.

13. Шаладонова Ж. "Гусляр" и "Гайдамаки" - свет в конце тоннеля / Ж. Шаладонова // Неман. - 2008. - № 1. - С. 132-138.

14. Шаучэнка Т. Мастак: Да 200-годдзя з дня нараджэння Тараса Шаучэнк / Укладанне і пераклад Валеры Стралко. - Мінск: Кнігазбор, 2014. - 204 с.

15. Шаучэнка Т. І мёртвым, і жывым, і ненароджаным... / Вершы, паэмы, балады / Пераклад з украінскай; Прадмова, падрыхтоука тэкстау, укладанне, каментар Таццяны Кабржыцкай і Вячаслава Рагойшы. - Мінск: Мастацкая літаратура, 2014. - 655 с.

Размещено на Allbest.ru